Реферат: Робоча програма навчальної дисципліни політична еліта (шифр І назва навчальної дисципліни)

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Політична еліта

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки політологія 7.040301 шифр галузі 0403 (шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності політологія 7.040301 (шифр і назва спеціальності)

спеціалізації політичні інститути та процеси

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення філософський факультет

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

1.Опис навчальної дисципліни

(витяг з робочої програми навчальної дисципліни «Політичні еліти»)



Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

0403 Політологія

(шифр, назва)

Нормативна

(за вибором студента)

Професійної і практичної підготовки

Модулів – 2

Напрям

політологія 7.040301

(шифр, назва)

^ Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

Спеціальність (професійне спрямування)

Політологія

3-й

-

Курсова робота 0

Семестр

Загальна кількість годин – 72

5-й

-

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2 самостійної та індивідуальної роботи студента - 2

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

Бакалавр

18 год.

- год.

^ Практичні, семінарські

18 год.

- год.

Лабораторні

- год.

- год.

^ Самостійна робота

36 год.

год.

ІНДЗ: год

Вид контролю:

Контрольна робота



ЗМІСТ

1. Загальні відомості про курс

2. Система оцінювання

3. Методи навчання

4. Тематичний план курсу

5. Програма курсу

6. Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

7. Тематика есе

8. Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю

9. Зразки тестових завдань

10. Завдання для підсумкового контролю знань студентів (питання для контрольної роботи)

11. Рекомендована література


^ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КУРС

В умовах демократизації суспільних відносин важливого значення набуває дослідження проблем політичної еліти, що має великий науково-пізнавальний інтерес і практичну значимість.

У сучасній політичній науці поступово утверджується думка, що доля політичних перетворень і становлення громадянського суспільства визначається високими якостями політичного керівництва. Це передбачає розкриття суті, закономірностей розвитку і відмінних рис політичної еліти загалом і сучасної україської еліти зокрема.

Навчальну дисципліну “Політична еліта” вивчають згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” напряму підготовки “Політологія” за спеціальністю 23.00.00. “Політологія”.

Цей курс належить до нормативних дисциплін і посідає важливе місце у підготовці студентів-політологів. Його актуальність полягає у тому, що політична еліта визначає якість політичної влади та виступає як активний суб’єкт політичного життя.

^ Мета і завдання курсу:

з’ясувати роль і місце політичної еліти у політичній системі; дослідити особливості її функціонування в сучасному політичному світі;

ознайомити з першоджерелами з історії світової та української політичної думки щодо вивчення політичної еліти;

проаналізувати формування та розвиток основних теорій політичної еліти;

дати наукове уявлення про теоретичні концепції та виявити тенденції розвитку політичної еліти в перехідних суспільствах;

вивчення структури політичної еліти, моделей її поведінки, взаємодії між елітниии групами;

з’ясувати основні тенденції розвитку політичної еліти України на різних етапах.

Після вивчення курсу "Політична еліта" студенти повинні:

оволодіти понятійно-категоріальним апаратом із проблематики політичної еліти;

мати теоретичні знання про природу й суть політичних еліт;

орієнтуватися в науковій літературі, в основних тенденціях розвитку сучасних політичних еліт;

застосовувати різні методики аналізу політичної еліти;

проводити аналіз політичної еліти.



^ 2. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ


Форма контролю

Кількість балів

Виступи на семінарських заняттях, участь у дискусіях, обговореннях та групових інтерактивних формах навчальної діяльності

20 (мін. 10)

Написання есе

10

Конспект першоджерел

10

Рецензування або реферування наукових праць, статей

10

Модулі

30

Контрольна робота

20

Разом

100


Стобальна шкала оцінювання переводитиметься у п’ятибальну наступним чином:


^ Оцінка в балах

Оцінка за іспит

Код оцінки

(іспит)

Оцінка за шкалою ECTS

Оцінка

(залік)

90-100

Відмінно

5

A (90-100)

Зараховано

70-89

Добре

4

B (81-89)

C (70-80)

Зараховано

51-69

Задовільно

3

D (61-69)

E (51-60)

Зараховано

31-50

Незадовільно

(з можливістю перескладання за талоном)

2

F

Не зараховано

до 30

Незадовільно (оцінка автоматично виставляється у відомість без права перескладання)

2

FX

Не зараховано


^ 3. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Лекція-семінар. Виклад матеріалу курсу й контроль засвоєння знань студентів здійснюють у вигляді викладу лектора основних положень кожної теми з їх подальшим обговоренням на базі самостійної підготовки. Студенти заздалегідь готуються до кожного заняття, читаючи наперед визначені тексти.

^ Виступи / групові презентації повинні містити чітке формулювання тези та її доведення чи спростування. Необхідним для позитивної оцінки елементом відповіді є відтворення різних поглядів, ілюстрація дискусійності висвітлюваного питання, а також власна позиція студента чи групи. Критеріями оцінки виступів чи групових презентацій є відповідність джерелам і положенням наукової літератури; логічна послідовність викладу; наявність власної тези та ступінь її аргументованості.

^ Групова дискусія. Дискусія здійснюватиметься між 2-4 групами студентів кожна з яких представлятиме власне розв’язання висунутої викладачем проблеми, а також контраргументацію на аргументи команд опонентів.

Опонування. Вимогами до цієї форми участі у занятті є критичний аналіз попереднього виступу і обґрунтування власної альтернативної тези.

Дослідження конкретних випадків (case study): студенти отримують завдання на проведення досліджень за темою, яку визначає викладач; пізніше доповідають про результати проведеної роботи на занятті.

Есе – коротка письмова робота, в якій формулюють ту чи іншу проблему; доводять її актуальність; коротко викладають та співставляють різні погляди; подають аргументи на підтвердження погляду, що імпонує. Критерії оцінювання: вміння обґрунтовано, лаконічно та чітко викласти підготовлений матеріал (3-5 хв.); використання таблиць, схем у викладі матеріалу есе; здатність відповісти на запитання.

^ Конспект першоджерел – короткий письмовий виклад змісту книги, монографії.

Реферування наукових праць, статей. Цей вид навчальної діяльності є показником ефективності самостійної роботи студента над обов’язковою та додатковою літературою до курсу. Може бути письмовою роботою (формою есе). Структура: вступ (актуальність обраної праці, короткі відомості про автора / авторів та їхні інші публікації); основна частина (короткий виклад змісту, його критичне осмислення, виклад власної позиції з проблеми); короткі висновки.

^ Модульний контроль. Модульний контроль студенти складають письмово на семінарському занятті, для його проведення використовуються спеціально підготовлені модульні індивідуальні завдання з 10 запитань, 5 з яких є відкритими. Кожне з відкритих питань оцінюється максимально в 2 бали. Кожне із закритих питань оцінюється в 1 бал. У підсумку студент може набрати 15 балів за один модуль.



^ 4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ "ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА"


Назва змістових модулів і тем

Кількість годин




Лекцій

Практичних

(Семінарсь-

ких)

Самос-

тійної

роботи

студен-

тів

^ Модуль 1: "Історія елітологічних вчень"




8

6




Тема 1. Предмет і завдання курсу: "Політична еліта". Еліта як політологічна категорія




2




2

Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi




1




4

Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс




1

2

4

Тема 4. Посткласичні теорії еліти




4

2

4

Тема 5. Проблема елiти в полiтичнiй думцi України




2

2

8

^ Модуль 2: "Політична еліта як об’єкт наукового дослідження"




10

10




Тема 6. Поняття політичної елiти, її структура та функції




2

2

4

Тема 7. Типологiя та форми політичної еліти




2

2

4

Тема 8. Проблеми рекрутування еліти




2

2




Тема 9. Полiтична елiта в перехiдних полiтичних системах




2

2

4

Тема 10. Полiтична елiта в сучаснiй Українi







2

4

^ Контрольна робота













УСЬОГО:




18

16

36



^ 5. ПРОГРАМА НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ "ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА"

Тема 1. Предмет і завдання курсу: "Політична еліта". Елiта як полiтологiчна категорiя

1. Предмет: "Політична еліта". Актуальність курсу.

2. Елiта як полiтологiчна категорiя.

3. Методи дослідження еліти.

4. Причини елітарності суспільства. Теорії обгрунтування еліт.


Основнi завдання, предмет, структура та актуальнiсть курсу.

Елітологія як наука про еліту. Напрями теорії еліти: елітизм та елітаризм.

Поняття "елiти" – виникнення й застосування. Аспекти елітарності: ціннісний (визначає еліту на основі своєрідного духовного аристократизму, культури, освіти, волі) і функціональний (пов’язаний із формальним соціальним статусом представника еліти в суспільстві). Основні характеристики політичної еліти як соціальної групи, як політичного інституту, як суб’єкта політики.

Трактування політичної еліти: стратифікаційне та інституційне.

Групи інтересів політичної еліти: інтерес бенефіціатів, інтерес гравців, інтерес реформаторів, загальний інтерес. Ресурси політичної еліти.

Влада як головна цінність політичної еліти. Риси політичної еліти. Формула “трьох С” Дж. Мейзеля: consciousness (групова самосвідомість), coherence (згуртованість) і conspiracy (скритість).

Методи дослідження еліти: позиційний, репутаційний, метод аналізу прийняття стратегічних рішень або концептуальний.

Причини елітарності суспільства. Теорії обґрунтування еліти: ірраціональне (в тому числі харизматичне), біологічне, психологічне, технологічне, функціональне, історичне.


Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi

Ідеї елітарності у філософії стародавнього Китаю.

Історичні етапи розвитку еліти в античності.

Розвиток ідей елітарності в середньовіччі та новому часі.


Ідеї елітарності у філософії країн Стародавнього Китаю та Індії. Обґрунтування ідей поділу суспільства на "вищих" і "нижчих" у творчості Конфуція.

Iсторичнi етапи розвитку елiти в античностi. Платон як попередник теорії циркуляції еліти. Ідея Платона про штучний добір "кращих".

Ціцерон про поділ на масу; прошарок ліпших, тобто громадян, особливо здібних до політики; видатних особистостей, які представляють монархічний елемент у змішаному устрої.

Розвиток ідей елітарності в середньовіччі. Т. Аквінський "Про правління владик".

Ідеї елітарності в Новий Час. Погляди Н. Макіавеллі. Типологія методів правління.

Погляди Дж. Міла: "народ має бути господарем, але таким гоподарем, який має слуг, які вправніші, ніж він сам".

Розвиток елiтарних iдей до ХIХ ст. Ідея "надлюдини" Ф. Ніцше як основний символ усеперемагаючої волі.

Розвиток егалітарних концепцій: ідеї та концепції Т. Мора, Т. Кампанелла, Фур’є, Оуена.


Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс


1. "Політичний клас" Г. Моски.

2. Теорія еліти В. Парето.

Концепція Р. Міхельса.


Г. Моска "Основи полiтичної науки" (1896). Поняття "правлячого" або "політичного класу". Моральнi, матерiальнi, iнтелектуальнi та iншi переваги правлячого класу (за Г. Москою). Здатнiсть керувати як домiнантний критерiй для вiдбору в полiтичний клас. Три шляхи доступу до правлячого класу: вiйськова доблесть, багатство, церковний сан. Структура i динамiка правлячого класу. Способи оновлення правлячого класу: спадковість, вибiр, кооптацiя. Аристократична й демократична тенденції функціонування політичного класу. Два типи управлiння на основi принципу передачi влади: лiберальне (делегуваннння влади знизу догори) та автократичне (передача влади зверху вниз).

В. Парето "Трактат iз загальної соцiологiї" (1916), "Перетворення демократiї" (1921). Вузьке й широке розуміння еліти. Поняття суспiльної рiвноваги й роль елiти. Виокремлення елiти як вiдправний пункт соцiологiчного аналiзу В. Парето. Досягнення у статистичному методi виокремлення елiти. Унiверсальний закон циркуляцiї елiт. Два головних типи елiт: леви й лиси, методи їх управління.

Р. Мiхельс "До соцiологiї партiй у сучасних демократiях" (1911). Криза демократiї як наслiдок механiзму партiйного розвитку. "Залiзний закон олiгархiї". Два спрямування управлiнської активностi зорганiзованих елiт. Iєрархiя як критерiй олiгархiзацiї. Ієрархiзацiя як критерiй демократизацiї. Критерiї рацiоналiзацiї демократiї. Деолiгархiзацiя елiти.


Тема 4. Посткласичні теорії еліти

1. Різновиди теорій еліти.

2. Аристократичний елітаризм.

3. Ліберальні теорії еліт.

4. Теорія демократичного елітизму.

5. Концепція елітного плюралізму.

6. Неоелітизм.


Різновиди теорій еліти: за хронологією, за способом обґрунтування, за регіональною ознакою, за політичними орієнтаціями і прихильністю.

Аристократичний варіант елітаризму. Розподіл суспільства на добірну меншість і масу. “Меншість – особистості особливої кваліфікації. Маса – це збори середніх, пересічних людей... Це люди без індивідуальності, що становлять собою знеособлений “загальний тип”. Поняття "вибраності" Х. Ортега-і-Гассета у "Бунті мас". Аристократична меншість як виразник аристократизму духу нації.

Ліберальні теорії еліт. Концепція Г. Лассауела. Еліта західного суспільства найкраща, оскільки відкрита для всіх здібних людей, а її члени володіють знаннями й уміннями керувати. Залежність поведінки політиків від психологічних факторів. Причетність до влади визначається впливом, реальним або потенційним на прийняття рішень.

30 – 40-і роки ХХ ст. розвиток демократичних теорій еліт, які вважають демократію цілком сумісною з правлінням еліт.

Й. Шумпетер визнає правління демократичної еліти як “благо для всього суспільства” лише за умови, коли “страта еліти” буде, з одного боку, не дуже винятковою, а з іншого – не дуже доступною для “аутсайдерів” і водночас достатньо сильною, щоб могти “асимілювати індивідів із нижчих страт, які вириваються вперед”. Право контролю за елітами делегується виборцям.

К. Манхейм про формування політики, що знаходиться в руках еліти, але це не означає недемократичності суспільства. Для демократії достатньо, щоб громадяни, хоча й не мають прямого доступу до участі в управлінні, в крайньому разі іноді виявляли свої почуття, схвалюючи чи не схвалюючи ту чи іншу еліту під час виборів. Меритократія. Інтегративні та сублімативні еліти.

Теорія бюрократії М. Вебера.

“Еліта влади” Ч. Міллса. Формування правлячої еліти у трьох сферах: бізнесі, політиці та війську. Уміння організувати роботу як одне із найважливіших для правлячої еліти.

Альтиметричний та якісний критерії виділення еліти Дж. Сарторі. Перший означає, що еліта є такою, бо за вертикальним розрізом суспільства знаходиться нагорі. Другий критерій вказує на соціальні якості еліти. Перевага якісного критерію.

Представники концепції плюралізму еліт: Д. Трумен, Д. Рісмен, Р. Даль, С. Келлер. Відповідальність еліти Д. Трумена. Поліархія Р. Даля. Піраміда влади Д. Рісмена: “вето-групи” і “неорганізована публіка”. “Групи інтересів”. Стратегічні й сегментарні еліти С. Келлер.

Неоелітизм. Праця Х.Зіглер і Т.Дай "Іронія демократії". Маса не здатна на управління та недостатньо усвідомлює цінності і принципи демократії. “Демократія, правління народу, але збереження демократії покладено на плечі еліти. У цьому полягає іронія демократії: еліти повинні правити мудро, для того щоб правління народу вижило”. Є. Етзіоні-Халеві: ефективість демократії визначається політичною елітою, яка повинна бути автономною, а шляхи її формування з субеліти достатньо відкритими.


Тема 5. Проблема елiти в полiтичнiй думцi України

Ідеї елітарності в суспільно-політичній думці України.

Концепція "національної аристократії" В. Липинського.

Елітарні ідеї Д. Донцова.


Процес формування полiтичної елiти в Київськiй Русi. Роль князя у праці Володимира Мономаха "Повчання дітям". Трактат С. Оріховського "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу". Піраміда влади С. Яворського.

М. Драгоманов про відносини між керівниками й керованими на засадах свободи та освіти громадян. Роль інтелігенції у творчості І. Франка. Дослідження елітних груп М. Туган-Барановського. Завдання інтелігенції як "живіших елементів громадянства" ( за М. Грушевським).

Концепцiя "національної аристократії" В. Липинського ("Листи до братiв-хлiборобiв"). "Без своєї власної національної аристократії – без такої меншости, яка б була настільки активна, сильна та авторитетна, щоб зорганізувати пасивну більшість нації внутри, і тим захистити її од всяких ворожих наскоків зовні – немає і не може бути нації". Формування національної аристократії з найсильніших, найздібніших і найавторитетніших осіб усіх класів суспільства.

В. Липинський про важливість процесу зміни еліти, "постійного відновлення або заміни аристократії". Коли всередині якоїсь нації припиняється "оцей процес еволюційної регенерації аристократії", тоді під впливом мілітарного примусу настає її радикальна зміна.

Д. Донцов про ініціативну меншість, яка повинна розробляти, впроваджувати національну ідею. Чинники формування української еліти: воля до панування й боротьби, утвердження сильного характеру, віри в себе і крові вищого гатунку. Особливості касти правителів.


Тема 6. Поняття політичної елiти, її структура та функції

1. Поняття політичної еліти, підходи до її розуміння. Суть політичної еліти.

2. Структура політичної еліти.

2.1. Формальна структура еліти.

2.2. Неформальна структура еліти.

3. Функції політичної еліти. Ефективність політичної еліти.


Підходи до визначення політичної еліти.

Структурно-функціональний підхід до розуміння політичної еліти визначає її на основі позицій та функцій, які ця група виконує в суспільстві. Ціннісний підхід акцентує увагу на персональних характеристиках індивідів, що належать до політичної еліти. Аналітичний і нормативний підходи до визначення еліти.

Суть політичної еліти. Мотивація влади: соціометрична та езопова. Поняття правлячого класу, політичного класу.

Основні риси політичної еліти: право на привілеї; закритість або напівзакритість; психологія вищості; доступ до закритої інформації; здатність до самопожертви заради збереження влади тощо.

Моністичний та плюралістичний підходи до пояснення феномену еліт. Представники першого (Ч. Міллc, Дж. Дамхофф, Ф. Хантер, Н. Бирнабаум) вважають, що суспільством керує одна пануюча еліта. Представники другого (Р. Арон, Д. Перрі, Д. Рісмен, Д. Трумен, Р. Даль) відстоюють ідею про існування в суспільстві не однієї, а багатьох еліт.

Структура еліти. Контреліта. Навколоелітне середовище. Структура еліти (за М. Вебером). Компоненти еліти О. Гаман-Голутвіної: лідери й бюрократи. Вища, середня, адміністративна та маргінальна еліта (за П. Шараном). Сегменти еліти В. Мілановского. Відкрита й тіньова правляча еліта.

Неформальна структура еліти: клани, кліки, обойми, клієнтели.

Основні функції політичної еліти: стратегічна, комунікативна, інтегративна, організаторська, представницька, керівна, регулятивна, аналітична, прогностична. Роль національної еліти (за С.Вовканичем). Приховані функції еліти. Ефективність політичної еліти.


Тема 7. Типологiя та форми політичної еліти

1. Типи політичної еліти.

2. Форми політичної еліти.


Типи політичних еліт.

Критерії типологізації: за способом формування ("відкрита", "закрита"); за способом приходу до влади (легітимна, нелегітимна); за сферами життєдіяльності (політична, економічна, культурна, соціальна, релігійна, інтелектуальна тощо); за видами політичної діяльності (державна, адміністративна, депутатська, муніципальна, партійна); за обсягом політичного простору (загальнонаціональна, регіональна, місцева); за ідеологічними цінностями (ліберальна, консервативна, соціалістична тощо); за рівнем владних повноважень і соціально-політичному статусу еліта (правляча (власне еліта) або опозиційна (контреліта)); за рівнем компетенції (вища, загальнодержавна, середня, регіональна (обласна, республіканська), місцева, муніципальна (міська, районна)); за стилем, формами і методами правління (еліта-лисів та еліта-левів); за характером інтересів, які висловлюються (професійна, демографічна, етнічна, релігійна); за результатами діяльності (еліта конструктивна, псевдоеліта, антиеліта); на підставі статусно-функціональної моделі наукового аналізу політичної еліти з врахуванням і ціннісних параметрів (тоталітарна, ліберальна, домінантна, демократична).

Поняття "дійсної" та "потенційної" еліти Г. Ендрувайта. Типологія еліти Д. Белла: "еліта крові", "еліта багатства", "еліта знань".

Форми еліти: аристократія, номенклатура.

Поняття номенклатури М. Восленского. Основні риси номенклатури: монолітність (уся номенклатура належала до КПРС); ієрархічність; відсутність самовідтворення; географічна мобільність; внутрішня ротація; система привілеїв.


Тема 8. Формування та рекрутування еліти

1. Формування політичної еліти.

2. Системи рекрутування еліти.

3. Типи елітотворення.


Політична еліта як відкрита система. Формування політичної еліти суспільства в науковому аналізі розглядається через систему понять та категорій: циркуляцію, рекрутування, репродукція, трансформацію, зміну складу еліти.

Закон "циркуляції еліти" В. Парето. Форми циркуляції політичної еліти як заміна однієї еліти іншою і як просування нееліти в еліту. Дж. Хіглі та Я. Пакульскі про чотири моделі циркуляції еліти: класична, заміщувальна, репродуктивна, квазізаміщувальна.

К. Манхейм про три форми формування еліти: бюрократичне просування; нерегульована конкуренція; класовий вплив.

Рекрутування еліти. Механізми рекрутування: кровна спорідненість, правонаслідування, майновий ценз, професійна компетентність, партійна приналежність, особиста відданість, вислуга років, протекціоналізм.

Канали рекрутування як шляхи просування до вершини полiтичної iєрархiї: державний апарат, органи мiсцевого управлiння, армiя, полiтичнi партiї, релiгiйнi організацiї, система освiти. Проникність каналів рекрутування. Басейн рекрутування. Типи рекрутування еліти: відкритий і закритий.

Особливості антрепренерської й гільдійної системи рекрутування еліти. Чинники системи рекрутування: роль партійної системи в суспільстві, політичні традиції, ступінь однорідності культури, рівень соціальної нерівності.

Ротація еліти як процес переміщення кадрів усередині політичної еліти.

Процес мобільності політичної еліти О. Криштановської. Інкорпорація – процес входження в еліту; ротація – процес переміщення в середині еліти; екскорпорація – процес виходу з еліти.

Особливості мобілізаційного та інноваційного типів елітотворення.


Тема 9. Полiтична елiта в перехiдних полiтичних системах



1. Теоретико-методологічне забезпечення дослідження політичної еліти в перехідних політичних системах.

2. Роль політичної еліти у процесах політичної трансформації.

3. Проблеми та перспективи нових політичних еліт.


Трансформація, зміна та заміна еліт у перехідних суспільствах.

Форми тансформації еліти У. Хоффман-Ланге: циркуляція індивідів, зрушення балансу сил між інститутами та організаціями.

Елітистська концепція переходу від авторитаризму до демократії Дж. Хіглі і Р. Гюнтер: "роз’єднана", "консенсусно єдина еліта", "ідеологічно єдина еліта".

Моделі "демократизації": "пакт" і "конвергенція" еліти.

Моделі елітної трансформації В. Гельмана в порівняльній історичній перспективі: довгострокова – "конвергенція еліт", короткотермінова – "співтовариство еліт".

І. Куколев: "зміна потоків", "політичний капіталізм", "бунт економічної еліти чи пробудження регіональних еліт", "роль контреліти".

Варіанти процесу заміни еліт О. М’ясникова: "консолідація" та "вічний конфлікт".

Склад нових політичних еліт.


Тема 10. Полiтична елiта в сучаснiй Українi.

1. Формування та етапи становлення політичної еліти України.

2. Складові української політичної еліти.


Передумовами формування полiтичної елiти в Українi є складні процеси розвитку політичної системи СРСР і УРСР; особливості відносин у партійно-господарській номенклатурі, особливо характер підпорядкування місцевих органів влади власному керівництву; історичні події, регіональні відмінності, що виникли внаслідок історичного розвитку території сучасної України, традицій українського народу; дисидентський рух та його наслідки для політичного розвитку УРСР; настрої інтелігенції, активна участь представників інтелігенції в політичному процесі; роль покоління "шістдесятників", яке домінувало і при владі, і в опозиції.

Етапи становлення політичної еліти. Вибори як чинник циркуляції еліти.

Вікові генерації сучасної політичної еліти України: генерація "шістдесятників", яку представляють політики-вихідці з колишньої партійної номенклатури, творчої інтелігенції та дисидентського руху; генерація "сімдесятників", посадова кар'єра яких розпочалася наприкінці 70-х – на початку 80-х років і які згодом увійшли до політичної еліти; генерація "вісімдесятників", або політиків, кар'єра яких розпочалася переважно в комсомолі на початку 80-х років, згодом "перебудова" надала їм великі можливості для політичної або економічної діяльності; генерація політиків, які народилися на початку 70-х, почали свою кар'єру переважно в бізнесі наприкінці "перебудови". Молодь ще шукає своє місце в політиці.

Поєднання рис двох різних систем рекрутування (гільдій та антрепренерська). Однією з суттєвих ознак правлячої політичної еліти України є нестача "внутрішніх" резервів для її оновлення. Практично повністю відсутня можливість рекрутування членів правлячої політичної еліти "іззовні", тобто з-за меж керівної її частини, що виявляється в явищах вождизму, клієнталізму, непотизму та трибалізму.

6. ^ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.


Тема 1. Класичнi теорiї політичної елiти: Г.Моска, В.Парето, Р.Мiхельс

План

Теорія "правлячого класу" Г. Моски.

Теорія еліти В. Парето.

Концепція еліти Р. Міхельса.


Завдання для самостійної роботи

1. Порівняйте теорії еліт Г. Моски і В. Парето.

2. У чому полягає відмінність між широким і вузьким розумінням еліти за В. Парето?

3. Чому представників італійської школи політичної соціології Г. Моску і В. Парето називають "макіавеллістською школою"?

4. Визначте критерії відбору до правлячого класу (за Г. Москою)?


Першоджерела:

1. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог. – 1990. – № 3. – С. 55-60.

2. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог. – 1990. – № 5. – С. 85.

3. Моска Г. Правлячий клас // Ї . – 2006. – № 45.


Основна література:

1. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів, 1997. – 224с.

2. Гаман-Голутвина О. Определение основных понятий элитологии // Полис. – 2000. – № 3. – С. 97-103.

3. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю. Шемшученка. – 2-е вид.,доп., і перероб. – К.:Генеза, 2004. – 736 с.


Додаткова література:

Альбертони Э. Моска и теория элитизма// Человек: образ и сущность. – 1992. – №3. Доступне на http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/18570.html

Ашин Г. Правящая элита и общество // Свободная мысль. – 1993. – № 7. – С. 58-69.

Ашин Г. Современные теории элиты: критический очерк. – М.: Международные отношения, 1985. – 256 с.

Данилюк А. Особливості сучасної стратифікації суспільства // Філософська думка. – 1999. – №4. – С. 57-70.

Самсонова Т. Концепция "правящего класса" Г. Моски // Социс. – 1994. – № 10. – С. 176-186.

Танчер В., Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 3. – С. 5-16.

Тема 2. Посткласичні теорії еліти

План

1. Аристократичний елітаризму.

2. Ліберальні теорії еліт.

3. Теорія демократичного елітизму.

4. Концепція елітного плюралізму.

5. Неоелітизм.


Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте сучасні концепції елітизму.

2. Проаналізуйте основних напрямків розвитку сучасного елітизму.

3. Розкрийте зміст новітніх концепцій політичної еліти.

4. Обґрунтуйте поєднання засад елітизму та принципів демократії.

5. Чи можна розглядати елітаризм як альтернативу демократії?

6. У праці “Іронія демократії” дослідники приділяють багато уваги демократичним механізмам. Які з них дозволяють суспільству впливати на політичну еліту? Чи змінюються ці механізми?

Першоджерела:

Зиглер Х., Дай Т. Демократия для элиты. – М., 1984. – 320 с.

Основна література:

Кочубей Л. Теорії еліт: зарубіжний досвід для України // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – Київ; Миколаїв, 2008. – Вип. 14.

Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів, 1997. – 224 с.

Ашин Г. "Демократический элитизм" – реальность или иллюзия? // Власть.– 1998. – № 4. – С. 61-64.

4. Сартори Дж. Вертикальная демократия // Полис. – 1993. – № 2. – С. 80-89.

5. Танчер В., Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 3.


Додаткова література:

1. Вовканич С. Плюралізм еліт і універсалізм елітарності // Схід. – 1996. – Березень. – № 4. – С. 30-34.

Елизаров В. Элитистская теория демократии и современный российский политический процесс // Полис. – 1999. – № 1. – С. 72-78.

3. Ходаківська Л. Співвідношення демократії та елітизму в інтерпритації Дж.Сарторі // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім.Т.Шевченка. Сер.філос.політолог. – 2001. – Вип. 37. – С. 72.

4. Латигіна Н.А. Сучасні теорії еліт в політичній науці США і Великобританії // Трибуна. – 1998. – № 7-8.


Тема 3. Проблема елiти в полiтичнiй думцi України

План

1. З історії формування політичної еліти в Україні.

2. Концепцiя "національної аристократії" В. Липинського.

3. Ідеї елітарності в творчості Д. Донцова.


Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте історико-соціальну ретроспективу української еліти, її становлення і руйнування.

2. Подайте розуміння Д. Донцова, В. Липинського, М. Драгоманова про роль еліти в українському державотворенні.


Першоджерела:

Донцов Д. Дух нашої давнини. – Д.: Відродження, 1991. – 342 с.

Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Київ – Філадельфія, 1995. – 470 с.

Основна література:

1. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів, 1997. – 224 с.

2. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 192 с.

3.Приходько С. Політичні аспекти теорії еліти в українській суспільно-політичній думці ХХ ст. – К.: Стилос, 1999. – 47 с.

Додаткова література:

Атаманюк З. Концепція національної еліти в соціально-філософській думці української діаспори: Д.Донцов і В.Липинський // Перспективи. – 2000. – № 2 (10). – С. 78-84.

Белебеха І. Українська еліта. – Харків: Видання журналу "Березіль", 1999. – 345 с.

Гаврилишин Б. Українська еліта: шляхи відродження //Український світ. –1993. – № 12. – С.78-82.

Наумкіна С., Козловська Л. Українська політична еліта доби визвольних змагань (1917-1920 рр.) // Політичний менеджмент. – 2004. – № 4.

Потульницький В. Політична доктрина В. Липинського // Український історичний журнал. – 1992. – № 9. – С. 37-45.

Пизюр Є. В’ячеслав Липинський і політ. думка західного світу // Хроніка-2000. – Вип. 37–38. – К., 2000.

Скуратівський В. Історична ритміка українських еліт // Політична думка. – 1994. – № 3.

Штогрин Д. Концепція національної еліти в історіософії Дмитра Донцова // Людина і політика. – 2002. – № 3 (21). – С. 47-52.



Тема 4. Поняття політичної елiти, її структура та функції

План

1. Суть та структура політичної еліти.

2. Функції політичної еліти.


Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте відмінності політичних еліт в демократичних і недемократичних режимах.

2. Визначте причину згуртування різнородних елементів і ланок політичної еліти в єдине ціле в умовах постійної боротьби за владу. Обґрунтуйте відповідь.

3. У чому суть ціннісного підходу до розуміння еліти?

4. Назвіть представників і вкажіть суть функціонального підходу до еліти.

5. Які основні риси політичної еліти? Яка риса, на Вашу думку, є визначальною?

6. Зобразіть схему структури політичної еліти України.


Основна література:

1. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів, 1997. – 224 с.

2. Гаман-Голутвина О. Определение основных понятий элитологии // Полис. – 2000. – № 3. – С. 97-103.


Додаткова література:

1. Афанасьев М. Правящие элиты России: образ деятельности // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 3.

2. Ашин Г., Охотский Е. Курс элитологии. – М.: ЗАО "Спортакадемпресс", 1999.

3. Бебик В. Державно-політична еліта України: проблеми і перспективи самоорганізації // Командор. – 1997. – № 3-4.

4. Вовканич С. Плюралізм еліт і унуверсалізм елітарності // Схід. – 1996. – Березень. – № 4.

5. Крыштановская О. Трансформация старой номенклатуры в новую российскую элиту // Общественные науки и современность. – 1995. – № 1.

6. Ледяев В. Социология власти: исследование Флода Хантера. // Доступне на http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-02led.html

7. Пірен М. Українська еліта і проблеми модернізації суспільства // Універсум. – 2000. – № 3-4.

8. Тощенко Ж. Элита? Кланы? Касты? Клики? Как назвать тех, кто правит нами? // Социологические исследования. – 1999. – № 11.


Тема 5. Типологiя та форми політичної еліти

План

1. Типи політичної еліти.

2. Форми політичної еліти.


Завдання для самостійної роботи

1. Визначте основні типи політичної еліти відповідно до запропонованого критерію. Заповніть таблицю:

Критерій

Типи еліт

Об’єм повноважень




Інтегрування в політичну систему




Джерело і характер впливу




2