Реферат: Зміст

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


БІОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Частина 1. Загальна біологія

Методичні вказівки з організації самостійної роботи

(для студентів 1 – 2 курсів денної форми навчання
за фахом 6.070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища»)



ХАРКІВ – ХНАМГ – 2007

Біологія і екологія людини. Ч. 1. Загальна біологія: Методичні вказівки з організації самостійної роботи (для студентів 1 – 2 курсів денної форми навчання за фахом 6.070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища»).
Укл.: Шатровський О.Г., Вергелес Ю.І. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 24 с.

Укладачі: О. Г. Шатровський,
Ю. І. Вергелес

Рецензент: канд. біол. наук Ю.Г. Гамуля
(старший викладач Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна)

Рекомендовано кафедрою ІЕМ, протокол № 6 від 02.03.2007 р.

© Харківська національна академія
міського господарства, 2007

© О.Г. Шатровський, 2007

© Ю.І. Вергелес, 2007
ЗМІСТ
ЗМІСТ 5

Від авторів 6

ВСТУП 7

1. ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА 9

3. ГЛОСАРІЙ 21

4. Список літератури: 24



^ Від авторів

Шановні студенти!


Дозвольте привітати Вас з переходом у нову якість – студентів вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації.

Ви приступаєте до освоєння «гір», «ущелин», «печер» і «лабіринтів» сучасної екології та інших наук про навколишнє середовище. На вас чекає захоплююча, але дуже непроста подорож.

Серед найголовніших, фундаментальних дисциплін, що входять у програму підготовки екологів, біологія – наука про живі системи – займає особливе місце. Її вивченню Ви присвятите півтора роки і... усе життя, що лишиться (принаймні, професійне). Немає нічого прекраснішого і складнішого за Життя! Мільярди років потрібні були Природі, щоб створити ту дивну, приголомшуючу розмаїтість живого навколо нас, і нас самих серед усього. Сотень років вистачить нам, людям, щоб усе це знищити. Ми віримо, що Вам небайдужа доля життя на Землі, тому Ви докладете максимум старань до пізнання її розмаїтості і законів. Адже те, що знаєш, стає «своїм», а «своє» вже не дозволиш знищити. Шлях пізнання ж, принаймні – це шлях виділення з безіменного хаосу окремих сутностей, їхнього визначення і наступного об'єднання в групи на основі пізнаної подібності, але при збереженні всіх розходжень – не менших, а те і значно більших, ніж між людськими індивідуумами. Тобто складові біологічного пізнання – це опис, класифікація і систематизація. Ми зробимо все можливе, щоб вивчення Вами біології було максимально приємним і корисним, і, в свою чергу, висловлюємо надію, що і Ви не залишите нас на самоті на цьому нелегкому шляху. Наші заняття будуть настільки різноманітні, наскільки це можливо в умовах сучасної вищої школи України: лекції, лабораторні, практичні заняття, семінари, відвідування музеїв, ботанічних і зоологічних садів, перегляд фото- і відеоматеріалів, екскурсії в природу, двохтижнева польова практика по закінченні весняного семестру 1-го курсу, і, звичайно ж, Ваше самостійне вивчення літературних джерел, спілкування з біологами-професіоналами, а найголовніше – читання Великої Книги Природи! Спочатку просто огляньтеся навколо себе, прислухайтесь, придивіться, на мить уявіть себе первісними мисливцями (навіть у «кам'яних мішках» міст). І ви побачите, почуєте, відчуєте: Життя – скрізь!


До праці!

ВСТУП
Курс загальної біології введений у програму базової підготовки бакалаврів інженерів-екологів з метою формування в них знань про роль живих компонентів у функціонуванні природних систем. Пропонований Вашій увазі навчальний посібник побудований на підставі уявлень про природні системи як ієрархічні структури. У таблиці 1 показані природні системи відповідно до порядку їхньої ієрархії.

За визначенням Дж. Николіса (1989, с. 9), «ієрархічна система – ансамбль частин, що взаємодіють і складаються з послідовно вкладених одна в другу субодиниць у взаємодії». У такому разі ієрархія природних систем – супідрядність функціональних і структурних систем Всесвіту, при якій менші підсистеми складають більші системи, які є в свою чергу підсистемами ще більших систем.

У даному курсі природні системи утворюють чотири функціональні ряди (табл. 1, графа 1), виділені «за функціональним критерієм еволюції великомасштабної системи із стабільних субансамблів і засобів, якими такі системи здатні змінюватися під час обміну енергією та інформацією з навколишнім середовищем» (Николіс, 1989, с. 10). Кожен такий ряд підрозділяється на рівні (табл. 2, графа 3) за принципом їхньої структурної організації, що характеризує «засоби сполучення компонентів системи для досягнення компромісу в конфлікті між складністю і стійкістю» (там же, с. 9). Усього визначено 21 структурний рівень серед чотирьох функціональних рядів (табл. 2).

Живі компоненти подані в другому функціональному ряді (у вигляді обов'язкових поряд з неживими) і в третьому ряді (як цілісні системи).

Біологія як наука про життя у всіх його проявах вивчає об'єкти третього ряду (табл. 1), або ряду біонтів (так називаються живі організми (живі системи) різних ступенів складності). Ці об'єкти складають усі живі компоненти другого, або геоценотичного рівня, що має вивчати екологія. Таким чином, екологія не може існувати без біології, але і не обмежується лише її межами.

Об'єкти першого (космічного) ряду як компоненти надсистем впливають на характер існування своїх підсистем – систем геоценотичного ряду, у тому числі їх живих складових. Структури четвертого (корпускулярного) ряду входять до складу як неживих, так і живих систем як підсистеми, і впливають на їх функціонування. В біології та в екології приходиться зустрічатися із впливом на живі організми як ззовні, так і зсередини. Однак вивчення власне зовнішніх джерел впливу як окремих систем складає предмети астрономії, хімії і ряду підрозділів фізики.

^ У курсі загальної біології будуть вивчаються системи ряду біонтів, та їх різноманіття, що виникло в процесі еволюції у взаємодії з навколишнім середовищем.

Метою вивчення предмета є формування загальнобіологічних знань як складника екологічного світогляду

^ Завданнями вивчення є:

ознайомлення студентів з різноманіттям живих організмів і їх роллю в природних і антропогенних екосистемах;

знайомство з різними системами класифікації таксонів;

вивчення загальних законів еволюційного розвитку біонтів і їх комплексів.

В результаті вивчення курсу загальної біології

Ви зможете довідатися про:

загальні біологічні закони еволюційного розвитку живих організмів і їх комплексів у взаємодії з навколишнім середовищем;

роль різних організмів в екосистемах на основі характеру їх обміну речовин;

особливості будови і функцій основних вищих підрозділів світу живого.

Ви будете вміти:

на підставі знань про будову і способи життя живих об'єктів оцінювати їх функціональну роль в екосистемах;

використовувати міжнародну біологічну номенклатуру в своїй практичній діяльності;

визначати за зовнішнім виглядом, характером життєдіяльності і назвами вищих таксонів положення живого об'єкта в загальній системі і на підставі цього прогнозувати характер його життєдіяльності.
^ 1. ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Матеріал для самостійної роботи розподіляється відповідно наступним темам (таблиця )

Таблиця 1

^ Перелік тем для самостійної роботи

№

Завдання для самостійного вивчення матеріалу

Час

1

2

3

1

Роль біологічної освіти у формуванні професійного кругозору інженера-еколога.

1

2

Ряди: космічний, геоценотический, біонтний, корпускулярний – їх характеристики і особливості протікання процесів трансформації. Етапи вивчення природних систем в їх ієрархічній організації.

4

3

Рівні геоценотичного ряду: біосфера, биоорбиса, біозони, ландшафтний, біогеоценотичний, популяція, їх системні і підсистеми одиниці. Деякі особливості природних і антропогенних систем.

9

4

Прояв властивостей біонтів: живлення, дихання, подразливість, рушійність, виділення і розмноження. Автотрофні і гетеротрофні організми і їх взаємодія як компонентів природних угрупувань. Особливості обміну речовин у вірусів, бактерій, рослин, грибів і тварин.

6

5

Роль бактерій, грибів, рослин і тварин в природних і антропогенних системах: участь біонтів в трансформації енергії в трофічних ланцюгах в біоценозах, у формуванні колообігів систем геоценотического ряду. Взаємозв'язки живих організмів і необхідність охорони природних угрупувань.

6

6

Таксономічні категорії і підрозділи; особливості ботанічної, зоологічної і мікробіологічної номенклатури.

4

7

Особливості індивідуального і еволюційного розвитку вірусів. Представники царства вірусів.

4

8

Класифікація бактерій і ціанобактерій. Особливості будови і життєдіяльності бактерій і ціанобактерій. Значення бактерій і ціанобактерій в природних і антропогенних системах, колообігах найважливіших елементів, в господарстві і для здоров'я людини. Загальні відомості про окремі господарські важливі види і про збудників захворювань. Використання бактерій людиною.

6

9

Загальний план будови і життєдіяльність ядерної (еукаріотичної) клітки. Еволюційні взаємини одноклітинних з багатоклітинними формами.

6

10

Найпростіші (Protozoa) як одноклітинні еукаріотичні гетеротрофні організми. Особливості будови, біології і еволюції в межах типу. Представники класів: Жгутикові (Mastigophora, Flagellata), Саркодові (Sarcodina), Інфузорії (Infusoria) і їх відмінні характеристики.

2

11

Представники відділів водоростей, представлених виключно (або переважно) одноклітинними формами: Евгленові водорості (Euglenophyta), Пірофітові водорості (Pyrrophyta), Діатомові водорості (Bacillariophyta). Одноклітинні форми Зелених водоростей (Chlorophyta), Золотистих водоростей (Chrysophyta) і Жовто-зелених водоростей (Xanthophyta).

3

12

Представники відділів водоростей, представлених багатоклітинними формами: Червоні водорості (Rhodophyta), Зелені водорості (Chlorophyta), Золотисті водорості (Chrysophyta) і Жовто-зелені водорості (Xanthophyta); виключно багатоклітинні – Харові водорості (Charophyta), Бурі водорості (Phaeophyta). Роль водоростей у водних і наземних природних і антропогенних системах. Використання водоростей людиною.

4




1

2

3

13

Особливості життєвого циклу слизовиків. Роль слизовиків в природних і антропогенних системах. Огляд господарських важливих видів. Плектенхима як специфічна освіта в межах царства. Різні типи спороношення (артроспори, ендогенні спори, спори на конідієносцях, зооспори, хламідоспори, спорангіоспори) і статевого розмноження (зигогамія, кон'югація, контакт гаметангіїв, кон'югація гаметангіїв, сперматизація, соматогонія). Способи розмноження як основа для класифікації грибів. Основні представники різних класів, зокрема господарський важливі види. Використання грибів людиною.

4

14

Основні представники лишайників. Індикаторна роль лишайників в урбанізованому середовищі.

2

15

Зовнішні вегетативні органи судинних рослин: корінь і пагін. Корінь: зовнішня і внутрішня будова, функції. Пагін. Генеративні і вегетативні пагони. Стебло: зовнішня і внутрішня будова, функції. Пересування мінеральних і органічних речовин по стеблу. Лист: зовнішня і внутрішня будова, функції. Приклади видозмін вегетативних органів рослин як явищ екологічної спеціалізації.

10

16

Розмаїття мохів, роль в природних екосистемах і застосування в господарстві. Індикаторна роль мохів в міських умовах. Місце папоротеподібних в еволюції рослин і роль у формуванні екосистем минулих геологічних епох і сучасних наземних екосистем.

3

17

Різноманіття голонасінних рослин. Роль голонасінних в еволюції і сучасний розподіл в природних системах. Голонасінні в Харківській області (включаючи интродуцированные форми). Використання голонасінних в господарстві.

3

18

Різноманітність плодів і насіння і його пристосовний характер. Розповсюдження плодів і насіння. Різноманіття покритонасінних рослин. Клас Дводольні (Dicotyledoneae) і клас однодольні (Monocotyledoneae), їх основні відмітні ознаки і місце в еволюції вищих рослин. Основні родини дводольних і однодольних і їх найбільш характерні відмітні ознаки. Широко відомі і господарські важливі види. Характерні представники покритонасінних у флорі Харківської області. Види, використовувані для оформлення інтер'єрів. Еволюційний розвиток рослинного світу. Основні віхи в еволюції рослин: перехід до многоклеточности, диференціація тіла, вихід на сушу, редукція статевого покоління, поява насіння, спеціалізація запилення і утворення вторинного ендосперма.

4

19

Обмін речовин у двошарових і тришарових тварин як гетеротрофних організмів у зв'язку з особливостями їх способу життя. Структурні системи організму тварин: нервова, опорно-рухова, транспорту речовин, дихальна, виділення, травлення, розмноження. Різноманіття і розвиток тваринного світу. Систематичний підрозділ царства тварин.

4

20

Тип Плоскі черви (Plathelminthes): різноманіття. Тип Первіннопорожнинні (Nemathelminthes): різноманіття. Тип Кільчасті черви (Annelida): різноманіття. Особливості пристосування різних класів кільчастих червів до свого середовища незаселеного. Тип Молюски (Mollusca) - одна з вершин еволюції тваринного світу. Походження, будова, життєдіяльність і різноманіття.

4




1

2

3

21

Тип Членистоногі (Arthropoda). Клас Трилобіти (Trilobita) – викопні форми. Значення трилобітів в Палеозойських екосистемах і в діагностиці віку геологічних шарів. Класи Мічехвости (Xiphosura) і Ракоскорпіони (Gigantostraca). Клас Павукоподібні (Arachnida): життєдіяльність і різноманіття. Представники класу, що мають господарське значення. Клас Багатоніжки (Myriapoda). Походження, будова, життєдіяльність і різноманіття. Клас Комахи (Insecta) – Значення комах в еволюції тваринного і рослинного світу, в сучасних екосистемах і в господарстві. Тип Голкошкірі (Echinodermata). Особливості організації у зв'язку із способом життя і характером місцепроживань. Тип Плеченогі (Brachiopoda). Особливості будови. Находження в геологічних відкладеннях. Тип Напівхордові (Hemichordata). Основні риси організації.

4

22

Основні риси будови і поетапна еволюція класів Риби (Pisces), Земноводні (Amphibia), Плазуни (Reptilia), Птахи (Aves) і Ссавці (Mammalia).

4

23

Паразитичні найпростіші: огляд життєвих циклів у зв'язку з хазяями. Клас Споровиків (Sporozoa) і особливості їх пристосування до паразитичного способу життя. Гриби-паразити. Вторінноводні тварини і рослини. Їх адаптації до водного способу життя.

4

24

Фенотип, генотип. Ген, алель, локус, домінантний алель, рецесивний алель. Гомозигота, гетерозигота. Покоління. Моногибридне схрещування. Дигибрідне, полігибрідне схрещування. Рішення задач.

8

25

Основні положення хромосомної теорії спадковості. Зчеплення генів, групи зчеплення. Кросинговер. Статеві хромосоми і аутосоми. Типи визначення статі. Рішення задач.

8

26

Модифікаційна і спадкова мінливість. Мутації. Генні, хромосомні і геномні мутації. Значення мутацій для еволюційного процесу, сільського господарства, медицини. Рішення задач.

8

27

Закон Харді – Вайнберга. Випадкове схрещування. Поняття ідеальної популяції. Виведення закону Харді – Вайнберга. Застосування закону Харді – Вайнберга. Випадки генів, зчеплених зі статтю. Рішення задач.

8

28

Мутації. Міграція. Дрейф генів. Рішення задач.

8

29

Відбір і мутації. Перевага гетерозигот. Частотно-залежний відбір. Географічна диференціація. Процеси, мікроеволюцій, і урбанізація. Рішення задач.

8

30

Постачальники чинників: мутації і хвилі, популяцій. Ізоляція як чинник-підсилювач; різновиди ізоляції. Боротьба за існування, її різновиди. Сучасне розуміння боротьби за існування. Різні способи видоутворення. Симпатричні, аллопатричні і філетичні види. Гибридогенне видоутворення.

8

31

Основні напрями еволюції. Прогрес і регрес в еволюції і відносність цих уявлень.

4

32

Біогенетичний закон. Правила еволюції груп. Правило безповоротності еволюції. Правило прогресуючої спеціалізації. Правило походження від неспеціалізованих предків. Правило адаптивної радіації. Правило чергування головних напрямів еволюції. Правило посилення інтеграції біологічних систем. Еволюція органів і функцій. Еволюційні зміни органів як пристосування до зміненого навколишнього середовища. Посилення головної функції. Ослаблення головної функції. Полімеризація органів. Олігомеризація органів. Зменшення, збільшення і розділення функцій. Зміна функцій. Заміщення органів і функцій. Гетеробатмія і компенсація.

12

33

Осередки походження людини за В.П. Алексєєвим.

14

34

Дикі предки основних культурних рослин і свійських тварин. Осередки доместикації тварин і окультурення рослин за М.І. Вавиловим.

14


Таблиця 2. Структурно-функціональна ієрархія природних систем (Шатровський, 2001)

Ряд

Рівень

Структура

Трансформація структур




назва

компоненти

результати

взаємодій

найпростіша

(початкова) структура

найскладніша

(кінцева) структура

1

2

3

4

5

6

7

^ I. Космічний



Всесвіту

галактики і міжгалактичний простір

упорядкованість
структури Всесвіту

гранично стиснута
субстанція

гранично розширений
Всесвіт



Галактики
Чумацький
Шлях

галактичні
космічні системи

упорядкованість
структури галактики

початковий етап
розвитку галактики

завершальний етап
розвитку галактики



Сонячної
системи

космічні тіла
Сонячної системи

упорядкованість
структури системи

пилова хмара

чорний карлик



Космосфери
Землі

Земля, Місяць,
решта супутників

упорядкованість
структури системи

початковий етап
розвитку

завершальний етап
розвитку

^ II. Геоценотичний



Біосфери

біоорбіси; жива і
нежива субстанції

упорядкованість структури,
колообіг речовин

біосфера Докембрію

ноосфера



Біогеографічної
області
(біоорбісу)

біозони біоорбісу,
літосферні плити,
атмосфера

упорядкованість структури,
колообіг речовин

єдина область Пангеї

сучасні біоорбіси



Природного
поясу
(біозони)

ландшафти біозони,
тверда основа,
частина тропосфери

упорядкованість структури,
колообіг речовин

екваторіальні біозони
(геологічно давні)

арктичні біозони
(геологічно молоді)



Ландшафтний

біогеоценози і фундаменти ландшафтів

метаценотичні зв'язки, колообіг
речовин у ландшафті

давні ландшафти

молоді ландшафти



Біогео-
ценотичний

популяції
(в біоценозах); біотопи

трофічні мережі;
структура біотопів

піонерні угруповання

клімаксні угруповання



Популяційно-видовий

популяції
і їх екологічні ниши

структура і гомеостатичні
властивості популяцій

внутрипопуляційні
групи

упорядкованість
структури,
колообіг речовин


Таблиця 2 (продовження)

1

2

3

4

5

6

7

^ III. Біонтний



Багатоклітинний тришаровий

тришарові тварини

гомеостаз організму

похідні
тришарові тварини

вищі
тришарові тварини



^ Багатоклітинний двошаровий

вищі рослини,
двошарові тварини;
органи тварин

гомеостаз організму
або аналогічного органу

нижчі
судинні рослини та
двошарові тварини

вищі
судинні рослини



^ Багатоклітинний одношаровий

гриби, водорості,
колоніальні
одноклітинні; тканини

гомеостаз
одношарового організму або
аналогічного органу

одношарові:
нижчі гриби,
водорості, тварини

вищі гриби,
водорості



Еукаріотний

одноклітинні; клітини

гомеостаз одноклітинного
еукаріота або клітини

похідні
найпростіші

спеціалізовані
найпростіші (клітини)



Прокаріотний

бактерії тощо; клітинні компоненти

гомеостаз одноклітинного
прокаріота або клітини

найпростіші
прокаріоти

найскладніші
прокаріоти



Макро-
молекулярний

віруси, макромолекули
живих організмів

механізми обміну речовин,
спадковості

прості віруси

спеціалізовані віруси

^ IV. Корпускулярний



Кластерний

компоненти кластерів,
колоїдних частин

утворення міжмолекулярних
комплексів; розчинення

найнесталіші кластери

найсталіші кластери



Молекулярний

компоненти молекул
(крім одноатомних і біополімерів)

утворення міжмолекулярних
зв'язків без зміни складу атомів

найнесталіші
молекули

найсталіші
молекули



Атомарний

ядро та
електронна оболонка

властивості атому/іону,
що виходять із його складу

найнесталіший стан

найсталіший стан



Нуклонний

нуклони та
їх компоненти

склад нуклонів,
ядерні реакції

нестабільні ізотопи

стабільні ізотопи



Елементарних
частин

компоненти
елементарних частин

сильні, електростатичні
і слабкі взаємодії

нестабільні
елементарні частини

стабільні
елементарні частини



Кварків

компоненти кварків

кварки як цілісні структури

невідомо

невідомо




?

?Суперструнний

компоненти
складових кварків

складові кварків
як цілісних структур

невідомо

невідомо


Таблиця 3

^ Розподіл етапів становлення біонтів за рівнями їхньої організації

^ Структурні
рівні
(як етапи філогенезу)

Філетичні гілки:

Доклітинні

форми

Монери

Протисти

Гриби

Рослини

Тварини

Багатоклітинний

тришаровий
















Тварини

тришарові



Багатоклітинний

двошаровий













Рослини

судинні,

чи вищі

Тварини

двошарові



Багатоклітинний

одношаровий










Гриби

багатоклітинні

Рослини

талломні

(Водорості

багатоклітинні)

Тварини

одношарові

Одноклітинний

еукаріотний







Гриби одноклітинні


Водорості одноклітинні


Тварини одноклітинні










Одноклітинний

прокаріотний




Ціанобактерії


Бактерії














Макромолекулярний

Віруси


Доклітинні

















Таблиця 4

^ Рівні організації біонтів різних філетичних галузей

^ Рівень

організації

Представники філетичних гілок (тільки вищі форми):

доклітинні форми

монери

протисти

гриби

рослини

тварини

Багатоклітинний

тришаровий

–

–

–

–

–

організм
тришарової
тварини

Багатоклітинний

двошаровий

–

–

–

–

організм
вищої рослини

органи
тришарової
тварини

Багатоклітинний

одношаровий

–

–

–

організм
гриба

тканини
рослин

тканини
тварин

Одноклітинний

еукаріотний

–

–

організм
протисти

клітини
грибів

клітини
рослин

клітини
тварин

Одноклітинний

прокаріотний

–

організм
монери

органели

органели
клітини
гриба

органели
клітини
рослинної

органели
клітини
тваринної

^ Макро-

молекулярний

організм
доклітинної форми

макромолекули
клітини
прокаріотичної

макромолекули
клітини
еукаріотичної

макромолекули
клітини
гриба

макромолекули
клітини
рослинної

макромолекули
клітини
тваринної


^ 2. ПРАВИЛА БІОЛОГІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ

Спрощений і скорочений звід правил формування і читання наукових назв таксонів біонтів допоможе Вам не тільки в читанні спеціалізованої літератури і розумінні професійної мови біологів (і почасти – медиків). Ці уміння, безсумнівно, важливі і необхідні екологам будь-якого профілю, і якоюсь мірою дозволять відчути зв'язок поколінь – від Античності, через Середньовіччя, епоху Відродження, Новий час до сучасності. Незважаючи на величезну кількість латинських і грецьких запозичень у сучасних мовах індоєвропейської родини, мова науки продовжує використання (правда, пасивне) цих «мертвих» мов, що є запорукою єдності природничонаукового знання. Можливо, здатність до читання латинських і грецьких термінів допоможе Вам і у вивченні іноземних мов.

З усього зводу правил бактеріологічної, ботанічної, і зоологічної номенклатури, у повному обсязі необхідних хиба що фахівцям у біологічній систематиці, ми зупинимося лише на формуванні латинських назв таксонів (табл. 3) і правилах читання і вимови символів латинської мови (табл. 4), тому що мало що так засмучує людини, як неправильно вимовлене його (її) власне ім'я. Давайте ж шанувати Матір-Природу в її різноманітті і неповторності, а також тих дослідників (і першого серед рівних – Карла Ліннея), що дали нам «дороговказну нитку» – біологічну номенклатуру!

Таблиця 5

^ Правила словотвору в латинських назвах таксонів

Стандартизовані закінчення назв таксонів, що мають ранг вище роду
(за: Джеффри Ч. Биологическая номенклатура: Пер. с англ. – М.: Мир, 1980. – С. 24–25.)

Таксономічна
категорія

Стандартизовані закінчення за загальними нормами

ботаніка,
мікологія

бактеріологія

зоологія

Тип (Divisio)

-phyta /-mycota1

Назви
не стандартизовані

Назви
не стандартизовані

^ Підтип (Subdivisio)

-phytina /-mycotina

Клас (Classis)

-phyceae /-opsida/-mycetes2

^ Підклас (Subclassis)

-phycidae /-mycietidae

Ряд, або порядок (Ordo)

-ales

-ales

^ Підряд (Subordo)

-inae

-inae

Надродина (Superfamilia)







-oidea

^ Родина (Familia)

-aceae

-aceae

-idae

Підродина (Subfamilia)

-oideae

-oideae

-inae

^ Триба (Tribus)

-eae

-eae

-ini

Підтриба (Subtribus)

-inae

-inae




Таблиця 6

^ Символи латинського алфавіту: їхня вимова, приклади

Символ

Назва

Вимова

Приклади

Вимова
(транскрипція)

випадки

транскрипція
(звук)

1

2

3

4

5

6

a

а

всі

а

Agrostis

аґростіс

b

бе

всі

б

Beta

бета

c

це

перед a, o, u, äe, öe, приголосними,
крім дифтонгів

к

capillata

Coccothraustes

Cuculus

капіллята

коккотраустес

кукулюс







перед e, i, ae, oe

ц

Ciconia

caespitosa

циконіа

цеспітоза

d

де

всі

д

Daucus

даукус

e

є

всі

є

е

Clematis

Elytrigia

клєматіс

елітріґіа

f

еф

всі

ф

acutiformis

акутиформіс

g

же

всі

ґ

Garrulus

ґарруллюс

h

аш

всі, крім дифтонгів

г

Hydrophyllidae

гідрофіліде

i

і

всі

і

Insecta

Cnidaria

інсекта

кнідаріа

j

йот

всі

й

major

мáйор

k

ка

всі

к

Koeleria


кёелєріа

l

ел

перед e, i, u, ae, oe, приголосними

ль

Liliopsida

ліліóпсіда







перед a, o, äe, öe

твердий л

arvicola

арвікола

m

ем

всі

м

Mammalia

маммаліа

n

ен

всі

н

Nonnea

ноннеа

o

о

всі, крім дифтонгів

о

versicolor

верзіколор

p

пе

всі, крім дифтонгів

п

Pimpinella

пімпінéлла

q

ку

всі

кв

Quercus

кверкус

r

ер

всі

р

rubra

рубра

Таблиця 6 (завершення)


1

2

3

4

5

6

s

ес

між двома голосними, крім o

з

Ambrosia

амброзіа







в решті сполучень

с

Vespa

Symphytum

веспа

сімфітум

t

те

перед i з наступною голосною

твердий ц

Tiaropsis

Eschscholtia

циаропсіс

ешшольциа







в решті сполучень

т

Tripanosoma

тріпаноз(с)ома

u

у

всі

у

Urtica

Cucurbita

ýртіка

кукурбіта

v

ве

всі

в

Vulpes

вульпес

w

дубль-ве

всі3

в

Wolffia

вольфіа

x

ікс

всі

кс

Xanthoria

Cimex

Oxycoccus

ксанторіа

цімекс

оксікóккус

y

ігрек

всі

і4,

майже и 5

Sysimbrium

syreitschikovii

сізімбріум

сирєйщіковіі

z

зет

всі6




Emberiza

Zizania

емберіз 3. ГЛОСАРІЙ
Автотрофи (αύτός – сам, τροφή – живлення, грецьк.) – біонти з таким способом асиміляції, який дозволяє засвоювати мінеральні речовини. Автотрофний спосіб живлення існує у вигляді фотосинтезу і хемосинтезу.

Актиноміцети – порядок бактерій (Actinomycetales), які, поруч з типовими ознаками прокаріот, мають ознаки, характерні скоріше для грибів, тобто клітини або гіфи з розвиненим розгалуженням хоча б на окремих стадіях розвитку.

Асиміляція (assimile – уподібнюю, лат.), або пластичний обмін (також: анаболізм) – одна зі сторін обміну речовин; процес синтезу складних органічних речовин з більш простих компонентів, що надходять у клітину ззовні, з використанням внутрішньої енергії клітини. У залежності від речовин, що надходять, існує автотрофна і гетеротрофна асиміляція.

Бактерії (βακτηρία – паличка, грецьк.) – біонти, що мають, як і ціанобактеріїі, одноклітинну (рідше – колоніальну) прокаріотну форму організації, але, на відміну від останніх, ще не мають хлорофілу.

Бактеріофаги (βακτηρία – бактерія, φάγος – пожирати; грецьк.) – віруси, що викликають розчинення оболонки деяких бактерій (бактеріоліз) з метою їх подальшого використання для розвитку і розмноження.

^ Біонти (βίος – життя, грецьк.) – живі організми (у функціональному, а не морфологічному змісті) різного ступеня складності.

Віруси (virus – отрута, лат.) – дрібні біонти неклітинної організації, що, як правило, проходять через бактеріальні фільтри, і нерозрізнені у світловий мікроскоп. Розвиваються тільки в клітинах хазяїв, поза клітинами кристалізуються, як неживі хімічні сполуки. Являють собою ділянки молекули нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), оточені білковою оболонкою.

^ Вищі рослини – автотрофні біонти багатоклітинного двошарового рівня організації (включають мохи і справжні судинні рослини).

Водорості – група переважно водних організмів, виділена на підставі спільності методики збору і вивчення; фактично поєднує біонтів різних структурних рівнів організації, що використовують фотоавтотрофний спосіб асиміляції (деякі – міксотрофи), крім судинних рослин.

Гетеротрофи (έτερος – інший, τροφή – живлення; грецьк.) – біонти з таким способом асиміляції, що дозволяє засвоювати готові органічні речовини. Підготовча стадія асиміляції – травлення – може в них як бути присутня (наприклад, у тварин), так і відсутня (наприклад, у грибів).

Гриби – гетеротрофні біонти одношарового багатоклітинного рівня організації (донедавна традиційно поєднувалися з нижчими рослинами)

Дисиміляція (di – дві, тут – інші сторони [обміну речовин], лат.), або енергетичний обмін – одна зі сторін обміну речовин; процес розпаду складних органічних речовин самої клітини до більш простих компонентів (які згодом виводяться назовні) з виділенням енергії. В залежності від кінцевих продуктів, існує у вигляді бродіння й у вигляді дихання.

Еукаріоти (εϋ – передає зміст "власне", "справжній", κάριον – ядро; грецьк.) – біонти, що мають сформоване клітинне ядро.

^ Живі системи – це відкриті системи, що знаходяться в динамічному стаціонарному стані, через які проходять потоки речовини й енергії і які відмежовані від зовнішнього середовища структурами, що служать для підтримки просторової єдності систем, ускладнюють обмін речовинами і тим самим зводять втрати речовин до мінімуму. Для живих систем характерна присутність у їх складі нуклеїнових кислот і білків, що постійно синтезуються заново і розпадаються в сам цих системах. Обмін речовин – важлива ознака живих систем – зумовлює існування механізмів для використання зовнішніх джерел енергії (найчастіше – енергії Сонця).

^ Зародкові листки (або зародкові шари) –- шари тіла зародка багатоклітинних тварин, що утворюються на ранніх етапах онтогенезу і дають початок різним тканинам і органам. У тришарових тварин – ектодерма (зовнішній зародковий листок), ентодерма (внутрішній зародковий листок) і мезодерма (середній зародковий листок), у двошарових тварин – два останніх ще представлені єдиним утворенням.

Класифікація – розбивка будь-якої множини на ряд підмножин, що не перекриваються, за якою-небудь ознакою або набором ознак.

Міксотрофи – біонти, здатні в залежності від умов використовувати як автотрофний, так і гетеротрофний способи асиміляції.

Найпростіші – одноклітинні еукаріотні біонти з гетеротрофним способом харчування. Раніше розглядалися як єдиний тип; у даний час розглядаються як підцарство Царства Тварин.

^ Нижчі рослини – автотрофні біонти багатоклітинного одношарового й одноклітинного еукаріотного рівнів організації (тобто  практично є синонімом водоростей; донедавна в цю групу відносили також ціанобактерії, гриби, лишайники; також синонім: талломні рослини).

Онтогенез – індивідуальний розвиток організмів, що відбувається згідно успадкованій програмі.

^ Порожнини тіла – простір між стінками тіла і внутрішніх органів тварин. Один по одному виникнення у філогенезі й онтогенезі розрізняють первинну, вторинну і змішану порожнини.

Прокаріоти (πρό – раніше, κάριον – ядро; грецьк.) – біонти, що не мають сформованого клітинного ядра.

Ріккетсії – група прокаріот, клітини яких нерухомі, грам-негативні, розмножуються бінарним поділом, спор не утворюють; збудники сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих Гір, кліщовог