Реферат: Київський національний університет імені Тараса Шевченка на правах рукопису Каніщенко Наталія Генадіївна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка


на правах рукопису

Каніщенко Наталія Генадіївна


УДК 330:334


кластеризація як чинник конкурентоспроможності національної економіки


спеціальність 08.00.01 –

Економічна теорія та історія економічної думки


Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Варналій Захарій Степанович






Київ – 2009

Зміст:




стор.

Вступ

Розділ 1. теоретико-методологічні засади дослідження економічної кластеризації

Сутність та еволюція економічних кластерів

Формування конкурентних переваг економічних суб'єктів під впливом кластеризації національних економік

1.3. Вплив економічної кластеризації на конкурентоспроможность національної економіки

Висновки до першого розділу

Розділ 2. розвиток кластерних об'єднань та іх роль у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки

Інституційно-економічне забезпечення функціонування територіальних і галузевих кластерів

Передумови розвитку кластерних об'єднань в Україні

Інтернаціоналізація процесів економічної кластеризації

Висновки до другого розділу

Розділ 3. механізм використання кластерних систем для підвищення конкурентоспроможності економіки України

Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг

Критерії оцінки ефективності функціонування кластерних об'єднань

Потенціал розвитку та інтернаціоналізації національних кластерів України в умовах глобалізації.

Висновки до третього розділу.


Висновки

Додатки

^ Список використаних джерел


4

15

15


32


46

57


60

60

74

101

112


115


116


125


139

159


162

167

174


вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток економічної системи України характеризується значними змінами в організації виробництва на національному і міжнародному рівнях, що є основою для активного формування нового типу економічних відносин між економічними суб'єктами, а також розвитку нових механізмів реалізації їх економічних інтересів. Важливим стає ефективне використання переваг суспільного поділу праці і запровадження інтенсивних форм організації інноваційних процесів, що веде до кластеризації економічних систем. Формування економічних кластерів стає визначальним чинником підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

Процеси економічної кластеризації є закономірним етапом та чинником об’єктивного розвитку ринкових систем. Успішне їх функціонування територіально-галузевих інтеграційних об'єднань - економічних кластерів - є передумовою і важелем підвищення продуктивності праці та результативності підприємницької діяльності економічних суб'єктів на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Кластерні системи є втіленням унікальної комбінації наукових, виробничих і комерційних структур, що на основі використання переваг коопераційної взаємодії, сприяють формуванню і ефективному використанню реальних конкурентних переваг окремих підприємств, галузей, національних економік в умовах посилення світового конкурентного протистояння. На даному етапі розвитку економіки України кластери можуть виступити ефективним інструментом інтенсифікації розвитку вітчизняного підприємництва і посилення ринкових позицій окремих економічних суб'єктів.

Необхідність дослідження теоретико-методологічних засад утворення і функціонування економічних кластерів зумовлена формуванням нової парадигми економічних відносин між суб’єктами підприємницької діяльності, яка формується в процесі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку складних форм коопераційної взаємодії, що викликає розвиток нового типу ринкової взаємодії економічних суб’єктів і способу реалізації їх економічних інтересів.

Практичне значення дослідження процесів економічної кластеризації полягає у визначені основних рушійних сил розвитку сучасного підприємництва та механізму створення стратегічних і оперативно-тактичних переваг в умовах конкурентно напруженого ринкового простору. Виявлення позитивних і негативних суспільно-економічних наслідків залучення економічних суб’єктів до кластерів, що є об’єктивно обумовленої тенденцією розвитку світового підприємництва, а також розробка обґрунтованих стратегій формування кластерних об'єднань, є важливою умовою ефективного розвитку національної економічної системи України.

У вітчизняній науковій літературі питання, пов’язані з принципами роботи кластерів, висвітлюються в роботах вітчизняних вчених: В.Базилевича, І.Бураковського, З.Варналія, М.Войнаренка,  Б.Губського, П.Єщенка, Я.Жаліла, Б.Кваснюка, С.Кримського, Д.Лук’яненка, І.Михасюка, А.Мокія, С.Мочерного, В.Новицького, Ю.Павленка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, О.Розенфельда, Є.Савельєва, В.Савченка, В.Сизоненка, С.Соколенка, М.Тимчука, А.Філіпенка, В.Чужикова, О.Шниркова та інших. Ця проблематика розглядається в дослідженнях багатьох зарубіжних авторів, зокрема в працях В.Бандурина, В.Гжегожа, С.Долгова, П.Жозета, Е.Леммера, Ж.Мингалевої, М.Кітінга, Дж.Клегга, М.Портера, В.Прайса, Д.Радеби, А.Ругмана, П.Самуельсона, Дж.Сороса, С.Ткачевої, Ю.Уеннопа, Д.Якобса, Л.Янга та інших.

Разом с тим у вітчизняній науковій літературі по суті не існує цілісного дослідження проблем економічної кластеризації, недостатньо повно розкрито причинно-наслідкові залежності та наслідки формування і розвитку кластерних об'єднань, потребують подальшого визначення та обґрунтування критерії та чинники ефективного функціонування кластерів, їх роль в посиленні конкурентних позицій економічних суб’єктів на ринку.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (державний реєстраційний номер 06 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у дослідженні особливостей формування конкурентних переваг в результаті кластеризації національної економіки України.

^ Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні системи економічних відносин, що складаються в процесі формування і функціонування економічних кластерів, та визначенні впливу науково-виробничої кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національних економічних систем. Відповідно до мети автором було поставлено наступні завдання:

дослідити теоретико-методологічні засади формування і функціонування економічних кластерів: визначити економічну природу, сутність, суспільно-економічні передумови та наслідки формування галузевих і територіальних кластерів;

виявити сукупність економічних інтересів, що виникають в процесі створення та функціонування кластерних систем як форми суспільного поділу праці і реалізації завдань коопераційного співробітництва економічних суб'єктів;

провести порівняльний аналіз стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро, мезо і макрорівнях;

дослідити інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації, проаналізувати принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів в Україні;

визначити критерії оцінки результативності кластерних систем і ефективності підприємництва залученого до кластерних об'єднань;

розробити рекомендації щодо формування поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і підвищення конкурентоспроможності економіки України.

Об’єктом дослідження є економічні відносини сучасного підприємництва, що виникають в процесі кластеризації економічних систем.

Предметом дослідження є механізми формування і функціонування економічних кластерів як чинника підвищення конкурентоспроможності національної економіки. 

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові методи пізнання об'єктивної природи економічних явищ і процесів, які визначають використання переваг кластеризації виробничих систем в процесі реалізації економічних інтересів економічними суб'єктами. Зокрема, методи аналізу і синтезу, наукових узагальнень, єдності історичного і логічного використані при дослідженні чинників кластеризації і визначенні передумов і факторів функціонування кластерних систем (параграфи 1.1, 2.3 та 3.1). Метод наукової абстракції при визначенні економічного змісту категорії “кластерізація економіки” та “кластерна система” (параграфи 1.1. та 1.2); методи моделювання та системного підходу використовувалися при формуванні критеріїв та системи показників ефективності кластерних систем (параграфи 1.3. та 3.2); методи кількісного аналізу, індукції і дедукції були основою для проведення досліджень умов кластеризації економічних систем (параграф 3.2), а також дослідження можливостей інтенсифікації коопераційної співпраці між суб'єктами господарювання (параграфи 2.3 та 3.3).

Крім того, в дисертаційній роботі використано специфічні методи: метод ринкових маркетингових досліджень – при визначенні і аналізі умов кластеризації підприємницької діяльності, що дало змогу визначити основні сприятливі і несприятливі фактори впливу на розвиток коопераційного співробітництва економічних суб’єктів (параграфи 1.3 та 2.3.).

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, організації виробництва, викладені в українських та зарубіжних наукових працях. Інформаційною базою дослідження слугували дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, матеріали, зібрані під час проведення досліджень умов кластеризації підприємницької діяльності економічних суб’єктів України.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні системи економічних відносин, що виникають в процесі формування і функціонування кластерних систем та визначенні впливу об’єктивної економічної кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національної економіки України. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані в ході вирішення завдань, поставлених в дисертаційній роботі, полягають у наступному:

вперше:

визначено безпосередній взаємозв'язок між кластеризацією економіки та посиленням конкурентоспроможності економічних суб'єктів і обґрунтовано систему інтенсивних (мультиплікативне зростання продуктивності праці, використання сучасних принципів організації виробництва і праці, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, застосування прогресивних методів економії, зокрема ресурсозбереження, тощо) та екстенсивних (збільшення чисельності робітників та загального обсягу робочого часу, зростання виробничих потужностей, поширення територіальних меж тощо) критеріїв оцінки ефективності застосування кластерних систем для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки України;

виділено критерії класифікації кластерних систем за ознаками: стадія розвитку, глибина кластеру, динаміка зайнятості, галузева належність, характер зв'язків, кількість членів кластеру, якість управління та географічне охоплення, інтенсивність взаємодії;

удосконалено:

теоретико-методичні підходи до порівняльного аналізу стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро-, мезо- і макрорівнях, що передбачає поступальний екстенсивний розвиток (поширення) та інтенсифікацію коопераційної взаємодії економічних суб’єктів, направлену на появу більш зрілих форм підприємництва і формування якісно нових можливостей реалізації їх економічних інтересів;

типологізацію кластерів та класифікацію видів кластерних об'єднань, що дозволило ідентифікувати і визначити структуру економічних інтересів учасників кластерів в процесі реалізації відносин конкуренції відповідно: видів домінуючих типів конкурентного протистояння; характеру цінового впливу; методів та інтенсивності взаємодії; масштабів охоплення; ступеня диференціації; складності проникнення в інтернаціоналізовану галузь; ефективності результатів; диверсифікації підприємницької діяльності;

механізм економічної кластеризації, який об’єднує: (а) аналітичну ідентифікацію економічних інтересів учасників кластерного об'єднання та їх мотиваційні переваги; (б) процеси кластеризації; (в) засоби підтримки та стимулювання коопераційно-кластерної взаємодії; (г) інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації; та (д) принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів;

дістало подальший розвиток:

конкретизація економічного змісту терміну “кластеризація економіки”, що характеризує нову якість інтенсифікації взаємодії учасників науково-виробничо-комерційного співробітництва за територіально-галузевим принципом на основі поглиблення поділу праці, спеціалізації та розвитку коопераційних звязків між ними; висвітлення передумов кластеризації економічних систем, серед яких: глибока спеціалізація підприємницької діяльності економічних суб’єктів, зрілість і системність економічних відносин між ними, наявність розвиненої інституційно-організаційної інфраструктури кластерних об'єднань, впровадження у їх діяльність інноваційних методів управління, направлених на реалізацію економічних інтересів учасників кластерної системи;

визначення соціально-економічної природи (особливостей, принципів та умов розвитку) та структури економічних кластерів (суб’єктів, форм та механізму функціонування), їх ролі у формуванні національних та міжнародних конкурентних переваг, зокрема виділено етапи і результуючі параметри функціонування, зокрема: (1) обґрунтування потенціалу утворення кластеру в результаті узгодження економічних інтересів потенційних учасників; (2) дослідження ринкових умов формування кластеру; ухвалення інституційно-організаційних засад партнерства; (3) оцінка намірів та конкретизація мети співробітництва; (4) визначення конкурентних переваг та завдань кластерної взаємодії; (5) визначення індивідуальних і сукупних конкурентних переваг членів кластерного об'єднання; (6) формування критеріїв ефективності та системи контролю результативності кластерної взаємодії; (7) розробка програми розвитку кластеру;

теоретичні підходи до використання кластерних моделей при рекреації економіки регіонів України: запропоновано механізм обґрунтування економічного потенціалу коопераційного співробітництва економічних суб'єктів, який передбачає дослідження історичних економічних та інституційних умов розвитку процесів кластеризації, визначення рівня зацікавленості потенційних учасників кластеру, прогноз розвитку підприємництва, на основі виявлення основних ринкових тенденцій, визначення організаційних засад та форм взаємодії;

технології використання поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і механізм підвищення конкурентоспроможності економіки України на основі: створення внутрішніх конкурентних переваг суб’єктів - учасників кластерів та формування зовнішніх конкурентних переваг, що виводять галузь в цілому на новий, значно вищий рівень конкурентоспроможності..

^ Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні результати дослідження використані у науково-дослідній роботі Національного інституту стратегічних досліджень при розробці концептуальних засад кластеризації економіки України (довідка № 293/727 від 30.09.08 р.), Севастопольської торгово-промислової палати при обґрунтуванні організаційно-економічних засад горизонтальної і вертикальної інтеграції та формування галузевих кластерних систем в Україні (довідка № 550/10.3-3 від 08.09.08 р.), впроваджено у навчально-методичну діяльність на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 056/183 від 23.10.08 р.), використані у господарській діяльності суб’єктів підприємництва, зокрема дочірньої компанії ДП “Кнауф-Маркетинг” міжнародного об'єднання підприємств Knauf KG (довідка 23-02/07 від 28.02.07 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійною роботою, всі результати якої отримані безпосередньо автором. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у друкованих роботах. З наукових праць, виданих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом індивідуальної роботи автора.

^ Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, результати і висновки дисертаційної роботи обговорювались на 14 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, “круглих столах” і професійних обговореннях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (Київ, 17-18 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (Київ, 1-2 грудня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках” (Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.), Шевченківська весна: V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2-3 березня 2006 р.), VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Роль інноваційних моделей розвитку у підвищенні конкурентоздатності товарів та послуг” (Донецьк, 5 квітня 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів ”(Сімферополь, 7 квітня 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика економіки і підприємництва ” (Алушта, 11-13 травня 2006 р.), Дванадцятій міжнародній конференції молодих вчених-економістів “Предпринимательство и реформы в России” (Санкт-Петербург, Росія, 23-24 листопада 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 23-24 листопада 2006 р.), Сьомій міжнародній конференції “Маркетинг в Україні” (Київ, 24-25 листопада 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (Київ, 26-27 грудня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика” (Київ, 11-12 жовтня 2007 р.), Міжнародній конференції молодих вчених “Majesty of Marketing” (Дніпропетровськ, 17-18 грудня 2007 р.), III Міжнародній конференції “Підвищення конкурентоспроможності економіки на основі формування кластерних моделей” (Ялта, 15-18 квітня 2008 р.), Науково-практичні конференції "Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України" (Ірпінь, 19 вересня 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи автором опубліковано 16 наукових праць, у т.ч. 8 статей у наукових фахових виданнях, 1 підрозділ у колективній монографії, 7 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць, що належить особисто дисертанту, становить 4,5 д.а.

^ Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація  складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 166 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертаційна робота містить 17 рисунків на 17 сторінках, 9 таблиць на 13 сторінках, 4 додатки на 7 сторінках, список використаних джерел містить 208 назв на 19 сторінках.

Розділ 1

теоретико-методологічні засади дослідження економічної кластеризації




^ Сутність та еволюція економічних кластерів


Важливою і актуальною тенденцією сучасного світового економічного розвитку стали процеси економічної кластеризації, направлені на підвищення конкурентоспроможності економічних суб’єктів на мікро, мезо і макро рівнях. Зміст кластеризації полягає у прискоренні економічного розвитку і підвищенні конкурентоспроможності окремих економічних суб’єктів (підприємств, регіонів, країн, окремих територій і міст) шляхом використання переваг суспільного поділу праці і ущільнення їх науково-виробничої взаємодії в результаті утворення так званих кластерних об'єднань. Кластери, які є втіленням складної системи взаємозв'язків між економічними суб’єктами, дозволяють підсилити корисний ефект від підприємницької діяльності і виступають дієвим інструментом організації економіки, контролю економічної діяльності, підвищенню конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і регіонів, країн, макроінтеграційних угруповань в цілому [110, с. 44].

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.


По-третє, поділ праці є чинником виникнення товарного вироб­ництва, але це відбувається лише тоді, коли поділ праці поглиблюється одночасно з відчуженням виробників. А це означає, що ви­робники, між якими відбувся поділ праці, виступають як відокремлені власники. Обмежуючись певним видом виробничої діяльності, вони для задоволення своїх потреб змушені обмінювати власний продукт на інші продукти, постійно поглиблюючи свою спеціалізацію і розвиваючи не тільки товарно-обмінні, але й коопераційні зв’язки з іншими товаровиробниками. Тільки у такий спосіб вони можуть задо­вольнити свої потреби [30, c.76].

Особливістю структури кластерних систем характеризується тим, що вони охоплюють значну кількість різних підприємницьких структур, серед яких виробники, постачальники та споживачі різноманітного обладнання, технологій, послуг, сировини тощо. Окрім того кластери об'єднують різні урядові, громадські та наукові структури. Наприклад, університети, які надають необхідну освіту робітникам заводів, або юридичні контори, що допомагають з законодавчим підґрунтям. Кластери, як правило, сприяють розвитку не тільки основної галузі економіки, але допоміжним галузям, завдяки зростанню продуктивності, стимулюванню інновацій, сприянню створенню нових підприємств, стимулюванню конкуренції.

Кластерний підхід, що був заснований на партнерстві зацікавлених один у одному суб'єктів, спочатку використовувався в дослідженнях проблем конкурентоспроможності фірм. Згодом він став застосовуватися при рішенні усе більше широкого кола завдань (зокрема, при аналізі економічного розвитку держави, регіону, галузі; при розробці загальнодержавної промислової політики й програм регіонального розвитку), а також як метод стимулювання інноваційної діяльності, основа взаємодії великого й малого бізнесу.

Однією з найважливіших особливостей кластеризації є те, що у кластери надходить інформація від перед тим ізольованих підприємств, які самостійно не могли використати її ефективно і створити власну конкурентну перевагу на ринку, а процесі розвитку коопераційних зв’язків отримали мультиплікаційний поштовх інтенсифікації підприємницької активності.

Структура взаємодії елементів всередині кластерного об'єднання представлено на рисунку 1.1. Щільність взаємодії зумовлена глибиною наявного поділу праці, що є важливим чинником подолан­ня суперечності між зростаючими потребами і лімітованими ресурсами. Однак цей чинник діє у певних межах і тому не впливає на розподіл всіх еко­номічних ресурсів, зокрема тих, які обмежені природою і не віднов­люються після виробничого споживання.




Проте поділ праці, здатний успішно долати обмеження виробни­чих можливостей. І це досягається завдяки тому, що він є важливим чинником підвищення продуктивності праці. Під час формування та функціонування кластера здійснюється необхідна і достатня співпраця між раніше окремими підприємствами, що полягає у сприянні виробництву за рахунок матеріальних та інтелектуальних засобів, що призводить до зростання виробничого потенціалу галузей. Відносини, що складаються всередині кластеру сприяють підвищенню якості людського фактору, завдяки зменшенню: замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості і картельних змов між учасниками ринку. А саме ці негативні прояви зменшують, а іноді майже повністю блокують позитивний вплив конкуренції на розвиток ринку і та появу нових фірм [97, с. 30-33].

Об'єктивна необхідність дії економічного закону поділу праці випливає з настійної потреби масового виробництва певних видів продукції в умовах ускладнення процесу праці. Проте цей процес-причина наштовхується на обмежені можливості існуючої системи спеціалізації праці. Остання є, по суті, виявом обмеженості вироб­ничих можливостей. Однак, суспільство на всіх етапах свого розвитку прагне підвищити про­дуктивність праці. При цьому необхідність зростання продуктивності праці стосується не тільки продукту в цілому, а і його окремих час­тин, деталей, вузлів.





Часто виробництво якогось агрегату затримуєть­ся через відставання виробництва його окремої частини. Отже, виробництво такого компонента доцільно зробити само­стійним, спеціалізованим, розрахованим на масову продукцію. Це досягається шляхом використання технології аутсорсингу. Безу­мовно, таке виробництво пов'язане з широким застосуванням ма­шин, впровадженням, як правило, автоматизації і новітніх методів управління виробництвом.

Водночас існує загроза виникнення суперечностей між необхідністю масо­вого виробництва в умовах ускладнення процесу праці та обмеже­ними можливостями існуючої системи спеціалізації праці. Вирішення цього питання полягає у подальшому розвитку поділу праці, що веде до підвищення її продуктивності. Це і утворює процес-наслідок економічного закону поділу праці, який є основою у створенні та успішному функціонуванні кластерної системи.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Як результат, виділяють фактори заснування та функціонування кластерів, де основним визначальним моментом є взаємодія та вирішення економічних інтересів рамках кооперації та спеціалізації виробництва (Рис. 1.3).





Аналіз доводить наявність переваг від кластеризації, які є результатом обґрунтованого поділу праці, раціональної спеціалізації та можливостей кооперації, зокрема:

спеціалізація значно збільшує продуктивність праці. Це по­в'язано з тим, що спеціалізація створює умови для організації безпе­рервного (поточного) процесу виробництва, застосування найдоско­наліших засобів праці, впровадження механізації та автоматизації виробництва, досягнення повного і ефективного використання тех­нологічного устаткування, удосконалення структури підприємств, підвищення кооперації праці;

спеціалізація дає можливість краще використати го­ловну продуктивну силу - людський фактор - за урахування професійних якостей, кваліфікаційних відмінностей і індиві­дуальних здібностей представників трудових ресурсів;

спеціалізація на виконанні певної роботи формує кваліфікацію працівника;

спеціалізація у виконанні виробничих функцій веде до економії часу, позбавляє виробництво від зайвих витрат, особ­ливо під час зміни одного виду діяльності іншим видом;

спеціалізація дає можливість краще використовувати регіональні особливості.

Важливою передумовою (організаційною основою) підвищення рівня спеціалізації в промисловості є стандартизація, уніфікація і типізація [83]. Економічна ефективність системи стандартизації, уніфікації та типізації виявляється за рядом напрямів: встановлення раціонально­го асортименту продукції, збільшення серійності її випуску, скоро­чення строків проектування та витрат на нього, виготовлення засобів технологічного оснащення тощо.

Поділ праці, який здійснюється між підприємствами і галузя­ми, іноді дуже важко врахувати. Виникають непередбачені дисп­ропорції між ланками спеціалізованого виробництва. В одних під­приємствах і регіонах виникають надлишки спеціалізованої продук­ції, що створює проблему їхньої реалізації, а в інших відчувається гостра нестача комплектуючих деталей і вузлів, що стримує розви­ток виробництва.

Спеціалізація сприяє розвитку масового виробництва. На спе­ціалізованих підприємствах є можливість організувати поточне ви­робництво, застосувати продуктивніше устаткування і краще його використовувати, механізувати і автоматизувати виробничі процеси. Це забезпечує значне зростання продуктивності праці та зниження витрат підприємств [23, c. 333]. Саме виявом вище зазначеного і сучасна форма об'єднань – кластер. Актуальність та ефективність використання таких інструментів, як поділ праці робить необхідним і продуктивним створення кластерних систем на всіх рівнях економічного розвитку.

Однак, беручи до уваги класичні теоретичні підходи в економічній практиці суспільства, не слід ігнорувати той факт, що модель інноваційного розвитку вітчизняної економіки потребує застосування нових підходів з метою забезпечення її ефективної реалізації на різних етапах створення та використання інновацій в практиці господарювання. До останнього часу основною метою реалізації політики інноваційного розвитку визначалося переважно забезпечення конкурентних переваг на базі впровадження нових прогресивних ресурсозберігаючих технологій, створення нових продуктів і послуг та опанування на цій основі нових ринків збуту. На сучасному етапі вітчизняна економічна наука формує нову парадигму розвитку, яка передбачає створення нових організаційних структур як сукупності взаємопов’язаних складових: виробників, постачальників, споживачів, наукових знань і технологій, малих, середніх і великих підприємств, освітніх установ, технопарків, технополісів. Розвиток таких організаційних структур особливо на регіональному рівні потребує детального дослідження.


^ Формування конкурентних переваг економічних суб'єктів під впливом кластеризації національних економік


Проблеми визначення конкурентних переваг досліджувались багатьма науковцями, серед яких М. Портер, Ф. Котлер, І. Ансофф, Ж.-Ж. Ламбен, та ін. Проте на сьогодні не існує єдиного визначення сутності конкурентних переваг. На думку М. Портера, конкурентні переваги проявляються або в більш низьких, ніж у конкурента витратах, або у спроможності вимі­рювати і контролювати додаткову вартість, яка перевищує до­даткові витрати від диференціації. Вітчизняні фахівці розглядають конкурентні переваги, як сукупність відносин, що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм [98, c. 30-31]. Російський економіст Р. Фатхутдинов трактує конкурентні переваги, яка ексклюзивну цінність, якою володіє система і яка дає їй перевагу над конкурентами [157, c. 66]. За визначенням І.З. Должанського та Т.О. Загорної конкурентна перевага — рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для май­бутнього споживання) всіх видів ресурсів [28, c. 59]. Розглядаючи проблематику формування конкурентних переваг можна знайти ще багато розумінь та трактувань цього поняття (Таблиця 1.2).

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Під час функціонування кластеру існує перманентний процес розвитку, спричинений зростанням продуктивності, стимулюванню інновацій, сприянню створенню нових підприємств, та найголовніше – стимулюванню конкуренції. Створення кластерів дає можливість бізнесу досягти як короткострокового економічного успіху, так і закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у розвитку як безпосередньо територій, так і національної економіки в цілому. Крім того, регіональні кластери можуть виконати функцію головного чинника, який обумовлює ефективність регіонального розвитку, стимулює інвестування капіталу в великомасштабні програми та проекти, забезпечує економічну активність, спрямовану на реалізацію цілей господарського розвитку країни.

Під час формування та роботи кластера здійснюється необхідна співпраця між раніше окремими підприємствами, що сприяє виробництву за рахунок матеріальних засобів і призводить до зростання виробничого потенціалу галузі. Відносини, що складаються всередині кластеру сприяють підвищенню якості людського фактору, завдяки зменшенню замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості і змов між різноманітними суперниками. А саме цей фактор зменшує, а іноді майже повністю блокує сприятливий вплив конкуренції та появу нових фірм.

Створення кластерів “цивілізує” конкурентну взаємодію і підвищує конкурентну незалежність та безпеку економічних суб’єктів завдяки:

збільшенню обміну інформацією між підприємствами галузі: у кластери надходить інформація з раніше ізольованих підприємств, які не в змозі були переробити її на високому рівні, а завдяки посиленим інтелектуальним та матеріальним можливостям, учасники кластерних об’єднань підвищують конкурентоспроможність отриманого власного результату.

ймовірності появи нових підходів завдяки об’єднанню ідей та матеріальної бази різних підприємств;

виникненню нових виробників (найчастіше вони з’являються серед учасників кластеру і стають новими учасниками, або шляхом відокремлення).

Таким чином можна зробити висновок, що використання кластерних систем в економіці є важливим інструментом піднесення економіки в цілому. Це відбувається за наступних чинників:

кластерна економіка має конкретні переваги перед суто галузевими та територіальними підходами, бо кластер ураховує загальну стратегічну лінію території і не суперечить їй;

за умов створення кластеру виникає активний механізм взаємодії держаних установ та бізн
механізм використання кластерних систем для підвищення конкурентоспроможності економіки України




^ Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг


Соціально-економічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційного періоду у значній мірі визначається величиною та мірою використання економічного потенціалу, зосередженого на даній території. Ефективність його використання залежить від оптимального сполучення складових його елементів, що залучаються у господарчий обіг. Стереотипи управління регіоном, що склалися, негнучкість управлінських методів призвели до  економічного спаду, зниження ефективності виробництва і життєвого рівня населення і великій його різниці по регіонах та територіях. В цих умовах по-новому встала проблема економічної оцінки та розробки механізму ефективного використання економічного потенціалу регіону.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Розглядаючи питання про ефективність кластерів, необхідно приділяти увагу обґрунтуванню розмірів кластерних утворень. Залежність між розміром й ефективністю діяльності з погляду економічної теорії впливає на результативність інтеграційної взаємодії суб’єктів кластеру. Великі розміри підвищують ступінь формалізації об'єднання і зменшують здатність до змін. В той же час, великі кластери можуть мати значну владу на ринку, можуть використовувати ефект масштабу, користуючись гарною ресурсною базою, формувати регіональне лобі і т.п. Малі кластери, що об’єднують лише декілька зацікавлених учасників, є більш оперативними і спец