Реферат: Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни Основи зовнішньоекономічної діяльності для студентів напряму 030601 менеджмент

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ








РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни «Основи зовнішньоекономічної

діяльності” для студентів напряму 6.030601 – менеджмент


Дніпропетровськ НМетАУ 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
^ НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ


РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни «Основи зовнішньоекономічної

діяльності” для студентів напряму 6.030601 – менеджмент


Затверджено

на засіданні Вченої ради

академії

Протокол № ­­­15 від 27.12.2010


Дніпропетровськ НМетАУ 2011

УДК 658:339

Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” для студентів напряму 6.030601 – менеджмент /Укл.: О.Г. Шатохін, Ю.Г. Момот, Т.А. Фонарьова. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2011. – 47 с.


Викладені робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання з дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, наведені перелік тем літературного огляду і варіанти індивідуальних завдань.

Призначена для студентів напряму 6.030601 – менеджмент заочної форми навчання.


Укладачі: О.Г. Шатохін, канд. екон. наук, доц.

Ю.Г. Момот, ст. викл.

Т.А. Фонарьова, асист.


Відповідальний за випуск О.Г. Шатохін, канд. екон. наук, доц.


Рецензент І. Г. Романовський, канд. техн. наук, доц. (НМетАУ)


ЗМІСТ


ВСТУП……………………………………….……………………………………..4

1. Робоча програма і методичні вказівки…………………………………………5

1.1. Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин………7

1.2. Організація експортно-імпортних операцій……………………………11

1.3. Форми посередництва та співпраці у зовнішньоекономічній

діяльності…………………………………………………………..……..12

1.4. Організація та техніка підготовки, укладення та

виконання зовнішньоекономічних контрактів…………………….…..16

1.5. Транспортне забезпечення виконання умов контракту………………..18

1.6. Ціна товару, валютні та фінансові умови контрактів,

умови платежу, форми розрахунків…………..…………………………24

1.7. Показники економічної ефективності ЗЕД підприємства……………..30

2. Методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань…………………..34

ЛІТЕРАТУРА…...…………………………………………………………………..46

ВСТУП


Навчальна дисципліна "Основи зовнішньоекономічної дiяльностi" є нормативною і входить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін за фахом.

Мета вивчення дисципліни ― засвоєння теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД); набуття системних знань і навичок щодо забезпечення економічної ефективності ЗЕД в різних сферах діяльності

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

― основи господарських, економічних, правових, фінансових відносин у сфері економічної діяльності між підприємствами України ― суб’єктами ЗЕД та іноземними фірмами;

― форми виходу підприємств на зовнішній ринок;

― принципи формування зовнішньоекономічних відносин.

вміти:

― застосовувати на практиці здобуті теоретичні знання, що стосуються організації і функціонування системи зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

― використовувати базові інструменти управління організацією, яка здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

― розробляти типові зовнішньоекономічні контракти;

― розраховувати ціну контракту та економічну ефективність ЗЕД підприємства.

Зв’язок з іншими дисциплінами ― передує вивчення дисциплін "Економіка підприємства", "Міжнародні економічні відносини", "Підприємницьке право", "Маркетинг".

Набуті знання і вміння використовуються при вивченні дисциплін "Органiзацiя працi менеджера", "Страхові послуги", "Управління витратами".

^ 1. Робоча програма і методичні вказівки

Дисципліна "Основи зовнішньоекономічної діяльності" вивчається студентами заочного факультету у VII семестрі.

Розподіл навчальних годин

Вид занять

Кількість годин

Усього годин за навчальним планом, у тому числі:

108

Аудиторні заняття, з них:

16

Лекції

12

Практичні заняття

4

Самостійна робота, у тому числі:

92

Виконання індивідуальних завдань

25

Опрацювання розділів програми, що не викладаються на лекціях

67

Підсумковий контроль

іспит


Зміст дисципліни

Лекційний курс

№№
з/п

Назва розділу/теми та ії зміст

Тривалість
(годин)

1

^ Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин.

Поняття про ЗЕД. Суб`єкти та види ЗЕД. Принципи управління зовнішньоекономічною діяльністю.

1

2

Організація експортно-імпортних операцій.

Основні методи здійснення експортно-імпортних операцій. Організація експортних операцій. Організація імпортних операцій.

1

3

Форми посередництва та співпраці у зовнішньоекономічній діяльності.

Торгівельно-посередницькі операції. Форми співпраці у ЗЕД. Поняття зустрічної торгівлі та її форми. Поняття та функції лізингу. Міжнародні товарні аукціони. Торги, ярмарки та виставки.

2

4

^ Організація та техніка підготовки, укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Типові контракти. Зміст контракту у зовнішньоекономічній діяльності. Підготовка до укладення контракту. Проведення переговорів чи укладання угоди.

2

5

Транспортне забезпечення виконання умов контракту.

Базисні умови поставки товару "INCOTERMS". Вибір виду транспорту. Документообіг у міжнародному сполученні. Морські перевезення. Залізничні перевезення. Автомобільні перевезення. Повітряні перевезення. Транспортно-експедиторські підприємства.

2

6

Ціна товару, валютні та фінансові умови контрактів.

Сутність цінової стратегії підприємства. Методики розрахунку цін зовнішньоторговельних контрактів.

2

7

Показники економічної ефективності ЗЕД підприємства

Методологічні аспекти визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності

2


Практичні заняття


№№
з/п

Тема заняття та ії зміст

Тривалість
(годин)

1

^ Розрахунок ціни контракту.

Визначення ціни контракту.

2

2

Розрахунок економічної ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Розрахунок ефективності здійснення експортних операцій. Розрахунок ефективності здійснення імпортних операцій.

2



Опрацювання розділів програми, що не викладаються на лекціях


№№
з/п

Назва теми та ії зміст

Тривалість
(годин)

1

^ Законодавча база митного та валютного регулювання

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про застосовування спеціальних заходів відносно імпорту в Україну» та інші підзаконні нормативні акти що регламентують зовнішньоекономічну діяльність.

15

2

Форми виходу підприємства на зовнішній ринок.

Форми та стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок.

10

3

Маркетингові дослідження на зовнішньому ринку.

Сутність маркетингових досліджень. Напрямки досліджень. Середовище міжнародного маркетингу. Спеціалізовані маркетингові фірми.

10

4

Страховий захист зовнішньоекономічних операцій

Сутність страхового захисту. Страхування зовнішньоекономічних рисків (хеджування). Захист від валютних та кредитних рисків при здійсненні зовнішньоекономічних контрактів

10

5

Міжнародні організації.

Загальна характеристика міжнародних фінансових інститутів. Особливості функціонування МВФ, МБРР, БМР та ін.

10

6

Форми платежів у ЗЕД.

Схеми проведення платежів (акредитив, інкасо).

12


^ 1.1. Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин


Поняття про ЗЕД. Суб`єкти та види ЗЕД. Принципи управління зовнішньоекономічною діяльністю.


Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні розглянути основні положення закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та визначити суб’єктів та види ЗЕД. Особливу увагу слід приділити принципам ЗЕД.

Відповідно до чинного законодавства України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:

― фізичні особи;

― юридичні особи;

― об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами;

― структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, іноземних суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами;

― інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Види зовнішньоекономічної діяльності:

― експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

― надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

― наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

― навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

― міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

― кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

― створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених її законом;

― спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

― підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку суб'єктів господарської діяльності;

― аналогічна діяльність за межами України;

― організація і здійснення діяльності в сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

― організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України;

― товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

― орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

― операції із придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

― роботи на контрактній основі фізичних осіб з України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

― робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами та інші не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності.

Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності ― це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємна вигідність.

Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках.

Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, однією з найбільш важливих складових є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів.

Принцип взаємної вигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Дотримання принципу взаємної вигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення.

Деякі з принципів хартії збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як зазначалося вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання: в'їзд фізичних осіб; переміщення товарів; судноплавство і перевезення вантажів; переміщення капіталу; придбання власності; переказ коштів.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.).

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

― суверенітет;

― свободу;

― юридичну рівність і недискримінацію;

― верховенство закону;

― захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

― еквівалентність обміну.


Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність принципів зовнішньоекономічної діяльності?

2. Як можна класифікувати принципи зовнішньоекономічної діяльності?


Література: 1, 2.


^ 1.2. Організація експортно-імпортних операцій


Основні методи здійснення експортно-імпортних операцій. Експортні операції. Імпортні операції.


Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні розглянути основні методи здійснення експортно-імпортних операцій. Визначити сутність та види експортно-імпортних операцій. Визначити переваги й недоліки здійснення зовнішньоекономічних операцій, способи обмеження імпорту.

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Експорт ― це один з видів міжнародної торгівлі. Всі країни намагаються стимулювати власного товаровиробника до експорту продукції, заохочуючи наданням: субсидій; податкових пільг; кредитів, під незначні відсотки; юридичної, політичної та іншої підтримки.

Виходу підприємства на зовнішній ринок передує вивчення:

― попиту на зовнішньому ринку на товар, призначений на експорт;

― рівня конкуренції на ринку;

― рівня та тенденції зміни цін;

― вимог споживачів з метою удосконалення технології виробництва товарів.

Експорт ― продаж продукції (робіт, послуг) іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення продукції за межі митних кордонів України з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.

Експортна операція ― комерційна діяльність, пов'язана з продажем та вивезенням за кордон товарів, робіт, послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Експорт послуг ― експорт нематеріальної продукції сфери послуг, що включає комерційні, професійні та споживчі послуги. Експорт робіт, послуг класифікується як експорт капіталу, тобто як вивезення за межі України капіталу в будь-якій формі з метою отримання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності.

Імпорт (імпорт товарів) ― це купівля (у тому числі з оплатою у не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція ― комерційна діяльність, що пов'язана з закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності. При цьому перед підприємством відкриваються три шляхи для придбання імпортних товарів: придбання товарів у вітчизняних оптових продавців, самостійний імпорт товарів, імпорт через посередників.

В залежності від виду операцій в Україні застосовуються різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту, митний бар'єр, антидемпінгові мита.


Контрольні запитання.

1. Які існують основні операції з імпорту й експорту?

2. У чому перевага прямого методу зовнішньоекономічних операцій?

3. У чому перевага непрямого методу?

4. Які існують організаційні форми прямого експорту й імпорту?


Література: 2, 4.


^ 1.3. Форми посередництва та співпраці у зовнішньоекономічній діяльності


Торговельно-посередницькі операції. Форми співпраці у ЗЕД. Поняття зустрічної торгівлі та її форми. Поняття та функції лізингу. Міжнародні товарні аукціони. Торги, ярмарки та виставки.


Методичні вказівки.

Студенти повинні надати визначення основним торгово-посередницьким операціям, особливості їх здійснення. Вказати переваги та недоліки посередництва, від якого імені та за чий рахунок діє конкретний посередник. Визначити назву та розмір винагороди посередників.

Особливу увагу слід приділити формам співпраці у виробництві, торгівлі та фінансуванні.При вивченні такої зовнішньоекономічної операції як зустрічна торгівля студенти повинні звернути увагу на форми зустрічної торгівлі їх переваги й недоліки.

Вивчаючи цю тему слід звернути увагу, також, на такі визначення: хеджування, ф’ючерсні, опціонні й форвардні контракти. При вивченні діяльності міжнародних товарних аукціонів слід звернути увагу на умови проведення, особливості надання товарів,а також спеціалізацію.

Під торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговельним посередником на основі угоди або доручення.

Торговельне посередництво ― це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування.

Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торговельно-посередницьких фірм: торговельні; комісійні; агентські; брокерські; фектори.

Види торговельних фірм: торговельні доми; експортні фірми; імпортні фірми; оптові фірми; роздрібні фірми; дистриб'ютори; стокісти.

Комісійні фірми, їх основні види: комісійні експортні фірми; комісійні імпортні фірми.

Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські; брокерські.

Зустрічна торгівля ― це зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких в документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов'язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частково збалансований обмін товарами. В останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами.

Зустрічна торгівля може здійснюватись в різних формах: операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих ним, операції в рамках промислового співробітництва та операції з натурального обміну (рис. 1.1).



Рис. 1.1 – Основні форми зустрічної торгівлі

Лізинг ― це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг ― це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

Існують багато різних видів лізингу за різними ознаками.

Особлива форма посередництва ― біржове підприємництво.

Види бірж: товарна, фондова, валютна та трудова (біржа праці).

Основні ознаки міжнародних бірж:

― на них установлюються ціни світового ринку;

― товари ― активні об'єкти міжнародної торгівлі;

― як правило, вільний валютний і податковий режим торгівлі.

Міжнародні товарні аукціони ― це спеціально організовані, що періодично діють у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупцями аукціонних товарів, що переходять у власність того покупця, що запропонував за них найвищу ціну, не перекриту іншими учасниками торгів.

У практиці сучасної міжнародної торгівлі торги займають особливе місце. Це змагальний спосіб купівлі і продажу товарів чи здавання підрядів на здійснення окремих робіт на певних умовах.

Ярмарок ― це періодичний ринок, де зустрічаються покупець і продавець. Виникнення ярмарків відносять до епохи раннього феодалізму. Значні ярмарки були в минулому центрами міжнародного товарообігу і відігравали важливу роль у торгівлі. Вони сприяли виникненню бірж та аукціонів. Ярмарки підрозділяються на місцеві, національні і міжнародні. За характером виставлених експонатів розрізняють ярмарки універсальні і спеціалізовані.

Виставка ― це публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури. Здебільшого торговельно-промислові виставки організуються з метою реклами товарів. У деяких країнах, наприклад в Україні, функціонують постійно діючі виставки ― це виставки досягнень народного господарства.


Контрольні запитання.

1. Який юридичний статус сучасних бірж?

2. Опишіть техніку операцій на біржі реального товару.

3. Опишіть техніку операцій на аукціоні.

4. Які переваги торгів?

5. Назвіть центри основних міжнародних ярмарків.


Література: 4, 5.

^ 1.4. Організація та техніка підготовки, укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів


Типові контракти. Зміст контракту у зовнішньоекономічній діяльності. Підготовка до укладення контракту. Проведення переговорів чи укладання угоди.


Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні надати визначення поняттю “контракт”, визначити три основні форми типових контрактів, вивчити основні елементи структури котракту, виділити обов'язкові і додаткові, універсальні й індивідуальні умови контракту.

Особливу увагу слід приділити розробці типового контракту.

Нині на світовому ринку діють, за деякими підрахунками, понад 10 млн типових контрактів.

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів.

Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки.

Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені ― на лицьовому.

І, нарешті, третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір закупівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Це документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, містить письмову домовленість сторін про постачання товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

Щодо обов'язковості умови контракту поділяються на обов'язкові і додаткові.

До обов'язкових умов належать: найменування сторін-учасників угоди; предмет контракту; якість і кількість; базисні умови поставки; ціна; умови платежу; санкції та рекламації (штрафи і претензії); юридичні адреси та підписи сторін.

Додаткові умови: здавання-приймання товару; страхування; відвантажувальні документи; гарантії; упаковування і маркування; форсмажорні обставини; арбітраж; інші умови.

З погляду універсальності умови контракту можна поділити на універсальні й індивідуальні.

До універсальних (типових) умов належать: формулювання преамбули; здавання-прийняття товару; базисні умови поставки; умови платежу; упаковування і маркування; гарантії; санкції та рекламації; форсмажорні обставини; арбітраж.

Індивідуальні умови: найменування сторін; предмет контракту; якість товару; кількість товару; ціна; строки поставки; юридичні адреси й підписи сторін.

Окремі умови зовнішньоторговельних контрактів мають власну специфіку, що необхідно знати і враховувати при складанні контракту. До таких умов належать: місце виконання контракту, ціна, фінансові умови, комерційні документи.

Ціна контракту є однією із суттєвих умов контракту. Вона виражається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількісну одиницю товару, указаного в контракті.

Основні питання які розглядаються при формуванні ціни контракту:

― вибір валюти ціни і валюти;

― ціна на кожний товар установлюється за певну одиницю виміру;

― експортні поставки товару за даною ціною будуть найефективніші, якщо ціна товару покриває прямі витрати компенсує непрямі витрати, віднесені на товар, приносить прибуток є конкурентоспроможною і забезпечує місце на ринку;

― види цін (ціни, що публікуються, довідкові (індикативні) ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни попередніх угод, ціни фактичних угод, ціни пропозицій фірм-конкурентів);

― види знижок (спеціальна знижка, загальна (проста) знижка, прогресивна (оптова знижка), дилерські знижки, знижка "сконто", бонусна знижка, сезонна знижка).

Комерційні документи продавця, необхідні для оформлення: комерційний лист; пакувальний лист; сертифікат про походження товару; транспортні документи; страховий поліс; проспекти товарів.

Підготовка до укладення контракту складається з трьох етапів:

1. Вибір ринку і його вивчення.

2. Вибір контрагента.

3. Проведення попередніх переговорів і формування контракту.

Основними способами ведення переговорів є: листування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс).

Переговори шляхом листування. Письмову заяву продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу заведено називати офертою, а особу ― оферентом. Зазвичай в міжнародній торговельній практиці розрізняють два види оферт ― тверду і вільну.


Контрольні питання.

1. Чому укладаються типові контракти?

2. У чому сутність вивчення кон'юнктури ринку?

3. Які методи використовуються для вивчення кон'юнктури ринку?

4. За якими принципами здійснюється вибір контрагента?

5. Які є основні види оферт?

6. Що визначає зміст зовнішньоторговельного контракту?

7. У яких випадках і які знижки на ціни існують у міжнародній комерційній практиці?


Література: 3, 4, 5.


^ 1.5. Транспортне забезпечення виконання умов контракту


Базисні умови поставки товару "INCOTERMS". Вибір виду транспорту. Документообіг у міжнародному сполученні. Морські перевезення. Залізничні перевезення. Автомобільні перевезення. Повітряні перевезення. Транспортно-експедиторські підприємства.


Методичні вказівки.

При вивченні цієї теми студенти повинні визначити які обов’язки регламентують умови "INCOTERMS".

Особливу увагу студенти мають приділити обставинам вибору виду транспорту, здійснюючи ЗЕД та особливостям документообігу щодо транспортування.

Застосування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності та вирішення спорів, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торговельна палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990, 2000 та 2010 p.p. збірники "Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС" (International Commercial Terms).

Редакція Інкотермс-2010 поділяє усі умови на дві групи, (табл. 1.1): 1) терміни, що використовуються при перевезеннях будь-яким видом чи видами транспорту (EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP, DDP); 2) терміни, що використовуються при перевезеннях морським чи внутрішнім водним транспортом (FAS, FOB, CFR, CIF).

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови: фактор часу, вартість перевезення, безпека транспортування.

Таблиця 1.1

Категорії термінів Інкотермс-2010

Доставка будь-яким видом транспорту (морський, авто, повітряний, ж / д)

Доставка по морю чи внутрішніми водними шляхами

Франко-завод / Ex Works (EXW)

Доставка до борту судна / Free Alongside Ship (FAS)

Франко-перевізник / Free Carrier (FCA)

Доставка на борт судна / Free on Board (FOB)

Перевезення оплачене до / Carriage Paid To (CPT)

Вартість, включаючи фрахт до / Cost and Freight (CFR)

Перевезення і страховка сплачені до / Carriage and Insurance Paid to (CIP)

Вартість, страхування і фрахт / Cost, Insurance and Freight (CIF)

Доставка до терміналу / Delivered at Terminal (DAT)




Доставка до місця / Delivered at Place (DAP)




Доставка з оплатою мита / Delivered Duty Paid (DDP)





Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є крім виду вантажу, такі умови: фактор часу, вартість перевезення, безпека транспортування.

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить поділ ринку морських перевезень на трампове і лінійне судноплавство.

Трампове судноплавство. Трамповими (англ, "tramp" ― бурлака) називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укладається у вигляді чартеру (charter, charter-party).

Багатовікова практика торговельного мореплавання привела до створення типових договорів перевезення, що називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розробляються або перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у визначених напрямках. У торговельному мореплаванні застосовуються такі види фрахтування судна: фрахтування на один рейс (single voyage chartering), фрахтування на послідовні рейси (consecutive voyages chartering), фрахтування за генеральним контрактом (general contract chartering), фрахтування на умовах тайм-чартер (time charter), фрахтування на умовах димайз-чарте