Реферат: Зміст

Зміст


Вступ


3

Розділ 1

нетарифні заходи в системі правового регулювання зовнішньоторговельної діяльності







1.1. Нетарифні заходи у правовому механізмі зовнішньоторговельного регулювання

15




1.2. Міжнародно-правове визначення поняття та змісту інституту нетарифних обмежень

39




1.3. Дослідженість питання нетарифного регулювання в науці міжнародного економічного права

54










Розділ 2

Інструменти нетарифного регулювання у міжнародно-правовому регулюваннІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ діяльності







2.1. Правова характеристика інструментів нетарифного регулювання

62




2.2. Міжнародно-правове регулювання застосування нетарифних обмежень

84




2.3. Міжнародно-правові особливості застосування нетарифних інструментів регулювання у торгівлі деякими видами товарів (секторальні угоди)

109










Розділ 3

правові Засади формування та функціонування української системи регулювання зовнішньоторговельної діяльності







3.1. Механізм нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі у праві України

129




3.2. Удосконалення нормативно-правового механізму нетарифного регулювання в умовах вступу України до Світової організації торгівлі

151










Висновки

178

Список використаних джерел

184

Додатки

208


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
вступ

^ Актуальність теми. Значення зовнішньоторговельної політики у вирішенні національних економічних проблем підвищується зі зростанням та розширенням сфер міжнародного обміну. Реформи, що відбуваються в Україні, націлені на побудову демократичної правової держави, основою якої має бути ринкова економічна система. Складовою частиною даного процесу стала орієнтація на повномасштабне включення до світової економічної системи. Лібералізація, скасування державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб’єктів зовнішньоторгового обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньої торгівлі. Більше того, світовий досвід свідчить, що відбувається посилення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принципи, механізми та інструменти якого взаємоузгоджені на міжнародному рівні в численних двосторонніх та багатосторонніх угодах. Одним із вирішальних факторів визначено підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики держави, яка має забезпечити зміцнення позицій країни у світовій торгівлі та сприяти виходу її продукції на нові ринки.

Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування ринку і досягнення поставлених цілей, має бути створена національна система “правил гри” (що сприятимуть розвитку економіки країни), яка відповідатиме основним вимогам міжнародного правового простору. Крім того, необхідне створення ефективних механізму та інституцій системи для забезпечення належного виконання зазначених правил. Успіх експортера на ринку тієї чи іншої країни визначається цілою низкою економічних, організаційних та правових чинників. Будь-яка економічна діяльність у зовнішній сфері передбачає насамперед чітке розуміння правових актів, в межах яких вона здійснюється. Регулювання взаємовідносин між державами та учасниками зовнішньоторгового обігу здійснюється через комплексну правову систему, що містить зафіксовані, виходячи з національних інтересів і у відповідності до норм міжнародного права, правила підприємницької діяльності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності.

Одним з головних факторів, що впливає на рівень світового прогресу та розвиток економіки кожної окремої країни, є міжнародна торговельна діяльність. Кожна держава розвиває свою економіку, проводить власну зовнішньоекономічну політику, водночас вступаючи у найрізноманітніші міжнародні відносини. Це вимагає від кожної країни зважувати, зіставляти свої дії з діями інших держав, узгоджувати їх шляхом прийняття спільних оптимальних рішень щодо регулювання та упорядкування зовнішньоторговельних відносин. Інструментом цього і є норми права (міжнародні, регіональні та національні). Отже, однією з важливих умов успішної та ефективної зовнішньоекономічної діяльності є створення відповідної національної правової бази, що впливає на розвиток торговельних відносин країни. При цьому обов’язково слід пам’ятати про необхідність узгодження норм національного законодавства, що витікає з об’єктивних потреб включення країни в інтеграційні процеси, а в формально-юридичному плані – з обов’язків держави, прийнятих відповідно до укладених міжнародних договорів.

Сучасний механізм регулювання зовнішньої торгівлі товарами являє собою комплекс взаємодоповнюючих захисних (протекціоністських) тарифних та нетарифних заходів, які постійно змінюються під впливом розвитку виробничих сил та інтересів виробників і споживачів, товарів та механізмів їх міжнародно-правового та національного регулювання. Серед протекціоністських заходів є традиційні та порівняно нові, очевидні та завуальовані, більш чи менш ефективні, припустимі й неприпустимі з точки зору міжнародно-правових норм. Останнє стосується і способів застосування цих заходів. Отже, постає питання дослідження теоретичних та практичних аспектів становлення та розвитку державного механізму регулювання зовнішньої торгівлі у співвідношенні з міжнародною практикою в даній сфері. Це особливо важливо у процесі поглиблення інтеграції України в світове господарство, що зумовлює виникнення багатьох складних проблем – як з об’єктивних причин, пов’язаних з низькою конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств, так і суб’єктивних факторів, зокрема торгово-політичних суперечностей, пробілів у законодавстві, недоліків застосування торгово-політичних інструментів тощо.

Інтенсивний розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України, що триває вже понад десять років, її інтеграція до світової економіки беззаперечно потребує формування торгово-політичного механізму на основі принципів, норм, правил, торгових звичаїв та практики, що існують у сучасній міжнародній торгівлі. Необхідно задіяти усі відомі інструменти торгово-політичного регулювання, які упродовж багатьох десятиліть застосовувалися в практиці держав та використовуються ними для вирішення завдань, подібних до тих, що стоять сьогодні перед Україною.

В умовах дедалі активнішої участі України у світогосподарських процесах актуалізується і завдання захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки країни. В рамках радикального реформування української економічної систем останніх років, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності, заходи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі не завжди знаходили відповідне застосування. Як показав досвід попередніх років, завдання регулювання зовнішньої торгівлі з використання нетарифних обмежень не завжди вирішувалися помірковано та послідовно, а застосуванню згаданих інструментів зовнішньоторговельної політики в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності не приділялося належної уваги. Чіткі підходи до використання нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в нашій країні ще досі опрацьовані не повністю, що завдає серйозної шкоди економіці країни та її економічній безпеці.

Між тим, радикальні перетворення зовнішньоекономічної діяльності в Україні сьогодні конструктивно не завершені. Відповідні механізми регулювання, що являють собою сукупність різних інструментів державного регулювання зовнішньоторгового обігу, закріплених у формі адміністративно-правових норм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, потребують поглибленого вивчення та наукової розробки стратегічних напрямів їх здійснення та застосування.

Як свідчить міжнародна практика, історично одним із важливих напрямів регулювання зовнішньої торгівлі є нетарифні методи. Практично в усіх країнах дедалі зростає роль цих заходів зовнішньоторговельної політики у загальному обсязі регулюючих міжнародну торгівлю інструментів, що відбувається на тлі постійної загальносвітової тенденції зниження митно-тарифного захисту національних ринків. Використанням нетарифних обмежень у зовнішній торгівлі країни вирішують широкий комплекс завдань зовнішньої та внутрішньої економічної політики.

Отже, відповідно до зазначеного вище, в центрі уваги дисертаційного дослідження перебувають теоретичні та практичні аспекти становлення та розвитку державного механізму регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення власної правової бази зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі, однак практично відсутні розробки та дослідження монографічного, наукового та комплексного плану. Тобто є нагальна потреба узагальнити та проаналізувати прийняті в Україні нормативно-правові акти, щодо нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а також особливу увагу приділити зіставленню їх з аналогічними міжнародно-правовими актами, зокрема співвідношенню їх з вимогами ГАТТ-94/СОТ, УПС/ЄС. Разом з тим слід зазначити, що новизна та актуальність теми полягає не тільки в практичному значенні, а й у дослідницькому плані, адже серед досліджень вітчизняних науковців майже немає монографічних розробок та теоретичних обґрунтувань, які стосуються правових аспектів регулювання зовнішньоторговельної діяльності як в українському, так і в міжнародному законодавстві.

Актуальність теми даної наукової розвідки зумовлена: високим рівнем вимог до національного правового простору з боку міжнародних торговельних організацій; необхідністю здійснення якісних перетворень, спрямованих на підвищення доцільності та стабільності національної адміністративно-правової системи в механізмах реалізації державної політики зовнішньоекономічної діяльності, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність з урахуванням вимог міжнародного права, які сприяють вирішенню соціально-економічних проблем України; відсутністю висвітлення проблеми загального систематизованого правового регулювання зовнішньоторговельної діяльності (особливо шляхом застосування нетарифних методів), теоретичних розробок з даної тематики, як на макро-, так і на мікрорівні. Отже, є необхідність комплексно розглянути питання нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності як єдиної правової структури в рамках єдиного правового простору (міжнародного і національного – органічно пов’язаних елементів, які не можна оцінити один без одного щодо їх впливу на зовнішню торгівлю країни).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової науково-дослідної роботи Української академії зовнішньої торгівлі з тем:

Розробка аналітичних коментарів щодо юридико-економічних аспектів системи ГАТТ/СОТ як регулятора світової торгівлі (державна реєстрація - 0199U002199).

Розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання регіональної та міжрегіональної інтеграції України (державна реєстрація - 0201U004076).

Розробка програми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у сфері економіки (державна реєстрація - 0101U006914).

Науково-економічний та правовий аналіз ефективності укладання міжнародних договорів України про вільну торгівлю (державна реєстрація -0202U006350).

Практика захисту внутрішніх ринків через механізм спеціальних, антидемпінгових та антисубсидиційних розслідувань і розробка рекомендацій щодо її вдосконалення на основі світового досвіду (державна реєстрація – 0101U006909).

^ Метою дисертаційного дослідження є вивчення міжнародно-правової бази формування державного торговельно-політичного регулювання на сучасному етапі, практики її застосування країнами, можливостей і механізму використання сучасних нетарифних методів та інструментів впливу на зовнішньоторговельну політику; а також визначення, з урахуванням особливостей міжнародних норм і правил та української правової системи у сфері торгівлі товарами, національного торговельно-політичного механізму державного нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності з метою подальшої інтеграції до світового торгового співтовариства.

Для досягнення означеної, мети автор поставив такі завдання:

дослідити роль норм міжнародного права в забезпеченні взаємузгоджених правил здійснення державами регулювання зовнішньої торгівлі та структурувати систему джерел міжнародно-правового режиму торгівлі товарами. Охарактеризувати роль Світової організації торгівлі та інших міжнародних організацій у формуванні міжнародно-правового режиму торгівлі товарами;

дати визначення торговельно-політичного механізму та його інструментів. Визначити основні напрями, за якими має здійснюватися формування торговельно-політичного механізму та його розвиток в Україні;

вивчити особливості формування правової бази та структури торговельно-політичного регулювання держави на сучасному етапі;

виявити найважливіші принципи застосування інструментів торговельної політики в рамках сучасної системи міжнародно-визнаних норм та правил;

розглянути основні системи класифікації інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі;

проаналізувати правові та організаційні основи застосування нетарифних інструментів зовнішньоторговельного регулювання, розглянути та класифікувати методи здійснення державами нетарифного регулювання;

дослідити заходи нетарифного регулювання, що застосовуються в міжнародній торгівлі, принципи їх систематизації, класифікаційні схеми нетарифних обмежень;

виявити основні ознаки, характеристики, параметри нетарифних обмежень;

охарактеризувати діючий механізм нетарифного регулювання України та проаналізувати окремі його елементи, оцінити застосування інструментів національної торговельної політики та сформулювати відповідні практичні рекомендації з урахуванням міжнародно-правових норм та правил, а саме норм і правил СОТ;

сформулювати рекомендації щодо реалізації практичних завдань, які стоять перед Україною у формуванні її торговельно-політичного механізму та забезпеченні рівноправної участі в міжнародній торговельно-політичній системі.

^ Об’єктом дисертаційного дослідження є взаємоузгоджені державами і міжнародними організаціями правила регулювання міжнародної торгівлі, а саме застосування в міжнародній торгівлі товарами нетарифних обмежень.

^ Предметом дослідження є правовідносини із застосування нетарифних інструментів торговельної політики в рамках національних систем регулювання та багатосторонніх зобов’язань щодо торгівлі товарами, що склалися у процесі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; міжнародно-правові рамки формування національних торговельно-політичних режимів та правил застосування різних інструментів державного регулювання експорту та імпорту.

Методи дослідження обрані відповідно до мети та завдань дисертаційної роботи. Зокрема, системно-структурний метод дав змогу визначити будову механізму регулювання зовнішньоторговельної діяльності на міжнародному і національному рівнях та місце нетарифних методів у системі регулювання зовнішньоекономічної діяльності. За допомогою порівняльно-правового та історико-правового методів і комплексного аналізу визначено підходи до вирішення проблем гармонізації зовнішньоекономічного законодавства України з відповідними нормами міжнародного права. Використання нормативного та формально-юридичного методу дозволило визначити коло правових норм, що регулюють зовнішньоторговельну діяльність.

Застосовані в дисертації наукові методи не виключають в окремих випадках можливості простого викладення фактів для аргументації певної точки зору, що мають достатню доказову силу та висвітлюють окремі особливості проблеми дослідження у той або інший період часу, в тій або іншій країні або у світовому масштабі.

Об’єкт та предмет дослідження визначили особливості використання теоретичної бази та структуру опрацьованої системи джерел. Їм характерна відсутність фундаментальних досліджень монографічного плану з даної проблеми та взагалі недостатня дослідженість в українській юридичній науці питань правового регулювання зовнішньої торгівлі в умовах ринкової економіки.

Слід зазначити, що проблема дослідження слабко представлена у вітчизняних наукових працях. Наукові розробки українських вчених з проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Розробка напрямів удосконалення законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні (з урахування вимог СОТ), як самостійна проблема в сучасному українському праві поки не була предметом дослідження, в цій галузі юридичних знань фундаментальні праці вчених поки що відсутні.

Дана дисертація певною мірою покликана заповнити пробіли, що мають місце у вітчизняній стратегічній розробці концепції здійснення інтеграції у світове торговельне співтовариство. Окремо слід зазначити, що дослідженню цієї теми в іноземних та національних наукових працях присвячено підрозділ 1.3. даної дисертації.

Система джерел, використаних при проведенні дисертаційного дослідження, зумовлена: недостатністю національних фундаментальних праць у даній сфері юридичних знань; необхідністю застосування на українському ґрунті досвіду іноземних держав та міжнародного досвіду узгодженого торговельно-політичного регулювання; націленістю всього дослідження на розробку стратегії побудови українського торговельно-політичного механізму, який враховував би передовий міжнародний досвід та узгоджувався з міжнародною системою регулювання торгівлі.

^ Наукова новизна отриманих в дисертації результатів полягає у такому:

в роботі комплексно (монографічно) розглянуті міжнародні правила (ГАТТ/СОТ) правового торговельно-політичного регулювання торгівлі товарами, практика його застосування іншими державами, правова база торговельно-політичного регулювання в Україні;

обґрунтовані теоретично та розроблені в практичному плані рекомендації щодо формування механізму нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності;

представлено авторське визначення механізму торговельно-політичного нетарифного регулювання та основних тенденцій його розвитку;

розглянуто діючі міжнародні правила застосування найпоширеніших нетарифних інструментів, їх правова регламентація в СОТ;

проведено аналіз української правової та договірної бази торговельно-політичного регулювання, відповідно до результатів якого надано пропозиції щодо формування торговельно-політичного механізму України та здійснення заходів, необхідних для забезпечення вступу України до СОТ;

визначено коло нормативно-правових актів, які необхідно застосовувати для безумовного забезпечення виконання зобов’язань України як майбутнього члена СОТ.

Наукова новизна також полягає в комплексному аналізі проблем державного регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах переходу до ринкової економіки. Обґрунтовано необхідність: оптимального поєднання протекціоністських заходів та лібералізації зовнішньоторговельної діяльності з метою послідовного включення української економіки до світогосподарських зв’язків; узгодження застосування економічних та адміністративних методів регулювання; першочергового використання в умовах, що склалися, адміністративних інструментів у регулюванні зовнішньоторговельних операцій; застосування нетарифного регулювання в сучасній світовій практиці у зв’язку з потребою у надійних, гнучких та оперативних заходах забезпечення внутрішньої економічної політики.

Практичне значення результатів дослідження визначається актуальністю та новизною піднятих проблем, орієнтованістю на вдосконалення вітчизняної нормативно-правової та договірно-правової бази у сфері торговельно-політичного регулювання. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у системному та комплексному осмисленні адміністративно-правової частини проблем державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності під час вступу України до СОТ, частковому заповнені пробілів у теорії правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Практичні висновки та рекомендації, що містяться в роботі, можуть бути використані:

у практичній діяльності органів виконавчої влади, що відповідають за розробку та застосування заходів регулювання зовнішньої торгівлі й проведення політики стосовно іноземних держав – торгових партнерів України;

при підготовці законодавчих актів та відомчих нормативних документів у сфері регулювання зовнішньої торгівлі, в тому числі на рівні законодавчої влади;

при підготовці навчальних програм, методичних та інших матеріалів.

^ Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції були відображені в наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій:

- ІV Міжнародна конференція “Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (м. Дніпропетровськ, травень 1997 р.);

- ІІІ Науково-практична конференція УАЗТ "Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв’язків” (м. Київ, 26 травня 2000 р.);

- ІV Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах" (м. Київ, 25 травня 2001 р.);

- V Міжнародна науково-практична конференція “Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України” (м. Київ, 30 травня 2002 р.);

- VІ Міжнародна науково-практична конференція УАЗТ “Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків” (м. Київ, 30-31 травня 2003 р.);

- VІІ Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27-28 травня 2004 р.).

Публікації. Основні положення та теоретичні висновки автора знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 6-ти тезах доповідей і наукових повідомлень.

^ Структура дисертації та її зміст підпорядковані меті та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, основної частини, висновків, списку джерел, на які спирався автор, та додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет, мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення здійсненого дослідження, визначено об’єкт та предмет вивчення, сформульовано методологічні основи розробки тощо.

Основна частина складається з трьох розділів.

У першому розділі розглядаються рівень дослідженості питання нетарифного регулювання в науці міжнародного економічного та міжнародного торгового права, механізм зовнішньоторговельного регулювання та місце в його структурі нетарифних та тарифних обмежень. Окрему увагу приділено поняттю, характеристиці та класифікації методів нетарифного регулювання у світовій практиці.

У другому розділі дано всебічну та багатоаспектну характеристику інструментів, що застосовуються при нетарифному регулюванні, механізму та особливостей їх введення в дію і застосування. Особливу увагу приділено міжнародно-правовій системі СОТ щодо застосування таких заходів у практиці країн світу.

Третій розділ присвячено дослідженню механізму нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, питанням його вдосконалення, що пов’язано з намірами та проблемами інтеграції до СОТ і захистом національних інтересів нашої держави.

У висновках викладено загальні підсумки дисертаційного дослідження: функції, роль та значення системи ГАТТ/СОТ у регулюванні світової торгівлі, проблеми удосконалення діяльності СОТ в сучасних умовах, а також вступу України до СОТ; сформульовано основні положення, пропозиції та рекомендації, що витікають із загальної логіки, мети та завдань дисертаційного дослідження та виносяться на захист.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

висновки


Істотним елементом соціально-економічної реформи, що відбувається в Україні, є створення принципово нової правової системи регулювання торговельних відносин з іншими державами. Актуальною стала необхідність перегляду існуючих міжнародно-правових зобов’язань та нормативно-правових актів внутрішнього законодавства України. В основі концептуально нового підходу до побудови торговельно-політичного механізму в Україні має лежати принцип ринкової ефективності у поєднанні з державним регулюванням, а не управлінням цією сферою. При цьому важливим є питання про міру та напрями державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Проведене у даній роботі дослідження дає змогу зробити такі основні висновки.

Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією з істотних та необхідних функцій будь-якої держави. Проведене у роботі дослідження ще раз підтверджує концепцію взаємодії, що склалася у науковій доктрині. Ринкова система господарювання не означає абсолютного панування стихії вільної торгівлі. В основі сучасних міжнародних економічних відносин лежить система загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів міжнародного економічного права та суб’єктів зовнішньоторговельних операцій. Ця система являє собою торговельно-політичний режим – сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обігу, закріплених у формі норм національного права та механізмів їх узгодженого застосування, відповідно до норм та принципів міжнародного права.

На думку автора, поряд з тенденцією до лібералізації торговельного життя, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу можна охарактеризувати як помірно протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати економічні відносини з метою захисту інтересів національних виробників та експортерів, використовуючи при цьому увесь арсенал інструментів торговельної політики, дозволених у міжнародному економічному праві.

Узгодженість у регулюванні торговельних операцій досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, що утворюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль у цьому процесі належить Світовій організацій торгівлі та системі договірно-правових актів, що створюють її правову основу. Угоди Уругвайського раунду, закріплені в правовому плані, є консолідованим документом, усі інструменти якого взаємопов’язані. ГАТТ – це кодекс універсальних імперативних принципів, правил та норм міжнародної торгівлі, на основі яких побудовані торговельно-політичні системи більшості країн світу. Сформовано комплекс багатосторонніх домовленостей, що детально регламентують різні аспекти міжнародної торгівлі товарами, у тому числі ті, що раніше традиційно перебували в національній компетенції держав (питання визначення митної вартості, антидемпінг, технічні бар’єри, санітарні та фітосанітарні норми тощо).

Спираючись на викладені у дисертації положення, можна зробити висновок про те, що інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв’язків на сучасному етапі став можливим тому, що національні торговельно-політичні системи більшості країн світу формувалися з урахуванням загальних правових та організаційних принципів. Відбулася уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних правил і практики регулювання зовнішньої торгівлі державами. На цій основі сформувалася сучасна міжнародна торговельна система, триває інтенсивний процес створення єдиного правового простору, в рамках якого існують та розвиваються торговельні системи окремих країн.

Сумісність спеціальних торговельно-політичних систем із системою СОТ означає одночасну їх сумісність та ув’язування між собою, що зводить перешкоди в міжнародній торгівлі до мінімуму.

Усе різноманіття існуючих зараз інструментів зовнішньоторговельного регулювання, залежно від механізму їх впливу на торгівлю, можна класифікувати в дві основні групи – тарифні та нетарифні. Незважаючи на те, що положення ГАТТ/СОТ передбачають пріоритет тарифного регулювання і вимагають спростування практики застосування нетарифних інструментів як бар’єрів для доступу імпортних товарів, і ті, й інші є невід’ємними елементами торговельно-політичного режиму сучасної держави, що в сукупності забезпечують ефективну зовнішньоторговельну політику.

Основними ознаками нетарифних обмежень, що зумовлюють підвищення ролі нетарифних заходів у регулюванні міжнародної торгівлі, є:

висока регулююча та захисна ефективність;

економічна невизначеність впливу на міжнародну торгівлю внаслідок неможливості кількісної оцінки;

простота механізму введення в дію;

різноспрямованість та прихованість інструментів даної групи тощо.

Автор вважає доцільним виокремити митний тариф в окрему категорію з характерними властивостями, що визначають його провідну роль у державній зовнішньоторговельній політиці. Тарифу властивий найвищий серед усіх відомих зовнішньоторговельних інструментів ступінь стабільності та транспарентності нормативно-правового забезпечення. Тарифне регулювання в різних державах має багато спільного, бо базується на єдиних принципах та нормах, що значно полегшує процес міжнародної торгівлі.

Сукупність усіх нетарифних інструментів дає змогу здійснювати досить гнучке, оперативне та цілеспрямоване регулювання імпорту в широкому діапазоні. Вони служать ефективним засобом торговельної політики, що дає змогу отримати поступки у тому, що стосується торговельних обмежень на умовах взаємності або відміни дискримінаційних заходів у країнах – торговельних партнерах. Необхідно посилити роль нетарифної складової у регулюванні зовнішньоторговельних операцій, що базуються на вивченні загальновизнаної світової практики.

Децентралізація зовнішньої торгівлі, що відбулася не так давно, відміна монополії держави на вихід на зовнішні ринки, складний фінансово-економічний стан країни, проблема зберігання економічної цілісності України висувають на перший план завдання створення ефективного торговельно-політичного механізму, що може захищати економічні інтереси, цілісність, незалежність та безпеку України. Потрібно сформувати організаційну та правову базу (торговельно-політичний механізм) для використання усього комплексу інструментів тарифного та нетарифного регулювання, максимально враховуючи міжнародну практику їх застосування та регламентації. Це пов’язано з тим, що накопичено колосальний практичний та теоретичний досвід у застосуванні торговельно-політичних інструментів, відпрацьовано усі деталі їх законодавчого та договірного закріплення.

Вступ до СОТ є невід’ємною умовою повноправної інтеграції України у міжнародну торговельно-економічну систему. Формування в країні сучасного торговельно-політичного механізму та вступ до СОТ за своєю суттю нерозривно пов’язані. Вони можливі лише при наявності стратегії, що включає у себе два основні напрями – формування правової бази та інституційного механізму торговельно-політичного регулювання.

Формування правової бази торговельно-політичного механізму нерозривно пов’язане з необхідністю створення організаційно-технічної структури її реалізації та застосування на практиці, яка має включати в себе:

систему державних органів влади, що здійснюють функції держави з регулювання зовнішньої торгівлі, і юрисдикційних органів, що забезпечують застосування судових та адміністративних процедур;

систему юридичних агентів та консультантів, що діють на комерційні основі, для надання правової допомоги українським експортерам;

систему громадських організацій підприємців, у тому числі асоціацій підприємств однієї галузі, експортерів, що акумулювали б фінансові, інформаційні, організаційні можливості для представлення інтересів своїх засновників у питаннях торговельної політики;

систему інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності, яка містила б різні відомості: законодавство України та іноземних країн, існуючі торгові бар’єри в інших країнах, організаційно-технічну інформацію, пов’язану з торговельною політикою;

систему, яка забезпечила б взаємодію всіх вищеназваних елементів для максимального врахування інтересів підприємств, ефективного реагування на їх запити, вироблення єдиної зовнішньоторговельної стратегії, націленої на підтримку розвитку національної економіки.

До часу приєднання до СОТ українське законодавство, що регулює взаємовідносини у сфері застосування угод СОТ, має бути приведене у повну відповідність до норм ГАТТ/СОТ.

За результатами проведеного відповідно до поставлених завдань дослідження автор підготував пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавчих актів, які необхідно розробити та прийняти для безумовного забезпечення виконання зобов’язань України як члена СОТ. Приведення українського зовнішньоторговельного законодавства у відповідність до світових норм торговельного права необхідне не тільки для інтеграції України у світове торговельне співтовариство, а й для інтенсифікації процесу розвитку національної зовнішньої торгівлі. Основними недоліками системи адміністративно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: громіздкість, поверховість, відсутність стабільності, чіткості та гнучкості. Нормативна база, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність, потребує кардинальних перетворень.

Для України як незалежної держави, яка сьогодні стикається із серйозними економічними проблемами, важливим завданням є вирішення питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. У світі, де окремі держави дедалі більше залежать у своєму економічному розвитку від стану всієї економічної системи, кожна країна відіграє певну роль у вирішенні сьогоднішніх глобальних економічних проблем. Україна може й повинна зайняти належне, гідне місце у міжнародній торговельній системі і світовій економіці в цілому, увійти в універсальну торговельну систему, яка об’єднує високорозвинені країни, країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою на основі базових міжнародних правил і дисципліни. Цей перспективний шлях для нашої держави не має розумної альтернативи.

Раціональне застосування інструментів торговельної політики покликане поширити можливі межі вибору між підвищенням ефективності та динамічності економіки. Завдяки використанню спеціальних інструментів – інструментів торговельної політики стає можливим послабити найбільш негативні наслідки загострення конкуренції, запобігти несприятливим викривленням конкурентного середовища. Це досягається за рахунок того, що застосування інструментів торговельної політики дає змогу впливати на умови доступу на внутрішній ринок, а також створювати сприятливіші умови д