Реферат: Дата підписання: 03. 06. 99 р

ПРОТОКОЛ
від 3 червня 1999 року,
що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року
ДАТА ПІДПИСАННЯ: 03.06.99 р.
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ: 16.11.2005 р. (із заявою)
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 01.11.2007 р. 

Офіційний переклад.

На виконання статей 6 і 19, § 2 Міжнародної конвенції про залізничні перевезення, підписаної в Берні 9 травня 1980 року, в подальшому "КОТІФ 1980", у Вільнюсі з 26 травня по 3 червня 1999 року відбулася п'ята Генеральна асамблея Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ).

• висловлюючи впевненість в необхідності й корисності міжурядової організації, яка розглядає по можливості всі аспекти міжнародних залізничних перевезень в масштабах держав,

• вважаючи, що для цього та з урахуванням застосування КОТІФ 1980 тридцятьма дев'ятьма державами в Європі, Азії і Африці, а також залізничними підприємствами цих держав, ОТІФ є найбільш відповідною організацією, 

• вважаючи необхідним розвивати КОТІФ 1980, а саме, Єдині правила ЦІВ і Єдині правила ЦІМ з метою їхньої адаптації до нових потреб міжнародних залізничних перевезень, 

• вважаючи, що безпека під час перевезень небезпечних вантажів у міжнародному залізничному сполученні вимагає перетворення РІД в режим публічного права, застосування якого не залежить більше від укладення договору перевезення, що підпадає під дію Єдиних правил ЦІМ,

• вважаючи, що з моменту підписання Конвенції 9 травня 1980 року політичні, економічні та юридичні зміни, що відбулися в більшості держав-членів, вимагають встановлення й розвитку єдиних умов, що поширюються на інші галузі права, які мають важливе значення для міжнародного залізничного сполучення,

• вважаючи, що держави, враховуючи особливі суспільні інтереси, повинні вживати більш ефективних заходів, спрямованих на усунення перешкод, які заважають перетину кордонів у міжнародному залізничному сполученні, 

• вважаючи, що в інтересах міжнародних залізничних перевезень важливо актуалізувати існуючі конвенції та міжнародні багатосторонні угоди у сфері залізничних перевезень, а у випадку необхідності включити їх до Конвенції,

Генеральна асамблея постановляє таке:
Стаття 1
Новий зміст Конвенції
КОТІФ 1980 змінена та отримує редакцію згідно з текстом Положення, що додається та є невід'ємною частиною цього Протоколу.
Стаття 2
Тимчасовий депозитарій
§ 1. Функції уряду-депозитарію, передбачені в статтях 22 - 26 КОТІФ 1980, покладаються на ОТІФ як тимчасовий депозитарій, з моменту відкриття для підписання цього Протоколу й до дати набрання ним чинності.

§ 2. Тимчасовий депозитарій сповіщає держави-члени про:

a) підписання цього Протоколу й про подання ратифікаційних грамот, документів про прийняття, ухвалення або приєднання,

b) дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статті 4,

і виконує решту функцій депозитарію, що зазначені в Частині VII Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.
Стаття 3
Підписання. Ратифікація. Прийняття. Схвалення. Приєднання
§ 1. Цей протокол залишається відкритим для підписання державами-членами до 31 грудня 1999 року. Підписання здійснюється в Берні в штаб-квартирі тимчасового депозитарію.

§ 2. Згідно зі статтею 20, § 1 КОТІФ 1980, цей Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або схвалення передаються у найкоротший можливий термін на зберігання тимчасовому депозитарію.

§ 3. Держави-члени, що не підписали цей Протокол у термін, передбачений в § 1, а також держави, заяви про приєднання яких до КОТІФ 1980 були прийняті й отримали обов'язкову юридичну силу згідно з її статтею 23, § 2, можуть до набрання чинності цим Протоколом приєднатися до нього, надіславши документ про приєднання тимчасовому депозитарію.

§ 4. Приєднання держави до КОТІФ 1980 згідно зі статтею 23, заява якої надійшла після відкриття до підписання Протоколу, але до набрання ним чинності, дійсне стосовно як КОТІФ 1980 та Конвенції згідно з текстом Додатку до цього Протоколу.
Стаття 4
Набуття чинності
§ 1. Цей протокол набуває чинності в перший день третього місяця, наступного за тим, протягом якого тимчасовий депозитарій повідомив державам-членам про подання документа, в якому йдеться про виконання умов статті 20, § 2 КОТІФ 1980. Державами-членами в розумінні статті 20, § 2 вважаються держави, які на момент прийняття рішення Генеральною асамблеєю були державами-членами й залишаються ними на момент виконання умов для набрання чинності цим Протоколом.

§ 2. Проте стаття 3 застосовується з моменту надання до підписання цього Протоколу.
Стаття 5
Заяви й застереження
Заяви й застереження, передбачені статтею 42, § 1 Конвенції згідно з текстом Додатка до цього Протоколу, можуть надаватись будь-коли, навіть до набрання чинності цим Протоколом. Вони вважаються дійсними з моменту набрання чинності цим Протоколом. 
Стаття 6
Тимчасові положення
§ 3. Після набрання чинності цим Протоколом, повноваження Адміністративного комітету, визначені згідно зі статтею 6, § 2, пункт "b", КОТІФ 1980, закінчуються до встановленої Генеральною асамблеєю дати, яка повинна збігатися з початком повноважень членів їхніх заступників Адміністративного комітету, призначених цією Генеральною асамблеєю (стаття 14, § 2, пункт "b", КОТІФ згідно з текстом Додатка до цього Протоколу).

§ 4. Повноваження Генерального директора Центрального бюро, залежно від моменту набрання чинності цим Протоколом, минає після закінчення періоду, на який він був призначений згідно зі статтею 7, § 2, пункт "d", КОТІФ 1980. З моменту набрання чинності цим Протоколом він виконує функції Генерального секретаря. 

§ 5. Навіть після набрання чинності цим Протоколом відповідні положення статей 6, 7 і 11 КОТІФ 1980 продовжують застосовуватися до:

a) перевірки рахунків і затвердження щорічних рахунків Організації,

b) встановлення остаточних внесків держав-членів у витрати Організації,

c) сплати внесків,

d) максимальної суми, якої можуть досягти витрати Організації протягом п'ятирічного терміну, встановленого до набрання чинності цим Протоколом. 

Пункти "a" - "c" стосуються року, протягом якого цей Протокол набуває чинності, а також до попереднього року. 

§ 6. Остаточні внески держав-членів, належні за рік, протягом якого цей Протокол набирає чинності, розраховуються на підставі статті 11, § 1 КОТІФ 1980.

§ 7. На прохання держави-члена, внесок якого, розрахований згідно зі статтею 26 Конвенції згідно з текстом Додатку до цього Протоколу, перевищує внесок, заборгований за 1999 рік, Генеральна асамблея може встановити внесок цієї держави на три роки, наступні за роком набрання чинності цим Протоколом, беручи до уваги такі принципи:

a) підставою встановлення тимчасового внеску є мінімальний внесок, зазначений у наведеній вище статті 26, § 3, або внесок, належний за 1999 рік, якщо він вищий за мінімальний внесок.

b) внесок у три етапи прогресивно адаптується до остаточного внеску, що розраховується згідно із зазначеною вище статтею 26.

Це положення не застосовується до держав-членів, зобов'язаних сплатити мінімальний внесок, котрий у будь-якому випадку необхідно сплатити.

§ 8. Договори перевезень пасажирів або вантажів в міжнародному сполученні між державами-членами, укладені згідно з Єдиними правилами ЦІВ 1980 або Єдиними правилами ЦІМ 1980, підпадають під дію Єдиних правил, що діють на момент укладення договору, навіть після набрання чинності цим Протоколом.

§ 9. Імперативні положення Єдиних правил ЦУВ і Єдиних правил ЦУІ застосовуються до договорів, укладених до набрання чинності цим Протоколом, протягом року після набрання ним чинності. 
Стаття 7
Тексти Протоколу
§ 1. Цей Протокол укладений та підписаний французькою, німецькою та англійською мовами. У випадку розбіжностей лише текст французькою мовою є автентичним текстом.

§ 2. За пропозицією заінтересованої держави-члена Організація публікує офіційні переклади цього Протоколу на інші мови у тому випадку, якщо одна з цих мов є офіційною мовою принаймні в двох державах-членах. Ці переклади здійснюються за співробітництвом з компетентними службами заінтересованих держав-членів.

В посвідчення чого зазначені нижче повноважні представники, що мають належні повноваження своїх Урядів, підписали цей Протокол.

Учинено у Вільнюсі 3 травня 1999 року в одному дійсному примірнику англійською, німецькою та французькою мовами; ці примірники передані на зберігання в архів ОТІФ. Засвідчені копії будуть надані кожній з держав-членів. 

 

^ За Республіку Албанія:

За Алжирську Народну Демократичну Республіку:

За Федеративну Республіку Німеччина:

За Австрійську Республіку:

За Королівство Бельгія:

За Боснію і Герцеговину:

За Республіку Болгарія:

За Республіку Хорватія:

За Королівство Данія:

За Королівство Іспанія:

За Фінляндську Республіку:

За Французьку Республіку:

За Об'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії:

За Грецьку Республіку:

^ За Угорську Республіку:

За Республіку Ірак:

За Ісламську Республіку Іран:

За Ірландію:

За Італійську Республіку:

За Ліванську Республіку:

За Князівство Ліхтенштейн:

За Литовську Республіку:

За Велике Герцогство Люксембург:

За колишню Югославську Республіку Македонія:

^ За Королівство Марокко:

За Князівство Монако:

За Королівство Норвегія:

За Королівство Нідерланди:

За Республіку Польща:

За Португальську Республіку:

За Румунію:

За Республіку Словаччину:

За Республіку Словенію:

За Королівство Швеція:

За Швейцарську Конфедерацію:

За Сирійську Арабську Республіку:

За Чеську Республіку:

За Туніську Республіку:

За Турецьку Республіку:

  
^ Конвенція  про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)
від 9 травня 1980 року
згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року  Розділ 1
Загальні положення Стаття 1
Міжурядова організація
§ 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції як держави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), далі - "Організація". 

§ 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в місті Берн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншого міста, розташованого в одній з держав-членів.

§ 3. Організація є юридичною особою. Вона може укладати договори, набувати й продавати рухоме й нерухоме майно, а також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку. 

§ 4. Організація, члени її персоналу, запрошені нею експерти й представники держав-членів користуються під час виконання своїх обов'язків необхідними привілеями та імунітетами на умовах, визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, що додається до Конвенції. 

§ 5. Відносини між Організацією та державою її перебування регулюються угодою про штаб-квартиру. 

§ 6. Робочими мовами Організації є французька, німецька та англійська мови. Генеральна асамблея може призначати інші мови.
Стаття 2
Мета Організації
§ 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення й полегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничного сполучення, зокрема:

a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових галузях:

1. договір про перевезення пасажирів і вантажів в транзитному міжнародному сполученні, зокрема додаткові перевезення, що використовують інші транспортні засоби і які є предметом одного договору;

2. договір про використання вагонів як транспортного засобу в міжнародному залізничному сполученні;

3. договір про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні;

4. перевезення небезпечних вантажів в міжнародному залізничному сполученні;

b) сприяти, з урахуванням особливих державних інтересів, подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонів під час міжнародного залізничного перевезення, якщо лише причини цих ускладнень належать до компетенції держав;

c) сприяти інтероперабельності й технічній гармонізації в залізничному секторі шляхом затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів;

d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного допуску залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

e) слідкувати за дотриманням всіх правил і рекомендацій, прийнятих в рамках Організації;

f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил і процедур, зазначених в пунктах "a" - "e", враховуючи при цьому юридичні, економічні й технічні зміни.

§ 2. Організація може

a) на виконання завдань, зазначених в § 1, розробляти інші режими єдиного правопорядку;

b) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати й полегшувати міжнародне залізничне сполучення.
Стаття 3
Міжнародне співробітництво
§ 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своє міжнародне співробітництво в галузі залізничного транспорту виключно в рамках Організації, якщо існує зв'язок з покладеними на неї завданнями згідно зі статтями 2 і 4. Для досягнення цієї мети держави-члени вживають всіх необхідних і доцільних заходів для адаптації підписаних ними міжнародних конвенцій та багатосторонніх угод, якщо лише ці конвенції та угоди стосуються міжнародного співробітництва в галузі залізничного транспорту й надають іншим міжурядовим і неурядовим організаціям завдання, що збігаються із завданнями Організації.

§ 2. Зобов'язання, що випливають з § 1 для держав-членів, які також є членами Європейських співтовариств або державами, що підписали Угоду про європейський економічний простір, не превалюють над їхніми зобов'язаннями як членів Європейського Співтовариства або держав, що підписали Угоду про європейський економічний простір.
Стаття 4
Прийняття на себе і передача функцій
§ 1. За рішенням Генеральної асамблеї та згідно з метою, наведеною в статті 2, Організація має право приймати функції, ресурси й зобов'язання, які можуть бути передані їй іншими міжурядовими організаціями відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

§ 2. За рішенням Генеральної асамблеї Організація може передавати іншим міжурядовим організаціям функції, ресурси й зобов'язання відповідно до угод, які укладені з цими організаціями.

§ 3. Після затвердження Адміністративного комітету Організація може взяти на себе адміністративні функції, пов'язані з її метою й доручені їй будь-якою державою-членом. Витрати, пов'язані з виконанням цих функцій, несе заінтересована держава-член.
Стаття 5
Особливі зобов'язання держав-членів
§ 1. Держави-члени домовляються про вживання всіх необхідних заходів для полегшення й прискорення міжнародного залізничного сполучення. Для цього кожна держава-член зобов'язується по можливості:

a) виключати будь-яку непотрібну процедуру,

b) спрощувати й уніфікувати формальності, які ще вимагаються,

c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки.

§ 2. З метою полегшення й поліпшення міжнародного обміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів, залізничного персоналу, залізничної інфраструктури та допоміжних служб.

§ 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню договорів між органами управління інфраструктурою з метою оптимізації міжнародного залізничного сполучення.
Стаття 6
Єдині правила
§ 1. Якщо не були подані заяви або застереження згідно з першим абзацом статті 42, § 1, то міжнародне залізничне сполучення й допуск залізничного обладнання для використання в міжнародному сполученні визначаються:

a) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІС)" (Додаток A до Конвенції)

b) "Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)" (Додаток B до Конвенції)

c) "Регламентом про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (РІД)" (Додаток C до Конвенції)

d) "Єдиними правилами до договорів про використання вагонів у міжнародному залізничному сполученні (ЦУС)" (Додаток D до Конвенції)

e) "Єдиними правилами до договору про використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ)" (Додаток E до Конвенції)

f) "Єдиними правилами про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)" (Додаток F до Конвенції)

g) "Єдиними правилами про допуск залізничного обладнання, що використовується в міжнародному сполученні (АТМФ)" (Додаток G до Конвенції)

h) іншими режимами єдиного правопорядку, розробленими Організацією згідно зі статтею 2, § 2, пункт "а", що також входять до Додатків до Конвенції.

§ 2. Єдині правила q правові режими, перераховані в § 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиною Конвенції.
Стаття 7
Визначення поняття "Конвенція"
У наведених нижче положеннях вислів "Конвенція" охоплює власне Конвенцію, Протокол, зазначений в параграфі 4 статті 1, і Додатки, перераховані в статті 6 разом з Додатками до них.
^ Розділ II
Загальні положення Стаття 8
Національне законодавство
§ 1. Під час тлумачення й застосування Конвенції повинен враховуватись її статус міжнародного договору й необхідність сприяння уніфікації.

§ 2. За відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.

§ 3. Під національним законодавством розуміється право держави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокрема колізійні норми.
Стаття 9
Розрахункова одиниця
§ 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, е спеціальне право запозичення так, як це визначено Міжнародним валютним фондом.

§ 2. Виражена в спеціальному праві запозичення вартість національної валюти держави-учасниці, яка є одночасно членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом для своїх власних операцій і транзакцій.

§ 3. Виражена в спеціальному праві запозичена вартість національної валюти держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується способом, встановленим цією державою. В національній валюті цей розрахунок повинен виражати реальну вартість, по можливості найближчу до вартості, яка була б отримана під час застосування § 2.

§ 4. Для держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду й законодавство якої не допускає застосування § 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням, прирівнюється до вартості трьох золотих франків. Золотий франк містить 10/31 грама золота з його чистим вмістом 0,900. Перерахунок золотого франка повинен виражати в національній валюті реальну вартість, найближчу по можливості до вартості, яка була б отримана дід час застосування § 2.

§ 5. Протягом трьох місяців після набрання чинності Конвенцією та у всіх випадках, коли в державах змінюється метод розрахунку вартості їхньої національної валюти стосовно розрахункової одиниці, держави повідомляють Генеральному секретарю їхній метод розрахунку згідно з § 3 або результати перерахунку згідно з § 4. Генеральний секретар доводить ці повідомлення до відома держав-членів.

§ 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях, конвертується в національну валюту держави, в суд якої було передано справу. Конвертування здійснюється згідно з вартістю відповідної валюти на день винесення судового рішення або на день, погоджений сторонами.
Стаття 10
Додаткові положення
§ 1. Дві чи більше держав або два чи більше перевізників можуть встановлювати додаткові положення для Єдиних правил ЦІВ і Єдиних правил ЦІМ, ці додаткові положення не повинні суперечити цим Єдиним правилам.

§ 2. Додаткові положення, вказані в § 1, вводяться в дію та опубліковуються по формі, передбаченій законами й приписами кожної держави. Про додаткові положення держав і введення їх у дію інформують Генерального секретаря Організації. Він доводить ці повідомлення до відома інших держав-членів.
Стаття 11
Надання судової застави
У випадку позовів, які ґрунтуються на Єдиних правилах ЦІВ, Єдиних правилах ЦІМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУІ, не може вимагатись застава під витрати судового процесу.
Стаття 12
Виконання судових рішень. Накладення арешту на майно
§ 1. Якщо згідно з положеннями Конвенції судові рішення, винесені суперечливо або заочно компетентним судом, набрання чинності згідно із законами, що є визначальними для суду, який виносить рішення, вони підлягають виконанню в будь-якій іншій державі-члені, щойно будуть виконані формальності, встановлені в державі, в якій повинно відбуватися їхнє виконання. Перегляд справи по суті не допускається. Це положення також поширюється на компромісні рішення.

§ 2. Параграф 1 не застосовується до рішень, що попередньо виконані, та до судових рішень, які покладають на позивача, який програв процес, крім судових витрат ще й відшкодування.

§ 3. Якщо під час перевезення, яке здійснюється згідно з Єдиними правилами ЦІВ або Єдиними правилами ЦІМ, одне транспортне підприємство має право на пред'явлення вимог іншому транспортному підприємству, яке не належить тій самій державі-члену, то ці вимоги можуть бути задоволені шляхом накладення арешту або конфіскації майна лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якому належить Підприємство, що є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

§ 4. Вимоги на основі договорів, до яких застосовуються Єдині правила ЦУВ або Єдині правила ЦУІ, можуть бути задоволені шляхом накладення арешту на майно лише на підставі рішення судових органів держави-члена, якій належить підприємство, яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

§ 5. На залізничний рухомий склад може накладатися арешт в іншій державі-члені, аніж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа), лише на підставі рішення судових органів цієї держави. Вислів "власник" означає особу, що є власником залізничного рухомого складу тобто має право ним розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.
^ Розділ III
Структура й діяльність Стаття 13
Органи
§ 1. Діяльність Організації забезпечується такими органами:

a) Генеральна асамблея;

b) Адміністративний комітет;

c) Ревізійна комісія;

d) Комісія експертів з перевезення небезпечних вантажів (Комісія експертів РІД);

e) Комісія із залізничного сприяння;

f) Комісія технічних експертів;

g) Генеральний секретар.

§ 2. Генеральна асамблея може прийняти рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань.

§ 3. Під час визначення кворуму на Генеральній асамблеї та на комісіях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, які не мають права голосу (стаття 14, § 5, стаття 26, § 7 або стаття 40, § 4), до уваги не беруться.

§ 4. Головування Генеральною Асамблеєю, головування Адміністративним комітетом, а також функції Генерального секретаря повинні доручатися виключно представникам різних держав-членів.
Стаття 14
Генеральна асамблея
§ 1. Генеральна асамблея складається з усіх держав-членів.

§ 2. Генеральна асамблея:

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) призначає членів Адміністративного комітету, а також одного заступника для кожного з них і обирає державу-члена, яка буде головувати стаття 15, § 1 - 3);

c) обирає Генерального секретаря;

d) видає директиви з діяльності Адміністративного комітету й Генерального секретаря;

e) встановлює на шестирічний термін максимальну суму, якої можуть досягти витрати Організації протягом кожного бюджетного періоду (стаття 25); за відсутності такого, вона видає директиви щодо обмеження цих витрат на період, який не може перевищувати шість років;

f) приймає рішення про доцільність зміни місцезнаходження штаб-квартири Організації (стаття 1, § 2);

g) приймає рішення про використання інших робочих мов (стаття 1, § 6);

h) приймає рішення про виконання Організацією інших функцій (стаття 4, § 1), а також про передачу функцій Організації іншій міжурядовій організації (стаття 4, § 2);.

i) за необхідності приймає рішення про створення інших тимчасових комісій для виконання особливих завдань (стаття 13, § 2);

j) перевіряє, чи повинна поведінка держави розглядатися як мовчазна денонсація (стаття 26, § 2);

k) приймає рішення стосовно доручення перевірки рахунків іншій державі, аніж державі, в якій розміщується штаб-квартира (стаття 27, § 1);

1) приймає рішення щодо заяв про зміни Конвенції (стаття 33, § 2 і 3);

m) приймає рішення за заявами про приєднання, які їй надаються (стаття 37, §4);

n) приймає рішення про умови приєднання регіональної організації для економічного співробітництва (стаття 38, § 1);

o) приймає рішення за заявами про асоціювання, які їй надаються (стаття 39. §1);

p) приймає рішення про розпуск Організації та про можливу передачу її функцій іншій міжурядовій організації (стаття 43);

q) приймає рішення з інших питань, що внесені до порядку денного.

§ 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею кожні три роки або на прохання однієї третини держав-членів або Адміністративного комітету, а також у випадках, передбачених статтею 33, § 2 і 3, і статтею 37, § 4. Не пізніше ніж за три місяці до відкриття сесії він розсилає державам-членам проект порядку денного на умовах визначених внутрішнім регламентом, зазначених в § 2, пункт "a".

§ 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13, § 3), якщо на ній представлена більшість держав-членів. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; проте одна держава не може представляти більше однієї іншої держави.

§ 5. Під час голосування на Генеральній асамблеї стосовно змін Додатків до Конвенції, держави-члени, які зробили заяву щодо відповідного Додатка згідно зі статтею 42, § 1, перше речення, не мають права голосу.

§ 6. Генеральна асамблея приймає свої рішення більшістю голосів держав-членів, які беруть участь у голосуванні, за винятком випадків, зазначених в § 2, пункти "e", "g", "h", "i", "q", "u", а також у випадку застосування статті 34, § 6, коли вимагається більшість у дві третини. Однак у випадку, зазначеному в § 2, пункт "q", більшість у дві третини необхідна лише тоді, коли йдеться про пропозиції щодо змін самої Конвенції, за винятком статей 9 і 27, § 2 - 10, і Протоколу, про який йдеться у статті першій, § 4.

§ 7. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з більшістю держав-членів у сесіях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, цю не є членами Організації,

b) міжурядові організації і асоціації, компетентні у питаннях діяльності Організації або такі, що займаються включеними до порядку денного питаннями.
Стаття 15
Адміністративний комітет
§ 1. Адміністративний комітет складається з однієї третини держав-членів.

§ 2. Делегати Комітету й один заступник для кожного з них, а також головуюча держава-член призначаються на трирічний термін. Склад Комітету на кожний термін визначається з урахуванням, зокрема, справедливого географічного розподілу. Заступник делегата Комітету, що став делегатом Комітету протягом терміну перебування на посаді, повинен призначатися делегатом Комітету на такий період.

§ 3. У разі вільної вакансії, тимчасового позбавлення права голосу будь-якого делегата або у разі відсутності делегата на двох послідовних сесіях Комітету, якщо він не представлений іншим делегатом згідно з § 6, його заступник, призначений Генеральною асамблеєю, виконує його функції протягом решти терміну.

§ 4. За винятком наведеного в § 3 випадку, жодна держава-член не може бути у складі Комітету протягом двох послідовних повних періодів.

§ 5. Комітет

a) встановлює свій внутрішній регламент;

b) укладає угоду про штаб-квартиру;

c) встановлює статус персоналу Організації;

d) з врахуванням компетентності кандидатів і справедливого географічного розподілу призначає керівний склад Організації;

e) встановлює регламент про фінанси і розрахунки організації:

f) затверджує робочу програму, бюджет, звіт про управління та рахунки Організації;

g) встановлює на основі затвердженого фінансового звіту остаточні внески держав-членів згідно зі статтею 26, належні за два минулі календарні роки, а також встановлює суму авансового внеску, який держави-члени повинні сплатити згідно зі статтею 26, § 5 за поточний і наступний календарні роки;

h) визначає завдання Організації, що стосуються всіх держав-членів або лише деяких з них, а також витрати, що випливають для цих держав і пов'язані із цими завданнями (стаття 26, § 4);

i) встановлює суму особливих відшкодувань (стаття 26, § 11);

j) видає спеціальні директиви з перевірки рахунків (стаття 27, § 1);

k) затверджує адміністративні функції Організації (стаття 4, § 3) і встановлює особливі внески, належні з відповідної держави-члена;

1) надає державам-членам звіт про управління, фінансовий звіт, а також свої рішення й рекомендації;

m) складає звіт про управління, вносить пропозиції стосовно свого нового складу й повідомляє це державам-членам у зв'язку з Генеральною асамблеєю, яка повинна визначити його, не пізніше аніж за два місяці до відкриття засідання;

n) контролює управління Генерального секретаря;

o) слідкує за правильним застосуванням Генеральним секретарем Конвенції, а також виконанням Генеральним секретарем рішень, прийнятих іншими органами; для цього Комітет може вживати будь-яких заходів, необхідних для поліпшення застосування Конвенції та зазначених вище рішень;

p) висловлює обґрунтовані думки з питань, що можуть стосуватися діяльності Організації та які надані йому державою-членом або Генеральним секретарем;

q) вирішує спірні питання, що виникають між державою-членом і Генеральним секретарем стосовно його функції депозитарію (стаття 36 § 2);

r) приймає рішення про прохання щодо призупинення членства (стаття 40).

§ 6. Комітет є правомочним, якщо на ньому представлено дві третини його делегатів. Один делегат може бути представлений іншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти більше одного іншого делегата.

§ 7. Комітет приймає свої рішення більшістю голосів, що беруть участь в голосуванні.

§ 8. Комітет проводить свої засідання в штаб-квартирі Організації, крім випадків, коли він приймає інше рішення.

§ 9. Голова Комітету

a) скликає Комітет не менше одного разу на рік, або на прохання чотирьох своїх членів, або Генерального секретаря,

b) направляє членам Комітету проект порядку денного,

c) розглядає, у визначених внутрішнім регламентом Комітету рамках і на умовах термінові питання, що виникли в період між сесіями,

d) підписує угоду про штаб-квартиру, передбачену в § 5, пункт "b".

§ 10. У рамках своєї компетенції Комітет може доручити головуючому виконання деяких додаткових доручень.
Стаття 16
Комісії
§ 1. Комісії, зазначені в статті 13 § 1, пункти "c" - "g" і § 2 складаються як правило з усіх держав-членів. Якщо Ревізійна комісія. Комісія експертів РІД або Комісія технічних експертів після проведення дискусії приймають рішення в рамках їхньої компетенції про зміну Додатків до Конвенції, то держави-члени, що зробили згідно зі статтею 42, § 1, перше речення, застереження стосовно відповідних Додатків, не можуть бути членами відповідної Комісії.

§ 2. Генеральний секретар скликає Комісії або за власною ініціативою, або за пропозицією п'яти держав-членів, або на прохання Адміністративного комітету. Генеральний секретар не пізніше, ніж за два місяці до відкриття сесії, направляє державам-членам проект порядку денного.

§ 3. Одна держава-член може бути представлена іншою державою-членом; однак жодна держава не може представляти більше двох інших держав.

§ 4. Кожна представлена держава-член має один голос. Пропозиція є прийнятою, якщо кількість голосів, поданих "за":

a) дорівнює принаймні одній третині держав-членів, представлених під час голосування,

b) більше кількості голосів, поданих "проти".

§ 5. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з більшістю держав-членів в сесіях Комісій з правом дорадчого голосу можуть брати участь

a) держави, які не є членами Організації,

b) держави-члени, які не є учасниками відповідних Комісій,

c) міжнародні організації й асоціації, компетентні з питань діяльності Організації або такі, що займаються винесеними на порядок денний питаннями.

§ 6. Комісії вибирають для кожної сесії або на визначений строк головуючого й одного або двох заступників голови.

§ 7. Обговорення здійснюється робочими мовами. Виступи під час зборів однією з робочих мов перекладаються по суті їхнього змісту іншими робочими мовами; пропозиції та рішення перекладаються дослівно.

§ 8. Протоколи містять короткий виклад дискусії. Тексти пропозицій та рішень протоколюються повністю. Стосовно рішень оригінальним є текст французькою мовою. Протоколи розповсюджуються серед усіх держав-членів.

§ 9. Для розгляду окремих питань Комісії можуть створювати робочі групи.

§ 10. Комісії встановлюють свій внутрішній регламент роботи.
Стаття 17
Ревізійна комісія
§ 1. Ревізійна комісія:

a) згідно зі статтею 33, § 4, приймає рішення за пропозиціями про зміну Конвенції;

b) згідно зі статтею 33, § 2, перевіряє заяви, які подаються на рішення Генеральної асамблеї.

§ 2. Ревізійна комісія є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена більшість держав-членів.
Стаття 18
Комісія експертів РІД
§ 1. Комісія експертів РІД згідно зі статтею 33, § 5 приймає рішення за заявами про зміну Конвенції.

§ 2. Комісія експертів РІД є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена одна третина держав-членів.
Стаття 19
Комісія з залізничного сприяння
§ 1. Комісія з залізничного сприяння:

a) висловлюється з усіх питань про полегшення перетину кордонів в міжнародному залізничному сполученні;

b) рекомендує стандарти, методи, процедури й практику для полегшення залізничного сполучення.

§ 2. Комісія з залізничного сприяння є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена одна третина держав-членів.
Стаття 20
Комісія технічних експертів
§ 1. Комісія технічних експертів:

a) згідно зі статтею 5 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про затвердження технічного стандарту залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

b) згідно зі статтею 6 Єдиних правил АПТУ приймає рішення про прийняття єдиної технічної настанови, що стосується конструкції, експлуатації, технічного обслуговування або процедури стосовно залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;

c) слідкує за застосуванням технічних стандартів і єдиних технічних настанов, що стосуються залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні, та розглядає питання їхнього розвитку з метою їхнього затвердження або прийняття згідно з процедурами, передбаченими статтями 5 і 6 Єдиних правил АПТУ;

d) згідно зі статтею 33, § 6 приймає рішення стосовно заяв про зміну Конвенції;

e) розглядає всі інші питання, які доручені їй згідно з Єдиними правилами АПТУ або Єдиними правилами АТМФ.

§ 2. Комісія технічних експертів є правомочною (стаття 13, § 3), якщо згідно зі статтею 16 § 1 представлена половина держав-членів. Під час прийняття рішен