Реферат: Хартія українських міст Преамбула

Хартія українських міст


Преамбула


Хартія українських міст розроблена Асоціацією міст України на основі і з врахуванням Європейської Хартії міст, яка увібрала в себе значний досвід з питань міського розвитку. Поштовхом до її створення стала потреба привернути увагу всіх органів державної влади та громадськості до проблем, що існують в містах, і зосередити зусилля усіх зацікавлених сторін на основних напрямках, які визначатимуть майбутнє наших міст і стосуються питань:

- підтримання життєздатності міст і створення в них можливостей для соціального і культурного розвитку;

- відновлення наявного житлового фонду;

- покращання навколишнього середовища в містах;

- розвитку міст і залучення до нього громадськості.

Основною метою Хартії є об’єднання зусиль органів міського самоврядування, їх асоціацій, громадських та інших організацій для утвердження і розвитку місцевого самоврядування і забезпечення органам місцевої влади умов для управління містами.

Основу Хартії складають принципи, обов’язки та права, якими міста повинні керуватись, які можна легко застосовувати і які повинні належати усім містам та їх мешканцям.

Хартія також базується на:

1. Конкретних обов’язках місцевих органів влади в галузі розвитку міст.

2. Якісних аспектах розвитку міст і якості життя в містах.

3. Ідеї співробітництва і солідарності:

- між місцевими органами влади з метою забезпечення кращих умов життя в містах;

- між національними та місцевими органами влади з питань передачі повноважень;

- між місцевими органами влади та їх громадами з метою вивчення потреб міст і залучення їх мешканців до процесу прийняття рішень;

- між містами України та інших країн.

4. Ідеї надання мешканцям міст гарантованих постійних прав: на захист від насильства, від забруднення довкілля, від несприятливого середовища, на здійснення демократичного контролю за діяльністю своєї місцевої громади; на житло, охорону здоров’я, культурне дозвілля і свободу пересування тощо.

Хартія відстоює рівність в правах для всіх мешканців міст незалежно від статі, віку, раси, релігії, соціального, економічного, політичного стану, фізичних та психічних вад.

Таким чином, захист цих прав шляхом напрацювання відповідної стратегії є одним з обов’язків місцевих та регіональних органів влади.


Розділ 1

^ Роль міста в українському суспільстві.

Міська політика та міські проблеми.


Міста в Україні, як загалом і в історії цивілізації, були, є і залишатимуться центрами зосередження економічного, політичного та культурного життя, ідеальним місцем для активної суспільної та соціальної діяльності людей.

З часом міста перетворилися на адміністративно- територіальні одиниці з відносною автономією, які об’єднують спільноти людей з певними інтересами та побудованою на схожих засадах системою управління, організацією комунального господарства, будівництва та інших складових міського господарства.

Сьогодні важко навести приклади міст, які добре функціонують і забезпечують для своїх мешканців сприятливі умови життя, яким вдалося досягти рівноваги між економічним розвитком і збереженням навколишнього середовища. І навпаки, абсолютна більшість з них зіштовхується з цілою низкою проблем: нестатками мешканців міста, руйнування міських історичних центрів, надмірним скупченням транспорту, атмосферним та грунтовим забрудненням, нестачею якісного житла за доступними цінами, проблемами охорони здоров’я, високим рівнем безробіття, особливо серед молоді, високим рівнем злочинності та правопорушень.

Розвиток міст вимагає значних площ для житлового та промислового будівництва, будівництва аеропортів, зон відпочинку, що порушує чимало конфліктів з оточуючими їх селами, районами, областями, які, захищаючи свої інтереси, одночасно користуються можливостями, які надає місто з його службами (культурними, медичними, торговими) та робочими місцями.

Відокремлення управління містом і околицями призводить до:

- кількісних і якісних диспропорцій у наданні послуг у місті і за його межами;

- надмірного розвитку промислової зони в приміських районах і звуження можливостей для розвитку свого власного потенціалу;

- споживання містом ресурсів навколишнього середовища області (води, енергії тощо) і повернення туди відходів забруднень.

Отже, є потреба в збалансованому розвитку міста та оточуючих його населених пунктів шляхом проведення регіонального планування, активного співробітництва між міськими та місцевими органами влади в області та спільного прийняття рішень.

На життя сучасного міста впливає досить широке коло факторів — в першу чергу, економіка, новітні технології, соціокультурні фактори, еволюція законодавчого процесу. Будь-яка дія, що започатковується в містах, вимагає попереднього всебічного аналізу, вивчення, знань та відповідальності, тому що міська політика впливає на міське суспільство в цілому та на окремих мешканців зокрема у багатьох аспектах їх приватного життя.

Міська політика повинна базуватися на поєднанні рішучої місцевої політичної волі та міського планування і переслідувати єдину мету — приведення міста до такого стану, який є найбільш сприятливим для проживання значної кількості людей.

Основою міського розвитку повинна бути пряма участь мешканців міст у здійсненні управління місцевими справами, а саме місто повинне мати автономію та фінансову незалежність.

Управління містом — це важливий публічний акт і тому воно повинне бути результатом постійного, регулярно відновлюваного співробітництва між виборними представниками і мешканцями міста.

Незадовільні умови життя в місті у даний час повинні стати стимулом перегляду концепції сучасних міст. Цей перегляд повинен спиратися на координацію дій всіх зацікавлених сторін: мешканців міста, управлінців, спеціалістів, політиків, посадових осіб, усіх, хто живе і працює в місті.

Ідеальне місто, місто майбутнього — це місто, в якому вдається досягнути рівноваги між різними секторами та видами діяльності (вуличний рух, умови життя, роботи і проведення дозвілля); в якому забезпечуються громадянські права і найкращі умови життя; яке відображає спосіб життя та думок своїх мешканців і реагує на них; в якому повністю враховуються інтереси всіх тих, хто ним користується, працює чи торгує в ньому, відвідує його, шукає в ньому розваг, культуру, інформацію, знання.

Місто повинне забезпечити рівновагу між сучасним містобудуванням і збереженням його історичної спадщини. Місто — це своєрідний музей історії, в якому люди залишають сліди свого життя, роботи і особистості у вигляді мікрорайонів, будинків, дерев, церков, бібліотек. Все це разом утворює колективну спадщину минулого, яка дозволяє людям відчувати спадкоємність в їх сучасному житті і причетність до творення майбутнього.

Міста повинні функціонувати і управлятися на основі принципу про те, що міські проблеми не можуть зводитись лише до фінансових механізмів і проблем, чи до традиційних засобів функціонального містобудівництва. Органи місцевого самоврядування повинні прагнути використовувати елементи і методи з досвіду національних урядів і приватного сектору.

Оскільки міста дійсно відіграють важливу роль в регіональному, національному, європейському і світовому розвитку, вони повинні брати участь в системі співробітництва та обміну на регіональному, національному та міжнародному рівнях шляхом встановлення побратимських зв’язків, заключення договорів, вступу в національні та міжнародні асоціації, неурядові організації.

Усім мешканцям міст, незалежно від статі, віку, раси, релігії, соціального, економічного становища, політичних і релігійних переконань, фізичних або психічних вад, повинні бути надані рівні права.

серед інших, право на:

- забезпечення зручним, добре розташованим та освітленим житлом з усіма сучасними зручностями, за доступною вартістю;

- охорону здоров’я; забезпечення міста зеленими насадженнями (парками, скверами), просторими та тихими вулицями;

- надання широких можливостей для проведення культурного дозвілля, соціального розвитку, безпечного руху для всіх користувачів вулиці (міський транспорт, приватні автомобілі, пішоходи та велосипедисти);

- якісне комунальне обслуговування; адресна допомога бідним;

- правову безпеку; працю; благоустрій; можливість отримати професію та освіту.


Розділ 2

^ Основні напрямки та принципи міського розвитку


Напрямки та принципи, що визначатимуться нижче є універсальними і легко можуть знайти застосування в усіх містах України, в яких проблеми дуже схожі за характером і масштабами.


^ 1. Економічний розвиток у містах


Міста відіграють важливу роль в національній економіці; у них знаходиться економічна база виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів народного споживання. Економічний розвиток міста необхідний для підвищення рівня життя його мешканців.


Принципи


^ 1. Економічний і соціальний розвиток взаємопов’язані.

Існує чіткий взаємозв’язок між тим, як міські споживачі здійснюють свою економічну діяльність, і тим, як вони використовують результати своєї праці на власні неекономічні потреби (дозвілля, культура, релігія тощо).

Тому турботою місцевої влади є не тільки рівень, але й якість життя.

Розвиток особистості кожної людини є важливим елементом в планах соціо-економічного розвитку і міського управління. При цьому враховуються зміни потреб людини протягом її життя.

Безперервний розвиток, тобто встановлення рівноваги між економічним розвитком, охороною оточуючого середовища і соціальним розвитком повинен бути головною метою економічного росту міст.


^ 2. Місто в економічному і соціальному плані є частиною свого регіону чи оточуючої його території.

При розробці своїх планів, політики, стратегії, пропозицій і програм для міста місцева влада повинна враховувати взаємовідносини свого міста з усім регіоном.

Це необхідно для того, щоб брати до уваги плани інших міст та оцінювати можливості співпраці, наприклад, спільного використання ресурсів (води, корисних копалин тощо); у випадках, коли мешканці одного міста працюють в іншому, чи користуються його обслуговуванням; у випадках, коли одне місто потребує природних та людських ресурсів іншого міста.

Це вимагає встановлення робочих зв’язків з іншою місцевою владою і з адміністрацією на більш високому рівні, в обов’язки якої входить планування великої території.


^ 3. Економічний ріст і розвиток залежать від інфраструктури, достатньої для організації, підтримки і розвитку такого росту.

Будь-який розвиток потребує відповідної інфраструктури: транспорту, телекомунікацій, комунального обслуговування, соціальних і побутових служб тощо. Це традиційно основна функція міської влади, яка створює більшу частину інфраструктури, без якої місто не може існувати.

Таким чином, обов’язком місцевої влади є створення інфраструктури міста та врахування її в планах економічного розвитку.


^ 4. Співпраця між приватним і державними секторами є важливим елементом економічного розвитку міста.

В Україні ринкові відносини знаходяться в стадії становлення і створення ринкової економіки відбувається за умов боротьби різних концепцій і тенденцій, у тому числі й тих, що стосуються посилення державного контролю за економікою або його суттєвим послабленням. Але майже не викликає сумніву те, що ринкова економіка в процесі свого розвитку потребує постійного перегляду.

По відношенню до місцевої влади це означає, наприклад, прагнення привернути приватний сектор для досягнення суспільної мети і вводити елементи конкуренції в роботу державних служб.

Створення міської інфраструктури традиційно вважалось обов’язком державного сектору. Проте поскільки міська інфраструктура має велике значення для інших секторів, і поскільки місцева влада не завжди спроможна фінансувати вдосконалення своєї інфраструктури, то слід розглянути перерозподіл обов’язків у створенні такої інфраструктури.


^ 2. Житловий фонд


Витрати на житло складають вагому частку в бюджеті людини потягом усього її життя. Житловий фонд складає більшу частину міської забудови. Поряд із роботою, відпочинком і транспортом, це одна з головних функцій міського життя.


Принципи


^ 1. Мешканець міста має право на особисте життя у своєму помешканні.

Нормативні акти місцевої влади повинні забезпечувати захист особистого життя та свободу від вторгнення представників державних та приватних організацій, а також розробку програм, що спрямовуються на встановлення та додержання санітарних та інших норм і правил, відповідних державних стандартів щодо шуму, інсоляції, стінових перегородок тощо.


^ 2. Місцева влада повинна забезпечувати вибір та можливість зміни житла.

Міста і міська влада повинні надавати широкий вибір житла, щоб задовольнити всі потреби мешканців міста.

Пропозиція житла повинна відповідати потребам та матеріальним можливостям мешканців міста.

Необхідно усувати перепони, які виникають при обміні житла, тобто зменшувати податки при обміні нерухомості.


^ 3. Право найбільш нужденних категорій людей та їх сімей не можна забезпечувати лише за допомогою ринкових відносин.

В сучасних умовах можливість отримання житла для багатьох сімей значно скоротилася. Тому реалізація права на житло набуває ненадійний характер для певних категорій людей, наприклад, похилого віку, інвалідів, безробітних, неповних сімей.

Тому за житлову політику повинна відповідати місцева влада, у якої повинні бути можливості прямих дій для досягнення соціальної мети цієї політики та здійснення заходів по заохоченню приватного сектора у цьому напрямку.


^ 4. Програми житлового будівництва повинні забезпечуватися відповідними фінансовими і бюджетними механізмами.

Місцева влада повинна піклуватися про те, щоб програми нового житлового будівництва та реконструкції старих будинків були забезпечені відповідними фінансовими і бюджетними механізмами.


^ 3. Транспорт і свобода пересування


Протягом своєї історії людина прагнула розширити коло своєї діяльності і, як наслідок, це служило стимулом для розвитку транспортної техніки.

З часом автомобілі, особливо приватні легкові автомобілі та вантажні машини, з позитивного фактору перетворилися на болючу проблему. З одного боку, це засіб пересування, який створює можливості для вільного вибору середовища проживання і трудової діяльності. З іншого боку, автомобілі загрожують місту шумом, незручностями, психологічною та фізичною небезпекою, втратою затишних місць і загального простору, забрудненням атмосфери.

Крім цього, часто виявляється неможливою організація ефективного та економічного міського транспорту в розширених внаслідок цього приміських районах.

Заслуговуючим на увагу фактом є й те, що різкий ріст кількості приватних автомобілів в Україні не супроводжується адекватним будівництвом нових доріг.

В цілому автомобіль приносить шкоду культурі; він сприяє погіршенню умов життя, спілкування, інших видів діяльності в місті.


Принципи


^ 1.Необхідно скоротити кількість поїздок, особливо в приватних автомобілях.

Внаслідок нераціонального освоєння землі міста стали перенаселеними, з’являються приміські райони, в яких практично неможливо створити ефективний громадський транспорт. Таким чином, головне завоювання ХІХ-го та початку ХХ століття - транспорт, унеможливлює поїздки мешканців міст з допомогою громадського транспорту з одного району, де вони проживають в інші, де працюють і далі в пошуках товарів та послуг.

Головним напрямком вирішення цих проблем повинна бути нова стратегія планування та землекористування, яка направлена на гармонійне поєднання житла, роботи та інших функцій.


^ 2. Рух потрібно організовувати таким чином, щоб він сприяв збереженню умов життя в місті та співіснуванню різних форм транспорту.

Це означає перевагу міського та колективного транспорту, велосипедів та пішоходів над індивідуальним транспортом, як легковим, так і вантажним. Це означає обмеження доступу для важких машин, як вантажних, так і не вантажних. Це означає введення нових заходів контролю над використанням вулиць, наприклад, використання їх тільки пішоходами; використання по годинам, дням. Це означає створення доріжок для велосипедистів; розпланування пішохідних зон; приміських автостоянок, створення дешевого, безпечного та надійного міського транспорту для поїздок в центральні райони міста.


^ 3. Вулиці необхідно пристосувати до потреб мешканців міста.

Це означає створення більш широких тротуарів, пішохідних ділянок, контролю над рухом транспорту за допомогою відповідного планування та розташування вулиць, використання вулиць з одностороннім рухом.

Це означає захист і покращання тротуарів шляхом реконструкції та кращого обладнання вулиць, оздоблення якісною комерційною рекламою, контролем над фасадами будинків, забезпечення рослинністю, зеленими насадженнями, водою, фонтанами, скульптурою.

Це означає розширення привабливої та якісної приватної, комерційної та суспільної діяльності на тротуарах, терасах та на майданчиках перед кав’ярнями.

Це означає усунення по можливості сторонніх шумів.


^ 4. Необхідний перегляд поведінки мешканців міста щодо користування вулицями та міським транспортом.

Помітних змін не можна провести без перегляду норм поведінки окремих мешканців міст. Хоча і зростає занепокоєння щодо проблем, які вніс в місто приватний транспорт, але не всі мешканці мають бажання змінити свою закоренілу звичку.

Тому на місцевій владі лежить чітко визначений обов’язок підтримувати та розширювати інформаційні заходи з метою зміни норм поведінки та прищеплення мешканцям міста розуміння того, що вулиця належить їм, є їх загальною власністю, але як наслідок цього, вулиця вимагає гармонійного використання та поваги.


^ 4. ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ПРИРОДА В МІСТАХ


Атмосфера та земля забруднені шкідливими речовинами та викидами промислових підприємств і електростанцій, транспорту та приватних будинків. Зелені насадження зникли з деяких районів міста та житлових мікрорайонів.

Тому необхідно терміново створити зони збереження природи та розширювати використання рослинності у містах. Це робить місто привабливим та впливає на загальний ландшафт, без якого місто позбавлене своєї індивідуальності.

Міста повинні мати “легені”. Рослинність та тварини дають можливість дітям, що народились в міському середовищі, спілкуватися з природою.

Місцева влада зобов’язана раціонально використовувати природні ресурси, домагатися збереження оточуючого середовища, захищати природу шляхом стимулювання екологічно чистого промислового виробництва, транспорту та споживання.


ПРИНЦИПИ


^ 1. Міська влада зобов’язана раціонально використовувати природні та енергетичні ресурси.

Місцеві та регіональні органи влади повинні взяти на себе відповідальність за використання обмежених ресурсів (енергії, води, повітря, землі, сировини, продовольства), а також за вирішення на своїй території проблем ліквідації отруйних відходів.

По можливості місцева влада повинна шукати ресурси на своїй території, розглядаючи місто як замкнену екосистему. Можна використовувати технічні новинки та нові методи, наприклад, виділення ділянок під сади, невеликі теплоелектроцентралі, використання сонячної енергії та енергії вітру.


^ 2. Місцева влада повинна вести політику боротьби з забрудненням

Необхідно переходити від короткострокових заходів по боротьбі з забрудненням, наприклад, скидання твердих та рідких відходів в ріки та озера, спалювання чи переробку відходів потрібно замінити зменшенням їх створення біля джерела, до застосування безвідходних технологій, введенням автоматизованих систем управління транспортом, використанням екологічно чистих видів палива тощо.

Нові створювані галузі промисловості повинні за вимогою місцевої влади вибирати певні матеріали та відмовлятися від інших, повторно використовувати тару та створювати альтернативні джерела енергії. Місцеву будівельну промисловість потрібно заохочувати шляхом введення будівельних правил та норм, використання матеріалів, які є нешкідливими для здоров’я та створюють сприятливий мікроклімат в приміщенні.

Місцеві підприємства повинні отримувати інформацію про безвідходну технологію; створювати інформаційну та консультативну мережу; сміливо використовувати нові методи.

Потрібно інформувати споживачів про необхідність зменшення відходів, повторного використання відповідних матеріалів та відмови від використання певних пакувальних матеріалів та миючих засобів.


^ 3. Місцеві органи влади зобов’язані охороняти природу та зелені насадження.

Дикоростучі рослини, садівництво, вибір відповідних видів рослин, повторне використання певних ділянок, наприклад, кладовищ, берегів рік, залізничних насипів можуть розширити кількість флори та фауни в містах.

Необхідно створювати ділянки для охорони природи шляхом аналізу місцевих умов (створення карт). Потрібно заохочувати використання рослинності на тротуарах та площах, яка повинна підкреслювати місцеві, історичні та природні особливості міста.


^ 4. Охорона природи є фактором розширення участі мешканців міста в його житті та гордістю міста.

Рослинність можна використовувати для стимулювання гордості жителів за своє місто та ототожнення себе з ним. Цього можна досягти шляхом виділення ділянок для створення садів, спеціально обладнаних ігрових майданчиків, зелених стежок, природних шкільних садів та польових учбових центрів, стимулювати озеленення приватних будинків.


^ 5. Охорона здоров’я, спорт і дозвілля


1) У міста є унікальна можливість сприяти збереженню і укріпленню здоров’я його мешканців. Головні фактори здоров’я - це фізичне і соціальне середовище, в якому живуть люди, а також їх спосіб життя.

Метою муніципальної влади повинні бути формування і здійснення політики охорони здоров’я в усіх аспектах життя міста.


ПРИНЦИПИ


^ 1. Місто повинне сприяти збереженню здоров’я всіх мешканців.

Це досягається шляхом контролю за відходами, забрудненням атмосферного повітря, води, грунту; зниження рівня шуму і контролю за ним; повної ліквідації небезпечних відходів; прийняття захисних заходів у випадку стихійного лиха; постійного обстеження найбільш небезпечних районів міста; надання спеціальних заходів по обслуговуванню інвалідів.


^ 2. Надійне і постійне забезпечення товарами народного споживання є головним фактором у збереженні здоров’я мешканців міста.

Це здійснюється постачанням здорової і безпечної питної води, контролем над постачанням і розподілом споживчих товарів недовготривалого користування, контролем над якістю продовольства і запровадження жорстких правил, що регулюють виробництво продовольчих товарів і чистоту місць споживання їжі, проведенням політики першочерговості постачання і розподілу основних комунальних і побутових послуг.


^ 3. Місцева влада повинна заохочувати ініціативи своїх мешканців щодо охорони здоров’я.

Необхідна підтримка громадських організацій і груп, що піклуються про охорону здоров’я; залучення мешканців міста до участі в роботі консультативних органів і органів, які можуть приймати рішення щодо охорони здоров’я (районні відділи охорони здоров’я, комітети по управлінню лікарнями і поліклініками тощо); підготовка спеціалістів і громадськості для участі в охороні здоров’я на місцевому рівні.


^ 4. Охорона здоров’я в місті, як питання міжнародного значення, вимагає ознайомлення місцевих органів влади з міжнародними програмами.

Головною метою міжнародних обмінів між містами є надання можливості окремим містам створювати нові форми охорони здоров’я шляхом обміну досвідом та інформацією; брати участь у спільних діях; закріплювати законодавчо ініціативи в галузі охорони здоров’я і брати на себе чітко визначені політичні зобов’язання.

Муніципалітети потрібно зацікавлювати в участі у міжнародних програмах захисту оточуючого середовища для забезпечення здоров’я людей, зокрема, в проекті “Здорові Міста” Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, заснованому на стратегії “Здоров’я для Всіх”.


2) Спорт і дозвілля охоплюють широке коло діяльності: спортивні змагання, ігри, активний відпочинок, участь у спортивних та культурних заходах.

Спорт - це засіб взаємодії окремих осіб і суспільства в цілому, а також засіб їх зближення. Він допомагає, особливо молодим людям, в прищепленні їм почуття приналежності до суспільства. Він може допомагати в боротьбі проти наркоманії та відчуження в суспільстві.

Всі мають право на участь в спорті в межах своїх інтересів та здібностей.


ПРИНЦИПИ


^ 1. Всі мешканці міста мають право на заняття спортом і право на проведення дозвілля.

Місцева влада зобов’язана надавати доступ до занять спортом і спортивних споруд для всіх мешканців міста, незалежно від соціального походження, економічного стану і прибутків, віку або етнічної приналежності.

Це здійснюється головним чином через:

- знищення психологічних, соціальних, економічних і фізичних перепон, які заважають багатьом мешканцям міста брати участь у спортивних заходах;

- розробку політики розвитку спорту і програм спортивних тренувань для допомоги тим, у кого є особливі потреби, із залученням таких груп, як молодь, жінки, люди похилого віку, інваліди, безробітні, до участі у спортивних заходах;

- створення мережі основних спортивних споруд по всьому місту і міських районах;

- створення спортивних майданчиків на невеликій відстані від дому, які б мешканці вважали своїми;

- консультації по проектуванню і будівництву спортивних споруд необхідно проводити за участю потенційних користувачів;

- надання можливості займатися традиційними і сучасними видами спорту;

- створення в містах відкритих ділянок, ігрових майданчиків, водних басейнів і велосипедних доріжок з метою розвитку і стимулювання активного відпочинку.

Майданчиками для спорту і активного відпочинку можуть бути: площадки для ігор, лісові ділянки, ріки, канали, сади, озеленені ділянки, спортивні поля з природнім і синтетичним покриттям, тенісні майданчики, бігові доріжки, спортивні комплекси, басейни, криті ковзанки тощо.


^ 2. Спортивні споруди повинні бути безпечними і добре обладнаними.

Міські спортивні споруди повинні гармоніювати з оточуючими будівлями і міським ландшафтом, створюючи єдиний ансамбль міста.

Спортивні споруди повинні бути зручними для розпорядників і користувачів. Головні спортивні споруди, такі як футбольні стадіони, повинні бути спроектовані таким чином, щоб забезпечувати безпеку глядачів і зводити до мінімуму правопорушення і насилля.

При проектуванні великих спортивних споруд для головних спортивних змагань необхідно мати на увазі їх майбутнє використання в місцевому районі, наприклад, перебудову житлових приміщень для спортсменів після проведення змагань в житлові будинки.


^ 3. Всі мешканці міста мають право розвивати свої спортивні здібності.

Багато людей, які оволоділи основними спортивними навиками, хочуть їх вдосконалювати. Покращуючи свої результати, вони стають прикладом і стимулом для молодих людей, які ще не займаються спортом.

Міська влада за допомогою консультацій із спортивними федераціями повинна визначити і відповідно облаштувати деякі з найпростіших спортивних споруд для змагань і тренувань спортсменів, які досягли високих результатів.

Все це повинно супроводжуватися розробкою програм тренувань і змагань на різних рівнях.


^ 6. ЗАГАЛЬНЕ ОБЛИЧЧЯ МІСТ


Міський ландшафт - це завершений процес містобудування з оточуючим його середовищем.


ПРИНЦИПИ


1. Центральні райони міста необхідно зберігати як важливі символи культурної та історичної спадщини.

історичні центри з їх будовами та вуличною мережею є важливою ланкою між минулим, теперішнім та майбутнім; вони містять безцінні елементи архітектурної спадщини, втілюють в собі пам’ять міста.

Поєднання нової забудови з історичними районами є важливою проблемою архітектури, яку доводиться вирішувати в міських центрах України.

Охорону історичних споруд потрібно поєднувати з старанним проектуванням нових будівель, що зводяться в центрі міста, піклуючись і про архітектурні новинки.


^ 2. Створення та використання відкритих ділянок в місті є невід’ємною частиною міської забудови.

Відкриті ділянки — тротуари, невеликі вулиці, обсаджені деревами бульвари, проспекти, парки, дитячі майданчики, сади та озеленені ділянки - це такі ж основні компоненти українських міст, як і їх будівлі.

Велике значення має використання дерев, рослинності, кольору, світла та тіні, вибір матеріалів. Крім цього, такі відкриті ділянки потрібно проектувати таким чином, щоб у мешканців міста була можливість для активної творчої діяльності.

Відкриті ділянки потрібно підтримувати в гарному та чистому стані, проте не допускати введення різних заборон чи надмірного контролю за поведінкою людей.

Наскільки це можливо, створення і використання відкритих ділянок повинно спиратися на думку та пропозиції місцевих органів влади, громад та населення міста в цілому. Безпосередня участь мешканців є своєрідною формою контролю та протидії вандалізму.


^ 3. Архітектура відіграє вирішальну роль у міському ландшафті.

Привабливість міста можна посилити за допомогою покращання існуючих будівель та піклування про те, щоб нові будинки були красивими і вписувались у вже існуюче середовище.

Архітектура повинна відповідати різноманітним потребам. В розвитку нових ідей важливу роль відіграють архітектурні конкурси.


^ 4. Всі люди мають право на здорове, безпечне та приємне місце проживання.

Це досягається шляхом захисту житлових районів від забруднення атмосферного повітря, води, землі, захисту оточуючого середовища в цілому за допомогою парків, садів, об’їзних доріг для вантажного транспорту, який заважає людям, та шляхом створення різноманітних культурних і спортивних об’єктів.

Мешканцям міст необхідно надати можливість вносити свої пропозиції та впливати на прийняття рішень стосовно зовнішнього вигляду їх міста та змін у ньому.


^ 5. Життєздатність міста залежить від збалансованості його житлових районів.

Місцевим органам влади потрібно надати необхідні повноваження для захисту житлового фонду центральних районів міста, обмеживши вплив потужних економічних інтересів, заохочуючи до роботи по перебудові та відновленню цих районів, як населення, так і підприємців.


^ Розділ 7. АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА МІСТА


Архітектура міста - це спадщина, яка зберігається як обличчя та пам’ять міста. Сюди можуть бути зараховані історичні місця, скульптурні споруди, пам’ятники, результати художньої та культурної творчості людини.

Цій спадщині міста часто загрожують невігластво, забуття та руйнування.

Місцева влада має кращу можливість вирішувати проблеми і брати на себе зобов’язання зберігати і підтримувати їх.


ПРИНЦИПИ


^ 1. Заходи по збереженню архітектури міста повинні мати правову базу.

Хоча обов’язок збереження покладений на міську владу, окремі будинки можуть знаходитись в приватному володінні. Необхідна правова база для регулювання відповідних прав, обов’язків та конфліктів між цими двома сторонами для того, щоб забезпечити захист архітектурної спадщини міста.

Міська влада повинна забезпечити належний контроль та порядок видачі дозволів, щоб не допустити спотворення, руйнування, значних переробок, зміни характеру споруди чи групи споруд, що охороняються.

Таке законодавство повинне давати владі право вимагати від господаря об’єкту, що охороняється, проведення реставраційних робіт з наданням відповідної фінансової допомоги, коли це можливо; чи проведення таких робіт самою владою, якщо цього не роблять господарі.

Місцева влада повинна вести повний реєстр або складати повний перелік архітектурних пам’яток міста. В цьому реєстрі, заснованому на широкому обстеженні історичних споруд на території міста, необхідно також спробувати визначити небезпеку, яка їм загрожує, а також можливості їх пристосування для нового використання.

В законодавстві потрібно також передбачити створення зон або ділянок для збереження архітектурних пам’яток, які можна було б контролювати за допомогою кваліфікованих майстрів, а для їх оновлення використовувати традиційні матеріали, первісні фарби тощо.


^ 2. Збереження архітектурних пам’яток потребує відповідного інформаційного забезпечення.

Збереження пам’яток архітектури можна здійснити тільки через усвідомлення всіма мешканцями міста та окремими власниками архітектурних об’єктів їх цінності.

Це вимагає залучення сучас