Реферат: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія

ПРОГРАМА


для загальноосвітніх навчальних закладів


ХІМІЯ


10—12 класи

Профільний рівень


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Вступ. Програма призначена для навчання учнів хімії на профільному рівні у класах біолого-хімічного, хіміко-технологічного, фізико-хімічного, агрохімічного профілів. Як профільний навчальний предмет хімія включає курси неорганічної (10-й клас), органічної (11-й клас), загальної хімії (12-й клас). Зміст курсів ґрунтується на знаннях, набутих учнями в основній школі. Профілізація забезпечується не лише поглибленим вивченням хімії, посиленням міжпредметних зв’язків, а й упровадженням спецкурсів, факультативів та курсів за вибором.

Мета профільного навчання хімії полягає у забезпеченні загальноосвітньої профільної та допрофесійної підготовки з хімії згідно з освітніми потребами, нахилами, здібностями учнів; розвитку в них засобами навчального предмета хімії ключових компетентностей, необхідних для соціалізації і творчої реалізації особистості; набуття навичок самостійної науково-практичної та дослідницько-пошукової діяльності.

Реалізація загальної мети досягається виконанням таких завдань:

розвиток особистості учня, його природних задатків, інтелекту, пам’яті, здатності до самоосвіти, навчально-пізнавальних і професійних інтересів на основі засвоєння системи знань про речовини та їх перетворення, закони й теорії хімії, методи наукового пізнання; формування наукового світогляду;

розвиток уявлень учнів про сучасну природничо-наукову картину світу, загальнокультурне значення й гуманістичну спрямованість хімічної науки, технологічне застосування законів хімії, її роль у розв’язуванні таких глобальних проблем людства, як сировинна, енергетична, продовольча, екологічна; вироблення в учнів розуміння суспільної потреби у необхідності дальшого розвитку хімічної науки і промисловості;

розкриття біологічної ролі хімічних елементів та їх найважливіших неорганічних і органічних сполук;

створення умов для самовизначення і саморозвитку особистості, формування ставлення до хімії як до можливої галузі майбутньої професійної діяльності;

виховання дбайливого ставлення до природи, розвиток екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у побуті.

^ Характеристика структури навчальної програми. Програма курсу 10-го класу з неорганічної хімії для профільного навчання базується на знаннях, набутих учням в основній школі. Проте їх явно недостатньо для того, щоб розкрити особливості хімічних елементів та їх сполук, пояснити залежність між складом, будовою, властивостями, способами добування і застосування речовин. Тому, перш ніж розпочати вивчення систематичного курсу, програмою передбачено як повторення основних хімічних понять, так і поглиблення їх змісту й розширення обсягу, а також уведення деяких нових хімічних понять. Зміст програми складають чотири розділи.

Розділ 1 “Повторення та поглиблення найважливіших теоретичних питань курсу хімії основної школи” передбачає повторення і поглиблення знань: а) про будову атома за рахунок розгляду енергії йонізації та спорідненості до електрона, збудженого стану атома, електронної конфігурації атомів елементів ІV періоду періодичної системи, ознайомлення з d-елементами; б) про будову речовини та окисно-відновні реакції, ознайомлення з їх типами, а також
в) вивчення нового поняття “гідроліз солей”.

Розділи ІІ “Неметалічні елементи та їх сполуки” і ІІІ “Металічні елементи та їх сполуки” мають подібне структурування навчального матеріалу, що забезпечує однакову логічну послідовність розгляду всіх груп хімічних елементів за алгоритмом: положення елемента в періодичній системі – будова атома та його характеристики – будова простої речовини та її фізичні й хімічні властивості – склад, будова, фізичні та хімічні властивості найважливіших сполук – поширення у природі та біологічна роль елементів – добування і застосування, вплив елементів та їх сполук на організм людини і довкілля.

У розділі ІV “Промислове виробництво найважливіших неорганічних речовин” розглядаються промислові способи добування сульфатної кислоти, амоніаку, чавуну та сталі; хімічні реакції, що лежать в їх основі, та закономірності керування їх перебігом, основні наукові принципи виробництв та екологічні проблеми, що з ними пов’язані.

У змісті курсу узагальнюються, поглиблюються та розширюються теоретичні знання учнів про хімічну реакцію. Так, вивченню промислового виробництва сульфатної кислоти передує опанування знань про хімічну рівновагу, які в подальшому використовуються і закріплюються під час вивчення виробництва амоніаку. У процесі розгляду способів добування металів вводиться поняття про електроліз розплавів і водних розчинів речовин.

Програма курсу 11-го класу з органічної хімії для профільного навчання передбачає поглиблене вивчення питань електронної і просторової будови речовин. Розглядаються різні стани гібридизації електронів атомів Карбону, Оксигену, Нітрогену, електронні ефекти в молекулах, механізми реакцій заміщення і приєднання, поняття про конформації вуглеводів та асиметричний атом Карбону. До програми додатково (порівняно з академічним рівнем) включено такі класи і групи речовин, як кетони, нітросполуки, ангідриди й хлорангідриди карбонових кислот, гетероциклічні сполуки. Зважаючи на специфіку профілю, більше уваги приділено біологічно активним речовинам – жирам, вуглеводам, білкам, нуклеїновим кислотам, взаємозв’язку їхньої будови, рівнів структурної організації з біологічними функціями. У програмі розширено відомості про синтетичні високомолекулярні речовини та полімерні матеріали на їх основі. У заключному розділі розглядається значення органічного синтезу для розв’язування продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем, розвитку біо- та нанотехнологій. Практична частина програми містить практикум з елементами функціонального аналізу органічних речовин та розв’язування експериментальних задач.

Відбір і структурування змісту курсу 12-го класу з основ загальної хімії здійснювались, виходячи з центральної проблеми хімічної науки – добування речовин і матеріалів з наперед заданими властивостями. Ця проблема на різних етапах історичного розвитку науки і техніки відображує тісний зв’язок хімії, виробництва і суспільства, а на сучасному етапі – ще й екології. Саме тому зміст курсу 12-го класу структурується навколо трьох основних блоків знань – про речовину, хімічну реакцію й хімічну технологію.

У програмі посилено практичну спрямованість змісту і збільшено увагу до хімічного експерименту, наслідком чого стало виокремлення нового структурного розділу “Хімічний практикум”, що передбачає розв’язування експериментальних завдань. Таке нововведення в структурі курсу загальної хімії пояснюється необхідністю наприкінці навчального року повторити хімічні знання й закріпити вміння працювати з речовинами, що надає учням змогу переконатися у значенні хімічного експерименту як важливого методу наукового пізнання властивостей речовин і має неабияке значення у плані підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з хімії.

У структурі змісту навчального матеріалу передбачено години для розв’язування розрахункових задач в усіх класах (10-12), що має суттєве значення для активізації розумової діяльності учнів і свідомого засвоєння матеріалу.

Окрім змісту навчального матеріалу, у програмах з хімії для 10-12 класів визначено вимоги до навчальних досягнень учнів за кожною з тем і виокремлено такі структурні підрозділи, як “Розрахункові задачі”, “Демонстрації”, “Лабораторні досліди”, “Практичні роботи”, “Міжпредметні зв’язки”, “Орієнтовні об’єкти екскурсій”.

^ Особливості організації навчання. Профільне навчання хімії передбачає не лише поглиблене засвоєння учнями хімічних понять, законів, теорій, передбачених державним стандартом освіти, а й широке використання знань із споріднених предметів та дослідницьку діяльність учнів. При цьому особливого значення набуває позакласна робота з хімії. Хімічні гуртки, олімпіади, участь у роботі МАН, підготовка рефератів дають змогу розвивати дослідницькі навички тих учнів, які найбільше цікавляться хімією.

У профільному навчанні хімії неабиякого значення набуває саморозвиток і самоосвіта учнів. Цьому сприяє збільшення у навчанні частки самостійної роботи учнів, у тім числі з комп’ютером та іншими джерелами інформації.

Профільне навчання хімії передбачає орієнтацію учнів на професії, що потребують використання хімічних знань, у тім числі на інженерні й робітничі професії хімічного та споріднених виробництв, наприклад сталевар, горновий, оператор, апаратник, хімік-технолог, хімік-дослідник, лікар, агроном, агрохімік, лаборант хімічного аналізу, фармацевт, менеджер фірми з виробництва та постачання хімічних реактивів тощо. Саме тому особливістю профільного навчання хімії є обов’язкове проведення навчальних екскурсій на промислові або сільськогосподарські об’єкти (залежно від профілю).

^ Рекомендації щодо роботи з програмою. Розподіл часу за темами програми орієнтовний. Вчитель може залежно від умов вносити обґрунтовані зміни у розподіл часу на вивчення окремих тем, а також обґрунтовано змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах навчальної теми. При цьому слід пам’ятати, що в процесі тематичного планування 50 відсотків навчального часу потрібно відводити на семінарські заняття і практичні роботи, під час проведення яких класи, якщо в них 28 і більше учнів, поділяють на дві групи.

Учитель має право на свій розсуд вирішувати, як виконати той чи інший експеримент. Окремі демонстрації можна виконувати як лабораторні досліди, а лабораторні досліди – як практичні роботи, але не навпаки. Деякі досліди можна замінювати доступнішими в умовах конкретної школи.

Резервні години використовують для тематичного оцінювання та аналізу його результатів і коригування знань, а також для проведення навчальних екскурсій.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії


Рівні навчальних досягнень учнів



Бали



^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Початковий

1

Учень (учениця) розпізнає деякі хімічні об’єкти (хімічні символи, формули, явища, посуд тощо) і називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки під час проведення практичних робіт

2

Учень (учениця) описує деякі хімічні об’єкти за певними ознаками; знає призначення лабораторного обладнання

3

Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення і може відтворити окремі його частини; під керівництвом учителя виконує найпростіші хімічні досліди

Середній

4

Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються хімічних сполук і явищ; складає прості прилади для проведення дослідів і виконує їх під керівництвом учителя; складає з допомогою вчителя скорочену умову задачі

5

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює окремі частини начального матеріалу, дає визначення основних понять; самостійно виконує деякі хімічні досліди, описує хід їх виконання, дотримується порядку на робочому місці; самостійно складає і записує скорочену умову задачі

6

Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; описує окремі спостереження за перебігом хімічних дослідів; робить обчислення за готовою формулою

Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу, з допомогою вчителя порівнює хімічні об’єкти, описує спостереження за перебігом хімічних дослідів; наводить рівняння реакцій за умовою задачі

8

Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний і теоретичний навчальний матеріал, порівнює і класифікує хімічні об’єкти; самостійно виконує всі хімічні досліди згідно з інструкцією; робить обчислення за рівнянням реакції

9

Учень (учениця) виявляє розуміння основоположних хімічних теорій і фактів, наводить приклади на підтвердження цього; робить окремі висновки з хімічних дослідів; з допомогою вчителя розв’язує задачі

Високий

10

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, узагальнювати й систематизувати надану інформацію, робити висновки; робить висновки з практичної роботи; самостійно наводить і використовує необхідні формули для розв’язування задач

11

Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями і використовує їх у нестандартних ситуаціях, встановлює зв’язки між явищами; самостійно знаходить і використовує інформацію згідно з поставленим завданням; виконує хімічний експеримент, раціонально використовуючи обладнання і реактиви; самостійно розв’язує задачі, формулює відповіді

12

Учень (учениця) має системні знання з предмета, аргументовано використовує їх, у тому числі у проблемних ситуаціях; аналізує додаткову інформацію; самостійно оцінює явища, пов’язані з речовинами та їх перетвореннями;

робить обґрунтовані висновки з хімічного експерименту; розв’язує експериментальні задачі за власним планом; самостійно аналізує та розв’язує задачі раціональним способом



^ НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

10-й клас

(4 год на тиждень, разом 140 год, з них 15 год – резервний час)


^ Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Розділ І. Повторення та поглиблення основних теоретичних питань курсу основної школи

(20 год)

Класифікація хімічних елементів і речовин. Властивості основних класів неорганічних сполук.

Обчислення за хімічними рівняннями маси, кількості речовини, об’єму реагентів і продуктів реакції.

Сучасні уявлення про будову атомів. Нукліди. Ізотопи. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Характеристики атомів елементів: радіус атома, електронегативність і закономірності зміни їх у періодах і групах.

Будова електронних оболонок атомів елементів І-ІV періодів періодичної системи. Електронна та графічно-електронна конфігурації атомів s-, p-, d-елементів.

Характеристика хімічного елемента за його положенням у періодичній системі та будовою атома.

Хімічний зв’язок. Ковалентний, йонний, металічний, водневий зв’язки, механізми їх утворення.

Атомні, молекулярні, йонні, металічні кристалічні ґратки. Залежність фізичних властивостей речовин від їхньої будови.

Валентність і ступінь окиснення елементів у основному та збудженому станах атомів. Окисно-відновні реакції.

Розчини. Процес розчинення речовин. Характеристики кількісного складу розчинів: масова частка та молярна концентрація розчиненої речовини. Обчислення молярної концентрації розчину.

Гідроліз водних розчинів солей.

^ Учень (учениця)

називає хімічні елементи та їх сполуки;

формулює означення основних класів неорганічних сполук з точки зору електролітичної дисоціації, ізотопів, електронегативності, радіусу атома; окисно-відновних реакцій; розчинів; масової частки розчиненої речовини, молярної концентрації; гідролізу солей; сучасне визначення періодичного закону;

наводить приклади s-, p-, d-елементів; сполук з різним типом кристалічних ґраток; розчинів; різних випадків гідролізу;

складає електронні та графічно-електронні формули атомів елементів; рівняння відповідних хімічних реакцій; схеми електронного балансу окисно-відновних реакцій

характеризує хімічні елементи за їх положенням у періодичній системі та будовою атомів;

класифікує хімічні елементи та речовини;

пояснює механізми утворення різних типів хімічних зв’язків; теплові явища при розчиненні речовин;

обґрунтовує закономірності змін будови атомів елементів та їх властивостей у періодичній системі; залежність фізичних властивостей речовин від їх будови;

прогнозує фізичні властивості речовин у залежності від їх будови;

експериментально розв’язує задачі на генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук; виготовляє розчини солі заданої молярної концентрації; визначає реакцію середовища водних розчинів солей;

обчислює масу, кількість речовини, об’єм реагентів і продуктів реакції за рівнянням реакції; молярну концентрацію речовини у розчині;

дотримується правил техніки безпеки під час виконання хімічних дослідів.

^ Розрахункові задачі. 1. Обчислення молярної концентрації розчиненої речовини у розчині.
2. Обчислення за хімічними рівняннями реакцій маси, кількості, об’єму реагентів і продуктів реакції.

Демонстрації. 1. Таблиці: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва (короткий і довгий варіанти); розчинності кислот, основ і солей у воді; ряд електронегативностей елементів.
2. Моделі кристалічних ґраток. 3. Теплові явища при розчиненні концентрованої сульфатної кислоти (кристалічного натрій гідроксиду) та амоній нітрату. 4. Зміна кольору при розчиненні безводного купрум(ІІ) сульфату. 5. Зміна об’єму при розчиненні спирту у воді.

Лабораторні досліди. 1. Гідроліз водних розчинів солей і визначення їх середовища.

Практичні роботи. 1. Узагальнення відомостей про основні класи неорганічних сполук. 2. Виготовлення розчину солі заданої молярної концентрації.

^ Міжпредметні зв’язки. Фізика: атом, атомне ядро, ядерна модель атома, електрон, йон; формула густини рідини; математика: найменше спільне кратне; біологія: хімічні елементи найважливіші для організму людини; основи здоров’я: необхідність контролю за якістю води, повітря, харчових продуктів.

^ Розділ ІІ. Неметалічні елементи та

їхні сполуки

Тема 1. Гідроген. Водень (7 год)

Гідроген. Місце у періодичній системі. Будова атома. Ізотопи. Поширення Гідрогену в природі

Водень. Склад молекули і будова речовини. Добування. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з неметалами, металами, оксидами металів, етиленом та ацетиленом. Застосування водню.

Об’ємні відношення газів у хімічних реакціях. Закон об’ємних відношень газів. Розрахунки за законом об’ємних відношень газів.

^ Учень (учениця)

називає ізотопи та сполуки Гідрогену;

формулює закон об’ємних відношень газів;

складає електронну та графічно-електронну формули атома Гідрогену; рівняння відповідних хімічних реакцій; схеми електронного балансу окислювально-відновних реакцій;

характеризує Гідроген за його місцем у періодичній системі та будовою атома; поширення в природі; фізичні та хімічні властивості водню; способи добування;

обґрунтовує місце Гідрогену в періодичній системі; валентність та ступені окиснення;

експериментально добуває, збирає і перевіряє водень на чистоту;

обчислює об’єм речовин у хімічних реакціях за законом об’ємних відношень газів;

оцінює роль водню як екологічно чистого палива;

дотримується правил безпечного поводження з воднем.

Розрахункові задачі. 3. Розрахунки за законом об’ємних відношень газів.

Демонстрації. 6. Добування водню в лабораторії та способи його збирання. 7. Перевірка водню на чистоту. 8. Горіння водню в кисні. 9. Взаємодія водню з купрум(ІІ) оксидом.

Практичні роботи. 3. Відновні властивості водню.

Міжпредметні зв’язки. Фізика: об’єм та одиниці об’єму; біологія: біологічна роль Гідрогену в живих системах; математика: пропорція, пряма пропорційна залежність.

^ Тема 2. Елементи VІІ-А групи (галогени)

(13 год)

Загальна характеристика елементів групи: Флуор, Хлор, Бром, Йод. Поширення їх у природі.

Хлор як проста речовина. Склад молекули і будова речовини. Фізичні властивості хлору. Способи добування хлору.

Хімічні властивості хлору: взаємодія з воднем, металами, водою, лугами, метаном, етиленом і ацетиленом. Поняття про ланцюгову реакцію. Хлорна вода. Застосування хлору.

Хлороводень (гідроген хлорид). Склад молекули і будова речовини. Фізичні властивості. Добування та застосування хлороводню (гідроген хлориду).

Хлоридна кислота. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з металами, з основними та амфотерними оксидами та гідроксидами, солями. Хлориди. Розчинність хлоридів у воді. Якісна реакція на хлорид-іони. Застосування хлоридної кислоти та хлоридів.

Обчислення за рівнянням хімічної реакції маси або кількості речовини продукту, якщо один з реагентів узято в надлишку.

Фтор, бром і йод. Порівняння фізичних і хімічних властивостей простих речовин: взаємодія з металами, воднем, водою. Якісні реакції на бромід-, йодид-іони, йод. Застосування сполук Флуору, Брому та Йоду. Біологічне значення галогенів.

Проблема охорони довкілля від забруднення сполуками Хлору.

^ Учень (учениця)

називає елементи-галогени та їхні сполуки;

наводить приклади основних природних сполук галогенів та їх родовищ в Україні;

формулює означення вільного радикалу;

складає електронні та графічно-електронні формули атомів галогенів; рівняння відповідних хімічних реакцій; схеми електронного балансу окисно-відновних реакцій;

характеризує елементи та прості речовини галогенів, фізичні та хімічні властивості галогенів, хлоридної кислоти, хлоридів; способи добування хлору; поширення галогенів у природі, практичне значення галогенів та їхніх сполук; вплив на довкілля;

пояснює сутність ланцюгових реакцій на прикладі взаємодії хлору з воднем; біологічну роль галогенів та їхніх сполук;

порівнює елементи галогени за їх положенням в періодичній системі і будовою атомів; фізичні та хімічні властивості їх сполук;

експериментально визначає хлорид-, бромід-, йодид-іони та йод;

розв’язує експериментальні задачі;

обчислює масу, об’єм (газуватих речовин), або кількість речовини продукту за рівнянням хімічної реакції, якщо один з реагентів взято у надлишку;

дотримується правил безпечного поводження з хлорною, бромною, йодною водою, хлоридною кислотою.

^ Розрахункові задачі. 4. Обчислення маси, об’єму (газуватих речовин), або кількості речовини продукту за рівнянням хімічної реакції, якщо один з реагентів взято в надлишку.

Демонстрації. 10. Зразки хлору, брому, йоду, сполук галогенів. 11. Сублімація йоду.
12. Добування хлороводню та розчинність його у воді. 13. Хімічні властивості хлоридної кислоти.
14. Витіснення галогенів один одним із розчинів галогенідів.

Лабораторні досліди. 2. Якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодид-іони та йод.

Практичні роботи. 4. Хімічні властивості хлоридної кислоти. 5. Розв’язування експериментальних задач „Сполуки галогенів”.

Міжпредметні зв’язки. Біологія: біологічна роль галогенів, значення хлоридної кислоти для травлення в шлунку; основи здоров’я: захворювання, що виникають внаслідок недостатності йоду в організмі, наслідки уражання шкіри та очей хімічними речовинами; географія: нерудні корисні копалини України.

^ Тема 3. Елементи VI-А групи

(14 год)

Загальна характеристика елементів VI-А групи. Поширення елементів у природі.

Оксиген. Прості речовини Оксигену: кисень та озон. Порівняння фізичних та хімічних властивостей озону та кисню. Їх біологічна роль. Значення озонового шару для життя організмів на Землі.

Сульфур. Прості речовини Сульфуру: ромбічна, моноклінна, пластична сірка. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з металами, неметалами. Застосування.

Обчислення кількості речовини, маси або об’єму продукту реакції за відомою кількістю речовини, масою або об’ємом вихідної речовини, яка містить домішки.

Сірководень. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з киснем. Сульфідна кислота та сульфіди. Якісна реакція на сульфід-іони. Фізіологічна дія сірководню.

Сульфур(IV) оксид і сульфітна кислота. Їх окисно-відновні властивості.

Сульфур(VІ) оксид. Сульфатна кислота. Фізичні та хімічні властивості розведеної та концентрованої кислоти: взаємодія з металами, основними й амфотерними оксидами та гідроксидами, солями. Водовідбірні властивості.

Сульфати. Якісна реакція на сульфат-іони. Застосування сульфатної кислоти та сульфатів.



^ Учень (учениця)

називає елементи VI-А групи та їхні сполуки, алотропні видозміни Оксигену та Сульфуру;

наводить приклади основних природних сполук елементів VI-А групи та їх родовищ в Україні;

складає електронні та графічно-електронні формули атомів елементів групи; рівняння відповідних хімічних реакцій; схеми електронного балансу окисно-відновних реакцій;

характеризує елементи групи; алотропні видозміни Оксигену та Сульфуру; фізичні та хімічні властивості простих речовин; оксидів і кислот Сульфуру; поширення у природі Оксигену та Сульфуру; практичне значення кисню, сірки та сполук Оксигену і Сульфуру; біологічну роль Оксигену, Сульфуру та їх сполук;

пояснює причини „кислотних дощів”;

порівнює елементи VI-А групи за їх положенням в періодичній системі і будовою атомів; фізичні та хімічні властивості їх сполук; алотропні видозміни Оксигену та Сульфуру;

розв’язує експериментальні задачі;

експериментально доводить властивості розведеної сульфатної кислоти; визначає сульфід-, сульфіт- і сульфат-іони в розчинах;

обчислює кількість речовини, масу або об’єм продукту реакції за відомою кількістю речовини, масою або об’ємом вихідної речовини, яка містить домішки;

дотримується правил безпечного поводження з розчином сульфатної кислоти.

^ Розрахункові задачі. 5. Обчислення кількості речовини, маси або об’єму продукту реакції за відомою кількістю речовини, масою або об’ємом вихідної речовини, яка містить домішки.

Демонстрації. 15. Зразки сірки та інших природних сполук Сульфуру. 16. Взаємодія кисню з неметалами та металами. 17. Добування сульфур(IV) оксиду реакцією обміну та ознайомлення з його властивостями. 18. Взаємодія концентрованої сульфатної кислоти з металами. 19. Дія концентрованої сульфатної кислоти на цукор.

Лабораторні досліди. 3. Хімічні властивості розведеної сульфатної кислоти та сульфатів. 4. Якісні реакції на сульфід-, сульфіт- та сульфат- іони.

Практичні роботи. 6. Розв’язування експериментальних задач „Сполуки Сульфуру”.

^ Міжпредметні зв’язки. Біологія: біологічна роль Оксигену та Сульфуру, фотосинтез, дихання рослин, дихання тварин, газообмін у легенях людини; основи здоров’я: наслідки ураження шкіри та очей хімічними речовинами; географія: поширення сульфуровмісних корисних копалин в Україні; математика: відсоткові розрахунки.

^ Тема 4. Елементи V-А групи

(22 год)

Загальна характеристика елементів V-А групи. Поширення їх у природі. Біологічна роль Нітрогену і Фосфору.

Азот. Склад молекули і будова речовини. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з металами, воднем і киснем. Добування, застосування.

Амоніак. Склад молекули і будова речовини. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з водою, кислотами, горіння та каталітичне окиснення. Донорно-акцепторний механізм утворення йону амонію. Фізіологічна дія амоніаку. Лабораторні способи добування амоніаку.

Обчислення виходу продукту реакції від теоретичного.

Солі амонію. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з лугами, солями, розкладання при нагріванні, гідроліз. Якісна реакція на йон амонію. Застосування амоніаку та солей амонію.

Нітроген(ІІ) оксид і нітроген(ІV) оксид. Фізичні та хімічні властивості: окисно-відновні, відношення до води та лугів. Фізіологічна дія на організм. Захист довкілля від оксидів Нітрогену.

Нітратна (азотна) кислота. Фізичні та хімічні властивості розведеної та концентрованої нітратної кислоти: розкладання на світлі та при нагріванні, взаємодія з металами та деякими неметалами, основними й амфотерними оксидами та гідроксидами, солями, дія на органічні сполуки. Якісна реакція на нітрат-іон. Застосування нітратної кислоти.

Нітрити та нітрати. Фізичні та хімічні властивості: розкладання при нагріванні. Проблема вмісту нітратів і нітритів у харчових продуктах. Застосування нітратів. Колообіг Нітрогену в природі.

Фосфор. Прості речовини Фосфору: червоний, білий, чорний фосфор. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з киснем, галогенами, металами. Добування. Застосування фосфору.

Фосфор(V) оксид. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з водою, лугами, основними оксидами. Застосування.

Ортофосфатна кислота. Фізичні та хімічні властивості: особливості електролітичної дисоціації, взаємодія з основними оксидами, лугами і солями. Фосфати і гідроген фосфати. Якісна реакція на фосфат-іон. Застосування. Колообіг Фосфору в природі.

Азотні та фосфорні мінеральні добрива. Проблема охорони довкілля при використанні мінеральних добрив.

^ Учень (учениця)

називає елементи V-А групи та їхні сполуки; алотропні видозміни Фосфору; наводить приклади основних природних сполук Нітрогену та Фосфору; мінеральних добрив;

складає електронні та графічно-електронні формули атомів Нітрогену та Фосфору; рівняння відповідних хімічних реакцій; схеми електронного балансу окисно-відновних реакцій;

характеризує елементи групи за їх місцем у періодичній системі та будовою атома; алотропні видозміни Фосфору; фізичні та хімічні властивості азоту, фосфору, амоніаку, оксидів, кислот і солей Нітрогену та Фосфору; поширення елементів та їх сполук у природі; застосування сполук Нітрогену та Фосфору; азотні та фосфатні мінеральні добрива;

порівнює елементи V-А групи за їх положенням у періодичній системі і будовою атомів; фізичні та хімічні властивості сполук Нітрогену та Фосфору; алотропні видозміни Фосфору;

пояснює колообіг Нітрогену та Фосфору в природі;

висловлює судження про вплив сполук Нітрогену та Фосфору на довкілля;

експериментально доводить властивості амоніаку, розведеної нітратної і фосфатної кислот; визначає амоній-, нітрат- і фосфат-іони;

оцінює значення азотних і фосфорних добрив для підвищення врожайності сільськогосподарських культур; обчислює вихід продукту від теоретичного;

дотримується правил безпечного поводження з амоніаком і розведеною нітратною кислотою.


Розрахункові задачі. 6. Обчислення виходу продукту від теоретичного.

Демонстрації. 20. Добування амоніаку реакцією обміну. 21. Розчинення амоніаку у воді („фонтан”). 22. Взаємодія амоніаку з хлороводнем. 23. Термічний розклад солей амонію. 24. Взаємодія розведеної та концентрованої нітратної кислоти з міддю. 25. Спалахування скипидару в нітратній кислоті.

Лабораторні досліди. 5. Якісна реакція на амоній-іон. 6. Якісна реакція на фосфат-іон. 7. Ознайомлення із зразками азотних і фосфатних добрив.

Практичні роботи. 7. Добування амоніаку та досліди з ним. 8. Визначення мінеральних добрив. 9. Розв’язування експериментальних задач „Сполуки Нітрогену та Фосфору”.

Міжпредметні зв’язки. Біологія: біологічна роль Нітрогену і Фосфору, живлення рослин, використання мінеральних добрив у сільському господарстві; основи здоров’я: наслідки ураження шкіри та очей хімічними речовинами.

^ Тема 5. Елементи IV-А групи

(14 год)

Загальна характеристика елементів IV-А групи. Поширення їх у природі. Біологічна роль Карбону та Силіцію.

Карбон. Прості речовини Карбону: алмаз, графіт, карбін. Їх будова. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з металами, активними неметалами, оксидами металів, водяною парою. Адсорбція.

Розв’язування задач за термо­хімічними рівняннями реакцій.

Карбон(ІІ) оксид (чадний газ). Склад молекули і будова речовини. Фізичні та хімічні властивості: горіння, взаємодія з оксидами металів. Фізіологічна дія чадного газу на живі організми. Способи добування. Застосування.

Карбон(IV) оксид (вуглекислий газ). Склад молекули і будова речовини. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з водою, оксидами, лугами, вуглецем. Способи добування. Застосування. Фізіологічна дія та біологічна роль вуглекислого газу. Парниковий ефект.

Карбонатна (вугільна) кислота. Карбонати та гідрогенкарбонати. Хімічні властивості: взаємодія з кислотами, розкладання при нагріванні, гідроліз водних розчинів. Взаємоперетворення карбонатів і гідрогенкарбонатів. Якісна реакція на карбонат-іон. Поширення карбонатів у природі. Застосування. Колообіг Карбону в природі.

Силіцій. Прості речовини Силіцію: кристалічний і аморфний силіцій. Їх будова. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з металами, неметалами та розчинами лугів. Застосування силіцію.

Силіцій(ІV) оксид. Склад і будова речовини. Фізичні та хімічні властивості: взаємодія з магнієм, вуглецем, флуоридною кислотою. Застосування.

Силікатна (кремнієва) кислота Фізичні властивості. Силікати. Природні т

^ ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

11-й клас

( 4 год на тиждень, разом 140 год, з них 15 год – резервний час )


^ Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Повторення

основних питань курсу хімії 9 класу про найважливіші органічні сполуки

(3 год)

Учень (учениця)

називає вивчені органічні сполуки;

наводить їхні формули;

ілюструє хімічні властивості речовин рівняннями хімічних реакцій.

^ Тема 1. Теорія будови органічних сполук
(5 год)
Короткі відомості про історію становлення і розвитку органічної хімії. Перші синтези органічних речовин.

Теорія як вища форма наукових знань. Передумови створення теорії хімічної будови органічних сполук. Теорія хімічної будови О.М.Бутлерова. Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Ізомерія. Приклади ізомерії неорганічних і органічних речовин.

Розвиток теоретичних уявлень про будову органічних речовин. Основні напрями розвитку теорії будови органічних речовин, її значення. Життя і діяльність О.М.Бутлерова.

^ Учень (учениця)

називає передумови створення теорії хімічної будови органічних сполук, напрямки її розвитку;

наводить приклади структурних формул ізомерів неорганічних і органічних сполук; залежності властивостей речовин від їхніх складу і будови;

наводить означення ізомерії;

формулює основне положення теорії будови органічних сполук;

характеризує сутність теорії будови органічних сполук;

пояснює значення теорії будови органічних сполук;

висловлює судження про роль теорії в системі наукових знань.


^ Тема 2. Вуглеводні.

( 32 год)

Насичені вуглеводні (алкани, парафіни). Метан, його склад, хімічна, електронна, просторова будова молекули. -гібридизація електронних орбіталей атома Карбону. Основні характеристики ковалентного зв’язку: довжина, енергія, полярність, просторова напрямленість. Гомолітичний і гетеролітичний розрив ковалентного зв’язку.

Гомологічний ряд метану, фізичні властивості гомологів, поширення у природі. Просторова будова насичених вуглеводнів. Структурна ізомерія алканів. Поняття про конформації. Систематична номенклатура.

Хімічні властивості алканів: повне і часткове окиснення, хлорування, нітрування, термічний розклад, ізомеризація. Механізм реакції заміщення.

Галогенопохідні алканів. Індукційний ефект. Реакції з активними металами, водою, лугами.

Добування парафінів. Застосування парафінів та їх галогенопохідних. Добування синтез-газу і водню з метану.

Циклопарафіни (циклоалкани), їх склад, будова, ізомерія. Поняття про конформації циклогексану. Залежність властивостей циклоалканів від будови циклів. Добування і застосування циклопарафінів.

^ Етиленові вуглеводні (алкени, олефіни). Етилен, його склад, хімічна, електронна, просторова будова молекули.
-гібридизація електронних орбіталей атома Карбону. Подвійний карбон-карбоновий зв’язок, - та -зв’язки. Гомологі