Реферат: Навчально-методичний комплекс Харків 2009 Нємець Л. М., Заволока Ю. Ю. Економічна І соціальна географія України. Навчально-методичний комплекс. Харків, 2009. 68 с

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА


Геолого-географічний факультет


Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства


ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ


Навчально-методичний комплекс


Харків – 2009

Нємець Л.М., Заволока Ю.Ю. Економічна і соціальна географія України. Навчально-методичний комплекс. – Харків, 2009. – 68 с.


Навчально-методичний комплекс розроблено для надання допомоги студентам при вивчені одного з важливих курсів «Економічна і соціальна географія України» як одного з найважливіших у циклі дисциплін професійної і практичної підготовки бакалавра географії. Мета комплексу – надати методичну допомогу студентам для підготовки до практичних і семінарських занять та розвивати навички самостійної роботи при вивчені курсу. Складовою комплексу є робочий зошит для практичних робіт.

Навчально-методичний комплекс розрахований на студентів денного і заочного відділень геолого-географічного факультету, які навчаються за кваліфікаційним рівнем бакалавр географії.

Комплекс містить загальні відомості про курс, тематичний план, навчальну програму з вимогами до рівнів компетентності студентів, тези лекції, запитання для самоконтролю знань, орієнтовані питання до модульного контролю, рекомендовану літературу, теми і плани практичних і семінарських занять,


Рекомендовано до друку Вченою радою

геолого-географічного факультету

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

(протокол №1 від 28.08.2009 р.)

ЗМІСТ


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………………………………………

СТРУКТУРА КУРСУ………………………………………………………………

ЗМІСТ ПРОГРАМИ………………………………………………………………...

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ………………………………………………………………………

Модуль 1. …………………………………………………….……………….

Лекція 1. Основи соціально-економічної географії України. Україна на

економічній та політичній карті світу………………………………………

Лекція 2. Історико-географічні аспекти формування території України

та її господарського освоєння……………………………………………….

Лекція 3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу (ПРП) України……...

Лекція 4. Етно-демографічні особливості України………………………..

Питання для самоконтролю знань студентів……………………………….

Модуль 2............................................................................................................

Лекція 1. Загальна характеристика господарства України………………..

Лекція 2. Паливно-енергетичний комплекс України………………………

Лекція 3. Територіальна організація металургійного комплексу України

Лекція 4. Машинобудівний комплекс (МБК)України……………………..

Лекція 5. Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість

України………………………………………………………………………..

Лекція 6. Агропромисловий комплекс України (АПК)……………………

Лекція 7. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві

особливості розвитку………………………………………………………...

Питання для самоконтролю знань студентів……………………………….

Модуль 3. ........................................................................................…………..

Лекція 1. Особливості суспільно-географічного районування України.

Характеристика Донецького економічного району………………………..

Лекція 2. Суспільно-географічна характеристика Столичного,

Центрального, Північно-Східного економічних районів………………....

Лекція 3. Суспільно-географічна характеристика Причорноморського,

Придніпровського, Подільського економічних районів ………………….

Лекція 4. Суспільно-географічна характеристика Карпатського, Північно-Західного економічних районів. Особливості та перспективи розвитку України……………………………………………………………..

Питання для самоконтролю знань студентів……………………………….

ПРАКТИЧНО-СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ………………………………………..

ТИПОВІ ПИТАННЯ ДО ПИСЬМОВИХ МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛІВ………...

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..


5

6

7

12

13

13


13


14

16

23

26

27

27

29

32

35


38

42


45

47

48


48


50


52


54

55

57

67

69

70

^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Навчальний курс «Економічна і соціальна географія України» має важливе значення у підготовці бакалавра географії, формуючи необхідні знання та практичні навички для подальшої фахової підготовки та практичної діяльності магістра економічної і соціальної географії.

На основі просторового аналізу курс «Економічна і соціальна географія України» досліджує особливості демографічних процесів, галузеві та територіальні аспекти розвитку економіки країни. Такий аналіз дозволяє виявити широке коло взаємопов’язаних проблем у соціально-економічному розвитку; проблем та перспектив функціонування економіки в сучасних ринкових умовах та необхідність інтеграції України у світове господарство.

Курс пов’язаний з рядом інших дисциплін: основи суспільної географії, техніко-економічні основи виробництва, економічна географія країн світу, соціальна географія, географія сфери обслуговування, фізична географія України, теорія і методологія географічних досліджень тощо.

Мета та завдання курсу. Основною метою сформувати: знання про економіко-географічне положення своєї держави, природно-ресурсний потенціал розвитку її господарства і життєдіяльності населення, сучасні проблеми і перспективи народонаселення, розвиток та розміщення провідних галузей та міжгалузевих комплексів, а також великих її регіонів. Важливим завданням курсу є формування практичних навичок дослідження та аналізу стану соціально-економічного розвитку галузей та окремих територій України, визначення перспектив їх розвитку.

Рівні компетентності студентів:

знати особливості та вміти давати оцінку економіко-географічного, геополітичного, просторово-транспортного положення України;

володіти знаннями стосовно особливостей природно-ресурсного потенціалу України та проблем його освоєння;

визначати особливості демографічних проблем розвитку держави, вміти їх пояснювати;

знати закономірності розміщення територіальної організації виробничих сил України та її окремих регіонів, вміти визначати основні проблеми;

вміти аналізувати загальні закономірності та особливості регіональної диференціації та перебігу економічних і соціальних процесів в Україні;

вміти аналізувати процеси територіальної диференціації господарства;

вміти проводити характеристику окремих територіально-виробничих комплексів, промислових і транспортних вузлів, сільськогосподарських зон; економічних районів; окремих регіонів країни, визначити проблеми та шляхи подальшого розвитку.


^ СТРУКТУРА КУРСУ

(для денного відділення)

Модуль

Тема

Аудиторні години

Лекції

Практичні заняття

Всього

годин

Вступ

Вхідний контроль знань студентів

2




2

1.Суспільно-географічне положення України.

Етно-демографічні процеси в Україні


1. Україна на економічній та політичній карті світу. Загальні відомості про країну.

2

2



16

2. Історико-географічні аспекти формування території України та її господарське освоєння.

2




3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу України.

2

2

4. Етно-демографічні особливості України

2

2

Поточний модульний контроль №1.

2




2. Особливості територіальної організації господарства України та її окремих регіонів.


1. Загальна характеристика господарства України.

2






36


2. Паливно-енергетичний комплекс України.

4

2

3. Металургійний комплекс України

2

2

4. Машинобудівний комплекс України

4

2

5. Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість України

2

2

6. Агропромисловий комплекс України

4

2

7. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві особливості розвитку.

4

2

^ Поточний модульний контроль №2.

2




Всього годин за 5 семестр

36

18

54

3. Особливості суспільно-географічного районування України.


1.Особливості суспільно-географічного районування України (за різними авторами). Характеристика Донецького економічного району.

2

2



18

2.Суспільно-географічна характеристика Столичного, Центрального, Північно-Східного економічних районів.

2

2

3. Суспільно-географічна характеристика Причорноморського, Придніпровського, Подільського економічних районів.

2

2

4.Суспільно-географічна характеристика Карпатського, Північно-західного економічних районів. Особливості та перспективи розвитку України.

2

2

^ Поточний модульний контроль №3.

2




Всього годин за 6 семестр

10

8

18

Всього годин

46

26

72

^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ


МОДУЛЬ 1. Суспільно-географічне положення України. Етно-демографічні процеси в Україні

Тема 1. Основи соціально-економічної географії України. Україна на економічній та політичній карті світу

Предмет та об’єкт економічної і соціальної географії України. Значення курсу, структура та завдання курсу. Цілі та завдання курсу в системі вищої географічної освіти. Визначні українські економіко-географи. Суспільно-географічне положення України. Сучасний державний та адміністративно-територіальний устрій, форма правління. Політико-географічне положення України. Господарський потенціал.


^ Тема 2. Історико-географічні аспекти формування території України та її господарського освоєння

Походження назви «Україна». Основні етапи формування сучасної державної території України. Історія формування території і розвитку економіки Слобідської України. Особливості історичного і економічного розвитку на період XIX-XX ст. Формування кордонів України в ході Другої світової війни. Сучасна конфігурація кордонів країни. Українська державна територія й етнічні землі


^ Тема 3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу (ПРП) України

Поняття “ПРП” території. Сутність економічної оцінки ПРП. Значення виявлення компонентної структури ПРП. Рівень забезпеченості господарства України природними ресурсами. Регіональні відмінності в забезпеченні ПРП.


^ Тема 4. Етно - демографічні особливості України

Сучасна демографічна ситуація в Україні. Соціальна структура населення. Трудовий потенціал. Особливості розселення. Формування міських агломерацій. Розміщення сільського населення по території України. Особливості українського етно- та націогенезу. Етнічний склад населення. Етнографічні територіальні відмінності. Міграції, види міграції та сучасні тенденції. Українська діаспора в світі.


МОДУЛЬ 2. Особливості територіальної організації господарств України та її окремих регіонів

Тема 1. Загальна характеристика економіки України

Поняття "економіка України" та його економіко-географічні особливості та структура господарства. Основні форми суспільної організації виробництва. Структура виробничої сфери України. Сучасна динаміка ВВП. Економічні складові національної безпеки України. Промисловість України. Галузі спеціалізації. Особливості структури промисловості України та її аналіз. Питома вага окремих галузей. Динаміка загального обсягу промислової продукції.


^ Тема 2. Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК)

Паливна промисловість. Структура запасів палива; структура паливно-енергетичного балансу. Економічна характеристика головних басейнів. Проблеми паливної промисловості та шляхи їх вирішення. Характеристика електроенергетики. Класифікації електростанцій України. Головні споживачі електроенергії. Основні проблеми та перспективи енергетики України.


^ Тема 3. Територіальна організація металургійного комплексу України

Чорна та кольорова металургія. Значення металургії в економіці України. Виробнича структура галузі. Типи підприємств. Фактори розвитку та особливості територіальної структури галузі. Економіко-географічна характеристика металургійних баз України.


^ Тема 4. Машинобудівний комплекс України

Значення машинобудування для економіки країни. Чинники розвитку галузі. Особливості галузевої структури машинобудування України. Питома вага окремих галузей машинобудування. Особливості розміщення машинобудування. Макрорегіони і регіони, де найбільш розвинуте машинобудування.


^ Тема 5. Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість України

Значення галузі та основні чинники розвитку. Особливості структури. Найважливіші галузі. Сучасні тенденції розвитку. Особливість розміщення по території країни. Райони з найбільш високим рівнем концентрації хімічної промисловості. Структура лісової і деревообробної промисловості. Особливості розміщення деревообробних галузей. Макрорегіони і регіони з найбільш високим рівнем розвитку галузі. Хімічна переробка деревини. Географія целюлозно-паперового виробництва; лісохімічне і гідролізне виробництво.


^ Тема 6. Агропромисловий комплекс України (АПК)

Поняття “АПК”. Основні сфери АПК. Значення розвитку АПК. Основні економічні показники функціонування АПК країни. Особливості розвитку і розміщення. Форми господарювання. Галузі спеціалізації. Земельний фонд і його структура. Розподіл сільгоспугідь за окремими районами, природно – економічними зонами. Розподіл орних земель. Площі зрошувальних і осушених земель і потенціал їх в відповідних регіонах. Головні зрошувальні системи. Переробна промисловість: харчова промисловість та частково легка промисловість України. Виробнича та соціальна інфраструктура АПК.


^ Тема 7. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві особливості розвитку

Соціальна інфраструктура. Легка промисловість. Культурно-освітній комплекс. Соціально-побутовий комплекс. Рекреаційний комплекс. Географія соціального неблагополуччя. Науковий комплекс. Транспортний комплекс України.

Значення комплексу для функціонування економіки країни і забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків. Загальні риси зовнішніх зв’язків України: політичні, економічні та науково-технічні зв’язки.


МОДУЛЬ 3. Особливості суспільно-географічного районування України

Тема 1. Особливості суспільно-географічного районування України (за різними авторами). Характеристика Донецького економічного району

Основи соціо-економіко-географічного районування. Ознаки району. Суспільно-географічне районування України. Основні суспільно-географічні макрорайони України (за О. Шаблієм, Ф. Заставним, М. Пістуном, А. Голіковим).

Склад і особливості формування території. Спеціалізація району. Історичні особливості формування і розвитку господарства району. Природно-ресурсний потенціал району. Демографічна ситуація. Георелігійна ситуація. Загальна характеристика господарства. Промисловість економічного району. Агропромисловим комплекс району. Умови та чинники розвитку і спеціалізації. Соціальний комплекс району. Транспортний комплекс району. Суспільно-географічні зв’язки з іншими районами України та зарубіжжям. Проблеми та перспективи розвитку.


^ Тема 2. Суспільно-географічна характеристика Столичного, Центрального, Північно-Східного економічних районів

Склад і особливості формування території. Спеціалізація району. Історичні особливості формування і розвитку господарства району. Природно-ресурсний потенціал району. Демографічна ситуація. Георелігійна ситуація. Загальна характеристика господарства. Промисловість економічного району. Агропромисловим комплекс району. Умови та чинники розвитку і спеціалізації. Соціальний комплекс району. Транспортний комплекс району. Суспільно-географічні зв’язки з іншими районами України та зарубіжжям. Проблеми та перспективи розвитку.


^ Тема 3. Суспільно-географічна характеристика Причорноморського, Придніпровського, Подільського економічних районів

Склад і особливості формування території. Спеціалізація району. Історичні особливості формування і розвитку господарства району. Природно-ресурсний потенціал району. Демографічна ситуація. Георелігійна ситуація. Загальна характеристика господарства. Промисловість економічного району. Агропромисловим комплекс району. Умови та чинники розвитку і спеціалізації. Соціальний комплекс району. Транспортний комплекс району. Суспільно-географічні зв’язки з іншими районами України та зарубіжжям. Проблеми та перспективи розвитку.


^ Тема 4. Суспільно-географічна характеристика Карпатського, Північно-західного економічних районів. Особливості та перспективи розвитку України

Склад і особливості формування території. Спеціалізація району. Історичні особливості формування і розвитку господарства району. Природно-ресурсний потенціал району. Демографічна ситуація. Георелігійна ситуація. Загальна характеристика господарства. Промисловість економічного району. Агропромисловим комплекс району. Умови та чинники розвитку і спеціалізації. Соціальний комплекс району. Транспортний комплекс району. Суспільно-географічні зв’язки з іншими районами України та зарубіжжям. Проблеми та перспективи розвитку.

^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Білик Ю.Д. Економічні проблеми агропромислового комплексу України в умовах формування ринкових відносин. — К., 1997. — 200с.

Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А.Ф. Трешников; Ред. кол.: Э.Б. Алаев, П.М. Алампиев, А.Г. Воронов и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1988. – 432с.

Географічна енциклопедія України. – Т. 1-3. – К, 1993.

Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.

Жупанський Я. Економічна і соціальна географія України / Жупанський Я. – К., 1998.

Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: навчальний посібник. – К, 2006.

Заблоцький Б.Ф. Економіка України: національна економіка України. / Б.Ф. Заболоцький. – Львів, 1997.

Заставний Ф.Д. Географія України. / Ф.Д. Заставний. – Л., 1994.

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). – К., 1997

Леонтьєва Г.Г. Економічна і соціальна географія. Україна. Робочий зошит: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «Університетська книга», 2004. – 136 с.

Олійник Я.Б., Шищенко П.Г., Степаненко А.В., Масляк П.О. Географія: Україна і світ. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 456 с.

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К., 1998.

Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навчальний посібник. – К.: Вища шк., 1996.

Пістун М.Д., Гуцал В.О., Проводар Н.І. Географія агропромислових комплексів: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. 200 с.

Руденко В.П. Довідник з географії ПРП України. – К., 1998

Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. – К.: Вікар, 2006. – 396 с.

Стешенко В., Рудницький О., Хомра О., Стефановський А. Демографічні перспективи України до 2026 року / НАН України; Інститут економіки. — К., 1999. — 55 с.

Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001.

Трубич С.Ю. Трудовий потенціал і зайнятість населення України в умовах переходу до ринку. – Тернопіль: Поліграфіст, 1996. – 200 с.

Хомра О.У., Ожеван М.А., Петрова Т.П., Нагорний В.І., Примак О.Г. Трудова міграція громадян України. Біла книга. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. – 201 с.

Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник / О.І. Шаблія. –Львів: Світ‚ 2000.


^ ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ


МОДУЛЬ 1. Суспільно-географічне положення України. Етно-демографічні процеси в Україні.

Лекція 1. Основи соціально-економічної географії України.

Україна на економічній та політичній карті світу.


План лекції:

Економічна і соціальна географія України як наука.

Визначні українські економіко-географи.

Економіко-географічне положення України і його господарська оцінка.

1. Соціально-економічна географія (СЕГ) наука про загальні та специфічні закони й закономірності територіальної організації суспільства, механізм дії та форм прояву їх територіальних суспільних системах, що функціонують у просторово-часовому аспекті.

Загальним об’єктом дослідження є антропосфера: земна сфера, де живе людство; сфера Землі, що її прямо чи опосередковано видозмінила людина; використовувана й видозмінена людиною частина біосфери. Конкретним об’єктом дослідження соціально-економічної географії є господарство, його галузі, населення та природні ресурси. Спеціальними об’єктами дослідження є територіально-виробничі комплекси, економічні райони, системи розселення, урбанізовані ареали, територіальні міжгалузеві комплекси тощо. Предметом дослідження економічної і соціальної географії є географічні проблеми просторової організації суспільства, територіальні суспільні системи.

Це самостійна географічна дисципліна, що входить до системи географічних наук, поєднуючи в собі елементи географії, економіки та соціології. Як географічна наука, вона використовує в дослідженнях загально географічні підходи й методи та працює в тісному контакті з природничими дисциплінами – фізичною географією та картографією.

2. Економічну і соціальну географію України вивчали і розвивали багато вітчизняних та зарубіжних вчених. ^ Павло Чубинський (1839-1884) був фольклористом, етнографом, займався статистикою. Він автор національного гімну України. Засновник українського географічного товариства (1873). Степан Рудницький (1877-1937) – основоположник економічної і політичної географії, розвивав антропогеографічний напрямок досліджень, обґрунтував положення України на політичній карті світу. Костянтин Воблий (1876-1947) – економіко-географ, економіст видав книгу «Економічна географія України»,вивчав природні ресурси України, розвиток і розміщення промисловості, провів економічне районування. Валентин Садовський (1886-1947) – економіст, демограф, економіко-географ. Вивчав господарство держави, розробив теорію економічного району, здійснив огляд економічного районування економічних земель, вивчав демографічні особливості України. Антін Синівський (1866-1951) – український географ, історик, автор праць з політичної географії зарубіжних країн, теорії економічної географії.

3. ^ Географічне положення (ГП) — це одна із фундаментальних категорій географічної науки. Воно являє собою просторове (у межах земної поверхні) відношення певного об’єкта (країни, міста, гірського масиву, природної територіальної системи тощо) до географічних даностей, що лежать поза ними і мають чи можуть мати на нього суттєвий вплив.

Територія України (603,7 тис. км.кв.) складає тільки 0,4% загальної площі суходолу. Об’єктивно Україна має сприятливе ЕГП, вона розташована у Східній Європі. За площею країна є найбільшою в Європі, за чисельністю населення посідає п’яте місце. Україна знаходиться на перетині шляхів Європи в Азію. Україна має широкий, понад 2590-кілометровий вихід до країн Центральної і Західної Європи. Геополітичне положення (ГПП) України проявляється в глобальному, регіональному та сусідському аспектах. Україна – індустріально-аграрна країна зі значними економічними ресурсами. Частка нашої держави у світовому виробництві промислової і сільськогосподарської продукції перевищує 1%. Водночас кількість її населення становить менше 1% від населення планети. Україна посідає перше місце у світі за збором цукрових буряків і соняшнику. За абсолютним розмірами видобутку сировини і виробництва деяких видів продукції Україна входить до десятки найбільших виробників. Це стосується видобутку залізної, марганцевої руди, вугілля, збору картоплі і зерна тощо.


Контрольні запитання:

1. Що є об’єктом і предметом дослідження економічної і соціальної географії?

2. Яке місце займає економічні і соціальна географія в системі наук?

3. Охарактеризуйте діяльність економіко-географів та основних наукових центрів.

4. Яке значення та розвиток господарства відіграє ЕГП України?


Лекція 2. Історико-географічні аспекти формування території України

та її господарського освоєння.


План лекції:

Українська державна територія та її етнічні землі.

Основні етапи формування сучасної державної території України

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України.


1. Географічний простір — це простір у якому відбувається політичне, соціальне, економічне та духовне життя суспільства. Він є частиною земної суші і водної поверхні з усім складним природним середовищем та ландшафтом, які впливають на господарське життя, соціальні відносини у суспільстві. Український географічний простір складається з трьох частин, які послідовно входять одна в одну: 1) територія держави; 2) українські етнічні землі; 3) глобальний простір.

Географічним ядром глобального простору українства є державна територія — чітко окреслена у просторі і визнана міжнародними угодами площа земної поверхні і земних надр під нею, а також дванадцятимильна (22,2 км) зона морських вод і дна (акваторія), та товща атмосфери над ними (аероторія).

^ Українські етнічні землі (етнічна територія) — це простір земної поверхні, який компактно заселений і господарські освоєний українцями, українським етносом за багато століть його розвитку і розселення. Часто чіткі межі суцільно заселеного простору важко визначити, тому що він непомітно переходить у етнічно мішані території.

Для України зазначимо три особливості: 1) оскільки Україна часто втрачала свою державність, то не завжди можна говорити про державну територію; 2) державна територія України починаючи з XVIII ст. була меншою, ніж етнічна, тобто її кордони проходили всередині меж етнічної території; 3) геополітичним ядром України завжди було Подніпров'я.

2. Умовно вчені виділяють три українські держави у ході формування сучасної території країни. Вважається, що першою проукраїнською державою була Антська держава (4-6ст), яка являла собою племінне військове об’єднання. Перша українська держава існувала у часи розвитку Київської Русі (10-13ст ) державна територія простяглась у південно-північному напрямі від Чорного до Балтійського морів. Коли Київська держава по суті розпалася, то її державно-політичне ядро перемістилося на захід у Галицько-Волинське князівство. Ядром організації Другої української держави тоді стало Запоріжжя — козацька республіка (Козацька держава). В результаті війни сформувалася українська держава з територією значно меншою, ніж етнічні українські землі, — без Галичини, Буковини, Закарпаття, Західного Полісся і Західної Волині. Третя українська держава формувалася на уламках Російської та Австро-Угорської імперій, які розпалися після Першої світової війни. Після Другої світової війни остаточно сформувалася сучасна державна територія України.

Сучасна українська держава бере початок і 16 липня 1990 р., коли Верховною Радою УРСР було проголошено Декларацію про державний суверенітет України. Процес зародження сучасної держави тривав протягом другої половини 1990 і всього 1991 років. У 1991 р., який став переломним, було проголошено повну незалежність України. Це сталося у результаті рішення Верховної Ради від 24 серпня і прийняття Акта проголошення незалежності України, а також референдуму 1 грудня цього ж року.

3. Україна унітарна держава. В систему адміністративно-територіального поділу входять Автономна Республіка Крим, 24 адміністративні області, а також міста республіканського підпорядкування — Київ та Севастополь.

^ Адміністративна область — це частина території України, що має чітко визначені кордони та органи місцевого самоврядування. Середня площа області в Україні складає 24 тис. км. кв. Найбільші за площею — Одеська (33,3 тис.км.кв.), Дніпропетровська, Чернігівська (по 31,9 тис.км.кв.) області. Найменшими є відповідно Чернівецька (8,1 тис.км.кв.), Закарпатська (12,8 тис.км.кв.). Більшість областей України мають вихід до її державних кордонів. Повністю внутрішніми є п’ять областей. П’ять областей і Крим мають вихід до морів. Кожна область ділиться на адміністративні райони, всього їх нараховується 489 — в середньому 19 районів на одну область. В усіх областях та Криму є також міста обласного підпорядкування — 163. За конституцією України 1996 р. Автономна Республіка Крим являється автономною територією, невід’ємною частиною України та не володіє статусом національного державного утворення.


Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте основні властивості державної території України.

2. Які етнічні землі Україні простягається поза межами держави?

3. Розкрийте особливості сучасного адміністративно-територіально устрою.

4. Походження назви «України» та державна символіка.


Лекція 3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу (ПРП) України


План:

Основні поняття та класифікація природних ресурсів.

Структура ПРП.

Характеристика та оцінка природних умов та ресурсів України.


1. Природні ресурси (ПР) — тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

Треба відрізняти від природних ресурсів інше поняття — природні умови.

^ Природні умови (ПУ) — це тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і обслуговуючій діяльності людей.

^ Природно-ресурсний потенціал (ПРП) — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, виражена в їхній суспільній споживній вартості.

Є багато класифікацій природних ресурсів: природно-географічна, екологічна, економічна, комбінована, економіко-географічна тощо.

^ Природно-географічна класифікація ПР — поділ ПР на групи залежно від того, в якій земній сфері вони утворилися і перебувають — літо -, гідро-, атмо- чи біосфері: ресурси земної кори (літосфери) — мінеральні (корисні копалини), земельні; ресурси гідросфери — водні; ресурси атмосфери — повітряні; ресурси біосфери — рослинні (флористичні) та тваринні (фауністичні) тощо.

Екологічна класифікація ПР — поділ ПР на вичерпні і невичерпні. Вичерпні—це ті ПР, які у процесі їх використання зменшуються у запасах. Сюди належать усі ресурси літосфери—так звані корисні копалини. Відповідно, вичерпні ресурси поділяються на відновлювані і невідновлювані. Відновлюваними є всі ресурси біосфери, але всі вони потребують раціонального й регламентованого використання. Невідновлювані ресурси представлені мінеральною сировиною та паливними ресурсами.

Невичерпні природні ресурси—це ті, які у процесі їх використання кількісно не зменшуються. Наприклад, ресурси сонячної радіації, енергії вітру, припливів, тепла земних надр тощо.

Економічна класифікація—поділ ПР на групи залежно від їх використання в окремих галузях господарства. Передусім виділяються ресурси виробничої сфери і ресурси сфери послуг. Ресурси виробничої сфери поділяються на промислові та сільськогосподарські. До ресурсів промислового сектора належать: паливно-енергетичні, металургійні, ресурси хімічної сировини, ресурси сировини для виготовлення мінеральних будівельних і конструктивних матеріалів. До сільськогосподарських природних ресурсів належать передусім земельні, ґрунтові, ресурси сонячного тепла, водні ресурси. Другу велику групу становлять ресурси сфери послуг. У них особливу підгрупу становлять рекреаційні ресурси, науково-інформаційні ресурси тощо.

Економіко-географічна класифікація (за М.М. Паламарчуком). За цією класифікацією усі ПР поділяються на дві групи: міжрайонного значення та внутрішньорайонного значення. Кожна група складається з двох частин. Зокрема, ресурси міжрайонного значення поділяються на ті, що: суттєво впливають на структуру комплексу регіону і дають масову продукцію для вивезення в інші райони; мало впливають на галузеву структуру комплексу регіону, але визначають його спеціалізацію у міжрайонному поділі праці.

Ресурси внутрішньорайонного значення поділяються на ті: на базі яких розвиваються виробництва, що суттєво впливають на галузеву структуру регіону, але дають мало продукції для вивезення; які суттєво впливають на територіальну структуру господарства.

2. Природно-ресурсний потенціал території має таку структуру:

компонентну;

функціональну;

територіальну;

організаційну.

Компонентна структура ПРП – це внутрішньовидові та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних, мінеральних, біологічних тощо).

Найбільшу частку в компонентній структурі ресурсів України займають земельні (44,4% усього ресурсного потенціалу) і мінеральні (28,3%) ресурси. Найнижчим є потенціал фауністичних (0,5%) і лісових (4,2%) ресурсів.

^ Функціональна структура ПРП відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю до формування комплексів та участі в територіальному поділі праці. Природні ресурси поділяються на чотири групи: міждержавного, загальнодержавного, регіонального та місцевого значення.

^ Територіальна структура ПРП характеризує різні форми просторової організації природно-ресурсних комплексів.

Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їхньої самоорганізації, самовідтворення, а також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

3. ^ Мінеральні корисні копалини України.

Паливні (горючі) корисні копалини.

Кам’яне і буре вугілля. Основні запаси зосереджені в трьох вугільних басейнах: Донецькому і Львівсько-Волинському кам’яновугільному та Дніпровському буровугільному.

Нафта і природний газ. Питома вага України у видобутку нафти країнами Європи складає 0,2%, природного газу – 1,6%. Основні родовища вуглеводнів зосереджені в трьох нафтогазових районах – Дніпровсько-Донецькому, Прикарпатському та Причорноморсько-Кримському (Південному).

Торф, горючі сланці. Промислові запаси торфу в Україні оцінюються в 3,5 млрд. т (з них балансові – 660 млн. т). Основні запаси торфу сконцентровані в Українському Поліссі. В Україні на півночі Кіровоградської і на півдні Черкаської області є значні запаси горючих сланців. Прогнозні запаси горючих сланців складають 3,7 млрд. т. Найбільший інтерес має Бовтишське родовище.

^ Рудні корисні копалини.

Залізна руда. Основними басейнами залізних руд є Криворізький та Керченський, а районами – Кременчуцький і Білозерський.

Марганцеві руди. Україна посідає друге місце в світі за запасами марганцевої руди. Їх добувають в одному з найбільших у світі Нікопольському марганцеворудному басейні. Загальні запаси – 2,3 млрд. т. Вміст марганцю в рудах становить в середньому 25-30%. Певний інтерес можуть представляти марганцеві руди Українських Карпат, зосереджені в Чивчинських горах, але залягають вони у труднодоступних районах.

Україна має значні запаси титан