Реферат: Вступ

ЗМІСТ


ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика правових засад використання та охорони малих річок України.

1.1. Малі річки України як об’єкт права користування та охорони……………………………………………………………. ……...12

Поняття та зміст права користування водами малих річок; класифікація водокористування…………………………………………...…………….20

Особливості користування малими річками на умовах оренди та його правове регулювання……...…………………………………….………..35

Правове забезпечення заходів з охорони малих річок …….…………..47

РОЗДІЛ 2. Державне управління в галузі використання вод малих річок України та його правове регулювання.

2.1. Поняття та тенденції розвитку державного управління..…...…………..71

Функції управління та їх правове забезпечення………………....…..….77

Органи державного управління та їх компетенція у сфері використання та охорони вод малих річок України ……...…………………………...109

РОЗДІЛ 3. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства щодо охорони малих річок України.

3.1. Загальна характеристика правопорушень водного законодавства України щодо охорони малих річок….…………………………………………..131

3.2. Особливості цивільно-правової відповідальності у сфері використання та охорони малих річок…………………………………………………….144


ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….168


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...173

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
^ ВСТУП
Актуальність теми. Води належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють важливу роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн.

На сьогодні в Україні практично немає жодної поверхневої водойми за ступенем забруднення води, екологічним станом, яку можна віднести до водойм першої категорії з чистою питною водою.

Внаслідок проведення недосконалої водної меліорації, високої розораності земель і недостатньої лісистості водозборів, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, випрямлення русел річок, спостерігається нерівномірність (розрегульованість) їх стоку, прогресуюче обміління, замулювання, забруднення і, навіть, зникнення. За минулий 130-річний період густота річкової мережі зменшилась на 0,25 м/км2.

Поверхня території України порізана густою сіткою річок, більшість яких тече на південь в Чорне і Азовське море, і лише 2% її площі належить до басейну Балтійського моря. Всього в Україні налічується 63115 річок, в тому числі малих (площа водозбору до 2000 км2) - 63029, середніх (площа водозбору від 2001 до 50 тис. кв.км) - 77, великих (площа водозбору понад 50 тис. кв.км) - 9. Загальна довжина річок становить 206,4 тис.км., в тому числі малих річок, що мають довжину 10 км і більше, - близько 74 тис.км.

Малі річки становлять близько 99% річкової мережі басейнів великих річок і несуть надзвичайно велике антропогенне навантаження. Водою малих річок забезпечується понад 20% усіх народногосподарських потреб України. Водні ресурси малих річок мають істотне значення як для народного господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони малих річок повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання та охорони малих річок нашої держави.

У даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне використання та охорону малих річок України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку, залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних органів у сфері застосування екологічного законодавства. Все це вимагає наукового обґрунтування і практичного вирішення існуючих проблем.

Вирішення окремих питань безпеки водних ресурсів і забезпечення сталого водопостачання населення передбачено низкою програм загальнодержавного рівня: Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (1997); Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (2001) та іншими. 17 січня 2002 року прийнято Загальнодержавну програму розвитку водного господарства, яка має синхронізувати виконання більшості “водних” програм. Проте, з самого початку вона практично не виконується.

Збільшення правопорушень у галузі використання водних ресурсів обумовлене рядом причин, які тісно пов’язані з певними суперечностями та прогалинами в чинному законодавстві, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів.

Істотний вплив малих річок на екологічну безпеку держави, особливе їх значення у встановленні екологічної рівноваги та водночас збільшення антропогенного впливу на водну мережу України спонукає до встановлення пріоритетності їх захисту.

Провідна роль у регулюванні відносин у галузі використання і охорони малих річок належить уповноваженим державним органам, оскільки, відповідно до статті 16 Конституції України, обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України.

Питання охорони навколишнього природного середовища, і, зокрема, охорони водних об’єктів, були відображені в працях науковців, зокрема: В.І.Андрейцева, С.Б.Байсалова, Г.А.Бистрової, М.М.Брінчука, Ю.А.Вовка, С.О.Генсірука, А.П.Гетьмана, В.І.Гордеєва, Р.К.Гусєва, Л.І.Дембо, О.С.Колбасова, С.М.Кравченко, Н.І.Краснова, О.І.Крассова, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, В.В.Петрова, О.О.Погрібного, Г.М.Полянської, В.К.Попова, Н.І.Титової, В.С.Шахова, Ю.С.Шемшученко, О.М.Шумило, М.В.Шульги, Б.В.Єрофеєва, В.Н.Яковлева, та ряду інших. Деякі положення правової охорони малих річок викладені у навчальній і навчально-методичній літературі.

Праці названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, які вони містять, спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони малих річок. Разом з тим роботи цих науковців стосуються, в основному, загальних проблем правової охорони водних ресурсів України і не досліджуються її особливості щодо малих річок, які займають одне з основних місць у стабілізації екологічної рівноваги нашої держави. До того ж окремі праці недостатньо пов’язані з сучасним водним законодавством, базуються на правових нормах, які на сьогоднішній час змінені або втратили чинність. На даний час існує лише одне дисертаційне дослідження з правових питань використання та охорони даних об’єктів, проте воно проведене на базі нормативних актів, частина з яких вже втратила чинність, ряд змінено та не враховані сучасні доповнення в українському законодавстві. Все це зумовлює потребу у проведенні системно-цілісного наукового дослідження в галузі правового регулювання відповідної сфери правовідносин.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт, затверджених вченою радою Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол №2 від 4 жовтня 2000 року), та пов’язане з Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки.

^ Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії та практики застосування екологічного законодавства науковими дослідженнями про правове регулювання використання та охорони малих річок в Україні, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо підвищення рівня правової охорони малих річок. Мета дисертаційного дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:

уточнити та конкретизувати юридичне поняття малої річки, здійснити природно-науковий аналіз малих річок як об’єкту правового використання та охорони;

провести подальший аналіз наукових поглядів щодо правових форм, які забезпечують раціональне використання та охорону малих річок; охарактеризувати права та обов’язки суб’єктів користування малими річками в Україні;

уперше на дисертаційному рівні визначити поняття та особливості договору оренди малої річки чи її частини;

проаналізувати управління в галузі використання та охорони малих річок, охарактеризувати систему органів, які його здійснюють, та правові функції управління у галузі використання та охорони малих річок;

охарактеризувати особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону малих річок із врахуванням стану водопорушень в ряді областей України.

^ Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, пов’язаних із встановленням та реалізацією правового режиму малих річок в Україні.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з правовим режимом використання малих річок та тенденції їх розвитку в сучасних економічних умовах.

^ Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані наступні методи наукового пізнання: діалектичний, порівняльно-правовий, статистичний, системного аналізу та ряд інших методів наукового дослідження.

Діалектичний метод є базовим методом дослідження і застосований при аналізі співвідношення правової охорони малих річок і раціонального використання водних ресурсів. Порівняльно-правовий метод використаний при аналізі поглядів науковців щодо визначення малих річок, характеристиці державного управління в галузі використання та охорони малих річок.

За допомогою статистичного методу дисертанткою були досліджені кількісні характеристики правопорушень у сфері використання та охорони малих річок. Характеристика діяльності органів державного управління в галузі використання та охорони малих річок України здійснюється за допомогою методу системного аналізу.

Наведені методи дослідження базуються на принципах об’єктивного та всестороннього аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, що протікають у сфері правової охорони і раціонального використання малих річок.

Висновки і положення щодо правового режиму малих річок в Україні, які містяться в дисертації, розглядалися з точки зору комплексного дослідження чинних нормативно-правових актів.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права - В.І.Андрейцева, В.Д.Басая, А.Г.Бобкової, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, В.В.Костицького, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, О.О.Погрібного, Г.М.Полянської, В.К.Попова, Б.Г.Розовського, Н.І.Титової, Г.В.Тищенка, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги та інших.

Дисертанткою також були використані доробки вчених-правознавців радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: М.М.Брінчука, Ю.О.Вовка, Р.К.Гусєва, Л.І.Дембо, Б.В.Єрофєєва, О.С.Колбасова, В.В.Петрова, В.М.Яковлєва та інших.

У процесі роботи над дисертацією були використані також праці екологів та представників інших галузей природничонаукових знань, які досліджували ті чи інші питання, суміжні з тими, що аналізуються у дисертації. Зокрема, це праці С.Л.Вєндрова, К.П.Воскресенського, С.О.Генсірука, А.П.Доманицького, А.М.Кавєріна, С.Г.Сініцина, М.Є.Ткаченка та інших.

Основною нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Водний кодекс України, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та інші правові акти, що стосуються правового режиму малих річок, прийнятих на загальнодержавному і місцевому рівнях. В роботі також використано практику діяльності органів державного управління, судову практику, практику діяльності природоохоронних органів в галузі правової охорони малих річок в Україні.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що наукова робота є одним з перших дисертаційних досліджень, у якому на базі аналізу сучасних положень екологічного права та водного законодавства комплексно розглянуті проблеми правового регулювання використання, управління та охорони малих річок в Україні. До найбільш вагомих результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать наступні положення:

уточнено визначення малої річки – як постійно діючих водотоків, що мають протяжність до 200 км, площу водозбору до двох тис. кв. км. і протікають, як правило, на території одного чи декількох районів та наділені екологічними, естетичними, економічними та іншими властивостями;

отримало подальший розвиток, дослідження питань, пов’язаних з правовим регулюванням використання, управління та охорони малих річок;

уперше на дисертаційному рівні визначено поняття та особливості договору оренди малої річки чи її частини. Воно розглядається як угода двох сторін, за якою орендодавець надає орендареві малу річку або її частину для цільового використання за певну плату на відповідний строк, а орендар зобов’язується використовувати її за цільовим призначенням, вчасно вносити орендну плату та дотримуватись еколого-правових та інших приписів;

отримало подальший розвиток вивчення питання про суб’єктний склад органів державного управління в галузі охорони малих річок України та проведено правовий аналіз ефективності їх діяльності;

пропонується створити самостійну спеціалізовану службу експлуатації малих річок, яка безпосередньо підпорядковувалась б Державному комітету України по водному господарству, що займалась організацією робіт в басейнах малих річок і здійснювала контроль за їх використанням зі сторони водокористувачів, інших юридичних осіб, що знаходяться на водозбірній площі;

має місце подальший розвиток положення про те, що водопорушення мають свої особливості, що зумовлює застосування спеціальних методик обчислення шкоди, що дозволяє враховувати історичну, лікувальну, рекреаційну, культурну та інші цінності малих річок України;

обґрунтовується доцільність прийняття нормативного акту, що визначав би правове регулювання використання, управління та охорони малих річок України, зокрема, проект Закону України “Про малі річки”, що приймається Верховною Радою України.

^ Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути застосовані у:

правотворчому процесі – шляхом вдосконалення екологічного законодавства України, розроблення запропонованого нами проекту Закону України “Про малі річки”,

науково-дослідній роботі як матеріал для обговорення та подальших наукових досліджень проблем використання, управління та охорони малих річок України,

навчальному процесі – шляхом читання лекцій та проведення практичних занять з курсу “Екологічне право України”.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, які містяться у науковій роботі, обговорювалися на спільних засіданнях кафедр кримінального права і процесу й теорії та історії держави і права Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; були оприлюднені на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю Бєлгородського державного університету “Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації» (м. Бєлгород, Російська Федерація, квітень 2002р.), на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів “Молодь в юридичній науці” (м. Хмельницький, листопад 2002р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в чотирьох фахових наукових статтях і двох тезах наукових повідомлень.

^ Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота композиційно складається з вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 187 сторінок, з них основний текст – 172 сторінки, кількість використаних джерел – 181 найменування.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ

Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день нормативно-правова база, яка регламентує відносини у сфері використання та охорони малих річок, достатньо напрацьована. Однак не можна стверджувати, що врегульовані всі аспекти, вирішені всі внутрішні проблеми і протиріччя чинного законодавства з цього питання.

Малі річки України несуть надзвичайно велике антропогенне навантаження. Малі річки використовуються в різних галузях народного господарства, а тому мають істотне значення як для задоволення зростаючих потреб промисловості, сільського господарства, комунально-побутових, рекреаційних вимог населення, так і для забезпечення екологічної рівноваги у регіоні їх знаходження.

Проте залучення великих обсягів водних ресурсів малих річок у господарський обіг і їх забруднення, зміна гідрологічного режиму на водозбірних площах призводять до порушення природної рівноваги, різкого зниження якості водоресурсного потенціалу, переважання деградаційних процесів над самовідновною і самоочисною здатністю водних систем. Зниження лісистості території, порушення вікової і породної структури лісів, висока ступінь розораності і еродованості земель, проведення осушної меліорації без належного екологічного обґрунтування призводить до вичерпання джерел і обміління річок (особливо у меженні періоди), відсутність у багатьох випадках проектів водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, винесення їх в натуру, зростання імовірності формування повеней, які наносять значної шкоди народному господарству тощо. Через надмірну зарегульованість гідротехнічними спорудами малі ріки втрачають свої природні функції, що неминуче позначиться на основних басейнових річках. Все це свідчить про необхідність комплексного розв'язання проблем розвитку водного господарства з урахуванням потреб забезпечення охорони та раціонального використання усіх природних ресурсів, в першу чергу, водних ресурсів, а також сучасних змін у природокористуванні, стратегії економічного розвитку країни.

Аналіз норм права, які містяться у Водному кодексі України та спеціальних нормативних актах, дозволяє зробити висновок, що правове регулювання суспільних відносин у сфері використання та охорони малих річок потребує оновлення і вдосконалення. В ринкових умовах використання вод малих річок повинно бути ефективним і таким, що не спричиняє шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, слід відмітити розпорошеність правових норм щодо малих річок, проте єдиного комплексного нормативного правового акту про малі річки поки що немає. Така ситуація стосовно правових норм по відношенню до даного об’єкту ускладнює їх застосування. Деякі положення на практиці взагалі не виконуються, адже відсутнє підкріплення заходами економічного стимулювання та відповідальності, а певні положення про управління та охорону малих річок взагалі залишились неврегульованими діючими нормами. На нашу думку, удосконалення законодавства повинно йти у двох напрямках: по-перше, шляхом оновлення діючих правових норм стосовно малих річок, що містяться у Водному кодексі України; по-друге, шляхом прийняття єдиного комплексного нормативного правового акту про малі річки, який би доповнював принципові положення, викладені у Водному кодексі України без зайвого дублювання.

На жаль, сучасна система державного управління в галузі використання та охорони малих річок України є все ще занадто централізованою і містить елементи відомчості, що не дозволяє у повній мірі враховувати територіальні інтереси в даній галузі, тому слід суттєво розширити склад і повноваження місцевих органів державного управління у сфері охорони і використання малих річок.

Очевидно, що без створення теоретичних засад планування та управління водними ресурсами з урахуванням специфіки вирішення проблеми на різних рівнях – міжнародному, міждержавному, національному, галузевому, регіональному, басейновому та локальному – забезпечити ефективне та екологічно безпечне водокористування в країні неможливо.

Не останню роль у правовій охороні малих річок України займає підвищення екологічної освіти і культури, що сприяє зміні споживацького ставлення до малих річок і врахуванню їх екологічних, естетичних та інших функцій.

Врахування пропозицій, викладених у дисертаційному дослідженні, дозволить підвищити рівень правового використання та охорони малих річок в цілому.

У запропонованому спеціальному нормативному акті у вигляді проекту Закону України “Про малі річки” необхідно уніфікувати чинні правові норми при певному їх вдосконаленні, а також встановити нові правові норми, які б регулювали суспільні відносини щодо використання, управління та охорони малих річок. Завдяки даному нормативному акту правове підґрунтя про малі річки України, на наше переконання, буде повним.

Пропонується наступна структура цього акту:

^ Розділ І. Загальні положення.

Він містить поняття малих річок, мету та завдання даного нормативного акту, перелік нормативних актів, які регулюють суспільні відносини при використанні та охороні малих річок, засади використання цих водних об’єктів. Доцільно відобразити державні органи управління та їх компетенцію в даній галузі.

^ Розділ ІІ. Особливості використання малих річок.

В цьому розділі повинні бути закріплені лише специфічні права та обов’язки користувачів водами малих річок, адже основні повноваження водокористувачів вже закріплені у Водному кодексі України. Враховуючи специфіку цих водних об’єктів, необхідно більш конкретно закріпити особливі обов’язки водокористувачів при використанні, охороні та відновленні малих річок.

^ Розділ ІІІ. Оренда малих річок.

Даний розділ слід присвятити оренді малих річок чи їх частин, де у відповідних статтях слушно було б закріпити законодавче визначення: договору оренди малої річки чи її частини; умови, порядок укладання та його форми; права та обов’язки сторін; зміни і припинення договору; відповідальність сторін за невиконання обов’язків за договором тощо.

^ Розділ ІV. Охорона малих річок.

В ньому необхідно дати визначення правової охорони вод малих річок. Визначити перелік необхідних заходів з охорони малих річок від забруднення, засмічення та вичерпання. Необхідно викласти правові норми, що регулюють відновлення малих річок.

Даний розділ повинен містити систему органів, що наділені правом здійснювати контролюючі функції, їх основні повноваження при виконанні такої діяльності, правові та організаційні форми впливу на правопорушників законодавства про малі річки. До даної системи доцільно включити не лише державні, але і спеціальні громадські організації, що створені для здійснення контролю за окремою малою річкою чи групою таких річок. Для таких громадських організацій також необхідно надати достатні повноваження у цьому напрямку.

^ Розділ V. Відповідальність за порушення законодавства про малі річки.

Розділ повинен передбачати юридичну відповідальність за порушення законодавства про малі річки з врахуванням особливостей цих водних об’єктів. Необхідно навести перелік правопорушень, за які буде наставати адміністративна чи кримінальна відповідальність. Наприклад, за порушення правового режиму водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, за знищення малих річок. Закріпити порядок не лише стягнення коштів за спричинені збитки малим річкам, але і порядок їх наступного використання.

^ Розділ VІ. Міжнародні договори у галузі використання та охорони малих річок.

Даний розділ відображає особливе правове становище тих малих річок, які протікають одночасно на території України та сусідніх держав. Використання таких річок повинно здійснюватись на основі договорів між цими державами. Вони повинні містити основні принципи використання та охорони таких малих річок, порядок вирішення спорів, відшкодування спричинених збитків, а також закріпити порядок створення спільних рад з питань управління та контролю за використанням та охороною цих малих річок.

Запропонована структура нормативного акту є приблизною, але, за нашим переконанням, вміщує всі основні питання правового режиму малих річок в Україні. В процесі розробки даний документ може доповнюватись та уточнюватись. Є бажаним його прийняття Верховною Радою України.

Решту пропозицій, викладених в дисертаційному дослідженні, може бути використано при внесенні змін та доповнень в чинне законодавство.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Cписок використаних джерел


Clean and Grean, or Lean and Mean // Economist.- 1992, December.

Environmental Enforcement. United States Environmental Protection Agency.-1990,-Marth.-p.16.

Smith Susan L. Doing Time for Environmental Crimes: The United States Approach to Criminal Enforcement of Environmental Law //Environmental and Planning Law Journal.-1995, June.-p.170.

Адаменко О.М., Приходько М.М.. Регіональна екологія і природні ресурси. - Івано-Франківськ, 2000. – 103с.

Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж.Е. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. – 336с.

Актуальные проблемы охраны окружающей среды/ под ред. Н.Г. Чумаченко, Л.А.Белашова. - К.: Наукова думка, 1979.-318с.

Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. - М.: Юрид. лит. – 1982. – с.114.

Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. - Свердловск, 1972. - Т. 1. – 383 с.

Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак., вузів. - К.: Вентурі, 1996.-208 с.

Афанасьев В.Г. Правовые вопросы управления. - Л., 1989.- 126с.

Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

Базылев Б.Т. Об институте юридической ответственности // Советское государство и право. - 1975. - №1. – С. 110-115.

Байсалов С.Б., Ильяшенко Л.Е. Закон и охрана природы. - Алма-Ата: Кайнар, 1976. –105 с.

Балацкий О.Ф. Экономика защиты воздушного бассейна. – М., 84с.

Басай В.Д. Відповідальність за лісопорушення: Учбовий посібник. – Івано-Франківськ: Контакт, 1996. - 22 с.

Басай В.Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.06. - Львів, 1996. – 164 с.

Беличенко Ю.О. К природе – по-хозяйски// Хозяйство и право.- 1990.- №11.- с.98.

Бобкова А. Перспективи розвитку екологічного законодавства// Тези третьої Всеукраїнської конференції “Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація ”.- К.,1995, - С.82.

Боголюбов И.В. Экологическое право Российской Федерации. - М., 2001. –345с.

Божьев В.П, Фролов Е.А. Уголовно-правовые и процесуальные правоотношения // Советское государство и право. - 1974. - №1. – С.89.

Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Уч. для высших юрид. уч. заведений. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.

Быстров Г.Е. Правовое положение общественных организаций, осуществляющих функции охраны окружающей среды //Проблемы охраны окружающей среды в СССР.- Л., 1979.- С.101-106.

Васенко О.Г., Верниченко Г.А. Комплексне планування та управління водними ресурсами/ Укр. НДІ екол. проблем. – К., 2001. – 367с.

Вендров С.Л. Жизнь наших рек. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986. - 112c.

Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. Монографія. - К., 2000. - 376с.

Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Х.:Высшая школа, Изд-во при Харьковском университете, 1986. – 159с.

Водний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №24. - Ст.189.

Водний кодекс РСФСР //СП РСФСР 1981. - №6.- Ст.35.

Водный кодекс Российской Федерации: Офиц. текст. – М.: Изд. группа «ИНФРА М. – КОДЕКС», 1996. – 112с.

Водні ресурси Івано-Франківської області. Інформ. посібник /Ред.кол. Галюк М.Д., Приходько М.М.- Яремче: МАМА-86, 2001.- 154с.

Водное хозяйство.// Сост. Д.С.Шилкин. - С.-Петербург. - Типография В.О.Киршбаума, 1904. – 226с.

Водные ресурсы: рациональное использование // Под ред. Беличенко Ю.П., Голуб А.А., Ушаков Е.П. – К.: Экономика, 1987. – 126с.

Волович В.Ф. Организационно-правовые проблемы охраны окружающей среды // Вестник МГУ. Серия 11. Право. - 1996.- №1. – С.16-23.

Воробьев Г.А. Исследуем малые реки. – Вологда: ВГИИ, изд-во “Русь”, 1997. – 153с.

Воскресенский К.П. Нормы и изменчивость годового стока рек Советского Союза. – Л.: Гидрометеоиздат, 1962. - 546с.

Генсірук С.О. Региональное природопользование: Уч. пособие.- Львов: Світ, 1992.-336с.

Гетьман А.П. Процедура реалізації матеріальних норм у галузі екологічного контролю // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №2 (17). – С. 86-92.

Гетьман А.П. Процесуальний порядок здійснення екологічного планування // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - №4(11). – С. 100-105.

Гидрология суши. Термины и определения. – М., 1973. - 148с.

Голиченков А.К. Экологический контроль: теория и практика, правовое регулирование. - М.: Из-во МГУ, 1991. – 136 с.

Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні категорії і поняття. – К.: МАУП, 1998. – 52 с.

Гордеев В.И. Использование водных объектов на условиях аренды.// Підприємництво, господарство і право. – К. - 2001. - №12. - С.69-71.

Гордеев В.И. Об имущественной ответственности за нарушение водного законодательства // Підприємництво, господарство і право. – К. - 2001. - №2. - С.56-60.

Гордеев В.И. Правовые вопросы использования и охраны малых рек в Украине: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06/ ХЮА. - Х.,1994. -23с.

Гордеев В.И. Правовые вопросы использования и охраны малых рек в Украине: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.06. - Х.,1994. -173с.

Гордеев В.И. Содержание права водопользования.//Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2005. – №71.– с.86-95.

Господарський кодекс України.// ВВР, 2003. - №19-20.- ст.144.

Государственное управление качеством окружающей среды/ Аракелян М.Р., Белый И.Л., и др. – Киев-Одесса, 1983.- 180с.

Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / Ю.С.Шемшученко, Н.Р.Малышева, Н.И. Ерофеев и др. - К.: Наукова думка, 1990. – 182с.

Гриценко А.В. Поверхностные воды Украины и научно-практические основы повышения эффективности их охраны. - Х.: Оригинал, 1994.-140с.

Грошевий Ю. Прокурорський нагляд в Україні. - К., 1993. - 145с.

Гурней Б.И. Основы управления. - М., 1987. – 117с.

Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - К.: Гл.ред. МЗС, 1989.- 406с.

Державне управління: теорія і практика / За ред. д. ю. н., проф. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.

Деякі питання застосування законодавства про компенсацію моральної шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 20 грудня 1994 р.

Довідник з рибоохорони. – Львів, 1991. – 74с.

Доманицкий А.П., Дубровина Р.Г., Исаева А.И. Реки и озера Советского Союза. – Л.: Гидрометеоиздат, 1971. - 104с.

Доступ до правосуддя з питань довкілля. Посібник /Козак З., Тустановська І. – Львів: Мета, 2002. – 200с.

Дубовик О.Л. Экологическое право. Элементарный курс. 2-е изд. Москва: Юристъ, 2004. – 301с.

Дурданец П., Дяченко Я. Состояние и перспективы развития водного хозяйства Украины// Экономика Украины.-1992.- №9. - С.38-43.

Екологічне законодавство України у двох книгах/ за ред. Погрібного О.О. – Одеса: Латсар, 2001.- 287с.

Екологічне право України.// За ред. А.П.Гетьмана і М.В.Шульги. - Харків: Право, 2005. –381с.

Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів /В.К.Попов, А.П.Гетьман, С.В.Размєтаєв та ін./ За ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана – Харків: Право, 2001. – 480 с.

Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону. – К.: Ехо-Восток, 1997. – 159с.

Економіка природокористування і охорони довкілля/ Під ред. Дорогунцева С.І. – К., 1999. – 284с.

Еремичев И., Решетников В. Водопользование: правовые проблемы // Законодательство. Документы и комментарии. - М.- 2001. - №12. - С.68-73.

Ерофеев Б.В. Экологическое право России: Уч. для юрид. вузов. - М.: Юриспруденция, 2000. – 448с.

Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР / Под ред. В.М. Манохина.– Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1983.–128 с.

Задля краси довкілля. Доповідь про стан навколишнього природного середовища у Харківській області в 2003 році. - Х.: Контраст, 2004.- 79с.

Звіт Івано-Франківського обласного управління екології та природних ресурсів від 05.02.2003 р. № 01-12/128. – Ів.-Франківськ, 2003. – 112с.

Звіт Івано-Франківського обласного управління по водному господарству та меліорації про стан навколишнього природного середовища. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 245с.

Звіт про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області за 1999 – 2000 роки. - Рівне: Ліга, 2001. – 210с.

Зеленевски Я.С. Особенности управления в водном хозяйстве. - Краков, 1980.- 146с.

Каверин А.М. Правовая охрана вод от загрязнения. – М.: Юрид. лит., 1977. - 104с.

Клепиков М.Н. Ведомственная экологическая служба промышленности (правовые вопросы): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06. - М., 1988. - 18с.

Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студ. юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.

Колбасов О.С. Водное законодательство в СССР.- М.: Юрид. лит., 1972. - 216с.

Колбасов О.С. Правовая охрана природы. - М.: Знание, 1984. - 112с.

Колбасов О.С. Теоретические основы права пользования водами в СССР. – М.: Наука, 1972.- 226с.

Конституція України (Основний закон) України (відповідні статті) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. - Ст.141.

Концепція національної безпеки України. Постанова Кабінету Міністрів Ук