Реферат: Характеристика поживних речовин рибних кормів Мета

Практична робота 1.

Характеристика поживних речовин рибних кормів


Мета: ознайомитися з основними характеристиками якості рибних кормів та потребою у поживних речовинах різних видів риб.

Матеріали і обладнання: схеми, таблиці.

Загальні положення

До основних поживних речовин, які мають входити до складу кормів, належать: протеїн з незамінними амінокислотами, жир, вуглеводи, мінеральні та біологічно активні речовини. Від якості і кількості поживних речовин, а також їхнього співвідношення залежать ріст, стан імунної системи, формування полових продуктів для відтворення якісного потомства, життєздатність риб і, взагалі, рибопродуктивність водойм. Тому необхідні знання хімічного складу природних і штучних кормів, а також фізіологічних потреб у поживних речовинах різних видів риб.

Сучасні уявлення про хімічний склад кормів відображає така схема:


КОРМ







Вода



Суха речовина




Органічні речовини




Неорганічні речовини





Азотовмісні

Протеїн, в т.ч.:

білок

амінокислоти

аміди




Безазотисті

Сирий жир

Клітковина

БЕР*




Біологічно

активні

Вітаміни

Гормони

Ферменти

Антипоживні

речовини




Макро-елементи

Кислотні

(S, P, Cl…)

Основні

(Ca, Na, K, Mg…)




Мікро-елементи

Cu, Fe, Mn, Zn, Co, I...

__________________

* БЕР – безазотисті екстрактивні речовини.


Білки є найважливішою поживною частиною корма. Вони виконують в організмі багато функцій (каталітичну, структурну, транспортну тощо) і повинні безперервно оновлюватись за рахунок постійного споживання і засвоєння відповідних кормів. За вмістом білку корма розподіляються на низькобілкові, які містять до 23 % протеїну, і високобілкові – більше 23 % протеїну. Крім того, за своїм походженням білки бувають рослинні та тваринні. Фізіологічна потреба риб у білку залежить від їх виду, віку, сезону, умов вирощування і коливається у межах (на 100 г корму): від 26 г у двохрічок і старших вікових груп до 55 г – у молоді (табл. 1).

Значення і роль окремих амінокислот у життєдіяльності риб досі ще повністю не з’ясовані. Водночас відомо, що основну роль у обмінних процесах травлення грають незамінні амінокислоти, синтез яких в організмі не відбувається і вони повинні надходити з кормом. До числа незамінних амінокислот для риб відносяться 10, а саме: треонін, валін, метіонін, ізолейцин, лейцин, фенілаланін, лізин, триптофан, гістідін, аргінін.

Жири в організмі риб використовуються як джерело енергії та жиророзчинних вітамінів А, Д і Є. Залежно від походження їх поділяють на тваринні і рослинні. Кожну з цих груп, у свою чергу, поділяють на рідкі і тверді. Рідкі жири, які мають підвищену кількість поліненасичених жирних кіслот, є більш цінними для риб і перетравлюються на 90–95 %. Тверді жири в організмі риб засвоюються на 60–70 %. Потреба риб у жирах (залежно від вмісту протеїну) для коропа має становити 4–8, для форелі та осетра – 8–13 %.

Вуглеводи безпосередньо впливають на інтенсивність обміну жирів і пртеїнів. Вони слугують джерелом енергії в організмі риб, потенційні запаси якої у вигляді глікогену накопичуються в печінці. Серед вирощувальних риб краще за всіх засвоюють вуглеводи коропові риби. Так, перетравність гідролізованих вуглеводів зернових злакових культур у коропа досягає 84 %, а коефіціент перетравності клітковини – 24–50 %. Найменш ефективно використовують вуглеводи лососеві риби. За рахунок низького продукування інсуліну вуглеводний обмін цих риб має характер діабетного.

Таблиця 1. Фізіологічна потреба риб у азотовмісних та безазотистих

органічних речовинах
Показники
Коропові

Лососеві

Осетрові

Сомові

молодь

дорослі вікові групи*

молодь

дорослі вікові групи

молодь

дорослі вікові групи

молодь

дорослі вікові групи

Протеїн, %


45-55

26

30-35

45-50

40-43

45-50

35-40

45-50

30-40

Жир, %


2-3

2 -6

4-6

11-13

7-9

10-12

6-8

6-8

4-6

Клітковина


0,6-1,5

6-8

4-7

1-3

3-5

1-3

3-5

1-2

4-5

БЕР, %


20-25

60-65

40-45

15-20

25-30

10-15

25-30

20-27

35-40

Лізин, %

2,8-3,6

1,8-2,0

2,8-3,2

2,0-2,6

2,0-2,2

1,7-2,0

2,8-3,0

1,8-2,0

Метіонін, %

0,6-1,0

0,4-0,5

0,9-1,1

0,6-0,8

0,6-0,8

0,5-0,6

0,5-0,6

0,4-0,5

Триптофан, %

0,3-0,6

0,2-0,3

0,6-0,7

0,4-0,5

0,4-0,5

0,3-0,4

0,3-0,4

0,2-0,3

Енергія перетравна, МДж/кг

12-13

10

12

12-15

10-12

12-13

11-12

13-14

12-13

* – у чисельнику – для коропа у ставах, у знаменнику – для коропа у

саджалках і басейнах.

Вітаміни є незамінними речовинами у харчуванні риб і повинні поступати з їжею. Недостача вітамінів у кормах викликає ознаки авітамінозів, які проявляються у різних порушеннях обмінних процесів в організмі, гальмуванні синтезу ферментів, зниженні перетравлення поживних речовин, що приводить до затримки росту риб.


Таблиця 2. Фізіологічна потреба риб у вітамінах (на 1 кг корму)

Вітаміни

Одиниці

виміру

Короп

Форель

А (ретінол)

тис. МО*

15

15

Д3(кальціферол)

тис. МО**

3

3

Є (токоферол)

мг

60

60

К (вікасол)

мг

5

10–20

С (аскорбінова кислота)

мг

200

500

В1 (тіамін)

мг

10–15

10–15

В2 (рибофлавін)

мг

30

30–35

В3 (пантотенова кислота)

мг

50

100

В4 (холін)

мг

1500–2000

600–800

В5 (никотинова кислота)

мг

50

100–440

В6 (пірідоксин)

мг

15

20

В7 (Н, біотин)

мг

2,5

3–5

В8(інозитол)

мг

300

400

В9 (Вс, фолієва кислота)

мг

5

3–6

В12 (цианкобаламін)

мг

0,05

0,05

* – 1 міжнародна одиниця вітаміну А = 0,344 мкг.

** – 1 міжнародна одиниця вітаміну D = 0,025 мкг.


^ Неорганічні речовини. Основна частина мінеральних речовин потрапляє в організм риб із води через зябри, слизові покриви ротової порожнини та шкіру. Проте якщо у воді низький вміст солей фосфору, кобальту, магнію, марганцю та інших життєвоважливих макро- і мікроелементів, у риб спостерігається зниження харчової активності, розвивається остеодистрофія, яка супроводжується редукцією зябрових кришок, деформацією хребту та ребер. При вирощуванні риб у ставах баланс мінеральних речовин поповнюється окрім води, за рахунок природних кормів. Але в умовах садкового і басейнового вирощування потрібно вводити в раціон риб спеціальні мінеральні премікси, які додаються до штучних кормів у кількості 1 %.

^ Хід роботи
1. Ознайомитися з загальною характеристикою хімічного складу кормів.

2. Переписати дані щодо фізіологічних потреб різних риб у поживних речовинах та вітамінах (табл. 1, 2).

3. Використовуючи відомості, що подані у таблицях №1, №2 та додатку №1, заповнити наступну таблицю:

Характеристика кормів
Види кормів

1. Низькобілкові корма




2. Високобілкові рослинні корма




3. Високобілкові тваринні корма




4. Жировмісні корма




5. Вуглеводисті корма




6. Корма, що є джерелом каротинів




7. Корма, що є джерелом вітамінів групи В




8. Корма, що є джерелом кальцію і фосфору






^ Допоміжна література
Петрухин И.В. Корма и кормовые добавки: Справочник. – М: Росагропромиздат, 1989. – 527 с.

Желтов Ю.О., Гринжевський М.В., Демченко І.Ф., та ін. Рекомендації з використання місцевих та нетрадиційних кормів для годівлі коропа у ставах. – К.: ІРГ УААН, 1999. – 44 с.

Гамыгин Е.А., Лисенко В.Я., Скляров В.Я., Турецкий В.И. Комбикорма для рыб: производство и методы кормления. – М.: Агропромиздат, 1989. – 168 с.





1. З яких речовин складається суха чатина корму?

2. Від чого залежить потреба риб у харчовому білку? У яких видів риб

вона вище і чому?

3. Чому зі збільшенням рівню протеїну в кормі необхідно підвищувати і

рівень жиру?

4. Чому лососеві риби погано засвоюють вуглеводисті корми?

5. Чому для форелі потрібно вводити у корма більше аскорбінової кислоти

ніж коропу і, навпаки, менше холіну?

6. Наведіть приклади кормів за наступною характеристикою:

високобілкові; низькобілкові; вуглеводисті; жировмісні;

корма, насичені вітамінами та мінеральними елементами.


Практична робота 2.

Основні види природних кормів та їх поживна характеристика


^ Мета: ознайомитися з основними об’єктами природної кормової бази для риб, їх хімічним складом та поживними властивостями.

Матеріали: рисунки, фотографії, допоміжна література.

^ Загальні положення
За характером живлення риб поділяють на фітофагів, зоофагів та евріфагів. Кожна група, у свою чергу, поділяється на дрібніші угрупування (фітопланктофаги, макрофітофаги, зоопланктофаги, зообентофаги, детритофаги тощо) в залежності від домінування відповідних природних кормових об’єктів.

У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон –сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей. До переважно розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, синьо-зелених, зелених, менше значення мають пірофітові, евгленові, золотисті, жовтозелені водорості.

За поживними властивостями найбільш цінними і привабливими харчовими об’єктами для рослиноїдних риб є зелені (протококові) водорості. Суха речовина цих водоростей містить: від 36,7 до 59,6 % білків з повноцінним складом незамінних амінокислот; від 10,5 до 51,2 % жирів, у складі яких виявлено до 80 % ненасичених жирних кислот; від 26,0 до 52,1 % вуглеводів та майже всі відомі вітаміни. За показниками якості зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не мають масового розвитку у рибогосподарських водоймах. Діатомові водорості містять багато золи і порівняно мало білків та вуглеводів, що знижує їх поживну цінність (табл. 3).


Таблиця 3. Поживна характеристика планктонних водоростей (усереднені значення)

Група водоростей

Вміст у сухій речовині, %

Енергетична цінність,

кДж/г

білки

жири

вуглеводи

зола

Діатомові

24,0

9,0

17,0

50,0

12,21

Синьо-зелені

40,0

8,0

41,0

11,0

19,21

Зелені

46,0

14,0

32,0

8,0

21,99

Евгленові

69,2

15,0

2,8

13,0

23,87


Фітопланктон споживає ряд риб, у тому числі білий та строкатий товстолобики. Планктонні водорості ковтають також личинки та мальки різних видів риб. Оптимальним вважається розвиток фітопланктону від 26 до 30 мг/л, низький – до 20 мг/л.

У раціоні макрофітофагів (білий амур) присутні вищі водяні рослини переважно таких екологічних груп: рослини з плаваючими листями (ряска, водяний горіх, сальвінія, водокрас, водяний перець); надводні рослини (очерет, комиш, осока, рогіз); підводні рослини (рдесники, уруть, валіснерія, кушир, елодея, жабуриння). Біохімічний склад та енергетична цінність деяких макрофітів подана у таблиці 4.


Таблиця 4. Поживна характеристика макрофітів (усереднені значення)

Макрофіти

Вміст вологи,

%

Вміст у сухій речовині, %

Енергетична цінність,

кДж/г

білки

жири

вугле-води

зола

Очерет

86,0

21,6

0,2

56,1

22,1

14,38

Ряска

82,2

23,8

-

55,8

20,4

13,75

Водяний перець

81,6

24,5

1,0

53,6

20,9

15,68

Жабуриння

84,7

7,8

-

54,0

38,2

11,08


Перифітон (“обростання”) за своїми харчовими властивостями наближений до фітопланктону, з якого він переважно складається. Але поживні якості перифітону можуть поліпшуватися за рахунок деяких тваринних організмів, що мешкають у даному гідроекологічному угрупуванні.

Високу харчову цінність мають безхребетні тварини, які мешкають у товщі водойм і мають назву – зоопланктон. Цю групу кормових організмів споживають на перших етапах екзогенного живлення практично усі види риб, незважаючи на їх подальшу харчову спеціалізацію. У дорослому віці зоопланктофагами залишаються строкатий товстолобик, веслоніс, великоротий буфало.

Основу біомаси зоопланктону прісних водойм складають коловертки та нижчі ракоподібні (веслоногі, гіллястовусі, зяброногі). За біохімічними показниками найбільшу кількість білку мають веслоногі ракоподібні (циклопи, діаптомуси, калянуси), а максимальну кількість жиру – інфузорії (табл. 5).


Таблиця 5. Поживна характеристика зоопланктону (усереднені значення)

Група зоопланктону

Вміст вологи,

%

Вміст у сухій речовині, %

Енергетична цінність,

кДж/г

білки

жири

зола

БЕР

Інфузорії

-

58,1

31,7

3,4

6,8

27,59

Коловертки

90,4

55,2

10,5

11,5

22,8

18,39

Ракоподібні:

веслоногі


88,6


65,9


13,8


11,8


8,5


22,57

гіллястовусі

91,2

51,7

8,4

19,7

20,2

19,23

зяброногі

86,9

49,1

16,7

21,9

12,3

20,48


Оптимальне значення біомаси зоопланктону для рибогосподарських водойм складає 8–12 г/м3. Наявність у загальній біомасі зоопланктону значної кількості гіллястовусіх ракоподібних (80–90 %) свідчить про велику продуктивність водойми. Вони є повноцінним кормом для риб. Представники цієї групи – дафнії, моїни, церіодафнії, хідоруси.

Основою харчового раціону риб-зообентофагів є донні безхребетні тварини – організми зообентосу. Розвиток зообентосу у ставах частіше забезпечується 2–3 домінуючими видами. Найбільш цінними як корм і масовими формами є личинки комах, переважно хірономід. У рибоводних ставах личинки хірономід становлять 70–90 % біомаси всього бентосу. У першій половині вегетаційного сезону їх біомаса у ставах може досягати 40–50 г/м2, а інколи – до 100 г/м2.

Таблиця 6. Поживна характеристика зообентосу (усереднені значення)

Група зоопланктону

Вміст вологи,

%

Вміст у сухій речовині, %

Енергетична цінність,

кДж/г

білки

жири

зола

БЕР

Ізоподи

80,6

51,4

2,8

40,0

5,8

14,21

Мізіди

78,0

68,8

10,6

13,4

7,2

21,74

Амфіподи

83,2

48,4

7,0

26,5

18,1

17,56

Личинки комах

80,2

61,5

12,6

8,6

17,3

23,41

Олігохети

82,7

60,6

11,0

7,2

21,2

22,57

Молюски *

двостулкові


52,3


11,0


1,5


82,0


5,5


4,18

черевоногі

73,0

20,9

5,0

64,8

9,3

8,36

* – біохімічний склад визначено разом з черепашками.


До личинок комах за показниками поживної якості наближаються малощетинкові черви (олігохети). У цих двох групах тварин найбільший вміст білків (за винятком мізід) і жирів (табл. 6). Найнижчі поживні характеристики мають молюски, особливо двостулкові, що обумовлено наявністю у них громіздких черепашок.

Бентосними тваринними організмами харчуються короп, лин, осетрові риби, почасти карась. Біомаса зообентосу у рибогосподарських ставах повинна бути не нижче 3–5 г/м2..

Важливим видом природного корму є детрит, який утворюється з дрібних органічних часточок – рештків відмерлих водних тварин і рослин з великою кількістю бактерій. Детрит є основним кормовим компонентом у раціоні риб-детритофагів (піленгас) і додатковим кормом для риб-планктонофагів і бентофагів. Детрит рослинного походження (з фітопланктону і очерету) містить у сухій речовині близько 32 % білку і 2 % жиру. Його енергетична цінність становить 16,1–17,3 кДж/г. Детрит тваринного походження (із зоопланктону) має декілька менше білку – 28 %, але майже у 3 рази набагаче жиром – до 7 %, його енергетична цінність – 13,7 кДж/г.

У харчовому раціоні хижаків (судак, щука, сом) присутні малоцінні та дрібні види риб. Дані кормові об’єкти використовуються також у вигляді фаршу для виготовлення пастоподібних кормів для цінних видів риб, таких як форель, канальний сом, осетрові риби. Тому для оцінки поживної якості кормів із малоцінних видів риб необхідні знання їх біохімічного складу (табл. 7).


Таблиця 7. Біохімічний склад малоцінної іхтіофауни (усереднені значення)


Вид риби

Вміст у сирій речовині, %

волога

білок

жир

зола

Уклея

76,9

15,9

4,2

3,0

Пічкур

75,9

15,8

3,5

3,8

Тюлька

70,0

14,0

13,0

3,0

Бичок

78,0

18,0

1,0

3,0

Верховодка

76,2

15,8

4,4

3,6

В’юн

71,5

22,0

2,0

4,5

Йорж

73,0

20,0

5,0

4,0

Окунь

77,4

17,5

1,8

3,3

Плоскирка

75,0

19,5

3,0

2,5

Гірчак

74,2

17,5

3,8

4,5

Карась

78,4

17,0

1,0

3,6

Краснопірка

78,0

17,5

0,7

3,8

Плітка

76,9

19,0

2,0

2,1



^ Хід роботи
Ознайомитись з інформацією, наданою у таблицях №№ 1 – 7.

2. Роздивитись на слайдах домінуючі види фітопланктону рибогосподарських ставів та зарисувати їх.

3. Роздивитись на слайдах домінуючі види зоопланктону рибогосподарських ставів та зарисувати їх.

4. Роздивитись на слайдах і зарисувати види тваринних бентосних організмів, які розповсюджені у рибогосподарських ставах.


Допоміжна література

Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. та ін. Наукове обґрунтування раціональної годівлі риб. – К.: Вища освіта, 2002. – 128 с.

Скляров В.Я., Гамыгин Е.А., Рыжков Л.П. Справочник по кормлению рыб. – М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1979. – 43 с.

Методичні вказівки до лабораторних занять за дисципліною “Індустріальне рибництво”. – К.: Видавнич. Центр НАУ, 2004. – 20 с.





Назвіть домінуючі групи фітопланктону у ставах та укажіть їх поживні

якості. Чому синьо-зелені водорості не бажані у рибогосподарських ставах? Які види риб відносяться до фітопланктофагів?

Які ставкові риби споживають макрофіти? Надайте поживну

характеристику основним представникам вищої водяної рослинності у

ставах.

Що таке перифітон та детрит? Яка поживна цінність даних видів

природних кормів і які види риб їх споживають?

4. Назвіть домінуючі групи зоопланктону у ставах та надайте їм поживну

характеристику. Для яких видів та вікових груп риб зоопланктон є

основним видом природного корму?

Назвіть цінних у харчовому відношенні представників зообентосу та

надайте їм поживну характеристику. Які види риб живляться

бентосними організмами?

5. Які види малоцінних риб використовують для виготовлення пастоподібних кормів і яка їх поживна цінність?

Лабораторна робота 3.


Способи оцінки поживності штучних кормів

для вирощування риб


Мета: ознайомитися з основними способами оцінки поживності рибних кормів.
^ Загальні положення
Поживність кормів - це показник, що відображує оптимальну концентрацію поживних речовин у кормах для риб, здатних забезпечити високий рівень продуктивності і життєдіяльності організму у відповідних умовах вирощування.

Оцінка поживності кормів здійснюється шляхом аналізу за основними показниками визначення вмісту в них протеїну, амінокислот, жиру, клітковини, БЕР, вуглеводів, золи, вітамінів, мінеральних речовин. Сума всіх органічних і мінеральних речовин, що беруть участь в обміні речовин, називається загальною поживністю. Еталоном при оцінки поживності кормів є природна їжа – притаманна для кожного окремого виду риб.

Існує декілька способів оцінки поживності кормів.

^ 1. Оцінка кормів по рибопродукції, кормовому коефіцієнту і витратам корму.

Оцінка дії поживності кормів по отриманій рибопродукції основана на визначенні кількості приросту маси рибної продукції. Принцип розрахунку такий: кількість витраченого корму за певний термін вирощування ділиться на отриману кількісну масу рибопродукції. Цей метод не дуже точний і не відбиває ефективності дії кормів.

Основною мірою оцінки поживності кормів у рибництві є кормовий коефіцієнт. ^ Кормовий коефіцієнт – це кількість корму, споживання якої забезпечує I кг приросту маси риби. Кормовий коефіцієнт (Кк) не є постійною величиною і залежить від наявності у водоймах природної їжі, температурного і газового режиму, поживності корму, віку риби і стану її здоров'я. При розрахунках кормового коефіцієнту при ставковому вирощуванні риби від отриманої загальної рибопродукції віднімається приріст маси риби, отриманий за рахунок природної їжі, і маси риби при зарибленні ставків.


, де

КК - кормовий коефіцієнт

РК - витрата корму за сезон, кг

ОР - загальна рибопродукція, кг

ЕП - природна рибопродуктивність (у відповідності до рибоводної зони), кг

МРЗ - маса риби при зарибленні, кг

Обчислюється й інший показник - витрати корму (ЗК). ^ Витрати корму - це відношення згодованого за сезон корму до приросту маси риби. Цей показник використовується при вирощуванні риби в садках і басейнах, де природної їжі майже немає Розраховується по формулі:

,де

ЗК - витрати корму, кг;

РК - витрата корму за сезон, кг;

ОР – загальна рибопродукція. кг;

МРЗ - маса риби при зарибленні, кг.

^ 2. Оцінка кормів по енергетичної цінності.

Найбільш об'єктивну оцінку кормів дає кількість валової енергії, яка міститься у кормах і використовується рибою для приросту маси. Для енергетичної оцінки корму використовують показник – калорійність корму. Калорійність відображає енергетичну цінність одиниці маси корму – ккал/г, або кал/г. Калорійність корму визначають за допомогою калориметричної бомби, або за хімічним складом корму. При цьому враховують, що органічні речовини при спалюванні у калориметрі виділяють наступну кількість тепла: білки – 5,65, жири – 9,45 і вуглеводи – 4,10 ккал/г. Якщо відомий склад органічних речовин корму (%), то його калорійність розраховують за формулою:


К = (5,65Б + 4,10В + 9,45Ж) / 100, де


К – калорійність корму, ккал/г,

Б, В, Ж – вміст відповідно білків, вуглеводів та жирів, %.


Допоміжна література

Методические указания по физиологической оценке питательности кормов для рыб. / Под. ред. д.б.н. М.А. Щербины. – М.: ВНИИПРХ, 1983. – 83 с.

Привезенцев Ю.А. Практикум по прудовому рыбоводству. – М.: Высш. шк., 1982. – 208 с.

Петрухин И.В. Корма и кормовые добавки: Справочник. – М: Росагропромиздат, 1989. – 527 с.






1. Що таке поживність кормів? Від чого залежить загальна

поживність кормів?

Що означають поняття “кормовий коефіцієнт” і “витрати корму”?

Як вони розраховуються?

3.Які існують способи оцінки поживності кормів і в чому вони

складаються?

Завдання:

Зробити розрахунок енергетичної цінності для зернових (пшениця, горох) і тваринних (рибне борошно, м'ясо-кісткове борошно) кормів. При розрахунках використовувати довідковий матеріал (Петрухин, 1989).