Реферат: Дослідження рейтингу вищих навчальних закладів україни – 2005 «софія київська» Ольга Балакірєва

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЙТИНГУ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

УКРАЇНИ – 2005

«СОФІЯ КИЇВСЬКА»


Ольга Балакірєва,

канд. соціол. наук, директор Центру «Соціальний моніторинг»


Олександр Яременко,

канд. екон. наук, голова правління Українського інституту соціальних досліджень


Микола Головатий,

президент Конфедерації недержавних вищих навчальних закладів

Київ

Від редакції. Загальновідомо, що літо - це не тільки час відпочинку, але й екзаменаційна пора. У школах проходять випускні іспити. Вищі навчальні заклади (особливо останніми роками) проводять велику роботу щодо залучення нових перспективних абітурієнтів. Вибір вузу та вступні іспити до вищих навчальних закладів - дуже серйозний життєвий момент як для юнаків та дівчат, так і для їхніх батьків.

Можна з усією впевненістю констатувати, що в Україні в останнє десятиріччя склався національний ринок освітніх послуг, активними учасниками якого є всі освітянські заклади. Вищі навчальні заклади (ВНЗ) недержавної форми власності займають порівняно невелику частку ринку навчальних послуг у сфері вищої освіти. Попри це слід зауважити, що всі вони, а також державні ВНЗ (навіть у частині їхнього бюджетного фінансування) мусять вести постійну конкурентну боротьбу за свого студента. Слід очікувати, що ця конкуренція має згодом стати важливим чинником підвищення рівня освітніх послуг, що надаються. Об'єктивним показником місця навчального закладу в ієрархії уподобань споживача освітніх послуг є рейтинг ВНЗ. Редакції нашого журналу дуже приємно констатувати, що «Маркетингові дослідження в Україні» є виданням, яке вже кілька років поспіль публікує результати цього важливого дослідного проекту. Хочемо додати до цього, що обчислення рейтингу ВНЗ в Україні ґрунтується на професійній дослідній базі, яка може бути зразком щодо критерію наукової сумлінності для більшості українських рейтингових проектів (особливо у сфері аward business). Тож, надаємо наші шпальти рейтингу ВНЗ 2005 р.

Цей матеріал підготовлено за результатами соціологічного дослідження, проведеного на замовлення Міжнародної кадрової академії Українським інститутом соціальних досліджень у межах проекту «Визначення рейтингу вищих навчальних закладів (ВНЗ) України у 2005 р.». Мета проекту - щорічно визначати перелік найкращих ВНЗ України з-поміж усіх закладів освіти III, IV рівнів акредитації. Рейтинг закладів освіти визначається за інтегрованим показником, який базується на оцінках, отриманих за результатами опитування молоді та з висновків експертних інтерв'ю.

^ Основні номінації рейтингу ВНЗ

Поряд із загальним рейтингом, який розраховується за цілою низкою індикаторів (рівень відомості та привабливості ВНЗ серед респондентів, оцінка рівня викладання, матеріально-технічної бази та престижу диплома серед роботодавців, рівень намірів отримати освіту в конкретному вузі, популярність ВНЗ в соціальному оточенні респондента тощо), проведене дослідження дозволяє визначити рейтинг ВНЗ за окремими номінаціями та в різних галузях, встановити кращі серед:

державних вищих закладів освіти;

недержавних вищих закладів освіти;

класичних університетів;

технічних та технологічних ВНЗ;

медичних та фармацевтичних ВНЗ;

гуманітарних та педагогічних ВНЗ;

спеціальних ВНЗ (Служба безпекиУкраїни, МВС);

військових вищих закладів освіти;

сільськогосподарських вищих закладів освіти;

економічних вищих закладів освіти;

юридичних закладів освіти;

спортивних вищих закладів освіти;

вищих закладів освіти культури та мистецтв;

- профспілкових вищих закладів освіти;

ВНЗ управління;

ВНЗ за рівнем розвитку науково-дослідної, методичної роботи;

ВНЗ за рівнем матеріально-технічного забезпечення;

ВНЗ за впровадженням новітніх технологій навчання;

ВНЗ, диплом яких є найпрестижнішим серед роботодавців;

ВНЗ з організації наукової роботи студентів;

ВНЗ з розвитку міжнародних зв'язків у галузі освіти;

ВНЗ з підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

ВНЗ з організації позанавчальної та виховної роботи;

ВНЗ, кращі з книговидання;

ВНЗ, кращі зі спортивної підготовки студентів;

ВНЗ, кращі у становленні громадської позиції молоді та її патріотичного виховання;

ВНЗ, кращі з розвитку української культури, традицій, літератури та мови;

визначення найкращих недержавних ВНЗ України за регіонами.

Польовий етап дослідження проводився з 14 по 30 квітня 2005 р.

Рейтинг визначається вже 10 років поспіль

Дві цільові групи опитування: молодь і експерти


1. Методи реалізації проекту

1.1. Методика розрахунку рейтингу вищих закладів освіти

Визначення рейтингу вищих закладів освіти III, IV рівнів акредита­ції започатковано в 1995 р. з ініціативи Міжнародної кадрової академії. Відтоді проводяться щорічні рейтингові дослідження. На початок 2000 р. Академією наук вищої школи України, Інститутом вищої освіти Академії педагогічних наук України, Конфедерацією недержавних вищих закладів освіти України, Міжнародною кадровою академією та Українським інститутом соціальних досліджень засновано рейтинг вищих закладів освіти України «Софія Київська» та визначено перших переможців рейтингу за підсумками 1999 р. 3 моменту заснування проекту, починаючи з 1995 р. і до 2000 р., для обрахунку рейтингу вищих навчальних закладів освіти застосовувалися різні методики опитування експертів. Ці методики мали розбіжності за низкою визначальних параметрів дослідження, до яких, передусім, слід віднести способи отримання інформації та методи розрахунку рейтингів. Щорічні дослідження мали відмінності також у принципах побудови вибіркової сукупності експертів, оцінки яких було покладено в основу розрахунків рейтингу1.

У 2000 р., із заснуванням рейтингу вищих закладів освіти України «Софія Київська», за ініціативою Українського інституту соціальних досліджень запропоновано визначати рейтингові місця згідно з інтегрованим показником, вибудуваним на результатах двох паралельних опитувань - експертів та молоді. У межах першого опитування (експертного) було збережено методики експертних опитувань попередніх років та вдосконалено методику відбору експертів шляхом розширення кола останніх. При цьому враховувано досвід та методичні підходи, розроблені фахівцями Інституту соціології НАН України (керівник дослідження - д-р філос. наук А. О. Ручка) під час проведення експертних опитувань, які проводилися у 1998-1999 рр.2 Друге опитування, на основі якого розраховувався рейтинг, передбачало отримання репрезентативної інформації від цільової групи молоді, яка навчалася, навчається або має намір навчатися у вищих закладах освіти III, IV рівнів акре­дитації. Було визначено віковий діапазон опитуваної молоді - 16-25 років.

Для забезпечення можливості коректного порівняння та зіставлення щорічних результатів соціологічних досліджень було запропоновано зберегти методику опитувань на базі двох цільових груп - молоді та експертів. Спільними також є принципи розрахунку інтегрованого рейтингу.

Щоб забезпечити спадковість про­екту, протягом 2001-2004 рр. опитування молоді проводилося за тією ж методикою, що і в 2000 р. Інструментарій, що використовувався в цих дослідженнях, поступово доопрацьовувався та вдосконалювався, до нього також входили питання, які ставилися респондентам і в попередніх роках. Усе це дозволило порівняти результати загального рейтингу вищих закладів освіти України за роками і результати за окремими показниками в різних номінаціях.

У 2005 р. методика розрахунку рейтингу ВНЗ України повністю відтворює застосовану в минулорічному дослідженні.

• ^ Масове опитування молоді охоплює респондентів, що за своїми характеристиками становлять визначену цільову групу:

за віковими параметрами це респонденти віком 16-25 років;3 усі опитані зорієнтовані стосовно системи вищої освіти (мають намір одержати вищу освіту, отримують вищу освіту або вже отримали її);

опитування здійснюється відповідно до територіально-поселенської вибірки, репрезентативної для зазначеного вікового діапазону.

У межах опитування експертів проводилися інтерв'ю з респондентами, що належать до таких категорій:

' Див.: Рейтинг вузов //Персонал. – 1997. - № 2.- С.98; Рейтинг вузов // Персо­нал. - 2000. - №2. – С.78-85.

2 Див.: Ручка А. Макроуровень образования: Результати экспертного социологического исследования «Рейтинг вузов - 97» /А. Ручка, А. Вишняк, О. Козловський // Персонал. - 1998. - №3. - С.87-91; Ручка А. «Рейтинг вузов - 98:Результати второго эксперт­ного опроса» / А. Ручка, А. Вишняк, О. Козловский // Персонал. – 1999. - №3.- С.б8- 72.

керівники вищих навчальних закладів України (ректори, проректори, вчені секретарі);

представники міністерств;

представники управлінь (відділів) освіти (на рівні міст та областей);

представники управлінь (відділів) праці та зарплати, центрів зайнятості (на рівні міст та областей);

представники великих підприємств, установ, організацій (керівний склад, начальники відділів кадрів).


^ 1.2. Порядок розрахунку рейтингу

На першому етапі розраховуються рейтингові місця вищих закладів освіти України окремо для даних двох опитувань - опитування цільової групи молоді та опитування експертів. Для визначення рейтингового місця за оцінками молоді розраховується сума місць за 16 показниками, за оцінками експертів - за 19 показниками.

На другому етапі здійснювалося ранжування ВНЗ у порядку зростання суми місць. На основі суми місць визначалися рейтингові місця (сумарні рейтинги) як за результатами опитування молоді, так і за результатами експертного опитування. Інтегрований рейтинг вищих закладів освіти враховує рейтингове місце за оцінками молоді та рейтингове місце за оцінками експертів. Таким чином, інтегрований рейтинг обчислювався на основі суми рейтингових місць за оцінками молоді та експертів.

У частині дослідження стосовно експертних оцінок було використано більше показників, ніж під час масового опитування молоді. Це зумовлено тим, що рівень компетентності молоді щодо деяких питань недостатній, тому доцільно обмежитися лише оцінками експертів.

У табл. 1 наведено порівняльний аналіз позицій, за якими оцінювали діяльність вищих навчальних закладів експерти та респонденти з цільової групи молоді.

За кожним з цих показників респонденти називали до десяти вищих закладів освіти III, IV рівнів акредитації, які вони вважали найкращими. Запитання ставилося як «відкрите» (без «підказки»), тобто респондент сам називав ВНЗ. Кожен інтерв'юер мав повний список ВНЗ України, за яким звірялася назва ВНЗ за відповіддю респондента, і в разі необхідності уточнювалося, який саме ВНЗ той мав на увазі. За кожним з цих показників розраховувалося рейтингове місце за такими критеріями: ВНЗ, що називався за тим чи іншим показником першим, присвоювалося десять балів, другим - дев'ять, і так до десятого місця - ВНЗ, який називався десятим, присвоювався один бал. На основі суми балів розраховувалося рейтингове місце за конкретним показником. Сумарне рейтингове місце за оцінками молоді визначалося на підставі суми рейтингових місць, одержаних кожним ВНЗ за всіма вищенаведеними показниками.

Сумарне рейтингове місце за оцінками експертів розраховувалося так само, як і за масивом опитаних молодих людей. У випадку, коли експертом виступав ректор, проректор, учений секретар, декан або хтось з інших керівників вищого закладу освіти або одного з його підрозділів і якщо він називав серед кращих ВНЗ за тим чи іншим показником свій власний, його оцінку не включалося до розрахунків рейтингових місць.

Після цього підраховувалася сума рейтингових місць молоді та експертів, проводилося ранжування від меншого до більшого і визначався інтегрований рейтинг ВНЗ.

Продовжено практику, коли експерти повинні були назвати десять найкращих державних та п'ять недержавних вищих закладів освіти, проранжувавши їх, відповідно, від 1 до 10 та від 1 до 5. Відповіді з цих двох запитань не враховувалися під час розрахунку інтегрованого рейтингу, але, на думку дослідників, є цікавими як самі по собі, так і для порівняння відповідей на них з розрахованими рейтинговими місцями за оцінками експертів.




!Досвід попередніх досліджень засвідчив доцільність саме такого вікового обмеження для визначення кола опитуваних молодих людей, зумовленого тим, що саме у віковій групі від 16 до 25 років найчастіше виявляється зацікавленість до навчання у вищих закладах освіти. Тому представники саме цієї цільової групи суб'єктивно найбільш зацікавлені у зборі інформації стосовно можливостей, які надають своїм студентам різні вузи. Крім того, молодь віком до 25 років становить найбільшу частину студентів вищих закладів освіти. До вибірки не включалися ті молоді люди, які належать до зазначеної вікової категорії, але не навчалися, не навчаються і не планують навчатися у вузах III, ІV рівнів акредитації (або не визначилися з цього питання). Це зумовлено тим, що такі молоді люди в силу своєї особистої незацікавленості рідко є достатньо-компетентними, щоб адекватно відповідати на запитання з цієї тематики, а до цільової групи включалися носії необхідної інформації

^ Таблиця 1

Позиції, за якими оцінювали діяльність ВНЗ IІI, IV рівнів акредитації експерти та молодь у 2001 - 2005 рр.

Позиція

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Експертне опитування

Опитування молоді

Експертне опитування

Опитування молоді

Експертне опитування

Опитування молоді

Експертне опитування

Опитування молоді

Експертне опитування

Опитування молоді

Рівень поінформованості про ВНЗ

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Рівень професійної підготовки студентів ВНЗ

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Найкраща забезпеченість професорсько-викладацькими кадрами

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Забезпеченість приміщенням, обладнанням, технікою

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Забезпеченість навчально-методичною літературою

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Престижність диплома серед роботодавців

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Схвальні відгуки від колег, друзів, знайомих

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Найкраща організація наукової роботи студентів

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Розвиток міжнародних зв'язків у галузі освіти

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Бажання навчатися у ВНЗ у середовищі абітурієнтів

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+

Відсутність корупції, хабарництва під час вступних іспитів до ВНЗ та здачі сесій

+

+

-

-

-

-

-

-

+

+

Упровадження новітніх технологій навчання

+

-

+

-

+

-

+

-

+

-

Рівень організації підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації

-

-

+

-

+

-

+

-

+

-

Рівень організації позанавчальної та виховної роботи

-

-

+

+

+

+

+

+

+

+

Рівень розвитку художньої самодіяльності

-

-

-

-

-

-

-

-

+

+

Становлення громадської позиції та патріотичне виховання

-

-

-

-

-

-

-

-

+

+

Розвиток української культури, традицій, мови та літератури

-

-

-

-

-




-

-

+

+

Рівень підготовки своїх студентів у спорті

-

-

-

-

-

-

-

-

+

+

Рівень книговидавничої діяльності

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

Рівень авторитету серед абітурієнтів

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

До переліку ВНЗ, рейтинг яких визначався (усього 383 ВНЗ), не включено навчальні заклади, що забезпечують післядипломне навчання (наприклад, Академія післядипломного навчання, Національна академія оборони України), а також філії ВНЗ III, IV рівнів акредитації. Рейтинги регіональних філій ВНЗ розглядалися не окремо, а як складова рейтингу того ВНЗ, філією якого вони є.

^ 1.3. Характеристики вибіркової сукупності опитаних. Цільова група молоді

Під час цьогорічного дослідження було опитано 2517 молодих людей віком 16-25 років. З них 2038 опитано в обласних центрах, м. Києві та інших містах, де є вищі заклади освіти, що становить 73% від усіх респондентів. Інша частина масиву опитаних представлена респондентами, що мешкають у населених пунктах, в яких немає вищих закладів освіти III, IV рівнів акредитації, та мешканцями сільської місцевості.

Опитування молоді проводилося за територіально-поселенською репрезентативною вибіркою. У ході опитування інтерв'юер відповідно до заданого маршруту мав опитати молодих людей віком від 16 до 25 років. Якщо молода людина, яка відповідає вказаному віковому цензу, зазначала, що вона не навчається, не навчалася і не має наміру вступати до ВНЗ III, IV рівнів акредитації, то вона не розглядалася як носій необхідної інформації, інтерв'юер припиняв опитування. Як і минулого року, при проведенні опитування були встановлені вікові обмеження, оскільки, на думку дослідників, молодь віком 16-25 років найбільшою мірою прагне навчатися у вищих закладах освіти і є зацікавленою в інформації щодо можливостей ВНЗ в Україні.

З-поміж 2517 респондентів 431 молода людина (17%) уже закінчила ВНЗ, 112 (4%) раніше навчалися у ВНЗ, але не закінчили навчання, 1028 (40%) на момент опитування навчалися в одному із закладів вищої освіти, а 946 (39%) тільки збираються вступати. Порівняно з минулим роком, збільшилася частка респондентів, які навчаються у ВНЗ.

Розподіл тих, хто висловив бажання навчатися у вузі, за віком наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Розподіл респондентів за віком, %

^ Вікова група

%

16-17 років

49,3

18-19 років

21,4

20-22 роки

14,5

23-25 років

14,7

^ 1.4. Характеристики вибіркової сукупності опитаних. Експерти

Другою важливою складовою визначення рейтингу ВНЗ є оцінювання закладів вищої освіти III, IV рівнів експертами. Відповідно до умов дослідження експертом вважається особа, яка є достатньо компетентною та досвідченою в даній сфері, щоб давати певним явищам цієї сфери фахову оцінку (здійснювати експертизу). У нашому дослідженні експертами, що оцінюють ВНЗ за окремими показниками, є особи, які тим чи іншим чином причетні до системи вищої освіти, до процесу підготовки висококваліфікованих фахівців та їхнього використання в нашій країні.

Порівняно з дослідженням 2005 р., категорії експертів, що були опитані в ході дослідження, та схема їхнього відбору не зазнали суттєвих змін. Опитувалися такі категорії експертів:

керівники вищих навчальних закладів України (ректори, проректори, вчені секретарі);

представники міністерств;

представники управлінь (відділів) освіти (на рівні міст та областей);

представники управлінь (відділів) праці та зарплати, центрів зайнятості (на рівні міст та областей);

представники обласних та міських центрів зайнятості;

представники молодіжних бірж праці;

представники великих підприємств, установ, організацій (керівний склад, начальники відділів кадрів).

Усього в опитуванні взяли участь 505 експертів. Серед них 54% - керівники вищих закладів освіти та їхніх підрозділів. Серед усіх опитаних 8% - ректори та виконувачі обов'язків ректора вищих закладів освіти, 26% - проректори, 9% - заступники проректора, вчені секретарі ВНЗ, декани факультетів та завідувачі кафедр. Значну групу становлять працівники державних органів: 10% - представники керівних органів обласних та міських управлінь освіти, 9% - обласних та міських управлінь (відділів) праці та зарплати, 14% - центрів зайнятості (обласних та міських). Було опитано 10% експертів, яких можна віднести до категорії роботодавців. Розглянемо показники, які характеризують опитаних експертів за рівнем компетентності та досвідченості в досліджуваній сфері, тобто показники, що відбивають формальний рівень експертних характеристик опитаних. Одним з показників рівня досвідченості у своїй справі для експерта є стаж його роботи. Щодо цього показника опитаних експертів можна охарактеризувати таким чином: 4% опитаних експертів працюють на посаді, яку вони обіймають, менше року, 22% - 1-2 роки, 31% - 3-5 років, 25% - 6-10 років, 18% - понад 11 років. Рівень кваліфікації опитаних характеризує також те, що 1% опитаних експертів є академіками Національної академії наук, 17% експертів є докторами, 27% - кандидатами наук, звання професора мають 18%, доцента - 19%. Опитані експерти репрезентують усі області та всі міста України, де є вищі заклади освіти III, IV рівнів акредитації. До переліку міністерств було включено такі, що мають профільні ВНЗ. Отже, можна вважати, що регіональне та профільне представництво експертів забезпечує об'єктивну оцінку.

^ 2. Джерела інформації та чинники формування оцінок серед молоді

Дослідження 2005 р. підтвердило тогорічну тенденцію, згідно з якою переважна більшість опитаних, відповідаючи на запитання анкети: «На підставі чого у Вас насамперед сформувалися уявлення про більшість ВНЗ, які були Вами названі під час інтерв'ю?», - зазначили, що формували своє уявлення про навчальний заклад на основі розповідей знайомих, друзів, родичів. Як і в минулому році, «так» відповіли 64% опитаних. Матеріали у ЗМІ та власний досвід були названі важливим джерелом інформації про ВНЗ приблизно однаковою кількістю респондентів: 19% сформували своє уявлення про ВНЗ на основі власного досвіду та близько 15% - за повідомленнями засобів масової інформації. Близько 2% опитаних вагалися з відповіддю щодо джерела, з якого вони отримали інформацію про вищі навчальні заклади. Рівень поінформованості стосовно закладів освіти є одним з формоутворювальних факторів, визначаючи ставлення молодої людини до ВНЗ та, відповідно, впливаючи на рейтинг ВНЗ. Аналіз анкет вказує на той факт, що саме ті ВНЗ, про діяльність котрих людина поінформована найбільшою мірою, було названо найкращими і за іншими параметрами рейтингу.

Ступінь уваги опитаних респондентів до різноманітних джерел інформації коливається залежно від того, чи є в них власний досвід навчання у вищих навчальних закладах. Серед тих, хто вже отримав вищу освіту, більшість вказала на те, що основним джерелом надходження інформації були розповіді друзів та знайомих (54%). Минулого року цю позицію обрали 57% опитаних. Орієнтувалися на повідомлення в ЗМІ 16% респондентів, що закінчили навчання у вищих навчальних закладах. Окремо можна зазначити, що в цій групі респондентів значущим є власний досвід, порівняно з іншими опитаними, - 28%.

^ Головні референтні групи: знайомі, друзі, родичі.

Майже повну ідентичність із загальною тенденцією демонструє та частина молодих людей, які зараз навчаються у ВНЗ: для цієї групи респондентів значущість розповідей друзів, знайомих, родичів відіграє найбільшу роль (66 % респондентів, які представляють цю групу молоді, відповіли, що формують свою точку зору щодо ВНЗ на основі розповідей друзів, знайомих та родичів). Майже однакове значення для них має власний досвід та засоби масової інформації (відповідно, 15 та 16%).

Вплив ЗМІ щодо формування уявлень про ВНЗ у молоді, яка лише збирається навчатися у вищому закладі освіти, вимірюється на рівні 14 %. Переважна більшість молодих людей цієї категорії користується інформацією, яка надходить від їхніх друзів, знайомих та родичів (73 %), у той час як власний досвід має значення для 9 % респондентів.

^ Таблиця З. Перша десятка вищих закладів освіти з найбільшим сумарним рейтингом

(серед ВНЗ усіх форм власності)



^ Вищий заклад освіти

Рейтингове місце у 2005 р.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

1

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

2

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

3

Львівський національний університет імені Івана Франка

4

Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП)

5

Національний університет «Львівська політехніка»

6

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

7

Київський національний університет культури і мистецтв

8

Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова

9

Донецький національний університет

10

Орієнтація на таке джерело отримання інформації, як власний досвід, збільшується з підвищенням рівня освіти, а значення розповідей друзів, знайомих та родичів, навпаки, знижується. Орієнтація на ЗМІ має приблизно однакове значення для респондентів з усіма рівнями освіти. Так, 77% тих, хто ще не має середньої освіти, формує свою точку зору на основі розповідей знайомих, друзів та родичів; трохи менша кількість (68%) молодих людей, які вже мають свідоцтво про середню освіту, використовує друзів, знайомих та родичів як основне джерело інформації про вищі заклади освіти України; серед молодих людей з професійною технічною середньою освітою 64% основним джерелом інформації назвали розповіді друзів, знайомих та родичів.

Подальше зниження важливості цього джерела інформації для молодих людей з більш високим рівнем освіти стає помітнішим. Так, серед бакалаврів, а також з-поміж спеціалістів приблизно однакова частка молоді (відповідно, 63 та 59%) зазначила, що розповіді друзів, знайомих та родичів для них є одним з основних джерел інформації про вищі навчальні заклади; серед магістрів дали таку ж відповідь 54%.

Важливість інформації від друзів, знайомих та родичів практично не змінюється залежно від типу населеного пункту, в якому мешкає респондент.

^ Таблиця 4. Інтегрований рейтинг перших 25 вищих закладів освіти, заснованих на державній формі власності

Рейтинг державних ВНЗ



Вищий заклад освіти

Рейтингове місце за оцінками молоді

Рейтингове місце за оцін­ками експертів

Сума рей-тингових місць

Інтегро­ваний рейтинг

Інтегрований рейтинг у зазначеній групі

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

1

1

2

1

1

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

2

2

4

2

2

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

3

3

6

3

3

Львівський національний університет імені Івана Франка

4

5

9

4

4

Київський національний університет культури і мистецтв

5

11

16

8

5

Національний університет «Львівська політехніка»

7

6

13

6

6

Донецький національний університет

8

14

22

10

7

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

9

4

13

7

8

Донецький національний технічний університет

10

17

27

14

9

Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова

11

8

19

9

10

Київський національний економічний університет

12

12

24

11

11

Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

13

13

26

13

12

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

14

15

29

15

13

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

15

9

24

12

14

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

23

10

33

16

15

^ Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

16

18

34

17

16

Тернопільська академія народного господарства

17

25

42

19

17

Дніпропетровський національний університет

18

19

37

18

18

Національний авіаційний університет України

21,5

22

43,5

20

19

Одеський національний політехнічний університет

24

20

44

21

20

Національний медичний університет імені 0. 0. Богомольця

25

26

51

22

21

Київський національний торговельно-економічний університет

33

21

54

23

22

Національний університет внутрішніх справ (м. Харків)

ЗО

24

54

24

23

Національний аграрний університет

32

23

55

25

24

Одеська національна юридична академія

28

28

56

26

25

Гендерні ознаки не впливають на пріоритетність джерел отримання інформації, а зафіксовані відмінності не є значущими: 15 % чоловіків користуються даними ЗМІ; 65 - покладаються на розповіді друзів, знайомих, родичів; 17 % на власний досвід; серед жінок: 15 % - користуються даними ЗМІ; 67 - покладаються на знайомих, друзів та родичів і 15 % - на власний досвід.

З. Стислий виклад результатів визначення рейтингу ВНЗ України у 2005 р.

Інтегрований рейтинг ВНЗ України визначено за оцінками, отриманими під час опитувань молоді та експертів. Опитування молоді проводилося як репрезентативне за віковою структурою, статтю, типом поселення та регіоном для вікових груп молодих людей 16-25 років.

^ Таблиця 5. Інтегрований рейтинг першої десятки вищих закладів освіти, заснованих на недержавній формі власності



^ Вищий заклад освіти

Рейтингове місце у 2005 р.

Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП)

1

Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу (м. Київ)

2

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

3

Університет економіки та права «Крок»

4

Міжнародний Соломонів університет (МСУ)

5

Київський міжнародний університет

6

Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»

7

Київський Славістичний університет

8

Львівська комерційна академія

9

Київський університет туризму, економіки та права

10

Державні ВНЗ займають чільні позиції в рейтингу.

Опитування експертів проводилося в усіх областях України, а також в АР Крим, містах Києві та Севастополі. Рейтинг визначався не лише за групою профільних ВНЗ, а й за окремими показниками. Усе це забезпечило об'єктивність оцінок різних складових інтегрованого рейтингу ВНЗ, що, у свою чергу, зумовило більшу обґрунтованість розрахунку рейтингу вищих закладів освіти України, відтворило методику, застосовану в 2001-2004 рр., дозволило порівнювати отримані результати.

Слід наголосити на стабільності першої десятки вищих закладів освіти (виключеннями є Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, що не увійшов у першу десятку, а посів 12-те місце, а також втрата позиції Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого - у 2004 р. цей заклад посідав 4-те місце, а у 2005 р. - 7-ме), що свідчить про розвиненість методики за умов збереження спадковості, порівняно з попередніми дослідженнями. Також потрібно зауважити входження до першої десятки двох вузів, які раніше до неї не входили: Київського національного університету культури і мистецтв та Донецького національного університету.

Отже, наводимо першу десятку вищих закладів освіти з найбільшим сумарним рейтингом (серед ВНЗ усіх форм власності) (табл. 3).

Інтегрований рейтинг перших 25 вищих закладів освіти, заснованих на державній формі власності, розподілився згідно з даними табл. 4.

Державні вузи становлять більшу частину ВНЗ України, до того ж, вони займають чільні позиції в загальному рейтингу. Загалом з-поміж 383 ВНЗ, серед яких визначався рейтинг України, 250 є державними. Порівняймо отримані інтегровані рейтинги в зазначеній групі за результатами 2005 р. Цьогорічні три лідери інтегрованого рейтингу державних ВНЗ залишилися незмінними, порівняно з результатами 2004 та 2003 рр. Лідери рейтингу ВНЗ підтвердили свої високі позиції, що засвідчує стабільність їхнього рейтингу. Щодо інших ВНЗ, то під час розгляду загального інтегрованого рейтингу ВНЗ до цьогорічної лідируючої двадцятки державних ВНЗ потрапили Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Тернопільська академія народного господарства та Одеський національний політехнічний університет. Ротації, що відбулися цього року всередині лідируючої двадцятки державних ВНЗ, порівняно з 2004 р., можуть свідчити про поширення інформації щодо різних ВНЗ України.

Інтегрований рейтинг першої десятки вищих закладів освіти, заснованих на недержавній формі власності, розподілився згідно з даними табл. 5.

В інших групах ВНЗ за рейтингом лідирують:

- серед класичних університетів - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка;

серед технічних і технологічних ВНЗ - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»;

серед медичних та фармацевтичних ВНЗ - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця;

серед гуманітарних та педагогічних ВНЗ - Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова;

серед спеціальних ВНЗ - Національний університет внутрішніх справ (м. Харків);

серед військових ВНЗ – Академія Збройних Сил України;

серед аграрних ВНЗ - Національний аграрний університет;

серед економічних ВНЗ - Київський національний економічний університет;

серед юридичних ВНЗ - Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків);

серед спортивних ВНЗ - Національний університет фізичного виховання і спорту України;

серед ВНЗ культури та мистецтв - Київський національний університет культури та мистецтв;

серед профспілкових ВНЗ - Інститут туризму ФПУ;

серед ВНЗ управління (менеджменту) - Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП).

4. Вивчення думки експертів щодо поширення корупції в українських ВНЗ

Важливим напрямом дослідження рейтингів ВНЗ було вивчення думки експертів щодо поширення корупції в українських ВНЗ.

Під час опитування респондентам ставилося запитання щодо того, в яких вузах України, за їхньою інформацією, найбільш поширено корупцію. Слід підкреслити, що отриманий «рейтинг» за цими негативними явищами не можна розцінювати як реальне відображення поширеності корупційних явищ у цих вузах, адже відіграла роль «популярність» вузів, їхня відомість цільовій аудиторії. Отримані дані (табл. 6) слід сприймати, скоріше, як зворотний бік цієї популярності та рейтинговості, оскільки саме в такі вузи найвищі конкурси при вступі та саме до них найбільше