Реферат: Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ




М А Т Е Р І А Л И


Міжнародної науково-практичної конференції

студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів

«Актуальні питання експериментальної

та клінічної медицини»,

присвяченої Дню науки в Україні





25-26 квітня 2007 року


^ Суми Видавництво СумДУ 2007


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

^ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ



«Актуальні питання експериментальної та

клінічної медицини»


Матеріали


Міжнародної науково-практичної

конференції студентів, молодих вчених,

лікарів та викладачів


25-26 квітня 2007 року


Частина 1


Суми

Видавництво СумДУ

2007

Акушерство та гінекологія


^ СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ АНТИБИОТИКОВ У ЖЕНЩИН, РОДОРАЗРЕШЕННЫХ

ПУТЕМ КЕСАРЕВА СЕЧЕНИЯ

Сухарев А.Б., доцент, Бойко В.И., доцент

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Возрастание частоты гнойно-септических осложнений за последние годы, рост экономических затрат при родоразрешении путем кесарева сечения побудили акушеров-гинекологов к рациональному применению антибактериальных средств. Целью исследования была сравнительная оценка эффективности профилактического применения зиноцефа и кемоцефа у родильниц в послеоперационном периоде. Всего были проанализированы результаты применения зиноцефа у 10 (основная группа) и кемоцефа у 20 (контрольная группа) женщин, родоразрешенных путем операции кесарева сечения. Показаниями во всех случаях явились общепринятые акушерские ситуации, чаще сочетанного характера: аномалии родовой деятельности, функциональный узкий таз, несостоятельность рубца на матке, отягощенный акушерский анамнез в сочетании с гипоксией плода, экстрагенитальными заболеваниями и т.д. Процентное соотношение общих показаний к операции в обеих группах не различалось. В анамнезе у всех женщин не было данных о наличии инфекционных заболеваний мочеполовой системы. Операция выполнялась в плановом порядке или при безводном промежутке до 8 часов. Кесарево сечение выполнялось с разрезом по Пфанненштилю, в нижнем маточном сегменте, ретровезикально, с поперечным вскрытием матки по А.А.Гусакову. Рану на матке зашивали двухрядными непрерывными кетгутовыми швами. Перитонизацию проводили также кетгутом. Средняя продолжительность операции в группах составила 48±7 минут, средняя кровопотеря 650±150 мл. Ранений кишечника, мочевого пузыря не было. В послеоперационном периоде проводили инфузионную терапию, введение обезболивающих средств, утеротоников, средств, стимулирующих функцию кишечника.

Антибактериальную терапию проводили по следующей методике: в основной группе назначали зиноцеф, в контрольной - кемоцеф 1500 мг во время операции, 750 мг через 8 и через 16 часов после операции. Индивидуальной реакции на препарат у пациенток не наблюдалось. Послеоперационный период осложнился в 1 женщины контрольной группе нагноением послеоперационной раны, в основной группе отмечено наличие ретровезикальной гематомы (1 наблюдение), что свидетельствует о равной высокой степени эффективности препаратов. Значительно меньшая стоимость отечественного препарата кемоцефа является его существенным преимуществом и позволяет экономически более эффективно проводить антибиотикопрофилактику в послеоперационном периоде.


ЗМІНИ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ В СИСТЕМІ

МАТИ-ПЛАЦЕНТА-ПЛІД ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНОМУ

ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК СУМЩИНИ
^ Сміян С.А., доцент; Коваленко Ю.О., магістрант
СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Порушення обміну електролітів має першочергове значення у виникненні акушерської та перинатальної патології. Важливу роль відіграє вихідний рівень мікроелементів в організмі жінки. Цей фактор в значній мірі залежить від рівня концентрації металів в питній воді, повітрі, грунті.

У жінок з фізіологічним перебігом вагітності концентрація заліза в сироватці крові зменшується, а в пуповинній крові збільшується в 2 рази. Концентрація міді в сироватці крові жінки зростає, а в пуповинній крові зменшується в 8 раз. У випадку високого вихідного рівня селена в кінці вагітності його показники залишаються в межах норми, а при низькому вихідному рівні спостерігається його недостатність. Рівень цинку в плазмі крові жінки прогресивно знижується. Є від’ємний кореляційний зв’язок між рівнем цинку в плазмі крові вагітної та його кількістю в плаценті. В пуповинній крові вміст цинку не змінюється відносно сироватки жінки. Рівень кальцію в крові збільшується на 12%. У матері спостерігається гіпокальціємія . Вміст магнію в сироватці крові жінки знижується на 13.8%. Спостерігається рівновага між рівнем магнію в сироватці крові роділлі та пуповини. Рівень кобальту, хрому, марганцю в сироватці крові жінки протягом вагітності прогресивно знижується.

Таким чином, зміни концентрації мікроелементів в сироватці крові жінки, плацентарній тканині, пуповинній крові фізіологічно виправдані по-перше підготовкою організму вагітної до пологової діяльності, по-друге потребами плода в біометалах для свого росту та розвитку.

Метою нашого подальшого дослідження буде вивчення змін мінерального обміну при фізіологічному перебігу вагітності та при внутрішньоутробному інфікуванні плода у жінок Сумщини.


^ РОЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ

В АКУШЕРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

Грінкевич Т.М., асистент

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Звертає увагу на себе той факт, що в Україні спостерігається прогресивне зниження репродуктивного здоров’я жінок. Аналіз причин погіршення стану репродуктивного здоров’я показав, що 70% з них можна попередити, тим самим підвищити показники відтворення населення. В цьому плані викликає інтерес дослідження імунологічного статусу, як складової частини комплексного обстеження вагітних жінок.

З одного боку, саме імунна система є ведучою в регуляторній діяльності організму, яка тонко впливає на розвиток вагітності. З іншого боку, порушення імунних процесів грають роль пускового механізму в патогенезі невиношування вагітності, плацентарної недостатності, завмерлої вагітності та гестозів. Сучасні методи досліджень імунної системи дозволяють виявити в організмі аутоімунні процеси, визначити потенціальні можливості організму матері та пристосувально-захисні реакції в ранньому неонатальному періоді у новонародженного. Вагітність стимулює фагоцитарну активність макрофагів, підвищує їх цитотоксичну активність, внаслідок чого відбувається активація гуморального імунітету.

Метою нашого дослідження являлось визначення імунологічного статусу вагітних за таким показниками: кількість Т- і В- лімфоцитів, проліферативна активність лімфоцитів, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), фагоцитарне число, фагоцитарний індекс та рівень Ig А, М, G.

Обстежено 36 вагітних жінок з терміном вагітності до 24 тижнів в умовах жіночої консультації. Аналіз показників імунного статусу показав, що у 12(33%) жінок спостерігалось зниження кількості Т-лімфоцитів на фоні підвищенного вмісту IgG, що свідчить про розвиток аутоімунних реакцій в організмі вагітної. У 18(50%) жінок спостерігалось збільшення кількості Т-лімфоцитів в поєднанні зі зниженням фагоцитарного індексу, що вказує на підвищену активність супресорних функцій імунітету і є показником інфікованності жінок вірусами. У 9(25%) жінок було встановлено загрозу переривання вагітності, при цьому спостерігався дисбаланс між клітинною та гуморальною ланками імунітету: значний ріст кількості Т-лімфоцитів з одночасною Т-супресорною недостатністю та зниженням концентрації Ig М

та Ig G.

Отримані данні свідчать про те, що на ранніх етапах вагітності імунна система спрямовує свої механізми на збереження плода. Показники імунологічного статусу в різних термінах вагітності мають різнонаправлений вектор коливань, що має виключне значення для акушерської практики.


^ ДО ПИТАННЯ РЕАКЦІЇ СЕЛЕЗІНКИ НА ЛІМФОТРОПНУ ТЕРАПІЮ

Дужа-Еласталь О.І., асистент
^ СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології
Провели обстеження 190 жінок репродуктивного віку із хронічним сальпінгоофоритом в стадії загострення.

Вивчали стан селезінки вранці натщесерце за допомогою ехографії на на сканері ALOKA SSD 1700 конвексним датчиком із змінною частотою в положенні на правому боці та на спині в ділянці лівого підребер’я на рівні XI-XII ребер. Під час обстеження визначали положення, об’єм селезінки та ехогенність її паренхіми.

Об’єм селезінки розраховували за формулою: V = ( π / 6 )*a*b*c, - де V – об’єм селезінки, π – стала величина, яка дорівнює 3,14; 6 – коефіцієнт, a – довжина ( см ), b – ширина ( см ), c – товщина ( см ).

Звертає на себе увагу тенденція до збільшення об’єму селезінки в процесі лікування у хворих як основної так і групи порівняння. При цьому у основній групі збільшення об’єму селезінки у першій фазі оваріально – менструального циклу ( ОМЦ ) перевершувало таке у групі порівняння у 2,3 рази. У середній фазі ОМЦ збільшення об’єму селезінки у основній групі перевершувало таке у групі порівняння у 1,8 рази, що є свідченням імуномоделюючого впливу лімфотропної терапії на даний імунокомпетентний орган. У другій фазі ОМЦ вплив ЛТ на пацієнток основної групи був мінімальним і збільшення селезінки при цьому було не достовірним. В той же час при стандартній антибактеіраільній терапії у цій фазі ( ОМЦ ) селезінка зменшилась, хоча і недостовірно. З урахуванням такої реакції селезінки у даній фазі циклу, коли статеві органи жінки підготовлені до вагітності треба вважати, що гормональний баланс організму направлений на забезпеченні „недоторканості” імунокомптетентних органів до дії будь - яких подразників, у тому числі і антибактеріальних препаратів, що і забезпечило збереження об’єму селезінки у пацієнток основної групи. Але подразнення продуктами розпаду антибіотиків при стандартній антибактеріальній терапії значно сильніше подразнювало селезінку ніж при лімфотропний терапії, що і призвело до зменшення її об’єму.

Поряд із цим ми порівняли вплив антибактеріальної терапії в обох групах пацієнток на об’єм селезінки паралельно із зміною рівня ендогенної інтоксикації, що вивчалась за змінами лейкоцитарного індексу інтоксикації ( ЛІІ ), модифікованого лейкоцитатного індексу інтоксикації ( ЛІІ мод ) та гематологічного індексу інтоксикації ( ГІІ ). Встановлено, що всі зазначені індекси під впливом лімфотропної терапії значно зменшувались у всіх фазах ОМЦ, що відбувалось на тлі збільшення об’єму селезінки. Навіть у другій фазі циклу, на тлі дуже незначного збільшення останньої у пацієнток основної групи ( 0,7 % ), показники рівня інтоксикації зменшувались, що може бути свідченням позитивного впливу селезінки на рівень ендогенної інтоксикації. При цьому рівень зменшення інтоксикації був більш значущим, ніж збільшення об’єму селезінки.

В той же час, при стандартній антибактеріальній терапії селезінка хоча і збільшувалась у перших двох фазах, але значно менше. Поряд із цим рівень інтоксикації за зазначеними показниками у цих фазах циклу зменшувався менше ніж при лімфотропній терапії. У другій фазі ОМЦ за ЛІІ навіть збільшився, що може говорити за негативний вплив стандартної антибактеріальної терапії на дезінтоксикаційну функцію селезінки, як імунокомпетентного органа, яка на цьому тлі зменшувалась в об’ємі.


ДОЦІЛЬНІСТЬ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ

ПРОГРЕСУЮЧОЇ ТРУБНОЇ ВАГІТНОСТІ
^ Рябенко Т.В., магістрант
Науковий керівник – доц. Бойко В.І.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Проблема ектопічної вагітності (ЕВ) набула актуальності для медичної дисципліни через збільшення її частоти у молодих жінок останнім часом.

Дослідження проведено у 92 жінок з ЕВ на протязі 2005-2006 років. Діагноз ектопічної (трубної) вагітності веріфіковано за допомогою клінічних, ехографічних маркерів дослідження. Основну групу, в якій було проведено консервативне розсмоктування прогресуючої трубної вагітності, склали 6 жінок, серед яких 5 пролікувалося у 2005 році та одна у 2006 році. Серед основної групи обстежених у 4 випадках спостерігалася повторна позаматкова трубна вагітність, попередні завершилися видаленням маткових труб.

Лікування полягало у крапельному введенні 100 мг метотрексату на 400 мл фізіологічного розчину з 5 мл есенціале. В наступному пацієнтки отримували упродовж 12 діб фолати та 3 рази в/в есенціале.

Аналіз консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності показав, що в 2 випадках наступило завмирання ембріону через 3 доби після розпочатого лікування та через 3 тижні повністю розсмоктався хоріон. Допплєрометричне дослідження свідчило про відсутність кровотоку від жовточного мішка до ембріону на 3 добу, потім кровоток припинявся повністю, відбувалося поступове повне розсмоктування вагітності до 3 тижнів і спостерігалося падіння рівня хоріонічного гонадотропіну. Проте в 1 послідуючому випадку для досягнення цього результату необхідно було повторне введення 100 мг метотрексату через 5 діб, а в іншому виявилося достатнім дворазове введення препарату по 50 мг на протязі двох діб.

Слід зазначити, що у 2 жінок консервативне лікування прогресуючої трубної вагітності не було ефективним і ми змушені були провести планове оперативне втручання: лапаротомію, тубектомію єдиної маткової труби в одному випадку та сальпінготомію з видаленням плодового яйця, сальпінгопластику, катетеризацію також єдиної маткової труби в іншому.

Таким чином, використання метотрексату для консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності дає позитивні результати, тому ми вважаємо доцільним продовжити його застосування при цій патології, особливо за наявності ектопічної вагітності в єдиній матковій трубі.


^ ФАКТОРИ РИЗИКУ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ГНІЙНО-СЕПТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ

Черноус Д.А., магістрант

Науковий керівник – доц. Бойко В.І.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

На сьогоднішній день однією з найбільш актуальних проблем сучасного акушерства є кесарів розтин (КР). Незважаючи на широке розповсюдження, КР відноситься до розряду складних оперативних втручань з високим ризиком гнійно-септичних ускладнень, що загрожують життю та призводять до розвитку станів, об 'єднаних поняттям «хвороби оперованої матки». За даними МОЗ України у структурі материнської смертності гнійно-септичні ускладнення складають від 11,4 до 45,7%, «поступаючись» лідерством лише акушерським кровотечам і важкій екстрагенітальній патології. Метою нашого дослідження є вивчення факторів ризику ,що можуть призвести до виникнення гнійно-септичних ускладнень після КР.

Для вирішення поставленої мети був проведений клінічний аналіз 30 випадків гнійно-септичних ускладнень після КР, які мали місце за останні 2 роки (2005-2006) у Сумській області.

Нами виявлено, що майже всі породіллі до вагітності мали:

- осередки хронічної інфекції (пієлонефрит, тонзиліт, гайморит, бронхіт, гастрит, а також холецистит)- 18(60%);

- осередки хронічної інфекції в статевій системі (кольпіт, цервіцит, сальпінгоофорит) -12(40%);

- в більшості випадків вони поєднувались з акушерськими ускладненнями або з екстрагенітальними захворюваннями(анемією, варикозною хворобою , ВСД)-22(73,3%).

Під час вагітності спостерігались:

- гострі інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів-5(16,6%);

- загострення назофарингіальної інфекції-2(6,6%);

- загострення хронічного пієлонефриту-3(10%);

- кольпіт - 20(66,6%): трихомонадний - 2(6,6%), кандидозний - (26,6%), викликаний дріжджовими грибами - 10(33,3%);

- бактеріальний вагіноз-3(10%);

- загроза переривання вагітності в різні терміни-11(36,6%);

- прееклампсія легкого ступіня-2(6,6).

Таким чином результатом нашої роботи стало виявлення домінуючих факторів ризику розвитку гнійно-септичних ускладнень після КР.

На першому плані-осередки інфекції в статевій системі, та екстрагенітальних органах, які мали місце ще до вагітності. Та найбільш вирішальним є поєднання двох або більше факторів із загрозою переривання вагітності в різні терміни.


^ ПРЕЕКЛАМПСІЯ ЛЕГКОГО СТУПЕНЮ ТЯЖКОСТІ

ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

Довгаль Л.В., магістрант

Науковий керівник – доц. Кузьоменська М.Л.
^ СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології
Прееклампсії є серйозною проблемою в сучасному акушерстві. На сьогоднішній день найпоширенішими формами гестозу є легкі форми і, незважаючи на це, залишається відкритим питання щодо їх наслідків, профілактики та лікування.

Метою дослідження було вивчення стану фетоплацентарного комплексу при пре еклампсії легкого ступеня тяжкості для розробки заходів, щодо запобігання негативних наслідків з цією патологією.

Нами було обстежено 90 вагітних жінок у відділенні патології вагітних СОЦАГР з встановленим діагнозом прееклампсія легкого ступеню тяжкості та 50 - з фізіологічним перебігом пологів та вагітності. Обстеження включало: дані перебігу вагітності та пологів, ультразвукове дослідження, кардіомоніторне спостереження стану плода, оцінку стану новонароджених за шкалою Апгар, показники лабораторних досліджень, морфологічне дослідження послідів.

В результаті проведених досліджень були встановлено,, що прееклампсія легкого ступеню тяжкості викликає досить значні зміни в фетоплацентарному комплексі, призводить до порушення видільної функції плаценти та обміну рідини через легені та нирки плода. Серед вагітних з пізнім гестозом достовірно частіше спостерігався патологічний перебіг пологів (41,1% проти 6,67% в групі контролю), значно частіше відбувалось раннє та передчасне відлиття навколоплідних вод (36,7% проти 14,0 % у контрольній групі), що стало причиною передчасних пологів у даної групи вагітних. Діти від матерів з прееклампсією народжувалися в стані асфіксії різного ступеня тяжкості, середня маса новонароджених від матерів, вагітність яких протікала на фоні прееклампсії та ФПН, була достовірно нижчою від контрольної групи (р0,01). При ультразвуковому дослідженні жінок спостерігалась у вагітних з пре еклампсією легкого ступеня передчасне дозрівання плаценти з явищами гіперплазії та набряка плаценти. При мікроскопії послідів даних жінок спостерігалося значна частка склерозованих судин ворсин, що негативно впливало на їх кровонаповнення та на кровоток у фетоплацентарному комплексі.

Таким чином, при прееклампсії навіть легкого ступеню виникають негативні зміни в системі мати-плацента-плід і без належної медикаментозної корекції, порушення в фетоплацентарному комплексі можуть стати незворотніми і призвести до перинатальних втрат.


^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ І ЗНАЧЕННЯ ЛЕЙКОЦИТАРНОГО ІНДЕКСУ ІНТОКСИКАЦІЇ В ЇХ ДІАГНОСТИЦІ

Русанова А.В., студ. 6 -го курсу

Науковий керівник – доц. Сміян С.А.
^ СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології
У зв’язку з високою частотою запальних захворювань жіночих статевих органів, проблема їх діагностики залишається актуальною у сучасній гінекології. Не дивлячись на досягнуті у цьому успіхи, продовжується пошук нових інформативних методів діагностики.

Ми поставили перед собою мету вивчити можливості використання лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) для діагностики запальних захворювань жіночих статевих органів.

Для вирішення поставленої мети проведено аналіз 70 історій хвороб жінок з запальними захворюваннями жіночих статевих органів, вивчено дані клінічного аналізу крові та розраховано ЛІІ у пацієнток у динаміці захворювання.

В результаті проведеної роботи отримано дані, які свідчать про прямо пропорційний зв'язок підвищення ЛІІ в залежності від ступеня вираженості патоморфологічного процесу в ураженому органі. При аднекситі середнє значення ЛІІ складає 2,04, а кількість жінок, у яких ЛІІ перевищує норму – 15 (50%); при тубоваріальних утвореннях середнє значення – 2,7, кількість жінок - 16 (64%); при пельвіоперитоніті ці показники відповідно становлять 4,46 та 5 (100%). З прогресуванням патоморфологічного процесу відмічається підвищення кількості показників ЛІІ, що перевищують норму, а також збільшення його середніх показників.

Доведено також, що ЛІІ є більш специфічним і достовірним показником, порівняно з загальною кількістю лейкоцитів, так як серед 70 жінок основної групи частота підвищення ЛІІ вище норми переважає частоту підвищення L вище норми в 1,7 раз.

Помічено, що підвищення ЛІІ і L часто не співпадають. При захворюваннях з помірно вираженою інтоксикацією частота підвищення ЛІІ вище норми значно переважає частоту підвищення L вище норми: при аднекситах у 2,5 рази; при кістах бартолінової залози в 3 рази. При захворюваннях зі значною інтоксикацією (пельвіоперитоніт), частота підвищення ЛІІ вище норми переважає частоту підвищення L у 2,5 рази. Із 25 хворих з тубоваріальними утвореннями тільки у 11 спостерігаємо одночасне підвищення більше норми ЛІІ та L. У 1 пацієнтки підвищується тільки L, а ЛІІ залишається в межах норми. У 5 хворих, навпаки, підвищується тільки ЛІІ.

Аналізуючи дані динаміки зміни ЛІІ до та після операції, отримано такі результати. У хворих з аднекситом, тубоваріальними утвореннями, післяпологовим ендометритом у перший день після операції ЛІІ підвищився відповідно у 1,9; 1,5; 1,37 разів, порівняно з рівнем до операції. При пельвіоперитоніті, навпаки, знизився у 1,17 рази. У хворих з кістами бартолінової залози в стадії ремісії у перший день немає суттєвої динаміки ЛІІ. У всіх хворих у післяопераційному періоді, починаючи з другого-третього дня, ЛІІ поступово знижується і нормалізується на третій – дев’ятий день, в залежності від вихідного рівня інтоксикації.

Таким чином, ЛІІ є більш специфічним і достовірним показником, порівняно з загальною кількістю лейкоцитів .


^ ИЗМЕНЕНИЕ БИОХИМИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ КРОВИ РОДИЛЬНИЦ, РОДОРАЗРЕШЕННЫХ ПУТЕМ

ОПЕРАЦИИ КЕСАРЕВА СЕЧЕНИЯ

Билык О.В., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Сухарев А.Б.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Высокий уровень гнойно-септических послеродовых осложнений после кесарева сечения диктует необходимость разработки информативных, экономически выгодных методик их ранней диагностики. Целью исследования было изучение информативности используемых в клинике биохимических показателей крови. Прослежена их динамика у 31 роженицы, родоразрешенной путем операции кесарева сечения на 1-3, 7-10 сутки послеродового периода. В ходе исследования изучали: содержание общего белка, общего билирубина, прямого и непрямого би­лирубина, показатели тимоловой пробы, йодной пробы, пробы Вельтмана, уровни креатинина, остаточного азота, мочевины, аспартатаминотрансферазы и аланинаминотрансферазы. В 1-ю группу вошла 31 родильница с неосложненным течением послеоперационного периода, во 2-ю группу - 10 родильниц, пуэрперий у которых осложнился метроэндометритом. У женщин 1-й группы рассматриваемые показатели в динамике пос­леродового периода не претерпели существенных изменений. У родильниц 2-й группы в разгар послеродового осложнения отмечалось достоверное снижение количе­ства общего белка (соответственно 71,98±0,2 г/л и 52,1±0,1 г/л). К моменту выписки женщин из родильного стационара показатели общего белка возвращались к норме. Кроме того, у женщин 2-й группы значительно повышалось содержание общего билирубина, за счет непрямой фракции (соответственно 7,17+0,05 ммоль/л и 8,2+0,1 ммоль/л). Уровень остальных показате­лей у наблюдаемых женщин практически не изменялся на протяжении первых 10 суток послеродового периода. При сравнительном анализе показателей установлено достоверно более низкое содержание общего белка и более высокий уровень как общего, так и непрямого билирубина, тимоловой пробы у женщин с ослож­ненным течением послеродового периода. Таким образом, динамика общего белка и билирубина у женщин, родоразрешенных путем операции кесарева сечения, показатель­на в плане характера течения послеродового периода, тогда как проведение йодной про­бы, пробы Вельтмана и определение остаточного азота не являются информативны.


^ МЕНОПАУЗАЛЬНЫЕ РАССТРОЙСТВА И ИХ ЛЕЧЕНИЕ

Балан Т.М., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Куземенская М.Л.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Климактерический возраст – сложное время для любой женщины, как в медицинском, так и в социальном плане.

Острые проявления климактерического синдрома самостоятельно исчезают только у 18% женщин. У остальных же возрастные инволютивные изменения выходят за рамки физиологических процессов старения.

У всех пациенток производились следующие исследования: изучение соматического и гинекологического анамнеза, осмотр молочных желез, УЗИ органов малого таза, кольпоцитологическое, гормоны сыворотки крови: ФСГ, ЛГ, бактериологическое исследование мазков.

Климактерический синдром характеризовался вегетососудистыми 85% случаев, эмоционально-психическими 30-40% и эндокринными нарушениями 27-35%.

Климактерический синдром легкой и средней форм проявляется практически у каждой пациентки, не получающей заместительной гормонотерапии. Среди целого комплекса клинических проявлений климактерического синдрома особое место занимают урогенитальные нарушения. Наиболее характерными симптомами являются расстройства мочеиспускания, недержание мочи, диспареуния, сухость и зуд во влагалище. В развитии этих нарушений ведущая роль отводится дефициту эстрогенов, обусловливающему вторичные атрофические изменения слизистой влагалища и мочевых путей.

Целью исследования было изучение клинических проявлений урогенитальных нарушений у пациенток с климактерическим синдромом и клинической эффективности препарата овестин.

Под наблюдением находилось 42 пациентки, средний возраст которых составил 49±0,5 лет, у которых на фоне вегетососудистых и психоэмоциональных проявлений климактерического синдрома имели место урогенитальные нарушения.

Для лечения использовали гормональный препарат овестин в свечах, назначали в течение 3 месяцев, через день вагинально. До лечения у 65% пациенток отмечали зуд и сухость влагалища, болезненность при половом акте наблюдалась у 11 (26%) пациенток. Кольпоцитологическая картина позволяла определить атрофический кольпит более чем в 50% случаев в этой группе.

Через 2 месяца после лечения отмечено значительное ослабление симптоматики, прекращение патологических выделений. Симптомы «раздражения» мочевого пузыря в процессе лечения овестином исчезали параллельно с уменьшением признаков эстрогенной недостаточности.

В результате проводимой ЗГТ отмечена положительная динамика изменений микрофлоры не только влагалища, но и мочи на фоне нормализации пролиферативных процессов эпителия мочевых путей и слизистой оболочки влагалища.

^ БЕССИМПТОМНАЯ БАКТЕРИУРИЯ У БЕРЕМЕННЫХ
Билык О.В., Бойко А.В., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Куземенская М.Л.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Наличие у беременных инфекции мочевыводящих путей, в том числе и бессимптомной, увеличивает риск развития анемии, нарушения функции почек, преждевременных родов, гипотрофии плода, перинатальной смертности. Бессимптомная бактериурия у беременных в 10 раз повышает развитие клинических проявлений уроинфекции.

Приведенные данные получены на основании комплексного обследования 60 беременных в отделении патологии беременных СОЦАГР. В 1 группу (сравнения) вошли 30 беременных, составивших группу риска в отношении внутриутробного инфицирования плода на основании данных анамнеза и особенностей течения беременности. У данной группы женщин беременность протекала на фоне угрозы прерывания, обострения хронического пиелонефрита, ОРВИ, выявлены кольпиты, многоводие. Учитывалось наличие у женщин хронического тонзиллита, пиелонефрита, воспалительных заболеваний матки и придатков, случаев самопроизвольного прерывания беременности.

Во 2 (основную) группу вошли 30 беременных с угрозой развития внутриутробной инфекции, которым проведена схема лечения, включающая: антибактериальную терапию комбинированным препаратом Вампилокс, в состав котрого входит амоксициллин, клоксациллин, Lactobacillus Sporogenes. Препарат принимали по 1 капсуле каждые 8 часов в течение 7 дней. 3 группу (контрольную) составили 20 соматически здоровых женщин, у которых беременность протекала без осложнений. По сравнению с контрольной, у беременных 1-й и 2-й групп значительно чаще был отягощен анамнез, отмечено осложненное течение беременности.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что ведущими факторами риска внутриутробного инфицирования являются наличия в анамнезе инфекционной соматической патологии: острые респираторные вирусные инфекции, хронический тонзиллит, бронхит, пиелонефрит, хронические воспалительные заболевания гениталий, сальпонгоофориты.

«Микробиологическими» факторами риска у женщин с бессимптомной бактериурией является наличие в урогенитальном тракте смешанного паразитоценоза, представлена вирусно-бактериально-грибковыми ассоциациями.

В связи с полученными результатами мы рекомендуем обязательное лечение бессимптомной бактериурии.

В результате проведенного клинико-лабораторного, функционального и статистического анализов окончания беременности и родов у женщин исследуемых групп, продемонстрировано преимущество комплексной патогенетической терапии с использованием препарата Вампилокс. Подтверждением эффективности комплекса лечебно-профилактических мероприятий было то, что в основной группе не было случаев преждевременных родов, прееклампсии тяжелой степени, преждевременного излития околоплодных вод, уменьшения количества женщин с угрозой прерывания беременности.

^ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ ПОЛОГІВ ЗА ІНДЕКСОМ МАТВЄЄВА
^ Карпенко Л.Є., Стовбир Г.С., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – асист. Грінкевич Т.М.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Проблема вибору раціонального методу родорозрішення турбувала акушерів на протязі всього часу існування акушерської допомоги. Існує багато методів допологового обстеження вагітних, численних схем ведення жінок з різними групами ризику, які допомагають оцінити стан вагітної жінки та її плоду, завдяки чому проводиться вибір методу і тактики родорозрішення. Нажаль, досконалої акушерської тактики на сьогодняшній день не існує.

Одним із прогностичних параметрів вузького тазу напочатку XX століття був індекс Матвєєва (ІМ). На теперішній час в акушерській практиці його не використовують. У нас виникла думка чи може ІМ стати прогностичним показником пологів у жінок з ростом менше 160 см.

Нами було переглянуто 1400 історій пологів за 2006 рік, які відбулися в СОЦАГР. Було виявлено 114 жінок, в яких ІМ нижче 120, що становить біля 8% від всіх пологів. Серед цих жінок 96 (84%) народжували вперше. Фізіологічні пологи в терміні вагітності 35-41 тиждень були проведені у 37 (32,5%) жінок: з них ІМ - 119 - 117 у 33 (29%) жінок, ІМ – 116-117 у 4 (3,5%) жінок. Вага плода у них складала 2700-3500 гр., загальний стан новонароджених за шкалою Апгар 8-9 балів, всі діти були виписані в задовільному стані. Допологова діагностика показала,що загальнорівномірно звужений таз (ЗРЗТ) І ст був у 8(16%) жінок. Наряду з цим, мали місце ускладнення під час пологів: первинна слабкість пологової діяльності у 6(16%) жінок, загроза розриву високої промежини у 9(24%) жінок.

Родорозрішення шляхом кесарева розтину було проведено у 77(67,5%) жінок. З них у 45(58,5%) жінок, в яких ІМ 114-116 – у 21(46,6%) та ІМ 117-119 у 24(53,4%), втручання проведено ургентно. У 32(41,5%) жінок втручання було плановим, ІМ 114-116 був у 7(21,8%), у решти жінок ІМ 117-119. Показаннями для проведення ургентної операції було: клінічно вузький таз у 32(71%) жінок, слабкість пологової діяльності – 13(29%) жінок. Стан новонароджених цієї групи жінок по шкалі Апгар був 7-8 балів. Показаннями для планового кесарева розтину були: ЗРЗТ І-ІІ ст з сідничним передлежанням – 13 (41%) жінок, аномалії розвитку матки у 8(25%) жінок, важкі гестози у 7(21,5%) жінок, ЗРЗТ ІІІ ст у 4(12,5%) жінок. Стан новонароджених цієї групи жінок по шкалі Апгар був 7-9 балів. Вага новонароджених становила 3000-3700 гр.

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що ІМ може бути додатковим критерієм прогнозування перебігу пологів у жінок з низьким ростом, що дає можливість розробити своєчасно раціональну тактику ведення пологів.


^ ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ЕРИТРОПОЕТИНОМ ВАГІТНИХ ЖІНОК

ІЗ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНОЮ АНЕМІЄЮ

Маркевич В.В., аспірант

Науковий керівник – д-р .мед.наук, проф. Вдовиченко Ю.П.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства і гінекології,

НМАПО ім. П.Л. Шупика, кафедра акушерства,

гінекології і перинатології

Проблема залізодефіцитної анемії (ЗДА) у вагітних ще далека від свого вирішення. Зокрема потребує вивчення стан еритропоетинсинтезувальної функції при ЗДА у вагітних.

Досліджений вміст еритропоетину у сироватці крові вагітних жінок із ЗДА.

Еритропоетинсинтезувальна функція у вагітних із ЗДА у І та ІІ триместрах була більш напруженою ніж у жінок з фізіологічним перебігом вагітності. У третьому триместрі навпаки спостерігалось її пригнічення – вміст ЕПО у сироватці крові був майже удвічі меншим ніж у вагітних без ЗДА.

Вміст еритропоетину в сироватці крові у жінок при фізіологічному перебігу вагітності та ЗДА (мОд/мл)



^ Триместр вагітності



І

ІІ

ІІІ

Вагітні із ЗДА

56,83±5,55

n=10

61,31±8,33

n=10

45,08±5,17

n=10

Вагітні без ЗДА

44,51±2,98

n=12

35,97±2,57

n=11

p<0,01

p1<0,05

85,06±4,38

n=11

p<0,001

p1<0,001

p2<0,001

Примітки: р - достовірність різниці відносно вагітних із ЗДА;

р1, р2 – достовірність різниці відносно І та ІІ триместру відповідно.

Отже раціональним є використання еритропоетину при лікуванні ЗДА у вагітних.

^ ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНІЙ ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

У ВАГІТНИХ ГРУП ВИСОКОГО РИЗИКУ

Дмитришин Л.М ., Дрінь Т.М., Кишакевич І.Т.

Івано-Франківський державний медичний університет

Найважливішим досягненням практичного акушерства за останні два десятиліття є вчення про єдину функціональну систему «мати – плацента – плід». Це дозволяє по – новому вирішувати проблеми перинатальної захворюваності та смертності, які пов’язані з фетоплацентарною недостатністю.

Актуальним та перспективним в розвидку даного розділу акушерства є застосування в комплексній профілактиці та лікуванні фетоплацентарної недостатності медичного озону, який має багатофакторну неспецифічну дію. Озонотерапія, за даними клінічних та експериментальних досліджень, стимулює гормонопродукуючу функцію фетоплацентарного комплексу, посилює активність імунокомпетентних клітин, збільшує рівень гемоглобіну, покращує реологію і киснево транспортну функцію крові, підвищує артеріальну напругу кисню, активує ферментні системи антиокислювального захисту організму .Це може бути впроваджено на всіх рівнях патогенетичної терапії різноманітніх ускладнень гестаційного процесу , які являються факторами ризику розвитку фетоплацентарної недостатності .

Під нашим спостереженням перебували 30 вагітних жінок із групи високого ризику по розвитку фетоплацентарної недостатності . Ми поєднували озонотерапію з комплекс