Реферат: Кабінет психолога в системі освіти вступ

КАБІНЕТ ПСИХОЛОГА В СИСТЕМІ ОСВІТИ

ВСТУП

В умовах переходу України до ринкових відносин, зі ство­ренням ринку праці, нових форм власності місце роботи спе­ціаліста набуває все зростаючого соціально-економічного зна­чення. Адже все це значною мірою впливає на результати праці, положення й авторитет особистості в суспільстві, колективі, на рівень добробуту, сприяє найбільш ефективній реалізації особистісного професійного потенціалу, а держава отримує максимальну віддачу.

З кожним навчальним роком перед практичними психо­логами і соціальними педагогами постають все нові й нові завдання, що випливають із концепції реформування системи освіти. Для здійснення професійної діяльності практичному психологу (соціальному педагогу) дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів системи ос­віти (далі — навчальних закладів), відповідно до їхніх посадових інструкцій, потрібен окремий спеціально обладнаний кабінет, а точніше: робочий кабінет, навчальний психологічний кабінет і кабінет психологічного розвантаження.

У психологічному кабінеті забезпечується своєчасне і систе­матичне вивчення психофізичного, соціального розвитку дітей, мотивів їхньої поведінки і діяльності з урахуванням вікових та інтелектуальних особливостей. Кабінет діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку і саморозвитку дітей, сприяє виконанню освітніх і ви­ховних завдань навчальних закладів системи освіти.

Навчальний заклад системи освіти забезпечує організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування психологічного кабінету. Приміщення, обладнання, майно кабінету утримується навчальним закладом на безстроковому користуванні та оперативному управлінні.

Діяльність у психологічному кабінеті регламентується зако­нами України, іншими законодавчими актами, нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти України, затвердженими в установленому порядку навчальними програмами та планами.

Основні вищи діяльності, які виконує психолог у кабінеті:

профілактика — своєчасне попередження відхилень у пси­хофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

діагностика — психологічне обстеження вихованців, учнів і студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їхній розвиток і навчання;

прогностика — розробка, апробація і застосування моде­лей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, між групових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;

корекція — здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та ін­дивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація — надання психолого-педагогічної допомо­ги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій або складній життєвій ситуації з метою адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;

проектування — визначення змісту, напрямків та психолого-педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу і групи.


Від створених умов, організації робочого місця, технічного устаткування та забезпечення психологічного кабінету всім не­обхідним залежить ефективність роботи практичного психолога та соціального педагога навчального закладу системи освіти.


^ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ

ПСИХОЛОГІЧНОГО КАБІНЕТУ

СИСТЕМИ ОСВІТИ


Психологічна служба системи освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України. Вона діє на підставі ст. 21, 22, За­кону України «Про освіту» з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку осо­бистості дитини, забезпечення ефективності навчально-вихов­ного процесу в навчальних закладах.

Психологічний кабінет — одна з ланок системи психологіч­ної служби в освіті. Він призначений для надання своєчасної кваліфікованої психологічної, профілактичної, консультативно-методичної та психокорекційної допомоги дітям, їхнім батькам і педагогам різних навчально-виховних установ з питань роз­витку . навчання й виховання, а також соціально-психологічної реабілітації й адаптації.

Адекватність і повноцінність функціонування психологічно­го кабінету має базуватися на відповідному сучасним вимогам методичному й організаційному забезпеченні, а також включати необхідне технічне оснащення й устаткування.

Особливості роботи психологічного кабінету визначають доцільність створення його безпосередньо на базі навчально-виховної установи (дитячий садок, школа, школа-інтернат тощо) для забезпечення регулярності відвідування кабінету даним контингентом дітей, підбору Й адаптації методів і прийомів пси­хологічного впливу до конкретних умов життєвого середовища й соціальної взаємодії дітей різних вікових груп, їхніх батьків, вихователів і вчителів.

Багатофункціональність психологічного кабінету, орієнто­ваність його на надання допомоги в різних ситуаціях дозволяє вирішувати ряд завдань, пов'язаних із корекцією порушень і їхніх наслідків у дітей різних категорій.

Робота в умовах конкретної навчально-виховної установи дозволяє психологові ґрунтовно вникнути у виховну ситуа­цію, краще пізнати як дітей, так і вчителів, вихователів, їхні взаємини, налагодити контакт із батьками. Психолог одержує можливість спостерігати дітей у реальних життєвих ситуаціях, аналізувати всю систему впливів на дитину, бачити результати своєї діяльності: як втілюються в життя його поради й рекомен­дації, які зміни відбуваються в житті школи, дитячого садка, ПТУ, у результаті його консультативної, профілактичної психо­корекційної роботи.


^ Організація діяльності психологічного кабінету ґрунтується на принципах, визначених статтею 6 закону України «Про ос­віту», зокрема на принципах:

демократизму і гуманізму;

рівності умов для кожного учасника навчально-виховного процесу щодо повної реалізації його духовного, творчого та інтелектуального потенціалу;

безперервності фахового вдосконалення;

незалежності від політичних партій, громадських і релігій­них організацій.



Головні напрямки діяльності психологічного кабінету:

консультативно-методична допомога всім учасникам нав­чально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей і підлітків, допомога органам державного управління у плану­ванні освітньої діяльності;

просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім'ї;

превентивне виховання (через засоби масової інформації, в ході вивчення шкільних предметів у рамках навчальних про­грам або як окремого предмета), метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров'я, профілактика алкоголізму, наркоманії, СНЩу і зло­чинності серед неповнолітніх.



^ Основні завдання діяльності психологічного кабінету:

здійснення освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей і уч­нівської молоді, збереження їхнього повноцінного психічного здоров'я;

надання методичної допомоги батькам і педагогічному колективу у вивченні спрямованості школярів для подальшого розвитку інтересів, нахилів і здібностей учнів через гуртки, групи за інтересами тощо;

організація процесу самопізнання учнями своїх, важливих для розвитку індивідуально-психологічних особливостей;

здійснення превентивного виховання, профілактики зло­чинності, алкоголізму й наркоманії, інших залежностей і шкід­ливих звичок серед підлітків та молоді;

формування психологічної культури вихованців, учнів, педагогів, батьків;

забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

сприяння повноцінному особистісному й інтелектуально­му розвитку дітей на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і самороз­витку;

пошук специфічних для кожної дитини шляхів оптималь­ного розвитку її потенційних можливостей у сфері інтересів, здібностей, нахилів;

розроблення індивідуально орієнтованих програм роз­виваючої та психокорекційної роботи з метою максимального сприяння психічному й особистісному розвитку дітей;

створення й реалізація ефективних методів надання пси­хологічної допомоги й підтримки в екстремальних і критичних ситуаціях;

консультування з питань психології, її практичного вико­ристання в організації навчально-виховного процесу.


Для вирішення поставлених завдань робота психологічного кабінету в системі освіти має відповідати певним психолого-педагогічним вимогам, основними з яких є:

врахування сучасних психолого-педагогічних і методичних підходів до навчання та виховання, у проведенні групових та індивідуальних (форм роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу;

відповідність оснащення психологічного кабінету кон­кретній спеціалізації ДНЗ, ЗНЗ, ПТНЗ, місцевим соціальним умовам тощо;

відповідність оформлення кабінету єдиним вимогам і прин­ципам форми і змісту, наглядності інформаційного матеріалу тощо;

необхідність систематично вивчати, переймати і викорис­товувати в роботі психологічного кабінету передові вітчизняні та зарубіжні методи, постійно поновлювати методичні матеріали кабінету, технічні засоби тощо.


Напрям і зміст діяльності психологічного кабінету здійсню­ються фахівцями-психологами, які закінчили вищий навчаль­ний заклад за фахом «психологія» або «практична психологія», і визначаються посадовими інструкціями та функціональними обов'язками.

Психологічний кабінет очолює завідувач, який призначається на посаду керівником навчального закладу за погодженням із районим центром практичної психології і соціальної роботи.

Для забезпечення успішної роботи кабінету необхідні творчі контакти з медичними установами, взаєморозуміння, взає­модія та взаємодоповнюваність позицій психолога, педагога, соціального педагога, тісний контакт із батьками або особами, які їх заміняють. Це дозволить визначити стратегію у вирішенні проблем психологічної допомоги, створенні особистісно-орієнтованих програм розвивальної та психокорекційної роботи з дітьми різного віку.


^ ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ Й ОСНАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КАБІНЕТУ


Психологічний кабінет можна розглядати як своєрідне поле взаємодії практичного психолога з дітьми різного віку, їхніми батьками, вихователями, вчителями, у центрі уваги зосереджені інтереси насамперед дитини. Принцип «насамперед дитина» визначає особливості роботи і забезпечення психологічного кабінету.

Графік роботи кабінету має забезпечувати можливість прове­дення консультацій і занять у будь-який зручний час для дітей, батьків, учителів, вихователів, викладачів: безпосередньо після уроків, занять, можна використовувати великі перерви.

Організаційне забезпечення кабінету передбачає вимоги до його устаткування, у тому числі технічних сучасних засобів, методичних матеріалів, документації тощо.


^ ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КАБІНЕТУ


До завдань психолога входить виявлення особливостей психічного розвитку дитини, сформованості певних психо­логічних утворень, відповідність рівня розвитку вмінь, знань, навичок, особистіших і міжособистісних особливостей віковим орієнтирам, вимогам суспільства тощо. Щоб якісно виконати зазначені завдання, психологу необхідно використати у своїй діяльності передові технології, у тому числі й інформаційні.

Наявність комп'ютера у психологічному кабінеті, вихід в Інтернет дозволяє збільшити обсяг виконуваної психологом роботи, тому що вивільняє час, допомагає систематизувати теоретичний і діагностичний матеріал за різними напрямками, такими як: психопросвіта і психопрофілактика, психодіагности­ка, психокорекція й розвиток. Дозволяє збирати й накопичувати банк діагностичних даних за темами, класами, що. дає мож­ливість простежити динаміку розвитку кожної дитини на різних етапах її перебування у. школі.

Комп'ютер необхідно застосовувати при оформленні та збері­ганні документації. Це дає можливість зберігати й коректувати річне планування, створювати на його основі четвертні й тижневі плани, допомагає у плануванні й підготовці тренінгових занять.

Процес діагностики стає більш адекватним, тому що комп'ютер дозволяє готувати стимульний матеріал індивідуально для кож­ної дитини. Результати психологічної діагностики заносяться у зведені таблиці. Наявність комп'ютера також дозволяє роби­ти універсальні таблиці, аналітичні довідки, які потім просто заповнюються.

Використання інформаційних технологій значно скорочує час тестування й обробки отриманих результатів. У роботі психоло­гічної служби використовують як готові методики та програми, так і створені на основі тестової оболонки.

Комп'ютерні технології дозволяють робити будь-яку інфор­мацію такою, яка краще сприймається візуально, тому що лише теоретична подача спричиняє те, що в пам'яті зберігається всьо­го ЗО % від усього обсягу інформації; складання різних діаграм і графіків, подача яких у вигляді презентацій сприяє кращому сприйняттю й запам'ятовуванню інформації.

Крім програмно-методичного комплексу можна накопичу­вати різні комп'ютеризовані тести: Равена, Люшера, Айзенка, тести професійного відбору тощо. Це автоматизує математич­ну обробку, даних психодіагностики, скорочує час обробки і дає можливість охопити більшу кількість учнів. Комп'ютерні діагностичні технології дозволяють психологові максимально дотримуватись етичних норм своєї професії, таких, як принцип конфіденційності, відповідальності, компетентності, благопо­луччя досліджуваного.

Комп'ютер у кабінеті — активний помічник психолога, він дозволяє ілюструвати й урізноманітнювати будь-який матеріал при підготовці та проведенні корекційно-розвивальних занять, науково-дослідної і психопросвітницької роботи серед учнів, педагогів і батьків.

Особливо слід відзначити ефективне поєднання й вико­ристання можливостей комп'ютерних технологій і телестудії навчального закладу. Подібне поєднання технологій дає мож­ливість створити теле-, відео- і радіопередачі, які використо­вуються в роботі психолога для психологічної освіти батьків, дітей, учителів, проведення з ними практичних занять, семінарів тощо.


Варто зауважити як один із найефективніших серед інфор­маційних технологій — метод використання презентацій:

на корекційно-розвиваючих заняттях з учнями;

на семінарах, практикумах з учителями, учнями;

на педагогічних радах.


Можливість використання ресурсів мережі Інтернет дозволяє психологові отримувати найновішу і найсучаснішу інформацію, без якої неможливо кваліфіковано надати допомогу у вирішенні таких важливих питань, як вибір професії. Співробітництво з районним і міським центром професійної орієнтації молоді за допомогою мережі Інтернет допоможе швидко одержати й зібрати великий банк даних із цієї проблеми: перелік середніх і вищих навчальних закладів України, класифікатор спеціаль­ностей, на які проводяться набори, рейтинг спеціальностей, інформація про підготовчі курси й відділення та багато чого іншого.


Використання інформаційних технологій дає можливість:

класифікувати й систематизувати накопичений психоло­гом теоретичний і діагностичний матеріал;

знайомити з найцікавішими матеріалами в області пси­хології навчання, виховання не тільки безпосередніх учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, педагогів), але й широке коло зацікавлених осіб на сайті школи, головною метою якого є розширення інформаційного освітнього простору ШКОЛИ.

Технічні засоби психологічного кабінету: система відеозапису й відеовідтворення з набором відеозаписів і слайдів; систе­ма звукозапису та звуковідтворення з набором звукозаписів, комп'ютером, принтером, ліцензованим програмним забезпе­ченням, аудіотехнікою з достатньою кількістю касет і дисків, діагностичними засобами.



^ Орієнтовний перелік технічних засобів

№ з/п

Найменування

Кількість

1

Комп'ютер 5АМ81ІКО (системний блок ЗАМ5ШС)

1

2

Монітор 5АМ81ЛМО

1

3

Принтер кольоровий ЕР5(Ж

1

4

Сканер ЕР8ОИ

1

5

Мультимедійний проектор (доступний для використання)

1

6

Екран

1

7

Цифрова камера 8АМ81ЖС

1

8

Фотоапарат

1

9

Магнітофон

1

10

Калькулятор

1

11

Інформаційні диски

1

12

Аудіокасети для релаксації

1

13

Телефон (окрема лінія)

1

14

ШТЕІШЕТ (окрема лінія)

1

Канцелярське приладдя

№ з/п

Найменування

Кількість

1

Папір А4 , АЗ

7 комплектів

2

Папір кольоровий

4 комплекти

3

Маркери всіх кольорів

10 комплектів

4

Клей

2 шт.

5

Магніти

20 шт.

6

Фломастери

7 комплектів

7

Ватман

10 шт.

8

Ножиці та но&і для паперу

7 шт.

9

Зошити

4 шт.

10

Файли

50 шт.

11

Папки

15 шт.

12

Лінійка

5 шт.

13

Коректор

2 шт.

14

Альбоми для малювання

9 шт.

15

Степлер

2 шт.

16

Фарби

10 комплектів

17

Пластилін

5 комплектів


Меблі

Робочий кабінет практичного психолога (соціального педаго­га) укомплектовується меблями. Меблі мають бути з округленими формами (для дошкільників) і встановлюватися з урахуванням призначення кабінету (у контексті загальної пластичної ком­позиції).

Орієнтовний перелік меблів



№

З/П

Найменування

Кількість

1

Стіл письмовий

2

2

Стіл журнальний

1

3

Сейф

1

4

Шафа (3 секції зі скляними дверима)

1

5

Шафа для методичної літератури

2

6

Комп'ютерний стіл

1

7

Стільці м'які

20

8

Крісла

15

9

Парти учнівські

20

10

Фліп-чарт (магнітна дошка)

2

11

Кольорові змінні декоративні перегородки

2

12

Картини

4

13

Тумбочка для квітів

2

14

Акваріум

1

15

Клітка для птахів

1

16

Інформаційні стенди

1

17

Стенди для робочого користування

1

18

Скринька довіри

1

19

Килим

2

20

Живі квіти у вазонах

7

21

Жалюзі

2

22

Дзеркало

1


Крім загальних організаційних вимог, створюючи психологіч­ний кабінет, варто зауважувати спеціальні вимоги до приміщень і матеріально-технічної оснащеності.

Кабінет може бути створений на базі стандартного класного або аудиторного приміщення на основі нових форм організації простору у зв'язку з його функціональним призначенням.

Приміщення має бути теплим і в той же час добре провітрю­ваним. У зимовий час, у зв'язку з підвищеною сухістю повітря, для його зволоження й іонізації можна використовувати спе­ціальні прилади або кондиціонер.

Необхідна ізоляція приміщення від шуму, вібрації й інших несприятливих факторів. Для ізоляції від шумів коридору кім­ната повинна бути обладнана подвійними дверима. Під час занять на вхідних дверях необхідно вивісити попередження про дотримання тиші.


^ КОЛІР СТІН, ПІДЛОГИ, МЕБЛІВ

Колір стін, підлоги, меблів, штор підбирається за принципом використання спокійних і нейтральних тонів, які не викликають додаткових подразнень. У колірно-світловому інтер'єрі краще використовувати блакитні й зелені тони (голуба стеля для імі­тації неба, зелена підлога для створення образу природи).

Природа завжди дарувала людині нескінченне віяло колір­них переживань. У більшості людей є певна симпатія до одних кольорів і антипатія до інших, тобто особиста колірна шкала, яку можна розглядати як вияв індивідуальності. Шкала улюб­лених кольорів змінюється протягом життя людини. Так, діти дошкільного віку віддають перевагу червоному кольору, дітям набагато більше, ніж дорослим, подобаються інтенсивні ко­льори.

Відчуття людини змінюються залежно від колірного середо­вища: у кімнаті, пофарбованій у синьо-зелений або синій колір, здається холодніше, ніж у кімнаті з такою ж температурою, але жовтогарячого кольору.

У психологічній практиці колір використовується як елемент створення психологічного комфорту та як засіб емоційно-есте­тичного впливу на організм людини.

За впливом на людину всі кольори можна розділити на дві групи: теплі (відтінки червоного й жовтого) та холодні (блакит­нувато-фіолетові тони). Найбільш сприятливо впливають на зір і центральну нервову систему зелений і блакитний кольори. Усі світлі тони добре впливають на психофізіологічний стан люди­ни, викликають гарний настрій. Темні тони, насичені відтінки кольору пригнічують, а червоний і жовтий кольори збуджують, активізують центральну нервову систему.

Колір пов'язаний і зі слухом. При сприйнятті шуму під­силюється функція зорових рецепторів, тому підсилюється сприйняття зеленого кольору, а підвищене сприйняття цього ж кольору певною мірою «покриває» шум. При слуханні звуко­вих тонів жовтогарячий колір здається світлішим і жовтішим, ніж у тиші. Якщо звуки похмурі, червоний колір здається темнішим. Правильне застосування кольору в оформленні при­міщень дозволяє змінювати настрій людини, впливає на весь її тілесно-духовний організм. Тому в оформленні інтер'єру треба виходити із законів колірної динаміки, враховувати те, що кольорово-світлове середовище створює певні вражен­ня в дитини, впливає на її відчуття і настрій. Вплив кольору на психічний стан дитини має неодмінно враховуватися при організації простору життєдіяльності. Правильне використання кольору — один із найважливіших факторів, що забезпечують ефективність роботи кабінету.

Для вибору колірної гами кабінету психолога можна викорис­товувати «природне колірне коло» І. Ґете. У його основі — оцін­ка кольору за категоріями й виділення основних і складених кольорів першого і другого ступеня.

Основні кольори — жовтий, синій, червоний, з яких теоре­тично можуть бути складені інші кольори. Складені кольори першого ступеня виходять зі змішання двох основних кольорів.

Складені кольори другого ступеня утворюються з поєднання складених кольорів першого ступеня.

«Природне колірне коло» І. Ґете будується на вершинах рівностороннього трикутника, де розміщуються основні ко­льори — жовтий, синій і червоний. У побудоване на цих вершинах коло вписується такий же рівносторонній трикут­ник, на вершинах якого розташовуються складені кольори першого ступеня. На такому колі на протилежних точках будуть взаємно протистояти два кольори. Вони називаються протилежними або додатковими. Протилежні кольори зав­жди через різкий контраст створюють сильні стійкі ефекти впливу. Складені кольори справляють інше враження, ніж їхні складові. Так, складений колір із синього й зеленого не заспокоює, а скоріше викликає почуття непевності й зане­покоєння, наші очі в такому випадку несвідомо шукають для компенсації оранжево-червоний колір. Знання цих ефектів впливу кольору на стан психіки можна використовувати при плануванні територіального простору кабінету залежно від завдань роботи.

Наприклад, для сімейного консультування бажано оформити зону очікування й консультативну зону як простір, що забезпе­чує відносний спокій, настроєність на діалог, вільне спілкуван­ня, тому колірне рішення тут має бути витримане в основних тонах. Використання насичених відтінків червоно-жовтогарячо­го кольору в цій зоні протипоказано. Не рекомендуються також різкі для сприйняття колірні контрасти.

Для організації ігротерапії, навпаки, простір оформляється із застосуванням насичених тонів, що іноді різко контрастують. Тут можна змішувати основні тони, застосовувати складені ко­льори першого і другого ступеня. При цьому варто враховувати, що у приміщенні з гарною акустикою при музичному супроводі звучні кольори (оранжево-червоні) підсилюються.

Отже, колірний клімат кабінету є його важливою складо­вою. Колірне рішення інтер'єру можна змінити за допомогою спеціальних технічних пристосувань — світлофільтрів, світло-регуляторів, кольородинамічного панно, кольорових рухливих перегородок для перепланування простору. Добре, аби в кабінеті була спеціальна кольорово-світлова програма для супроводу занять із дітьми.


^ ОСВІТЛЕННЯ КАБІНЕТУ

Інтенсивність освітлення має регулюватися в широкому діапазоні (від яскравого освітлення до повного затемнення). Максимальний рівень загальної освітленості — до 1000 лк. Рекомендується комбіноване освітлення як лампами денного світла, так і лампами накалювання. Перед і після відновлюючих, релаксаційних або розвиваючих занять застосовується звичайне верхнє освітлення; під час спеціальних занять включаються біч­ні настінні бра зі слабким зеленим світлом. Сеанси релаксації проходять у напівзатемненому приміщенні, що сприяє зняттю напруження.

Як джерела світла рекомендується використання дугових ртутних ламп потужністю 250, 400, 1000 Вт, а також люміне­сцентних потужністю 40 або 80 Вт у поєднанні зі звичайними лампами.


^ ОЗЕЛЕНЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КАБІНЕТУ

Рослини, збагачуючи повітря киснем, позитивно впливають на організм людини, сприяють створенню оптимальних санітар-но-гігієнічних і естетичних умов для занять і відпочинку.

Правильно організоване озеленення психологічного кабінету, засноване на принципах фітодизайну, — найбільш повноцін­на форма компенсації потреби людини у природному середо­вищі.

Психологи встановили, що діти реагують на навколишнє середовище більш безпосередньо, ніж дорослі. Тому потріб­но уважно, з урахуванням рекомендацій проектувати дитячі приміщення, кімнати для ігор, занять, захищаючи дітей від несприятливих впливів навколишнього середовища. Ці вимоги стосуються організації спеціалізованого кабінету дитячого психолога, який обов'язково має бути озелененим.

Принципи фітодизайну вимагають урахування таких мо­ментів:

1) архітектурних та інженерних:

створення комфортних умов для людини (об'ємно-плану­вальні, мікрокліматичні й естетичні);

створення нормальних умов для росту й розвитку рослин (освітлення, ґрунт, дренаж, полив і т. д.);

2) біоекологічні:

підбір асортиментів рослин (світлолюбні, тіньовитривалі й тіньолюбні);

підбір композицій рослин (прямостоячі й ампельні, а та­кож в'юнкі) тощо.



Найбільш сприятлива для розвитку рослин спеціальна квітко­ва вітрина (флораріум). Особливо часто вона використовується, якщо приміщення без вікон і без ліхтарів, у світлових пейзажних фітокомпозиціях. Вітрини флораріуму завжди є різновидом зимового саду.

Завдяки штучному освітленню таку вітрину можна розміщу­вати у різних куточках приміщення або використовувати для поділу основних зон психологічного кабінету.

Матеріалом для квітів служить метал, бетон, кераміка, плас­тик, дерево. У керамічній посудині або дерев'яному ящику можна висадити трохи рослин, створивши невеликий ландшафт. Це може бути куточок «пустелі» із сукулентів або ландшафт на зразок японського саду з невеликою папороттю й нерівни­ми каменями в основі. Непогано використовувати в кабінеті й рослини місцевої флори.

Керамічні, скляні, дерев'яні або пластикові ємності можуть мати різноманітні форми й розміри, щоб їх зручно було фор­мувати у групи, створюючи перепади висоти.

Доцільно будувати фітокомпозицію в кабінеті за принци­пом наближення до природного ландшафту, але в мініатюрі. Найбільш характерними асоціативними рослинними фітоком-позиціями, екологічно й естетично сумісними, є «тропічний ліс», «лісові галявини», «зелена стінка», «скельна», «болотна» і «садово-декоративна» композиції.

Якщо вітрину флораріуму розташовувати вздовж вільних стін, то доцільно задню її стінку зробити дзеркальною й тим самим ілюзорно збільшити обсяг інтер'єру й озеленення. При цьому необхідно враховувати, що дзеркала мають бути герметично захищені від вологи.

Вибираючи асортимент рослин, необхідно пам'ятати, що оп­тимальні умови їхнього виростання мають бути близькими до умов, комфортних для людини, тобто температура повітря — 18—24 °С, вологість — 50—60 %, освітленість — 500—1000 лк.

Для вітрин флораріумів у кабінетах без природного освітлен­ня рекомендуються фітокомпозиції «тропічний ліс» з асортимен­тами тіньовитривалих тропічних і субтропічних рослин.

Плануючи інтер'єри зон психологічного кабінету, можна вводити в них живі квіти, зелені трав'яні газони, фітокомпо­зиції, іноді щебіт птахів, щоб повніше імітувати екологічний простір людини, що впливає на дітей особливо в ті години, коли вони найбільш сприйнятливі до цього, під час напруже­ної праці, соціальних контактів високої напруженості. Захист від шкідливого впливу середовища на психологічний стан лю­дини в цьому випадку можна знайти в добре організованому екопсихологічному просторі, що імітує природне середовище. Для цього доцільно застосовувати фітодизайн в умовах психо­логічного кабінету.

Вдалим доповненням фітодизайну є використання під час занять записів звуків природи, шуму лісу, моря, пташиного співу, що сприятливо впливає на організм і добре сприймається дітьми.


^ МУЗИЧНІ ЗАСОБИ В КАБІНЕТІ ПСИХОЛОГА

Одним із психологічних засобів впливу під час індивідуальних і групових занять у кабінеті застосовуються спеціально підібрані музичні програми, вплив яких характеризується багатоплано­вими змінами функціонального стану організму. Музика або музикотерапія своєрідно впливає на людину: варіюючи музичне тло, можна керувати працездатністю людини або підсилювати релаксацію. .

Музикотерапія — це використання музики як засобу корек­ції. Численні методики музикотерапії передбачають цілісне й ізольоване використання музики як основного та провідного фактору вплившу (прослуховування музичних творів, індивіду­альне та групове музикування), а також доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів посилення їхнього впливу й підвищення ефективності.

У 80-ті роки вийшло кілька монографій, присвячених му­зикотерапії, у кожній є розділи, присвячені застосуванню му­зики в лікуванні дітей із неврозами (К. Швабі, 1974), раннім дитячим аутизмом (Р. Бенензон, 1973), а також дослідження з об'єктивізації впливу музики на дітей (У. Грюс, Г. Грюс, 3. Мюллер, 1971). У 1982 р. у Берліні вийшла книга Ю. Брюк-нер, І. Медераке й К. Ульбрих «Музикотерапія для дітей», де досить детально розглянуті всі можливі види дитячої музи­котерапії, включаючи пантоміму й різні способи малювання під музику.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоцій­них відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосома­тичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних утрудненнях тощо.

Після другої світової війни за рубежем набуло досить широ­кої популярності лікування різних психічних розладів музикою. Визначилися два незалежних один від одного напрямки: амери­канська та шведська школи. Американська музикотерапія емпі­рично клінічно орієнтована. Це в основному описи клінічного ефекту впливу різної за формою та змістом музики, на підставі чого складаються «лікувальні» музичні каталоги. Це своєрідна музична фармакологія, в якій виділяють дві сторони лікувально­го впливу: стимулюючу й седативну. Прихильники психоаналізу вважають, що музика впливає на сферу потягів. Використову­ючи для пояснення ефекту музики поняття «катарсису», вони вкладають у цей термін таке значення: музика — не тільки засіб, що знижує й усуває емоційне напруження, але й канал для виходу сексуальної енергії.

Шведська школа, орієнтована на глибинну психологію, вва­жає, що в корекційній роботі музикотерапії має надаватися центральна роль, тому що музика завдяки своїм специфічним особливостям може проникати у глибинні шари особистості. Альтшулер виявила фізіологічні зміни в пацієнтів під впливом певних типів музики й обґрунтувала терапевтичний підхід, на­званий нею «ізо-принципом музикотерапії». Відповідно до цього положення музика сприяє встановленню вербального контакту, якщо вона відповідає емоційному тонусу клієнта. Наприклад, при депресії рекомендована музика тиха, спокійна, при інших порушеннях — голосна, швидкого темпу.

Правильний вибір музичної програми — ключовий фактор музикотерапії. Ще в 1916 р. Бєхтерєв писав: «Музичний твір справляє сильне враження, якщо за своїм станом співпадає з настроєм слухача. Музика, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не подобатися, але навіть дратувати».

Спеціальні фізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи людини. Дослідники довели, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення, підвищує темп реапі-рації. Була виявлена посилююча дія музичних подразників на пульс, подих залежно від висоти і сили звуку й тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювалася залежно від темпу, тональності музичного твору.

Фізіологічний вплив музики на людину заснований на то­му, що нервова система, а з нею й мускулатура здатні засвою­вати ритм. Музика є ритмічним подразником, з її допомогою можна досягти підвищення ритмічних процесів організму в більш строгій компактності й економності енергетичних затрат.

Відомо, що ритм маршу, розрахований на супровід загонів війська у тривалих походах, трохи повільніший, ніж ритм спокійної роботи людського серця. При такому ритмі музики можна йти дуже довго, не відчуваючи сильної втоми. Марші, що звучать під час парадних ходів, більш енергійні, трохи підви­щують нормальний ритм людського серця у спокійному стані, справляють підбадьорливий, мобілізуючий вплив. Доведено, що ритм маршу у три чверті заспокоює. Не менше, ніж ритм, впливає музична інтонація. В основі музики первинні голосові реа ції (плач, сміх, лемент), механізмом яких є як безумовний рефлекс, так і розвинені пізніше на їхній основі умовні інто­нації, в яких більше соціально узагальненбго значення. Таке поєднання різних інтонаційних основ забезпечує найбільшу виразність.

Серед музичних інструментів можна виділити лідера за впли­вом на стан людини — це орган. Відбираючи музичні твори, необхідно враховувати, що мелодійна музика, із чітким, строго вираженим ритмом викликає негайну відповідну реакцію прак­тично у всіх слухачів. Якщо ж у музичному творі немає єдиного чітко витриманого ритму, складна тематична архітектоніка, то сприймати твір можуть лише люди, які одержали певну му­зичну підготовку. У зв'язку з цим і реакція на прослуховуван-ня такої музики при відсутності належної музичної культури виникає трохи уповільнено, приблизно через 1—4 хвилини після початку прослуховування. Загало