Реферат: Програма «освіта cтолиці. 2006-2010 рр.» Київ 2006 паспорт

Додаток

до рішення Київради

від «19» грудня 2006 року

№ 289/346


ПРОГРАМА

«ОСВІТА CТОЛИЦІ. 2006-2010 рр.»


КИЇВ – 2006


П А С П О Р Т


ПРОГРАМИ

«ОСВІТА CТОЛИЦІ. 2006-2010 рр.»


Назва:

Програма «Освітa столиці. 2006-2010 рр.»


Підстава для розробки Програми:


Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” від 4 липня 2005 року № 1013/2005;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.07.05

№ 454 “Про заходи МОН України по реалізації Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”.



Замовник Програми:

Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).


Розробники Програми:

Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації),

Академія педагогічних наук України,

Інститут українознавства МОН України,

Київський міський педагогічний університет ім. Бориса Грінченка.


Авторський колектив:

керівники

авторського колективу:


заступники керівників

авторського колективу:


науковий консультант:



Журавський Віталій Станіславович,

Гриневич Лілія Михайлівна;


Горюнова Віра Зіновіївна,

Ващенко Людмила Миколаївна,

Сіверс Зінаїда Федорівна;


Савченко Олександра Яківна.


Мета Програми:

Створення умов для розвитку доступної та якісної системи столичної освіти відповідно до вимог суспільства, що динамічно розвивається, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням можливостей мегаполісу.


Завдання Програми:

Створення механізмів державно-громадського регулювання якості столичної освіти шляхом:

чіткої координації діяльності державних органів управління освітою та громадських інститутів освітньої політики;

запровадження освітнього маркетингу як інструменту системного відстеження соціальних запитів киян щодо освіти;

розширення форм неперервної освіти педагогів та управлінців, запровадження системи їхнього стимулювання;

організації незалежної експертної оцінки та наукового супроводу на всіх рівнях реалізації Програми.

Розробка та реалізація механізмів залучення додаткових фінансових та матеріальних ресурсів (цільових соціальних проектів, інвестицій, попечительських внесків тощо); підвищення ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів; прозорість використання фінансів у столичній освіті.

Приведення матеріально-технічного стану кожного навчального закладу та освітньої установи до потреб модернізації галузі.

Оптимізація мережі навчальних закладів та освітніх установ з урахуванням:

демографічних перспектив м. Києва;

зростаючих потреб мешканців столиці щодо якості освітніх послуг;

наступності й неперервності освіти;

матеріально-технічного та кадрового забезпечення реалізації концепції профільного навчання;

переходу на систему незалежного оцінювання.

Створення умов для збереження і зміцнення здоров‘я дітей шляхом:

запровадження здоров’язберігаючих технологій;

психологічного та медичного супроводу освіти;

моніторингу фізичного, психологічного, соціального стану школярів.

Забезпечення системного виховного впливу на дітей і молодь столиці через взаємодію державних і громадських інституцій:

створення організаційних, кадрових, інформаційних, матеріально-технічних умов для розробки та впровадження виховних систем у ЗНЗ різних типів і форм власності;

досягнення якості системи позашкільної освіти з максимальним охопленням нею школярів різного віку.

Забезпечення консолідації та взаємодії соціальних і наукових партнерів з метою інтенсифікації розвитку столичної освіти.

Розвиток міжрегіонального та міжнародного партнерства.




Терміни реалізації Програми:


2006-2010 рр.


Етапи реалізації Програми:


^ Організаційно-концептуальний етап – січень-жовтень 2006 року.

Розробка Програми, Концепції розвитку столичної освіти; визначення основних стратегій, заходів і механізмів розвитку (інноваційних проектів); виявлення ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових) реалізації Програми.

Базовий етап – жовтень 2006 року – перше півріччя 2010 року.

Практична реалізація інноваційних проектів Програми; організація моніторингового спостереження за результатами; координація дій.

Підсумковий етап – друге півріччя 2010 року

Аналіз результатів моніторингу Програми розвитку столичної освіти (2006-2010 рр.). Поширення позитивного досвіду; визначення перспектив подальшої роботи.


Структура Програми:

Вступ.

Концепція розвитку столичної освіти.

Ресурсне забезпечення Програми (інноваційні проекти).

Прогнозні показники фінансування Програми.


Виконавці Програми:

Головне управління освіти і науки КМДА, районні у місті Києві управління освіти, загальноосвітні навчальні заклади різних типів і форм власності, освітні установи міського підпорядкування, система професійно-технічної освіти, Київський міський педагогічний університет ім. Бориса Грінченка.


Обсяги та джерела фінансування:


Загальна вартість Програми становить 1988,8 млн.грн.


Очікувані результати:

Планується об’єднати потужний потенціал столиці у забезпеченні умов доступної та якісної освіти для реалізації можливостей і потреб кожного киянина.


Організація контролю та оцінювання:

Системний моніторинг реалізації Програми та її фінансування; участь батьків і громадськості у незалежному оцінюванні якості освіти.






З М І С Т


Стор.


Вступ

6


Концепція розвитку столичної освіти


7


Ресурсне забезпечення Програми (інноваційні проекти)


12

Проект 1. Модель національної школи

12

Проект 2. Здоров’я через освіту

14

Проект 3. Дошкілля

16

Проект 4. Профільне навчання

18

Проект 5. Школа повного року навчання

20

Проект 6. Приватна школа

23

Проект 7. Позашкільна освіта

25

Проект 8. Київський робітник

27

Проект 9. Обдарованість

30

Проект 10. Дитина з особливими потребами

32

Проект 11. Центр моніторингу столичної освіти

35

Проект 12. Київський підручник

37

Проект 13. Медійний простір освіти

38

Проект 14. Формування єдиного інформаційного середовища столичної освіти


41

Проект 15. Педагогічні кадри

43

Проект 16. Міжнародне партнерство

49

Проект 17. Вища освіта і наука: регіональний аспект

51

Проект 18. Модернізація матеріально-технічної бази освіти

55


Прогнозне фінансування Програми


57



ВСТУП

Підготовка Програми «Освіта столиці. 2006-2010 роки» зумовлена процесами модернізації національної системи освіти в Україні, підвищенням ролі регіонального компоненту в її розвиткові. Особливістю освіти столичного регіону є її соціальний, культурний, науковий потенціал. Місто Київ – найбільший територіально-адміністративний центр України – має потужні можливості для розвитку освітньої галузі як стратегічного ресурсу формування інноваційної моделі суспільства.

Нині в системі освіти столичного регіону відображаються як позитивні, так і негативні процеси, зумовлені змінами у суспільстві. Виклики держави, соціально-ідеологічні трансформації не оформлені у вимоги до освіти. Через фінансово-економічну нестабільність, нерівномірність бюджетних витрат, соціальну розмежованість у суспільстві недостатньо забезпечені потреби кожного киянина в освіті нової якості. Реальна практика столичної освіти мало узгоджена з європейськими нормами та стандартами. Насамперед, це стосується духовного розвитку людини, вибору нею цінностей морального життя. Проблемним залишається питання управління освітою, яке здебільшого засновується на контролюючих функціях діяльності та не повною мірою використовує справедливе оцінювання.

Загальна спрямованість модернізації освіти столичного регіону полягає у необхідності привести її у відповідність до європейських стандартів, потреб сучасного життя, цілеспрямовано орієнтувати на задоволення запитів киян щодо якісної та доступної освіти.

Нова Програма визначає стратегічні пріоритети розвитку освіти столичного регіону, започатковує організаційні шляхи її реалізації, обґрунтовує ресурсні потреби. Вона скеровує педагогів до реалізації ціннісних пріоритетів особистості, суспільства та держави на засадах європейських вимірів якості освіти.

Програма “Освіта столиці. 2006-2010 роки” покликана суттєво змінити київський освітній простір і стати еталонною для інших регіонів України.


^ КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ СТОЛИЧНОЇ ОСВІТИ


1. Загальні положення

Столична освіта є складовою загальнодержавної освітньої системи. Вона охоплює дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації різних типів і форм власності, професійно-технічну освіту, позашкільні заклади освіти, які розташовані у межах адміністративно-територіальної частини міста Києва. Керівництво функціонуванням і розвитком системи столичної освіти здійснює Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) через управління освіти районних у місті Києві державних адміністрацій.

Модернізація освіти столичного регіону повинна бути спрямована на підвищення соціального статусу української столиці, формування високого загальнокультурного фону. Це вимагає концентрації зусиль державних, громадських, творчих інститутів освітньої політики для підвищення якості освіти, зміцнення її матеріально-технічної бази, забезпечення ефективної підготовки педагогів і управлінців, розробки та запровадження нових економічних і управлінських механізмів розвитку. Зміни в системі столичної освіти повинні відповідати цінностям демократії та гуманізму.

^ Нормативно-правовою основою Концепції розвитку столичної освіти є державні документи: Конституція України, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про охорону дитинства”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про інтелектуальну власність”, “Про авторські та суміжні права”, а також Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04.07.05 № 1013/2005).

Концепція розвитку столичної освіти обґрунтовує стратегію та умови реалізації Програми «Освіта столиці. 2006-2010 рр.».

Концепція розвитку столичної освіти ґрунтується на таких положеннях:

розвиток столичної освіти має відбуватися на основі взаємодії державних і громадських інститутів освітньої політики, професійних, творчих спілок і асоціацій із урахуванням регіональної специфіки, її адміністративного, соціально-економічного, технологічного та наукового потенціалу;

широкі можливості на ринку праці столиці створюють передумови для формування у дітей та молоді свідомого мотивованого вибору свого професійного майбутнього через профільне навчання;

інноваційний розвиток освіти є умовою забезпечення її якості від дошкілля до зрілого віку;

відповідальність за результати підготовки школярів і студентів несуть усі учасники навчально-виховного процесу;

інтеграція освіти і науки, сприяння розвиткові наукової та інноваційної діяльності у навчальних закладах міста забезпечить модернізацію галузі.

Основними принципами розвитку столичної освіти визначено:

^ Принцип духовного розвитку особистості як провідну ідею освіти, що відображає потреби мешканців столиці у вихованні молоді на засадах духовних цінностей українського народу, взаєморозуміння поколінь; забезпечення права вибору кожного щодо типу, форми освіти, участі в організації навчально-виховного процесу.

^ Принцип здорового способу життя як умову забезпечення та зміцнення психічного та фізичного здоров'я всіх учасників навчально-виховного процесу. Система столичної освіти повинна стати основою формування культури здорового способу життя людини, запровадження системи заходів її екологічної та особистої безпеки, здійснення постійного контролю за станом здоров'я дітей, організації ефективних профілактичних заходів щодо захисту здоров'я дітей від негативних впливів довкілля.

^ Принцип партнерства як основу створення партнерських стосунків між педагогами, учнями, батьками, що дасть змогу забезпечити дієву систему взаємної відповідальності за виховання дітей, збереження їх фізичного, психічного, духовного здоров'я, підготовки до успішної реалізації життєвих планів. На основі партнерства підвищиться інвестиційна привабливість освіти, розвиватиметься меценатство, інноваційні форми та види освітньої діяльності.

^ Принцип незалежного оцінювання, який планується реалізувати шляхом впровадження моніторингових досліджень, як запоруку забезпечення кожного киянина правом рівного доступу до якісної освіти упродовж життя; об’єктивності рейтингу навчальних закладів, стимулювання педагогічних колективів; найповнішої реалізації демократичних та інноваційних змін в освіті; створення столичної освіти відкритою до суспільних запитів.




^ Мета і завдання розвитку столичної освіти


Мета розвитку столичної освіти – формування доступної та якісної освітньої системи, що відповідає вимогам суспільства, яке динамічно розвивається, запитам особистості та потребам держави з найповнішим використанням можливостей мегаполісу.

Досягнення мети передбачає вирішення першочергових завдань:

Модернізувати столичну освіту на основі державно-громадської взаємодії з урахуванням сучасних тенденцій розвитку галузі та потреб мешканців міста.

Забезпечити суттєве зростання якості освіти всіх рівнів, створити комплекс умов рівного доступу до неї.

Забезпечити розвиток мережі навчальних закладів з урахуванням потреб киян, суспільних запитів і державних вимог, оптимізувати мережу початкової професійної освіти з урахуванням кадрових потреб міста.

Оновити фінансово-економічні механізми розвитку освіти.

Розробити та запровадити ефективні методи управління розвитком освіти в столиці.

Створити єдину виховну систему на засадах духовних цінностей українського народу.

Здійснити комплексну інформатизацію столичної освіти через запровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес, систему тестового оцінювання знань, автоматизацію управління освітньої галузі.

Забезпечити підготовку та перепідготовку фахівців усіх рівнів для задоволення потреб ринку праці м. Києва.

Стимулювати розвиток наукових досліджень у вищих навчальних закладах та інтеграцію освіти і науки.


^ 3. Стратегія розвитку столичної освіти


В основу вибору стратегічних напрямів розвитку освіти міста покладена ідея взаємодії між системою та зовнішнім середовищем. Узгодження інтересів і запитів обох сторін, максимальне залучення всіх сфер столичного життя до вирішення завдань освіти та науки, врахування європейських цінностей сучасної освіти започаткували наші стратегії:

забезпечення психолого-педагогічного та медичного супроводу організації життєдіяльності дошкільнят, школярів та учнівської молоді на основі оптимізації медичної служби у дошкільних і навчальних закладах, запровадження системного моніторингу фізичного, психічного та духовного здоров'я дітей;

формування національної самоідентичності та міжкультурної толерантності з урахуванням внутрішніх міжетнічних, міжрелігійних відносин і перспектив інтеграції українського суспільства в європейський простір;

оптимізація мережі освітніх закладів з метою забезпечення доступності та безоплатності здобуття якісної освіти;

посилення інтелектуально-кадрового потенціалу як важливого ресурсу інноваційного розвитку столичної освіти;

кадрова та ресурсна підготовка управлінців, учителів, учнів до нових вимог оцінювання якості освіти в умовах переходу до незалежного зовнішнього тестування;

освоєння проектно-цільового підходу для всіх суб’єктів освіти (учнів, педагогів, керівників) та різних рівнів управління (місто, район, ЗНЗ);

об'єднання внутрішніх ресурсів освіти та зовнішніх впливів на основі координації соціального, культурного та наукового потенціалу міста;

створення потужного інноваційного потенціалу освіти на основі сучасних тенденцій розвитку науки та з урахуванням унікальних особливостей столиці;

формування та запровадження нових механізмів фінансово-економічного та матеріально-технічного розвитку освіти Києва, встановлення прозорості у використанні фінансових і матеріальних ресурсів.




^ Оновлення функцій управління розвитком

столичної освіти


Управління розвитком столичної освіти в умовах соціальних трансформацій забезпечує взаємозв'язок усіх елементів системи через інноваційні зміни педагогічної та управлінської діяльності. Тому зміст Концепції визначається такими функціями педагогічної та управлінської діяльності:

- стратегічно-цільовими, у межах яких виявляються перспективні цілі та напрями розвитку освітнього середовища у столиці. Реалізація стратегічно-цільових функцій передбачає діагностування станів і процесів освіти, здійснення аналітичного оцінювання, прогнозування, вибір альтернатив, визначення необхідних ресурсів (матеріально-технічних, фінансових, людських), розробку стратегічних планів і програм;

- операційно-управлінськими, які забезпечують ефективний науково-методичний та організаційний супровід освітніх процесів. Ці функції складають комплекс видів педагогічної та управлінської діяльності, необхідних для ефективного розгортання процесу розвитку освіти: концептуалізації навчальних закладів, підготовки проектів і програм, створення системи мотиваційних заходів щодо розвитку професійної компетентності інтелектуально-кадрового потенціалу освіти, забезпечення інформаційно-комунікативних зв’язків, рівномірного запровадження контролю й оцінювання;

- соціокультурними, що сприятимуть соціальному захисту молоді в умовах швидкоплинних змін, оновленню системи професійного розвитку освітян. Соціокультурні функції потребують опанування такими видами професійної діяльності, які дають змогу працювати в умовах інноваційних змін, формувати інформаційно відкрите освітнє середовище, презентувати та поширювати позитивний досвід роботи.


^ Умови реалізації Концепції

(ресурсні механізми)


Реалізацію Концепції розвитку освіти у столичному регіоні забезпечують умови:

- нормативно-правові як основа правового регулювання розвитку столичної освіти, яку складають документи міжнародного, державного та регіонального рівнів, Концепція Державної програми розвитку освіти в Україні на 2006-2010 роки, окремі підзаконні акти та положення;

- соціально-педагогічні як система соціально-економічних, культурних та освітніх потреб регіону з урахуванням державно-громадського характеру управління. Ці умови є основою для автономного функціонування та розвитку регіональної системи освіти, формування регіональної освітньої політики. Вони передбачають соціальний захист освітян, забезпечення права творчої професійної ініціативи педагогів та її підтримки, реалізації запитів мешканців столиці щодо якості освіти, створення системи неперервної підготовки інтелектуально-кадрового резерву освітян. Соціально-педагогічні умови досягають ефективності за підтримки органів державного управління та громадських інституцій (батьківських та учнівських рад самоврядування, піклувальних рад, фондів розвитку освіти, професійних асоціацій тощо);

- психолого-педагогічні як основа забезпечення науково-методичних вимог підготовки педагогів до професійної діяльності в середовищі змін. Це досягається на основі формування нових педагогічних компетентностей, що інтегрують у собі професійні та психологічні якості особистості. Критерієм професійної компетентності педагога визнається суспільна значущість результатів праці фахівця, його авторитет, соціальний статус у конкретному виді діяльності, а також професійна готовність до змін, соціально-педагогічна ерудованість, здатність оперувати інформацією, готовність до постійного самонавчання та саморозвитку, комунікабельність та емоційна стабільність, здатність до прийняття рішень та організації, відкритість. Психолого-педагогічні умови спрямовані на забезпечення розвитку професійної компетентності педагога, його мотиваційної сфери, професійно значущих якостей, творчих здібностей, які виражаються у сприйнятливості до нового та включеності в інноваційні процеси;

- організаційно-управлінські як основа координації освітніх процесів, здійснення моніторингу якості освіти, забезпечення незалежної експертизи. Організаційно-управлінські умови є способом наукового освоєння та практичного впровадження державних стандартів, регіонального змісту освіти, реалізації мети та завдань Програми розвитку столичної освіти, оновлення фінансово-економічних і матеріально-технічних ресурсів. Ці умови реалізуються через методи управлінського впливу з урахуванням нових підходів до управління освітою, нові структури та механізми незалежного оцінювання якості освіти, систематичного оприлюднення її результатів, посилення управлінського впливу на забезпечення рівного доступу до всіх освітніх рівнів.

Умовами реалізації стратегічних напрямів Концепції є запровадження низки нових педагогічних та управлінських технологій:

перехід на концептуальну форму розвитку освіти на всіх рівнях (навчального закладу, району, закладів міського підпорядкування, міста);

впровадження системи постійного відстеження динаміки змін в освіті (моніторинг якості освіти);

організація служби освітнього маркетингу для вивчення соціального попиту на освітні послуги;

впровадження альтернативних моделей управління (проектне, неформальне, інтегративне тощо);

оновлення функцій управління (на всіх рівнях) відповідно до нових видів управлінської діяльності;

організаційне та функціональне оновлення діяльності науково-методичної служби;

реальне забезпечення відкритості та доступності освітньої галузі столиці перед громадськістю.




Очікувані результати,

методи оцінювання їхньої ефективності


Основними результатами розвитку столичної освіти будуть системні позитивні зміни її якості, зокрема:

створення дієвої системи співробітництва освітян з іншими соціальними сферами міста, громадськістю, представниками академічних інституцій, різними професійними асоціаціями;

підготовка інтелектуально-кадрового забезпечення для органів управління освітою на рівні міста, районів, науково-методичних центрів;

створення умов функціонування та розвитку освітнього середовища в столиці з урахуванням соціально-економічного, культурного потенціалу міста, суспільних викликів і потреб мешканців у постійно зростаючій якості освіти;

запровадження механізмів освітнього маркетингу для забезпечення рівного доступу киян до якісної освіти впродовж усього життя та умов їх творчої реалізації;

підвищення якості психолого-педагогічного та медичного супроводу фізичного, психічного та духовного здоров'я дітей;

створення єдиної виховної системи на засадах цінностей українського народу;

оптимізація мережі початкової професійної освіти відповідно до потреб ринку праці, забезпечення випускників навчальних закладів робочими місцями;

забезпечення зростання якості освіти усіх рівнів;

забезпечення комплексної інформатизації столичної освіти; запровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес, створення комп’ютеризованої системи тестового оцінювання знань школярів і студентів;

здійснення автоматизації управління освітньою галуззю;

оновлення матеріально-технічних ресурсів освіти;

підвищення рівня державно-громадської взаємодії в управлінні освітою столиці, забезпечення відкритості функціонування та розвитку системи.

Оцінювання ефективності результатів буде здійснюватися шляхом запровадження системного моніторингу якості освіти на всіх рівнях.


^ 7. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення


Концепція розвитку столичної освіти реалізується в межах загального обсягу видатків, виділених бюджетом міста на відповідні роки, а також передбачає залучення позабюджетних коштів інвесторів, меценатів, громадських фондів, інших юридичних і фізичних осіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Матеріально-технічні та фінансові ресурси визначаються реальними потребами реалізації конкретних проектів, які є складовими Програми розвитку столичної освіти на 2006-2010 рр., відповідно до санітарно-гігієнічних норм і правил з урахуванням типового переліку обов`язкового навчального обладнання, а також наукового розвитку у галузі інформаційних технологій, сучасного підручникотворення, дитячої та художньої літератури, інших чинників формування сучасного рівня якісної освіти.

Матеріально-технічна частина Програми щорічно коригуватиметься бюджетом міста і районів та реальними можливостями позабюджетних надходжень.


^ Управління розвитком освіти


Управління розвитком освіти м. Києва визначається Програмою «Освіта столиці. 2006-2010 рр.», в якій об’єднано низку взаємодоповнюючих проектів для досягнення спільної мети. Управління проектом, як ефективна форма управління змінами, передбачає здійснення організації, планування, керівництва, координації людських і матеріальних ресурсів упродовж життєвого циклу проекту. Результативність управління розвитком освіти міста визначатиметься контролем та оцінюванням якісних змін системи (окремих її складових) на всіх етапах реалізації проектів.

Відкритість управлінських дій буде забезпечуватися прилюдним звітуванням про хід виконання Програми, а також прозорістю використання фінансових ресурсів.


^ РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ


Проект 1. Модель національної школи


Формування та розвиток національної школи зумовлені об’єктивним історичним процесом становлення української державності. Універсальна роль національної ідеї дає змогу сформувати національну школу як модель цілісної системи світосприйняття та світорозуміння, почуттів, мислення та діяння, інтересів і характеру розвитку кожного індивіда, соціальної верстви, мови та культури; забезпечити виконання історичної місії кожної нації. Такий підхід підносить українську освіту на якісно вищий рівень: створює передумови для поглиблення національно-державницької самосвідомості та патріотичної зрілості поколінь, утверджує їхню життєву позицію.

Особливого значення становлення та розвиток моделі національної школи набувають в умовах столиці, в якій сконцентроване все етнічне, національне та релігійне представництво держави. Щоб уникнути мовного, культурного, конфесійного непорозуміння, сформувати у кожної молодої людини толерантне та шанобливе ставлення до представників інших культур, релігійних уподобань, утвердити пріоритет української мови як державної, а знання про Україну як важливого чинника патріотичного виховання, слід розвивати національні школи.

Нормативно-правовою основою реалізації цих ідей є Конституція України, Закон України «Про мови», інші нормативно-правові акти України про статус державності української мови та здійснення державної мовної політики в Україні.

Основою розвитку дитини в національній школі є родинне виховання. Це означає, що найпершими вчителями кожного є батьки, котрі вчать на основі життєвого досвіду та особистого прикладу. В родині дитина вперше прилучається до національної історії, культури та її ядра – мови. «Кров землі» та високість помислів неба, барви, кольори, запахи та мелодії довкілля, пісні, спогади, перекази, легенди та мрії батьків, зафіксовані у житті та в мистецтві, – все зливається в образ Батьківщини, який стає духовним образом дитини. Філософія родинності є ідеалом і метою національної школи, в якій діяльність педагогічного колективу здійснюється у співпраці з батьками.

Основою родинного виховання є духовний розвиток дитини. Традиційно він пов’язувався із цінностями християнської моралі, які відкривають для школярів моральні норми поведінки, формують толерантне ставлення до всього навколишнього світу, до праці, допомагають визначити власне місце у дорослому житті. Тому планується продовжити експериментальну апробацію курсу «Основи християнської етики в українській культурі» у початкових класах пілотних шкіл.


^ Шляхи реалізації:


Вивчити стан науково-методичного забезпечення впровадження українознавства у зміст освіти навчальних закладів.

2007-2008 рр.


Оновити навчальні плани, програми, підручники українознавчим змістом.

2007-2010 рр.


Вивчити та узагальнити існуючий досвід національного виховання за кордоном.

2007-2008 рр.


Спрямувати систему виховної роботи у столиці на формування в учнів національно-державницької самосвідомості через залучення їх до:

історичної та культурної спадщини українського народу, у т.ч. столиці України м. Києва;

музейної справи, пошукової роботи на базі музеїв історії школи, району, міста.

2006-2010 рр.


Організувати підготовку педагогічних кадрів з урахуванням ідей національної школи:

забезпечити умови для обміну інноваційним досвідом з питань розвитку національної школи;

започаткувати щорічний конкурс серед учителів на найкращий сценарій свята з українознавства;

проводити постійно діючі семінари для вчителів з етнопедагогіки та педагогіки народознавства;

започаткувати видання методичних розробок для вчителів з українознавства;

створити дискусійний клуб на базі київських шкіл-родин;

забезпечити підготовку вчителів до роботи за програмами з українознавства;

створити ресурсний науково-методичний центр для вчителів українознавчого циклу.

2006-2010 рр.


Розробити для учнів 2-4 класів навчальні програми та підручники з “Основ християнської етики в українській культурі”; вивчити думку батьків і педагогів про їхнє ставлення до нового курсу; провести моніторинг результативності курсу.

2006-2010 рр.


Організувати підготовку фахівців для викладання курсу “Основи християнської етики в українській культурі” в 2-4 класах.

2006-2010 рр.


Налагодити співпрацю з християнськими церквами та релігійними організаціями в межах чинного законодавства щодо запровадження “Основ християнської етики в українській культурі” в загальноосвітніх навчальних закладах міста.

2007-2010 рр.


ГУОН, РУО, ГУОН, КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, Інститут українознавства МОН України, пілотні ЗНЗ.


^ Прогнозний обсяг видатків:


По роках:

Усього:

(у млн.грн.)





2007


2008


2009


2010

РАЗОМ:

0,950

0,950

0,950

0,950

3,800



Очікувані результати:


створення цілісної системи виховної роботи з учнями на засадах духовних цінностей українського народу;

підвищення моральності дій школярів, рівень їх толерантності щодо представників інших етносів, націй, релігійних конфесій;

підготовка кадрів до викладання українознавчих дисциплін і курсу “Основи християнської етики в українській культурі”;

оновлення системи методичної та навчально-виховної роботи на засадах національної школи;

удосконалення матеріально-технічної бази національної школи;

поширення досвіду національної школи м. Києва в інших регіонах України та за її межами.


Проект 2. Здоров’я через освіту


Здоров’я дитини - це стан її повного фізичного, душевного та соціального благополуччя. Питання збереження та зміцнення здоров’я дитини належать до стратегічних завдань суспільства. Дані свідчать, що протягом навчання збільшуються відхилення у стані здоров’я дітей, зростає кількість хронічних захворювань, погіршуються показники фізіологічного та психічного розвитку дітей і підлітків. Серед неповнолітніх поширені шкідливі звички, тютюнопаління, вживання алкоголю, зростає захворюваність на наркоманію та ВІЛ-інфекцію тощо. Недостатня увага приділяється питанням створення умов для збереження та зміцнення здоров’я дітей під час навчального процесу. Практично організація шкільного середовища не враховує впливу екології довкілля на здоров’я дітей.

Окреслені проблеми вимагають від освітян пошуку нових соціальних і педагогічних підходів, які б сприяли збереженню та зміцненню здоров’я дітей, формували у них навички здорового способу життя.

Тому пріоритетним завданням столичної світи є виховання дитини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих як до найвищої цінності, формування у школярів свідомої мотивації здорового способу життя.

У системі освіти міста визначено базові загальноосвітні навчальні заклади з питання формування здорового способу життя, профілактики тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії та ВІЛ/СНІДу; діє комплексна медико-соціально-освітня програма «Школярі Києва за здоровий спосіб життя»; створено регіональну мережу Шкіл сприяння здоров’ю; впроваджено матеріали інноваційних просвітницько-оздоровчих програм «Рівний - рівному», «Молодь на роздоріжжі», «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю», «Діалог», «Школа проти СНІДу», “Корисні звички”, “Цікаво про корисне» тощо.

Водночас виникає потреба оновлення системи виховних заходів, здійснення підготовки педагогів до впровадження здоров’язберігаючих технологій навчання.


^ Шляхи реалізації:


Забезпечити умови для збереження та зміцнення здоров’я школярів в освітньому процесі:

організувати психологічний супровід навчально-виховного процесу та соціально-педагогічний патронаж у навчальних закладах міста;

створити комплексну систему соціально-психологічної підтримки школярів із девіантною поведінкою;

вивчити питання рівного доступу до здобуття якісної освіти дітей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих та ін.;

запровадити комплекс заходів щодо попередження травмування та нещасних випадків під час навчально-виховного процесу;

забезпечити в повному обсязі фінансування раціонального харчування школярів;

укомплектувати загальноосвітні навчальні заклади міста медичним персоналом та привести режим його роботи у відповідність до часу перебування дітей у навчально-виховних закладах;

забезпечувати фінансування заходів щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей на канікулах.

2006-2010 рр.

Розбудувати фізкультурно-оздоровчу та спортивну бази Києва:

розглянути доцільність побудови спортивного комплексу на території Київського спортивного ліцею-інтернату для проведення міських спортивних змагань з різних видів спорту;

розробити та впровадити районні програми ремонту та реконструкції стадіонів, спортивних майданчиків навчальних закладів міста;
<