Реферат: Вступ

ЗМІСТ


ВСТУП 3

ВЫРЕЗАНО 35

ВЫРЕЗАНО 42

ВЫРЕЗАНО 52

1. Проведені дослідження дали змогу визначити, що бухгалтерська фінансова звітність повинна відповідати таким головним умовам: реальність, своєчасність, ясність, зіставленість за періодами. 52

2. У процесі дослідження основних компонентів фінансової звітності встановлено, що в Україні нормативними актами до складу бухгалтерської фінансової звітності не включено Аудиторський висновок, хоча міжнародні стандарти це визначають. 52

3. Проведені дослідження дали змогу удосконалити зміст та структуру діючої форми № 1 «Баланс» бухгалтерського фінансового звіту, у якій чітко виділені розділи Пасивів за формами власності, термінами залучення і можливого використання. 52

4. У роботі автор запропонував удосконалену систему групування пасивів за економічною суттю та термінам їх погашення. 52

5. У дисертації удосконалено систему показників фінансової стійкості та визначені джерела їх отримання. 52

6. За результатами проведеного дослідження дістала подальший розвиток методика аналізу платоспроможності та ділової активності підприємства. 52

Висновки 54

Список використаних джерел 60



ВСТУП


Економіка України залежить від ефективного розвитку та економічного зростання підприємництва. Вирішити цю проблему неможливо без вдосконалення системи менеджменту і, передусім, менеджменту капіталу вкладеного до господарювання, оскільки він є основою діяльності будь-якого підприємства. У системі управління діяльністю підприємства важливе місце займає бухгалтерський облік, одне із головних місць в якому посідає облік пасивів.

^ Актуальність теми. Формування і розвиток ринкової економіки в Україні відбувається в умовах глобалізації світової економіки. Тенденції глобалізації проявляються в багатьох моментах сучасного розвитку бізнесу. Передусім це перетворення міжнародних компаній із транснаціональних у глобальні. Особливо це стосується наукомістких галузей, в яких глобальні обсяги дуже важливі для підтримки високого рівня інвестицій. По-друге, створення нових інвестиційних технологій передбачає широкий обмін інформацією і зумовлює необхідність уніфікації інформаційних і облікових систем, що, в свою чергу, потребує уніфікації законодавства. І, по-третє, глобалізація як природний розвиток міжнародної конкуренції супроводжується переходом до віртуальних організацій, розташованих у всьому світі та зростанням можливості швидкого переміщення капіталу у світовому масштабі, тобто до зростання міжнародних фінансових потоків і глобалізації фінансових ринків.

Вступ України в різноманітні міжнародні економічні і політичні організації потребує більш детального вивчення досвіду управління економікою, накопиченого в тих країнах, де ринкова економіка вже давно функціонує. Але успішність економічних реформ в Україні значною мірою залежить від успішності реформування відносин власності, їх правового забезпечення. Правове врегулювання відносин власності є важливою умовою успішного функціонування ринкової економіки.

Процеси глобалізації світової економіки, поява нового рівня управління економікою спричинили виникнення нових суб’єктів права – міжнародних корпорацій, розширення і вихід на перший план ринку капіталу. А це, в свою чергу, потребує нового підходу до управління суб’єктами господарювання, подання облікової інформації щодо прийняття рішень з їх управління.

Виникнення різних форм власності в Україні, різних організаційно-правових форм існування суб’єктів господарювання суттєво змінили вимоги до змісту та структури інформації, що надається бухгалтерським обліком. Значно зросла потреба в об’єктивності, достовірності та законності бухгалтерської інформації, оскільки на підставі цієї інформації приймаються управлінські рішення. А в умовах інтеграційного процесу усіх сфер життя – політичного і економічного, появою поряд з ринком товарів ринку прав власності (капіталу), для розвитку як вітчизняного підприємництва, так і для припливу іноземних інвестицій необхідна відповідність міжнародним нормам і стабільність правової бази.

На сучасному етапі важливою проблемою подальшого розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні є реформування його методологічних та організаційних основ, перегляд самої концепції бухгалтерського обліку, одним із основних питань якої є концепція бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) підприємства, капіталу, залученого до господарювання, до діяльності підприємства.

Основою діяльності будь-якого підприємства є юридична згода учасників щодо мети діяльності та правил розподілу прибутку (доходів), економічною та правовою базою якого є власний капітал. У свою чергу, основою власного капіталу є статутний капітал. Крім того, в процесі діяльності підприємства залучають також капітал інших суб’єктів господарювання, тобто чужий щодо засновників. Цей капітал залучається до господарювання або на основі позичання зі сторони (кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги тощо), або на основі тимчасового користування (до моменту розрахунків, сплати) створеним в процесі діяльності суспільним капіталом (зобов’язання по сплаті податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що виникають згідно з чинним законодавством). Ці три складові формують у бухгалтерському обліку термін «пасиви», тобто «капітал» або «власність».

Проблеми капіталу як економічної категорії у світовій економічній науці висвітлювались багатьма дослідниками з різних позицій. Це А. Сміт, Д.Рікардо, К. Маркс, П. Самуельсон, В. Нордхауз, Грегори Менк’ю, Чарлз Гіл та інші.

Слід відзначити достатню кількість авторів сучасного дослідження капіталу як економіко-правового елемента господарської діяльності та складової бухгалтерського обліку під терміном «пасив». Серед вітчизняних авторів це М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуев, С.Ф. Голов, З.В.Гуцайлюк, Є.В.Калюга, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, І.Д.Лазаришина, Ю.Я.Литвин, В.Г.Линник, Е.В. Мних, О.А.Петрик, М.С.Пушкар, В.С. Рудницький, В.В. Сопко, Н.М.Ткаченко, М.Г.Чумаченко, В.Г. Швець, В.О. Шевчук та інші. Серед зарубіжних авторів слід відмітити праці таких вчених як Х.Андерсон, В.Д. Андреєв, С.Б. Барнгольц, Дж. Блейк, В.В. Бочаров, Ю.О. Данилевський, Д.А. Єндовицький, В.В. Качалін, В.В.Ковальов, Д. Колдуелл, В.Ф. Палій, В.І. Петрова, Я.В. Соколов, Е.Хелферт, Е.С.Хендріксен, А.Д.Шеремет.

Ураховуючи попередні надбання великої кількості науковців, що досліджували капітал як економіко-правовий елемент господарської діяльності, слід відмітити відсутність єдиних методичних та організаційних підходів до концепції бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) в системі управління економікою, що і зумовило актуальність проведеного дослідження.

Сучасний трансформаційний період розвитку ринкової економіки України вимагає реконструкції бухгалтерського обліку, його уніфікації, трансформації, гармонізації, стандартизації, інтегрування на основі глобалізації. До бухгалтерського обліку висувається низка важливих завдань, вирішення яких можливе тільки за умов формування нової концепції бухгалтерського обліку, зумовленої змінами у суспільстві.

Сучасний стан бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) характеризується такими негативними явищами, як: неузгодженістю у визначенні змісту бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності); неврегульованістю методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності пасивів (капіталу, власності); недосконалістю бухгалтерської облікової термінології щодо пасивів.

Перелічені проблеми зумовили вибір цієї теми та цільовий напрям дослідження

ВЫРЕЗАНО

Відповідно до мети у дисертації визначені такі основні завдання:

- вивчити та систематизувати історичний досвід розвитку теорії пасивів як капіталу, власності та об’єкту бухгалтерського обліку;

- визначити місце і роль бухгалтерського обліку пасивів у системі управління підприємством у сучасних умовах господарювання;

- узагальнити світовий досвід методики та організації обліку пасивів (капіталу, власності);

- систематизувати сучасні облікові теорії з обліку пасивів (капіталу, власності);

- уточнити загальноекономічну та правову класифікацію пасивів (капіталу, власності);

- дослідити спрямування методики та організації бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) на задоволення інтересів засновників та учасників господарського процесу;

- визначити роль обліку пасивів (капіталу, власності) в сучасних умовах реалізації трансформаційних заходів щодо управління власністю;

- уточнити методичні основи побудови бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності);

- удосконалити методику та організацію бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) для управління діяльністю підприємства;

- розробити методичні прийоми щодо отримання показників поточного обліку та фінансової звітності для управління пасивами (капіталом, власністю);

- розробити рекомендації щодо удосконалення показників фінансової звітності пасивів (капіталу, власності) та її відображення у відповідних звітних формах;

- визначити напрям подальшого розвитку бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) та розробити пропозиції, спрямовані на його удосконалення.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні основи бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності).

Об’єктом дослідження є система бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності), її розвиток під впливом інтеграції та глобалізації систем бухгалтерського обліку.

^ Методи дослідження. Методика дослідження базується на принципах і положеннях теорій ринкової економіки та наукових досліджень із питань сучасної ринкової економіки. У ході роботи використовувались діалектичний метод (при визначенні поняття капіталу та його ролі у ринкових відносинах), системний та історичний підхід (при визначенні шляхів залучення капіталу до процесу господарювання та встановленні етапів трансформації обліку пасивів), методи індукції та дедукції, класифікації і порівняльних характеристик, наукові абстракції. Загальною теоретичною і методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання та системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності.

ВЫРЕЗАНО ПАСИВИ - це власність (капітал - власний або чужий). Чужий капітал – це визначені у грошовій формі (вартості) зобов’язання підприємства різним фізичним та юридичним особам, засновникам або іншим кредиторам (не засновникам), банкам тощо. Пасиви - це джерело утворення активів (майна) підприємства, яке воно має у своєму розпорядженні. Пасиви, таким чином, - це вираз права власності на активи (майно, ресурси) підприємства відповідних власників – засновників, кредиторів (юридичних або фізичних осіб).

Активи (майно, ресурси) та пасиви (власний капітал, чужий і залучений суспільний капітал, тобто зобов’язання) характеризують стан господарства. У процесі діяльності відбуваються різні господарські операції (факти), під впливом яких відбуваються зміни, збільшення або зменшення господарських фактів - активів та пасивів.

Характер змін стану господарських фактів відносно простий – збільшення (+) або зменшення (-). В алгебраїчному варіанті це «Дебет» або «Кредит».

Наведене унаочнює таблиця в додатку Б.1.

У бухгалтерському фінансовому обліку на підставі теорії двоїстості (подвійності) – балансового методу, доказовості та інших принципів побудови такого обліку відображаються стан і зміни стану як засобів господарювання, ресурсів (активів), так і правових відносин – відносин власності осіб (фізичних, юридичних) щодо засобів господарювання (пасивів).

Рух засобів господарювання (активів) та зміни права власності (пасивів) пов’язаний із затратами діяльності, доходами діяльності та визначенням фінансових результатів. Облік затрат, доходів та фінансових результатів – центральний момент у побудові бухгалтерської системи фінансового обліку.

Значний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку має система показників фінансової звітності: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, власного капіталу та приміток.

Фінансовий облік передбачає визначення результатів господарювання (прибутку, збитків), системи оподаткування та складання обов’язкової фінансової звітності.

На побудову бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та результатів впливає вид підприємницької діяльності, яка може бути операційною або неопераційною.

Підприємницька діяльність можлива або у сфері виробництва, або у сфері надання послуг (комерційна), або у сфері суто грошовій (кредитній). Тому першим фактором побудови бухгалтерського обліку є вид підприємницької діяльності. Кожний вид такої діяльності в бухгалтерському обліку будується відокремлено.

Крім того, кожний вид підприємницької діяльності поділяється на галузі (наприклад, виробнича поділяється на промисловість, сільське господарство тощо). Бухгалтерський облік будується відокремлено по кожній галузі (підгалузі).

Кожна галузь випускає визначені види продукції. Відповідно до чинного законодавства у бухгалтерському обліку повинні бути відокремлені (визначені) економіко-правові характеристики кожного виду продукції, галузі та виду діяльності.

Наведені вище фактори є вихідними, оскільки вони пов’язані з такими характеристиками, як затрати, доходи, податки, визначення фінансових результатів тощо.

Загальну економіко-правову та логіко-структурну інтерпретацію загальної побудови бухгалтерського обліку за видами діяльності та їх структуризацію подано на рис. 1.3. та у додатку Б.2.

Характеристика господарських фактів (явищ) як об’єктів бухгалтерського обліку має однозначний характер.

Це або активи – тобто ресурси, які контролюються господарством у результаті минулих подій, тобто господарської діяльності економіко-правового характеру, та їх використання може привести до економічних вигод у майбутньому, або пасиви – капітал, визначений на основі доказів (документального оформлення) розмір права власності особи, яка або вклала, або набула права власності за чинним законодавством.




Рис. 1.3. Економіко-правова структура бухгалтерського обліку підприємницької діяльності та двоїста (балансова) інтерпретація стану майнових об’єктів – активів та пасивів (суб’єктів) господарюючого суб’єкта на будь-яку дату для визначення затрат, доходу та результату

Характеристика господарських фактів як процесів – об’єктів бухгалтерського обліку – має різнозначний характер.

Зміна стану господарських фактів унаслідок діяльності має три характеристики:

Перша – суто економічна, друга – суто правова, третя – економіко-правова. Взаємозв’язок господарських операцій (процесів) при цьому може бути пов’язаний із процесом розподілу та перерозподілу суспільного капіталу прямо (безпосередньо) або непрямо (опосередковано), що відповідно передбачає взаємозв’язок із системою оподаткування та податкових розрахунків. Це вимагає особливого їх розгляду.


^ 1.1.Економіко-правова сутність капіталу (пасивів, власності) та історія її розвитку


Процес діяльності, функціонування будь-якого суб’єкта господарювання здійснюється з використання певних трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Результативність діяльності підприємства значною мірою залежить від ефективності їх використання, їх обсягу та структури, оптимальності співвідношення.

У загальному вигляді, як було визначено у підрозділі 1.1., будь-яке господарство (підприємство) у ринку подається своєю двоїстістю (подвійністю) як сума активів та пасивів (ресурсів та власників).

Якщо з терміном «Актив», тобто майно, ресурс, більшість країн світу визначається майже однозначно, то термін «Пасив» в економічній літературі, у теорії та на практиці однозначно не визначається, а існує багато трактувань та суджень.

Синтезуючи різні визначення пасивів, можна визнати, що Пасиви – це визначене у вартості (грошах) боргове зобов'язання (капітал) підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної особи) щодо іншого підприємства (юридичної) або громадянина (фізичної) особи.

У будь-якому випадку пасиви (капітал, боргові зобов'язання) свідчать про джерело утворення активів - майна підприємства або громадянина, тобто кому винне підприємство (юридична) або громадянин (фізична особа) за усе майно, яке воно (або він) має у своєму розпорядженні. Пасиви, таким чином, — це вираз права власності на активи (майно) відповідних юридичних (підприємств) або фізичних (громадян) осіб, які передали це майно у використання - це право власності. Таким чином — пасиви — це капітал, тобто власність (право на власність) [173, с.25].

Над визначенням сутності капіталу як економічної категорії сперечаються науковці протягом сторіч.

Термін «капітал» походить від латинського «capitalis» - основний, головний. Так, у перших роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. З розвитком економічної думки це первісне поняття капіталу наповнювалося більш конкретним змістом.

Аналізуючи погляди вчених-економістів на природу капіталу слід зазначити, що більшість з них пов’язували її з різними видами накопиченої праці (речова, інтелектуальна і грошова) у вигляді вартості активів, які, зазвичай, відображаються у балансах суб’єктів господарювання.

Меркантилісти вважали капітал основним багатством і розуміли під цим золото або гроші, або будь-які інші скарби [230].

Фізіократи під поняттям капіталу як основного багатства розуміли землю і вкладені в неї кошти. Тобто джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське виробництво [19].

У другій половині XVII століття англійський економіст У.Петті уперше став вивчати майнові відносини у внутрішньому взаємозв'язку з виробничими відносинами людей у процесі суспільного виробництва. Саме зважаючи на цих передумов, згодом сформувався класичний підхід в економічній теорії, що спирається на концепцію кругообігу капіталу і створення прибавочного продукту [117].

Засновник класичної політичної економії А.Сміт писав: «Лише тільки в руках приватних осіб починають нагромаджуватися капітали, деякі з них, природно, прагнуть використовувати їх для того, щоб зайняти роботою працьовитих людей, яких вони постачають матеріалами і засобами існування в розрахунку одержати вигоду на продажу продуктів їхньої праці або на тому, що ці працівники додали до вартості оброблюваних матеріалів» [162, с.50.]. Він довів, що додана вартість є продуктом будь-якого виробництва, а не тільки сільськогосподарського, що приносить прибуток у вигляді «земельної ренти» і джерелом прибутку є «вартість, додана працею до вартості сировини і матеріалів» [162, с.54.]. Але А.Сміт розглядав капітал у статичному стані, не приділяючи достатньої уваги його руху.

ВЫРЕЗАНО Як зазначається в Наказі про ДК 001:2004 Класифікатор призначений для використання органами державного управління та іншими ко­ристувачами для обліку, збирання й оброблення статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізу та уза­гальнення результатів економічної діяльності суб'єктів господарської (зокрема підприємницької) діяльності, ведення державних реєстрів: Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, Реєстру корпоративних прав держави та інших за формами власності, Класифікацію форм власності рекомендується використовувати разом з держав­ним класифікатором; ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (КОПФГ).

Об'єктами класифікації в КФВ є форми власнос­ті, встановлені чинним законодавством: Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

У Цивільному та Господарському кодексах України наведені нові визначення термінів про право, власність суб’єктів та об’єктів права власності. Оскільки ці визначення мають істотне значення для побудови бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності), наведемо їх повністю.

^ Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, корис­тування та розпорядження своїм майном (ЦК України, ст. 316,317).

^ Суб'єкти права власності — Український на­род та інші учасники цивільних відносин: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, інозем­ні держави та інші суб'єкти публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ЦК України, ст.2, 318).

^ Право приватної власності. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, вартість та кількість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. Закон може встановлювати обмеження розміру земельної ді­лянки, яка може бути у власності фізичної та юри­дичної особи (ЦК України, ст. 325).

ВЫРЕЗАНО

використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням;

використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

Питання організації бухгалтерського обліку і контроль за отриманням та цільовим використанням гуманітарної допомоги конкретизується у наказі Міністерства фінансів України від 14.12.99р. №298 «Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги» [100], а саме:

затверджено порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги, що поширюється на юридичних осіб незалежно від видів діяльності та форм власності (крім бюджетних установ), які одержали гуманітарну допомогу (одержувачі), що її потребують і яким вона безпосередньо надається (набувачі);

встановлено, що передача одержувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями тощо).

Відображення операцій з обліку гуманітарної допомоги наведено в табл. 2.26.

Таблиця 2.1 Відображення операцій з обліку гуманітарної допомоги (некапітального характеру)

№

Документ

Зміст

Дебет

Кредит



Виписка банку,

Накладна, Акт прийому-передачі тощо

Одержано гуманітарну допомогу у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей

Рахунки обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна (30, 31, 20, 28 тощо)

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»



Акт прийому-передачі

Вартість гуманітарної допомоги, одержаної набувачем у вигляді виконання робіт, надання послуг (некапітальний характер робіт)

23 «Виробництво»

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»


































Продовження табл. 2.26

№

Документ

Зміст

Дебет

Кредит



Довідка бухгалтерії

^ Одночасно відображаються

Витрати з одержаної гуманітарної допомоги у вигляді виконання робіт, надання послуг (або грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, використаних на забезпечення статутної діяльності набувача)

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

74 «Інші доходи», субрахунок 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»



Виписка банку,

Видатковий касовий ордер,

Акт прийому-передачі тощо

Передача гуманітарної допомоги набувачу у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

Рахунки обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна (30, 31, 20, 28 тощо)



Першим записом відображається отримана гуманітарна допомога у вигляді грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей як одержувачами, так і набувачами.

Якщо ж одержання гуманітарної допомоги, або використання одержаної гуманітарної допомоги у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей пов'язане з капітальними інвестиціями (будівництвом, спорудженням), то відповідні суми відображаються записами, наведеними у табл. 2.27.

Таблиця 2.2 Відображення операцій з обліку гуманітарної допомоги (капітального характеру)

№

Документ

Зміст

Дебет

Кредит



Акт прийому-передачі

Одержану гуманітарну допомогу у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей використано на капітальні інвестиції

15 «Капітальні інвестиції»

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»



Акт введення в експлуатацію,

Довідка бухгалтерії (розрахунок)

Введено в експлуатацію об’єкт основних засобів

10 «Основні засоби»

15 «Капітальні інвестиції»



Відомість нарахування амортизації

Нарахована амортизація основних засобів, створених за рахунок гуманітарної допомоги

Рахунки обліку витрат

(23, 91,…)

13 «Знос необоротних активів»



Довідка бухгалтерії

^ Одночасно відображаються

Включено до доходів відповідного періоду суму доходу в розмірі нарахованої амортизації по основних засобах, створених за рахунок гуманітарної допомоги

48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

74 «Інші доходи», субрахунок 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів»



Митна вартість отриманих від іноземних донорів товарно-матеріальних цінностей, виконаних ними робіт, наданих послуг та одержана іноземна валюта відображаються у бухгалтерському обліку і звітності в грошовій одиниці України шляхом перерахунку суми в іноземній валюті відповідно до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Одержувачі та набувачі гуманітарної допомоги в примітках (поясненнях) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту наводять інформацію про види і вартість одержаної гуманітарної допомоги та її використання за цільовими напрямами.

^ Висновки до розділу 2
Узагальнюючи результати дослідження, які містяться у другому розділі, можна дійти таких висновків:

1. Основу ресурсного забезпечення підприємницької діяльності становить власний капітал підприємства. Дослідження сутності і природи власного капіталу підприємства дають змогу дійти висновків, що для нього характерні усі ознаки, які властиві для інвестування, але слід чітко відмежовувати засновників підприємства, що інвестують усю діяльність підприємства від інвесторів, що інвестують у підприємство свої кошти під певну угоду.

2. Власний капітал - це сума внесків (вкладів засновників, яка відображає обсяг прав власності, оцінених за ринковою вартістю на момент створення суб’єкта господарювання, та вартість, одержана в результаті ефективної діяльності підприємства, зокрема, нерозподілений прибуток, безплатно одержані цінності та суми дооцінки необоротних активів.

3. У дисертації досліджено, що поняття «власний капітал» не має однозначного визначення, що зумовлено його різноспрямованими функціями, які визначаються наявністю кількох суб’єктів економічних відносин, що мають різні інтереси стосовно нього ( власного капіталу ).

4. Визначення складових власного капіталу залежить від організаційно-правових форм суб’єкта господарювання. Це такі: норми законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємства, та вимоги щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

5. Дослідженням встановлено, що відмінності в побудові бухгалтерського обліку на різних підприємствах зумовлюють різне правове регулювання майнових відносин у суспільстві та різні законодавчі вимоги до створення і руху власного капіталу .

6. Визначальним фактором побудови бухгалтерського обліку власного капіталу є організаційно-правова форма підприємства. Залежно від організаційно-правової форми підприємства в структурі власного капіталу виокремлюють певні складові, основними з яких є: статутний капітал; додатковий капітал; нерозподілені прибутки (непокриті збитки); резервний капітал.

7. Основу власного капіталу підприємства формує статутний капітал, зафіксований в його установчих документах. Залежно від наявності або відсутності зареєстрованого Статутного капіталу можливі два варіанти структури власного капіталу індивідуального підприємства, а саме:

без зареєстрованої суми Статутного капіталу - простий варіант структури власного капіталу;

із зареєстрованою сумою Статутного капіталу - складний варіант структури власного капіталу;

8. На основі дослідження економічної природи окремих складових власного капіталу в роботі визначені їх економічна сутність, функції та відмінності.

9 Організаційно-правова ознака – акціонерне чи неакціонерне підприємство - має вирішальний вплив на формування окремих складових власного капіталу передусім це стосується обліку формування та руху статутного капіталу.

10. З метою підвищення аналітичності обліку та відповідності його потребам управління запропоновано до діючих рахунків власного капіталу відкривати аналітичні субрахунки другого порядку. Це забезпечить отримання детальної інформації для управління власним капіталом.

11 Запропоновано відокремити в бухгалтерському обліку дані про наявність та рух коштів, одержаних для здійснення заходів цільового призначення, гуманітарної допомоги, субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески від фізичних та юридичних осіб, а також створені за рішенням підприємства резерви для забезпечення майбутніх затрат, платежів або витрат, які можуть бути включені до поточних операційних затрат. З цією метою рахунки обліку наявності та руху цих об’єктів пропонується вивести зі складу рахунків обліку власного капіталу і віднести до складу рахунків обліку Довгострокових або поточних зобов’язань (залежно від терміну використання цих коштів).


Основні результати розділу опубліковані в наукових працях автора [1; 11; 176; 178; 181; 185; 195; 196; 202; 204; 207; 208; 209].


м.

Щодо підприємств інших форм власності, то для них таке обмеження закон не встановлює, але Положення говорить про те, що коли випуск облігацій емітент здійснює вперше, він має право здійснити випуск облігацій за умови повної сплати статутного капіталу (у разі його наявності згідно з вимогами чинного законодавства) на момент прийняття рішення про випуск облігацій.

Крім того згідно із ст. 11 Закону України «Про цінні папери», не допускається випуск облігацій для формування або поповнення статутного капіталу, а також для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю.

Кошти, отримані від розміщення облігацій, підприємства спрямовують тільки на мету, визначену при їх випуску.

Класифікація облігацій, що випускаються в Україні наведена у табл. 3.12 та 3.13.

Методика та техніка випуску облігацій. Першим етапом є прийняття рішення про випуск облігацій з відповідним оформленням та реєстрацією цього рішення у ДКЦПФР. Для реєстрації випуску облігацій, призначених для відкритого продажу, слід також опублікувати оголошення про випуск облігацій та надати для реєстрації у ДКЦПФР інформацію про випуск. Потім зареєстровану інформацію публікують у повному обсязі в друкованих органах Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України чи офіційному виданні фондової біржі не менше ніж за 30 днів до початку розміщення облігацій. Після реєстрації емітенту видають свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій.

Таблиця 3.3 Класифікація облігацій, що випускаються в Україні згідно з Законом України «Про цінні папери»

Характерна ознака

Види облігацій

Примітки

За видом емітента

Внутрішніх і зовнішніх державних позик

Облігації внутрішніх позик випускаються на пред'явника




Підприємств

Випускаються підприємствами всіх форм власності, об'єднаннями під­приємств і не дають їх власникам права на участь в управлінні

За видом власника

Іменні

Власник вказаний у самій облігації




На пред'явника

Власником є будь-який суб'єкт, що володіє облігацією, без зазначення його назви в облігації

За видом нарахування

доходу

Відсоткові

Бажання законодавця об'єднати два критерії класифікації в один спричинило те, що в Україні згідно з Законом України «Про цінні папери», не можуть випускатися безвідсоткові нецільові облігації, а цільові облігації не можуть бути відсотковими.




Безвідсоткові (цільові)

Ця неточність частково була виправлена Положенням: №322 [134]: у ньому йдеться, що безвідсоткові облігації можуть бути цільовими або дисконтними. Цільові облігації обов'язково мають містити інформацію про товар (по­слугу), під який вони випускаються

За видом обігу

Перебувають у віль­ному обігу

Облігації, первинними і подальшими власниками яких можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи. Такі облігації розміщують шляхом відкри­того продажу




3 обмеженим колом обігу

Облігації, первинними і подальшими власниками яких можуть бути лише особи, коло яких заздалегідь визначене емітентом у рішенні про випуск облігацій. Такі облігації розміщуються шляхом закритого продажу

За видом забез­печення

Звичайні

При їх випуску емітент відповідає за зобов'язаннями виплати доходу і погашення облігацій у звичайному порядку




3 додатковим забезпеченням

Емітент укладає відповідні договори поруки або страхування ризиків непогашення основної суми боргу і/або виплати доходу за облігаціями. Забезпечення облігацій може бути здійснене як при їх емісії, так і після поширення облігацій

Таблиця 3.4 Класифікація облігацій, що випускаються в Україні згідно з загальним законодавством про обіг цінних паперів

Характерна ознака

Види облігацій

Примітки

За формою випуску

Документарні

Випущені на бланках або у паперовому вигляді




Бездокументарні

Існують «віртуально», тобто на спеціальних рахунках суб'єктів у цінних паперах

За терміном обігу

Короткострокові

Термін дії до 1 року




Середньострокові

Термін дії від 1 до 3 років




Довгострокові

Термін дії більше за 3 років

За метою обліга­ційної позики

Звичайні

3 певними умовами виплати доходу і погашення




Цільові

За цим видом облігацій дохід не виплачується, її власнику надається право на придбання товарів або послуг, під які було випущено облігації. Дають змогу емітенту проводити розрахунки з кредиторами товарами і послугами, що особливо важливо для підприємств, виробничий цикл яких пов'язаний із одноразовою закупівлею великої кількості сировини та Довгостроковим процесом переробки і виробництва готової продукції

За формою від­шкодування

Відшкодовуються у грошовій формі

За умовами випуску і погашення




Відшкодовуються у натурі

За умовами випуску і погашення

За формою обігу

Неконвертовані

За умовами випуску і погашення




3 можливістю кон­вертації в акції того ж емітента

Така конвертація можлива як в акції, попередньо викуплені акціонерним товариством (п. 2.7 Положення №322), так і в додатково випущені (ст. 38 Закону про господарські товариства)<