Реферат: Державне підприємство Український науково-дослідний інститут зв’язку (ундіз) вул. Солом’янська,13, м. Київ-110, 03680 Тел. 380 44. 248 87 54, факс: 380 44



УДК 621.391:001.89

№ держреєстрації 0106U011737

Інв. №


Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації

Мінтрансзв’язку України

Державне підприємство – Український науково-дослідний інститут зв’язку (УНДІЗ)

вул. Солом’янська,13, м. Київ-110, 03680

Тел.380 44.248 87 54, факс: 380 44.248 87 67,

Ел. пошта: info@unnis.kiev.ua


ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор УНДІЗ, д.т.н., професор


В. Хиленко

”___”_________ 2005р.


ЗВІТ

про науково-дослідну роботу

Аналіз телекомунікаційного ринку України

за 2002-2006 роки

(договір № 8/2006-24)


Заст. директора УНДІЗ,

к. т. н., с. н. с. В. Михайлов


Заст. начальника НВ-24

к. т. н., с. н. с. А. Кремер


Керівник НДР,

провідний науковий співробітник,

к. т. н., с. н. с. В. Гребенніков


Київ 2006


Результати цієї роботи розглянуті НТР УНДІЗ,

протокол № 6 від 11.12.2006

^ Список виконавців



Директор, д.т.н., професор

В. Хиленко

(загальне керівництво)

Заступник директора, к.т.н., с.н.с.

В. Михайлов

(постановка завдання,

загальне редагування)

Заст. начальника наукового відділу,

к. т. н., с. н. с.

А. Кремер

(керівництво роботами)

Керівник розробки,

провідний науковий співробітник,

к.т.н., с.н.с.

В.Гребенніков

(проведення дослідження, формування звіту)

Провідний інженер

Н.Сангурська

(економіко-статистичні дослідження)

Інженер 1-ї категорії

Л. Джулай

(редагування та оформлення звіту)

Технік 1-ї категорії

К.Капустина

(планово-матеріальне забезпечення робіт)



РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 49 с, 9 табл., 1 рис., 19 джерел.

Об’єкт дослідження – процес розвитку телекомунікацій в Україні у період швидкого технологічного оновлення основних засобів телекомунікацій.

Мета роботи – виявлення основних тенденцій і проблем розвитку сфери телекомунікацій України, а також можливих шляхів прискорення розвитку цієї сфери у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Метод дослідження – комбінування методу хронологічних рядів та сценарне моделювання базових процесів.

Телекомунікації України, незважаючи на кризові явища в економіці України, невпинно розвиваються і в якісному, і в кількісному відношеннях, демонструючи темпи зростання доходів цієї сфери у 20-40% щорічно, значно випереджаючи за цим показником темпи зростання економіки країни. В той же час, темпи кількісного зростання окремих видів телекомунікаційних мереж та обсяги споживання телекомунікаційних послуг у натуральних показниках є недостатніми і це призводить до відносного відставання України у телекомунікаційній сфері не тільки від розвинутих країн, але й від країн, які нещодавно мали однакові з Україною показники телекомунікаційного розвитку.

В даній роботі проаналізовано процес розвитку українських телекомунікацій за останні 5 років і виявлено основні фактори, що сприяють розвитку: зростання економіки і відповідне зростання валового внутрішнього продукту; поява дешевого технологічного обладнання минулих поколінь та ефективного обладнання наступних поколінь; зацікавленість користувачів у нових, більш комфортних інформаційно-телекомунікаційних послугах), а також фактори, що гальмують розвиток: відносно висока собівартість і тарифи основних видів послуг; низький темп зростання доходів основної маси підприємств та населення; складність і відносна дорожнеча засобів для мереж наступного покоління; відсутність системної оптимізації процесів розвитку телекомунікацій та інформатизації в Україні.

Результати роботи передбачається використати для вироблення заходів регуляторного впливу на процес розвитку українських телекомунікацій. Головними з них мають бути заходи відновлення науково-технічного супроводу процесів розвитку телекомунікацій та використання результатів науково-технічних робіт для обґрунтування і реалізації оптимальної регуляторно-технічної політики у галузі зв’язку та інформатизації.

ПРОЦЕС, розвиток, мережа, телекомунікації, РИНОК, Україна, послуги, ТАРИФ, ДОХІД, ПРИБУТОК, ІНВЕСТИЦІЇ, СЦЕНАРІЙ.

ЗМІСТ

Стор.

Перелік умовних позначень та скорочень .…………………………………….

5

Вступ ………………………………………………….………………………….

7

1 Постановка задачі досліджень .………………………………………………

9

1.1 Системний підхід до процесу розвитку телекомунікацій в Україні .…….

9

1.2 Вибір методики дослідження ..……………………………………………...

11

2 Аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій ...………………………..……..

14

2.1 Динаміка розвитку телекомунікацій у світі .………………………………

14

2.2 Динаміка розвитку телекомунікацій в Україні ……………………………

16

2.3 Використання потенціалу сфери телекомунікацій .……………………….

17

2.4 Задоволення потреб в основних видах телекомунікаційних послуг

на внутрішньому ринку .……………………………………………………


20

2.5 Ресурсне забезпечення телекомунікацій …………………………………

21

2.6 Головні проблеми українських телекомунікацій ………………………..

23

3 Прогноз кон’юнктури на зовнішньому і внутрішньому ринках основних видів телекомунікаційних послуг ..……………………………………………..


25

3.1 Кон’юнктура телекомунікаційних послуг у світі …………………………

25

3.2 Кон’юнктура телекомунікаційних послуг в Україні ...……………………

27

4 Перспективи розвитку телекомунікаційного ринку ......................................

34

4.1 Цілі розвитку телекомунікацій ..……………………………………………

34

4.2 Пріоритети розвитку телекомунікацій ……………………………………..

35

4.3 Можливі сценарії розвитку телекомунікацій в Україні ..............................

40

4.4 Загальні зауваження до сценаріїв розвитку українських телекомунікацій ...................................................................................................


42

4.5 Вибір і обґрунтування оптимального сценарію розвитку ..........................

44

Висновки .………………………………………………………………………...

47

Перелік посилань ..................................................................................................

49



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ



ВАТ


Відкрите акціонерне товариство
ВВП



Валовий внутрішній продукт

ВОЛЗ



Волоконно-оптична лінія зв’язку

ДКР



Дослідно-конструкторська робота

КП ЄНСЗ



Комплексна програма створення Єдиної національної

системи зв’язку України

КТБ



Кабельне телебачення

МЕРМ



Мережа ефірного радіомовлення

МЕТБ



Мережа ефірного телебачення

МКТБ



Мережа кабельного телебачення

МРЗ



Мережа радіозв’язку

МСЗ



Мережа супутникового зв’язку

НДР



Науково-дослідна робота

НКРЗ



Національна комісія з питань регулювання зв’язку

ОТА



Основні телефонні апарати

РРТ


Радиосвязь, радиовещание и телевидение
РТА



Рухомі телефонні апарати

СНД



Співдружність незалежних держав

СТМЗК



Сукупність телекомунікаційних мереж загального

користування

СТУ



Сфера телекомунікацій України

СУТМ



Система управління телекомунікаційними мережами

США


Сполучені Штати Америки
ТМЗК



Телефонна мережа загального користування

ЦОВЗ



Центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку

АТМ


Asynchronous Transfer Mode (Асинхронний режим пересилання)
21CN



21-st Century Network (Мережа 21-го сторіччя)

DSL


Digital Subscriber Line (Цифрова абонентська лінія)
DWDM



Dense Wavelength Division Multiplexing (Система

густого спектрального ущільнення)

IP


Internet Protocol (Інтернет-протокол)
ISDN



Integrated Service Digital Network (Цифрова мережа

інтегрованого обслуговування)

ITU



International Telecommunication Union (Міжнародний союз електрозв’язку)

ITU-D



ITU – Telecommunications Development Sector (Сектор телекомунікаційного розвитку ITU)

NGN



Next-Generation Network (Мережа наступного покоління)

NGN-UA



Національна NGN України

SMS



Short Message Service (Послуга коротких повідомлень)

TV



Television (Телебачення)

UMC



Ukrainian Mobile Communications (Український мобільний зв’язок)









ВСТУП

Телекомунікації України, незважаючи на кризові явища в економіці України, невпинно розвиваються і в якісному, і в кількісному відношеннях, демонструючи темпи зростання доходів цієї сфери у 20-40% щорічно, значно випереджаючи за цим показником темпи зростання економіки країни. В той же час, темпи кількісного зростання окремих видів телекомунікаційних мереж та обсяги споживання послуг у натуральних показниках є недостатніми і це призводить до відносного відставання України у телекомунікаційній сфері не тільки від розвинутих країн, але й від сусідніх країн Центральної Європи, які нещодавно мали однакові з Україною показники телекомунікаційного розвитку (Польща, Угорщина, Чехія, Росія).

Оскільки телекомунікації є не тільки сферою послуг для населення, але й в більшій мірі виконують роль важливої інфраструктурної складової в економіці України, то відставання в телекомунікаційному розвитку стає однією з причин зменшення темпів розвитку економіки і відносного відставання України у соціально-економічному розвитку. Тому, ретельний і систематизований аналіз процесів розвитку українських телекомунікацій є актуальним і має проводитися регулярно, з метою виявлення головних тенденцій і факторів розвитку цієї загальнодержавної інфраструктури та з метою попередження небажаних процесів гальмування темпу її розвитку. Результати таких аналітичних робіт мають стати базою для розроблення і реалізації системи заходів регуляторного впливу на сферу телекомунікацій з тим, щоб досягти темпів розвитку українських телекомунікацій, вищих за темпи розвитку в країнах СНД та Центральної Європи. Це потрібно для ліквідації накопиченого відставання у сфері телекомунікацій України.

Про важливість аналітично-прогнозних робіт у сфері телекомунікацій свідчить і доволі регулярна публікація оглядових і прогнозних статей у періодичних виданнях, в яких містяться матеріали по аналізу і прогнозуванню процесів розвитку українських телекомунікацій, наприклад, [1-4]. Однак повнота, глибина та системність аналітично-прогнозних робіт у наявних публікаціях є недостатніми для використання основних висновків цих публікацій у розробці і впровадженні цілеспрямованих регуляторних заходів, що мають на меті збільшити ефективність розвитку та прискорення його темпів.

Метою даної роботи є поглиблений і систематизований аналіз процесів розвитку українських телекомунікацій у середньостроковому минулому періоді (2002-2006 роки). В якості системної методологічної основи для даного дослідження логічно обрати положення діючого в Україні законодавства про розроблення прогнозних і програмних документів [5,6], а також добре відомі методи прогнозування процесів науково-технологічного розвитку, наприклад, [7, 8].

Для поглиблення аналітичних досліджень в даній роботі, перш за все, у першому розділі проведено детальний аналіз зазначених і деяких інших методологічних джерел прогнозування, в результаті якого обрано комбінований метод прогнозування – аналіз хронологічних рядів статистичних даних комбіновано із сценарним моделюванням окремих процесів розвитку українських телекомунікацій. Таке комбінування дозволило підвищити точність і надійність результатів аналізу.

Відповідно до обраної методики дослідження у другому розділі проведено аналіз процесів розвитку українських телекомунікацій на минулому 5-річному періоді, в результаті якого побудовано хронологічні ряди розвитку окремих телекомунікаційних мереж і послуг та виявлено основні тенденції розвитку і фактори, які сприяють або гальмують цей розвиток. Результати цього аналізу викладено у другому розділі роботи.

У третьому розділі проведено аналіз та прогноз кон’юнктури основних видів телекомунікаційних послуг на внутрішньому ринку.

Цілі і пріоритети розвитку українських телекомунікацій на прогнозованому періоді сформульовано у четвертому розділі.

У висновках проведено узагальнення результатів проведеної аналітично-прогнозної роботи.

Глибина і системність даного дослідження дозволяють досягти максимально можливої точності і достовірності прогнозування, що є важливою його особливістю, порівняно з іншими дослідженнями та публікаціями з цих питань. Саме це дозволяє рекомендувати використання результатів даної роботи для обґрунтування і впровадження регуляторних заходів у сфері телекомунікацій, що мають на меті підвищення ефективності і темпів розвитку українських телекомунікацій.

^ 1 ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕНЬ


1.1 Системний підхід до процесу розвитку телекомунікацій в Україні


Телекомунікації України при аналізі питань їх розвитку, попри їх багатомережну, багатооператорську і багатопровайдерську структуру, доцільно розглядати як єдину, хоча і дуже складну організаційно-технічну систему, застосовуючи при цьому системний (цілісний) підхід.

До системного підходу, перш за все, спонукає прийняття Закону України “Про телекомунікації”, яким доволі чітко окреслено сферу телекомунікацій та її основні складові (телекомунікаційні мережі, суб’єкти ринку телекомунікацій, ринок телекомунікаційних послуг, тощо). Хоча основний акцент у цьому законі зроблено на визначенні механізмів лібералізованого функціонування і розвитку телекомунікацій, в цьому ж законі також міститься чимало положень, які стосуються усієї системи телекомунікацій України.

Наприклад, передбачається проведення певної державної і технічної політики у сфері телекомунікацій. Розвиток телекомунікацій має відбуватися за єдиним, взаємоузгодженим документом – Концепція розвитку телекомунікацій. В умовах надзвичайних ситуацій передбачається єдина система управління телекомунікаційними мережами. Ряд ресурсів, що використовуються суб’єктами телекомунікацій, не можна ділити без урахування їх взаємних і державних інтересів – номерний та радіочастотний ресурс, платоспроможний попит споживачів на телекомунікаційні послуги, тощо.

Системний підхід є більш логічним і з погляду забезпечення потреб споживачів у телекомунікаційних послугах, при наданні яких для конкретного користувача, як правило, повинні взаємодіяти засоби кількох мереж. А задоволення потреб користувачів і отримання з користувачів плати за надані послуги є головним сенсом діяльності господарюючих суб’єктів ринку телекомунікацій.

Нарешті, системний підхід до розвитку телекомунікацій є необхідним з огляду на неминучу конвергенцію різних видів телекомунікаційних мереж в єдину (загальнонаціональну) багатооператорську і багатопровайдерську мережу наступного покоління (NGN). До цього спонукає невпинний прогрес у елементно-технологічній базі інформаційно-телекомунікаційної сфери, з використанням результатів якого в технічно розвинутих країнах кожні 2-3 роки створюються нові, значно ефективніші засоби для надання інфокомунікаційних послуг.

На жаль, у Законі України “Про телекомунікації“ системний аспект сфери телекомунікацій лишився на другому плані і в ньому, замість ліквідованого терміну “єдина національна система зв’язку“ із попереднього Закону України “Про зв’язок”, не було введено аналогічного, дуже потрібного терміну “єдина національна система телекомунікацій”. При розробці Концепції розвитку телекомунікацій [9] також вдалося обійтися без введення такого терміну, з огляду на загальний характер такого типу документів. Однак при аналізі і прогнозуванні цілої сфери телекомунікацій України, без терміну, що точно позначає об’єкт розвитку, не обійтись.

Загальне уявлення про сферу телекомунікацій України (СТУ), аналіз і розвиток якої є предметом даного дослідження, а також зв’язки СТУ із своїм оточенням, джерелами фінансування подано на рисунку 1. На цьому рисунку, як приклад, показано тільки частину сукупності мереж загального користування (СТМЗК), що входять до складу телекомунікаційної сфери: ТМЗК–телефонна мережа загального користування; МРЗ–мережа радіозв’язку; МСЗ–мережа супутникового зв’язку; МЕТБ–мережа ефірного телебачення; МКТБ–мережа кабельного телебачення; МЕРМ–мережа ефірного радіомовлення.









- фінансові потоки




- взаємодія частин




- оператори і провайдери телекомунікацій

ТМЗК, МРЗ, МСЗ, МЕТБ, МКТБ, МЕРМ, …

- мережі що входять до складу СТУ







Рисунок 1.1 – Загальне уявлення про сферу телекомунікацій України



Маючи на увазі окреслений вище системний підхід до сфери телекомунікацій України, а також положення Концепції, перейдемо до розгляду більш конкретних постановочних питань даної роботи.


^ 1.2 Вибір методики дослідження

Оскільки результати аналізу розвитку передбачається використати для визначення і впровадження регуляторної політики в телекомунікаційній сфері, при виборі методики дослідження доцільно орієнтуватися на офіційні документи та методики. До таких, безперечно, відносяться Закон України про державне прогнозування та розробку програмних документів [5] та відповідна Постанова Кабміну України, що деталізує процес державного прогнозування та розробки програм розвитку [6].

Відповідно до зазначеного Закону України державне прогнозування галузі економіки (а телекомунікації з повним правом можна вважати галуззю економіки) – це науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку окремих галузей економіки, її можливого стану в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного розвитку. Прогноз є засобом обґрунтування тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади щодо регулювання соціально-економічних процесів. Такий науково-обґрунтований прогноз однієї з галузей економіки має входити як складова частина системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України.

При розробці державно-орієнтованого прогнозу телекомунікаційної сфери обов’язково необхідно дотримуватися принципів цілісності, об’єктивності, науковості, дотримання загальнодержавних інтересів. Варто зазначити, що принцип дотримання загальнодержавних інтересів полягає в тому, що розроблення прогнозних документів має здійснюватись, виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави. Цей принцип є суттєвим для визначення методики прогнозного дослідження.

Важливим положенням зазначеного Закону України є і те, що прогнозні документи розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі.

Визначено, що на галузевому рівні розробляються прогнози розвитку на середньостроковий (п’ять років) період. При цьому у прогнозі повинні бути відображені:

аналіз розвитку галузі економіки за попередній період;

характеристика використання виробничого потенціалу галузі;

оцінка задоволення потреб у основних видах послуг, що надаються підприємствами галузі, на внутрішньому ринку;

характеристика головних проблем розвитку галузі;

прогноз кон’юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках основних видів послуг галузі;

можливі шляхи розв’язання головних проблем розвитку галузі;

пропозиції щодо структурної перебудови галузі, технологічного оновлення виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, енергозбереження та підвищення ефективності виробництва;

основні показники розвитку галузі (обсяги та ефективність виробництва, розвиток конкуренції, конкурентоспроможність продукції, забезпеченість сировиною та матеріалами, фінансове становище підприємств галузі, розвиток міжгалузевих зв’язків, ефективність систем збуту продукції, обсяги інвестицій);

висновки щодо тенденцій та напрямів розвитку галузі протягом середньострокового періоду.

В зазначеній вище Постанові Кабінету Міністрів затверджена дещо інша типова структура розвитку галузі на середньостроковий період. Розглянемо її більш детально:

С1 Тенденції розвитку галузі

С1.1 Динаміка виробництва та реалізації продукції (послуг)

С1.2 Використання потенціалу галузі

С1.3 Задоволення потреб в основних видах товарів і послуг на внутрішньому ринку

С1.4 Ресурсне забезпечення галузі

С1.5 Головні проблеми розвитку галузі

С2 Прогноз кон’юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринку основних видів товарів і послуг галузі

С3 Цілі і пріоритети розвитку галузі в середньостроковому періоді

С4 Альтернативні варіанти прогнозу розвитку галузі (розробляються кілька альтернативних варіантів на основі припущень та наводяться очікувані результати за основними показниками, серед них вибирається рекомендований варіант, який подається в розгорнутому вигляді)

С5 Напрями державної політики розвитку галузі

С5.1 Структурні зміни

С5.2 Оновлення виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу

С5.3 Енергозбереження

С5.4 Реформування відносин власності

С5.5 Формування конкурентного середовища. Цінова політика

С5.6 Підвищення ефективності виробництва

С5.7 Інвестиційна політика

С5.8 Удосконалення системи збуту продукції

С6 Висновки

Як бачимо, у Постанові Кабміну структура документу державного прогнозу більш чітка і більш систематизована. Очевидно, що за три роки, які відділяють Постанову від Закону, уявлення про сутність державного прогнозу значно конкретизувалося. Саме тому, типову структуру прогнозу розвитку галузі із зазначеної Постанови доцільно прийняти як перелік питань даного аналітичного дослідження.

Зазначимо, що в наведеній структурі державного прогнозу перший розділ (С1) являє собою ніщо інше, як аналіз розвитку галузі протягом минулого п’ятирічного періоду, а розділи з другого по п’ятий (С2-С5) – обґрунтування і виклад прогнозу розвитку галузі протягом майбутнього п’ятирічного періоду. Послідовне висвітлення окремих структурних компонент розділу С1 рекомендованої структури прогнозного документу можна вважати загальною методикою проведення даного дослідження в цілому. При цьому бажано також врахувати і перелік питань, які необхідно буде розробляти у наступних дослідженнях – розділи С2-С5 рекомендованої структури.

Оскільки структура прогнозного документу дана у Постанові для абстрактної галузі, то є сенс дещо конкретизувати назви окремих складових цієї структури, маючи на увазі предмет та форму даного дослідження – сферу телекомунікацій. Таким чином, конкретизована структура даного дослідження має виглядати таким чином:

КС1 Аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій у попередньому періоді

КС1.1 Динаміка надання телекомунікаційних послуг

КС1.2 Використання потенціалу сфери телекомунікацій

КС1.3 Задоволення потреб в основних видах телекомунікаційних послуг на внутрішньому ринку

КС1.4 Ресурсне забезпечення телекомунікацій

КС1.5 Головні проблеми розвитку українських телекомунікацій

КС2 Прогноз кон’юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринку основних видів телекомунікаційних послуг

КС3 Цілі і пріоритети розвитку телекомунікацій в середньостроковому періоді

КС5 Напрями державної політики розвитку телекомунікацій

КС5.1 Структурні зміни

КС5.2 Інновації та наукове забезпечення розвитку телекомунікацій

КС5.3 Енергозбереження

КС5.4 Реформування відносин власності

КС5.5 Формування конкурентного середовища. Цінова політика

КС5.6 Підвищення ефективності виробництва

КС5.7 Інвестиційна політика

КС5.8 Удосконалення системи продажу телекомунікаційних послуг

КС6 Висновки

Саме ця конкретизована структура і має бути покладена в основу методики та послідовності робіт при проведенні даного дослідження.


2 Аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій

^ 2.1 Динаміка розвитку телекомунікацій у світі

Необхідність і можливості розвитку українських телекомунікацій в значній мірі визначаються розвитком телекомунікацій в інших країнах світу. Так, дуже швидкий їх розвиток в інших країнах створює для України ситуацію відставання у інфокомунікаційному розвитку, а з ним і у соціокультурному та економічному розвитку. Масове виробництво найсучаснішого телекомунікаційного обладнання та програмно-інформаційних продуктів в технічно-розвинених країнах та їх комерційна доступність для України, навпаки, створює можливість прискорення у розв’язанні успадкованих проблем розвитку українських телекомунікацій, осучаснення цього процесу і зменшення зазначеного відставання.

Загальну картину розвитку телекомунікацій у світі, та позицію України у цьому процесі дає таблиця 2.1, у якій зібрано і перевірено дані з різних джерел [10-15], які характеризують процеси інфокомунікаційного розвитку у світі. На жаль, дані таблиці відносяться до 2004-2005 року, оскільки узагальнююча світова статистика публікується з затримкою у 1,5-2 роки.

Більш сучасні дані (на кінець 2005 року) наведені у нещодавно опублікованому ITU порівняльному аналізі інфокомунікаційного розвитку країн Європи і СНД [16].

Із вищенаведених статистичних матеріалів випливає, що українські телекомунікації відстають (у душовому вимірі) від телекомунікацій багатьох країн світу. Особливо прикрим є відставання від країн колишнього соціалістичного табору – Польщі, Чехії, Угорщини, з якими за часів СРСР Україна мала телекомунікаційний паритет. Помітне також телекомунікаційне відставання України від деяких країн СНД (Росія, Білорусь), особливо у розвитку рухомого зв’язку та Інтернет. Відставання від розвинених країн за сумарною телефонною щільністю (фіксовані + рухомі телефони) становить 3-4 рази, а за щільністю Інтернет-користувачів – сягає 5-7 разів.

Як позитив, із міжнародних співставлень слід відмітити низький рівень тарифів на місцеві телефонні переговори у фіксованих (стаціонарних) мережах. Серед країн, що внесені до таблиці 2.1, нижчі тарифи у 2004 році були тільки у Білорусі та США. Нульовий тариф на місцеві переговори у США компенсовано достатньо високою абонентською платою – 20-25 дол. США у місяць.

Враховуючи низький душовий валовий внутрішній продукт (ВВП) України (1378 дол. США у 2004 році), показники розвитку українських телекомунікацій можна вважати цілком нормальними. Але якщо згадати, що за часів СРСР Україна мала душовий ВВП на рівні 3500 дол. США, та врахувати прагнення України до рівноправного входження у європейську та світову економічну спільноту і наявність невикористаних можливостей більш швидкого і більш цілеспрямованого розвитку телекомунікацій, то наявний розвиток українських телекомунікацій слід визнати недостатнім. Відставання України у телекомунікаційному розвитку можна також розцінювати як наслідок

Таблиця 2.1 – Макроекономічні та інфокомунікаційні показники – середні у світі, окремих кран світу і України

(дані на кінець 2005 року з джерел: CIA Factbook; World Bank; UN; ITU; Держкомстат України)



Країни


Територія,

тис. кв. км


Населення,

млн. чол.

Душові (на одного мешканця країни) показники

ВВП,

USD/рік

Дохід інфо-

комунікацій,

відсотки

від ВВП

Фіксовані

телефони

Фіксовані

та рухомі

телефони

Інтернет-

користувачі

Інтернет-

хости

Персональні

комп’ютери

Вартість

3-хвил.місц. розмови, USD

Світ

148940,0

6473,5

5656

6,0

0,198

0,512

0,152

0,042

0,122

..

^ Розвинуті країни































США

9631,4

298,2

36273

8,8

0,606

1,210

0,630

0,665

0,752

0

Японія

377,8

128,1

31324

7,4

0,459

1,200

0,502

0,129

0,541

0,07

Німеччина

357,0

82,7

33156

5,7

0,666

1,443

0,453

0,037

0,546

0,11

Франція

547,0

60,5

33674

5,9

0,590

1,385

0,432

0,039

0,578

0,15

Італія

301,2

58,1

28764

4,1

0,431

1,663

0,480

0,028

0,311

0,11

^ Країни, що розвиваються































Китай

9597,0

1315,8

1268

5,3

0,266

0,566

0,063

0,000

0,040

0,03

Індія

3287,6

1103,4

634

3,7

0,045

0,113

0,054

0,000

0,015

0,02

Чилі

757,0

15,6

6108

6,7

0,220

0,899

0,180

0,014

0,147

0,10

Бразилія

8512,0

186,4

3278

6,9

0,230

0,580

0,120

0,019

0,104

0,03

^ Країни Центр. та Східної Європи































Польща

312,7

38,5

5427

4,5

0,306

0,923

0,260

0,007

0,192

0,09

Чехія

77,3

10,2

10551

6,6

0,315

1,463

0,500

0,038

0,241

0,15

Румунія

237,5

21,7

2626

2,8

0,202

0,818

0,207

0,002

0,113

0,12

Угорщина

93,0

10,1

9935

6,1

0,332

1,258

0,297

0,048

0,147

0,16

^ Країни СНД































Росія

17075,2

143,5

2390

3,7

0,279

1,115

0,152

0,006

0,121

0,02

Білорусь

207,6

9,8

2333

..

0,337

0,754

0,348

0,001

..

0,01

Казахстан

2717,3

14,8

2765

..

0,168

0,356

0,027

0,002

..

..

Україна

603,7

46,5

1378

6,4

0,258

0,625

0,098

0,003

0,039

0,03


недостатньої уваги держави і бізнесових сфер до цієї важливої інфраструктурної складової економічного і соціального розвитку України.


^ 2.2 Динаміка розвитку телекомунікацій в Україні

За останні 15 років поступальний, безкризовий розвиток телекомунікацій в Україні відбувався у складних умовах, оскільки перші 10 років цього періоду прийшлись на глибоку економічну кризу – душовий ВВП України падав до 2000 року приблизно з 3000 до 700 дол. США. Успішний розвиток українських телекомунікацій в кризових умовах, за думкою ряду експертів, був забезпечений прийняттям у 1993 році Комплексної програми створення Єдиної національної системи зв’язку України (КП ЄНСЗ) і достатньо повним виконанням завдань кількох її перших років.

Подальший розвиток українських телекомунікацій, приблизно з середини 90-х років, відбувався вже в умовах структурної перебудови від централізованої моделі державного управління їх розвитком до лібералізованої, ринкової моделі. Цьому сприяло природне прагнення до господарської самостійності державних телекомунікаційних підприємств, а також приклад розвинутих країн, де також інтенсивно проходила приватизація державних підприємств і з’являлися нові незалежні оператори і провайдери телекомунікацій, які, як правило, впроваджували новітні технології.

В результаті структурної перебудови роль державного управління сферою телекомунікацій послідовно зменшувалася, згорталися роботи з розробки і проведення єдиної технічної політики, знижувався статус центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку (Міністерство, Державний комітет, Державний департамент Мінтрансзв’язку).

Як результат таких процесів, телекомунікації України в значній мірі лібералізовано і дерегульовано. Технічна політика розвитку телекомунікацій провадиться операторами телекомунікацій самостійно, орієнтуючись на успадковану від СРСР систему телефонного зв’язку, на тенденції розвитку світових телекомунікацій та на можливості розвитку власного бізнесу шляхом імпорту технічних і організаційних рішень із технічно розвинутих країн.

Державна політика щодо розвитку телекомунікацій в Україні здійснюється за рахунок тарифного регулювання, ліцензування, регламентації правил взаємодії мереж операторів та правил надання послуг, функціонування системи сертифікації нових засобів, що встановлюються у телекомунікаційних мережах.

За останні п’ять років, які припали на період виходу України із економічної кризи, темпи розвитку українських телекомунікацій суттєво зросли, особливо за рахунок розвитку сучасних видів телекомунікацій, таких як рухомий стільниковий та комп’ютерний (Інтернет-) зв’язок. Кількісно цей розвиток характеризує таблиця 2.2, у якій зібрано дані із офіційних звітів Держкомзв’язку і Держзв’язку за останні 5 років [17], дані офіційної державної статистики [15,18] та дані компанії SputnikMedia [19]. Дані таблиці кореспондують із статистикою ITU-D стосовно України [14].


Таблиця 2.2 – Показники розвитку економіки і телекомунікацій України за останні

п’ять років (на кінець відповідного року)


Показники Роки

2002

2003

2004

2005

2006*

Населення, осіб

47,8

47,4

47,2

46,8

46,5

Номінальний (у цінах відповідного року) ВВП, млрд. грн.

225,8

267,3

344,8

424,7

505,2

Зростання реального ВВП, відсотки

5,2

9,6

12,1

2,8

6,7

Зростання номінального доходу зв’язку, %.

22

23

60

31

23

Номінальний дохід зв’язку, млрд. грн.

10,7

13,2

21,1

27,4

33,6

Номінальні інвестиції зв’язку, млрд. грн.

2,7

4,2

5,8

8,5

11,3

Введення нових стаціонарних номерів ТМЗК, млн.

0,601

0,805

0,925

0,728

0,660

Ємність фіксованої частини ТМЗК, млн. номерів

10,2

11,1

11,6

12,4

13,1

у тому числі в селах

1,1

1,2

1,3

1,5

1,6

Приріст рухомих номерів ТМЗК, млн..

1,4

2,9

7,2

15,3

16,6

Ємність рухомої частини ТМЗК, млн. номерів

3,6

6,5

13,7

29,0

45,6

Ємність мережі кабельного телебачення, млн. підключ.










2,5

2,9

Ємність мережі Інтернет, млн. підключень










0,7

0,9

Приріст кількості користувачів Інтернет, млн.

0,75

2,2

1,6

1,2

0,5

Кількість користувачів Інтернет, млн.

1,5

3,7