Реферат: Високотемпературні теплотехнологічні процеси та установки (втпу)

ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНІ ТЕПЛОТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ

ТА УСТАНОВКИ (ВТПУ)
ВСТУП

Історія людства по суті починалась з використання полум’я. Сліди його використання знайдені більш як 400 тис. років тому при розкопках стоянок синантропа. Заволодівши вогнем прадавня людина поставила собі на службу одну з могутніх природних стихій. Згадаємо легендах про титана Прометея, який викрав вогонь у богів та передав його людям. В давніх країнах Сходу за 5 – 2 тис. років починається в значних масштабах використання вогнетехнічних процесів при випалі глиняних виробів, виплавці міді, олова, бронзи та пізніше заліза та скла.


^ 1 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОБУДОВИ ДИСЦИПЛІНИ ВТПУ


Основні визначення

Термін ВТПУ “вогнетехнічна установка” більш широкий ніж “Промислова піч” і включає високотемпературні установки, які використовують в якості основного джерела енергії органічне паливо чи хімічно зв’язану енергію технологічного матеріалу.

Приклади: Паливні печі, кисневі конвертори, відбивні мідеплавильні печі, газоелектричні скловарені печі, багатоподові печі для випалу залізного колчедану, циклонні печі для випалу сірки, тощо.

Мета курсу – визначити головні та найбільш загальні питання побудови та експлуатації ВТПУ в комплексі як сукупність окремих частин та елементів з урахувань вимог та обмежень.

Студент повинен вміти: розробити на основі теплотехнічних розрахунків конструкцію елементів ВТПУ з урахуванням сучасних вимог, скомпонувати в єдину установку, раціонально розмістити в приміщенні цеху та забезпечити реалізацію проекту в процесі будівництва, провести пусконаладочні роботи та здійснювати надійну експлуатацію з високими техніко-економічними показниками.

Задачі дисципліни: - ознайомити з принципами побудови процесів, організацією та основними етапами проектування та сучасними вимогами до ВТПУ;

- визначити властивості конструктивних та будівельних матеріалів та вміти вибирати найбільш ефективні з них для конкретних умов;

- навчитись розробляти конструкцію огороджень ВТПУ в стаціонарному та нестаціонарному тепловому режимі;

- визначити основні задачі, прийоми та правила пуску, наладки та експлуатації ВТПУ.

Виробничі ВТПУ поділяються (в залежності від продукції, що виробляється) на:

енергетичні (газогенератори, котли, тощо);

технологічні (високотемпературні хімічні реактори, промислові печі).

Вимоги та принципи, що закладені в основу ВТПУ:

- зріст питомої продуктивності за рахунок інтенсифікації тепло- та масообміну;

- зниження питомих капітальних витрат та матеріалів;

- підвищення надійності та терміну міжремонтної робочої кампанії;

- досягнення високого рівня механізації та автоматизації процесів, економії людської праці;

- повне та комплексне використання технологічних матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів в сполученні з захистом навколишнього середовища, створення безвідходних технологій.

^ 1.2. Загальна структурна схема ВТПУ та її елементи


Сучасна ВТПУ - це крупний високомеханізований і автоматизований об’єкт великої одиничної пpoизвoдитeльнocти. Вона представляє собою сукупність елементів різного призначення і конструкції, функціонально об’єднаних в єдине ціле (рис.1.1).





Кожний з елементів установки, в свою чергу, є сукупністю окремих конструктивних частин вузлів і деталей. Елементи установки в єдину конструкцію з’єднані за технологічним матеріалом і продуктам — транспортними пристроями; за газовим, рідким, а часто і твердим порошковим матеріалом — трубопровідними комунікаціями, за димовими газами —газоходами. Датчики та вторинні прибори системи КІП забезпечують оперативний контроль технологічного і теплового режимів, управління установкою виконується за допомогою автоматичних регуляторів.

Головним елементом установки є робоча камера, основний принцип дії, конструктивні особливості і параметри роботи якої визначають теплову і структурну схеми установки і всіх її елементів, суттєво впливають на технологічні, виробничі і техніко - економічні показники її роботи. Дійсно, вибір, наприклад, ванної камерної чи шахтної робочої камери для здійснення плавильного технологічного процесу предвизначає отримання дійсно різних рішень, які відрізняються структурними схемами ВТУ та всіма показниками її роботи.

Робоча камера ВТУ включає ряд конструктивних частин і вузлів: фундамент, каркас, огородження технологічного матеріалу, внутрішні транспортні пристрої, вузли видачі технологічних продуктів, трубопровідні комунікації і газоходи, датчики КИП и А.

Для отримання необхідних параметрів компонентів горіння (тиск та вміст кисню в окислювачі, тиск горючого газу, тиск та температура мазуту, дисперсність та вологість твердого палива і параметрів технологічних матеріалів (концентрація головного компонента, дисперсний склад, вологість та інші показники якості) використовуються різноманітні пристрої їх попередньої підготовки шляхом стиску чи редуцюювання, зміщення, розлому чи гранулювання, збагачення, нагріву, сушки, спікання і т.п.

Регенеративні елементи передбачені для регенерації части теплоти відхідних газів та інших теплових відходів шляхом підігріву компонентів горіння чи проведення ендотермічної реакції конверсії газоподібного вуглеводного палива (хімічна регенерація). Регенеративні елементи представляють собою теплообмінники, які за режимом роботи діляться на рекуператори і регенератори. Перші працюють безперервно, причому теплота газів передається теплоносію через металеву чи керамічну стінку; другі - працюють циклічно: спочатку теплота газів акумулюється в керамічній чи металевій насадці, а потім нагріває теплоносій. Регенерація теплоти дозволяє суттєво знизити витрату палива та забезпечити досягнення високих температур в робочій камері.

Елементи зовнішнього технологічного чи енергетичного використання матеріальних і енергетичних відходів даної установки передбачені для виробітки додаткової технологічної чи енергетичної продукції. Прикладами технологічного використання відходів служить їх споживання в суміжному технологічному процесі, наприклад, сушка і нагрів сировини відхідними газами установки, забезпечення ендотермічних перетворень, використання матеріального відходу в якості вихідної сировини (розплавлений шлак переробляється в будматеріали). Енергетична продукція (пар, гаряча вода, механічна чи електрична енергія) виробляється в системі випаровувального охолодження конструктивних частин установки, в котлах – утилізаторах, які працюють на теплоті відхідних газів, технологічних відходів (металургійних шлаків) чи технологічної продукції (розпаленого коксу), а також в газових утилізаційних турбінах, які використовують енергію збиточного тиску газу для виробки електроенергії.

Елементи захисту навколишнього середовища передбачені для уловлення твердих і рідких дисперсних матеріалів і шкідливих газових компонентів із газових викидів, обезжирювання відходів виробництва в газоподібному (CO, NOх, NH3, H2S), пароподібному (більша кількість органічних з’єднань) і рідкому (масла, кислоти, щелочи) станах, а також зменшення теплового забруднення.

Для доставки до ВТУ технологічних матеріалів і евакуації технологічних продуктів і відходів використовують різноманітні зовнішні транспортні пристрої: залізодорожний і автотранспорт, транспортери і підйомники - ленточні, багатоковшові, скіпові і рольганги, кранове хазяйство цеха, трубопроводи. По трубопроводам транспортуються до установки різні гази (горючі, кисень, повітря, захисні інертні, відновлюючи, водяна пара), рідина (мазут, масла, вода), дисперсні тверді матеріали (пиловидні технологічні матеріали та вугілля, зола та шлаки, технологічні продукти). Крани (мостові і козлові, кран-балки) використовуються для підйому та переміщення в цеху різних вантажів.

При завантаженні технологічних матеріалів і для їх переміщення всередині робочої камери стремяться максимально використати силу тяжіння, що широко реалізується, наприклад, в шахтних, обертаючихся і багатоподових обпалювальних, відображаючих і інших ванних печах. Крім того, всередині робочої камери використовують механічне переміщення технологічних матеріалів за допомогою толкателей (методичні печі), вагонеток (обпала, вогнеупорні вироби), ланцюжні, роликові, конве’єрні і інші транспортери, а також газової подушки (при термообробці стальних виробів, обпаленні листового стекла).

Нагнітальні засоби забезпечують транспортировку газоподібних і рідких робочих тіл і технологічних матеріалів, які використовуються в установці. Їх можна розділити на вентилятори, повітродувки, компресори для подачі окислювача та інших газів в установку, димососи для відсмоктування і евакуації газоподібних продуктів технологічного процесу, насоси для перекачки робочої рідини.


^ 1.3.3 Класифікація високотемпературних теплотехнологічних процесів, температурних і теплових графіків


Технологічні процеси, що реалізуються в високотемпературних теплотехнологічних установках, відрізняються великою різноманітністю та схематично можуть бути представлені у вигляді послідовності окремих ступенів (рис.1.2).




Ці ступені можуть іменуватися у відповідності з характерними фізичними чи фізико-хімічними перетвореннями оброблюваного матеріалу внаслідок зміни його температурного та теплового стану. Багато з реалізованих в теплотехнологічних установках процесів є тільки окремими технологічними операціями у виробництві того чи іншого кінцевого продукту.

Теплотехнічні принципи оформлення технологічних процесів в ВПТУ.

Теплотехнічні принципи – це сукупність теплових, аеродинамічних, механічних та інших умов організації термічної обробки твердих та рідких тіл. До них можна віднести:

1. Принцип цільного фільтруючого шару (сукупність умов теплової обробки вільної засипки дроблених матеріалів, які продуваються газовим теплоносієм).

2. Принцип киплячого шару (різні види та прийоми обробки зерняних та грубо змелених матеріалів в умовах газового псевдозрідження).

3. Принцип змуленого шару (різні види теплової обробки подрібнених матеріалів в умовах газозмулення).

4. Принцип шару, що пересипається (теплова обробка газовим носієм сипучого матеріалу, який переміщується різними способами).

5. Принцип викладених навантажень (теплова обробка викладки виробів чи напівфабрикатів, які продуваються газовим теплоносієм).

6. Принцип випроміючого факела (теплова обробка твердих та рідких тіл газовим теплоносієм з високими радіаційними характеристиками).

7. Принцип поверхневого випромінювання (нагрів випромінюючими твердими тілами).

8. Принцип погруженого факела (теплова обробка матеріалів в ванні розплава, яка продувається газовим теплоносієм).

9. Принцип комбінування (теплова обробка матеріалу в умовах послідовного використання декількох принципів).

В основу класифікації високотемпературних теплотехнологічних процесів можна покласти фізичні або фізико-хімічні явища, що керуються засобами теплотехніки, лімітуючі тривалість робочого циклу, продуктивність установки і якість продукції [2]. Виходячи з цього можна виділити технологічні процеси, що визначаються:

1) інтенсивністю підведення теплоти до поверхні матеріалу, що обробляється (інтенсивністю зовнішнього теплообміну);

2) інтенсивністю підведення маси ззовні до реагуючої поверхні матеріалу, що обробляється (інтенсивністю зовнішнього масообміну);

3) інтенсивністю переносу теплоти всередині матеріалу ,що обробляється;

4) інтенсивністю молекулярного переносу маси всередині матеріалу, що обробляється;

5) інтенсивністю перемішування фаз (твердих, рідких) в зоні їхньої термічної обробки;

6) швидкістю власне хімічного реагування;

7) швидкістю розподілу основних та допоміжних продуктів;

8) сукупністю двох або більш з перерахованих факторів.

Така класифікація дозволяє розглядати і аналізувати цілі класи технологічних процесів з єдиних позицій і єдиними засобами, полегшує запозичення результатів дослідження одних видів технологічних процесів для організації інших, використовуючи фізичні та математичні моделі. Так, результати дослідження засобів інтесифікації процесів, що визначаються зовнішнім теплообміном, можуть бути використані для організації процесів, що визначаються відповідно зовнішнім масообміном.

^ Температурні та теплові графіки технологічних процесів

Рівень видимої витрати палива в першу чергу залежить від наступних двох зовнішніх особливостей температурних та теплових графіків, під якими розуміється графічна ілюстрація зміни температури матеріалу, який оброблюється та його тепло поглинання в залежності від часу в робочому просторі високотемпературної установки.

Чисельні температурні і теплові графіки технологічних процесів можуть бути зведені в чотири характерні групи А-Г (рис.1. ), якщо за основу їхнього формування прийняти [2]:

а) співвідношення між початковою температурою первиних матеріалів і температурою довкілля Тн.с.;.

б) співвідношення між середньою максимальною температурою мате-

ріалу в процесі і середньою температурою технологічного продукту (напівфабрикату) Т , при якій він використовується безпосередньо після вивантаження з теплотехнологічної установки (в загальному випадку враховуються основні та допоміжні продукти).

В кожній з груп (рис. 1.4) виділені декілька підгруп, що відрізняються кількістю ланок технологічного процесу.

^ 1.1.3. Структурні схеми робочого простору установок, джерела енергії

В залежності від кількості камер, в яких реалізуються всі ланки (стадії) технологічного процесу, виділяють установки (рис. 1.5) [2] з однокамерним і багатокамерним робочим простором.

Установки з однокамерним однозонним робочим простором, наприклад паливні печі, характеризуються відносно рівномірним температурним полем гріючих газів в об’ємі і, як правило, циклічністю їхньої дії (мартенівські печі, нагріваючі колодязі ін.). Установки з таким робочим простором і циклічною чинністю в найменшій мірі задовольняють сучасним вимогам.

Група А охоплює графіки технологічних процесів, в яких початкова температура матеріалу середовища (), а температура дорівнює середній максимальній температурі матеріалу в процесі ( = ).

Група Б охоплює графіки процесів з та  (в даному випадку = ).

Група В охоплює графіки процесів з  та = .

Група Г охоплює графіки процесів з  та  (в часному випадку = ).



Рис. 1.4. Характерні температурні та теплові графіки технологічних процесів високотемпературних теплотехнологічних процесів: 1 – відносна температура /; 2 – відносне тепло поглинання первинних матеріалів в процесі Qм/Q, Qм, Q- тепло поглинання матеріалів за час процесу  та загальне тепло поглинання матеріалів для доведення продуктів до та проходження усіх фізико-хімічних перетворень; , Q- середні температури та тепло поглинання матеріалів перед стадією процесу, де мають місце ендотермічні ефекти; Q, QІІ – тепло поглинання після першої і другої ступенів технологічного процесу; Т- середня температура продуктів, при якій вони використовуються безпосередньо видачі з печі.

Дві технологічні ступені

Одна технологічна ступінь

Група

Три технологічні ступені

ІІа

Іб

Іа

ІІб

ІІІа

ІІІб

А

Б

В

Г

По осі ординат відкладена середня температура матеріалу та відносне зовнішнє теплопоглинання. По осі абцис вікладено відносний поточний час процесу.

Графіки А-Г на стадії аналізу носять якісний характер.

Група А: процес нагріву термотонких матеріалів при Ві  1,0 (Іа); термомасивних виробів при Ві  1,0 (Ііа, ІІІа); процеси нагріву з плавлінням (Іб) та наступною технологічною обробкою розплаву (ІІб); процеси з відновлювальною плавкою (обробка руд) та наступною технологічною дообробкою розплаву (ІІІб). Продукт далі використовується при = .

Група Б: процеси окислювального випалу сушки, плавки багатокомпонентних шихт з наступним технологічним нерегламентованим охолодженням до (Іб); процеси термічної обробки термомасивних виробів з технологічно нерегламентованим охолодженням (ІІа) та регламентованим охолодженням до = Тн.с. (ІІІа); процеси плавління з технологічною дообробкою та наступним нерегламентованим охолодженням до (ІІб); процеси плавки скла (нагрів, плавління, освітлення, технологічного регламентованого охолодження до  ) (ІІІб).

Група В: процеси теплової обробки та корегування розплавів, вторинний нагрів термотонких виробів після неповного їх охолодження до = (Іа); нагрів термомасивних виробів при “гарячому” посаді (ІІа); різні двох та трьох ступеневі процеси плавки з різного технологічною дообробкою при використанні попередньо нагрітих початкових матеріалів (шихт та розплавів) (Ііб, ІІІа, ІІІб).

Група Г: всі процеси, які входять в групу Б, але які проводяться при початковій температурі  це процес випалу цементного клінара (при подачі в попередньо нагрітого матеріалу, включаючи нарів, декарбонізацію, підьом температури для спікання, регламентоване охолодження з наступним перерегламентуванням). Кожна група має варіант а і б. Варіант а – нагрів металів (ендотермічних процесів немає, можуть мати місцк екзотермічні). Варіант б включає андотермічні процеси (нагрів вапняку з подальшим його розкладом, нагрів матеріалу з наступним плавлінням та відновленням).

До одностепеневих процесів віднесен нагрів термотонких виробів, плавління матеріалів, випал матеріалів (Іа і Іб). До двоступеневих процесів - нагрів термомасивних виробів (підьом температури, вирівнювання), плавління з наступною дообробкою розплаву (1 – нагрів і плавління, 2 – освітлення та розділення фаз, тощо). Процеси з трьома ступенями – процеси відальних виробів (1 – надмірний підьом температури, 2 – прискорений, 3 – витримка (ІІІа, гр.А), термічна обробка металів і керамічних виробів (гр.Б, вар.ІІІа; гр.Г, вар.ІІІа).




Рисунок 1.5 – Класифікація робочого простору високотемпературних теплотехнологічних установок (ВТУ)


Установки з однокамерним, але з багатозонним робочим простором відрізняються безперервністю роботи і нерівномірним полем температур газів в обємі (наприклад, методичні нагрівальні печі, шахтні печі, обертаючі печі). Установки з таким робочим простором більш прогресивні, ніж перші.

Найбільш широкі можливості задоволення сучасним вимогам відкривають варіанти високотемпературних теплотехнологічних установок з багатокамерним комбінованим робочим простором, якщо при цьому забезпечується набір ефективних теплотехнічних принципів і джерел енергії, а також реалізується досконала теплова схема. В багатозонному і багатокамерному робочому просторі ВТУ можна виділити відповідно наступні зони і камери [2]:

1) попередньої теплової або теплової і фізико-хімічної обробки початкових матеріалів (ПТО);

2) основної технологічної обробки матеріалів (ОТО), де або завершується технологічний процес в цілому або проводиться його вирішальна стадія;

3) технологічної дообробки матеріалів (ТД);

4) технологічно регламентованого охолоджування технологічного продукту (ТРО).

На відзнаку від перелічених технологічних зон і камер ВТУ, ті в яких здійснюється технологічно не регламентоване охолоджування продукту, відносяться до теплотехнічних елементів установки.

В загальному випадку теплотехнологічна установка містить від однієї до декількох зон або камер робочого простору. В установках з багатозонним робочим простором і нечітким конструктивним розділенням на зони виділення зони основної технологічної обробки може бути проведене, виходячи, наприклад, з умови, що температура газів, що відходять з цієї зони як і в однокамерному однозонному робочому просторі, рівній максимальній температурі матеріалу, що обробляється в цій зоні або трохи більше її. В цьому випадку однокамерний однозонний робочий простір може бути прийнятий як базовий елемент найпростішої теплової схеми.

В високотемпературних теплотехнологічних установках використовуються наступні джерела енергії:

1) паливо з повітряним окислювачем (ПП);

2) паливо з збагаченим киснем повітрям (ПЗП);

3) паливо з технологічним киснем (ПК);

4) продукти горіння палива (ПГ) від суміжних установок (ДГ- димові гази, тобто продукти практично повного спалювання палива; ПНГ — продукти неповного спалювання палива);

5) електроенергія, засоби реалізації якої можуть бути різноманітними, в тому числі і через низькотемпературну плазму;

6) високотемпературні теплоносії від атомних реакторів (в перспективі);

7) комбіновані джерела енергії, що включають спільне використання в ВТУ джерел ПП і ПК: спільне використання ПП (ПК) і електроенергії (ЕЕ); спільне використання ПП і ПГ; інші варіанти поєднання джерел енергії.

Застосування комбінованих джерел енергії з поширеним використанням кисню і електроенергії є однією з особливостей нових теплотехнологічних систем.

На рис. 1.6 наведені структурні схеми камер робочого простору (на прикладі паливних печей) з різноманітними варіантами розміщення джерел





Рисунок 1.6 – Структурні схеми зон та камер робочого простору, схеми розміщення джерел енергії і переміщення тіл та теплоносіїв (на прикладі паливних печей): ТВ, ТК. ЕЕ – відповідно паливно-повітряний, паливно-кисневий та електричний джерела енергії; І-VІІІ – схеми з одним видом джерела енергії; ІХ – ХІ – схеми з комбінованим джерелом енергії; Т, О, ДГ – відповідно паливо, його окислювач, димові гази; ИМ, М, ТП – відповідно вихідний матеріал, матеріал, технологічна продукція.


енергії і схемами переміщення робочих тіл і теплоносіїв. Схеми /,//,^ IV, VI відносяться до камерних, методичних, секційних нагріваючих печей, схема ІІ^ 1.2.1. Основні вихідні положення
Промисловий теплотехнологічний комплекс є одним з основних споживачів паливно - енергетичних ресурсів країни. Тільки високотемпературні теплотехнологічні системи за рівнем прямого споживання палива конкурують з ТЕС країни (табл. 1.1). В той самий час ці системи характеризуються низьким ККД паливовикористання (не перевищує часто 15—35%), а також виключно великими потенційними можливостями економії палива. Так, збільшення середнього ККД паливних печей країни в 2 рази (що ще значно нижче принципово можливого) приведе до річної економії палива, наприклад в 35—40 раз перевищуючу планову економію палива в виробництві електроенергії на ТЕС країни.

До недоліків традиційної промислової теплотехнології можуть бути віднесені значні матеріальні відходи; невдосконалення теплових схем; низька інтенсивність процесів тепло- и масообміну та ефективність застосованих теплотехнічних принципів; невдосконалення конструктивних схем огородження технологічних камер и установок; обмеженість застосування прогресивних джерел енергії; відсутність як правило, обмеженої ув’язки технологічного, енергетичного, експлуатаційного аспектів теплотехнологічних систем з задачами охорони навколишнього середовища.

Здолання перерахованих недоліків, що незвичайно важно як при реалізації нових, так і при корінній модернізації діючих теплотехнологічних систем, найкращим чином можливо на базі, яка включає нові технологічні (рис.1.12), енергетичні (рис.1.13), науково-методичні (рис.1.14) та науково-організаційні основи.


Таблиця 1.1 – Приблизне відносне паливоспоживання деяких

високотемпературних теплотехнологічних систем

Види продуктів, що отримуються

Споживання палива у відсотках від спо-живаної на виробництві електроенергії

Електроенергія

100,0

Чавун

30,0 – 35,0

Продукти нафтопереробки

9,5

Цемент

8,5

Прокат, стальні труби, поковки, штамповки

7,5

Мартенівська сталь

5,0

Червона цегла, шамотні та інші вироби

3,5

Кольорові метали

3,5

Віконне скло

0,5












Ідеальна теплотехнологічна система, в основі якої .лежить повна і одночасна реалізація принципів безвідходної технології, характеризується:

І) повним товарним вилученням всіх компонентів вихідної сировини, полуфабрикатів, матеріалів;

2) економним і високоефективним використанням паливно - енергетичних ресурсів;

3) застосуванням замкнутих циклів промислового водовикористання;

4) благоприйнятним виробничим комфортом для людини;

5) забезпеченість охорони навколишнього середовища.

В теперішній час особливе значення приобретают науково - організаційні міроприємства, які направлені на розвиток науково - дослідних робіт по безвідходним технологіям і новим прогресивним теплотехнологічним процесам, на розвернення науково - дослідних робіт по енергетичному забезпеченню, теплотехнічному і конструктивному оформленню нових технологій та їх окремих процесів.

1.2.2. Схема пошуку рішення технічної реалізації технологічного процесу

Один з варіантів пошуку теплотехнічних і конструктивних схем технологічних процесів приведений на рис.1.15. Процедура пошуку не виключає неодноразовий.

Вибір ефективних напрямків енергетичної модернізації діючих установок залежить від значення відношення потоку теплоти через огородження технологічної камери (зони) до потоку теплоти, який поглинається матеріалом, що обробляється в цій камері (зоні), т.п. від значення відношення Qн.с./Qм. Наприклад, при Qн.с./Qм>0, як це проілюстровано даними табл.1.2, найвисший результат з економії палива і під’йому ККД може бути місце тільки при одночасному глибокому зниженні Qн.с./Qм і найбільш повної регенерації теплоти з відхідними газами Qв.г..




Таблица 1.2. – Приклад розрахункової зміни ККД і економії палива в нагревальній печі при зниженні Qн.с./Qм та застосуванні регенерації

теплоти Qв.г..

Величина

Варіант

1

2

3

4

5

6

Теплопоглинання матеріалу в робочій камері Qм

30

25

20

15

10

5

Поток теплоти скрізь огорожу робочої камери Qн.с

0

5

10

15

20

25

Поток теплоти з робочої камери з газами, що відходять

70

70

70

70

70

70

Сума витратної частини теплового балансу, %

100

100

100

100

100

100

Відношення Qн.с./Qм

0

0,2

0,5

1,0

2,0

5,0

ККД нагрівної печі, %

30

25

20

15

10

5

Економія палива при повній регенерації теплоти Qо.г (при Qн.с=const у варіанті), %

70

70

70

70

70

70

При цьому ККД печі, %

100

83,3

66,6

50

33,3

16,6

Економія палива при зниженні Qн.с./Qм до нуля (регенерація теплоти Qо.г. відсутня), %

0

16,6

33,3

50,0

66,6

83,3

При цьому ККД печі, %

30

30

30

30

30

30

Економія палива при повній регенерації теплоти Qо.г та зниженні Qн.с./Qм до нуля, %

70

75

80

85

90

95

При цьому ККД печі, %

100

100

100

100

100

100


^ 1.2.3. Вимоги до високотемпературних теплотехнологічних установок

Сукупність загальних сучасних вимог може бути сформулювана на базе важливих технологічних, експлуатаційних, економічних, екологічних і науково-технічних проблем, вирішення яких націлено на забезпечення:

1) високу устойчивість нових технічних рішень від швидкого морального старіння;

2) благоприємних умов проведення заданого технологічного процессу (технологічного комфорта);

3) благоприємних умов обслуговування установок і систем (експлуатаційного комфорта);

4) високих енергоекономічних показників і низьких загальних издержек виробництва і природи.

Загальні вимоги, реалізація яких сприяє забезпеченню високої стійкості нових теплотехнологічних установок від швидкого морального старіння, включають:

а) можливість реалізації перспективної производительности в сполученні з високою удельною производительность, що не тільки робить нові теплотехнологічні установки чи системи конкурентноздібнми з існуючими крупними системами, но й відкриває шляхь подальшму їх удосконаленню на базі збільшення одиничної потужності;

б) можливість реалізації в даній уcтановці, системі більшої кількості технологічних процесів, що способствует досягненню більшої стійкості нових ідей нових решень при окремих невдачах їх засвоєння, створює більш прочну основу універсального (а потому, економічно і більш вигіднішого) їх використання, стимулює формування більшої убежденности та настойчивости наукових колективів в реалізації нових рішень;

в) закладені в основу нових технічних рішень теплотехнічні принципи повинні відкривати шляхи оптимізації роботи окремих зон (камер) установок (систем), щоб мати можливість подальше радикально поліпшувати їх роботу на базі як традиційних джерел енергії технології.

Основні вимоги, задовалення яких формує соответствующий технологічний комфорт в установках і системах, включают:

а) можливість досягнення високого рівня температур процесу і забезпечення широкого діапазона їх регулювання, що створює найбільш благоприємні умови проведення фізико-хімічних стадій багатьох технологічних процесів;

б) можливість досягнення високої термічної, фізичної і хімічної однорідності готового продукта і наявність засобів управлення процесами, що визначають однорідность, що створює предпосилки найбільш якісного завершення технологічного процесу;

в) можливість забезпечення високого ступеня удержання в готовому продукті заданих компонентів початкових матеріалів, полуфабрикатів, шихт, що в ряді випадків є вирішальним фактором в визначенні перспективності того чи іншого варіанту теплотехнічного оформлення для даного технологічного процесса.

Основні вимоги, задоволення яких формирують соответствующий експлуатаційний комфорт обслуговування теплотехнологічних установок и систем, включають:

а) непреривність технологічного процесу, що і відкриває шлях до найбільш удосконалених схем комплексної автоматизації і механізації, к прогресивним схемам управління і утворенню крупнотоннажних поточних ліній виробництва;

б) наявність відносно невисокої маси обробляємого матеріала, одночасно находящогося в робочій камері теплотехнологічної установки, що дозволяє забезпечити більш високу чутливість її до змін визначальних параметрів, знизити тривалість пускових і остановочних періодів і зменшити витрати матеріалів на «промивку» технологічних зон установки, системи;

в) органічне сочетание технологічних зон (камер) установки без технічно і теплотехнічно складних транспортних переходів між ними, а також органічне сочетание тexнoлoгічниx зон і теплотехнічних елементів, що в подальшому приводит не тільки до компактності установок і систем, але й до підвищення надійності їх роботи;

г) високу герметичність технологічних камер і теплотехнічних елементів технологічної установки.

Основні вимоги, реалізація яких сприяє досягненню високих енергоекономічних показників теплотехнологічних установок і малих загальних издержек виробництва і природи, включають:

а) можливість ефективної переробки початкових матеріалів, полуфабрикатів, шихт при мінімальній попередній їх підготовці, що в багатьох випадках суттєво знижує їх потери, загрязнення території, затраты на подготовчі операції;

б) найбільш низькі потери технологічної сировини і продуктів в робочих зонах установок і систем;

в) тривалу і безперервну робочу компанію технологічних установок і систем;

г) високу теплову герметичність огородження, особливо високотемпературних технологічних камер і зон;

д) можливість організації глибокого регенеративного використання теплових відходів технологічних зон (камер) установок для забезпечення найбільш низького рівня видимої витрати палива і можливість організації в необхіднх випадках глибокого зовнішнього тепловикористання, яким реалізуються додаткові косвенні шляхии зниження витраити палива (енергії).