Реферат: Проект єс "Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей"

Проект ЄС “Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей”




Кузьмінський В.О.

Дибайло В.Д.





© Європейська Комісія, 2010

© МІЦ “Медіа-М”, 2010
Зміст
Кузьмінський В.О. 1

Дибайло В.Д. 1

© Європейська Комісія, 2010 1

© МІЦ “Медіа-М”, 2010 1

Список скорочень 3

Вступ 4

1. Методологія аналізу 5

Забезпечення прав дітей, зокрема на місцевому рівні, відповідно до українського законодавства здійснюється цілою низкою суб’єктів соціальної політики. Забезпечення прав дітей є фактично основною функцією служби у справах дітей, центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, управління та закладів освіти, кримінальної міліції у справах дітей та входить до функцій управління та закладів охорони здоров’я, відділу у справах сім’ї та молоді, управління праці та соціального захисту населення, центру зайнятості, пенсійного фонду, департаменту виконання покарань, прокуратури, суду, тощо. 5

Кожен суб’єкт соціальної політики державного сектору має свою власну систему збору даних та звітності, до якої входять і показники його діяльності у сфері забезпечення прав дітей. Більш того, звітність різних суб’єктів є досить закритою для інших суб’єктів соціальної політики, подається різними суб’єктами у різні терміни та в різні інституції. Тому головною проблемою залишається відсутність уніфікованої системи оцінки результативності та ефективності діяльності всіх суб’єктів у сфері забезпечення прав дітей на місцевому та державному рівнях. 5

Неурядові організації, які могли б здійснювати таку оцінку як незалежні експерти, мають значно ускладнений доступ до статистичної інформації щодо стану справ у сфері забезпечення прав дітей як в регіонах, так і в Україні загалом. 5

Тому для проведення дослідження із визначення ступеню забезпечення прав дітей органами місцевого самоврядування у м. Полтава, Львів та Миколаїв передбачається застосування моделі рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, розроблену Представництвом благодійної організациї “Кожній дитині” в Україні. 5

^ Рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей розраховується за формулою: 5

5

РЕ – рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, 5

^ В – індекс рівня безпеки дітей (в тому числі захист від усіх форм насильства), 5

С – індекс забезпечення прав на освіту та розвиток, 5

D – індекс забезпечення права на життя та охорону здоров’я, 5

F – індекс забезпечення права на соціальну підтримку та захист дітей та сімей в складних життєвих обставинах, 5

^ G – індекс забезпечення права на сім’ю, 6

J – індекс забезпечення прав молоді з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки та піклування. 6

Кожен індекс B, C, D, F, G, J містить певну кількість індикаторів, що сукупно визначають значення кожного окремого індексу. Всі індикатори мають однакову вагу, тобто рівноцінною є їх важливість у досягненні мети забезпечення конкретного права дітей. 6

Зміст основних понять, включених до моделі рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, відповідає законодавчо затвердженим нормам. 6

^ Це основні методологічні підходи, які застосовуються для складання рейтингів ефективності діяльності міськвиконкомів Полтави, Львова та Миколаєва (Розділи 3-5). 6

Другий розділ дослідження присвячений аналізу ефективності реформ у сфері забезпечення прав дітей в Україні і ґрунтується на загальних та статистичних методах наукових досліджень. 6

У додатку 1 наведено аналіз ситуації в Україні із забезпеченням прав окремих категорій дітей на освіту, охорону здоров’я, сім’ю та добробут. Цей аналіз виконаний переважно представниками ОГС під час проведення протягом 2009 року низки тренінгів в рамках проекту ЄС “Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей”. Головна мета аналізу – визначення уразливих категорій дітей, права яких не задовольняються. Крім цього, визначалися сильні и слабкі сторони існуючої в Україні системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та опіки й піклування. 6

При виконанні аналізу застосовувалися методи експертних оцінок (Делфі), GAP та SWOT аналізи. 6

^ 2. Проблеми реформування системи інтернатних закладів 7

3. Оцінка забезпечення прав дітей громадою м. Полтава 11

3.1. Загальна характеристика 11

3.2. Профіль Полтави з точки зору забезпечення прав дітей 16

^ 4. Оцінка забезпечення прав дітей громадою м. Миколаїв 18

4.1. Загальна характеристика 18

В 2006 році територіально громадою м. Миколаїв був розроблений перспективний Стратегічний план економічного розвитку Миколаєва. Важливим елементом цього документу є спільне бачення того як має виглядати місто у майбутньому: 18

МИКОЛАЇВ – потужний транзитний транспортний вузол північного Причорномор'я на шляху «із варяг у греки», місто розвинутих морських і річкових портів, місто-технопарк сучасного машино- і суднобудування, технологій, харчової промисловості. Центр сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій із значним науково-освітнім, інтелектуальним рівнем, технічним та кадровим потенціалом. Місто вільного підприємництва і міжнародної торгівлі, чисте та комфортне для проживання. Столиця водно-вітрильного спорту та туризму. 18

Стратегічними напрямами майбутнього розвитку міста мають стати питання розвитку малого і середнього підприємництва та інфраструктури бізнесу, комунальної інфраструктури та залучення інвестицій. Детальніший аналіз цього документу показав, що як і в Полтаві, Стратегічний план Миколаєва не містить жодних цілей, спрямованих на забезпчення прав дітей та поліпшення їхнього становища. 18

У вересні 2009 році середня заробітна плата в м. Миколаїв (без урахування малих підприємств та підприємців) становила 1927,4 грн., що на 9,4 % більше ніж в цілому по економіці області та в значній мірі перевищує розміри встановлених державних соціальних стандартів. Розмір нарахованої заробітної плати працівникам промислових підприємств становив 2079,5 грн., що на 7,9% більше ніж у середньому по місту. У цілому середній рівень оплати праці у місті Миколаїв перевищує місто Полтаву на 7,5%. У 2009 році рівень безробіття у місті Миколаїв, обрахованій за методологією МОП, складав 1%. 19

Освіта 20

Водночас викликає занепокоєння високий рівень побутового травматизму серед дітей (індикатор B7), який розраховується як кількість дітей, що зазнали побутових травм на тисячу дитячого населення і складає для Миколаєва 13,7 дітей на 1000. Це трохи нижче ніж у Полтаві. Так само як в інших регіонах Україні 100% значення індексу B6 означає замовчування проблеми насильства над дітьми та відсутність дієвої системи виявлення фактів насильства. 22

4.2. Профіль Миколаєва з точки зору забезпечення прав дітей 23

^ 5. Оцінка забезпечення прав дітей громадою м. Львова 25

5.1. Загальна характеристика 25

Освіта 27

5.2. Профіль міста Львів з точки зору забезпечення прав дітей 31

^ 6. Порівняння забезпечення прав дітей громадами трьох міст 32

Додатки 34

Додаток 1. Аналіз ситуації з точки зору задоволення прав окремих категорій дітей на освіту, охорону здоров’я сім’ю, добробут 34

Додаток 2. Стратегія реалізації проекту ЄС “Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей” на 2010 рік 42

^ У другій фазі проекту прононується такий підхід до виконання завдань передбачених проектом, як це зображено на рисунку. 42

Завдання 1. Аналіз системи забезпечення прав дітей, що включає аналіз ситуації з дітьми та аналіз існуючих структур, їх функцій та програм пропонується здійснити у два етапи. 42

^ Перший етап – камеральна офісна робота, пов’язана із розробкою інструментарію та аналізом документації. 42

Другий етап – візити у Львів, Миколаїв та Полтаву з метою збору та верифікації інформації, проведення аналізу особливостей оранізації виконавчої влади (організаційна побудова та структури) для забезпечення прав дітей. 42

Для проведення дослідження із визначення ступеню забезпечення прав дітей передбачається застосування моделі рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей (розроблену ПБО “Кожній дитині” в Україні). Загалом рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей розраховується за формулою: 42

42

де РЕ – рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, В – індекс рівня безпеки дітей (в тому числі захист від усіх форм насильства), С – індекс забезпечення прав на освіту та розвиток, D – індекс забезпечення права на життя та охорону здоров’я, F – індекс забезпечення права на соціальну підтримку та захист дітей та сімей в складних життєвих обставинах, G – індекс забезпечення права на сім’ю, J – індекс забезпечення прав молоді з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки та піклування, Z – фінансові ресурси, що виділяються органами місцевої влади та місцевого самоврядування на сферу забезпечення прав дітей. 42

Крім цього у процесі дослідження планується знайти відповіді на такі питання: 42

^ 1.Яка організаційна структура структурних підрозділів міськвиконкомів, що займаються питаннями забезпечення прав дітей? 42

2.Які існують міські програми, спрямовані на забезпечення прав дітей, підтримки симей, поліпшення добробуту населення, профілактики безпритульності та бездоглядності у сфері освіти, охорони здоров’я тощо 43

^ 3.Які існують дорадчі органи міських рад чи міськвиконкомів, які прямо чи опосередковано сприяють забезпеченню прав дітей? 43

4.Який склад дорадчих органів? Чи входять до їхнього складу представники оранізацій громадянського суспільства (ОГС) ? 43

^ 5.Ступінь фінансування програм? 43

Результатом здійснення аналізу має бути звіт. 43

Завдання 2. Після підготовки звіту пропонується провести зустрічі та консультації з усіма зацікавленими сторонами у всіх трьох містах для обговорення рекомендацій за звітом та формування робочих груп. Основними завданнями робочих груп буде розробка/удосконалення нормативно-правових документів існуючих міжвідомчих органів (чи створення нових) та включення до їх складу представників ОГС, а також робота над розробкою спільного бачення поліпшення становища дітей, вироблення рекомендацій (наприклад, щодо набуття статусу “Міста дружнього до дитини”). 43

Результатом цього етапу буде проект Положення (змін і доповнень до існуючого Положення) про міжвідомчий орган та сформовані робочі групи. Передбачається, що до складу робочих груп увійдуть представники ключових структур міськвиконкомів та ОГС – учасники коаліції/мережі у містах та організації, які отримали гранти в рамках проекту. 43

Завдання 3. Заключним етапом буде проведення виїзних засідань робочих груп з метою напрацювання спільного бачення (проекту стратегії) поліпшення становища дітей у містах. Передбачається, що заходи цього етапу можуть узгоджуватися із заходами ОГС, які отримали гранти в рамках проекту. Усі виїздні засидання будуть фасилітуватися досвідченими експертами МІЦ Медіа-М. 43

^ Результатом цього етапу будуть проекти документів (стратегії, рекомендацій, позиції) щодо поліпшення становища дітей у містах Львів, Полтава та Миколаїв. 43



^

Список скорочень



ВВП

Валовий внутрішній продукт

ДБСТ

Дитячий будинок сімейного типу

ДНЗ

Дошкільний навчальний заклад

ДЮСШ

Дитячо-юнацька спортивна школа

ЄС

Європейський Союз

ЗНЗ

Загальноосвітні навчальні заклади

Мінпраці

Міністерство праці і соціальної політики України

МОЗ

Міністерство охорони здоров’я України

МОН

Міністерство освіти і науки України

НВК

Навчально-виховний комплекс

н.р.

Навчальний рік

НУО

Неурядові організації

ОГС

Організації громадянського суспільства

РЕ

Рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей

СЖО

Складні життєві обставини

ССД

Служба у справах дітей

ЦСССДМ

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді





















Вступ
Це дослідження підготовлено експертами Молодіжного інноваційного центру “Медіа-М” за технічної підтримки Представництва благодійної організації “Кожній дитині” в Україні в рамках проекту ЄС “Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей”. Аналіз проводився протягом грудня 2009 – червня 2010 років.

Метою дослідження є оцінка ступеню забезпечення прав дітей органами місцевого самоврядування на прикладі територіальних громад міст Полтави, Львова та Миколаєва у контексті загальнодержавного процесу реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для проведення оцінки використовувалася методологія рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, яка розроблена Представництвом “Кожній дитині” в Україні. Перевагою цієї методології є її комплексність. Загальний висновок про ситуацію у громаді робиться на основі агрегованих індексів, а не на основі одного чи кількох індикаторів. Коротко про методологічний підхід наведено у Розділі 1 дослідження.

Розділ 2 дослідження присвячено проблемі реформування системи інтернатних закладів в Україні. У цій частині дослідження зроблено аналіз ефективності реформ системи опіки та піклування, які тривають в Україні з 2005 року та визначені загальні проблеми реалізації державних та місцевих стратегічних документів.

Дослідження забезпечення прав дітей територіальними громадами міст Полтави, Львова та Миколаєва складалося з двох етапів: збору даних безпосередньо в громадах та камеральної роботи. Результати цієї роботи наведені у розділах 3-5. У процесі збору первинної інформації автори стикнулися з низкою проблем. Як виявилося, окремі дані, наприклад, кількість дітей в інтернатних закладах, не збираються на рівні міст, а індикатори, що характеризують права молоді з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування взагалі відсутні. Тому автори сподіваються, що це дослідження стане в нагоді особам, які приймають рішення для розробки міських програм, спрямованих на поліпшення становища дітей у своїх територіальних громадах.

Порівняння рейтингу ефективності (РЕ) у Розділі 6 показало, що місто Полтава є найбільш сприятливим містом для дітей серед трьох міст, де проводилося дослідження. Проте головним результатом дослідження став реальний комплексний зріз ситуації у сфері забезпечення прав дітей у громадах, який може сприяти встановленню пріоритетів політики міст для поліпшення становища дітей.

Проведення цього дослідження було б не можливе без допомоги місцевих координаторів проекту ЄС – Ольги Латиш (Полтава), Людмили Руденко-Кардаш та Дмитра Мурашка (Миколаїв), які самовіддано збирали первинні данні від підрозділів міськвиконкомів. Дякуємо їм за допомогу. Окрема подяка нашій колишній колезі – Ользі Плесак (Львів) за сприяння у підготовці та систематизації даних по місту Львів, а також Оксані Лаушник за консультації та допомогу в обробці даних.
^ 1. Методологія аналізу
Забезпечення прав дітей, зокрема на місцевому рівні, відповідно до українського законодавства здійснюється цілою низкою суб’єктів соціальної політики. Забезпечення прав дітей є фактично основною функцією служби у справах дітей, центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, управління та закладів освіти, кримінальної міліції у справах дітей та входить до функцій управління та закладів охорони здоров’я, відділу у справах сім’ї та молоді, управління праці та соціального захисту населення, центру зайнятості, пенсійного фонду, департаменту виконання покарань, прокуратури, суду, тощо.

Кожен суб’єкт соціальної політики державного сектору має свою власну систему збору даних та звітності, до якої входять і показники його діяльності у сфері забезпечення прав дітей. Більш того, звітність різних суб’єктів є досить закритою для інших суб’єктів соціальної політики, подається різними суб’єктами у різні терміни та в різні інституції. Тому головною проблемою залишається відсутність уніфікованої системи оцінки результативності та ефективності діяльності всіх суб’єктів у сфері забезпечення прав дітей на місцевому та державному рівнях.

Неурядові організації, які могли б здійснювати таку оцінку як незалежні експерти, мають значно ускладнений доступ до статистичної інформації щодо стану справ у сфері забезпечення прав дітей як в регіонах, так і в Україні загалом.

Тому для проведення дослідження із визначення ступеню забезпечення прав дітей органами місцевого самоврядування у м. Полтава, Львів та Миколаїв передбачається застосування моделі рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, розроблену Представництвом благодійної організациї “Кожній дитині” в Україні1.

Рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей розраховується за формулою:



^ РЕ – рейтинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей,

В – індекс рівня безпеки дітей (в тому числі захист від усіх форм насильства),

^ С – індекс забезпечення прав на освіту та розвиток,

D – індекс забезпечення права на життя та охорону здоров’я,

F – індекс забезпечення права на соціальну підтримку та захист дітей та сімей в складних життєвих обставинах,

G – індекс забезпечення права на сім’ю,

^ J – індекс забезпечення прав молоді з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки та піклування.

Кожен індекс B, C, D, F, G, J містить певну кількість індикаторів, що сукупно визначають значення кожного окремого індексу. Всі індикатори мають однакову вагу, тобто рівноцінною є їх важливість у досягненні мети забезпечення конкретного права дітей.

Зміст основних понять, включених до моделі рейтингу ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, відповідає законодавчо затвердженим нормам.

Це основні методологічні підходи, які застосовуються для складання рейтингів ефективності діяльності міськвиконкомів Полтави, Львова та Миколаєва (Розділи 3-5).

Другий розділ дослідження присвячений аналізу ефективності реформ у сфері забезпечення прав дітей в Україні і ґрунтується на загальних та статистичних методах наукових досліджень.

У додатку 1 наведено аналіз ситуації в Україні із забезпеченням прав окремих категорій дітей на освіту, охорону здоров’я, сім’ю та добробут. Цей аналіз виконаний переважно представниками ОГС під час проведення протягом 2009 року низки тренінгів в рамках проекту ЄС “Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей”. Головна мета аналізу – визначення уразливих категорій дітей, права яких не задовольняються. Крім цього, визначалися сильні и слабкі сторони існуючої в Україні системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та опіки й піклування.

При виконанні аналізу застосовувалися методи експертних оцінок (Делфі), GAP та SWOT аналізи.

^ 2. Проблеми реформування системи інтернатних закладів
За майже усі роки незалежності в Україні має місце негативна тенденція зі зменшення кількості дитячого населення. Якщо станом на 01.01.1991 року в Україні кількість дітей становила 13,3 млн. осіб, то на 01.01.2008 року їх чисельність скоротилась на 4,9 млн. та становила 8,3 млн. осіб. (Рис.1).


Рис.1. Тенденція зменшення дитячого населення в Україна2

Водночас, на фоні зменшення загальної кількості дітей щорічно збільшується показник кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у розрахунку на 100000 дитячого населення. Цей показник сягнув 285,8 у 2007 році, що на 41,1% більше ніж у 2000 році (Рис.2). За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у 2009 році кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування становила 103542 осіб, в тому числі під опікою/піклуванням перебувало 62 965 дітей, в прийомних сім’ях та ДБСТ – 6655, усиновлено 3655, в інтернатних закладах, що перебувають у сфері управління МОН, МОЗ, Мінпраці – 28579 осіб3.


^ Рис.2. Частка дітей, позбавлених батьківського піклування протягом року

Незважаючи на комплекс заходів з боку держави по стимулюванню національного усиновлення, розвитку сімейних форм виховання та забезпечення їхнього фінансування з Державного бюджету України ефективність державної політики у сфері забезпечення прав дітей на сім’ю викликає сумнів (Рис.3).

^ Рис.3. Ефективність реформи системи опіки та піклування4

Як видно з Рис.3 протягом останніх років існує тенденція зростання частки дітей в інтернатних закладах при одночасному зростанні кількості дітей, що влаштовані у сімейні форми (опіка/піклування та прийомні сім’ї) на 100 000 дитячого населення. Це свідчить про те, що розвиток сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування відбувається не на заміну існуючої інституційної системи, а на додаток. Це створює так званий “ефект звуження сітки”, коли при появі нових послуг з’являються нові клієнти і не реформуються старі послуги.

Запровадження нової системи фінансування сфери забезпечення прав дітей за принципом "гроші ходять за дитиною" на які покладалися великі сподівання у реформуванні системи інтернатних закладів так і не завершилося, а тільки обмежилося лише запровадженням виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовуються у прийомні сім’ї. Крім цього, Уряд вніс зміни до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, яким передбачено такий самий розмір допомоги (два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку) на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

На сьогодні, як видно з Рис. 4, існуюча система фінансування охоплює лише незначну кількість дітей, які потребують державної підтримки – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які уже вилучені з рідних сімей і влаштовані у прийомні сім’ї чи ДБСТ або під опіку/піклування. Водночас існуюча система фінансування інтернатних закладів залишилася незмінною і базується на кількості вихованців. Це створює спотворений стимул до утримання дітей в закладах і протидію реформам. На жаль, Урядом України так і не виконано рекомендацію Комітету ООН з прав дитини, надану після розгляду II-ої Державної доповіді щодо покращення системи державної фінансової підтримки сімей з дітьми.


^ Рис.4. Фінансування за принципом “гроші ходять за дитиною”


Дані щодо причин поміщення дітей у державні заклади свідчать, що хоча бідність сімей є найбільш вагомою причиною передачі дітей в інтернати, соціальні чинники також відіграють вагому роль. Майже третину дітей було поміщено в інтернатні заклади всіх типів унаслідок поганого матеріального становища сімей, водночас майже така ж кількість потрапила туди через причини соціального характеру, зокрема неповні сім’ї, раннє материнство, безвідповідальне батьківство, інші соціальні проблеми, наприклад алкоголізм, наркоманія тощо5.

Світова практика реформування системи інтернатних закладів переконує, що ефективним засобом забезпечення прав дітей на сім’ю є застосування механізму гейткіпінгу (від англ. gatekeeping – контроль за воротами6). Це нова філософія захисту та забезпечення прав дітей, яка визначає засади ухвалення рішень стосовно дітей на вищому рівні професійної компетентності. Це концепція, що відображає нові підходи до реформування системи опіки над дітьми.

У країнах Західної Європи практика влаштування дітей раннього віку в державні заклади опіки була припинена близько 50 років тому. В багатьох країнах довготривала опіка поступилася короткотривалому перебуванню дитини в закладі з її подальшою реінтеграцією в сімейне середовище. Зміни в поглядах на права дитини, економічна оцінка витрат на утримання дитини в закладі опіки порівняно з сімейними формами виховання, громадська думка щодо проблем повноцінного розвитку дітей в інтернатах – усе це спричинило розроблення, впровадження та сприйняття гейткіпінгу як нової концепції, оновленої функції держави та одночасно механізму реформування системи опіки та піклування над дітьми7.

Гейткіпінг – це механізм, спрямований на запобігання потраплянню дітей в інтернатні заклади, а також гарантування, що діти, влаштовані в інтернатні заклади, не лишаються там без уваги, й робиться все для того, щоб повернути їх у біологічну сім’ю, влаштувати у сімейні форми виховання (опіка й піклування, усиновлення, прийомні сім’ї, ДБСТ) або підготувати дитину старшого віку до самостійного життя.

Слід зазначити, що основні елементи механізму гейткіпінгу не знайшли свого повного відображення у законодавстві України. Проте, в деяких регіонах України, наприклад Київській, Чернігівській областях, існує позитивний досвід розвитку превентивних соціальних послуг підтримки сім’ї та запобігання розміщення дітей в інституційних закладах як окремих частин цього механізму.

Важливим кроком запровадження елементів механізму гейткіпінгу для реформування інтернатних закладів було прийняття Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р., №1242 “Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”. Основними напрямами реалізації програми передбачено:

здійснити реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в інтересах кожної дитини;

приймати рішення стосовно влаштування кожної дитини в сім'ю громадян для усиновлення, під опіку та піклування, в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу та до закладів на основі комплексної оцінки її потреб;

забезпечити пріоритетність влаштування дитини в сім'ю громадян;

влаштовувати дитину перших років життя до закладу тільки, якщо з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім'ю громадян;

здійснювати переміщення дітей із закладу в заклад лише у тому разі, коли не існує можливостей для поліпшення їх стану в інший спосіб;

забезпечити дотримання принципу родинного походження при влаштуванні дітей в сім'ї громадян і до закладів.

Однак, ця та й інші програми не виконуються повного мірою, а подекуди просто ігноруються, про що свідчать наведені вище дані щодо становища дітей в Україні.

Основними проблемами реалізації державних та місцевих стратегічних документів (Державних, республіканських, обласних, районних та міських програм) у сфері забезпечення прав дітей в Україні є:

Проблема загального бачення процесу забезпечення прав дитини, як на державному так і на місцевому рівнях і, як наслідок цього, відсутність цілісності державної сімейної політики і політики в галузі дитинства.

Відсутність дієвих механізмів формування відповідальності місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за становище дітей в громаді.

Кадрова проблема в системі управління процесами забезпечення прав дітей.

Слабо розвинута система надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, особливо щодо попередження причин  сирітства.

Недостатня кількість відпрацьованих технологій соціальної роботи з сім’ями і дітьми.

Недостатнє усвідомлення суспільством ризиків для розвитку дитини, пов’язаних з розлученням дитини з батьками.

Відокремлення системи розвитку соціальних послуг і надання різних видів соціальної допомоги сім’ям з дітьми.

Відсутність цілісної системи моніторингу та оцінки виконання нормативно-правових актів щодо забезпечення прав дітей.

Крім цього важливою проблемою виконання державних та місцевих програм, спрямованих на поліпшення становища дітей, є відсутність інструментарію комплексної оцінки ситуації із забезпеченням прав дітей у територіальній громаді. Часто-густо висновки про становище дітей робляться на основі кількох показників – наприклад, кількості створених ДБСТ протягом року – та не враховують взаємозв’язок індикаторів та кращі інтереси дитини.

Визначенню основних проблем із забезпеченням прав дітей у територіальних громадах міст Полтава, Миколаїв та Львів присвячене це дослідження. Передбачається, що проведений аналіз дасть змогу визначити ключові проблеми в містах у сфері забезпечення прав дітей. Це допоможе знайти відповіді на перші два питання та сформулювати бачення реформ на місцевому рівні й створити дієві механізми відповідальності органів місцевого самоврядування за становище дітей у громаді.
^ 3. Оцінка забезпечення прав дітей громадою м. Полтава 3.1. Загальна характеристика
Полтава одне з небагатьох міст України, яке має чітке бачення, погоджене на основі консенсусу, як має виглядати місто в майбутньому. Так відповідно до Стратегічного плану економічного розвитку м. Полтави, затвердженого 23 квітня 2008 року рішенням 28 сесії міської ради п’ятого скликання, баченням міста є:

^ Полтава - перлина України, її історична і духовна скарбниця – місто, в якому хочеться жити.

Місто:

- сучасної гармонійної забудови;

- привабливе для туристів;

- з високо розвинутою промисловістю;

- сприятливими умовами для інвестування і ведення бізнесу;

- з комфортними умовами для життя, творчості та розвитку населення.


Наявність погодженого бачення подальшого розвитку Полтави є важливою запорукою консолідації зусиль громади для його втілення у життя. Водночас, аналіз Стратегічного плану показав, що жодної цілі, спрямованої на інвестиції у розвиток дітей цей документ не містить.


^ Економічний розвиток

Світовий економічний спад, що триває вже більше року, частково торкнувся окремих сфер діяльності громади м. Полтава. Серед його негативних проявів слід зазначити ослаблення фінансових потоків, погіршення кредитування та зменшення купівельної спроможності основної маси населення, зниження попиту на товари довгострокового вжитку та зростання безробіття.

У 2009 році очікувана питома вага валової доданої вартості міста у ВВП Полтавського регіону склала більше 33,0%. За 2009 рік в економіці міста очікується отримати фінансовий результат (прибуток) 350,1 млн. грн., очікуваний обсяг прямих іноземних інвестицій по наростаючому підсумку – 52,3 млн. дол. США, а очікуваний темп обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку м. Полтава за 2009 рік – 100,4%8 у порівнянні з 2008 роком.

У 2009 році у м. Полтава спостерігалося незначне зростання заробітної плати населення. Мінімальна заробітна плата зросла з 605,0 грн. на початку 2009 року до 650,0 грн. станом на 01.10.09 року, тобто відбулося зростання на 7,4%, а з 01.12.09 року планується підвищення мінімальної заробітної плати до 669,0 грн.

Середня заробітна плата одного штатного працівника за січень-вересень 2009 року зросла на 3,3% до відповідного періоду минулого року (1792,0 грн.) і складала 1852,0 грн. Це в 2,8 рази перевищує законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи (669,0 грн.).


^ Охорона здоров’я

Як і у цілому по Україні, місто Полтава характеризується депопуляцією й негативним показником приросту населення. Рівень народжуваності у Полтаві не забезпечує простого відтворювання населення (показник народжуваності 8,6%0, показник смертності 13,6%0 у 2006 році). Серед позитивних тенденцій слід відзначити зниження рівня малюкової смертності протягом останніх років (2004р. – 8,3%0, 2005р. – 11,0%0, 2006р. – 7,8%0). Проте, він усе ще не досягає середньоєвропейського показника від 2,5 до 5%0.

Із введенням в Україні з початку 2007 року нових критеріїв живонародженості та реєстрації дитячої смертності з 22 тижнів вагітності у місті загострилась проблема надання медичної допомоги новонародженим з екстремально низькою вагою (500 грамів), що потребує кардинального переоснащення пологових стаціонарів та відділень реанімації новонароджених сучасною високотехнологічною апаратурою: апаратами штучної вентиляції легень, інкубаторами, слідкуючою апаратурою тощо.

На сьогодні у місті Полтава прийняті такі міські програми, спрямовані на поліпшення надання медичної допомоги мешканцям міста, у тому числі й дітям: «Здоров’я нації на 2002-2011 роки», «Репродуктивне здоров’я населення м. Полтава на період до 2015 року», Програми запобігання та лікування судинно - мозкових захворювань у м. Полтава на 2007-2010 роки, Програми «Цукровий діабет», Програми протидії захворювання на туберкульоз у 2007-2011 роках, «Програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги в м. Полтаві на період 2007-2010 роки» тощо.

Найважливішим з цих документів з точки зору забезпечення доступу дітей до якісних медичних послуг є Міська програма «Репродуктивне здоров’я населення м. Полтави на період до 2015 року». Програма затверджена рішенням двадцять шостої сесії Полтавської міської ради п’ятого скликання від 28 березня 2008 р., головним завданням якої є забезпечення умов безпечного материнства, формування репродуктивного здоров’я у дітей та молоді, удосконалення системи планування сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я населення.

На реалізацію основних заходів цього документу у 2008 році із Державного бюджету України надійшло обладнання на суму 45500 грн. З місцевого бюджету виділені кошти на закупівлю препаратів для невідкладної допомоги при акушерських кровотечах та для лікування тяжких форм анемій на суму близько 10500 грн. Крім цього місто залучило позабюджетних коштів на суму близько 750000 грн. на реалізацію цієї програми.

Важливим кроком до поліпшення якості надання медичних послуг дітям та молоді є створення та забезпечення діяльності в місті в рамках програми “Клініки дружньої до молоді” та пропагандистська робота щодо поширення здорового способу життя та профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, і ВІЛ.

У місті добре розвивається сімейна медицина. Показник забезпеченості населення сімейними лікарями вдвічі вищий ніж середньообласний та складає 5,6 на 10 тисяч населення. Зараз в місті вже працює 149 сімейних лікарів.

У роботу лікувально-профілактичних закладів міста постійно впроваджуються клінічні протоколи з питань акушерства, гінекології та неонатології у відповідності до рекомендацій ВООЗ та висновків науково-доказової медицини з проведенням заліків.

Акушерські стаціонари забезпечені необхідним обладнанням для впровадження сучасних перинатальних технологій, а саме: одноразовими вакуум екстракторами, кардіомоніторами, пульсоксиметрами, апаратами штучної вентиляції легень, сучасним лабораторним обладнанням.

У Полтаві розроблена та затверджена регіональна програма «Підтримки грудного вигодовування дітей у м. Полтава на 2006 – 2010 роки». У пологових будинках міста затверджена Політика щодо підтримки грудного вигодовування, що повністю відповідає принципам підтримки грудного вигодовування.


^ Рис.5. Оцінка забезпечення прав дітей на здоров’я та медичну допомогу

Загальна оцінка забезпечення прав дітей на здоров’я та медичну допомогу наведена на Рис.5.

За даними моніторингу, проведеного в місті Полтава в рамках