Реферат: Про проект програми розвитку тваринництва Херсонщини на 2010 2015 роки

УКРАЇНА

ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГОЛОВИ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

17.03.2010 № 246


Про проект програми розвитку

тваринництва Херсонщини

на 2010 – 2015 роки


Враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та соціального розвитку села від 18 лютого 2010 року № 47-3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 729 «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва», керуючись статтею 6, пунктом 5 частини першої статті 13, частиною четвертою статті 34, пунктом 1 частини першої статті 39, частиною першою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:

1. Внести зміни до проекту програми стабілізації і розвитку тваринництва Херсонщини на 2009 – 2015 роки, схваленого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 10 листопада 2009 року № 1364, виклавши у новій редакції його назву, зокрема «Про проект програми розвитку тваринництва Херсонщини на 2010 – 2015 роки», і текст програми (додається).

2. Головному управлінню агропромислового розвитку обласної державної адміністрації підготувати необхідний пакет документів щодо проекту програми, зазначеного у пункті 1 цього розпорядження, для винесення його на розгляд обласної ради.

3. Районним державним адміністраціям до 25 березня 2010 року внести згідно з цим розпорядженням зміни до відповідних проектів районних програм і надати їх в установленому порядку районним радам для затвердження.

4. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступника голови обласної державної адміністрації Осіннього А.О.


Голова обласної

державної адміністрації Б.В.Сіленков


СХВАЛЕНО

Розпорядження голови

обласної державної адміністрації

17.03.2010 № 246


П Р О Г Р А М А

розвитку тваринництва Херсонщини

на 2010 - 2015 роки

(проект)


ЗМІСТ


1. Загальні положення.

2. Проблеми, на розв’язання яких спрямовується Програма, її основна мета.

3. Пріоритетні завдання Програми.

4. Напрями діяльності та заходи Програми:

4.1. Молочне скотарство.

4.2. Основні завдання з розвитку молочного скотарства

5. М’ясне скотарство:

5.1. Сучасний стан галузі.

5.2. Основні напрямки розвитку м’ясного скотарства.

6. Свинарство:

6.1. Основні завдання розвитку галузі свинарства.

6.2. Основні напрямки розвитку галузі.

7. Вівчарство:

7.1. Пріоритетні напрямки розвитку вівчарства.

8. Птахівництво:

8.1. Обґрунтування шляхів і засобів розвитку галузі.

9. Переробка продукції тваринництва.

10. Особливості кормовиробництва в сучасних умовах.

11. Селекційно-племінна робота.

12. Принципи сервісного зооветеринарного обслуговування тварин.

13. Наукове забезпечення виконання Програми.

14. Фінансування Програми.

15. Очікувані кінцеві результати. Соціально-економічні та інші наслідки виконання Програми.


1. Загальні положення

Тваринництво – одна із стратегічних галузей сільського господарства, рівень розвитку якої значною мірою визначає продовольчу безпеку регіону і якість харчування населення, а отже, і здоров’я нації.

Програмою стабілізації і розвитку тваринництва Херсонщини на 2010 - 2015 роки (далі – Програма), яка розроблена відповідно до Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 729 "Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва", рішення обласної ради від 28 листопада 2008 року № 781 "Про стратегію економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року", передбачено заходи щодо зупинення спаду чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин і виробництва основних видів продукції тваринництва та їх поступове нарощування.

Забезпечення раціонального харчування населення високоякісними екологічно чистими продуктами тваринного походження за доступними цінами є одним із пріоритетних напрямків державної політики у сфері збереження здоров’я нації для відтворення ресурсного потенціалу країни. Проте це питання залишається невирішеним.


^ 2. Проблеми, на розв’язання яких спрямовується Програма, її основна мета

Фактичний стан галузі тваринництва упродовж останніх 18 років свідчить про неповну реалізацію потенційних можливостей і постійно погіршується. Скорочення споживання продуктів тваринного походження обумовлено різким зменшенням обсягів виробництва продукції та низькою платоспроможністю населення. Порівняно з 1990 роком продаж на забій худоби і птиці зменшився на 98,7 тис.тонн (у 2,4 раза), виробництво молока - на 478,5 тис.тонн (у 2,5 раза).

В усіх категоріях господарств чисельність великої рогатої худоби скоротилась на 725,4 тис. голів (у 6,2 раза), в тому числі корів – на 186,6 тис. голів (у 3,2 раза), свиней - на 809,4 тис. голів (у 5,5 раза), овець та кіз - на 847,4 тис. голів (у 13,7 раза). Чисельність поголів’я птиці зменшилась на 3105,2 тис. голів (у 1,9 раза).

Внаслідок диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси і продукцію тваринництва її власникам невигідно було нарощувати обсяги виробництва та реалізації продукції, оскільки це призводило до збільшення суми збитків і різкого погіршення їх фінансового стану. Тому переважна більшість власників худоби і птиці не мали власних коштів для забезпечення навіть простого відтворення виробництва.

Основними причинами, які призвели до руйнівних наслідків у галузі тваринництва і продовжують негативно впливати на неї, є:

- низький рівень закупівельних цін на продукцію тваринництва, що не забезпечує його рентабельного ведення;

- морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, які обумовлюють високий рівень собівартості більшості видів тваринницької продукції та її низьку якість;

- переважання в особистих селянських господарствах натурального виробництва багатьох видів тваринницької продукції, що унеможливлює застосування сучасних технологій;

- недосконалість фінансово-кредитної політики щодо аграрного сектору, недостатній рівень фінансового забезпечення, обмежений доступ до фінансових ресурсів - усе це стримує розвиток виробництва, впровадження сучасних технологій;

- відсутність організаційно-економічних механізмів регулювання взаємовідносин у ланцюгу «виробництво – заготівля – переробка – торгівля», що спричиняє нерівномірний розподіл доходів між його учасниками.

Розв’язання зазначеного комплексу проблем потребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків технологічно пов’язаних галузей та виробництв.


Метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку тваринництва в області, сприяння реалізації державної політики у сфері продовольчого забезпечення раціонального харчування населення продуктами тваринного походження та нарощування експортного потенціалу.


Показники, які характеризують стан

і перспективи розвитку галузі тваринництва в усіх категоріях господарств


Показники

Роки

Факт

План

2015

1990

2009

Виробництво продукції тваринництва, тис. тонн

Молоко

799,0

318,9

383,0

М’ясо в живій вазі

167,9

66,7

97,2

Яйця харчові, млн шт.

392,8

380,7

1208,0

Поголів’я тварин, тис.гол.

Великої рогатої худоби

866,0

131,4

180,8

Корів

272,2

80,1

98,5

Свиней

988,1

195,3

384,3

Овець та кіз

914,1

66,3

110,0

Птиці

6587,8

3905,0

8437,7

Середньорічне споживання продуктів на душу населення, кг

Молоко та молочні продукти

322,8

291

380

М’ясо та м’ясопродукти

71,7

60,9

80

Яйця, шт.

242,0

341

300


^ 3. Пріоритетні завдання Програми

Основними пріоритетними завданнями Програми є:

- виробництво тваринницької продукції в обсягах, які забезпечують продовольчу безпеку регіону, поліпшення якості продукції згідно із стандартами СОТ;

- забезпечення беззбиткового виробництва тваринницької продукції товаровиробниками різних форм господарювання;

- підтримка спеціалізованих підприємств молочного та м’ясного напрямів, що забезпечують конкурентоспроможність тваринницької продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- стимулювання підвищення ефективності виробництва продукції в дрібнотоварних і кооперативних формуваннях, зокрема виробництва екологічно чистої продукції, за рахунок надання бюджетної підтримки особистим селянським господарствам, що трансформуються у фермерські (інші юридичні форми господарювання), чи новоствореним фермерським і сімейним господарствам, які дотримуються встановлених вимог стосовно чисельності поголів’я;

- збереження генофонду існуючих локальних і зникаючих порід;

- створення високопродуктивного поголів’я у господарствах усіх форм власності;

- гарантування безпечності продукції тваринництва для кінцевих споживачів.


^ 4. Напрямки діяльності та заходи Програми


4.1. Молочне скотарство

Аналіз стану молочного скотарства Херсонської області свідчить про те, що в останні роки відбувається різке скорочення поголів’я худоби. Станом на
01 січня 2010 року у всіх категоріях господарств нараховувалось 131,4 тис.голів великої рогатої худоби, у тому числі 80,1 тис. голів корів. У результаті реформування аграрного сектору економіки питома вага поголів'я великої рогатої худоби в господарствах населення складає 86,9%, у тому числі 92,1% корів. Виробництво молока у всіх категоріях господарств становить 318,9 тис.тонн, з них 25,4 тис.тонн у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності. У порівнянні з відповідним періодом минулого року виробництво молока у всіх категоріях господарств зменшилось на 1,6 тис. тонн, або на 0,5%, а в сільськогосподарських підприємствах - збільшилося на 2,4 тис. тонн (10,4%). Найбільше скорочення валових надоїв молока відбулось у Генічеському (-55,6%), Нововоронцовському (-22,2%), Цюрупинському (-33,0%) районах.

Середній надій молока у розрахунку на одну корову, яка була в наявності на початок року становив 4126 кг, що на 537 кг більше ніж у минулому році. Середньодобові прирости на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах збільшилися проти минулорічного показника на 67 г та становили 464 г.

Незважаючи на це, існують всі об’єктивні передумови для розширеного відтворення поголів’я та значного нарощування продуктивності тварин, а саме: наявність племінних ресурсів, зосередженість у 9 суб’єктів племінної справи по молочному скотарству тварин з генетичним потенціалом продуктивності, який відповідає вимогам сьогодення. В Херсонській області функціонують 1 племзавод англерської, 1 племзавод та 3 племрепродуктори з розведення української червоної молочної, 2 племрепродуктори з розведення червоної степової та 2 племзаводи з розведення південного типу української чорно-рябої молочної порід.


^ 4.2. Основні завдання з розвитку молочного скотарства

Створення сприятливих умов для розвитку галузі молочного скотарства шляхом:

- пріоритетного розвитку великотоварних спеціалізованих сільгосппідприємств;

- сприяння формуванню особистими селянськими господарствами малих ферм з виробництва і реалізації молока як напряму розвитку малого і середнього бізнесу в галузі;

- поліпшення технологічних умов виробництва молока у фермерських та особистих селянських господарствах, їх об'єднаннях;

- підвищення якості молока, що заготовлюється у великотоварних господарствах, до рівня міжнародних стандартів та її суттєве покращення в особистих селянських господарствах, що відповідатиме вимогам СОТ і ЄС;

- досягнення технологічного переоснащення та економічної стабільності галузі;

- розширення зайнятості сільського населення за рахунок створення нових робочих місць;

- упровадження новітніх технологій виробництва молока. Такі технології впроваджені на племінному заводі ПОК «Зоря» Білозерського району та в ТОВ «Світанок» Новотроїцького району – працюють доїльні установки «Паралель» фірми «Вестфалія», ДПДГ «Асканійське» Каховського району – доїльна установка від ТОВ ТД «Брацлав». Робота з реконструкції та введення в дію доїльних залів продовжується у ТОВ ТД «Долинське», ПП БФ «Таврія» Чаплинського району та СТОВ «Росія» Іванівського району. В області функціонують інвестиційні проекти з розвитку молочного скотарства: в ПП АФ «Промінь» Генічеського району планується на початок 2010 року завершити будівництво молочного комплексу на 600 голів з щорічним виробництвом молока до 3 тис. тонн.

У господарствах населення необхідно продовжити роботу зі створення спілок громадян-виробників та здавачів молока та кооперативів, які відстоюють інтереси їх членів, ведуть пошук ринків збуту молока, здійснюють заходи щодо забезпечення високого рівня цін на молоко, надають допомогу індивідуальним виробникам у кращій організації утримання худоби і виділення пасовищ, парування корів тощо. У зв’язку з потребою у стабільному забезпеченні тварин дрібнотоварних господарств і одноосібників кормами виникла необхідність організації серед власників худоби спілок, які б займалися питаннями кормовиробництва і, перш за все, створення культурних пасовищ. На сьогодні в області діє 134 спілки, в яких налічується близько 27,4 тис. корів. 57,9 тис. га земель використовувались ними під пасовищами. Завдання полягає у створенні таких спілок у кожному населеному пункті області.


^ 5. М’ясне скотарство

Першочергове завдання галузі – збільшення виробництва яловичини до обсягів, що забезпечують фізіологічні потреби населення області.

З 1990 року виробництво яловичини скоротилося з 60,7 тис. тонн до 20,7 тис. тонн у 2008 році, або в 2,9 рази. Потреба у яловичині згідно з фізіологічно обґрунтованими нормами складає 45 кг на людину за рік. При чисельності населення 1099,2 тис. осіб в області повинно вироблятися 49,46 тис.тонн яловичини. Тобто дефіцит виробництва цього продукту становить 28,76 тис.тонн, який заповнюється в основному іншими видами м’яса та імпортною яловичиною низької якості і сумнівного походження, що нерідко не відповідає санітарним нормам, завдає шкоди здоров’ю людей та становить значну небезпеку для держави.

М’ясне скотарство має особливості технології розведення, які зумовлюють його низьку трудомісткість (в 12 -1 5 разів менше ніж в молочному скотарстві та свинарстві), низьку матеріало- та енергоємність виробництва.

Унаслідок того, що тварини південної м’ясної породи, що є основною в області, добре переносять низькі (до -30 ОС) та високі (+40 ОС і вище) температури, їх можна утримувати цілорічно на вигульно-кормових майданчиках і пасовищах з використанням у негоду легких приміщень або тристінних модулів.

Тому створення власної матеріально-технічної та наукової бази розвитку м’ясного скотарства і збільшення обсягів виробництва яловичини – одне із завдань агропромислового комплексу області.


^ 5.1. Сучасний стан галузі

На долю м’ясного скотарства в області припадає 2% від виробництва яловичини. Ресурси галузі представлені 2 господарствами, які утримують худобу м’ясних порід і є суб’єктами племінної справи: племзавод ДПДГ «Асканійське» Каховського району (розведення південної м’ясної породи) та племрепродуктор сірої української породи дослідного господарства «Маркеєво» Чаплинського району. В цих господарствах утримується 660 голів м’ясної худоби, у тому числі 250 корів.

При значних площах природних пасовищ та сприятливих кліматичних умовах на Херсонщині можливості вказаної спеціалізованої галузі скотарства поки що використовуються неповною мірою.


^ 5.2. Основні напрямки розвитку м’ясного скотарства

Головний шлях розвитку м’ясного скотарства і розв’язання проблем галузі – створення економічних засад зацікавленості вітчизняних виробників у розведенні м’ясної худоби:

- організація крупних державних та інших форм власності господарств для розведення м’ясної худоби і виробництва яловичини;

- промислове схрещування низькопродуктивних корів та надремонтних телиць молочних порід з бугаями спеціалізованих м’ясних порід у господарствах усіх форм власності та власних підсобних господарствах;

- виділення цільових дотацій з державного та місцевих бюджетів на підтримку розвитку м’ясного скотарства;

- залучення позабюджетних інвестицій у розвиток галузі;

- організація племінних репродукторів м’ясних порід в основних зонах розведення м’ясної худоби;

- організація системи кормовиробництва з максимальним використанням природних та культурних пасовищ;

- наукове супроводження формування та розвитку галузі м’ясного скотарства в області.


6. Свинарство

Забезпечення населення області м’ясом та м’ясопродуктами значною мірою залежить від ефективності ведення галузі свинарства, найбільш повного використання її виробничого потенціалу.

Однак в умовах ринкових відносин, будучи однією з основних галузей тваринництва, свинарство погіршило свої кількісні та якісні параметри, а різке падіння цін на продукцію у зв’язку із завезенням імпортного м’яса, призвело до збитковості більшості свинарських підприємств.

Таке становище не обійшло і господарства Херсонщини.

Область за чисельністю свиней займає 18 із 25 місце по Україні. Станом на 01 січня 2010 року поголів’я складало 195,3 тис. голів.

Із 11 планових порід України сім розводяться в Херсонській області. Загальне поголів’я свиней у племінних господарствах області становить 12 тис. голів. У структурі порід свиней українська степова біла займає 39%, велика біла – 41,1 %, українська м’ясна – 15,5%, червона білопоясна – 2,4%, українська степова ряба – 1%, а дюрок і ландрас - 1,1 %.


^ 6.1. Основні завдання розвитку галузі свинарства:

- стабілізація і суттєве збільшення поголів’я свиней;

- консолідація, збереження і збільшення породного генофонду;

- поліпшення годівлі свиней до рівня, що максимально забезпечує реалізацію генетичного потенціалу продуктивності тварин і створює умови для високорентабельного виробництва та подальшого його розширення;

- упровадження у виробництво енергозберігаючих технологій відтворення та вирощування свиней;

- проведення реконструкції існуючих ферм і створення за рахунок цього нових виробничих потужностей;

- забезпечення будівництва нових ферм із використанням сучасних технологій;

- збільшення обсягів виробництва та поліпшення якості свинини за рахунок використання нових високопродуктивних спеціалізованих м’ясних генотипів, збільшення питомої ваги помісного і гібридного молодняку на відгодівлі.


^ 6.2. Основні напрямки розвитку галузі

З метою швидшого отримання скоростиглого помісного молодняку та кількості свинини слід відновити роботу придатних до реконструкції і подальшої експлуатації великих свинарських підприємств та інших комплексів, спрямувати діяльність на збільшення в них поголів'я свиней до кількості, необхідної для забезпечення м'ясопродуктами населення області.

На найближчу перспективу в розвитку свинарства області пріоритетними напрямами будуть:

інтенсивне використання основних свиноматок (понад 2 опороси на рік) із збільшенням виходу ділових поросят – 9 голів на опорос;

збільшення чисельності поголів’я свиней м’ясного напрямку продуктивності, які розводяться в області (українська м’ясна, ландрас, дюрок, червона білопояса);

використання методів схрещування та гібридизації з метою одержання високопродуктивного молодняку для відгодівлі;

збільшення маточного поголів’я свиней у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення;

організація та впровадження штучного запліднення свиней для прискорення селекційного процесу;

відновлення роботи станції контрольної відгодівлі свиней на базі ДПДГ “Асканія-Нова”;

підвищення конкурентноздатності за рахунок переходу на екологічно чисті технології та будівництва нових і реконструкції існуючих свинарських ферм;

перехід на технології з малим обсягом енерговитрат на основі оригінальних архітектурних рішень та дешевих сучасних будівельних матеріалів;

розробка і впровадження новітніх технологій приготування комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок для покращення конверсії комбікормів.

Упровадження новітніх технологій у свинарство дасть змогу отримати її продукцію на рівні світових досягнень. Так, середньодобові прирости у ЗАО «Фрідом Фарм Бекон» Каховського та ТОВ «Зоотехнологія» Цюрупинського і Бериславського районів сягають понад 650 г, при цьому затрати корму на 1 ц приросту складають від 4,5 до 5 к.од. Продовжуються роботи щодо реалізації інвестиційних проектів з розвитку свинарства у ТОВ «Зоотехнологія» Бериславського району. ССТ ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс» Нововоронцовського району реалізовує проект щодо будівництва та реконструкції свинокомплексу, ТОВ «Таврійські свині» Скадовського району планує до кінця 2010 року ввести в дію свинарник-відгодівельник на 1200 голів.


7. Вівчарство

Херсонська область історично була основною зоною розведення овець, має різноманітні племінні ресурси з високим, набутим протягом багатьох десятиліть, генетичним потенціалом продуктивності.

Вівчарство області знаходиться в критичному становищі. Поголів’я овець з 914,1 тис. голів у 1990 році скоротилося у всіх категоріях господарств до 66,3 тис. голів на початок 2010 року, з них у сільськогосподарських підприємствах – 24,4 тис голів, у господарствах населення – 41,9 тис. голів.

Аналіз стану галузі за останні роки свідчить, що разом зі зменшенням поголів’я овець відбулося зниження виробництва вовни та баранини, що обумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. Основні засоби відпрацювали свій ресурс, не здійснюється капітальне будівництво. Основні технологічні процеси використовуються вручну через відсутність відповідної техніки, обладнання та коштів на їх придбання.

Позитивним фактором стимулювання збереження галузі є мала праце- і енергоємність технологічних процесів, висока здатність овець до використання малопродуктивних пасовищ, особливо на півдні області, де збільшилася площа земель, виведених з обробітку та зрошення.


^ 7.1. Пріоритетні напрямки розвитку вівчарства:

- племінне вівчарство та виробництво ягнятини і молодої баранини як найбільш дохідних видів продукції;

- удосконалення існуючих порід овець методом чистопородного розведення;

- розвиток племінної бази у розмірах, які забезпечать потребу області у племінному молодняку;

- формування м’ясного вівчарства шляхом використання товарної частини поголів’я області в якості материнської основи та асканійської м’ясо-вовнової породи в якості батьківської;

- підвищення ефективності селекції на основі застосування досягнень сучасної науки;

- розширення мережі репродукторів з метою вирощування племінного молодняку, особливо ярок;

- розробка селекційних програм вдосконалення овець у племінних господарствах, де основна увага приділяється ознакам, що забезпечують підвищення м’ясної продуктивності – багатоплідність, молочність, скороспілість;

- упровадження ресурсозберігаючих технологій і засобів механізації, які забезпечують підвищення продуктивності праці та зниження витрат при виробництві продукції;

- розробка технологій виробництва високоякісної ягнятини і баранини з урахуванням особливостей регіону;

- поліпшення кормової бази овець, максимальне використання природних сінокосів та пасовищ, застосування білково-вітамінних добавок, преміксів, мінеральних кормів тощо;

- використання легких конструкцій кошар і укриттів для молодняку, засобів малої механізації трудомістких процесів;

- налагодження зоотехнічного та племінного обліку овець в усіх категоріях господарств області, розробка планів селекції оптимального районування;

- науковий супровід галузі із залученням фахівців Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства.


8. Птахівництво

У ході реалізації заходів щодо стабілізації та нарощування обсягів виробництва продукції птахівництва, інвестування та технологічного переозброєння в області з 2004 року намітилася тенденція до відродження галузі птахівництва.

У 2009 році всіма категоріями господарств вироблено 380,7 млн шт. яєць, у тому числі сільськогосподарськими підприємствами – 210,7 млн шт. яєць та 2,0 тис.тонн м’яса птиці. Питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві яєць становить 55,3%, населення – 44,7%.

Станом на 01 січня 2010 року в господарствах усіх форм власності нараховувалось 3605,0 тис. голів птиці всіх видів, у тому числі 149,4 тис. гусей та 220,3 тис. качок. Бройлерним виробництвом м’яса птиці в 2009 році займається ТОВ „Агрокапітал” Каховського району.


^ 8.1. Обґрунтування шляхів і засобів розвитку галузі

Для забезпечення рентабельного ведення птахівництва передбачається упровадити високопродуктивні кроси і породи птиці (яєчні породи з несучістю 300 - 310 яєць на рік при конвенції корму 1,3 – 1,5 ц на
1000 шт. яєць, м’ясо-яєчні породи – 240 - 250 шт., качок – 100 - 120 шт. яєць за один цикл та 45 - 50 шт. яєць гусей).

Зазначених показників раціонального використання виробничих ресурсів буде досягнуто за рахунок освоєння ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції птахівництва, науково обґрунтованої системи годівлі птиці, використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці повною мірою, раціональної організації праці та виробництва, матеріальної зацікавленості власника птиці та майна в ощадливому використанні виробничого потенціалу галузі та підвищенні якості виробленої продукції.

Формування ринку продукції птахівництва у передбачених обсягах забезпечить безперебійне постачання високоякісної продукції споживачам, стабільність процесу купівлі-продажу, а також досягнення такого рівня ціни, який би задовольняв потребу суб’єкта ринку.


^ Яєчні кури

В області функціонує СПП ЗАТ „Чорнобаївське” з утримання курей кросу Хайсекс коричневий, Іза коричнева, Шевер коричневий, Хайлайн білий з наявністю поголів’я 500,0 тис. Господарство працює над реалізацією інвестиційного проекту з будівництва птахокомплексу на 3 млн голів курей-несучок.


^ М’ясо-яєчні кури

Сільгосппідприємства та господарства населення м'ясо-яєчними породами забезпечує племптахорепродуктор ІІ порядку - ВАТ „Племптахорадгосп „Придніпровський” Горностаївського району із середнім поголів’ям 19,1 тис. курей породи “Адлерська срібляста”.

Качки
Для забезпечення потреб населення і фермерських господарств у добових каченятах племптахорепродуктори ІІ порядку (ВАТ „Племптахорадгосп „Придніпровський” Горностаївського району, ССТ ТОВ НВФ „Насіння-Сервіс” Нововоронцовського та СПП ТОВ „Шевченкове” Великолепетиського району) розводять високопродуктивні кроси качок „Благоварський”.

Гуси
Гусівництво розвиватиметься за рахунок створення племінних господарств і розширення поголів’я з доведенням його до 200 тис. з метою повного забезпечення потреб населення в добових гусенятах для відгодівлі на м’ясо і одержання пір’я - пухової сировини. Для цього будуть розводитись і використовуватись такі породи гусей, як велика біла та італійська біла. Одним з провідних господарств по розведенню гусей є ССГ ТОВ НВФ „Насіння-сервіс” Нововоронцовського району.
Перепілки
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Сільпостачсервіс”
(м.Херсон) має статус племптахорепродуктора з розведення яєчних перепілок японської породи. Станом на 01 січня 2010 року це господарство мало 22,1 тис. голів перепілок.


^ 9. Переробка продукції тваринництва

На даний час в області функціонують 19 атестованих молокопереробних підприємств, які забезпечують закупівлю молока як у сільськогосподарських товаровиробників області, так і за її межами. Молокопереробні підприємства в їх більшості спрямовують свою роботу на виробництво сирів твердих і плавлених. Молокопереробні заводи „Данон Дніпро” та ДП „Гауда” виробляють цільномолочну та кисломолочну продукцію.

Закупівлею худоби для забою в області займаються ВАТ „Новокаховський м’ясокомбінат „Мрія” та приватна сільськогосподарська агрофірма „Прогрес” Бериславського району, а також м'ясопереробні цехи облспоживспілки, сільськогосподарських підприємств ССГ ТОВ НВФ „Насіння-Сервіс” Нововоронцовського району, АФ «Промінь» Генічеського району, «Таврійські ковбаси» Скадовського району, ТОВ «Таврійський бекон» м.Херсона. Вирішується питання щодо роботи Новорайського м’ясокомбінату Бериславського району.

На сьогодні наявні потужності повною мірою задовольняють потреби області.


^ 10. Особливості кормовиробництва в сучасних умовах

Проблемою, що стримує нарощування тваринницької продукції, є незадовільний стан виробництва кормів. За умов економічної кризи сільськогосподарського виробництва провідними кормовими культурами залишаються зелена маса кукурудзи, багаторічні трави та зернові культури. Однак у загальній структурі посівних площ вирощування кормових культур значно скоротилося. Зумовили таку ситуацію в першу чергу високі ціни на насіння і зростання диспаритету цін на засоби хімізації, механізації, скорочення обсягів робіт, пов’язаних із захистом рослин від хвороб і бур’янів, несприятливі погодні умови в літні місяці, що спостерігаються в останні роки, та скорочення поголів’я тварин у сільськогосподарських підприємствах.

Структура кормів, що виробляються останнім часом у господарствах, не відповідає потребам навіть того поголів’я, що залишилося. Незбалансованість раціонів годівлі призводить до значної перевитрати кормів.

Для розвитку агропромислового комплексу за умов кризи впроваджуються нові системи кормовиробництва як багатофункціональної галузі сільськогосподарського виробництва – раціональне природокористування.

Концепція успішного розв’язання проблем кормовиробництва включає:

- пріоритетні напрямки структурної перебудови та розвитку кормовиробництва в розрахунку на власні ресурси;

- удосконалення структури кормів, що виробляються з повним забезпеченням потреби тваринництва;

- підвищення їх протеїнової та енергетичної поживності (змішані посіви однорічних та багаторічних бобово-злакових культур), технології заготівлі, збереження та використання;

- економія усіх видів ресурсів та енергії на виробництво, заготівлю і використання кормів за рахунок освоєння досягнень сільськогосподарської науки.

Враховуючи принципи спеціалізації господарств, природні умови та нові підходи до кормовиробництва, необхідно продовжити роботу з віднесення кормів до категорії товарної продукції господарств.

На сучасному етапі інтенсифікації тваринництва корми – основна стаття витрат на виробництво м’яса, молока, яєць.

Для створення достатньої кількості кормів існує нагальна потреба у внесенні відповідних корективів до структури посівних площ сільськогосподарських культур з метою розширення кормового клину до 25-30% і доведення в ньому питомої ваги до таких показників:

- багаторічні бобові трави – до 45%;

- однорічні трави і злаково-бобові суміші – 20%;

- кукурудза на силос і зелений корм – 30%;

- кормові коренеплоди і баштанні культури – 5%.

Крім того, необхідно розширити набір культур зеленого конвеєра для продовження строків використання зелених кормів до 210 - 220 днів на рік відповідно до добової потреби на 1 голову.


^ 11. Селекційно-племінна робота

Здійснення селекційно-племінної роботи в області покладено на племінні господарства, які забезпечують племінним (генетичним) ресурсом господарства області та племінні підприємства ВАТ «Херсонське обласне племінне підприємство» та УНПП «Асканія-Генетик», що займаються організацією виробництва, зберіганням та реалізацією спермопродукції плідників сільськогосподарських тварин і є виконавцями Загальнодержавної програми селекції у тваринництві.

Селекційно-племінна робота в скотарстві буде проводитися з племінним поголів’ям великотоварних господарств, базовими з яких є ПОК «Зоря» Білозерського та ДПДГ «Асканійське» Каховського районів, і приватного сектору в напрямках:

- розведення англерської, української червоної молочної та південного типу української чорно-рябої молочної та м’ясних порід;

- збереження генофонду червоної степової та сірої української порід.

Основним методом розведення у племінних господарствах є чистопорідне розведення із застосуванням індивідуального плану підбору згідно з розробленими планами селекційно-племінної роботи, у товарних господарствах - використання високоякісних бугаїв-плідників відповідних порід, які допущені до використання та занесені до діючих каталогів, подальше підвищення молочної і м’ясної продуктивності, вмісту білка в молоці, стійкості до маститів та збільшення виходу приплоду.

Суб’єктами племінної справи за спеціальною програмою здійснюється збереження генофонду англерської, червоно-степової та інших локальних і зникаючих порід.

Селекційна робота в свинарстві проводиться:

- згідно з планами розвитку племінних господарств;

- із застосуванням методів схрещування та гібридизації з метою одержання високопродуктивного молодняку для відгодівлі;

- шляхом організації та упровадження штучного запліднення свиней для прискорення селекційного процесу.

Це сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин та вдосконаленню існуючих генотипів.

Область завжди була племінною базою тонкорунного, м'ясо-вовнового та каракульського вівчарства. Генофонд цих порід збережено (в основному селекційні барановідтворювальні стада). Сьогодні область представлена генетичним різноманіттям трьох вітчизняних порід: асканійська м'ясо-вовнова порода з кросбредною вовною, асканійська тонкорунна порода, асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець.

Селекційно-племінна робота у вівчарстві спрямована на:

збереження вітчизняних адаптованих генетичних ресурсів шляхом розведення на племзаводах ДПДГ „Асканія-Нова” і ДПДГ „Маркеєво” Чаплинського району генофондних стад;

створення у барановідтворювальному ядрі асканійських кросбредів і асканійських чорноголових вівцематок племзаводу ДПДГ „Асканія-Нова” імпортозамінюючих генотипів особливо високої племінної цінності;

- формування на племзаводі ДПДГ „Асканійське” експертного поголів’я шляхом реалізації його генетичного потенціалу продуктивності у відбірній групі баранів-річників при достатній і повноцінній годівлі;

збільшення поголів’я через використання генетичного потенціалу ДПДГ „Маркеєво” Чаплинського району, а також підвищення життєздатності та стійкості овець проти захворювань, збільшення багатоплідності, молочності, поліпшення смушкових якостей.

На товарних фермах слід застосовувати як чистопородне розведення, так і схрещування з використанням баранів-плідників з племінних заводів.

У птахівництві для повного забезпечення сільгосптоваровиробників племінною продукцією необхідно по кожному виду птиці максимально використовувати власну племінну базу. Для одержання харчових яєць і м’яса птиці в області буде використано племінний м