Реферат: Конкурентне

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Т.Г.Удалов

КОНКУРЕНТНЕ

ПРАВО


Навчальний юпосібник


Київ
Видавництво “Шшкола”

2004

ББК 67.9(4УКР)304я73

У28 .І|

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Й як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ^ (лист № 14/18.2-1562 від 1 жовтня 2003 р.)

Рецензенти: Й І.П. КОЗАЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор; .а^іИ

Ю.В. НІКІТІН, кандидат юридичних наук, доцент; ^^В Д.М. ВЕПРИНЯК, кандидат юридичних наук, І^^И член-кореспондент міжнародної кадрової академії

Удалов Т.Г.

У28 Конкурентне право: Навч. посіб. — К.: Школа, 2004. — 496 с. - Бібліогр.: с. 333-337. I8ВN 966-661-309-3 І8ВН 966-339-126-Х

У навчальному посібнику розглянуто основні аспекти правового захисту економічної конкуренції в Україні, окреслено поняття й види конкуренції та монополії, висвітлено основні положення законодавст­ва про захист економічної конкуренції. Посібник містить навчальну програму курсу «Конкурентне право України».

Розрахований на студентів, аспірантів, викладачів вищих юридич­них і економічних навчальних закладів та широке коло таких користу­вачів, як підприємці, посадові особи органів влади та управління.

ББК 67.9(4УКР)304я73

I§ВN 966-661-309-3 © Т.Г. Удалов, 2004 ІЗВМ 966-339-126-Х © Видавництво «Школа», 2004

Зміст

Передмова

Глава 1. Поняття, система та завдання конкурентного права

§ 1. Поняття та зміст конкурентного права

§ 2. Принципи конкурентного права

§ 3. Конкурентне право як наука та навчальна дисципліна

^ Глава 2. Загальні аспекти конкуренції і монополії. Законодавство про захист економічної конкуренції

§ 1. Конкуренція

§ 2. Монополізм та монополії

§ 3. Регулювання конкуренції як діяльність держави

§ 4. Законодавство про захист економічної конкуренції

§ 5. Загальна характеристика Закону України «Про захист економічної конкуренції»

^ Глава 3. Регулювання монополій

§ 1. Загальні аспекти регулювання монополій

§ 2. Демонополізація економіки

§ 3. Природні монополії

§ 4. Ціноутворення в умовах ринку

^ Глава 4. Ринок та його дослідження

§ 1. Сутність ринку

§ 2. Аналіз ринку

§ 3. Визначення ринкової влади, оцінка стану конкурентного середовища на ринку і висновки стосовно доцільності запровадження заходів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції

^ Глава 5. Держава як інститут, що забезпечує захист та розвиток конкуренції

§ 1. Органи, які забезпечують захист та розвиток конкуренції в Україні. Загальні засади діяльності Антимонопольного комітету України

§2. Структура, компетенція і організація діяльності органів Антимонопольного комітету України

§ 3. Система органів Антимонопольного комітету України

§ 4. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України

§ 5. Завдання, компетенція, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення Антимонопольного комітету України

§ 6. Проведення органами Антимонопольного комітету перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції

§ 7. Міждержавний орган з антимонопольної політики країн СНД

^ Глава 6. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Сутність та склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 2. Особи, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Докази і доказування у справі

§ 3. Компетенція органів Антимонопольного комітету, щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

§ 4. Процедура розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 5. Перевірка, перегляд та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зміна, скасування та визнання рішень недійсними

^ Глава 7. Основні види порушень законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Загальна характеристика основних порушень законодавства про захист економічної конкуренції

§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

§ 3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку

§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю

§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій

^ Глава 8. Недобросовісна конкуренція

§ 1. Загальні засади поняття недобросовісна конкуренція

§ 2. Отримання переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації

§ 3. Дезорганізація виробничого процесу конкурента, створення перешкод та досягнення неправомірних переваг у конкуренції

§ 4. Збирання, розголошення та використання комерційної таємниці

§ 5. Можливі шляхи захисту від недобросовісної конкуренції та санкції за її вчинення

^ Глава 9. Узгоджені дії суб’єктів господарювання

§ 1. Сутність узгоджених дій

§ 2. Узгоджені дії, що не потребують одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України

§ 3. Загальні засади щодо одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій

§ 4. Заява про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання та її подання

§ 5. Порядок розгляду заяви. Попередні висновки щодо кваліфікації дій

§ 6. Відповідальність за вчинення узгоджених дій без дозволу органів Антимонопольного комітету України

^ Глава 10. Державний контроль за процесами створення, ліквідації та реорганізації суб’єктів господарювання, придбання, передачі в оренду майна (економічна концентрація)

§ 1. Сутність економічної концентрації

§ 2. Економічна концентрація в Україні

§ 3. Глобалізація економіки

^ Глава 11. Захист національних товаровиробників від несприятливої іноземної конкуренції

§ 1. Застосування спеціальних захисних заходів

§ 2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

^ Глава 12. Відповідальність за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Загальні засади відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 2. Відповідальність згідно з законодавством про захист економічної конкуренції

§ 3. Відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення

§ 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України

Додаток 1. Програма курсу «Конкурентне право України»

Додаток 2. Основні нормативні акти законодавства про захист економічної конкуренції України

Закон України «Про захист економічної конкуренції»

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»

Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 №5

Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.02 №27-р

Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії), затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.02 №26-р

Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію), затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.02 №33-р

Вимоги до порядку подання та оформлення заяви та документів, що до неї додаються, на надання Кабінетом Міністрів України дозволу суб’єктам господарювання на узгоджені дії, концентрацію, на які Антимонопольний комітет України не надав дозволу, затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.04.03. № 105
Передмова
Конкурентна політика є складовою загальної економічної політики України і спрямована на захист та розвиток конкуренції. Вона складається з політики, що захищає та сприяє розвиткові конкуренції, та політики, що регулює діяльність суб’єктів, які займають монопольне становище на ринку.

Історичний досвід свідчить, що за умов конкуренції, тобто змагання підприємців між собою, найбільшого успіху досягають ті з них, хто пропонує споживачеві найкращі товари, ро­боти та послуги за найнижчими цінами. Наявність конку­ренції на ринку стимулює виробництво тих товарів, які по­трібні споживачам, сприяє зниженню собівартості товарів, а відтак спонукає підприємців підвищувати ефективність ви­робництва, рухає науково-технічний прогрес.

Одними з найважливіших конституційних принципів за­безпечення свободи підприємницької діяльності в Україні є державний захист конкуренції, а також недопущення зло­вживань монопольним становищем на ринку, неправомірно­го обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Інструментом реалізації зазначених принципів є сукуп­ність правових норм, які визначають засади захисту еконо­мічної конкуренції в Україні. Вони встановлюють загальні правила здійснення конкурентної боротьби на ринку, що є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами господарю­вання.

Законодавство про захист економічної конкуренції є не­від’ємною частиною механізму, що забезпечує вплив держа­ви на економічні процеси у будь-якій сучасній моделі ринко­вої економіки. Його основне завдання — захист і підтримка максимально високого рівня конкурентних відносин, завдя­ки яким і може бути, в кінцевому підсумку, забезпечено ста­лий розвиток економіки України.

За відсутності у держави дієвих механізмів контролю за ринковими процесами, зокрема відсутністі законодавства, що може регулювати такі процеси, або через небажання держави втручатися в них буде обмежено, спотворено або взагалі усунуто конкуренцію з ринку. Внаслідок цього бу­дуть порушені права та охоронювані законом інтереси підприємців діючих на ринку, та споживачів. Крім того, необмежена державним контролем стихія ринку буде призводи­ти до усунення з нього чи поглинання слабіших виробників та злиття рівновеликих, у результаті чого виникатимуть олі-» гополістичні та монополістичні утворення, які самостійно або разом з іншими зможуть контролювати ринок і впливати на його механізми.

Запропонований навчальний посібник визначає основні аспекти правового захисту економічної конкуренції в Украї­ні, окреслює поняття й види крнкуренції та монополії, вис­вітлює основні положення українського законодавства про захист економічної конкуренції. Він розрахований на широ­ке коло таких користувачів, як підприємці, посадові особи органів влади та управління, аспіранти, студенти та грома­дяни.

У першу чергу цей навчальний посібник покликаний до­помогти студентам та аспірантам опанувати науку конку­рентного права, а особам, які працюють у різних галузях та сферах народного господарства України, — у дослідженні та застосуванні у повсякденному житті норм законодавства про захист економічної конкуренції, і

Таким чином, вивчення та застосування на практиці поло- | жень даного навчального посібника дасть можливість: і

• підприємцям — здійснювати свою діяльність відповід- І но до норм чинного законодавства, захистити себе від неправомірних дій органів влади й управління, а та­кож конкурентів, що спрямовані на спотворення кон­курентного клімату на ринку;

• посадовим особам органів влади й управління — за­побігти прийняттю неправомірних рішень, точніше кваліфікувати неправомірні дії органів влади й управ­ління та підприємців;

• аспірантам і студентам — успішно засвоїти та склас­ти навчальні дисципліни, що стосуються захисту та розвитку економічної конкуренції;

• громадянам — захистити свої права як споживачів. Автор буде вдячний за надані відгуки, зауваження та про­позиції до цього навчального посібника. Коментарі прошу надсилати за електронною адресою и1@Ьі§1.ги.


Глава 1
^ Поняття, система та завдання конкурентного права
§ 1. Поняття та зміст конкурентного права

Основою законодавства про захист економічної конкуренції є конкурентне право. Саме на основі конкурентного права базуються всі норми законодавства про захист економічної конкуренції. Конкурентне право включає як норми права, що захищають економічну конкуренцію, так і норми права, що регулюють діяльність монополій та обмежують зловжи­вання монопольним становищем.

Термін «конкурентне право» (СотреШіоп І.а^) має бага­то значень. Можна виділити принаймні чотири основні зна­чення терміна «конкурентне право»:

1) конкурентне право як галузь (підгалузь, інститут) права;

2) конкурентне право як галузь законодавства;

3) конкурентне право як наукова дисципліна;

4) конкурентне право як навчальна дисципліна, що її ви­вчають у вищих юридичних та економічних навчальних за­кладах.

Зарубіжні юристи, перш за все європейські, не мають єди­ної позиції щодо поняття конкурентного права та його місця в системі права, хоч термін «конкурентне право» використо­вують досить часто. -

Виникнення конкурентного права як самостійної галузі можна пов’язати з прийняттям перших законів про захист економічної конкуренції наприкінці XIX ст. (в США — За­кон Шермана 1890 р., у Німеччині — Закон про недобросо­вісну конкуренцію 1896 р.). Батьківщиною конкурентного права вважаються США, де його традиційно називають ан-титрестовим правом .(АпЩгизї Ьа^). Це пов’язано з тим, що споконвічне норми антитрестового законодавства були спря­мовані проти монополій (трестів). Вважалося, що монополії — це економічні аномалії, які необхідно заборонити на зако­нодавчому рівні. Слід зазначити, що антитрестове законо­давство США регулює не лише відносини, пов’язані з моно-

подією на ринку, а й попереджує недобросовісну конкурси- В цію. На відміну від США, у Німеччині самостійне антимоно- ^ польне (картельне, КагІеІІгесЬі) право виникло лише у дру­гій половині XX ст. з прийняттям Закону про картелі 1957 р. Німецькі юристи розрізняють антимонопольне зако­нодавство, що спрямоване проти обмеження вільної конку­ренції за рахунок картелів або узгоджених дій конкурентів, і законодавство, яке попереджує недобросовісну конкурен­цію. Воно виникло значно раніше антимонопольного права ‘ (Закон про недобросовісну конкуренцію 1896 р.) і захищає чесну конкуренцію між підприємцями. Обидві галузі законо­давства (антимонопольне право та право проти недобросо­вісної конкуренції) визначаються у Німеччині одним термі­ном — «законодавство про конкуренцію». У Франції чітко розмежовуються норми законодавства про недобросовісну конкуренцію і норми антимонопольного права.

В Україні виникнення конкурентного права можна пов’я­зати з прийняттям у 1992 р. Верховною Радою України За­кону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». До 2001 р. існувало чітке розмежування між антимонополь-ними нормами, які в основному обмежували монопольні про­яви на ринку і закріплювалися положеннями зазначеного за­кону, та нормами, спрямованими на захист конкуренції, що забезпечували недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і закріплювалися положеннями Закону України «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» 1996 р. З прийняттям 11 січня 2001 р. Верховною Ра­дою України Закону України «Про захист економічної конку­ренції» таке розмежування було усунуто. Нині норми права, що забезпечували антимонопольне регулювання та недопу­щення недобросовісної конкуренції, поєднані поняттям «за­конодавство про захист економічної конкуренції».

Отже, з точки зору українського законодавства, конку­рентне право можна охарактеризувати як галузь права що цілком грунтується на нормах законодавства про захист еко­номічної конкуренції.

У запропонованому навчальному посібнику термін «зако­нодавство про захист економічної конкуренції» має широке тлумачення. По-перше, він підкреслює кінцеву та позитивну мету правового регулювання — створення умов для розвит­ку підтримки та захисту економічної конкуренції. Це прин­

ципово відрізняє термін «законодавство про захист еконо­мічної конкуренції» від терміна «антимонопольне законодав­ство», який мав негативний відтінок та не зовсім чітко ви­значав цілі правових норм і засобів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції (в Україні монопольне становище не заборонено, заборонено лише зловживання ним). По-дру­ге, термін «законодавство про захист економічної конкурен­ції» застосовують для визначення правового регулювання конкуренції та інших тісно пов’язаних з нею суспільних від­носин. У такому розумінні цей термін охоплює правові ін­ститути публічно-правового і приватно-правового характеру. Вони покликані врегулювати цілий комплекс суспільних від-» носин, що виникають у процесі розвитку конкуренції, її за­хисту та участі в ній підприємців.

Особливою сферою відносин, яка потребує пильної уваги з боку держави, є монополії. На перший погляд не доцільно розглядати сферу, що регулюється окремими нормативними актами, зокрема Законом України «Про природні монополії» в ракурсі законодавства про захист економічної конкуренції. Однак, незважаючи на характер, прямо протилежний конку­ренції, у рамках законодавства про захист економічної кон­куренції ці проблеми розглядаються з таких причин:

1) часто монополії виникають та прогресують там, де бу­ла конкуренція, і тому тісно пов’язані з нею;

2) монополії являють собою антипод конкуренції і в цьому розумінні мають виключний характер;

3) в існуючих монопольних сферах держава повинна пе­редбачити спеціальне регулювання, що компенсуватиме від­сутність конкуренції та забезпечуватиме захист прав та ін­тересів суб’єктів господарювання і споживачів у цих галузях економіки;

4) суб’єкти, які зловживають своїм монопольним станови­щем, можуть підлягати примусовому поділові відповідно до ст. 53 Закону України «Про захист економічної конку­ренції».

Таким чином, конкурентне право як галузь законодавства із захисту економічної конкуренції характеризується кон­кретним предметом правового регулювання, який за еконо­мічним змістом можна поділити на дві групи суспільно-пра­вових відносин:

1) відносини, пов’язані з конкуренцією;

2) відносини у сфері монополій.

Відносини, пов’язані з конкуренцією, в основному охоп­люють:

• діяльність, що реально існує на конкурентному ринку, та взаємодію конкурентів між собою;

• діяльність потенційних конкурентів;

• державне регулювання суб’єктного складу ринку;

• зловживання монопольним становищем та недобросо--вісну конкуренцію; . «

• контроль за економічною концентрацією узгодженими діями суб’єктів господарювання; ^

• недопущення недобросовісної іноземної конкуренції;

• надання державної допомоги та пільг суб’єктам госпо­дарювання;

• регулювання бар’єрів входу на ринок, виходу з ринку. «

Відносини у сфері монополій виникають у процесі:

• діяльності суб’єктів природних монополій;

• регулювання державних та тимчасових монополій.

Правове регулювання відносин кожної групи має певні спільні риси.

1. Ці відносини складаються при здійсненні підприєм­ницької діяльності та у процесі її регулювання.

2. У межах цього зв’язку можна виділити горизонтальні відносини — між підприємцями та вертикальні — між під­приємцями та державою.

3. Суб’єктами відносин є підприємці, які посідають, як правило, різне економічне становище на ринку, та держава в особі уповноважених органів виконавчої влади, до компе­тенції яких належить забезпечення захисту та сприяння роз­виткові конкуренції.

4. Уповноважені органи виконавчої влади здійснюють за­хист економічної конкуренції як на мікроекономічному (впливають на окремі підприємства), так і на макроеконо-мічному рівні (регулюють структуру товарних і фінансових ринків). Й

§ 2. Принципи конкурентного права

Правове регулювання конкуренції базується на принципах конкурентного права. Вони забезпечують цілеспрямований вплив на конкуренцію та учасників ринкових відносин. Ок-

в

ремо можна виділити загальноправові та спеціальні принци­пи регулювання конкуренції.

Загальноправові принципи регулювання конкуренції.

1. ^ Принцип свободи економічної діяльності. Базові по­ложення Конституції України щодо конкуренції грунтуються на визначенні та забезпеченні принципу свободи економіч­ної діяльності. Свобода економічної діяльності — комплекс­на категорія, яка включає передбачені і гарантовані законом:

а) право суб’єкта економічної діяльності розпочинати, проводити та припиняти її у будь-якій не забороненій зако­нодавством сфері;

б) право отримувати, використовувати та передавати пра­вомірну економічну інформацію;

в) свободу та захист від неправомірного впливу на свою діяльність як з боку інших суб’єктів господарювання, так і з боку держави та її органів;

г) право на захист у ході господарської діяльності еконо­мічно слабшого суб’єкта господарювання;

д) право будь-якого суб’єкта господарської діяльності на оскарження рішень та дій (бездіяльності) органів державної влади (місцевого самоврядування) та посадових осіб, якщо такі рішення та дії призводять до обмеження економічної конкуренції.

Цей комплекс прав вводиться в дію та забезпечується різ­ними правовими нормами, які побудовані на базі єдиного принципу свободи економічної діяльності. Його цілком можна віднести до механізмів правового регулювання конкуренції.

2. ^ Принцип державного регулювання ринкових відно­син. Державний вплив на підприємницьку діяльність з кож­ним роком стає осмисленішим та економічно обрунтованим. Процес державного регулювання економіки можна визначи­ти як здійснювану на основі та в межах законодавства цілес­прямовану діяльність державних органів з планування орга­нізації, стимулювання, обліку, контролю та управління різ­ними видами економічної діяльності суб’єктів господарюван­ня та господарською системою в цілому.

Необхідність державного впливу на економіку визна­чається потребою захисту публічних інтересів, у тому числі забезпеченням державних потреб, пріоритетів в економіці та соціальному розвитку, формуванням державного бюджету.

3. ^ Принцип законності. В основі цього загальноправово-го принципу в розумінні конкурентного права лежить прин­цип: дозволено все, крім забороненого законодавством. Цим

принципом у своїй діяльності повинні користуватися підпри­ємці. Разом з тим органи влади, впливаючи на економічні процеси на ринку та конкуренцію, повинні застосовувати інший принцип — заборонено все крім дозволеного законе- І давством. | Спеціальні принципи. . І /. Принцип підтримки добросовісної економічної кон­куренції. Відповідно до конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток рин­кової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію та­кого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості по­стачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.

^ 2. Принцип недопущення зловживання монопольним становищем, обмеження конкуренції, недобросовісної конкуренції. Конкуренція, яку підтримує та захищає держа­ва, може створювати передумови для розвитку та функціо­нування монополій. Тому держава не лише підтримує доб­росовісну конкуренцію, а й не допускає діяльності, що спря­мована на монополізацію товарних ринків, неправомірне об­меження конкуренції, недобросовісну конкуренцію. З цією метою законодавство про захист економічної конкуренції в Україні і було побудовано за конституційним принципом не­допущення зловживання монопольним становищем на рин­ку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовіс­ної конкуренції.

Проголошення та реалізація цього принципу передбачає застосування законодавче оформлених заходів щодо попе­редження обмеження та недопущення діяльності, що при­зводить до спотворення або усунення конкуренції з ринку. Ці заходи мають бути спрямовані не лише на діяльність під­приємців, а в першу чергу на діяльність органів державної . влади та місцевого самоврядування.

^ 3. Принцип спеціального регулювання сфер природних та державних монополій. Дія конституційного принципу, що був розглянутий вище, не поширюється на сфери госпо­дарської діяльності, у яких монополізм є економічно та юри­дичне виправданим. Йдеться про природні монополії, які ос­таннім часом підлягають інтенсивному державному регулю­ванню, спрямованому на недопущення зловживань еконо­мічною владою суб’єктами, що діють у сферах природних

; монополій. Законодавством, зокрема Законом України «Про

природні монополії», регламентовано наявність та функціо-і нування сфери природних монополій, забезпечується конт-’•: роль за їх діяльністю. Тому, щоб зберегти належний рівень ! конкурентних відносин, таке саме регулювання має забезпе-: чуватися і щодо державних монополій.

^ 4. Принцип єдиного економічного простору. Принцип єдиного економічного простору передбачає вільне перемі­щення товарів, послуг та фінансових коштів територією Ук­раїни. Відповідно до цього принципу територія України є єдиною сферою обігу товарів (робіт послуг) та коштів, де здійснюються виробництво, обмін, розподіл та виробниче споживання різноманітних благ на основі єдиної законодав­чої бази. Практична реалізація цього принципу забезпечить найповніше використання різних факторів виробництва, під­вищення «прозорості» товарних ринків на території країни, ефективне застосування економічної інформації, задоволен­ня попиту на товари (роботи послуги) різних видів. Згідно з цим принципом на законодавчому рівні має бути закріплено заборону на встановлення будь-яких штучних бар’єрів, що обмежують можливість переміщення товарів, послуг, фінан­сових потоків територією країни.

Для реалізації зазначеного принципу на території України не дозволяється встановлення митних кордонів, мита, зборів та будь-яких інших перепон (бар’єрів) для вільного перемі­щення товарів, послуг чи фінансових коштів. Однак, незва­жаючи на встановлену заборону, ці перепони виникають. Саме тому в Законі України «Про захист економічної конку­ренції» є положення, що не дозволяють встановлювати забо­рони на реалізацію певних товарів з одного регіону України в інший.

5. ^ Принцип ефективності захисту економічної конку­ренції. Згідно з цим принципом з переліку загальних забо­рон, що їх містить законодавство про захист економічної конкуренції, існують певні винятки. Вони обумовлені прин­ципом розумної ефективності. Наприклад, відповідно до по­ложень Закону України «Про захист економічної конкурен­ції» вчинення антиконкурентних узгоджених дій заборонено, проте такі дії можуть бути дозволені, якщо їх учасники до­ведуть, що ці дії сприяють вдосконаленню виробництва, еко­номічному розвиткові, раціоналізації виробництва тощо.

^ 6. Принцип заборони зловживань. Відповідно до цього принципу покаранню підлягає лише зловживання монополь­ним (домінуючим) становищем на ринку, але не економічна влада. Цей підхід є традиційним і для європейської системи конкурентного права.

^ 7’. Принцип поєднання попереднього та наступного контролю. Цей принцип широко застосовується при конт­ролі за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції під час здійснення суб’єктами господарювання концентрації узгоджених дій. Поєднання попереднього та на­ступного контролю дає можливість охопити якомога більшу кількість об’єктів, що перевіряються, і водночас не обмежу­вати діяльність підприємців.

5. ^ Принцип захисту вітчизняних товаровиробників від недобросовісної іноземної конкуренції. Українські то­варні ринки максимально відкриті для іноземних товарови­робників. Однак іноземна конкуренція не повинна завдавати шкоди економіці України. Тому для захисту вітчизняних то­варовиробників держава вживає спеціальних захисних захо­дів (наприклад, антидемпінгові, антисубсидійні заходи). Їх правовою основою є закони України, що регулюють і регла­ментують зовнішньоекономічну діяльність та захищають зов­нішньоекономічні інтереси України.

§ 3. Конкурентне право | як наука та навчальна дисципліна

Наука конкурентного права включає як діяльність з набуття нових знань, так і її результат — систему знань щодо особ­ливостей правового регулювання конкуренції. Безпосередні­ми цілями цієї науки є опис, пояснення та передбачення правових процесів і явищ у сфері конкуренції. Отже, наука конкурентного права містить певні твердження про стан правового регулювання конкуренції, засоби його вивчення та раціональної зміни.

Теоретичною основою науки конкурентного права є еко­номічні (праці класиків економічної думки, теорія макро- і мікроекономіки) та юридичні (зокрема теорія держави і пра­ва, адміністративного, цивільного, господарського, кримі­нального права, цивільного та господарського процесів) науки.

Предметом науки конкурентного права є саме конкурент­не право як галузь законодавства, практика його застосуван­

ня підприємцями та органами державної влади, історія ви­никнення, становлення та розвитку конкурентного права в Україні та за кордоном, методи й засоби вивчення та вдос­коналення конкурентного права, а також переваги й недолі­ки механізму правового регулювання конкуренції.

Основна мета науки конкурентного права — дослідження й усвідомлення реального стану правового регулювання кон­куренції, визначення ефективних шляхів юридичної підтрим­ки, захисту та збереження конкуренції на ринку. Розробка правових моделей існування конкуренції має спиратися на її економічну сутність. Найпродуктивніше це можна забезпе­чити максимально тісним і плодотворним взаємозв’язком вчених-юристів та економістів. У свою чергу співробітникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що роз­в’язують питання захисту й розвитку конкуренції з практич­ного боку, доцільно уважніше прислухатися до рекомендацій учених.

Наука конкурентного права зарубіжних країн розвивала­ся разом з самим конкурентним правом та законодавством про захист економічної конкуренції цих країни не один деся­ток років. Досить згадати більш ніж сторічну історію анти-трестового законодавства США. За рубежем щорічно публі­куються сотні праць з проблем конкурентного права, у цій сфері інтенсивно працюють спеціалізовані наукові центри та неурядові організації (наприклад, Антитрестовий інститут США).

На відміну від зарубіжних країн наука конкурентного пра­ва в Україні перебуває лише на стадії становлення, яке з суб’єктивних та об’єктивних причин відбувається доволі по­вільно. Однак потреба юристів у правових знаннях та глиб­шому дослідженні законодавства про захист економічної конкуренції постійно зростає, ускладнюється саме законо­давство, напрацьовується адміністративна та судово-госпо­дарська практика, виникає багато актуальних і нерозв’яза­них проблем. Все це свідчить про необхідність розробки стійкої теорії конкурентного права та побудови на її основі ефективного законодавства про захист економічної конку­ренції.

На цій теоретичній та практичній основі доцільно викла­дати у вищих навчальних закладах України конкурентне право як навчальну дисципліну. З цією метою Міністерство освіти і науки України розробило та рекомендувало ввести

до навчального курсу вищих навчальних закладів та закла­дів з підвищення кваліфікації нову навчальну дисципліну, за -допомогою якої студенти зможуть засвоїти предмет, принци­пи, методи конкурентного права, шляхи його становлення і подальшого розвитку та багато інших знань, що необхідні особі, яка має справу з сучасними економічними процесами. Нова навчальна дисципліна називається «Конкурентне пра­во України».

Цей курс спрямований на вивчення та дослідження таких ;• положень і напрямів: •;

• предмет, система, методи, джерела конкурентного;

права; ‘ ;;

• законодавство, що забезпечує захист конкуренції та^ регулювання монополій; І;

• політика держави щодо розвитку та захисту конку-» ренції;

• вивчення та дослідження ринку;

• вивчення системи органів, які здійснюють в Україні політику захисту та розвитку конкуренції;

• дослідження такого явища, як порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, Їх види та класифікація;

• вивчення процесуальних засад щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

• відповідальність за порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції;

• дослідження міжнародного досвіду щодо здійснення політики захисту конкуренції.

Зазначений навчальний курс розроблявся для його викла­дання студентам юридичних та економічних факультетів і вузів. Основною метою викладання даного курсу є форму­вання у студентів необхідних правових і економічних знань щодо науки конкурентного права, що невід’ємно пов’язані з . їх професійною підготовкою та подальшою професійною Ц діяльністю. І

Нова навчальна дисципліна висвітлює основні напрями • конкурентного законодавства України. Її мета — допомогти. Ц студентам юридичних і економічних вузів та факультетів як у вивченні норм цього законодавства, так і в Їх застосуванні у повсякденному житті. Вивчення курсу конкурентного пра­ва підвищить правосвідомість осіб, які його вивчають, дасть

можливість розкрити юридичні й економічні аспекти науки щодо захисту конкуренції та регулювання монополій, а від­так забезпечить подальше додержання норм законодавства про захист економічної конкуренції майбутніми юристами та економістами.

Контрольні запитання для самоперевірки /. Що є основою законодавства про захист економічної

конкуренціє?

2. Які значення має термін «конкурентне право»?

3. З якою подією можна пов’язати виникнення конку­рентного права в Україні?

4. Які загальноправові принципи конкурентного права Вам відомі?

5. Які спеціальні принципи конкурентного права Вам відомі?

6. Що є предметом науки конкурентного права?

7. Яке основне завдання науки конкурентного права?

Глава 2

Загальні аспекти конкуренції і монополії. Законодавство про захист економічної конкуренції

§ 1. Конкуренція

Конкуренцію (від лат. сопсиггеге (пізньолат. сопсиггепііа — змагання, суперництво) — стикатися, суперничати, змагати­ся) можна визначити як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливість кожного з них вплива­ти на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулю­ють виробництво необхідної споживачеві продукції.

Конкуренція виявляється в економічному суперництві ок­ремих товаровиробників, що відбувається між ними з метою задоволення своїх потреб, забезпечення найвигідніших умов виробництва та збуту товару, одержання найвищого прибут­ку тощо.

Економічний зміст конкуренції пол