Реферат: Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія. Львів:, 2010. 58 с. Розробники: Партико Тетяна Борисівна, кандидат психологічних наук, доцент


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра психології


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

(шифр і назва навчальної дисципліни)


напряму підготовки 6.030102 психологія

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності (тей)______психологія______________________________________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_____________________________________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення ^ Філософський факультет

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Львів – 2010


^ ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю психологія. - Львів: ________, 2010.- 58 с.


Розробники: Партико Тетяна Борисівна, кандидат психологічних наук, доцент

(вказати авторів, їхні наукові ступені, вчені звання та посади).


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (циклової, предметної комісії)_________

_______________________________________________________________________________


Протокол № ___ від. “____”________________20__ р.


Завідувач кафедрою (циклової, предметної комісії)________________________


_______________________ (__________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р


Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки (спеціальністю)_______________________________________________________________

(шифр, назва)

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.


“_____”________________20__ р. Голова _______________( _____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)


__________, 20__

 __________, 20__

^ Опис навчальної дисципліни (Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Вікова психологія”)



Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів, – 4

Галузь знань

0301 – соціально-політичні науки

(шифр, назва)

Нормативна


Модулів – 1

Напрям

6.030102 – психологія

(шифр, назва)

^ Рік підготовки:

Змістових модулів – 3

Спеціальність (професійне спрямування)

психологія

3-й

3-й

Курсова робота

Семестр

Загальна кількість годин - 144

5-й

5-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 4

самостійної роботи студента - 4

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

36 год.

16 год.

^ Практичні, семінарські

36 год.

6 год.

Лабораторні







^ Самостійна робота

72 год.

74 год.

ІНДЗ: –

Вид контролю – іспит




^ Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни – ознайомити студентів з віковою мінливістю психіки людини. Це допоможе їм глибше зрозуміти особливості формування Я-концепції людини, її пізнавальної та емоційно-вольової сфери, з’ясувати питання, пов’язані зі становленням комунікативної діяльності людини тощо.

Завдання: оволодіти такими базовими поняттями вікової психології, як вікова мінливість, онтогенез, сенситивні періоди, нормативні вікові кризи, психологічне новоутворення вікового періоду, а також основними віковими особливостями людини.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен знати:

теоретичні підходи до онтогенезу психіки людини;

основні закономірності вікових змін психіки людини;

психологічні особливості новонароджених, немовлят, дітей, підлітків, юнацтва, дорослих та людей похилого віку;

суть вікових криз особистості та шляхи їхнього подолання;

центральні психологічні новоутворення кожного вікового періоду;

специфіку діагностичної та корекційної роботи з особами різного віку.

вміти:

працювати з науковою літературою;

вступати у наукові дискусії щодо вікової мінливості психіки людини;

розрізняти вікові та індивідуальні особливості психіки;

надавати практичні рекомендації щодо подолання вікових криз особистості з урахуванням вікових відмінностей психіки;

добирати психологічні методи та методики дослідження, враховуючи вік досліджуваного.



Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальні питання вікової психології

Тема 1. Вікова психологія як практична галузь знань

Місце вікової психології в системі психологічних знань. Зв’язок вікової психології з загальною, експериментальною, диференційною, генезисною, порівняльною, педагогічною, медичною, соціальною психологією, психологією аномального розвитку, психологією спорту, творчості, особистості, релігій, психолінгвістикою та психодіагностикою.

Об’єкт вікової психології, його специфіка. Предмет вікової психології. Поняття про вік: біологічний, соціальний, психологічний. Структура і динаміка віку. Центральні та часткові психологічні новоутворення віку. Центральна і бічна лінії розвитку. Соціальна ситуація розвитку. Революційні, еволюційні та ситуативні зміни психіки. Поняття про когорту.

Розділи вікової психології: дитяча психологія, підлітково-юнацька психологія, психологія дорослості, психологія людей похилого віку.

Основні теоретичні проблеми та практичні завдання вікової психології. Практичне значення вікової психології.


ЛІТЕРАТУРА

Белоус В. В. Опыт розработки интегративной психологии развития // Вопросы психологии. – 1998. – № 2. – С. 10–17.

Максименко С. Д. Основи генетичної психології. – К., 1998. – С. 9–17, 23–24.

Шопенгауэр А. О различии между возрастами // Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. – М.: Республика, 1992. – С. 403–420.


Тема 2. Історія становлення вікової психології

Історичні витоки вікової психології. Роль античних мислителів у становленні генезисного підходу до психіки людини (Аристотель, Хрисипп, Зенон, Діоген).

Ідеї вікової мінливості психіки у працях чеських (Я. А. Коменський), французьких (Ж.-Ж. Руссо, К. А. Гельвецій), англійських (Дж. Локк), російських (В. М. Татіщев, О. М. Радищев), німецьких (Тідеман) та українських (І. Гізель, Г. Кониський) вчених ХVІІ – ХVІІІ ст. Поява перших щоденників-спостережень.

Зародження нової галузі – вікової психології у ХІХ ст. Роль біогенетичного закону Е. Геккеля, праць К. Ушинського „Людина як предмет виховання” та В. Прейєра „Душа дитини” у становленні вікової психології. Педологія, її основні принципи та роль у становленні вікової психології.

Завершення формування вікової психології у ХХ ст. Внесок В. Штерна, К. Гроса, К. Левіна, Е. Шпрангера, Ш. Бюлер, З. Фройда, А. Біне, А. Валлона, Ж. Піаже, Л. Кольберга, П. Блонського, Л. Виготського, Б. Ананьєва, О. Запорожця, П. Гальперіна, Д. Ельконіна, Г. Люблінської, Л. Обухової, Ст. Холла, Дж. Болдуїна, А. Гезелла, А. Бандури, Е. Еріксона, Д. Левінсона, Р. Гулда у становлення вікової психології як науки. Розвиток вікової психології в Україні (І. Сікорський, М. Ланге, В. Зеньковський, С. Балей, Г. Костюк, С. Максименко).


ЛІТЕРАТУРА

Бюлер К. Очерк духовного развития ребенка. – М., 1936.

Гезелл А. Педология раннего возраста. – М.-Л., 1932.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – С. 476–485.

Ярошевский М. Г. История психологии. – М.: Мысль, 1985. – С. 274–283.


Тема 3. Особливості психологічного обстеження осіб різного віку

Організаційні методи вікової психології (методи поздовжніх та поперечних зрізів, комбінований метод). Труднощі у проведенні психологічних обстежень з особами різного віку та шляхи їхнього подолання.

Особливості проведення спостереження за особами різного віку. Вікові обмеження у застосуванні експерименту. Специфіка опитування дітей, підлітків, юнацтва, дорослих та людей похилого віку. Аналіз процесу та продуктів діяльності людей різного віку. Тестування у віковій психології.


ЛІТЕРАТУРА

Гальперин П. Я. Метод „срезов” и метод поэтапного формирования в исследовании детского мышления // Вопросы психологии. – 1966. – № 4.

Лешли Дж. Работать с маленькими детьми. – М.: Просвещение, 1991. – С. 33–67.

Максименко С. Д. Современное состояние генетических исследований в психологии // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5. – С. 6–8.

Каптерев П. Ф. О наблюдениях за детьми // Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. Ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. –М.: Академия, 2001. – С. 106–111.


Тема 4. Онтогенез психіки людини: основні поняття

Ключові питання онтогенезу психіки людини. Умови психічного розвитку: внутрішні та зовнішні. Чинники психічного розвитку: біологічні та соціальні; нормативні вікові, нормативні історичні та ненормативні. Характер психічного розвитку: неперервний та стрибкоподібний. Природа людини як суб’єкта розвитку: людина як організм та людина як механізм.

Теорії онтогенезу психіки людини. Біологічні теорії: рекапітуляції (Е. Геккель, С. Холл), дозрівання (А. Гезелл), етологічна (К. Лоренц, К. Фріш). Біхевіоральні теорії: оперантного научіння (Б. Скіннер), соціального научіння (Дж. Роттер), соціально-когнітивна (А. Бандура). Когнітивні теорії: генетичної епістемології (Ж. Піаже), інформаційного підходу (Дж. Брунер), культурно-історичного розвитку психіки (Л. Виготський, Д. Ельконін). Психоаналітичні теорії: психосексуальна (З. Фройд), психосоціальна (Е. Еріксон). Гуманістична теорія (А. Маслоу, К. Роджерс). Екологічна теорія (У. Бронфенбреннер).

Показники когнітивної та психосоціальної сфери психічного розвитку (за Г. Крайг). Показники пізнавальної сфери, системи особистих відносин і оволодіння системою практичних та розумових дій (за Г. Люблінською).

Головні тенденції та закономірності онтогенезу психіки людини. Поняття про сенситивні періоди та вікові кризи.


ЛІТЕРАТУРА

Басов М. Я. Проблема развития человека // В кн.: Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – С. 131–138.

Выготский Л. С. История развития высших психических функций // Собр. соч. в 6 т. – Т. 3. – М.: Педагогика, 1983. – С. 6–328.

Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч. в 6 т. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. – С. 249–256.

Клименко В. В. Методологічний аналіз поняття „психічний розвиток” людини // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 7. – С. 1–7.

Максименко С. Д. Онтогенез особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 10. – С. 1–10.


Тема 5. Вікова періодизація життєвого шляху людини

Підходи до вікової періодизації психічного розвитку людини: процесуальний і критеріальний.

Періодизація на основі суттєвих особливостей процесу розвитку (Л. Виготський).

Періодизація за зовнішніми критеріями (Ст. Холл, В. Штерн, Р. Заззо, П. Блонський). Періодизація за внутрішніми критеріями: одним (Ж. Піаже, З. Фройд, Е. Еріксон), двома (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), трьома (Л. Фрідман, І. Кулагіна). Стадії когнітивного розвитку (Ж. Піаже), психосексуального (З. Фройд), психосоціального (Е. Еріксон). Періодизація за зовнішніми та внутрішніми критеріями (Л. Хоффман та ін., Г. Крайг).
ЛІТЕРАТУРА
Выготский Л. С. Проблема возрастной периодизации детского развития // Собр. соч. в 6 томах. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. – С. 244–256.

^ Капрара Дж., Сервон Д. Психология личности. – СПб.: Питер, 2003. – С.186–192.

Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – С. 32–50.

Моргун В. Ф., Ткачева Н. Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. – М., 1981.


Змістовий модуль 2. Психологія дитинства

Тема 6. Психофізіологічний розвиток дитини у пренатальному періоді та в періоді новонародженого (0–1 місяць)

Психофізіологічний розвиток дитини у пренатальному періоді та вплив на неї зовнішнього середовища. Досліди П. Хеппера і Рене Ван де Карра.

Криза новонародженого. Період пристосування дитини до нових умов життя. Фізичні стани новонародженого. Сон та його особливості. Поліфазність і парадоксальність сну. Періоди сну.

Вроджені механізми психічного розвитку. Безумовні рефлекси новонародженого. Вроджені перцептивні механізми і програми моторного розвитку. Єдність сенсорних модальностей. Гіпотеза В. М. Аллахвердова про паралельність сенсорно-перцептивного і моторного розвитку.

Розвиток чуттєвого пізнання та емоційної сфери на першому місяці життя. Соціальна посмішка. Комплекс пожвавлення як центральне психологічне новоутворення новонародженого.

Довільна поведінка новонароджених і встановлення стосунків з батьками. Навчання і звикання (габітуація). Перші форми саморегуляції. Явище бондінгу.

ЛІТЕРАТУРА
Батуев Е. С., Кащавцев А. Г., Соболева М. В. Исследование зрительного представления у новорожденных детей в ситуации выбора // Вопросы психологии. –1995. – № 3. – С. 114–118.

Бауэр Т. Психичесое развитие младенца. – М.: Прогресс, 1979.

Горбунов И. А., Горбунова Н. В. Прогнозирование психического развития детей по характеристикам после родов / Психология: итоги и перспективы // Тезисы научно-практической конференции 28-31 октября 1996 г. – СПб, 1996. – С. 163–164.


Тема 7. Психологія немовлят (1 місяць–2 роки)

Розвиток сенсомоторики. Зорові й слухові відчуття та сприймання. Рухова активність немовляти. Рухова та образна пам’ять. Розвиток уяви. Символічна репрезентація. Розсіяна та фіксована увага немовляти.

Сенсомоторна стадія розвитку мислення. Циркулярні реакції. Розуміння постійності об’єктів.

Етапи розвитку мовлення: домовленнєвий етап і етап активного мовлення. Холофрази. Ситуативне (автономне) мовлення. Тенденції розвитку мовлення. Умови раннього мовленнєвого розвитку.

Етапи емоційного розвитку немовлят. Перші почуття. Емпатія. Вікові особливості емоцій. Емоційне „зараження”. Страх перед незнайомими людьми і тривога відокремлення.

Спілкування немовлят з дорослими. Відмінності у стилях спілкування матері і батька. Умови виникнення дитячих прихильностей. Ігри немовлят: сенсорні, моторні, паралельні.

Становлення Я-концепції немовлят. Становлення фізичного Я-образу. Побудова схеми „Я – інший”. Орієнтація в соціальних очікуваннях. Статева ідентифікація. Криза першого року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення немовлячого віку.
ЛІТЕРАТУРА
Бауэр Т. Психическое развитие младенца. – М.: Прогресс, 1979.

Выготский Л. С. Младенческий возраст. Кризис первого года жизни // Собр. соч. в 6 т. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. – С. 269–367.

Исенина Е. И. Дословесный период развития речи у детей. – Саратов.: Изд-во Саратов. ун-та, 1986.

Мухамедрахимов Р. Ж. Мать и младенец: психологическое взаимодействие. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 1999.

Строганова Т. А., Орехова Е. В. Психофизиология индивидуальных различий в младенчестве: современное состояние проблемы // Вопросы психологии. – 1998. – № 1. – С. 125–145.


Тема 8. Психологія раннього дитинства (2–6 років)

Моторний розвиток та засвоєння рухових навичок. Умови моторного научіння.

Сенсорно-перцептивна сфера дитини. Орієнтація у просторі і часі. Роль сприймання казки у психічному розвитку дитини.

Доопераціональна стадія розвитку мислення. Допонятійне та інтуїтивне мислення. Анімізм та егоцентризм дитячого мислення. Символічна репрезентація. Феномени Піаже. Наочно-дійове та наочно-образне мислення. Перші свідомі узагальнення та встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Особливості дитячих умовисновків.

Мовленнєвий розвиток у ранньому дитинстві: умови та чинники. Формування звукового боку мовлення. Пасивний та активний словниковий запас дитини. Формування граматичної будови мовлення. Словотворення у ранньому дитинстві. Флексія. Причини прискореного розвитку мовлення. Білінгвізм.

Пам’ять дитини. Мимовільний та механічний характер пам’яті. Початок формування довільної пам’яті. Перші мнемічні способи запам’ятовування. Уява дитини. Конкретність, наочність, яскравість і емоційність дитячої уяви. Зв’язок уяви з брехливістю. Уявні друзі та їхня роль у психічному розвитку дитини. Увага дитини. Характеристика одноканальної і двоканальної уваги.

Емоційно-почуттєва сфера. Дитячі афекти. Емоційне передбачення. Поява симпатії і антипатії. Дитяче самолюбство. Страхи та тривоги у ранньому дитинстві. Соціальні форми експресії емоцій та почуттів.

Соціальна поведінка дітей. Дитяча агресія та її причини. Асертивна і просоціальна поведінка. Дитяча гра: її різновиди та способи. Роль гри у психічному розвитку дитини.

Інтерналізація соціальних правил і норм поведінки. Моральні судження та їхня аргументація. Моральний реалізм. Засвоєння гендерних схем.

Основні напрями розвитку Я-концепції. Виникнення відчуття „Я сам” та самосвідомості. Поява супідрядності мотивів. Первинна самооцінка дитини. Криза третього року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення раннього дитинства.
ЛІТЕРАТУРА



Абраменкова В. В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре. – М.-Воронеж, 2000.

Выготский Л. С. Раннее детство. Кризис трех лет. / Собр. соч. в 6 т. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. – С. 340–375.

Кулачківська С. Є., Ладивір С. О. Я – дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку). – К.: Нора-прінт, 1996.

Перре-Клермон А.-Н. Роль социальных взаимодействий в развитии интеллекта детей. – М.: Педагогика, 1991.

Снайдер М., Снайдер Р., Снайдер-мл. Р. Ребенок как личность: становление культуры справедливости и воспитание совести. – М.: Смысл; СПб.: Гармония, 1994.

Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Педагогика, 1978. – С. 169–288.


Тема 9. Психологія пізнього дитинства (6–12 років)

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини. Довільний характер сприймання. Емоційна забарвленість та ситуативність сприймання.

Довільний та осмислений характер запам’ятовування. Механічна пам’ять. Прийоми запам’ятовування матеріалу. Відтворююча та творча уява дитини. Мимовільний характер уваги. Синдром дефіциту уваги та гіперактивність. Умови підтримання стійкості уваги дитини.

Доопераціональне та конкретно-операціональне мислення дитини. Формування понятійного та теоретичного мислення. Закладання основ наукового типу мислення. Виникнення рефлексії. Метапізнання. Мовленнєвий розвиток. Дислексія.

Формування почуттів. Висока емоційність дитини. Емоційна нестійкість. Страхи та тривоги у пізньому дитинстві. Соціалізація емоційної сфери.

Взаємини з ровесниками і соціальна компетентність. Утворення дитячих груп. Конформність. Стадії розвитку дитячої дружби та її функції. Модель Селмана.

Розвиток соціального пізнання. Соціальні висновки, взаємини, приписи. Концепції морального розвитку дитини Ж. Піаже і К. Кольберга. Моральний релятивізм. Етичний абсолютизм.

Розвиток Я-концепції у пізньому дитинстві. Особливості самооцінки. Характер дитини. Криза сьомого року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення пізнього дитинства.
ЛІТЕРАТУРА
Выготский Л. С. Кризис семи лет // Собр. соч. в 6 т. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. –С. 376–385.

Выготский Л. С. К вопросу о динамике детского характера / Собр. соч. в 6 т. – Т. 5. –М.: Педагогика, 1984. – С.153–165.

Захаров А. И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. – СПб., 1995.

Психическое развитие младших школьников / Под ред. В. В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1990.

Савина Е. А. Особенности представлений детей 5–10 лет о душе / Вопросы психологии. – 1995. – № 3. – С. 21–27.


Змістовий модуль 3. Психологія дорослішання та дорослості

Тема 10. Психологія підлітків (12–15 років)

Підлітковий вік у культурному та історичному контексті. Молодіжна культура та субкультура.

Загальні тенденції формування особистості. Центральне психологічне новоутворення у підлітковому віці. Самосвідомість підлітків. Я-концепція та самооцінка підлітків. Зміна зовнішності. Комплекс дисморфоманії. Ідеалістичний бунт. Псевдоглупота. Підлітковий егоцентризм. Криза 13-го року життя: її симптоми та шляхи подолання. Теорія К. Левіна щодо причин підліткової кризи. Вікова сегрегація. Теорія М. Мід і Р. Бенедикт щодо двох типів переходу від дитинства до дорослості.

Підліток у соціальному середовищі. Підліток у сім’ї. Причини конфліктів з батьками та шляхи їхнього вирішення. Спілкування з ровесниками. Причини сором’язливості та самотності. Особливості дружби та товаришування підлітків-хлопців і підлітків-дівчат. Підліткові компанії.

Формування моральних принципів, цінностей та переконань. Рівні морального розвитку підлітків (за Л. Кольбергом).

Емоційно-вольова сфера підлітків. Чинники депресивних станів. Підліткові стреси. Нестійкість емоцій. Агресивна поведінка: умови та чинники. Суперечливість вольової сфери. Роль самостимуляції. Ступінь сформованості сміливості, терплячості, енергійності, наполегливості, самостійності та цілеспрямованості.

Розвиток пізнавальних процесів. Довільний характер психічних процесів. Особливості сприймання. Пам’ять у підлітковому віці. Підліткові мрії. Уявна аудиторія. Суперечливість уваги. Стадія формальних операцій розвитку мислення. Критичність, самостійність, логічність і абстрактність мислення.
ЛІТЕРАТУРА
Выготский Л. С. Педология подростка / Собр. соч. в 6 томах. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1984. – С. 5–242.

Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие. – М.: Педагогика, 1991.

Лемещук В. Р. Динаміка соціальних страхів сучасних підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 12. – С. 34–39; – 2007. – № 1. – С. 71–77.

Малкина-Пых И. Г. Кризисы подросткового возраста. – М.: ЭКСМО, 2004. – 382 с.

Моргун В. Ф., Седых К. В. Неформальные подростковые группы // Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. – М.: Академия, 2001. – С. 428–436.

Эриксон Э. Отрочество // Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. – М.: Академия, 2001. – С. 343–349.


Тема 11. Психологія юнацтва (15–21 рік)

Формування особистої ідентичності. Статуси ідентичності (за Дж. Марсіа). Проблема самовизначення. Пошук сенсу життя. Інтеграція особистості. Я-концепція у юності. Криза юнацького віку: її симптоми та шляхи подолання. Центральне психологічне новоутворення у юнацькому віці.

Соціальне середовище. Сімейні взаємини. Індивідуалізація і автономізація. Відчуженість від сім’ї. Соціальна адаптація. Дружба та кохання в юнацькому віці. Побачення. Ранній шлюб.

Переоцінка цінностей. Етика самостійно вироблених моральних принципів. Рівні морального розвитку юнацтва (за Л. Кольбергом).

Емоційно-вольова сфера. Зростання стійкості емоцій. Наполегливість і терплячість. Статеві відмінності вольових зусиль.

Пізнавальна сфера. Пам’ять та уява. Роль фантазій у послабленні психологічного напруження. Розвиток дивергентного та творчого мислення.

ЛІТЕРАТУРА
Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986.

Кон И. С. Социальный статус юношества // Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. –М.: Академия, 2001. – С. 529–532.

Мудрик А. В. Юношеский тип общения // Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. –М.: Академия, 2001. – С. 493–499.

Научитель Е. Д. Ценностные ориентации молодежи // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 3. – С. 36–38.

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М.: Прогресс, 1986.


Тема 12. Психологія ранньої дорослості (21–40 років)

Закономірності психічного розвитку в дорослому віці. Теорія двофазного розвитку психічних функцій Б. Г. Ананьєва.

Психологічні проблеми ранньої дорослості. Досягнення особистої ідентичності. Проблема генеративності. Суперечність між інтимністю та ізоляцією. Трикомпонентна теорія кохання Р. Стернберга.

Основні соціальні завдання ранньої дорослості. Створення сім’ї та засвоєння батьківських ролей. Стосунки з дітьми. Професійна кар’єра. Суперечність між роллю матері, дружини і суб’єкта трудової діяльності. Теорія трансформації психології дорослої людини Р. Гулда.

Стадії когнітивного розвитку у дорослості (за У. Шейо). Вікові особливості сенсорно-перцептивної сфери. Вікові коливання пам’яті та уваги. Формування діалектичного мислення. Особливості інтелекту.

ЛІТЕРАТУРА
Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. – М., 1972.

Возрастные изменения памяти взрослых людей / Под ред. Я. И. Петрова, Ю. Н. Кулюткина. – Л., 1977.

Возрастные особенности умственной деятельности взрослых / Под ред. Е. И. Степановой. – Л., 1973.


Тема 13. Психологія середньої дорослості (40–60 років)

Головні соціальні завдання у середній дорослості. Досягнення зрілої громадської та соціальної відповідальності. Переоцінка життєвих цінностей. Зміна соціальних ролей. Криза середини життя. Моделі кризи: нормативна модель (Левінсон, Гоулд), модель переходу (Клаузен, Трол). Погляди Р. Пека на психосоціальний розвиток у середній дорослості.

Когнітивні функції середини життя. Вікові особливості сенсорно-перцептивної сфери, пам’яті та уваги. Інтелектуальні зміни: мінливий і кристалізований інтелект.

Емоційна сфера у середній дорослості.

ЛІТЕРАТУРА
Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. – М., 1972.

Возрастные изменения памяти взрослых людей / Под ред. Я. И. Петрова, Ю. Н. Кулюткина. – Л., 1977.

Возрастные особенности психических функций взрослых в период зрелости (41–46 лет) / Отв. ред. Я. И. Петров. – М., 1984.


Тема 14. Психологія пізньої дорослості (понад 60 років)

Причини старіння. Теорії старіння.

Соціально-психологічні зміни в похилому віці. Вихід на пенсію та зміна статусу. Коло спілкування. Стосунки з дітьми та онуками. Життєва мудрість.

Когнітивний розвиток у похилому віці. Особливості сенсорно-перцептивної сфери, пам’яті та уваги. Роль читання у житті людей похилого віку. Згасання інтелекту. Деменція. Хвороба Альцгеймера.

Емоційно-вольові зміни. Депресія та тривоги. Пристосування до важких втрат. Думки про смерть та страх смерті. Стадії погодження з думкою про смерть.


ЛІТЕРАТУРА

Александрова М. Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974.

Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. – М.: Знание, 1972.

Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. – М.: Прогресс, 1992.

Бороздина Л. В., Молчанов О. Н. Особенности самооценки в позднем возрасте // Вестн. Моск. ун-та, 1988. – Сер. 14. – Психология. – № 1. – С. 23–40.


3 а. Перелік і тематика оглядових лекцій та семінарських занять для заочної форми навчання




теми

Тема заняття

Кількість годин

лекції

семінарські

1, 2, 3

Вікова психологія як практична галузь знань. Історія становлення вікової психології. Особливості психологічного обстеження осіб різного віку

2




4

Онтогенез психіки людини: основні поняття

3




5

Вікова періодизація психічного розвитку людини

1




6, 7

Психофізіологічний розвиток дитини у пренатальному періоді та в періоді новонародженого (0–1 місяць). Психологія немовлят (1 місяць–2 роки)

2




8, 9

Психологія раннього дитинства (2–6 років). Психологія пізнього дитинства (6–12 років)

2

2

10

Психологія підлітків (12–15 років)

2

2

11

Психологія юнацтва (15–21 рік)

2

2

12, 13, 14

Психологія ранньої дорослості (21–40 років). Психологія середньої дорослості (40–60 років). Психологія пізньої дорослості (понад 60 років)

2







Усього:

16

6


^ КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ ДЛЯ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ


ВАРІАНТ 1

Батьки Аркадія мають вищу освіту і займають дуже престижні посади. Аркадій – первісток, з яким у них були пов’язані дуже великі надії. Вже у молодших класах музичної школи він вирізнявся серед маленьких скрипалів „дорослим звуком”. Рано почав писати музичні мініатюри. Йому все більше подобалось здивування, яке він читав в очах оточуючих.

Батьки часто хвилювались з приводу здоров’я хлопчика. У дошкільному віці він мав струс головного мозку (впав з даху сарая під час літніх канікул). З того часу його оберігали від будь-якої небезпеки. Його життя нагадувало акваріум, а сам Аркадій – дорогоцінну рибку, яка викликала захоплення і заздрощі.

Після 8-го класу Аркадій поступив до музичного училища. Тут все було по іншому. Найбільш незвичним було те, що ніхто не вважав його винятковою дитиною. Його примушували робити те, що йому зовсім не подобалось. Викладач музики не сприймав серйозно його суджень й інтерпретації музичних творів.

Напередодні екзамену стосунки між Аркадієм та викладачем музики переросли у конфлікт. Хлопцеві пред’явили ультиматум: або він візьме до уваги всі зауваження викладача, або його не допустять до іспиту. Вдома Аркадій заявив, що більше не буде терпіти „цю бездарність” і що його ноги більше не буде у музучилищі.

Мати зрозуміла, що без училища розвіється її мрія про консерваторію і велике музичне майбутнє сина. Її спроба вплинути на педагогів не призвела до успіху. Тоді вона переключилась на сина. Однак син звинуватив її у лицемірстві і марнославстві. Він ганьбив всіх і усе.

Батько не витримав і уперше в житті побив свого 15-річного сина. Аркадій з горящими від ненависті очима прокляв батьків і закрився у своїй кімнаті. Коли його викрики з-за дверей припинились, батьки настрашились і висадили двері. Хлопець поспішно складав щось у рюкзак, ігноруючи їхні запитання. Візит до психіатра показав, що хлопець не має ознак психоза.

ПИТАННЯ:

Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

Хто з діючих осіб потребує психологічної допомоги? Які психологічні проблеми вони мають?

Які порушення особистісної сфери має підліток і у чому їхні причини?

Яку допомогу у даній ситуації може надати психолог?

Що про дану проблему написано у психологічній літературі?


ВАРІАНТ 2

До шкільного психолога звернулась жінка. Її син-старшокласник Максим вчиться у сусідній школі. Однак вона звернулась до психолога саме цієї школи, бо ніколи б не наважилась прийти до школи сина з подібним звертанням. Жінка скаржилась на сина, що він погано себе поводить і дуже погано ставиться до неї. Останнім часом, коли до закінчення школи залишилось близько півроку, Максим почав прогулювати заняття, а тепер і зовсім закинув навчання. На критику і навіть дружні поради відповідає грубістю. Мати переконана, що в сина не все гаразд з психікою.

Виховувала вона його сама, без батька. З чоловіком розлучилась, будучи вагітною. Стверджує, що синові нічого не шкодувала, все життя ні у чому не відмовляла. Навіть заміж через нього не вийшла (ця думка рефреном проходила через все оповідання матері).

ПИТАННЯ:

Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

Сформулюйте гіпотези стосовно можливих причин поведінки юнака.

Що, на Вашу думку, слід вияснити психологу про Максима?

Знайдіть шляхи покращення психологічної ситуації.

Що про дану проблему написано у психологічній літературі?


ВАРІАНТ 3

Батьки хотіли хлопчика і тому надмірна емоційність доньки, її бажання приласкатись – таке природнє для дівчинки, їх дратувало. Вони були надто строги і навіть фізично карали дитину; ставились до доньки так, ніби-то вона була неслухняним і впертим хлопчиськом. Особливо цим вирізнявся батько, який вважав себе неповноцінним через народження доньки. Крім того в сім’ї жила деспотична бабця, яка постійно давала онучці поради і вказівки. Поступово дівчинка, зі слів батьків, ставала все більш збудливою, капризною, нетерплячою і впертою.

З 4-річною дочкою батьки звернулись в психологічну консультацію. Під час бесіди з’ясувалось, що дівчинки не вважає своїх батьків строгими і не має до них недружелюбного ставлення. Однак під час гри вона проявили панічний старх перед Бабою Ягою і Кощеєм, а з тварин дуже боялась вовка. На питання, чому вона не боїться ведмедя, відповіла, що він добрий. Інші казкові персонажі були в її уявленні недобрими і жорстокими.

ПИТАННЯ:

Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

Як допомогти дитині подолати страхи?

Які небажані наслідки у розвитку особистості дівчинки може мати така батьківська позиція (зокрема, батька)?

Як можна це подолати?

Що про дану проблему написано у психологічній літературі?


ВАРІАНТ 4

Батько 15-річного хлопця скаржиться на боягузтво і сором’язливість свого сина. Ці якості хлопець мав з раннього дитинства. Батько давно намагався боротись з ними. Він примушував хлопця долати свій страх: кидав його у воду у глибині, щоб навчити плавати, посилав одного увечері до лісу. Хлопець боявся, плакав, однак батько наполягав на своєму, виховуючи у ньому „мужчину”. Незважаючи на все це, хлопець залишався нерішучим і боягузливим. Він так і не навчився долати свої страхи. Більше того, з роками вони посилювались.

ПИТАННЯ:

Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

До яких наслідків може призвести такий стереотип виховання?

На що у першу чергу має бути спрямована консультативна допомога?

Який із способів подолання дитячих страхів доцільно запропонувати у даному випадку?

Що про дану проблему написано у психологічній літературі?


ВАРІАНТ 5

До психолога-консультанта звернулась мати Володі (8 років) зі скаргою на порушення поведінки в школі і вдома. Хлопець недисциплінований і дратівливий. Йому характерна афективна збудливість, під час якої хлопчик стає агресивним, б’є дітей, рве книжки і зошити, намагається розбити скло, погрожує, що викинеться з вікна. Коли мати його карає, б’є посуду, замахується на неї, іноді втікає з дому і до ночі пропадає на вулиці.

Володя народився від другої вагітності (перша закінчилась викиднем), яка мала важкий перебіг. У перші роки життя хлопець відставав у розвитку мовлення. Вирізнявся руховою розгальмованістю, надмірною рухливістю, часто відволікався.

Коли Володі було 7 років, мати ролучилась з чоловіком – хронічним алкоголіком. Батько переїхав жити до своєї матері. У даний час хлопець живе з мамою і бабцею. Обстановка у сім’ї неспокійна, бо батько часто приходить, скандалить і лаїться нецензурними словами. Коли батька немає, хлопець сумує за ним, сердиться на маму за те, що вона його вигнала, пробує дзвонити йому по телефону і розшукувати його. Коли ж батько приходить п’яним і свариться з мамою, Володя кричить, захищає маму, накидується на батька.

ПИТАННЯ:

Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

Проаналізуйте ситуацію психічного розвитку дитини.

До яких психологічних наслідків розвитку особистості хлопця може призвести сімейний конфлікт?

Як їм можна запобігти?

Що про дану проблему написано у психологічній літературі?


ВАРІАНТ 6

Олесь (5-ти класник) – незграбний, в окулярах, негативно реагує на зауваження, відразу підвищує голос, плаче, втікає з класу. На уроках думає дуже повільно. Справляє враження слабо розвинутої дитини. Переважає оцінка 4 (за 12-ти бальною шкалою).

З однокласниками стосунки не склались. Сидить сам за останньою партою, незважаючи на поганий зір. Друзів ні в школі, ні на дворі не має. Переважно мовчить, за в
еще рефераты
Еще работы по разное