Реферат: Тема. Метод спостереження в журналістиці

Тема. Метод спостереження в журналістиці.

Мета: ознайомити гуртківців з одним із найпоширеніших методів збору інформації, з правилами і правовими нормами використання цього методу, розвивати спостережливісь, виховувати повагу до людини як особистості, що має права та особисте життя, навчати працювати в рамках закону.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Визначення завдань заняття. Оголошення змісту роботи.

Джерелом інформації в журналістиці є об’єктивна реальність. Вивчення фактів, їх осмислення – постійна справа журналіста. Тому нам важливо з’ясувати не тільки суперечливу природу фактів, їх джерела, але й способи здобування, вивчення інформації з метою її осмислення та передачі відповідній аудиторії.

Вміння шукати, опрацьовувати інформацію – частина журналістського професіоналізму, яка з огляду на різні причини є особливо актуальною сьогодні. Відкритість суспільства, до якого дорога виявилась такою важкою, потребує певної налаштованості на інформацію, особливого способу існування у світі сучасної інформації. Навіть досвідчені журналісти скаржаться на те, що доводиться вчитися журналістики майже з нуля. Солідні зарубіжні інформаційні агенства, телерадіокорпорації воліють брати на роботу не випускників „радянських” журфаків, а людей, досі не пов’язаних із журналістикою.

Були часи, коли інформація відповідним чином оброблялась, була доступною газетяреві у готовому, так би мовити, відредагованому вигляді. Кращі журналісти шукали фарби, деталі, якісь особливі моменти із життя тих, про кого збирались писати. Розслідувати, здобувати інформацію не було особливої потреби. Як висловився один з відомих російських журналістів, „нас не вчать бути журналістом. Вчать лише писати замітки. Та не головне – упакувати інформацію і в результаті наші матеріали – мінімум інформації і максимум слів”.

Отже, мова повинна йти про виховання у нас, журналістів-початківців, націленості на нову і цікаву інформацію, певну професійну натренованість, своєрідний внутрішній стан людини. Інформаційність журналістики, жорстка конкурентна боротьба спричиняють низку етичних проблем. Журналісти, скажімо, задумуються над тим, чим відрізняються інформатори, яких варто репортерові у різних відомствах і організаціях, від донощиків. У двері української журналістики достукується і практикована у світі плата редакцій за отриману дефіцитну інформацію. Дехто вважає, що вона цілком можлива, інші – категорично проти. Існує реальна небезпека розгубити те цінне і людяне, що було в колишній чесній, демократичній українській журналістиці.

Розуміючи всю складність та індивідуальність роботи журналіста щодо збору, систематизації та осмислення інформації, необхідно все-таки торкнутись загальних, вироблених практикою й осмислених наукою засад цієї праці. Одразу зазначимо, що що методика застосовується не лише і не стільки в журналістиці, скільки в різних галузях, насамперед у соціології, економіці, соціальній психології, юриспруденції, історіографії тощо. Саме завдяки цим та іншим наукам проблема методики збору інформації достатньо обґрунтована.

ІІІ. Робота над темою.

- З яких джерел ми черпали інформацію, коли готували матеріал на газету?

Прийнято вважати, що є три головні джерела інформації: предметно-оречевлене середовище, документ, людина. Відповідно прийнято традиційно виділяти методи і способи збору інформації: метод спостереження, метод вивчення документів, метод інтерв’ю. Варто виокремити соціологічні методи вивчення інформації.

- Чи ми використовували метод спостереження при підготовці матеріалів?

^ Метод спостереження