Реферат: Віхи життя великого педагога олександра антовича захаренка 02. 1937 – народився у м. Кам’янці Черкаської області у сім’ї службовців

Додаток 1 

ВІХИ ЖИТТЯ

ВЕЛИКОГО ПЕДАГОГА

ОЛЕКСАНДРА АНТОВИЧА ЗАХАРЕНКА


2.02.1937 – народився у м.Кам’янці Черкаської

області у сім’ї службовців;

1959 – закінчив фізико-математичний факультет

Черкаського педагогічного інститут;

1959 – працював учителем фізики і математики

середньої школи с.Сахнівка Корсунь-

Шевченківського району;

1961-63 – служба у лавах Радянської Армії;

1964 – присвоєно звання “Відмінник народної

освіти України”;

1966 – призначений на посаду директора

Сахнівської середньої школи;

1966 – нагороджений медаллю

“За трудовое отличие”;

1969 – присвоєно звання “Відмінник освіти СРСР”;

1971 – нагороджений орденом “Знак пошани”;

1974 – присвоєно звання

“Заслужений учитель України”;

1978 – нагороджений орденом Леніна;

1983 – присвоєно звання

“Народний учитель СРСР”;

1989 – член-кореспондент АПН СРСР;

1993 – обраний дійсним членом АПН України;

1996 – обраний іноземним членом

Російської академії освіти;

1984 і 1989 –депутат 2-х скликань

Верховної Ради СРСР;

2001 – визнано “Кращим освітянином 2001 року”,

нагороджено громадською освітянською

відзнакою – медаллю “Засвіти вогонь”

(за створення чотиритомної “Енциклопедії

шкільного роду”);

2002 – Сахнівській школі присвоєно звання

Авторської О.А.Захаренка школи


Поспішаймо робити добро. Воно стократ цінніше від матеріального. Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини – творчості.

О.А.Захаренко


Заповіти О.А. Захаренка – педагогіка майбутнього!

 13 січня у приміщенні Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників відбулися Четверті Різдвяні зустрічі «Заповіти О.А.Захаренка – педагогіка майбутнього». Вони присвячені пам’яті академіка АПН України Олександра Антоновича Захаренка. Мета цього заходу, що став традиційним, полягала в тому, щоб ще раз пригадати сторінки життя і творчості народного учителя, який створив авторську педагогічну систему і втілив її у Сахнівській школі Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.



       2012-й рік знаменний для освітян Черкащини тим, що 2 лютого виповнюється 75-та річниця з дня народження О.А.Захаренка, а 30 квітня педагогічна громада області з сумом відзначатиме десятирічну дату з дня смерті видатного науковця і педагога. 

   Учасниками і гостями Різдвяних педагогічних зустрічей стали члени сім’ї Олександра Антоновича – його дружина Віра Петрівна і син Сергій Олександрович; також Ляшенко Олександр Іванович, академік-секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор; Мальований Юрій Іванович, вчений секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України, член-кореспондент НАПН України, кандидат педагогічних наук;  Десятов Тимофій Михайлович, в.о. директора ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, доктор педагогічних наук, професор; Данилевський Валерій Вікторович, заступник начальника Головного управління освіти і науки облдержадміністрації; Жалдак Ольга Дем’янівна, голова обкому профспілки працівників освіти і науки; Рибалка Іван Леонідович, директор Авторської О.Захаренка загальноосвітньої школи с.Сахнівка; Гончарик Олександр Григорович, директор Кам`янської загальноосвітньої школи № 3; завідуючі РМК/ММК відділів освіти та представники педагогічної громадськості області. 

     За традицією, учні Черкаської спеціалізованої школи № 20 привітали присутніх з зимовими святами. 




      У своєму виступі В. В. Данилевський, заступник начальника Головного управління  освіти і науки, звернув увагу на те, що і сьогодні авторська школа О.Захаренка сприймається як феномен

який намагаються пояснити науковці і втілити в практику своєї роботи педагогічні працівники. Він перетворив  навчальний заклад, де працював  більше 40 років, із звичайної Школи Навчання на Школу Життя. Ще в другій половині 20-го століття у Сахнівській школі успішно вирішувалася проблема, яка сьогодні постала перед науковцями України, Європи і близького зарубіжжя, а саме: відхід від знаннєвої педагогіки, яка забезпечує  формування «людини розумної» (Homo sapiens), але не завжди сприяє вихованню «людини моральної» (Homo Morales). 

      О.Д. Жалдак, голова обкому профспілки працівників освіти і науки, підкреслила, що О.Захаренко завжди турботливо ставився до членів педагогічного колективу своєї школи, передавав досвід молодим педагогам і з повагою сприймав ідеї досвідчених колег. 

     Делегацію освітян Корсунь-Шевченківського району очолила Л.Коберник, завідувач методичного кабінету відділу освіти Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації. ЇЇ слова про О.Захаренка були теплими і проникливими, а наприкінці виступу вона запропонувала запалити три свічки, які своїм полум’ям символізують любов, добро й вічну пам’ять про Народного Учителя. 



   Логічним продовженням стало привітання учнів Сахнівської школи, спогади В.П.Захаренко і слово С.О.Захаренка, доцента кафедри загальної педагогіки і психології ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, кандидата педагогічних наук.




    О.Ляшенко, академік-секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, аналізуючи роль О.Захаренка у розвитку української освіти, звернув увагу присутніх на той факт, що директор Сахнівської школи стояв у витоків створення Національної Академії педагогічних наук – у 1992 році його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України, а в 1999 році - обрано дійсним членом Російської Академії освіти.

     Виступ-спогад  Ю.Мальованого,  вченого секретаря Відділення загальної середньої освіти НАПН України, член-кореспондента НАПН України, кандидата педагогічних наук,  схвилював усіх присутніх щирістю і емоційністю. 

    Т.Десятов, в.о. директора ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, доктор педагогічних наук, професор. Він наголосив на тому, що роль О.Захаренка для розвитку освіти Черкащини і України є беззаперечною.

     Програмою заходу було передбачено нагородження переможців обласного огляду-конкурсу виховних систем. О.Ляшенко вручив дипломи Т. Козубенко директору Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Смілянської міської ради; І. Розломій, заступнику директора Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Городищенської районної ради; О. Солосі, заступнику директора Москаленківського НВК Чорнобаївської районної ради.

      Наступний блок Різдвяних зустрічей розпочався виступом О.Крутенко, завідувачки лабораторії виховної роботи. Вона поінформувала учасників заходу, що до цієї зустрічі,  присвяченої 75-й річниці з дня народження Олександра Антоновича Захаренка, в області був реалізований довготривалий і широкомасштабний проект під назвою «Рушник пам’яті О.Захаренка», що мав на меті збереження ідей видатного педагога. У кожному районі Черкаської області  створювалися  справжні витвори мистецтва, які були презентовані під час цього святкового заходу.  



    Передача рушників від представників педагогічної громадськості в фонд лабораторії О.Захаренка при ЧОІПОПП супроводжувалася щиросердними словами вдячності великому учителю.

       На завершення зустрічі Н.Чепурна, ректор ЧОІПОПП, кандидат педагогічних наук, повідомила про перспективи діяльності Асоціації імені О.Захаренка, яка була створена у 2011 році і має на меті координацію подальшої роботи з популяризації ідей О.А.Захаренка,  налагодження більш тісної співпраці між державними та громадськими інституціями у питаннях розвитку освіти, обмін інформацією про нові технології, моделі і теорії управління школою та організації навчально-виховної роботи тощо. 

   Підбиваючи підсумки Четвертих Різдвяних педагогічних зустрічей, можна сподіватися, що освітяни Черкащини, натхненні високим духом заповітів О.А.Захаренка, будуть продовжувати втілення його ідей у практику своєї роботи. 


^ Доки про людину пам’ятають, до тих пір вона живе

(зі спогадів друзів і однодумців)


2 лютого 2012 року вся громадськість Черкащини буде відзначати 75 річчя від дня народження великої людини, відомого педагога сучасності, народного вчителя, академіка, громадського діяча Олександра Антоновича Захаренка.

Більше сорока років свого життя О.А.Захаренко присвятив навчанню та вихованню підростаючого покоління, працюючи вчителем, а згодом директором Сахнівської школи Корсунь – Шевченківського району. Олександр Антонович перетворив її в центр освіти, культури, духовного життя сільських дітей і їх батьків. Школа стала унікальним навчальним закладом, храмом знань, високої моралі і необмеженої творчості вчителів і їх вихованців.

З ініціативи директора, методом народної будови було споруджено планетарій, обсерваторію, новий навчально-спортивний комплекс, створено музей села, шкільний телецентр, сільський радіовузол. Триповерхова споруда стала центром навчання молодих школярів. Кожен поверх призначений для одного класу, був з учбовими приміщеннями, кімнатами для праці і додаткових занять, спальнями, ігровим і танцювальними залами та музикальним салоном. В цьому ж будинку спортивний зал і 2 басейни – зимовий і літній. На подвір’ї - гойдалки, каруселі, гірки та інше. Все це у незвичайному для сільської школи оформленні, сяючій красі і “стерильній” чистоті. Школа мала все необхідне для навчання і творчого розвитку дітей. В їх розпорядженні було 5 центрів: центр молодших школярів, навчальний центр старшокласників, центр виробничого навчання і праці ( теплиця, деревообробний цех, класи швейної майстерності і кулінарії, дослідне поле, ділянки для вирощування квітів і лікарських рослин), центр здоров’я зі спортивними залами, басейнами, тренажерними залами, стадіон і мініпрофілакторій, культурно – музичний центр, Музей миру і дружби народів. Подвір’я школи – це квітучий сад, дендропарк і “Криниця совісті”.

Навкруги буяють квіти. І все це створено Олександром Антоновичем, його колегами – учителями, школярами і їх батьками.

Щорічно в школі бувало 20 тисяч відвідувачів. За досвідом до Великого Вчителя в бригадне село Сахнівку їздили зі всього світу: з Канади, і Німеччини, з Китаю і Японії, знали про Сахнівку і в Сполучених Штатах Америки.

Найкращим пам’ятником О.А.Захаренка назавжди буде його Авторська Сахнівська школа. Її він вибудував своїми руками і своїм розумом, запалив вогонь знань і свічку совісті, які ніколи не згаснуть в серцях вихованців, всіх жителів села.

Життєва і педагогічна формули Олександра Антоновича не розходилися. „Поспішайте робити добро”, - цю думку доктора Гааза Захаренко доповнив так: „Не запізніться. Не втрачайте і секунди. Якщо хочете змінити світ на краще, то починайте це робити із себе. І не з завтра чи сьогодні, а з цієї хвилини...”

Він робив, творив це добро щоденно все життя, вніс великий вклад у розвиток освіти і науки Черкащини, України.

Завдяки підтримці, сприянню та безпосередній участі О.А.Захаренка було вирішено багато соціальних проблем села Сахнівка, Корсунь – Шевченківського району, Черкаської області, України. Значну увагу Олександр Антонович приділяв людям, які зверталися до нього за допомогою і порадою.

Олександр Антонович Захаренко був великим другом Профспілки, приділяв велику увагу соціальному захисту працівників освіти області, .при його підтримці і допомозі було створено санаторії – профілакторії “Мрія” і “Зміна” для лікування і відпочинку працівників галузі та їх дітей. Обласний комітет профспілки завжди підтримував ініціативи та починання О.А. Захаренка і надавав посильну допомогу. Так, були закуплені кущі троянд для алеї пам’яті односельців, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни, басейн та інше.

«Поспішате робити добро. Духовне добро…Не припізніться» - ці слова стали девізом діяльності нашої обласної організації профспілки

15 травня 2002 року на V пленумі обкому Профспілки було прийнято постанову про встановлення премії обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України ім. Народного учителя О.А.Захаренка, яка щорічно, разом з Дипломами вручається передовикам і новаторам педагогічної справи, профспілковим активістам за багаторічну плідну творчу сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток освіти і науки, культури і духовності Черкащини, збереження і впровадження педагогічних ідей О.А. Захаренка. Починаючи з 2003 року лауреатами премії стало понад 200 осіб. З метою вивчення та впровадження педагогічних ідей Олександра Антоновича Захаренка в практику роботи навчальних закладів Черкащини Головним управлінням освіти і науки облдержадміністрації і обкомом профспілки проведено обласну естафету «Золота скарбниця педагогіки». Обласним комітетом профспілки при підтримці Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України, ряду обласних організацій профспілки, міських, районних та вузівських профспілкових організацій Черкащини були виділені Авторській О.А.Захаренка школі с. Сахнівка кошти для створення музею Олександра Антоновича Захаренка. На сторінках газети обласної організації профспілки „ГОЛОС ПРОФСПІЛКИ” періодично друкуються матеріали про життєвий і творчий шлях Великого Вчителя, спогади колег, учнів, послідовників.

Обласна державна адміністрація, обласна рада, органи влади та місцевого самоврядування Корсунь-Шевченківського району надали значну матеріальну допомогу на зміцнення матеріально-технічної бази Авторської О.А.Захаренка с. Сахнівка, проведення реконструкції, ремонту приміщень школи, музейного комплексу, плавального басейну.

У 2007 році за рішенням обласної ради та обласної державної адміністрації було запроваджено обласну премію ім. О.А.Захаренка, якої удостоєно 50 працівників освітянської галузі області серед яких член обкому профспілки, ректор Уманського державного педагогічного університету ім.П.Тичини Н.С.Побірченко, голови первинних профспілкових організацій: Л.М.Малигіна, вчитель зарубіжної літератури Черкаського колегіуму „Берегиня” Черкаської міської ради;  О.І. Бойченко, вчитель трудового навчання Катеринопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Катеринопільської районної ради, О.М.Просяник, методист районного методичного кабінету при відділі освіти Драбівської райдержадміністрації, Т.А.Козюбра, вихователь-методист дошкільного навчального закладу «Малятко» №1 Жашківської міської ради.

І сьогодні не заростає стежина вдячних учнів, колег, земляків, друзів до Сахніської школи. На базі Авторської Олександра Антоновича Захаренка Сахнівської школи систематично проходять всеукраїнські, обласні, районні заходи з метою вивчення його педагогічної спадщини та вшанування його світлої пам’яті. Райкоми, міськкоми, профспілкові комітети спільно з відділами освіти, методичними кабінетами, адміністраціями навчальних закладів організовують поїздки працівників освіти, ветеранів педагогічної праці, студентської та учнівської молоді в Авторську школу О.А.Захаренка, проводять семінари-навчання. До Сахнівки і зараз приїжджають делегації освітяни з різних регіонів України. Велика робота по вивченню, збереженню та впровадженню педагогічної спадщини О.А.Захаренка проводиться в Черкаському національному університеті ім. Б.Хмельницького. Уманському державному педагогічному університеті ім.П.Тичини, Корсунь-Шевченківському педагогічному училищі ім. Т.Г.Шевченка, Уманському гуманітарно-педагогічному коледжі ім.Т.Г.Шевченка.

Готуючись до відзначення 75-річчя від дня народження Олександра Антоновича Захаренка обкомом Профспілки працівників освіти і науки України розробив заходи.

В області проводяться велика робота по збереженню, вивченню і впровадженню педагогічної спадщини великого педагога. У містах і районах, навчальних закладах проводяться заходи по вшануванню світлої пам’яті О.А.Захаренка – науково-практичні конференції, вечори вшанування та уроки пам’яті, круглі столи, зустрічі з його учнями, колегами, членами родини та ін..

При підтримці профспілкових комітетів у загальноосвітніх навчальних закладах створено куточки пам’яті Олександра Антоновича Захаренка.

Уже майже 10 років немає поряд з нами цієї мудрої, щирої людини – педагога від Бога, учителя, вихователя, наставника, батька, громадянина, великого мрійника – людини з великої літери, але пам'ять про нього залишиться в наших серцях, в серцях його учнів, колег, рідних, односельців назавжди.

Наш видатний земляк, даючи настанови своїм юним вихованцям та колегам-педагогам, не раз наголошував: залишайте після себе гарний слід, щоб пам’ятали вас і ваші добрі справи хоч на кілька поколінь. Сам Олександр Антонович залишив після себе стільки доброго, вагомого, потрібного всім нам, що його спадщину ще довго треба вивчати, осмислювати, а його методи виховання і навчання широко впроваджувати в практику. Нині ця велика робота здійснюється.

^ Ольга Жалдак, голова обкому профспілки працівників освіти і науки

2012 рік пам’ятний для нас тим, що це рік 75-ї річниці з дня народження великого педагога Олександра Антоновича Захаренка


У ювілейні дати прийнято підбивати підсумки того, що пройдено і усвідомлено нами, його нащадками.

Один із головних підсумків полягає в тому, що і сьогодні авторська школа О.А.Захаренка сприймається як феномен, який намагаються пояснити науковці і втілити в практику своєї роботи педагогічні працівники. Він перетворив навчальний заклад, де працював більше 40 років, із звичайної Школи Навчання на Школу Життя . Це стало можливим завдяки тому, що педагогічний колектив під керівництвом О.А.Захаренка не обмежувався у своїй діяльності одним завданням – надавати школярам певну суму знань. Місія навчального закладу трактувалася набагато ширше, а кожна дитина, що навчалася в ньому, сприймалася як творець власної життєвої долі. Отже, ще в другій половині 20-го століття у Сахнівській школі успішно вирішувалася проблема, яка сьогодні постала перед науковцями Європи і близького зарубіжжя, а саме: відхід від знаннєвої педагогіки, яка забезпечувала формування «людини розумної» ( Homo sapiens) , але не завжди сприяла вихованню «людини моральної» (Homo Morales).

У книзі академіка О.Захаренка «Поспішаймо робити добро» є такі слова: «Збагатитися людина може лише працею, розумом, культурою або знайшовши скарб. Будемо шукати той заповітний скарб у своїх колегах, у своїх дітях!» Можливо, в цій думці криється розгадка феномену авторської педагогіки нашого земляка, який у період ідеологічного диктату мав сміливість проголосити, що кожна Дитина є центром Всесвіту. Така позиція педагога сприяла втіленню принципу дитиноцентризму як основоположного в діяльності Сахнівської школи. І це в той час, коли домінантною була соціально орієнтована парадигма освіти і виховання, яка в авторській школі О.Захаренка поступово змінювалася на гуманістично орієнтовану. Головною метою навчально-виховного процесу Сахнівської школи завжди був повноцінний розвиток підростаючої особистості.

Новаторський характер діяльності О.Захаренка був спрямований на створення позитивного соціокультурного середовища, усі складові якого функціонували заради забезпечення сприятливих умов для розвитку всіх дітей з урахуванням їхніх здібностей та обдарувань. Намагаючись забезпечити повноцінний виховний вплив на учнів своєї школи, О.А.Захаренко враховував можливості всіх суб’єктів соціокультурного середовища: педагогічний колектив не тільки підтримував зв’язки з різноманітними закладами, об’єднував їхні зусилля у вихованні учнів, а й фактично досяг того, що школа стала духовно-інтелектуально-культурним центром села. Зусилля вченого-педагога, спрямовані на педагогізацію середовища, сприяли залученню батьківської громадськості до шкільних справ і тим самим забезпечували позитивний вплив не тільки на школярів, а й на доросле населення села Сахнівка.

Ретроспективний аналіз поглядів педагога-науковця дає можливість пересвідчитися, що він зумів надати ціннісного значення кожній ланці звичайного шкільного життя! Завдяки цілеспрямованій і самовідданій діяльності всього педагогічного колективу Сахнівської школи вихованці усвідомлювали цінність знань, культури, праці, природи та ін.

Сьогодні, як ніколи, актуально звучить думка Олександра Антоновича про те, що особливою має бути роль сучасного педагога, який повинен сприяти самовихованню своїх вихованців і формуванню в них найкращих рис патріота-громадянина. Вивчаючи індивідуальні особливості кожної дитини і збуджуючи в неї потребу в самопізнанні й самореалізації, педагог тим самим має можливість забезпечити гуманізацію навчально-виховного процесу, оскільки своєю увагою підкреслює власне ставлення до дитини як до найвищої цінності і спонукає її до постійного самовдосконалення.

Досвід та думки автора Педагогіки Добротворення спонукають його послідовників до роздумів щодо великої місії Вчителя як людини, якій довірено формувати душу та розвивати інтелект юної особистості. Тому педагогічні ідеї О.А.Захаренка широко використовуються педагогічними працівниками Черкаської області.

Безперечно, найбільш послідовними в питаннях впровадження досвіду Олександра Антоновича є освітяни Корсунщини, які започаткували проведення щорічного «Зльоту добротворців», використовують найбільш продуктивні ідеї його творчої спадщини у практиці своєї роботи, діляться досвідом з педагогічними працівниками інших районів та міст.

Педагогічні колективи закладів освіти Черкаської області творчо використовують ідеї, народжені в Сахнівській школі, розвиваючи їх у власному педагогічному досвіді. А здобутки освітян області свідчать про те, наскільки актуальною є думка нашого мудрого земляка про те, що кожна людина має природний дар «жити заради збереження і примноження краси, творити добро людям, не чекаючи вдячності».

Конкретним прикладом втілення ідей педагога-гуманіста є відкриття лабораторії Олександра Захаренка в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників. Над створенням цієї лабораторії працювали педагоги усієї області: працівники інституту, члени творчої групи директорів Черкащини, представники міських та районних методичних кабінетів, вчителі та члени адміністрації багатьох навчальних закладів. Завдяки такій співдружності та співтворчості лабораторія Олександра Захаренка поступово наповнюється цікавим та корисним методичним матеріалом, з якого можна не тільки почерпнути інформацію про цю незвичайну школу.

Велику роботу проводить творча група керівників навчальних закладів., які вивчають та впроваджують досвід О.Захаренка. Сьогодні в кожному районі Черкащини існує опорна школа, яка має на меті творчий розвиток тих порад та ідей, що він залишив у спадок своїм нащадкам. Протягом 2004 – 2011 років було розглянуто такі проблеми: «Педагогіка конкретної мети» як сутність виховної системи Авторської школи О.А.Захаренка», «Сільська школа як центр виховуючого соціокультурного середовища»; «Нові підходи у взаємодії школи з батьками та громадськістю»; «Шляхи реалізації ідеї дитиноцентризму у контексті Авторської школи О.А.Захаренка»; «Організація учнівського самоврядування як ефективний засіб виховного впливу на школярів (в контексті Авторської школи О.А.Захаренка)»; «Сільська школа як центр виховуючого середовища»; «Формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді як основа виховної системи Авторської школи О.А.Захаренка» та ін.

Для успішної координації подальшої роботи з популяризації ідей О.А.Захаренка, налагодження більш тісної співпраці між державними та громадськими інституціями у питаннях розвитку освіти, співпраці з благодійними та іншими громадськими організаціями;, здійснення благодійницької діяльності з метою заохочення обдарованих дітей та творчих учителів; обміну інформацією про нові технології, моделі і теорії управління школою та організації навчально-виховної роботи у 2011 році створено Асоціацію імені О.А.Захаренка.

О.А.Захаренко був переконаний, що справжнє людське щастя постає в горінні, в досягненні мети, в невтомному просуванні вперед. Взявши цю думку за педагогічне кредо, ми зможемо втілити в життя найцінніші педагогічні заповіти народного учителя, академіка Академії педагогічних наук України Олександра Антоновича Захаренка, ім’я якого стало уособленням людської мужності, відданості учительській справі, подвижництва та мудрості.

02 лютого 2012 року у Черкаському університеті ім..Б. Хмельницького відбудеться міжнародна конференція присвячена О.А. Захаренку.

Іван Шарапа, начальник Головного управління освіти і науки облдержадміністрації

Про Олександра Антоновича Захаренка згадує

^ Анатолій Іванович Кузьмінський – доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Міжнародної слов’янської академії освіти імені

Я. А. Коменського, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, ректору Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького


Французи говорять, що генії народжуються в провінції, а помирають в Парижі. Олександр Антонович Захаренко народився в невеликому провінційному містечку, все життя прожив і похований у селі. А своїм талантом, розумом і жертовною відданістю людям піднявся і над провінцією, і над столицею, і над своєю епохою, випередивши її своїми філософськими, педагогічними поглядами і практикою на цілий порядок. Більшу частину свого життя Олександр Антонович пропрацював в умовах дії авторитарної педагогіки. Нині домінантним дискурсом в системі едукації людини є гуманістична, особистісно-орієнтована система навчання й виховання. А на горизонті вже проглядається нова, більш відповідна викликам часу гуманітарно-екзистенціальна парадигма розвитку й становлення людини.

Талант О.А.Захаренка якраз і виразився в тому, що він в часи абсолютного панування тоталітарної педагогічної думки в одній окремо взятій школі настійно впроваджував людинолюбну, дитиноцентристську, гуманістичну систему навчання й виховання молодого покоління і це цілком заслужено ставить його ім’я в почесний ряд педагогів-гуманістів світу, таких як Ян Амос Коменський, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, Януш Корчак, В. О. Сухомлинський.

Про могутній ексклюзивний педагогічний талант Захаренка, унікальність і неординарність його варіантів розв’язання багатьох дидактичних і виховних проблем, невситиму жадобу до творення добра, велику емпатійність і атракційність чимало сказано й написано і всяк, хто цікавиться педагогічною практикою й наукою, добре це знають. Значний теоретико-методологічний і практичний внесок зробив видатний педагог і в дослідження суспільно-педагогічних аспектів гуманністично орієнтованого, духовно-культурного відродження сільської школи.

Але чим більше часу відділяє нас від періоду діяльності
Захаренка О. А. тим зриміше і рельєфніше розкривається його головний талант – талант достойного продовжувача основоположників "філософії серця" Григорія Сковороди, Памфила Юркевича, талант апостола добра і любові до людини.

Так склалося, що практично вся доросла частина мого життя зв’язана з організаційною діяльністю у сфері освіти, і я мав прекрасну можливість часто спілкуватися з Олександром Антоновичем. Вважаю, що мені дуже пощастило, високо ціную і дорожу цим.

При спілкуванні від нього йшли якісь незримі добротворчі флюїди, благоспрямовані лептонні потоки, які збагачували, якось заспокоювали, відволікали від перенапруження, перевантаження рутинними проблемами. Уже перед зустріччю з ним передчувалося наближення приємного, те що російською мовою означає "предвкушение" задоволення. Після зустрічі, бесіди з ним додавалося оптимізму, впевненості, притлумлювалася щоденна тривога і клопоти щодо численних проблем, світ поставав світлішим і менш жорстоким.

О. А. Захаренко був надзвичайно скромною людиною. І за службовими потребами і в громадських справах і просто за обопільним бажанням ми часто зустрічалися з сахнівським директором у його школі, у моєму службовому кабінеті, на різних заходах і я не пригадую жодного випадку, щоб Олександр Антонович щось попросив. Матеріальних та й інших проблем у його школі було не менше, ніж в інших і , другий на його місці замучив би проханнями, користуючись своєю популярністю. Ні! Навіть, коли я запитував, можливо, потрібна якась допомога, адже школу відвідують гості практично з усього світу, він відмовлявся від допомоги, перелічував низку своїх клопотів і тут же розповідав про намічувані шляхи самостійного розв’язання часто не - простих і нелегких проблем.

Відмітними рисами видатного педагога-гуманіста були велика людська надійність. Смикали його з усіх кінців. Адже він і директор школи, і народний депутат СРСР, і депутат обласної Ради, і дійсний член декількох академій, і ще мав десятки різних державних і громадських навантажень, але коли комусь треба було допомогти десь виступити, чи взяти участь у заході будь-якого масштабу – сільського, районного, чи десь у колгоспній бригаді, завжди був безвідмовним. Жодного натяку на зайнятість, на дефіцит часу, тим паче на якусь зверхність чи ексклюзивність. Завжди готовий піти назустріч, допомогти, підтримати, відгукнутися, незважаючи на чини, ранги, престиж тих, хто звертався.

Діти села Яблунівки Корсунь-Шевченківського району навчалися в селі Дацьки і це було серйозною проблемою, особливо для школярів початкових класів. Відстань чимала, діти малі, підвозу не було. Телефонує Олександр Антонович : "Шановний Анатолію Івановичу, я б вас просив приїхати, вникнути в ситуацію і допомогти. Місцеве керівництво не хоче відкрити початкову школу в Яблунівці. Діти ж страждають, батьки переживають…
Я готовий з вами виїхати на місце й розібратися". Дзвінок був уже десь в другій половині дня і я, заїхавши за Олександром Антоновичем у Сахнівку, відправився в Яблунівку. Оглянули приміщення, які можна було пристосувати під початкову школу, поспілкувалися з районним, сільським і колгоспним керівництвом, яке твердо стояло на позиції, що школа не потрібна (кому потрібен додатковий клопіт), а потім удвох, щоб ніхто з місцевих керівників не впливав на об’єктивність розгляду справи, пішли в сім’ї, де були діти молодшого шкільного віку. Вже був вечір, батьки й діти були дома. І що мене вразило й запам'яталося! У кожній хаті, яку ми відвідали, Олександр Антонович після привітання, насамперед підходив до школярика чи школярки, гладив по голівці, діставав з кишені передбачливо припасену цукерку, давав її дитині, а потім делікатно, ненав’язливо розпитував про речі, які нас цікавили. За лічені хвилини встановлювався повний психолого-емоційний контакт з дитиною й батьками і це зразу породжувало довіру, доброзичливу атмосферу для об’єктивного розгляду реальної ситуації. Я подумки дорікав себе, що не додумався взяти цукерок і в доброму сенсі подивувався гомілетичним здібностям талановитого педагога. Початкову школу в Яблунівці все-таки відкрили, а я постійно почав брати з собою в машину цукерки – адже за службовими обов’язками постійно бував у дитячих дошкільних установах, школах, сім’ях. Урок талановитого педагога педагогу-чиновнику.

Пригадується історія з нагородженням. Взагалі, життєві спостереження свідчать про влучність народної мудрості, що після будь-якої події відбувається покарання невинних і нагородження непричетних. Особливо яскраво це підтвердилося практикою винагороджень за "революційні заслуги" в період після майданного перевороту 2004 року. Частенько таке траплялося і за радянських часів. У 1978 році в обласний комітет Компартії України прийшла рознарядка з Москви на нагороди і (це була така щаслива рідкість) одного педагога треба було представити до присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці. Це на той час була найвища форма державного відзначення, яка прирівнювалася до звання Героя Радянського Союзу.

Я в той час працював у відділі науки і навчальних закладів обкому партії і був причетний до реалізації цієї справи. Шукати кандидатуру на таке високе звання не було потреби – рівного Олександру Антоновичу педагога-подвижника в області не було однозначно, та, думаю, й в Україні мало кого можна було поставити врівень з ним. З легким серцем і великим задоволенням підготували відповідні документи, послали в Москву. І, буквально за день-два до урочистої процедури нагородження в Кремлі, як сніг на голову поступає розпорядження: кандидатура Захаренка відхилена, оскільки потрібна жінка!? Загальновідомо, що в ті часи суворо регламентувалося все і вся. Так і нагородження – не за результатами праці й справжніми досягненнями, а за рознарядкою: стільки-то партійних, стільки безпартійних, стільки-то колгоспників, а стільки – робітників, ну й,
зрозуміло – "ґендерний" підхід. Одним словом – "шерше ля фам". У темпі лихоманки почали шукати підходящу кандидатуру жінки-вчительки. Знайшли достойного, сумлінного педагога, шановну людину, але ж до рівня Захаренка й сьогодні мало хто дотягує, а в той час це був загальновизнаний лідер педагогічної інноватики всього Радянського Союзу. Звання Героя присвоїли жінці, а Олександру Антоновичу вручили орден Леніна. Після процедури нагородження вчителька-Герой у колі новонагороджених черкащан підійшла до Захаренка і (це їй робить честь) сказала: "Вибачте, Олександре Антоновичу, адже це Ваша заслужена нагорода дісталася мені". На що останній з доброзичливою посмішкою, з непідробленою щирістю замахав руками, говорячи "ну що Ви, що Ви, саме Ви заслужили це високе звання і я Вас сердечно, від усієї душі вітаю". Обняв і поцілував колегу. Навіть тіні якогось невдоволення чи розчарування не було на обличчі і в поведінці. Ось у цьому весь Захаренко – скромний, делікатний, розуміючий, душевний , справжній інтелігент , високодуховна людина.

У ньому однаково щедро й повносило працювали й проявлялися всі грані людської особистості: гострий, жвавий, креативний розум, тендітна, делікатна, відкрита душа; умілі до будь-якої справи руки. І все це гармонійно поєднувалося. Сам виношував ідею, заражав нею інших, вкладав у її реалізацію душу і разом із сподвижниками, власними руками здійснював задумане. Прикладів безліч: парк цілющих трав, астрономічна обсерваторія, літаки, Криниця пам’яті, чарівний фонтан, капсула з посланням до нащадків і багато-багато іншого – неординарного, нестандартного, присвяченого людині.

Про мудрість О. А. Захаренка, його надзвичайно високу духовну культуру і тонку передбачливість свідчить факт відмови від посади Міністра освіти. Не маючи досвіду чиновницької діяльності, Олександр Антонович інтуїтивно відчував, що політична, чиновницька праця, яка завжди зв’язана з інтригами, чварами й іншим політичним брудом, абсолютно не відповідає його чистій, благородній, тонко організованій душі. Другий би на його місці з вискоком побіг до такого принадного олімпу: з директора сільської школи і до керівника величезної освітньої системи держави. А Олександр Антонович, можливо й не читаючи визначення слова "політик" у Тлумачному словнику В. І. Даля [розумний і спритний (не завжди чесний) державний діяч, який уміє схиляти справи на свою користь, доречно сказати й своєчасно промовчати], серцем відчув, що це не для нього і, незважаючи на наполегливі умовляння, категорично відмовився від такої сумнівної кар’єри.

Ще одне перехрестя – перетин на життєвому шляху. Мені знадобилася рекомендація, точно не пам’ятаю з якого приводу, очевидно при при