Реферат: Психологічний супровід педагогів та вихователів щодо впровадження інклюзивного підходу в освіті

Методичний кабінет Новокаховської міської ради

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3

Новокаховська міська психолого-медико-педагогічна консультація

НКМЦКЗ


ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПЕДАГОГІВ ТА ВИХОВАТЕЛІВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТІ


2011 р.


Укладач: Скрипнікова М.А., завідувач міської психолого-медико-педагогічної консультації, психолог вищої категорії


Рецензент: Гмизіна Н.А., завідувач методичного кабінету Новокаховської міської ради


АНОТАЦІЯ


^ МЕТА


ОСВІТНЯ:

Визначити потреби у змінах та оновленні педагогічних підходів у

навчанні та вихованні дітей з особливими освітніми потребами.

Організувати супервізійну роботу по впровадженню інклюзивного підходу в освіті.

Інформувати педагогічні колективи про інноваційну діяльність методичної служби щодо формування педагогічної свідомості вчителів та вихователів по впровадження інклюзивного підходу в освіті.


РОЗВИВАЛЬНА:

Розвивати здатність педагогів до формування педагогічної свідомості.

Розвивати спроможність позбавлятись стереотипів та установок стосовно дітей з особливими освітніми потребами.


СОЦІАЛІЗУЮЧА:

Забезпечення системного організаційно-методичного супроводу.

Спонукати педагогів до спілкування щодо впровадження інклюзивного підходу в освіті та позбавлення стереотипів.


ВИХОВНА:

Виховувати у педагогів почуття відповідальності за навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами.


^ ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

Розробити систему заходів по формуванню педагогічної свідомості вчителів та вихователів щодо впровадження в освіту інклюзивного підходу.

Здійснювати підготовку лекторського складу, методичного активу, педагогічних працівників до впровадження в освіту інклюзивного підходу.

Орієнтувати педагогів на особистісну модель взаємодії з учнями.

Орієнтувати педагогів на предмет, технологію навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами

Реалізувати у навчально-виховному процесі ідеї інклюзивної освіти.



О Ч І К У В А Н І Р Е З У Л Ь Т А Т И:


ПОЗИТИВНІ :


Неупереджене ставлення до дітей з особливими потребами з боку вчителів та вихователів;

Поглиблення знань педагогів з психології, медицини;

Розвиток емпатії та толерантності освітян;

Визначення своєчасних заходів для підвищення ефективності роботи з такими дітьми;

Вибір оптимальних методів й темпу навчання;

Здійснення комплексної допомоги групою спеціалістів;

Перенесення неупередженого ставлення педагогів на оточуючих щодо сприйняття дітей з особливостями психофізичного розвитку.


НЕГАТИТВНІ:


- Неспроможність вчителів та педагогів позбавитись, повністю чи

частково, від сформованих роками упереджених ставлень до дітей з

особливими потребами;

- Неприйняття педагогами форм і методів роботи з дітьми, що мають

особливості психофізичного розвитку;

Відсутність явних позитивних зрушень у спробах сформувати педагогічну свідомість щодо впровадження інклюзивної освіти;

Неповне та неточне відстеження отриманих результатів у зв’язу з відсутністю відповідних діагностичних методик і використання лише суб’єктивних опитувальників.


К Р И Т Е Р І Ї О Ц І Н Ю В А Н Н Я :


Значущість та актуальність порушеної проблеми

Коректність використаних методів

Колективний характер рішень, що приймаються

Характер спілкування та взаємодопомоги, взаємодоповнюваність учасників проекту

Необхідна й достатня глибина занурення в проблему; залучення знань з інших галузей

Доказовість прийнятих рішень

Соціальна значущість проекту; важливість подальшого адаптування в соціумі



З М І С Т


Вступ 5

1. Обґрунтування організації психологічного супроводу при

впровадженні інклюзивного підходу в освіті 6

2. Актуальність діяльності 7

3. Модель проекту діяльності 8

4. Етапи роботи 9

5. Інклюзія. Інклюзивне навчання. 12

6. Проблеми і питання в роботі з різними категоріями дітей. 18

7. Класифікація категорій дітей з освітніми проблемами. Рекомендації

щодо їх навчання. 23

Висновок 27

Бібліографія 29


В С Т У П

Україна поступово рухається в напрямі міжнародної практики збільшення кількості загальноосвітніх закладів, які б були готові до надання освітніх послуг дітям з обмеженими можливостями ( особливими освітніми потребами). Такі заклади називають інклюзивними, а освітній процес – інклюзивним. Інклюзивна школа – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує безбар’єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи і форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатися в тому числі й дітям з особливими освітніми потребами; залучає батьків до співпраці з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитивну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.

Інклюзивний підхід в освіті сприяє створенню таких умов, за яких всі учні матимуть однаковий доступ до освіти, в тому числі діти з особливими освітніми потребами. Водночас усі учні матимуть змогу отримати досвід і знання, спрямовані на подолання упереджень і дискримінації, та формуватимуть позитивне ставлення до тих, хто «відрізняється».

Для формування педагогічної свідомості вчителів, вихователів та інших педпрацівників щодо впровадження інклюзивного підходу в освіті, необхідно сприяти розширенню знань педагогів про міжнародні документи та українські законодавчі акти, на яких ґрунтується інклюзивна освіта; основні принципи та механізми забезпечення інклюзивного підходу; особливості розвитку та навчання дітей з особливими освітніми потребами; шляхи забезпечення їхніх особливих потреб в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Освіта дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу базується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких підтверджувалась і від використання яких вигравали всі діти.


^ 1. ОБГРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТІ.


Розроблений план дій направлений на формування в освітніх працівників розуміння, що з розвитком демократичного суспільства, яке гарантує право кожного громадянина на активну участь у житті цього суспільства, постає нова трактовка понять «інвалідність», «вади розвитку», «інтеграція» тощо. Нині всі згадані терміни щодо дітей поступаються новому - «діти з особливими освітніми потребами», що однаковою мірою стосується як інвалідності у тяжкій формі, так і помірних за ступенем порушень. Такий підхід пояснюється тим, що явище «недостатності» або «інвалідності» передбачає втрату або дефіцит фізичної та розумової спроможності. Однак спроможність вчитися не лише залежить від стану окремих органів або ж їх фізіологічної функціональності, а, радше, від психологічної. Таким чином, акцент зсувається від внутрішніх проблем дитини до системи освіти, яка надає їй підтримку у навчанні, визнає сильні якості та задовольняє всі її індивідуальні потреби.

Дуалізм педагогічних працівників по відношенню до дітей з особливими освітніми потребами полягає в тому, що з одного боку, кожний з них із співчуттям ставиться до цих дітей і їх проблем, а з другого – стикаючись і з труднощами навчання таких дітей, намагаються ізолювати їх від звичайного середовища. Заходи проекту покликані зняти існуючі стереотипи та упередження, позбавити педагогів негативних установок, які виникають при спілкуванні, навчанні та вихованні дітей з особливими освітніми потребами.


«ТИ МОЖЕШ!» - повинен нагадувати вчитель учню.


«ВІН МОЖЕ!» - повинен нагадувати колектив.


«Я МОЖУ!» - повинен повірити в себе учень.


В.Шаталов


^ 2. АКТУАЛЬНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ


Демократизація та гуманізація суспільства, реалії її життя вимагають зміни ставлення людей до навколишньої дійсності. Це складний процес, оскільки передбачає руйнування стійких стереотипів у сфері соціальних та професійних відносин. Особливо актуальна зазначена проблема для педагогічної діяльності.

Збільшення кількості дітей з особливими освітніми проблемами потребує перебудови навчання й виховання. Концепція перебудови передбачає принципову зміну погляду на дитину, позбавляючись існуючих стереотипів і установок, на яких переважно будуються дії педагога.

З одного боку сформовані стереотипи допомагають учителеві робити висновки про індивідуальність учня за його зовнішнім виглядом і поведінкою; швидко орієнтуватися в педагогічній ситуації та обирати стратегію поведінки щодо конкретного учня; класифікувати й поділяти учнів на типи за певними характеристиками.

З другого – якщо поведінка педагога переважно будується на негативних стереотипних діях і установки охоплюють усі сфери педагогічної діяльності - це ускладнює та різко знижує ефективність його роботи.

Стереотипи визначають у психології як схильність суб’єкта легко та швидко відносити особу, що сприймається, до певної категорії і таким чином надавати їй якостей, типових для суб’єктів даної категорії.

Інклюзивний підхід в освіті покликаний сформувати педагогічну свідомість вчителів і вихователів , стерти негативні стереотипи та установки, які заважають сприймати дитину з особливими освітніми потребами як цілісну особистість, повноцінну складову суспільства.


^ 3. МОДЕЛЬ ПРОЕКТУ ДІЯЛЬНОСТІ



Міністерство освіти і науки України



Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

^ Кафедра педагогіки та психології


Семінари для зав. МПМПК, методистів, спеціалістів.

Групові, індивідуальні консультації
Науково-методичний супровід.


Тренінги для лекторів

Курсова перепідготовка

Публікація у всеукраїнських виданнях

Навчально-методичні видання

Методичні інформаційні листи

Сайт

^ Моделювання кращої практики популяризація досвіду


Методичний інструментарій

перспективного досвіду

Досвід електронних носіях

Збірки практичного досвіду реалізації




Міський методичний кабінет

Міська психолого-педагогічна консультація


Методичні об’єднання вчителів-предметників
Методичний супровід


Тренінги для логопедів ЗНЗ та ДНЗ

Семінари-тренінги для психологів

ДЗН та ЗНЗ

Школа молодого педагога

Методичні поради, рекомендації

^ Навчальні заклади


Майстер- класи

Тренінги для вихователів ДДЗ

Тренінги для педагогічних колективів ЗНЗ

Самоосвіта

Експертиза результатів реалізації плану дій

4. Е Т А П И Р О Б О Т И

№

Зміст роботи

Термін виконання

Кінцевий результат


І. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП


1.

Визначення та наукове обґрунтування теми, мети та завдань проекту.

березень

2011року

Підготовка необхідного пакету документів

2.

Вивчення аналізу всесвітнього досвіду щодо впровадження інклюзивного навчання.

березень

2011року

Опрацювання літератури

3.

Відвідування семінару-тренінгу у ПУРІПО «Впровадження інклюзивної моделі освіти в Україні».

березень

2011року

Формування папки

4.

Добір та розробка матеріалів для проведення семінарів-тренінгів на міському рівні.

квітень -

травень

2011року



Узагальнені матеріали


ІІ. ДІАГНОСТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ЕТАП


1.

Створення на базі міської ПМПК консультаційного пункту.

Червень

2011року

Консультування педагогічних працівників

2.

Опрацювання нормативно-правових документів щодо навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами.

червень –

серпень

2011року

Поповнення матеріалів

3.

Вивчення запитів вчителів, що працюють з дітьми , які мають особливості психофізичного розвитку щодо використання форм і методів навчання таких дітей.

вересень

жовтень

2011року

Анкети


ІІІ. КОНСТРУКТИВНО - ФОРМУВАЛЬНИЙ ЕТАП


1.

Складання плану роботи на 2008-2009 та 2009-2010 навчальні роки по ознайомленню з інклюзивною освітою та зняттю стереотипів у педагогів з його наступним обговоренням, коригуванням і затвердженням остаточного варіанту.

Жовтень

2011року

План роботи

2.

Складання графіку проведення семінарів - тренінгів для психологів, соціальних педагогів, учителів –предметників .

Жовтень

2011року

Графік проведення

семінарів-тренінгів

3.

Виступи на міській науково-методичній раді по питанням вивчення аспектів інклюзивного навчання

Протягом року

Матеріали методичної ради

4.

Навчання апарату з питання інклюзивної освіти та зняття стереотипів та упереджень педагогів

Червень 2012року

Матеріали апаратної наради

5.

Роз’яснювальна робота психологів шкіл та дошкільних закладів щодо зняття упереджень в роботі педагога до дітей з особливими освітніми потребами

Протягом року

Матеріали МО, психолого-педагогічних семінарів, нарад

6.

Обговорення способів, методів роботи вчителів з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку

Серпень 2012року

Матеріали МО вчителів-предметників

7.

Розробка логопедами методичних рекомендацій для вихователів та вчителів щодо особливостей роботи з дітьми, які мають мовленнєві вади

Жовтень 2012року

Методичні рекомендації

8.

Оформлення логопедами куточків порад для вчителів

Жовтень 2012року

Куточки в учительських та методичних кабінетах ЗНЗ

9.

Організація навчальних семінарів ( по результатам опитування) щодо навчання формам і методам роботи з дітьми, що мають особливості ПФР вчителями – дефектологами спеціалізованої школи

Жовтень 2012року

Методичні рекомендації




^ ІУ. ДІАГНОСТИЧНО – РЕФЛЕКСИВНИЙ ЕТАП

1.

Експертиза й оцінювання проекту за поданими критеріями

Листопад 2013року




2.

Організація та проведення діагностики педагогів, мотивованої на проведення самоаналізу щодо формування педагогічної свідомості по впровадженню інклюзивного підходу в освіті.

Грудень 2013року

Анкетування

3.

Обговорення труднощів, що виникали під час роботи над проектом. Розгляд можливостей їх подолання.

Виявлення найефективніших стратегій розв’язання подібних проблем з метою їх подальшого використання в практичній діяльності.

Грудень 2013року

Засідання методичних об’єднань вчителів-предметників,психологів, логопедів, соціальних педагогів

4.

Системний теоретико-методологічний аналіз результатів роботи.

Грудень 2013року

Узагальнення методичних рекомендацій.



^ 5. ІНКЛЮЗІЯ. ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ.

Сучасна модель інклюзивної освіти – це надання допомоги всім дітям, які мають особливості психофізичного розвитку. Під цю модель підпадають наступні категорії:

Обдаровані діти;

Діти соціально вразливих груп;

3. Діти з особливостями психофізичного розвитку:

з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);

з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);

з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

з мовленнєвими порушеннями;

з порушеннями опорно-рухового апарату;

зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

з емоційно-вольовими порушеннями та діти з аутизмом.

Індивідуальне навчання дітей з особливими освітніми потребами

Вивчення світового досвіду реабілітації дітей з вадами фізичного чи розумового розвитку доводить, що реалізація їхнього права на освіту та максимальний розвиток здібностей набуває особливого значення для повноцінної життєдіяльності таких дітей і благополуччя суспільства.

Найактуальнішою проблемою в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є проблема навчання таких дітей. Це проблема педагогічної науки й практики, особлива складність якої полягає в тому, що вона стосується суміжних галузей: педагогіки, педагогічної та вікової психології, дефектології, а відтак двох систем шкіл – масової і спеціальної.

Для вирішення цієї проблеми потрібні неупереджені підходи. Реформується освіта, яка стає дедалі мобільнішою, відкритішою до світового досвіду й переосмислення власного. Тому все більш нагальною на сьогоднішній день стає проблема правильного вибору форми навчання дітей з особливими освітніми потребами (спеціальна школа-інтернат, інтегрована, інклюзивна, індивідуальна форми) і підвищення рівня професійної компетентності педагога щодо роботи з дітьми даної категорії.

Останнім часом у зв’язку з інтеграцією дітей з особливими освітніми потребами в єдиний освітній простір з’явилась практика індивідуального навчання дітей з вадами психофізичного розвитку. Тим самим створюється можливість дітям даної категорії навчатись за місцем проживання, не відриваючись від родини для навчання у спеціальній школі-інтернаті згідно п. 1.7 «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах».

Серед дітей, що навчаються індивідуально, є учні з легкою розумовою відсталістю, які опановують програму допоміжної школи в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Знання особливостей психічної діяльності розумово відсталих дітей – одна з передумов успішного їх навчання. Результат діяльності педагога загальноосвітньої школи, який навчає розумово відсталу дитину, значною мірою залежить від ступеню його обізнаності про форму психічного недорозвинення у дітей, можливості розвитку, особливості пізнавальної діяльності, здатності до соціальної взаємодії їхніх вихованців і усвідомлення найбільш адекватних і продуктивних засобів розвитку цієї категорії дітей.

Знання про своєрідність розвитку цих дітей необхідні всім учасникам навчально-виховного процесу для того, щоб краще розрізняти і оцінювати глибину відставання у психічному розвитку дитини, яку вони виховують і відповідають перед суспільством за правильність і рівень її психосоціальної реабілітації.


^ Корекція виявлених порушень психічної діяльності дитини.

При всіх видах порушень психічного розвитку бажане звернення до спеціаліста.

При мінімальних мозкових дисфункціях, акцентуаціях характеру, гармонійному інфантилізмі явні відхилення не очевидні. Поведінка в цілому адекватна, до того ж важко однозначно визначити, який вид медичної допомоги потрібен. Тут більш необхідна психолого-педагогічна корекція. Якщо ж у дитини виявлені відхилення у мовному розвитку або затримка психічного розвитку, слід проконсультуватися у логопеда, дефектолога. Обов’язково направляються на консультацію до психіатра діти, в яких виявлені ознаки порушеного та спотвореного розвитку, а також у всіх випадках прогресуючого погіршення будь-якого стану.


^ Психотренінгові (розвиткові) корекційні методи.

Якщо на основі результатів патопсихологічного обстеження в дитини констатовано недорозвиток будь-якої функції, організовується спеціальне навчання, яке спрямовується на розвиток усієї функції або на формування компенсаційних механізмів. Навчання проводиться за спеціальними психотренінговими методиками. Проводити заняття із психотренінгу може шкільний психолог, а також вчитель, якщо вони оволоділи відповідною методикою.


^ Психотерапевтичні корекційні методи.

Психотерапевтичні методи спрямовані на корекцію порушень у формуванні особистості. Застосовувати психотерапевтичні методи має право лише фахівець високої кваліфікації.


^ Сучасна модель супроводу дітей з особливими потребами

ПМПК на сьогоднішній день стали осередками задоволення потреб дітей, які потребують реабілітації і корекції фізичного та (або) розумового розвитку, консолідуючи задля цього зусилля освітніх, медичних, соціальних інституцій та сімей, які виховують таку дитину, безпосередньо в місцях їхнього проживання.

Щороку підвищується рівень виявлення дітей з вадами ПФР. Однією з причин цього є перехід до активного виявлення всіх дітей з порушеннями розвитку в регіоні. Актуальним стає так зване раннє втручання, коли діти групи ризику виявляються від народження і вже протягом перших років життя отримують медичну, корекційно-розвиткову допомогу колективу фахівців.

Нині в Україні створено широку мережу постійно діючих регіональних ПМПК, які здійснюють психолого-медико-педагогічне обстеження дітей і підлітків з метою виявлення особливостей їх розвитку, встановлення діагнозу, визначення адекватних умов навчання, виховання, працевлаштування.

Диференційна діагностика є одним з найактуальніших завдань сучасної психології та дефектології. Встановлення діагнозу – відповідальний етап у системі діагностико-корекційної роботи з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку. Кінцевою метою діагностичного вивчення дитини є забезпечення цілеспрямованої корекції її розвитку. Найважливіший показник діагностики – розумовий розвиток дитини. Діагностика відхилень у розумовому розвитку – складний процес, особливо коли йдеться про відмежування таких близьких станів, як низька норма, мовленнєві порушення, затримка психічного розвитку та легка розумова відсталість. Обстеження дитини на ПМПК за допомогою „експрес” та інших методик забезпечує комплексне, всебічне вивчення дитини, виявлення порушень та їх структури, розкриття можливостей розвитку, що принципово важливо для передбачення темпу навчання в умовах корекційної роботи.

Розроблення стандартів навчання дітей з особливими потребами нерозривно пов’язане з визначенням їхніх можливостей до навчання зі здатністю набувати знання і самостійно користуватися ними, тобто з научуваністю. Спеціальними дослідженнями та через вивчення досвіду практики необхідно з’ясувати, який матеріал вони здатні засвоїти так, аби могли ним користуватися самостійно. Слід визначити і потреби цієї категорії дітей: ввести у зміст навчання саме ті знання, які знадобляться їм у житті.

За відсутності чи несвоєчасності спеціального педагогічного впливу в дитини, окрім первинних вад розвитку елементарних (мимовільних) пізнавальних процесів, виникають вторинні порушення їх довільних форм, емоційно-вольової сфери, особистості, діяльності. У навчанні та праці такі порушення є причиною обмежених можливостей розв’язання навчально-практичних завдань, засвоєння знань та способів дій. У дітей спостерігається низький рівень володіння навичками спілкування, несформованість почуттів, здатності до емпатії (співпереживання), імпульсивність, недостатня адекватність, нерегульованість емоцій і поведінки. Такі діти не завжди адекватно оцінюють себе та власні можливості, події, інформацію. Вони мало обізнані з правилами та нормами поведінки. Тому для всебічного розвитку таких дітей необхідно створювати спеціальні умови, в яких реалізувалися б специфічні завдання їх виховання. Необхідна система освіти, яка забезпечила б належний ступінь сформованості їхньої соціальної позиції, можливість жити і працювати в широкому соціальному середовищі.

Нині в теорії та практиці корекційної педагогіки постає питання про те, що рівень розвитку дитини залежить не лише від якості корекційно-методичних засобів, а й від стану її внутрішнього світу, від відкритості чи замкненості щодо соціального оточення, від тих суперечностей, які призводять до відчуття неповноцінності. Тому корекційно-виховний процес має передбачати гармонійну інтеграцію школярів; пізнання власного «Я»; формування вміння встановлювати правильні взаємини з іншими людьми; досягнення соціально важливої позиції суб’єкта діяльності, а не споживача.

Корекційно-розвивальний вплив є необхідною умовою запобігання можливих ускладнень розвитку та умовою ефективного освітнього впливу, завдяки якому дитина набуває знань, умінь і навичок. Засвоєння передбаченого навчальними програмами матеріалу – необхідна основа корекційно-розвивальної роботи. Корекційно-розвивальний процес впливає на елементарні, генетично первинні психічні функції, які безпосередньо залежать від органічного ураження, та інші складові розвитку дитини. Це передбачає засвоєння дитиною інтелектуального та практичного компонентів діяльності з урахуванням змістової, організаційно-процесуальної та мотиваційної складових; формування розумових дій і мовлення, необхідних для розуміння та вербалізації власної діяльності.

Корекційно-розвивальна робота з дітьми з особливими потребами в освітньому закладі, у цілому, спрямовується на коригування та розвиток усіх складових дефекту:

пізнавальної сфери : відчуття, сприймання, уявлення, пам’яті, мислення і передусім вищих форм їх організації – логічних, довільних, опосередкованих мовленням, регульованих свідомістю, важливих для прийняття та опрацювання інформації, пов’язаної із застосуванням знань, умінь, навичок у навчанні та трудовій діяльності;

мовлення, його сигніфікативної, комунікативної та регулюючої функцій;

навчально-практичної діяльності, дій, що мають загальноадаптаційне значення: навичок самообслуговування, загальнонавчальних та загальнотрудових умінь;

емоційної та вольової сфер;

особистісних утворень: характерологічних рис, що відображають ідейно-моральну спрямованість, емоційно-вольові та інтелектуальні особливості (доброта, чесність, чуйність, дисциплінованість, наполегливість, сміливість тощо), розвиток задатків, нахилів, інтересів, мотиваційної сфери та ін., які мають адаптаційне значення.

Все зазначене вище дає змогу досягти таких цілей: засвоєння загальноосвітніх і трудових знань, умінь і навичок, необхідних для максимально можливої соціальної адаптації.

Отже, поряд з позитивними тенденціями в освіті актуальним залишається питання об’єднання зусиль і створення умов для погодження дій усіх спеціалістів (медиків, педагогів, психологів, соціальних працівників), готових до активної взаємодії, розроблення додаткових освітніх програм, з урахуванням інтелектуальних та фізичних можливостей дітей.


^ 6. ПРОБЛЕМИ І ПИТАННЯ В РОБОТІ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ ДІТЕЙ


Останніми десятиліттями у більшості країн Європи, відбуваються докорінні зміни у законодавстві, розумінні та забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. У 1991 році нашою державою була визнана Конференція ООН «Про права дитини», посилилася увага до якості й доступності освіти для дітей з особливими освітніми потребами . Таким чином, акцент зсувається від внутрішніх проблем дитини до системи освіти, яка надає їй підтримку у навчанні, визнає її сильні якості та задовольняє всі індивідуальні потреби.

Діти з особливими освітніми потребами - поняття ,яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальної норми . Воно стосується дітей з особливостями психофізичного розвитку ,обдарованих дітей та дітей з соціально вразливих груп .

Обдаровані діти - діти, які володіють комплексом задатків і здібностей, За сприятливих умов дають змогу потенціально досягти значних успіхів у певному виді діяльності . У шкільному віці обдарованих дітей налічується близько 3-5 % від загальної кількості популяції.

Діти з особливостями психофізичного розвитку - діти, які мають відхилення від нормального фізичного чи психологічного розвитку зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Термін «особливі освітні потреби » тісно пов'язаний з поняттям «інклюзивна освіта» як варіативна модель спеціальної освіти .

Інклюзія - процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що грунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання ,що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Останнім часом поняття інтеграції замінюється терміном «інклюзія» ,який має дещо ширший контекст: інтелігенція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл, їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти , оскільки це - особлива система навчання ,яка охоплює весь різноманітний контингент учнів усіх груп та категорій.

Освіта дітей з особливими потребами грунтується на принципах, виваженої педагогіки, дієвість яких неодноразово підтверджувалась і від використання яких вигравали всі діти . Вона передбачає, що відмінності між людьми є природним явищем, і навчання відповідним чином слід адаптувати до потреб дітей, а не «підглядання » під сталі погляди щодо організації та характеру освітнього процесу.

Для реалізації цього завдання використовують так званий інклюзивний підхід.Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей ,незалежно від їхніх фізичних інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа входять діти з порушеннями психофізичного розвитку та обдаровані діти, безпритульні і працюючі діти, діти ,які належать до мовних, етнічних чи культурних меншин. Школам потрібно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей, які мають фізичні чи розумові розлади.

Навчання учнів з особливими освітніми потребами накладає додаткові вимоги щодо діяльності вчителів. Оскільки, психофізичні порушення позначаються на загальній активності дитини . Завдання освіти полягає в тому, що вони , так само як і звичайні діти , мають повною мірою опанувати основними географічними поняттями. За роки навчання дитина : особливостями психофізичного розвитку має усвідомити та реалізувати своє право на освіту та спеціальну допомогу в її отриманні . Це дасть їй можливість відчувати себе частиною спільноти, яка підтримує її прагнення самореалізуватися, опанувати громадянські та загальнолюдські цінності.

Молода людина , отримавши освіту , має бути добре підготовлена д дорослого життя , і така підготовка передбачає , зокрема, володіння знаннями вміннями .

Аби засвоєння учнями з порушеннями психофізичного розвитку курс географічної освіти було ефективним, необхідно детальніше ознайомитися особливими освітніми потребами кожної з категорій дітей в умовах навчання загальноосвітній школі.

Розглянемо окремі категорії дітей, які можуть навчатися в інклюзивних умовах.

Обдарованість визначається комплексом задатків і здібностей, які потенційно, за сприятливих умов, дають змогу досягти значних успіхів у певному виді діяльності. Обдарованість і винятковий інтелект є наслідком взаємодії рівня обдарованості та спеціально створеного середовища . Тому насамперед педагоги можуть сприяти активізації процесу розвитку здібностей та обдаровань у всіх дітей , створюючи сприятливі життєві та освітні зони. Саме вчитель має помітити ту особливу мить у розвитку кожної окремої дитини , збалансувати і відокремити лише їй притаманні обдаровання.

Водночас проблем із такими дітьми чимало . Складність полягає в тому ,що обдаровані учні ставлять складні питання педагогові, аби більше дізнатися ,почути детальніші пояснення. Інші ж - заперечують все ,що говорить вчитель або мають загалом суперечливу вдачу. Тому педагог має виявляти достатню толерантність і професіоналізм, аби не зашкодити розвитку дитячої цікавості та захоплення. Крім цього , він має виховувати в учнів розуміння порядку, сприяти виробленню цілеспрямованості та позитивних навичок у спільній діяльності.

Проте обдарованість як така ще не гарантує високих досягнень у навчанні . Труднощі можуть зумовлюватися емоційними проблемами учнів, депресією чи негативним ставленням до школи , вчителів, ровесників. Тому «білі ворони» або «не такі, як всі» є нині у кожному класі.

Якщо ми визнаємо, що обдарованій дитині притаманні особливі освітні потреби та можливості, й цим вони відрізняються від своїх однолітків, то для їхнього