Реферат: Цикл наукових праць „Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”

Цикл наукових праць „Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”

Автори:

Максименко С.Д., Клименко В.В., Толстоухов А.В.


Представлений Національною академією педагогічних наук України.


На циклі досліджень узагальнено теоретичні здобутки сучасної вітчизняної і зарубіжної психології та філософії.

Авторами представлено цілісний підхід до психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості, що відкриває нові перспективи розвитку особистості в умовах змін освітньої парадигми.

Обґрунтовано вплив знання психологічних механізмів розвитку особистості на формування і розвиток її обдарованості та сформульовано основи психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі „суспільство-природа”, які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.

Механізми зародження, становлення, здійснення особистості нарізно не існують, вони взаємопов’язані, визначають один одного. Так у процесі здійснення відбуваються зародження нових елементів особистості. У процесі становлення вони зміцнюються, набувають сили і сприяють її здійснення на більш високому рівні. Початок одного є продовженням другого, а кінець одного є початком наступного психологічного механізму розвитку особистості.

Цикл наукових праць суттєво змінили традиції викладання психології, філософії та екологічної психології у навчальних закладах України. Автори не тільки подолали застарілі уявлення, але й створили неординарну концепцію психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості і представили її сучасну методологію та науково-практичний потенціал.

Цикл робіт об'єднує 15 монографій, 6 підручників, 8 навчальних посібників та словників.


Національна академія педагоічних наук україни


“Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”


^ Реферат роботи (ТОМ 1)


Авторський колектив:


Максименко Сергій Дмитрович академік-секретар відділення

“Психологія, вікова фізіологія

та дефектологія” НАПН України.


^ Клименко Віктор Васильович головний науковий співробітник

лабораторії вікової психофізіології

Інституту психології ім. Г.С. Костюка

НАПН України.


^ Толстоухов Анатолій Володимирович провідний науковий співробітник

лабораторії екологічної психології

Інституту психології ім. Г.С. Костюка

НАПН України.

^ Реферат

Мета роботи. Дослідити систему психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості, визначити напрямки подальших досліджень і на цій підставі розробити технології сприяння ефективності підготовки фахівців.

^ Наукова новизна. Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості.

Практична значимість. Нові напрямки наукового дослідження й ефективність підготовки у підготовці фахівців.

Кількість публікацій, патентів, у т.ч. міжнародних, захищених дисертацій та інша інформація, яка характеризує роботу. 29 книжок – 15 монографій, 6 підручників та 8 навчальних посібників і словників.
^ АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості, зокрема, зародження нужди в якому виявляється її життєтворчим началом, любов’ю та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється через розгортання і новоутворення, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.
Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості
Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення і оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтримане оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення виводить особистість за межі непізнаного.
Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується в новій якості, а становлення – підмур'ям нового злету до самої себе.

^ МАСШТАБ РЕАЛІЗАЦІЇ
Починаючи з 1993 року, результати досліджень авторів впроваджувалися в освітніх закладах усіх рівнів акредитації і за результатами на наукових, науково-методичних та практичних конференцій одержали позитивну оцінку. Представники професорсько-викладацького складу університетів і вчителі освітніх закладів різного рівня акредитації підтверджували високий ефект впровадження ідей зародження, становлення і здійснення особистості в навчально-виховному процесі.
^ НАУКОВА ТА ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ
Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості. Відповідно до списочного критерію новизни аналогічних досліджень і концепцій у вітчизняній і зарубіжній психології не має. Нові перспективні напрямки наукового дослідження у зародженні особистості і генетико-моделюючому методі розвитку, взаємин із екосферою, які сприяють оптимізації психічних станів людини, та розроблені новітні технології підвищення ефективності підготовки фахівців.

^ Психологічні механізми зародження особистості. Нужда – вихідна інтенційна енергетична сила, опредметнюється лише в такому ж цілісному продукті – з’єднанні двох нужд, двох особистостей, і тоді народжується людське дитя.

Іншим вихідним аспектом нужди є спадковість людських задатків у цієї дитини. Рух нужди перетворює потенційне в актуальне, і тут ми бачимо початок формування – виникнення особистісної структури.

Саме опредметнена нужда двох особин протилежної статі і породжує нове життя. Звідси починається єдність біологічного і соціального, оскільки нужда відпочатково має біосоціальну природу. Нужда, породжуючись історичним буттям людини, висвітлюється в ній, і людська істота виходить на новий оберт свого існування, опредмечуючись у новому житті, в новій людській істоті. Будучи за природою виключно біологічною, ця істота, за посередництвом опредметненої – втіленої в неї біосоціальної нужди, несе в собі величезний пласт соціальної реальності, яка привласнилася її пращурами у процесі життя і стала до деякої міри вже й біологічною.

Нужда є тим генетично вихідним відношенням, яке конституює в єдиній дихотомічній парі дозрівання біологічної особини і психологічного вияву соціальних впливів, що й породжує особистість. Соціальне з’являється «на сцені» двічі: спочатку як розподілена функція між двома особинами, потім відбувається привласнення людських здібностей і вступає в силу закон нужди, але в іншому вигляді (в підлітковому віці). Тут нужда входить у соціальний контекст продовження роду. Саме вона визначає «друге» породження особистості.

Нас спонукала до теоретично-методологічного аналізу загадковість феномену зародження-продовження саме людського життя. Стрижневим моментом тут є введення в категоріальну сітку поняття нужди, яке виступає пояснювальним принципом у дослідженні. Що стосується моделюючої природи психіки людини, то треба говорити і про метод дослідження особистості.

Нужда як суперечлива, рухлива й енергетична єдність біологічного і соціального, як втілення і можливість подальшого нескінченного втілення людського у людське, як те, що моделює і реалізує рух особистості, та є вихідною всезагальною одиницею – носієм особистісної природи психіки людини. У своєму «розгортанні» нужда «зустрічається» із соціальними і біологічними факторами оточення людини і задає змістовні точки – одиниці тезаурусу особистості. Вони, ці одиниці, є і вузликами структури, і водночас – лініями розвитку особистості.

Креативність є глибинною, первісною і абсолютно природною ознакою особистості – це вища форма активності. Активність, яка створює і залишає слід, втілюється. З іншого боку, креативність означає прагнення виразити свій внутрішній світ і є атрибутивною ознакою особистості, що є одночасно й актом створення цього світу.

Специфіка креативного акту така, що в ньому відбувається вільний і власно вмотивований вияв особистості, і це, безумовно, означає, що у продукті творчої діяльності відбивається якимось чином упредметнений внутрішній світ людини. Він містить у собі завжди якусь ідею, котра виявляється законом всієї його побудови». За останніми даними, символ, що утворюється в результаті акту творчості, являє собою складну цілісність образу і переживання.

Дослідження таких складних систем, як зародження, становлення, здійснення особистості, їх дійсне розуміння вимагає застосування відповідного методу адекватного об’єкту, що вивчається водночас і методом втілення, і методологічно-рефлексивним вираженням підвалин теоретичної позиції. Генетико-психологічний погляд на особистість означає розуміння її як унікальної цілісності, що саморозвивається, саморегулюється і є носієм довічного вселюдського духу.
Генетико-моделюючий розвиток особистості здійснюється відповідно принципу аналізу за одиницями (вивчення на основі логіко-психологічного аналізу суперечливої одиниці – нужди, яка тримає в собі в абстракції в нерозвиненій формі примат цілого: біологічного і соціального.
Цей метод дослідження особистості відображає її відпочаткову природу, її єдність біологічного та соціального. Цю єдність слід розглядати у цілісності, оскільки вона перестає бути принципом.

Принцип креативності: «Зустрічі» нужди з численними і різноманітними об’єктами і явищами не просто породжують потреби, вони зумовлюють цілепокладання та розвиток власних і унікальних засобів досягнення цілей. Це є, фактично, творчість. Наявність в особистості особливої інстанції – «креативного Я» – забезпечує існування людини за власними цілями і бажаннями, формування своїх життєвих шляхів і стилів.

Принцип єдність експериментальної і генетичної ліній розвитку – один із центральних у генетико-моделюючому методі дослідження особистості і суттєвий момент характеристики не лише нашого методу, а й загального стану речей у культурно-історичній теорії.

Окреме велике питання сучасної генетичної психології – це питання про те, чи експериментально-генетичний метод дає можливість з'ясувати що-небудь нове про закономірності і механізми розвитку особистості учня у модифікації учбового формуючого експерименту.

^ Психологічні механізми становлення особистості здійснюються через властивості чутливості, яка є зародком творчості або інструменту здійснення людини. Чутливість здатна залишитися у первинному стані на довгі роки як розвинута її властивість. Перетворення чутливості на механізм творчості – це актуалізація природної потенції людини, започаткованої природою. На життєвому шляху людини чутливість і творчість поєднують у цілісність множину процесів породження. Ланцюжок цих процесів зобразимо схемою: становлення – змінювання – рух – розвиток – творчість.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.
Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення і оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтриманих оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення – виводить особистість за межі непізнаного.
Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується у новій якості, а становлення – підмур'я нового злету до самої себе.

Акомодація – система процесів, що забезпечують активне пристосування до екосфери, соціосфери і ноосфери та свідоме керування їх продуктами. Цей процес не варто розглядати у вигляді простого урівноважування, а навпроти – це активність пристосувальних дій людини до динамічних умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Але здатністю організму людини підтримувати стабільність внутрішнього (гомеостаз) і зовнішнього (акомодація) у безперервній змінюваності фізико-хімічних, енергетичних, інформаційних умов життя не обмежується. Ця стабільність забезпечується, завдяки певним асимілятивним і акомодаційним діям, актами психічної саморегуляції.

Саморегулювання стосується окремих видів активності та і життя в цілому: побудова живих рухів і дій відповідно задачам, підпорядкування власних вчинків і поведінки моральним імперативам, велінням обов’язку, сумління; володіння собою – здійснення ставлень, почуттів, думок, самостійності, селекція гармонійного з-поміж безладно улаштованого довкілля тощо; самоздійснення природою закладено в потенціалі творчості.

Механізм творчості – сукупність інструментів, що здійснюють певні рухи, генерують думки, почуття, уяву та психомоторику для збирання, обробки інформації або виконання дій, якими робляться відкриття, винаходи та нові художні образи.

Механізм творчості – утворення синтезом психе – мислення, почуттів, уяви й соми (тіла) – психомоторики та енергопотенціалу; призначене для здійснення обміну інформації та енергії під час вирішення задач і проблем, яким людина виробляє творчі продукти; міркуючи – ми діємо, діючи – мислимо, обмацуючи перед собою невидимий тонкий лід життя, щоб не провалитися.
Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості зокрема, зароджена в якому нужда виявляється її життєтворчим началом, любов’ю та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.
Цикл наукових праць, об’єднаний під однією назвою, обґрунтовується так, що кожен із авторів хоча і розробляв окремі розділи психологічних механізмів, але всі наукові роботи виконувалися під однією ідеєю. Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення особистості являють собою органічну цілісність, тому що в кожному із процесів існують два інших. Так, у зародженні особистості беруть участь механізми здійснення, а завершене здійснення діалектично передбачає активізацію психологічних механізмів становлення для створення умов для наступного кола розвитку особистості.
^ СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ ТА УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ Оригінальність і наукова новизна концепцій психологічних механізмів зародження, здійснення та становлення особистості полягає у розширенні психологічних понять, що описують психологічні особливості особистості. Основні наукові досягнення полягають в тому, що вони охоплюють процеси зародження, становлення і здійснення особистості у трьох аспектах: 1) аксиологічному – як вид загальнолюдського знання, що передує будь-якому науковому аналізу – засобу передачі досвіду із покоління в покоління; 2) семантичному – знання про психіку, свідомість і діяльність людини – продукт наукового дослідження; 3) прагматичному – застосування психологічного знання про генезис психіки, свідомості і діяльності – засіб їх практичного застосування.

^ ПОРІВНЯННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ СИСТЕМИ З ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА ЗАКОРДОННИМИ АНАЛОГАМИ

Оригінальність концепції психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості полягає в тому, що вона побудована на законах цілісності, принципу діяльності, єдності, свідомості діяльності, які дозволили розглядати три відносно самостійні явища, які відображаються у всіх інших і одне впливає на інших. Ці психологічні механізми вітчизняних і зарубіжних теорій вивчалися як окремі предмети дослідження без взаємного впливу один на одного.
Відповідно до списочного критерію новизни аналогічних досліджень і концепцій у вітчизняній і зарубіжній психології не має. Нові перспективні напрямки наукового дослідження у зародженні особистості і генетико-моделюючого методу розвитку, взаємин із екосферою, які сприяють оптимізації психічних станів людини та розробленню новітніх технологій підвищення ефективності підготовки фахівців. ^ ОСНОВНІ НАУКОВІ ТА ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості зокрема, зароджена в якому нужда виявляється її життєтворчим началом, любові та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.

Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення й оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтриманих оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення виводить особистість за межі непізнаного.

Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується у новій якості, а становлення – підмур'ям нового злету до самої себе.


ВИСНОВКИ

Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості:
1. Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості, зокрема зародження в якому нужди виявляється її життєтворчим началом, любові та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.
2. До складу психологічного механізму зародження входять: нужда – життєтворче начало особистості; любов; креативний компонент нужди, які розгортаються в онтогенез особистості; розвиток особистості – розгортання чи новоутворення; генетико-моделюючий розвиток особистості.

3. До складу механізмів становлення у взаємодії з природою беруть участь: тропізми – система ростових рухів; інстинкти - система внутрішнього чуття; інтелект – психічна система раціонального пізнання; взаємини особистості з екосферою; гармонізація екосистеми «суспільство-природа»; сфера практичного розуму; природа – домінанта в екокультурі особистості.

4. До складу механізмів здійснення особистості входять поняття: “людина – феномен природи й ноосфери”; механізм творчості; мислення; почуття як ставлення і оцінка довкілля; уява – відображення неіснуючого; енергопотенціал як здатність до дії; психомоторика – одухотворена жива машина; натхнення – вихід за межу непізнаного.

5. Механізми зародження, становлення, здійснення особистості нарізно не існують, вони взаємопов’язані, визначають один одного. Так, у процесі здійснення відбуваються зародження нових елементів особистості. У процесі становлення вони зміцнюються, набувають сили і сприяють її здійснення на більш високому рівні. Початок одного є продовженням другого, а кінець одного є початком наступного психологічного механізму розвитку особистості.


^ ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ОПИСУ РОБОТИ


Монографії:

1. Максименко С.Д. Генетическая психология. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 319 с. (тираж 1000).

2. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. – К.: Форум, 2002. – 355 с. (тираж 1000).

3. Максименко С.Д. Ґенеза здійснення особистості. – К.: Видавництво ТОВ «КММ», 2006. – 240 с.( тираж 1000).

4. Максименко С.Д. Ґенеза существления личности. – К.: Издательство ООО «КММ», 2006. – 240 с. (тираж 1500).

5. Maksymenko S. PSYCHOLOGICAL NATURE OF THE PERSONALITY. – Kyiv: KMM, 2007. – 216 p. (тираж 1000).


1. Клименко В.В. Психомоторные способности спортсмена. – К.: Здоров'я, 1987. – 168 с. (тираж 10000).

2. Клименко В.В. Людина і ноосфера. – К.: Альфа, 1993. – 274 с. (тираж 1000).

3. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. – К., 1997. – 192 с.(тираж 1000).

4. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. – Х.: Фолио, 1996. – 414 с. (тираж 30 000).

5. Клименко В.В. Как воспитывать вундеркинда. – Х.: Фолио, 1996. – 463 с. (тираж 40 000).


1. Толстоухов А.В. Quo vadis, Homo? Куди йдеш, Людино? – К.: Українські пропілеї, 2001. – 112 с. (тираж 1000).

2. Толстоухов А.В. Глобализация. Власть. Эко-будущее. Практична філософія. – 2001. - № 2. – С. 72–91. (тираж 1000).

3. Толстоухов А.В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем : монографія. – К.: «Знання України», 2001. – 333 с. (тираж 1000).

4. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє : монографія. – К.: Вид. Парапан, 2003. – 308 с. (тираж 1000).

5. Філософія природи : монографія / А.В. Толстоухов, Ю.О. Мєлков, С.М. Ягодзінський та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2006. – 208 с. (тираж 1000).


Загальна кількість монографій усіх авторів складає 15, тираж становить 92500 тис. примірників.

Всі книги зареєстровані у міжнародних журналах, що містяться в базі даних SCOPUS.


Додатки: впровадження теоретичних ідей психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості в підручниках, навчальних посібниках та словниках.


Підручники:

1. Максименко С.Д., Зайчик В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – К.: Форум, 2000. – 543 с. (тираж 3000).

2. Максименко С.Д. Общая психология. – М. - К.: Рефл-бук, Ваклер, 1999-2001, 2002-2004 р. – 528 с. (тираж 12000).

3. Максименко С.Д., Зайчик В.О., Клименко В.В., Папуча М.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 701 с. (5 випусків). (тираж 15000).

4. Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія : підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. (тираж 1000).

5. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості : підручник. – ТОВ «КММ», 2007. – 296 с. (тираж 1000).

6. Максименко С.Д., Коваль І.А., Максименко К.С., Папуча М.В. Медична психологія / За редакцією академіка С.Д. Максименка / Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2008 – 520 с. (тираж 15000).


Загальна кількість підручників всіх авторів складає 6, тираж становить 47000 тис. примірників.


Навчальні посібники:

1. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. – К., 1998. – 218 с. (тираж 2000).

2. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. – К.: Наук. думка, 1999. – 216 с. (тираж 2000).

3. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. – К.: КДІП, 1990. – 240 с. (тираж 2000).

4. Максименко С.Д. Загальна психологія : Навчальний посібник / Англійською мовою. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. – 288 с. (тираж 1000).

5. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія : Навчальний посібник. – 2-е вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001, 2007. – 256 с. – Бібліограф. у кінці розд. (тираж 14000).

1. Клименко В.В. Психологія творчості. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480 с. (тираж 1000).

2. Клименко В.В. Психологія спорту. – К.: Академія, 2007. – 437 с. (тираж 3000).

1. Толстоухов А.В. Основи громадянського суспільства: Слов. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Знання України, 2006. – 231 с. (тираж 1000).


Загальна кількість навчальних посібників та словників складає 8; тираж становить – 16000 тис. примірників.



(Прізвище, ім'я, по батькові члену авторського колективу)

(Підпис члену авторського колективу)


Максименко С. Д.





Клименко В. В.





Толстоухов А. В.