Реферат: Положення про методику визначення оцінки ефективності управління діяльністю установ природно-заповідного фонду України



ПОЛОЖЕННЯ

про методику визначення оцінки ефективності управління діяльністю

установ природно-заповідного фонду України


Розділ І. Загальні положення

Це Положення визначає умови, порядок організації та проведення оцінювання діяльності установ природно-заповідного фонду (далі – рейтингове оцінювання). Рейтинг – зведена оцінка ефективності діяльності установи ПЗФ, який встановлюється на основі системного аналізу господарської та функціональної діяльності таких установ.




Рейтингове оцінювання діяльності установ ПЗФ здійснюється з метою аналізу стану забезпечення ними виконання функцій та завдань, покладених на установи ПЗФ, спонукання колективів у досягненні більш високих показників їхньої роботи. Крім цього, оцінка діяльності установ ПЗФ за рейтинговою системою дозволить визначити установи, в яких спостерігаються недоліки в поточній роботі, а виявлені порушення врахувати в плануванні діяльності на майбутнє.




Нагляд і державне управління діяльності установ (ПЗФ), що ґрунтується на оцінках діяльності таких установ за рейтинговою шкалою, полягає у визначенні загального стану установи на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність установи за максимальною кількістю напрямів. Наявність рейтингової оцінки дозволить об’єктивніше здійснювати державний контроль за додержанням режиму таких територій та комплексного використання їх ресурсів. Рейтингова система дає можливість Державній службі заповідної справи оцінювати загальний стан та стабільність системи установ ПЗФ. На підставі рейтингової оцінки ґрунтуватиметься вибір пріоритетів у діяльності державного управління щодо розвитку установ ПЗФ. Рейтингова система передбачає ретельний аналіз установи ПЗФ. Здійснення такого аналізу можна провести лише під час комплексної перевірки, наприклад зі сторони спеціалістів Державної служби заповідної справи або спеціалістів обласних управлінь охорони навколишнього природного середовища, яка дає змогу повною мірою визначити як керівництво установи ставиться до покладених на неї обов’язків і як здійснює управління підпорядкованими територіями. Рейтингові оцінки мають стати звичайним інструментом оцінки ефективності діяльності установ ПЗФ, а позитивна динаміка таких оцінок свідчитиме про розвиток й удосконалення природно-заповідної справи на окремій території зокрема, й у межах ПЗФ України в цілому. Визначення рейтингів установ ПЗФ має стати регулярним явищем.




Основою рейтингової системи є оцінка окремих складових діяльності та визначення рейтингових оцінок за таким основними компонентами:

Сучасний стан і можливі ризики;

Система планування;

Ресурсне забезпечення;

Процеси управління;

Результати управління;

Отримані ефекти (наслідки).

Сучасний стан управління і можливі ризики – цей компонент включає зовнішні умови, які можуть вплинути на ефективність управління, а також дозволяє позиціонувати важливість однієї території ПЗФ відносно інших.

^ Система планування – компонент включає весь спектр робіт з проектування території установ ПЗФ та планування діяльності (стратегічне та оперативне планування). Постійний моніторинг цієї компоненти забезпечить вдосконалення системи планування в окремій установі ПЗФ зокрема та в системі ПЗФ в цілому.

^ Ресурсне забезпечення – цей компонент передбачає характеристику наявних в установі ресурсів: персонал установи ПЗФ, наявні необоротні та оборотні активи, а також джерела й обсяги фінансування діяльності установи, які сприяють виконанню установами ПЗФ покладених на них завдань і функцій.

^ Процеси управління, як складова рейтингової системи, дозволяє охопити спектр діяльності з управління, включаючи навчання, практичну діяльність, дослідження та моніторинг, фінансовий менеджмент.

^ Результати управління – цей компонент відображає кінцеві конкретні підсумки діяльності, а саме продукти і послуги надані персоналом природоохоронної території, відображає налагоджені взаємозв’язки з партнерами, представниками місцевого самоврядування, громадою тощо.

^ Отримані ефекти (наслідки), як компонент оцінки, являє собою найсуттєвіші показники ефективності практичних дій, що мають безпосереднє відношення до діяльності установ ПЗФ. Даний компонент покликаний відобразити місце установи ПЗФ не лише на регіональному, але й на державному рівні.

Комплексна оцінка за рейтинговою системою визначається для кожної установи окремо, відповідно до рейтингових оцінок окремих компонентів. Рейтингова система дає можливість відобразити ключові фактори, за якими оцінюється якість управління та здійснювати відповідний моніторинг.

Визначення рейтингу установи ПЗФ за рейтинговою оцінкою – це стандартизований метод оцінки установ, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об’єктивності спеціалістів (експертів).

За результатами інспектування складаються довідки про перевірку кожного компонента рейтингової системи, які до завершення строку інспектування мають бути погоджені працівниками установи ПЗФ, відповідальними за певний напрямок роботи.

Після закінчення інспекційної (експертної) перевірки, відповідно до інформації, що міститься в довідках про перевірку кожного компонента рейтингової системи, складається звіт про інспектування та визначаються рейтингові оцінки усіх компонентів рейтингової системи, а також комплексна рейтингова оцінка. Рейтинг установи ПЗФ, що визначається за рейтинговою системою, визначається за спеціальною табличною формою (розробити форму і бланк затвердження рейтингу). Затвердження загального рейтингу установи ПЗФ здійснювати на колегії Державної служби заповідної справи.


За рейтинговою системою передбачається визначити кожній установі ПЗФ цифровий рейтинг за усіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за десятибальною системою, де «0» є найнижчою оцінкою, а «10» – найвищою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за десятибальною шкалою. Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб’єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне (це пов’язано з тим, що не усі установи мають однаково розвинені види діяльності, матеріально-технічну базу, а відтак і завдання, тощо) рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; має бути цілим числом та враховувати усі основні фактори, що відображені при визначенні рейтингових оцінок за усіма компонентами. Також підраховується скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізується які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як правило, комплексна рейтингова оцінка визначається за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше (модальне значення рейтингової оцінки). Компонентам рейтингової шкали можуть бути присвоєні вагові коефіцієнти. Значення вагового коефіцієнта повинно відображати пріоритети в діяльності установ ПЗФ.




Визначення рейтингових оцінок установ ПЗФ за рейтинговою системою здійснюється за встановленими в розділі ІІ цього Положення критеріями для кожного компонента рейтингової системи. Кожен критерій має оцінюватися з орієнтацією на ефективність діяльності установи, тобто якщо конкретні дії чи вчинки сприяють підвищенню ефективності діяльності установи, то це має позитивно відобразитися й на рейтинговій оцінці і навпаки.




Для оцінки критеріїв використовується сукупність індикаторів. Кожен з критеріїв може бути оціненим різною кількістю індикаторів, залежно від ступеня деталізації інформації. Застосовуватися можуть індикатори кількох типів: індикатори зміст яких має бути сформульований таким чином, аби можна було однозначно відповісти так чи ні (добре, достатньо, задовільно, незадовільно), такий формат швидше допоможе виявити основні тенденції, ніж з’ясувати точний ступінь виконання чи досягнення; кількісні індикатори (індикатори результату), які підлягають вимірюванню та вираженню у абсолютних чи відносних величинах, такі індикатори мають порівнюватися з нормативним значенням чи усередненим. Для застосування таких індикаторів буде розроблено обґрунтовані середні значення нормативних показників.




Компоненти рейтингової системи та критерії їх оцінки:

^ Сучасний стан управління і можливі ризики

Система планування

Ресурсне забезпечення

Процес управління

Результати управління

Отримані ефекти (наслідки)

1.1. Природна цінність територій установи

1.2. Соціально-економічна значущість установи

1.3. Чутливість до несприятливих факторів



2.1. Цілі і завдання управління територією ПЗФ.

2.2. Законодавство в системі управління установами ПЗФ.

2.3. Установа сплачує усі види зборів, відрахування, податки та інші платежі, що передбачені чинним законодавством.

2.4. Місцеві громади, що мають юридичні чи традиційні права на володіння чи користування ресурсами, мають можливість здійснювати контроль за діяльності.

2.5. Структура території установи і проект організації сприяють досягненню основних завдань.

2.6. Планування та проведення заходів господарської і функціональної діяльності установи ПЗФ включають результати оцінювання їх можливих соціальних наслідків.

3.1. Трудові ресурси установи ПЗФ їх працевлаштування, навчання, охорона праці.

3.2. Наявність та стан інфраструктури відповідають завданням установи ПЗФ.

3.3. Фінансові ресурси сприяють ефективному управлінню територією ПЗФ.

4.1. Засоби комунікацій та обмін інформацією між різними структурними підрозділами установи сприяють плануванню і досягненню цілей управління.

4.2. Проект організації і розвитку території ПЗФ та плани заходів щодо здійснення природоохоронної діяльності установи ПЗФ складені з урахуванням масштабу та інтенсивності проведення робіт, наявні в письмовому вигляді, виконуються і вчасно уточнюються.

4.3. Моніторинг і кадастр ресурсів території ПЗФ здійснюються у відповідності до масштабу та інтенсивності здійснення природоохоронних заходів.

4.4. Результати наукових досліджень на території установи ПЗФ використовуються в практиці управління й постійно обговорюються на наукових семінарах, конференціях.

4.5. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів

5.1. Дотримання національного законодавства

5.2. Відповідність діяльності ратифікованим Україною міжнародним угодам і договорам

5.3. Винесення меж в натуру та захист від протиправних видів діяльності

5.4. Виконання стратегічних та оперативних планів

5.5. Попередження порушень (екологічна просвіта)

5.6. Відновлення екосистем та охорона

6.1. Ступінь антропогенної адаптації

6.2. Збільшення площі установи.

6.3. Підвищення культури відпочинку відвідувачів території

6.4. Тенденції та перспективи



Розділ ІІ. Критерії оцінки компонентів рейтингової системи та індикатори

Глава 1. Сучасний стан управління і можливі ризики

Рейтингова оцінка сучасного стану і загроз визначається за рейтинговою системою на підставі таких критеріїв:


Критерій 1.1. Природна цінність територій установи

Індикатор 1.1.1. Географічне положення.

Індикатор 1.1.2. Кількість природних ландшафтів.

Індикатор 1.1.3. Кліматичні характеристики.

Індикатор 1.1.4. Рівень біологічного різноманіття.

Біологічне різноманіття або біорізноманіття, стосується усієї різноманітності живих форм, у тому числі генетичних, видових, популяційних та екосистемних варіацій. Відповідь на це запитання має містити загальну оцінку рівня біорізноманіття порівняно з рівнем інших природоохоронних територій у системі. Оцінка біорізноманіття може включати характеристики багатства видів, структурне різноманіття і різнорідність екосистем, а також характеристики сталих геологічних рис, таких як підстилаюча порода, ґрунти, експозиція, гідрологія і висота над рівнем моря тощо.

Індикатор 1.1.5. Кількість рідкісних видів, яким загрожує зникнення чи вимирання.

Рідкісні види – це види, які трапляються рідко через свої біологічні особливості або внаслідок діяльності людини. Види яким загрожує зникнення – це види, популяції яких різко скорочують чисельність і можуть зникнути у порівняно недалекому майбутньому. Види, що вимирають – це види, які перебувають перед загрозою вимирання на всій, чи на більшості території свого поширення.

Індикатор 1.1.6. Рівень ендемізму.

Ендемічні види походять з певної обмеженої географічної території і зосереджені в ній. Ендемік (від грец. ἔνδημος – місцевий) – термін, яким в біології та біогеографії позначають таксон, представники котрого мають порівняно обмежений ареал. Таким чином, термін «ендемічний» відносно таксону позначає поняття, за змістом протилежне «космополітичному» та «акліматизованому». Поняття «ендемічний» не є тотожним поняттю «аборигенний»: види (або інші таксони), що є аборигенними на деякій території, можуть також зустрічатись і в інших місцях.

Індикатор 1.1.7. Ландшафтні особливості.

Приклади важливих ландшафтних функцій включають місця зупинок мігруючих птахів, важливі кормові території рідкісних видів чи тих, які знаходяться під загрозою зникнення, міграційні коридори для наземних видів, вихідну популяцію для ключових видів і сезонні території, важливі для спаровування і вирощування молодняка.

Індикатор 1.1.8. Чисельність рослинного і тваринного різноманіття.

Повний обсяг видового різноманіття означає, що присутніми є види, які звичайно асоціюються з екосистемними типами і природними спільнотами на даній території ПЗФ.

Індикатор 1.1.9. Чисельність життєздатних популяцій ключових видів.

Мінімальна кількість життєздатної популяції ключового виду – це кількість, необхідна для продовження існування виду у майбутньому (звичайно 500 років), при умові флуктуаційної популяційної динаміки. Це означає, що на природоохоронній території існують популяції ключових видів оптимального розміру, які мають достатнє поширення і є стабільними, а в межах їхнього проживання підтримуються стабільні умови середовища. Ключові види – це види, збереження яких і вміле поводження з якими ймовірно принесе користь великій кількості інших видів. Прикладами ключових видів є:

види, поширені локально (з особливими вимогами до середовища існування, а також рідкісні види, зникаючі, вимираючі);

види, обмежені певними екологічними явищами (залежать від пожеж чи паводків);

«харизматичні» види (охорона і відтворення яких може стимулювати широку громадську підтримку);

основні види (мають непропорційно великий вплив на екосистему, а їх усунення спричинило б докорінні й непередбачувані наслідки).

Індикатор 1.1.10. Структурне різноманіття установи ПЗФ.

Структурне різноманіття – це набір і взаємозв’язки видів, ландшафтних елементів і екосистем в межах ландшафту. Історичні норми – це умови, які переважали до широкомасштабного, індустріального і /або інтенсивного втручання людини.

Індикатор 1.1.11. Частка екосистеми в структурі територій установи ПЗФ, чий історичний обсяг був значною мірою скороченим.

Значною мірою скорочені екосистеми – це ті, які були поширеними і переважали в ландшафті в минулому, але їх активно переводили в інші види землекористування. Прикладами є залишкові ділянки пралісів, боліт, заплавних лук, які були меліоровані, а також степи, які почали використовувати для потреб сільського господарства.

Індикатор 1.1.12. Установа ПЗФ підтримує повний обсяг природних процесів.

Природні процеси в екосистемі дозволяють їй функціонувати і розвиватися. Прикладами є процеси природного руйнування і перехідні процеси, циркуляція живої речовини (наприклад, гниття і розкладання рослин), розмноження (наприклад, запилювання, запліднення), хижацтво і міграція.


Критерій 1.2. Соціально-економічна значущість установи

Індикатор 1.2.1. Установа ПЗФ є ключовим роботодавцем для місцевої громади.

Зайнятість може включати оплачувану діяльність в установі ПЗФ, а також зайнятість яка опосередковано залежить від установи ПЗФ, наприклад через надання послуг пов’язаних з установою (наприклад, послуги провідників, екологічний туризм тощо).

Індикатор 1.2.2. Місцеві громади перебувають у певній залежності від ресурсів установи ПЗФ.

Засоби для існування місцевих громад включають ресурси установи ПЗФ, такі як харчі, ліки, житло і матеріали, що традиційно використовуються місцевими громадами, і звичайно, не є частиною формальної ринкової економіки.

Індикатор 1.2.3. Установа ПЗФ сприяє розвитку громади через стале використання ресурсів.

Стале використання ресурсів – це будь-яке їх використання для вирішення економічних завдань чи задля забезпечення життєво необхідних потреб, яке відповідає завданням установи ПЗФ, перебуває в межах відновлювальної спроможності ресурсів і має мінімальний вплив на інші ресурси території ПЗФ. Прикладом сталого використання ресурсів може бути збирання і продаж лікарських рослин або екологічний туризм.

Індикатор 1.2.4. Територія чи ресурси установи ПЗФ мають релігійне чи духовне значення.

Прикладами є освячені (священні) урочища і місця, які традиційно використовували з релігійною метою.

Індикатор 1.2.5. Установа ПЗФ має особливі риси естетичної привабливості.

Прикладами можуть бути мальовничі краєвиди і місця екологічної (гео-) спадщини (наприклад, гарячі джерела, мальовничі ландшафти, об’єкти всесвітньої спадщини тощо).

Індикатор 1.2.6. Установа ПЗФ має види рослин значної соціальної, культурної чи економічної ваги.

Прикладами таких рослин є дикі форми культурних сортів, рослини які використовуються у традиційних і релігійних церемоніях і лікарські рослини.

Індикатор 1.2.7. Установа ПЗФ має високу цінність для проведення дозвілля.

Місця з великою цінністю для дозвілля включають популярні території для прогулянок, рибальства, веслування, кемпінги та ін. Така цінність визначається в залежності від частоти та інтенсивності використання території і характеризується наявною і розвинутою інфраструктурою для туризму, наявними інженерними комунікаціями тощо.

Індикатор 1.2.8. Послуги екосистем установи ПЗФ є важливими і корисними для громад.

Прикладами таких послуг є забезпечення питною водою, захист від паводків, селів, попередження опустелювання тощо.

Індикатор 1.2.9. Установа ПЗФ має високу освітню і/або наукову цінність.

Прикладами є території де ведуться тривалі наукові дослідження, території з незвичайними характеристиками, видами чи процесами, які мають науковий інтерес, території з різноманіттям режимів і методів управління і території, близькі до закладів освіти.


Критерій 1.3. Чутливість до несприятливих факторів.

Індикатор 1.3.1. Нелегальна діяльність у межах установи ПЗФ важко контрольована.

Прикладами складних умов для моніторингу можуть бути великі площі території установи, наявність у складі території ПЗФ населених пунктів, недоступні території і наявність діяльності, яку за природою складно контролювати (наприклад, збирання лісопродуктів у віддалених, гірських районах).

Індикатор 1.3.2. Правопорядок у цьому регіоні (районі, області) є низьким.

Правопорядок включає як пряме виконання законів, що стосуються територій ПЗФ, так і судова та юридична практика, на кшталт штрафів і судових рішень, які можуть створити сприятливий клімат для протизаконної діяльності (наприклад, посягання на земельні ресурси, незаконне будівництво та використання територій ПЗФ, посягання на об’єкти нерухомого майна установ ПЗФ тощо).

Індикатор 1.3.3. Хабарництво і корупція поширені в цілому регіоні.

Хабарництво – це пропозиція грошей і/або послуг в обмін на послаблення правил та інструкцій. Корупція – це нечесне, нерівне і/або несправедливе застосування правил та інструкцій.

Індикатор 1.3.4. Низький рівень екологічної свідомості керівників різних рівнів.

Індикатор 1.3.5. Спостерігається збільшення потоку неорганізованих туристів на території ПЗФ.

Індикатор 1.3.6. Культурні звички, вірування і традиційне використання ресурсів конфліктують із завданнями установи ПЗФ.

Прикладами використання, яке конфліктує з завданнями установи ПЗФ, можуть бути традиційне використання певних видів біологічного різноманіття, що перебувають під загрозою зникнення в побуті місцевим населенням; надмірне рекреаційне навантаження, яке шкодить ресурсам територій ПЗФ тощо.

Індикатор 1.3.7. Висока ринкова привабливість ресурсів установи ПЗФ.

Прикладами цінних ресурсів можуть деревина певних порід, родовища мінеральних ресурсів, потенціал для розвитку гідроенергетики і можливості використання території ПЗФ у сільськогосподарських цілях тощо.

Індикатор 1.3.8. Територія ПЗФ легкодоступна для нелегальної діяльності.

Прикладами доступності, яка може сприяти нелегальній діяльності, є близькість до доріг і водних шляхів, спрощений доступ ресурсів до місцевих та міжнародних ринків і спрощена процедура перетину кордонів тощо.

Індикатор 1.3.9. Адміністрація установи ПЗФ змушена надмірно експлуатувати наявні ресурси через брак бюджетного фінансування чи з інших мотивів.

Особливі інтереси, політичний тиск і економічна необхідність можуть змусити адміністрацію установ ПЗФ надмірно експлуатувати ресурси. Прикладами можуть бути примус розширити інфраструктуру екологічного туризму, збільшити інтенсивність заготівлі деревини в міру різних обставин і дозволити інтенсивніше випасання худоби тощо.

Індикатор 1.3.11. Найм і утримання працівників ускладнені.

Прикладами факторів, які заважають найму і утриманню працівників, є висока зайнятість населення в регіоні, не престижність природоохоронної діяльності в регіоні, недостатня кількість трудових ресурсів або їх низький рівень практичних умінь та навичок тощо.


Глава 2. Система планування

Рейтингова оцінка системи планування визначається за рейтинговою системою на підставі таких критеріїв:


Критерій 2.1. Цілі і завдання управління територією ПЗФ.

Індикатор 2.1.1. Цілі і завдання установи ПЗФ сприяють захисту і підтримці біологічного різноманіття.

Закон України «Про природно-заповідний фонд» визначає територію ПЗФ як таку, що захищає і підтримує біологічне різноманіття і пов’язані з нею ресурси, однак деякі установи чітко не декларують такий захист своєю метою. Крім цього, нормативні документи передбачають, що метою заповідної справи є збереження ландшафтної та біологічної різноманітності, перш за все, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань і природних екосистем, підтримка загального екологічного балансу та сприяння сталому розвитку регіонів і держави в цілому. Головна ціль управління будь-якою організацією полягає в досягненні мети діяльності цієї організації та виконання поставлених перед нею задач. Тому стан управління заповідників і національних парків також може бути оцінений на підставі аналізу їх цілей і завдань, проте, як з’ясувалося в процесі аналізу, адміністрація установ ПЗФ не завжди вірно позиціонує та відрізняє цілі та оперативні завдання. І це є важливим зауваженням, оскільки оперативні завдання мають бути спрямованими на досягнення цілей, а також досягнення мети об’єктів, визначених законодавством.

Індикатор 2.1.2. Особливі завдання, що стосуються біорізноманіття, чітко зазначені в планах управління (стратегічних, поточних).

Завдання управління повинні бути деталізованими і конкретними, безпосередньо стосуватися утримання і збереження ключових ресурсів природоохоронної території, в тому числі її ключових видів. Такі завдання мають бути чітко виписані в плані управління, оскільки вони формують базу для важливих заходів і стратегій управління.

Індикатор 2.1.3. Співробітники установи ПЗФ повністю розуміють мету, цілі і завдання й повністю їх дотримуються.

Співробітники установи ПЗФ можуть чітко визначити особливі цілі і завдання управління і дати логічне пояснення практики управління.

Індикатор 2.1.4. Місцеві громади підтримують цілі і завдання установ ПЗФ.

Свідченням підтримки громади можуть відсутність конфліктів та нелегального використання ресурсів територій ПЗФ, активна участь громади у прийнятті рішень і/або високий рівень причетності громади до управління територією (наприклад, волонтерство, спонсорство, високий рівень екологічної свідомості тощо).


Критерій 2.2. Законодавство в системі управління установами ПЗФ.

Індикатор 2.2.1. Установа ПЗФ має гарантії надані їй законодавством.

Наприклад, територія ПЗФ легально визнана владою і отримала відповідний статус (наприклад, національний природний парк, природний заповідник тощо) і цей статус не має зворотної сили. Окрім цього, тривалий захист означає, що права на усі ресурси території ПЗФ охороняються законом, в тому числі права на розпорядження і користування земельними ресурсами, деревиною, мінеральними та водними ресурсами.

Індикатор 2.2.2. Вимоги чинного законодавства під час створення установи та здіснення господарської і функціональної діяльності дотримуються.

Індикатор 2.2.3. Установа має Державний акт на право власності чи Державний акт на право постійного користування землями, чи іншу встановлену законодавством, дозвільну документацію до отримання Державного акту на землю.

Індикатор 2.2.4. Установа має оформлені договори про співпрацю, що зареєстровані в установленому порядку, щодо земель, які надані установі в користування без вилучення.

Індикатор 2.2.5. Установа ПЗФ немає невирішених суперечок щодо права постійного користування земельними та іншими ресурсами.

Прикладами можуть бути суперечки з місцевим населенням щодо користування землею і ресурсами (наприклад, права на полювання і рибальство, заготівлю деревини та інших продуктів лісу) і суперечки між органами державної влади щодо підпорядкованості і підзвітності установи та порядку використання ресурсів.

Індикатор 2.2.6. Земельні ділянки, надані установі ПЗФ у постійне користування чи у власність позначені на картографічних матеріалах і відмежовані на місцевості, а наявність структурного зонування відповідає завданням установи і сприяє їх досягненню.

Наявність чітких меж дозволяє ідентифікувати право власності і сповна розпоряджатися й користуватися тими ресурсами, що належать установі. Наявність внутрішніх меж за функціональним зонуванням сприятиме кращому розумінню співробітниками установи функцій кожної зони, допомагає підвищити рівень охорони найцінніших об’єктів та забезпечує розвиток екологічної свідомості відвідувачів. Розмежування є належним тоді, коли місцеві громади, відвідувачі і співробітники території ПЗФ розуміють, де пролягають кордони – як на картографічних матеріалах, так і в натурі. Існування таких меж є обов’язковим згідно з законодавством.

Індикатор 2.2.7. Працівники установи мають можливості використовувати у своїй практиці законодавчу та нормативну базу з питань ПЗФ.

Індикатор 2.2.8. Адміністрація установи спрямовує зусилля на ознайомлення працівників із змістом законодавчої та нормативної бази.

Індикатор 2.2.9. Штатний розпис і фінансові ресурси дозволяють здійснювати заходи щодо забезпечення законності в діяльності установи.

Заходами щодо забезпечення законності можуть бути негайне виявлення нелегальної діяльності, затримання осіб, які вчиняють таку діяльність, і запобігання проявам такої діяльності у майбутньому. Таке забезпечення законності повинні проводити співробітники установи ПЗФ, представники громади і/або місцеві органи правопорядку.

Критерій 2.3. Установа сплачує усі види зборів, відрахування, податки та інші платежі, що передбачені чинним законодавством.

Індикатор 2.3.1. Усі передбачені чинним законодавством податки, збори та платежі своєчасно сплачуються.

Індикатор 2.3.2. Відсутня прострочена заборгованість перед бюджетом, фондами та кредиторами.

Індикатор 2.3.3. Заробітна плата працівникам та інші види матеріального заохочення чи соціальної допомоги сплачуються вчасно і в повному обсязі.

Індикатор 2.3.4. Використовуються положення Галузевої тарифної угоди, дотриманий рівень мінімальної заробітної плати.


Критерій 2.4. Місцеві громади, що мають юридичні чи традиційні права на володіння чи користування ресурсами, мають можливість здійснювати контроль за діяльністю установи.

Індикатор 2.4.1. Права місцевих громад щодо використання ресурсів установи ПЗФ дотримуються установою як під час планування господарської та функціональної діяльності, так і під час їх проведення.

Свідченням ефективного вирішення конфліктів є погоджені процедури вирішення конфліктів, постійна просвітницька діяльність і справедлива компенсація за втрати у взаємовідносинах «людина-природа» (наприклад, втрати місцевого населення від нападів хижаків на домашню худобу).

Індикатор 2.4.2. Місцеве населення має вільний доступ до території ПЗФ з метою рекреації, використання не деревних лісових продуктів для власного споживання, за умови, що це не обмежено нормативними документами або об’єктивними причинами (пожежно небезпечний період, антропогенно вразливі ділянки території ПЗФ).

Критерій 2.5. Цілісність території установи і проект організації сприяють досягненню основних завдань.

Індикатор 2.5.1. Розташування території установи ПЗФ відповідає її завданням.

Прикладами вдалого розташування є заснування установи, яке опирається на матеріали наукових досліджень (наприклад, локалізація популяцій видів і їх поширення).

Індикатор 2.5.2. Площа і конфігурація установи ПЗФ є оптимальними для збереження біологічного різноманіття.

Прикладами ефективної розбивки і конфігурації є території ПЗФ, які охоплюють великі ділянки природних не порушених територій, містять в собі низку висотних схилів, мають перехідні зони між екосистемами і узгоджуються з природними процесами на ландшафтному рівні.

Індикатор 2.5.3. Зонування установи ПЗФ належним чином сприяє досягненню її завдань.

Стратегія зонування має бути направлена на охорону вразливих видів, місць і процесів. Ступінь і впровадження зонування залежатиме від рівня використання і рівня загроз території ПЗФ.

Індикатор 2.5.4. Особливості використання прилеглих земельних ділянок (буферна зона) сприяють ефективному управлінню територією ПЗФ.

Гармонійне використання прилеглих земельних ділянок означає, що характерний мінімальний вплив на ресурси і функціонування території ПЗФ. Прикладами такого землекористування можуть бути території з малою кількістю доріг і низькою щільністю населення, ліси і сільськогосподарські землі, управління якими здійснюється з врахуванням особливостей території ПЗФ.


Критерій 2.6. Планування та проведення заходів господарської і функціональної діяльності установи ПЗФ включають результати оцінювання їх можливих соціальних наслідків.

Індикатор 2.6.1. Місцеві органи самоврядування, громадські організації поінформовані щодо планів розвитку установи ПЗФ та використання ресурсів цієї території.

Індикатор 2.6.2. Плани господарської та функціональної діяльності установи містять оцінку соціальних наслідків.


Глава 3. Ресурсне забезпечення

Рейтингова оцінка необхідних ресурсів визначається за рейтинговою системою на підставі таких критеріїв:


Критерій 3.1. Трудові ресурси установи ПЗФ їх працевлаштування, навчання, охорона праці.

Індикатор 3.1.1. Кількість працівників достатня для ефективного управління територією.

Достатність кількості працівників залежить від інтенсивності управління територією ПЗФ, і від величини негативної дії та загроз. Як мінімум, достатня кількість працівників має забезпечити усі важливі управлінські заходи, що передбачені оперативними планами діяльності установи.

Індикатор 3.1.2. Персонал має належні вміння для виконання поставлених завдань.

Управління територією ПЗФ вимагає цілої низки вмінь (наприклад, управління людськими ресурсами, планування, інвентаризація і моніторинг живої природи). Володіння належним вміннями означає, що працівники мають відповідну освіту, практичний досвід і здібності, які забезпечують виконання усіх важливих управлінських заходів.

Індикатор 3.1.3. Адміністрація установи надає перевагу місцевому населенню під час прийому на роботу.

Індикатор 3.1.4. Установа ПЗФ сприяє професійній підготовці кадрів.

Прикладами сприяння навчанню працівників можуть бути: довготривала формальна освіта, короткотривалі майстер-класи, навчання в процесі кар’єри, навчальні поїздки, ротація робочих місць, семінари і неформальне спілкування. В ідеалі можливості для навчання і вдосконалення є частиною ширшої довготривалої стратегії розвитку трудових ресурсів

Індикатор 3.1.5. Якість роботи працівників і виконання завдань постійно контролюються.

Перевірки якості роботи персоналу включають оцінювання потреб і періодичний моніторинг досягнень працівників у відповідності до мети і завдань річного робочого плану.

Індикатор 3.1.6. Умови працевлаштування запропоновані установою ПЗФ сприятливі для найму висококваліфікованого персоналу.

Умови працевлаштування включають прямі вигоди (висока заробітна плата (порівняно із середньою в регіоні), допомога у зв’язку з хворобою, щорічні оплачувані відпустки), нематеріальні вигоди (можливості навчання, престиж) і високі стандарти умов праці.

Індикатор 3.1.7. В установі ПЗФ існує чітка внутрішня організація роботи (виділено структурні підрозділи, призначено керівників структурних підрозділів, укомплектовано штати підрозділів, підготовлено та затверджено посадові інструкції тощо).

Індикатор 3.1.8. Працівники установи обізнані та виконують нормативно-правові акти з охорони праці. Роботодавець регулярно організовує проведення з працівниками навчання та інструктажів з питань охорони праці, навчання надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

еще рефераты
Еще работы по разное