Реферат: Державна акредитація закладів охорони здоров'я

Державна акредитація закладів охорони здоров'я


14 березня 2011 р. Міністерством охорони здоров'я України було затверджено наказ № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров'я» (далі — Наказ № 142). Даним наказом встановлені нові правила і вимоги щодо процесу державної акредитації закладів охорони здоров'я.


Наказ № 142 було видано з метою досягнення більшої прозорості та якості процедури акредитації закладів охорони здоров'я, поліпшення захисту прав та інтересів пацієнта.


Відповідно до Наказу № 142 перша акредитація проводиться не пізніше як через два роки від початку роботи медичного закладу, а в подальшому — один раз на три роки. Позачергова акредитація здійснюється для підвищення акредитаційної категорії, але не раніше одного року після попередньої акредитації.


За вищезгаданим Наказом вищу категорію отримують заклади, якщо критерій становить від 90 % до 100 % від максимально можливого, першу категорію отримують заклади, якщо критерій становить від 80 % до 89 % включно від максимально можливого, другу категорію отримують заклади, якщо критерій становить від 70 % до 79 % включно від максимально можливого.


Також Наказом введено поняття «індекс безпеки» (мінімальний рівень критерію державної акредитації, який визначає можливість подальшого провадження діяльності закладом). Підставою для відмови в державній акредитації закладу є недосягнення ним рівня індексу безпеки, який становить 69 % критерію включно. Недосягнення закладом рівня індексу безпеки ставить під сумнів можливість проведення таким закладом подальшої діяльності.


У Наказі № 142 зазначено, що відсутність у закладі ліцензії на медичну практику та свідоцтва про атестацію клініко-діагностичної й інших вимірювальних лабораторій (у разі їх наявності в структурі закладу) унеможливлює проведення експертизи відповідності закладу встановленим критеріям та його подальшу акредитацію.


У міжнародних системах акредитації крім перевірки діяльності закладу багато уваги приділяється наданню рекомендацій, настанов, навчанню, впровадженню принципів та систем управління закладами охорони здоров'я.


Головною метою акредитації є не тільки оцінка якості медичних послуг та отримання певної категорії, а й постійне удосконалення діяльності закладу та системи охорони здоров'я в цілому.


^ Акредитаційна комісія Головного управління охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)


Акредитаційна комісія Головного управління охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Акредитаційна комісія ГУОЗ) проводить державну акредитацію закладів охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, крім фармацевтичних (аптечних) закладів.


Акредитаційна комісія ГУОЗ у тримісячний термін здійснює експертизу відповідності критеріям державної акредитації закладів охорони здоров'я м. Києва. За результатами експертизи відповідності приймає рішення щодо акредитації та віднесення закладу до відповідної категорії (перша, друга, вища) або про відмову в цьому та передає дане рішення на затвердження до Головної акредитаційної комісії при Міністерстві охорони здоров’я України.


Рішення Акредитаційної комісії ГУОЗ затверджується Головною акредитаційною комісією і повідомляється закладам у 10-денний термін. В зазначеному повідомлені міститься інформація щодо дати та номеру протоколу Головної акредитаційної комісії, яким було затверджено рішення Акредитаційної комісії ГУОЗ.


Акредитаційна комісія ГУОЗ складається з голови, заступника голови, членів комісії та секретаря. Засідання комісії відбуваються за необхідності, але не рідше одного разу на місяць.


Головою Акредитаційної комісії ГУОЗ є перший заступник начальника ГУОЗ. Персональний склад Комісії затверджується наказом начальника ГУОЗ.


Діяльність Акредитаційної комісії ГУОЗ здійснюється відповідно до плану роботи, який затверджується головою Комісії.


За необхідністю Голова Комісії, на виконання функцій Комісії може залучати спеціалістів необхідних для роботи комісії.


Членом Комісії може бути особа, яка має вищу освіту, досвід роботи за спеціальністю та затверджена наказом Головного управління охорони здоров’я.


Членам Комісії не доручається експертиза закладу, з яким вони перебувають у трудових або договірних відносинах.


Члени Комісії несуть відповідальність за достовірність поданої до Комісії інформації.


^ Члени Комісії мають право:


ознайомлюватися з оригіналами та копіями документів, передбачених стандартами державної акредитації закладу;


відмовитись від проведення експертизи до її початку, виклавши письмово вмотивовану причину відмови, яка надається Комісії;


за дорученням Голови Комісії здійснювати перевірку достовірності документів, поданих лікувально-профілактичними закладами;


вносити пропозиції щодо можливості акредитації закладів охорони здоров’я на відповідну акредитаційну категорію;


^ Члени Комісії зобов'язані:


проводити експертизу в присутності керівника закладу, що проходить державну акредитацію, та/або уповноваженої ним особи;


проводити експертизу відповідності закладу затвердженим стандартам державної акредитації об'єктивно та неупереджено;


оформити висновок про відповідність закладу стандартам державної акредитації та надати один його примірник керівництву закладу;


дотримуватися вимог чинного законодавства щодо нерозголошення отриманої конфіденційної інформації.


^ Подання документів для проходження акредитації закладу охорони здоров'я


Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я» від 15 липня 1997 р. № 765 для проходження акредитації заклад подає документи до Акредитаційної комісії ГУОЗ, яка у тримісячний термін має провести його акредитацію.


^ Для проходження державної акредитації подаються наступні документи:


1. Заява на проведення державної акредитації.


2. Копія положення (статуту) закладу охорони здоров'я, засвідчена нотаріально.


3. Копія ордера або угоди на оренду приміщень, інші документи на право користування, в тому числі обладнанням, необхідним для надання лікувально-профілактичної допомоги.


4. Відомості про чисельність спеціалістів, які працюють у закладі, та їх кваліфікаційну характеристику.


5. Затверджена структура закладу охорони здоров'я.


6. Висновок державного санітарно-епідеміологічного нагляду про епідемічний стан закладу.


7. Висновок державного протипожежного нагляду про стан пожежної безпеки в закладі.


7. Висновок спеціалістів про стан техніки безпеки та експлуатації споруд у закладі.


8. Звіт закладу про участь у виконанні територіальних медичних програм.


9. Звіт закладу про лікувальну роботу, проведену за останні три роки, а у разі першої акредитації — за останні два роки.


10. Аналіз діяльності закладу щодо якості медичної допомоги та критеріїв її оцінки.


11. Звіт закладу про наукову та педагогічну діяльність (за умови її наявності).


12. Копії раніше виданих акредитаційних сертифікатів, якщо такі видавалися.


Головна акредитаційна комісія при МОЗ України (ГАК) може у разі потреби доповнити перелік документів. Досить часто при оформленні документів у закладів охорони здоров'я виникають деякі труднощі та питання. Розглянемо деякі нюанси оформлення та подачі документів.


При оформленні заяви про проведення акредитації треба звернути увагу на найменування закладу охорони здоров'я — воно має відповідати положенням наказу МОЗ України від 28 жовтня 2002 р. № 385. Крім того, найменування закладу охорони здоров'я має бути однакове у всіх поданих документах. У заяві також вказуються юридична та фактична адреси закладу (включаючи відокремлені структурні підрозділи) і телефони. Заяву підписує головний лікар закладу.


Разом із нотаріально завіреною копією Статуту подається й Положення про заклад охорони здоров'я, яке має бути обов'язково затверджене юридичною особою відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 лютого 2011 р. № 49.


Замість ордера чи угоди на оренду приміщень на розгляд комісії може бути подане свідоцтво про право власності на приміщення. В разі подання угоди на оренду приміщення також необхідно подати і акт приймання-передачі приміщення. Документами на право користування обладнанням можуть бути угоди на оренду обладнання та/або довідка за підписом бухгалтера чи головного лікаря про обладнання, що перебуває на балансі.


У Відомостях про чисельність працівників повинні зазначатися наступні відомості: П.І.Б. працівника, його посада, спеціальність, освіта та фах, рік закінчення навчання, назва навчального закладу, у якому він навчався, науковий ступень, відомості про підвищення кваліфікації, дата видачі та номер свідоцтва, відомості про останню атестацію, дата видачі та посвідчення, стаж роботи за спеціальністю.


Структуру закладу охорони здоров'я може бути зображено графічно, але це не є обов'язковим. Структура, як і Положення про заклад охорони здоров'я, має бути затверджена юридичною особою.


Висновки санітарно-епідеміологічної служби та державного протипожежного нагляду мають бути видані не пізніше як за рік до дати подання документів на акредитацію. В деяких випадках органи державного протипожежного нагляду відмовляються надати повторний висновок. У такому разі можна отримати від них лист, в якому буде зазначено, що протипожежний стан приміщення є задовільним. Також слід звернути увагу на реквізити юридичної особи, що зазначені у цих висновках, з метою уникнення розбіжностей в адресі чи даних про площу закладу, що вказані у висновку СЕС, висновку державного протипожежного нагляду чи висновку про стан техніки безпеки.


Висновок спеціалістів про стан техніки безпеки та експлуатації споруд у закладі можна отримати у Головному управлінні охорони здоров’я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або у місцевому територіальному відділенні Державної служби промислової безпеки та гірничого нагляду України (Держгірпромнагляд).


Висновки СЕС, державного протипожежного нагляду і висновок про стан техніки безпеки та експлуатації споруд подаються у нотаріально завіреній формі чи в оригіналах.


Звіт закладу про участь у виконанні територіальних медичних програм подається тільки закладами, які беруть участь у таких програмах, наприклад, у програмах допомоги та реабілітації інвалідів.


Звіт закладу про лікувальну роботу має містити інформацію про діяльність закладу за останні три роки (в разі першої акредитації — за два роки). Встановленої форми такого звіту не існує, але варто вказати реквізити ліцензії на медичну практику, перелік спеціальностей, за якими надається медична допомога, описати структуру закладу та схему взаємодії відокремлених підрозділів, методи лікування та новітні технології, що використовуються, зазначити кількість лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою, кількість пацієнтів - за основу можна взяти дані зі щорічних статистичних звітів за формою № 20 та № 17, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2007 р. № 378.


Аналіз діяльності закладу щодо якості медичної допомоги має відображати систему контролю якості, яка впроваджена в закладі. При підготовці звіту варто звернути увагу на наказ МОЗ України «Про управління якістю медичної допомоги» від 24 лютого 2010 р. № 163.


Звіт про наукову та педагогічну діяльність закладу подається тільки в тому разі, якщо заклад таку діяльність здійснює.


Також необхідно додати копії попередньо виданих акредитаційних сертифікатів.


Підготовка документів до державної акредитації є досить тривалим процесом. У разі виникнення сумнівів чи питань завжди можна звернутися до спеціалістів Акредитаційної комісії ГУОЗ, які нададуть пояснення щодо підготовки документів.


^ Стандарти державної акредитації


Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров'я» від 14 березня 2011 р. № 142 було затверджено нові стандарти державні акредитації лікувально-профілактичних закладів.


Стандарти державної акредитації лікувально-профілактичних закладів (далі — Стандарти) — це вимоги до процесу, умов та результатів медико-санітарної допомоги у лікувально-профілактичному закладі.


Оцінці підлягають тільки ті стандарти, які відповідають профілю закладу та виду лікувально-профілактичної допомоги, що надається закладом.


Стандарти розподілено на 25 розділів:


1. Управління закладом.


2. Кадри


3. Управління структурним підрозділом закладу


4. Права, обов'язки та безпека пацієнтів


5. Медико-інформаційна служба


6. Метрологічне забезпечення


7. Санітарно-епідемічне благополуччя


8. Охорона праці


9. Вимоги та експлуатація будівель і споруд закладу охорони здоров'я


10. Якість лікувально-профілактичної допомоги


11. Первинна медико-санітарна допомога


12.Служба екстреної медичної допомоги


13. Амбулаторно-поліклінічна допомога


14. Стаціонарна допомога


15. Хірургія, анестезіологія та інтенсивна терапія (реанімація)


16. Служба материнства та дитинства


17. Реабілітація


18. Параклінічна служба


19. Лабораторна діагностика (для закладів охорони здоров'я, до структури яких входять клініко-діагностичні та інші вимірювальні лабораторії)


20. Використання ліків


21. Служба крові


22. Патолого-анатомічна служба


23. Комбустіологічна служба


24. Центри трансплантації


25. Медико-генетична служба


На основі Стандартів проводиться експертиза відповідності закладу встановленим критеріям шляхом оцінювання досягнення стандартів за кожним пунктом чи підпунктом, що здійснюється за бальним принципом.


За дотримання кожного зі стандартів закладу нараховуються бали: від 1 до 30 залежно від стандарту. Більшість стандартів оцінюється від 1 до 5 балів.


По 30 балів можна дістати за дотримання стандарту 9.4 «Відповідність будівель та споруд закладу вимогам Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я» (ДБН В.2.2-10-2000), а також специфічних стандартів для лабораторій: 6.11 «Забезпечення атестації клініко-діагностичної та інших вимірювальних лабораторій закладу» та 6.12 «Забезпечення атестації лабораторій на всі види досліджень (вимірювань), що проводяться в лабораторіях». Якщо лабораторії атестовані на всі види досліджень (вимірювань), то в разі участі клініко-діагностичних та інших вимірювальних лабораторій у зовнішньому контролі якості лабораторних досліджень (стандарт 19.16) теж можна дістати 30 балів.


У разі наявності в закладі затверджених у встановленому порядку посадових інструкцій для працівників закладу нараховується 20 балів. Інструкції мають містити такі розділи: «Загальні положення», «Завдання та обов'язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги», «Взаємовідносини (зв'язки) за посадою» (стандарт 2.16).


По 10 балів оцінюється набагато більше стандартів, наприклад, наявність та відповідність затвердженого штатного розпису закладу (стандарт 1.8), проведення у закладі протиепідемічних заходів щодо профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій (стандарт 7.1), наявність затверджених критеріїв оцінки якості надання медичної допомоги (стандарт 10.5), відповідність ведення медичних карт амбулаторного хворого (стандарт 13.5) тощо.


Максимальну кількість балів (162) можна отримати за розділом «Санітарно-епедемичне благополуччя», а найменшу кількість балів (крім розділів для спеціалізованих служб) дає розділ «Медико-інформаційна служба» (23).


Результати проведеної оцінки вносяться до експертного висновку про відповідність закладу стандартам державної акредитації, після чого обчислюється співвідношення набраної закладом суми балів до максимально можливої при оцінюванні досягнення стандартів (у відсотках). Згідно з набраним відсотковим критерієм акредитаційна комісія приймає рішення щодо віднесення закладу до відповідної категорії (друга, перша, вища) або про відмову у встановленні категорії.


У цілому нові стандарти стали більш структурованими та упорядкованими. Вони мають більше спрямування на забезпечення прав пацієнта. Зокрема, встановлено такі стандарти, як «Дотримання процедури одержання інформованої згоди пацієнта» (стандарт 4.8) або «Дотримання медичним персоналом принципу конфіденційності інформації» (стандарт 4.4).


Дмитро Дугінов


Секретар акредитаційної комісії ГУОЗ