Реферат: Удк 658. 012 Сітак Ірина Леонідівна, асистент, Національний технічний університет

УДК 658.012

Сітак Ірина Леонідівна, асистент,

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»


забезпечення стратегічноЇ стійкостІ підприємства


В умовах глибокої перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства, руйнування адміністративно-командної системи управління економікою і переходу до ринкових відносин господарювання значно зріс інтерес до прийомів і підходів, що застосовуються в теорії і практиці менеджменту. Активізація діяльності підприємств відбувається в контексті загальних умов пожвавлення вітчизняної економіки, що спостерігається останнім часом. Тому в цей період якісно нові науково-практичні розробки, спрямовані на стратегічне управління підприємствами в трансформаційних умовах, стають особливо важливими і актуальними.

Однією зі специфічних рис сучасних економічних відносин є висока швидкість змін у зовнішньому середовищі підприємства. Це явище накладає все більший відбиток на господарську діяльність та процеси управління підприємством. Сучасне машинобудівне підприємство, яке функціонує в умовах ринкових відносин, в якості одного із основних факторів забезпечення своєї життєдіяльності, використовує інструмент стратегічного управління, мета якого – забезпечити стратегічну стійкість, тобто формування довгострокової програми дій для досягнення цілей і вирішення завдань з використанням обмеженого обсягу ресурсів.

Промислові підприємства відносяться до систем, котрі динамічно розвиваються та функціонують у нестабільних умовах зовнішнього середовища, на підставі чого забезпечення їхньої стратегічної стійкості є складною задачею. У загальному сенсі під стратегічною стійкістю розуміють здатність підприємства підтримувати зміни стратегії відповідно до цілей організації в умовах зміни зовнішнього середовища. Як випливає з цього визначення, сфера дії стратегічної стійкості – підсистема стратегічного управління підприємством, і стратегічна стійкість характеризує своєчасність оновлення стратегії.

Напрями забезпечення стратегічної стійкості мають реалізовуватися в контексті прийнятної базової стратегії розвитку підприємства. Зважаючи на це, в межах функціонуючої на підприємстві системи стратегічного управління потрібно оцінювати відповідність стратегічної стійкості підприємства стратегічним напрямам його розвитку з урахуванням ризику втрати стійкості підприємства.

Стійке функціонування машинобудівного підприємства обумовлене дією двох протилежних чинників – стабільності та розвитку: стабільний чинник при його абсолютизації може в кінцевому рахунку викликати бюрократизацію і застій; прискорений, непідкріплений достатніми ресурсами розвиток може забезпечити тільки тимчасовий успіх.

До основних ознак, що забезпечують стратегічну стійкість підприємства, варто віднести:

1) використання найкращих, на даний період часу технологій, що забезпечують мінімізацію шкідливого впливу виробничо-господарської діяльності на навколишнє середовище;

2) забезпечення ступеня соціальної захищеності персоналу підприємства не нижче середнього рівня по галузі;

3) встановлення оптимального балансу між ресурсами, що споживаються і відновлювальними ресурсами підприємства;

4) забезпечення реалізації всіх зобов'язань, прийнятих на себе підприємством.

Серед основних інструментів управління стратегічною стійкістю машинобудівного підприємства можна виділити необхідну ефективну систему показників та фінансування.

Застосування ефективної системи показників допомагає визначити існуючі на підприємстві проблеми та зосереджує увагу на факторах, яким слід приділити увагу керівництву для виправлення ситуації. Отже, дана система підвищує швидкість реакції підприємства на зміни у зовнішньому середовищі, тобто посилює стратегічну стійкість підприємства.

В основу побудови системи управління стратегічною стійкістю машинобудівного підприємства повинна бути покладена науково обґрунтована концепція, яка б враховувала особливості діяльності підприємства та його положення на ринку і стан зовнішнього середовища.

Управління стратегічним потенціалом машинобудівного підприємства повинне включати наступні етапи: 1) формування інформаційного забезпечення стійкості підприємства; 2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища; 3) формування методики діагностики стратегічної стійкості; 4) формування загальної стратегії; 5) формування системи дій, що дає можливість коригувати визначені цілі; 6) моніторинг стратегічної стійкості в цілому.

Результат функціонування промислових підприємств залежить від безлічі факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, що піддаються істотним коливанням. Тому важливим елементом системи управління стратегічною стійкістю промислових підприємств є аналіз і облік факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на основі створення системи моніторингу поточного стану і розвитку підприємств, з метою завчасного попередження небезпеки і вживання необхідних заходів підтримки і забезпечення стійкості. У результаті аналізу й обліку факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, підприємство виявляє необхідність і проводить коректування цілей, функцій, принципів і методів управління стратегічною стійкістю.