Реферат: Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни "іноземна мова професійного спрямування"

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ


Кафедра мовної підготовки


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС


з навчальної дисципліни


"ІНОЗЕМНА МОВА

ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ"

(англійська)


для студентів ОКР "магістр"

спеціальність "Правознавство"

термін навчання 1 рік


Київ – 2011

Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська) для студентів ОКР "магістр" зі спеціальності 803040201 "Правознавство" / укл. ст. викл., к. філол. н. Богуцький В. М. – К., 2011. – 81 с.


^ Навчально-методичний комплекс

затверджений на засіданні кафедри мовної підготовки

навчально-наукового інституту права та психології

Національної академії внутрішніх справ

^ 8 вересня 2011 р., протокол № 2


Завідувач

кафедри мовної підготовки Т. В. Гороховська


"____" ________ 2011


ЗМІСТ

Передмова.................................................................................................................... 4

1. Цілі та завдання дисципліни.................................................................................. 5

2. Робоча програма з дисципліни "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська)………………………………………………………………………..12

2.1. Зміст дисципліни............................................................................................. 13

2.2. Протокол узгодження робочої програми з дисциплінами спеціальності.. 14

2.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни ……………………….. 15

2.4. Календарний тематичний план викладання дисципліни ……………….. 16

3. Вимоги до рівня сформованості професійно-комунікативної компетенції

магістрів з англійської мови.................................................................................... 18

3.1. Вимоги до рівня сформованості мовленнєвої компетенції......................... 18

3.1.1. Говоріння................................................................................................... 18

3.1.2. Аудіювання................................................................................................ 19

3.1.3. Читання...................................................................................................... 20

3.1.4. Письмо....................................................................................................... 21

3.1.5. Переклад.................................................................................................... 23

3.2. Вимоги до рівня сформованості лінгвістичної компетенції........................ 23

3.2.1. Фонологічна компетенція........................................................................ 23

3.2.2. Граматична компетенція.......................................................................... 24

3.2.3. Лексична компетенція.............................................................................. 28

3.2.4. Орфографічна компетенція...................................................................... 28

3.3. Вимоги до рівня сформованості соціокультурної компетенції................... 29

3.3.1. Країнознавча компетенція........................................................................ 29

4. Контроль та оцінювання рівня сформованості професійно-комунікативної

компетенції магістрів з англійської мови.............................................................. 31

4.1. Критерії оцінювання навчальних досягнень магістрів в англомовній

комунікативній діяльності .................................................................................. 34

4.2. Критерії оцінювання навчальних досягнень магістрів в англомовній

комунікативній діяльності……………………….........................……….………37

4.3. Зразки тестових завдань……………………...…………………………….41

4.3.1. Зразок рубіжного (модульного) діагностичного тесту............................ 41

4.3.2. Зразок тесту для підсумкового контролю (іспит)........ ......... ………. 44

5. Самостійна робота магістрів з дисципліни....................................................... 47

5.1. Зразок комплексу завдань із самостійної роботи магістрів на розвиток

навичок ділового спілкування................................................................................ 48

5.2. Зразок комплексу завдань із самостійної роботи магістрів

на розвиток умінь вивчаючого читання…………………………………….…49

6. Навчально-методичне забезпечення дисципліни.............................................. 57

7. Використана література....................................................................................... 58

ПЕРЕДМОВА

У зв’язку з виходом України до європейського та світового простору, поширенням ділових зв’язків та контактів у галузі державного управління, володіння іноземною мовою значно підвищує ефективність взаємного партнерства, сприяє взаєморозумінню сторін та зміцнює відносини між представниками різних країн. Вільне володіння іноземною мовою надає можливість налагоджувати особисті контакти не вдаючись до послуг перекладача, створює сприятливий настрій в офіційній, діловій та приватній бесіді, що має позитивний вплив на успішний хід розвитку співробітництва.

Інтеграція України в європейську освітню систему (так званий Болонський процес), Загальноєвропейські рекомендації Комітету ЄС з мовної освіти до вивчення та викладання європейських мов висувають нагальну потребу в розробці національних типових програм, навчальних планів, підручників з мовної підготовки, які б задовольняли сучасні освітні потреби в Україні.

У зв’язку з цим пропонується розгорнута науково та методично обґрунтована навчальна програма з дисципліни "Іноземна мова професійного спрямування" (англійська), яку було розроблено з метою забезпечення навчального процесу з англомовної підготовки студентів-магістрів юридичних закладів освіти України IV рівня акредитації, зокрема магістрів за спеціальністю "Правознавство".

Дисципліна має на меті сформувати навички використання знань з англійської мови як у процесі повсякденного спілкування з представниками інших країн з різноманітних питань у галузі права, так і на етапі підготовки до участі в міжнародних конференціях, проектах та дискусіях, а також навчити слухачів проводити письмовий обмін діловою інформацією.

Структура програми складається з одного модуля, побудова якого надає можливість ефективно засвоювати навчальну термінологію та фактичний матеріал з англійської мови через паралельне вивчення фахових дисциплін курсу. Модуль містить базові неадаптовані тексти з сучасних джерел юридичної англійської мови, до яких додаються граматичні та лексичні вправи, тематичні питання, термінологічний словник. Навички закріплюються за допомогою використання аудіовізуальних засобів та графічних зображень за визначеною тематикою. У зв’язку з цим дисципліна містить в собі тематичний матеріал різних напрямків професійної діяльності правника.

^ 1. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Головна мета навчання англійської мови в немовному вищому навчальному закладі полягає у формуванні в студентів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

^ Основними комунікативними уміннями є:

– уміння здійснювати усно-мовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

– уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

– уміння читати й розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів з різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

– уміння здійснювати спілкування в письмовій формі відповідно до поставлених завдань;

– уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння англійською мовою;

– уміння використовувати в разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного й писемного мовлення. Проте знання лексичного й граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження й розпізнавання інформації в певних сферах спілкування.

^ Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного й мовного розвитку студентів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння англійською мовою й складаються з:

– мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння студентами мовним матеріалом з метою використання його в усному й писемному мовленні;

– соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися в процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

– прагматичної компетенції, яка пов’язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

– декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння студентами знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати в практичній діяльності;

– практичних і міжкультурних умінь та навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

– компетенції існування, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів і типу особистості;

– загальнонавчальної компетенції (вміння вчитися), що сприяють оволодінню студентами стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання студентів у вищій школі реалізуються також освітня, виховна й розвиваюча цілі.

^ Освітня мета передбачає формування у студентів таких особистісних якостей як:

– усвідомлення функцій англійської мови у навчальному процесі та у суспільстві;

– усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

– розуміння особливостей власного мислення;

– зіставлення англійської мови з рідною;

– оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

– залучення студентів до діалогу культур (англомовної та рідної);

– уміння використовувати в разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання студентів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою й процесом оволодіння нею.

Цьому сприяє виховання у студентів:

– позитивного ставлення до англійської мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

– культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

– емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

– розуміння важливості оволодіння англійською мовою й потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в студентів:

– мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

– готовності брати участь в англомовному спілкуванні;

– бажання до подальшого самовдосконалення в галузі володіння англійською мовою;

– уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості студента.

Оволодіння студентами англійською мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полікультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення англійської мови. Вона є суттєвим елементом культури народу — носія цієї мови й засобом передачі її іншим, допомагає студентам пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру й культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню в світову спільноту.

Зміст навчання англійської мови у вищій школі залежить від соціального замовлення суспільства й детермінується певним станом його історичного розвитку.

Навчання англійської мови в магістратурі вищих юридичних навчальних закладів носить професійно орієнтовний характер, тому його мета й зміст визначаються, в першу чергу, професійними комунікативними й пізнавальними потребами майбутніх фахівців. Отже, програма, що пропонується, націлена на практичну міждисциплінарну й професійну орієнтацію занять з англійської мови, в центрі уваги яких, згідно з вимогами комунікативно-діяльнісного підходу, запропонованого Радою Європи з мовної освіти, знаходиться студент – майбутній фахівець у певній галузі права.

У мовній освіті головною метою завжди виступає комунікативна мета, що передбачає включення студента в процес обміну усною та письмовою інформацією в іншомовному колективі. Це вимагає створення в студентів психофізіологічних механізмів-комунікаторів, які б дозволили їм брати участь в обміні інформацією іноземною мовою в певних сферах спілкування та в різних формах, виступаючи в заданих соціально-комунікативних ролях.

Для кінцевого визначення комунікативної мети навчання іноземної мови необхідно встановити цільовий рівень володіння кожним із видів комунікативної діяльності. Крім того, слід брати до уваги майбутній фах, вік, особистісні характеристики студентів, рівень їх мотивації.

Отже, укладачі навчальних програм мають сформулювати так звані "штучні" комунікативні цілі, досягнення яких, з одного боку, стане надійним фундаментом для подальшого розвитку комунікативних здібностей студентів відповідно до їхніх запитів і мотивів, а також вимог сучасного ринку праці, та, з іншого боку, дозволить студентам уже зараз, по закінченні магістерської підготовки, повноцінно спілкуватись в англомовній спільноті.

^ Кінцеві комунікативні цілі навчання студентів-магістрів англійської мови в юридичному вищому навчальному закладі повинні включати таке:

1. Здатність до трансмісії діалогічних і монологічних усних повідомлень у сфері загальнонаукових та професійних тем. За умови невеликого спектру використаних готових знаків і моделей повинна бути забезпечена правильність англійської мови. Припустимі лише порушення вимовних норм, які не відбиваються на розумінні матеріалу, що продукується мовцем.

2. Здатність до рецепції усного монологічного й діалогічного знакового продукту в сфері загальнонаукових та професійних тем. Має забезпечуватись розуміння природного мовлення мовця.

3. Здатність до трансформації письмових повідомлень, достатня для професійної та особистої комунікації.

4. Здатність до рецепції письмових повідомлень, достатня для адекватного розуміння загальнополітичного, загальнонаукового, науково-популярного та науково-технічного (вузькопрофесійного) характеру.

Крім того, у визначенні комунікативних цілей навчання англійської мови слід брати до уваги наявність двох основних рівнів володіння мовою – мінімального та максимального. Мінімально припустимий рівень володіння іноземною мовою – це рівень комунікативної достатності. Цей рівень визначається як такий, що забезпечує прийом та передачу (або лише прийом) інформації даною мовою у заданих комунікативних умовах (сфері спілкування, спектрі тем тощо). На рівні комунікативної достатності повідомлення, що продукуються індивідом, можуть містити певну кількість відхилень від мовної норми (помилок), наприклад, вимовних, граматичних та ін. Ці відхилення, безумовно, будуть передавати певну паралінгвістичну інформацію (акцент, мовна стриманість тощо), але вони не повинні призводити до непорозуміння або неправильного розуміння повідомлень з боку мовця. Викладач має намагатися, щоб ці відхилення мали скоріше кількісний, аніж якісний характер.

В аспекті рецепції рівень комунікативної достатності припускає уповільнений темп дешифрування (лише у письмовій комунікації), який дозволяє студенту звертатися до словника. Однак цей рівень передбачає повне розуміння повідомлень у колі знаків і структур. При цьому темп дешифрування не повинен бути нижче певної норми, яку задано умовами комунікації (наприклад, обсягом матеріалу, що треба прочитати за певний час).

Максимальний рівень володіння мовою може вважатися рівнем соціальної достатності. Цей рівень характеризує носіїв мови – членів певної мовної спільноти. Іноземець, який володіє мовою на цьому рівні, не буде відрізнятися від носіїв мови, хоча б у певних сферах і видах комунікативної діяльності. Це означає, що продуковані ними повідомлення не будуть містити паралінгвістичної інформації, яка б "видала" іноземне походження трансмітора, а рецепція повідомлень буде здійснюватися правильно і в темпі, відповідно до норм даної мовної спільноти. Очевидно, що відмінності між рівнями комунікативної та соціальної достатності в значній мірі є більш чіткими у продуктивних видах комунікативної діяльності, ніж у рецептивних.

У немовному (юридичному) вищому навчальному закладі неможливо орієнтуватися на рівень соціальної достатності. Необхідно спрямувати всі зусилля на досягнення рівня професійної комунікативної достатності, щонайменше у головних напрямах майбутньої фахової англомовної діяльності.

Отже, практична мета навчального процесу в межах магістерського курсу "Іноземна мова професійного спрямування" полягатиме у формуванні в студентів юридичного напряму підготовки професійно-комунікативної компетенції. Студенти мають оволодіти мовленням на рівні програмних вимог (на рівні професійної комунікативної достатності), тобто бути здатними й готовими реалізувати одержану підготовку в своїй майбутній практичній діяльності. Модель професійно-комунікативної компетенції (міжкультурного професійного спілкування) студентів-магістрів представлено у Схемі 1.

Рівень володіння іноземною (англійською) мовою на кінець навчання в магістратурі у немовному вищому навчальному закладі відповідає рівню С1+ згідно із "Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання".

Вважається недоцільним у навчанні іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом-трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організується в такий спосіб, щоб сприяти формуванню у студентів умінь і навичок усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Фонетичний аспект мовлення вже має бути засвоєним безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом у попередні роки.

Викладач має добирати такі види вправ і завдань та використовувати такі види навчальної діяльності, які б співвідносилися із зазначеними вище чинниками. Усі вправи й завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії студентів – чітко вмотивованими.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунікативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному й писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню у студентів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню й адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Навчання усного й писемного спілкування відбувається в межах сфер і тем, передбачених певною робочою програмою з навчання англійської мови.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі основні дидактичні та методичні принципи:

1. Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного оволодіння англійською мовою в усній і письмовій формах.

2. Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватного здійснення ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається в межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація.

3. Принцип урахування особливостей рідної мови, а також досвід, набутий студентами в її вивченні, дозволяють прогнозувати можливі труднощі в навчанні англійської мови й таким чином раціоналізувати навчальний процес.

4. Принцип свідомості навчання розглядається як загальнометодичний принцип, який враховує якісну своєрідність оволодіння англійською мовою. Він передбачає не тільки усвідомлене використання мовних одиниць відповідно до їх значення, форми й особливостей вживання в мовленні, але й до ситуацій спілкування та сфери мовленнєвих функцій кожної мовної одиниці.

5. Принцип урахування вікових особливостей студентів зумовлює відбір методичних підходів і змісту для спілкування на кожному етапі навчання англійської мови, сприяє підбору кращих засобів для здійснення мотивації студентів у вивченні англійської мови.

6. Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок.

Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння англійською мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення в фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Відповідно до чинних умов навчання іноземних мов такі вправи відіграють допоміжну роль і зазвичай використовуються в контексті з комунікативними завданнями й підпорядковані їм.

^ Основними завданнями дисципліни є:

1) формування у студентів англомовної компетенції, що включає засвоєння ними мовного матеріалу (лінгвістичних, соціолінгвістичних, дискурсних, прагматичних знань) та оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності (комунікативними вміннями в читанні, аудіюванні, нормованого відтворення усного та писемного мовлення, а також перекладу неспеціалізованих і професійно орієнтованих текстів у межах сфер і ситуацій, типових для певної спеціальності правового сектору);

2) розширення словникового запасу студентів за рахунок загальновживаної, загальнонаукової, загальнопрофесійної та спеціальної лексики (підмови спеціальності), що супроводжується формуванням умінь ефективного й адекватного оперування загальнолексичними й термінологічними мінімумами;

3) формування сталих умінь розпізнавання, розуміння та відтворення фонетичних, граматичних і стилістичних форм, характерних для підмови певної юридичної спеціальності;

4) формування психолінгвістичної готовності (включаючи вмотивованість) студентів до англомовної навчальної діяльності та майбутньої професійної англомовної комунікації.


Схема 1

^ МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАГІСТРІВ


^ Професійно-комунікативна компетенція (міжкультурне англомовне спілкування)




Мовленнєва та мовна компетенція

Соціокультурна та соціолінгвістична компетенція

Дискурсивна компетенція

Стратегічна компетенція




Аудіювання

Лексика

Уміння вибирати та використовувати мовленнєві форми для здійснення комунікативних намірів у конкретних ситуаціях


Уміння не лише будувати логічне за змістом та формою мовлення відповідно до контексту, але й трактувати мовлення інших людей


Уміння вибирати ефективні стратегії для вирішення комунікативних завдань.

Уміння самостійно здобувати та використовувати знання, планувати навчальний процес та оцінювати свої знання




Говоріння

Граматика

Уміння враховувати культурні особливості, правила мовної та немовної поведінки у типових ситуаціях спілкування










Читання

Фонетика













Письмо

Орфографія











^ 4. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ДИСЦИПЛІНИ

"ІНОЗЕМНА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ" (англійська)



"Іноземна мова професійного спрямування"

(англійська)




Граматика

Лексика

Робота з текстами зі спеціальності

Термінологія

Спілкування за фахом




Читання

Мовлення

Аудіювання

Письмо

Переклад





Оглядове


Монологічне

Сприймання на слух оригінальної мови носіїв (представників англомовних країн)


Плани


Усний


Інформативне


Діалогічне

Переклад прослуханого матеріалу на українську мову


Нотатки, конспекти


Письмовий


Глибинне






Доповідь








Документація




2.

^ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ


Кафедра мовної підготовки


Робоча програма

з дисципліни

"Іноземна мова професійного спрямування"

(англійська)

для підготовки магістрів у вищих юридичних закладах

освіти IV рівня акредитації

(з терміном навчання 1 рік)

спеціальність "Правознавство"


Курс 1

Число кредитів 0,5

Кількість тижнів 1 семестр 16

Кількість годин на тиждень 1

Практичних занять, год. 24

Залік 2

Разом, год. 72


Робоча програма

обговорена та схвалена на засіданні кафедри мовної підготовки

(протокол №___ від __________ 20___p.)

Завідувач кафедри мовної підготовки Т. В. Гороховська


Робоча програма

обговорена та схвалена вченою радою навчально-наукового інституту права та психології

(протокол №___ від __________20___ p.)


Голова вченої ради Г. О. Колб

^ 2.1. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1

Комунікативна тема

Граматична тема

Кількість годин

Форма контролю

Тема 1. Професійне мовлення правника. Діловий етикет.

Огляд і систематизація видо-часових форм дієслова.

4

усне опитування, письмові завдання

Тема 2. Офіційні документи. Резюме. Рекомендації.

Типи питань. Аспект майбутнього в англійській мові.

4

усне опитування, письмові завдання

Тема 3. Анотації, тези, резюме до наукових публікацій.

Засоби здобуття інформації.

Модальні дієслова.

4

усне опитування, письмові завдання

Тема 4. Ділове листування.

Пасивний стан дієслів. Інфінітив та герундій.

4

усне опитування, письмові завдання

Тема 5. Правила складання тексту контракту. Оформлення контрактів.

Узгодження іменника з дієсловом.

4

усне опитування, письмові завдання

Тема 6. Правила укладання угод.

Прийменники.

Прикметники та прислівники.

4

усне опитування, письмові завдання

Модульна контрольна робота




у письмовій та усній формі

Підсумкова атестація за рейтингом




у письмовій та усній формі


^ 2.2. Протокол узгодження робочої програми з дисциплінами спеціальності


2.3. Структурно-логічна схема вивчення дисципліни


2.4. Календарний тематичний план викладання дисципліни


^ 3. ВИМОГИ ДО РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАГІСТРІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Комунікативна підготовка магістрів юридичного напряму з англійської мови включає професійне володіння англійською мовою, тобто коректне з точки зору норми та стилю ситуативно й контекстно адекватне користування мовленням як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах професійного спілкування.

Нижче подано детальну характеристику цільового рівня сформованості комунікативної компетенції магістрів юридичних спеціальностей у чотирьох видах мовленнєвої діяльності, описується динаміка розвитку умінь, окреслюються вимоги до рівнів сформованості мовленнєвої, лінгвістичної та соціокультурної компетенції студентів.

^ 3.1. Вимоги до рівня сформованості мовленнєвої компетенції

3.1.1. Говоріння

Магістр повинен володіти монологічним і діалогічним мовленням у ситуаціях неофіційного та офіційного спілкування з професійної тематики.

Характеристики мовлення: змістовність, адекватна реалізація комунікативного наміру, логічність, ясність, зв’язність, смислова і структурна завершеність, відповідність нормі та ситуації спілкування, виразність, контакт з аудитором, дотримання природного темпу говоріння, висловлення свого ставлення до змісту реплік співрозмовника, ініціативність.

^ Форми розумово-мовленнєвої діяльності: характеристика, визначення, оповідання, пояснення, порівняння, оцінка, інтерпретація, коментування, резюме, аргументація та їх комбінації.

Динаміка розвитку комунікативної компетенції в говорінні

І етап: непідготовлене монологічне мовлення (опис, міркування);

темп мовлення – близько ^ 200 складів на хвилину;

підготовлене монологічне мовлення (повідомлення);

темп мовлення – близько 200 складів на хвилину;

непідготовлене діалогічне мовлення (бесіда, інтерв’ю, дискусія).

ІІ етап: непідготовлене діалогічне мовлення (бесіда, дискусія, нарада, колоквіум, переговори, збори);

підготовлене та непідготовлене монологічне мовлення (повідомлення, інструкції, опис подій, висновки);

темп мовлення – близько ^ 250 складів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають уміти усно спілкуватися у формі діалогів і монологів на знайомі та незнайомі теми, що стосуються пізнавальних і загальнопрофесійних ролей. Для цього необхідно надалі розвивати ті навички і вміння усного мовлення, які були набуті в попередні роки навчання. Студенти мають уміти:

– висловлюватись вільно й без підготовки;

– володіти поширеним лексичним репертуаром, який дозволяє замінити невідомі слова багатомовністю;

– повноцінно брати участь в інтерв’ю як у ролі того, хто дає інтерв’ю, так і в ролі того, хто проводить інтерв’ю, поширюючи й розвиваючи будь-яку думку, висловлену вільно та без допомоги;

– продукувати зрозумілу, добре вимовлену, гарно структуровану промову з ефективною логічною структурою, що допомагає слухачеві помітити й запам’ятати важливі моменти.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають вільно й без підготовки спілкуватися на різноманітні вузькопрофесійні теми. Для цього необхідно розвивати ряд навичок усного мовлення поряд з тими, які були сформовані на І етапі. Студенти мають уміти:

– висловлюватись досить вільно й без підготовки;

– гнучко та ефективно використовувати мову для фахових цілей, у тому числі їх символічне та емоційне вживання;

– легко слідкувати і брати участь у складних групових обговореннях як третя особа, навіть на абстрактні, складні й незнайомі теми;

– переконливо заперечувати формальну позицію, відповідаючи на запитання

й коментарі;

– вільно, влучно та без підготовки відповідати на складні контраргументи.

3.1.2. Аудіювання

Магістр повинен розуміти монологічне й діалогічне мовлення у професійній сфері при безпосередньому спілкуванні та у звукозапису.

Динаміка розвитку комунікативної компетенції в аудіюванні

І етап: автентичне монологічне й діалогічне мовлення;

близько 200 складів на хвилину.

ІІ етап: автентичне спонтанне діалогічне й монологічне мовлення;

близько ^ 220 складів на хвилину.

Наприкінці I етапу студенти мають розуміти й відповідати контекстно на загальну, специфічну та приховану інформацію в таких типах текстів: лекції, бесіди, інтерв’ю, обговорення, дебати, радіо- й телетрансляції, академічні та загальнопрофесійні усні виступи. Інформація може стосуватися як спеціалізації студентів, так і бути поза її межами. Вона може бути представлена зі знайомими або незнайомими акцентами, в тому числі нестандартними вживаннями, засобами аудіо- або відеозаписів, "живі" трансляції та презентації.

Для цього необхідно надалі розвивати ті навички аудіювання, які були набуті під час попередніх років навчання. Студенти мають уміти:

– визначати основні деталі, в тому числі приховані ставлення та взаємостосунки між промовцями;

– розрізняти розмовний стиль і дискурс у міжкультурних розмовах;

– розуміти, яким чином очікування та міжкультурні розмови призводять до непорозумінь.

Наприкінці ІІ етапу студенти мають розуміти й відповідати за змістом на загальну, специфічну і приховану інформацію таких типів тексту: лекції, бесіди, інтерв’ю, обговорення, дебати, радіо- або телетрансляції, академічні та професійні презентації. Ця інформація стосується, в першу чергу, спеціалізації студентів. Вона надається зі знайомими та незнайомими акцентами, включаючи нестандартні використання, засобами аудіо- або відеозаписів і "живих" презентацій.

Для цього необхідно розвивати ряд навичок аудіювання поряд з тими, які були сформовані під час І етапу навчання. Студенти мають уміти:

– слідкувати за поширеною промовою, навіть недостатньо структурованою, а також такою, коли стосунки приховані або явно не виражені;

– розпізнавати широкий спектр ідіоматичних виразів;

– розуміти аудіо- та відеотексти з великою кількістю ідіом;

– виводити приховану інформацію засобами інтерпретування еліптичної інформації за допомогою перехресних посилань.

3.1.3. Читання

Магістр повинен уміти читати оригінальну професійну літературу з різними цільовими настановами.

Види читання

1. Читання, спрямоване на розуміння основного змісту тексту (ознайомлювальне). Швидкість читання: І етап – близько 150 слів на хвилину; ІІ етап – близько 180 слів на хвилину.

2. Читання, що має на меті максимально точне й повне розуміння всього змісту тексту (вивчаюче) з настановою на спостереження за певними мовними явищами. Одержання всіх видів інформації, включаючи естетичну. Швидкість читання: І етап – не менше 60 слів на хвилину; ІІ етап – не менше 80 слів на хвилину.

3. Читання (переглядове) з метою визначення кола питань, що розглядаються в тексті, а також основних положень автора. Швидкість читання: І етап – близько 600 слів на хвилину; ІІ етап – близько 800 слів на хвилину.

4. Читання (пошу