Реферат: Міністерство культури І туризму україни дз «державна бібліотека україни для юнацтва»



МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЗ «ДЕРЖАВНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ДЛЯ ЮНАЦТВА»


«На березі часу...»


Валерій Олександрович Шевчук


(до 70-річчя від дня народження)


Біобібліографічний покажчик


Київ 2010


ББК 83.34Укр6-8я1

Н 12


«На березі часу...». Валерій Олександрович Шевчук : до 70-річчя від дня народж. : біобібліогр. покажч. / [уклад. : Т. Буряк, Н. Гуцул, О. Круківська] ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2010. – 117 с.


Покажчик виходить у 70-ту річницю від дня народження Валерія Шевчука – відомого українського письменника, перекладача, історика літератури, почесного професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1987 р.), премії Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (1991 р.), Міжнародного фонду «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2001 р.), Всеукраїнської премії в галузі гуманітарних наук, культури і мистецтва, спорту «Визнання» (2001р.), літературних премій ім. Є. Маланюка, М. Коцюбинського, А. Кримського, О. Копиленка, Олени Пчілки, І. Огієнка, журналів «Київська старовина», «Україна», «Дніпро», «Березіль», заслуженого для польської культури (за переклади творів Я. Івашкевича, К. Галчинського).

У покажчику зібрано: окремі видання повістей, романів Валерія Шевчука, у тому числі іншими мовами світу; публікації художніх творів у різних часописах, антологіях; історичні та літературознавчі праці; переклади з давньоукраїнської мови; окремі видання творів поетів і прозаїків IХ–XX ст., упорядковані та редаговані В. Шевчуком з 1990 року.

Покажчик стане у пригоді бібліотечним працівникам, вчителям, старшокласникам загальноосвітніх шкіл, студентам, усім, хто цікавиться сучасною та давньою українською літературою.

Матеріали розміщено в алфавітному порядку у межах тематичних розділів.

Упорядники не претендують на вичерпність інформації.


Укладачі: Т. Буряк, Н. Гуцул, О. Круківська

Редактори: В. Кучерява, С. Чачко

Відповідальний за випуск Г. Саприкін

©Укладачі: Т. Буряк , Н. Гуцул, О. Круківська, 2010

©ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва», 2010

^ ХУДОЖНІЙ УНІВЕРСУМ ЯК МОДЕЛЬ ДІЙСНОСТІ


Лише культура може стати плеканням духовного зерна, необхідного для творення духовного хліба, від якого зможемо віднайти кожен у собі і всі разом у народі, в якому судилося нам народитися, світлом світу, котре й учинить нас повновартісними людьми без комплексів меншовартості та пригнобленості.

Валерій Шевчук


Творчість Валерія Шевчука являє нам довершену художню картину світу, цілісну систему філософських поглядів на універсум та людину в ньому, на осягнення сенсу буття. Зокрема, людська душа розглядається в ній як мікрокосм з векторним протиборством добра і зла. У різножанровій прозі письменника простежено тисячолітній розвиток духовності українського народу, діалектику людської – української – душі від дохристиян-ських до новітніх, тоталітарних і постколоніальних часів. Це проза цілком модерна за своїми художньо-стильовими ознаками; вона дає об’ємне, стереоскопічне уявлення про українську людину як продукт специфічних історичних, національних, етнопсихологічних та соціально-політичних умов, а також вдалі чи невдалі спроби цієї людини вирватися з лабет буденної одноманітності та духовної убогості.

Шевчукове бачення України зумовлене спрямованістю письменника на художнє дослідження історії душі, того, яким чином українська людина вибудовувала своє «я», спромагаючись у кінцевому підсумку на історичне зростання духовності на рівні цілої нації. Письменник поставив собі за мету дослідити розвиток духовності свого народу історично, розібратися в її еволюції. Причому це навіть не завдання – відтворити ту чи ту епоху, а надзавдання – стилізувати мислення людини в контексті тієї епохи, яку він досліджує. І як наслідок – у прозі Шевчука простежено становлення цілої естетичної системи цінностей, духовну еволюцію українця в історичній перспективі.

Послідовно сповідуючи філософські й моральні принципи Г. Сковороди як у творчості, так і в житті, Валерій Шевчук будує свої твори на філософсько-естетичній основі: його герої у розрізі певного історичного часу завше націлені на пошуки істини, на досягнення гармонії з собою та світом – через добро та красу.

Протиборство добра і зла – наскрізна лінія творчих шукань Валерія Шевчука: цю тему він розробляє в різних ракурсах і часових вимірах. З твору в твір письменник проводить думку про те, що добро і зло зосереджені у самій людині, що вони внутрішньо притаманні людському буттю, і вічний поєдинок між ними в душі здатний або зруйнувати людину, вбивши у ній усе добре, або ж вивищити її над суєтою цього світу. І тільки від самої людини, міри її моральності залежить, на користь першого чи другого буде зроблено той вибір. Свобода вибору і вибір свободи – ще одна наскрізна тема творчості Валерія Шевчука.

Людина у Валерія Шевчука – завжди в дорозі (дорога – як символ, наскрізна метафора), завжди у пошуку: себе, істини, сенсу буття. Шлях до нього непростий і звивистий – через самопізнання, осягнення добра і зла, розчарування, тобто через постійну й велику роботу душі. І як результат – маємо можливість не тільки відчути аромат давноминулої епохи, а й те, як герої Шевчука «переживають» свій час. Письменник не просто механічно «вмонтовує» їх у реалії та атрибутику тієї чи іншої епохи як носіїв тогочасної ідеології та моралі, а «поселяє» в «окрему дійсність», де «мисленна атмосфера» (С. Андрусів), стереоскопічність, багатовимірність створюються засобами міфу, притчі, символу, образу-алегорії, фантастичної трансформації та гротескової деформації реальності.

Два зазначених виміри художнього бачення світу – реальний та фантастичний – допомагають витворити мікрокосм людської душі, яка завжди залишається найголовнішим об’єктом художнього дослідження письменника.

Проза Валерія Шевчука, за його ж визначенням, є антигоголівською, або, іншими словами, антитезою до гоголівського удаваного українства, запереченням етнографізму. Вона проникає в сутність і специфіку українського історично сформованого характеру, національного мислення. Досить часто письменник відмовляється від традиційної манери письма, звертається до міфологем як художньо виправданого способу проникнення в надра психології українського етносу, «замикає» свою історичну прозу на універсальній моделі світу, що прийшла, зокрема, з часів бароко.

...Створена уявою письменника, художня модель зовнішньої та внутрішньої дійсності має своїми параметрами прозу як історичної, так і сучасної тематики та вирізняється не тільки географічним, конкретно-часовим виміром, а й умовним, ірраціональним простором, що охоплює також потойбічне буття.

Отже, Валерій Шевчук творчо засвоює та розвиває традиційні національні набутки, збагачуючи їх стильовими знахідками зарубіжних письменників – французьких екзистенціалістів, В. Голдінга (письмо в стилі англійських притч), В. Фолкнера (творення власної художньої мікрогалактики за зразком Йокнапатофи), латиноамериканських романістів («магічний реалізм», химерна проза). Внаслідок цього отримуємо цілком своєрідний синтез, суто національне явище українського письменства.


Людмила Тарнашинська, літературознавець,

літературний критик, прозаїк, есеїст,

кандидат філологічних наук,

доктор філософії Українського

Вільного Університету (Мюнхен)

(З книги «Художня галактика Валерія Шевчука» )

^ «САД ЖИТЕЙСЬКИЙ» ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА


20 серпня 1939 року в житомирського шевця Олександра Шевчука та його дружини Юзефи народився другий син, який був названий Валерієм. Про своє дитинство, юність, родовід і не лише про це письменник напише в автобіографічних замітках («Сад житейських думок, трудів та почуттів»), у своїх оповіданнях, повістях, романах.

Від батька успадкував Валерій наполегливість у праці, від матері, польки за походженням, – «українську самосвідомість», а ще завдяки батькам пробудився в нього невичерпний інтерес до української літератури (коли батько шевцював, мати йому читала українську класику, зокрема улюбленими були І. Нечуй-Левицький та Панас Мирний). Саме мати плекала в своїх дітях любов до книги: «у хаті водилися книжки», сини – Анатолій та Валерій – були записані до обласної бібліотеки, тоді платної, і вони «все більше й більше прихилялися душею до книжки».

У 1956 році Валерій Шевчук закінчив Житомирську середню школу № 32. Ще в школі Валерій привертав до себе увагу незалежністю суджень, впертістю у відстоюванні власної точки зору. У шкільні роки почне Валерій Шевчук віршувати. Поштовхом до творчості став приклад старшого брата Анатолія. Як пише у своїй біографії письменник, перші спроби були невдалі, і брат їх висміював. Але коли потрапила до рук збірка В. Чумака «Червоний заспів», «це було перше вибухове враження, яке зробило [його, Валерія Шевчука – О. К.] поетом».

Валерій Шевчук – поет невідомий широкому загалу, оскільки для нього поезія – глибоко особистісний жанр, в якому відбивається неповторний внутрішній світ відчуттів і переживань. Як зізнається автор, поезія – це «... жива пам’ятка мого емоційного життя, отже, має вартість індивідуальну».

Прочитання І. Франка (особливо 16-го й 17-го томів, які містили статті про літературу) та Д. Багалія («Григорій Сковорода – український мандрований філософ») «було другим вибуховим враженням, яке значною мірою вплинуло на мою долю (а було мені тоді 17 років), бо заклало основи мого світогляду».

У 1958 році юнак стане студентом історико-філософського факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Як згадує Валерій Шевчук, у студентські роки «...відкриттями стали А. Кримський та Є. Плужник. Кримський ... подобався своїми орієнтальними мотивами, ... а ще виключним індивідуалізмом...». Оскільки мав молодий Шевчук потяг до модерної поезії, то «ідеал саме такої... знайшов у Євгена Плужника та Володимира Свідзінського..., найбільшим естетичним враженням того часу стала поема Є. Плужника «Галілей» та оповідання В. Підпалого з його екзистенційними настроями». А японська та давньокитайська поезії захоплювали його «тонкістю поетичного малюнку».

Навчаючись в університеті, Шевчук відразу занурився у студентське літературне середовище 60-х років. Він – активний учасник зібрань літстудій: при видавництві «Молодь» (куди його ввів Василь Земляк), університетської студії імені Василя Чумака (СІЧ). Знайомиться, спілкується, дискутує з І. Драчем, В. Підпалим, В. Житником, С. Зінчуком, А. Сім’ячком, І. Жиленко, Ф. Бойком, М. Сингаївським, С. Тельнюком та ін. Саме у 60-ті рр., відчувши «послаблення естетичної енергії у своїх віршах», Валерій напише кілька новел, які ніколи не надрукує. Зустріч з Неонілою Біличенко, майбутньою дружиною, надихнула його не так на поезію, як на прозу. Щойно одружений Шевчук буде покликаний до лав радянської армії, службу проходитиме на далекій Півночі. Єдине, що його рятувало від солдатчини, це листування. Зокрема, з молодою дружиною. Протягом 1964 – 1965 рр. напише свій перший роман «Набережна, 12» (на основі спогадів Неоніли про київський дворик її дитинства, викладених нею у листах).

У велику літературу Валерій Шевчук увійшов фактично у 1962 році публікаціями оповідань у журналі «Вітчизна» та «Літературній газеті» (пізніше – «Літературна Україна»).

Вперше до історичної тематики у белетристиці В. Шевчук звернувся у 1965 – 1966 рр., написавши оповідання «Полиновий тлін» та «Останній день». Саме цим останнім у творчості письменника починається цілий цикл фольклорно-фантастичних історичних оповідань, який увійде до роману-балади «Дім на горі».

Зазначу, що ще на початку 1970-х рр. Валерій Шевчук писав фольклорно-фантастичні повісті та оповідання з елементами готизму, свідомо виступаючи проти естетики «малорусизму» М. Гоголя та О. Довженка, що подавала українську ментальність через екзотику й гумор. Фольклорна проза захопила Валерія Шевчука своїм психологізмом, оскільки «фантастику і демонологію, та й готизм [Валерій Шевчук] розглядав як стан душі, образний його відбиток».

Зацікавлення молодого письменника поезією українського бароко почалося з перекладів творів Г. Сковороди на сучасну українську мову. Активно перекладає В. Шевчук також і з польської, зокрема К. Галчинського.

Твори самого Шевчука виходять у Варшаві, Москві та Парижі. У видавництві «Молодь» друкується роман «Набережна, 12». Відомий письменник І. Сенченко тепло відгукнувся на книгу «Серед тижня».

У 1967 році В. О. Шевчука прийнято до Спілки письменників України «більшістю в один голос».

У творчих пошуках, як вважає В. Шевчук, 1968 р. став для нього знаменним: намітився відхід митця від неореалізму до «умовних форм письма». З’являється твір «Панна сотниківна», за яким режисер А. Степаненко зробить фільм «Повний місяць». До речі, варто особливо виокремити сторінки Шевчука, присвячені кіно і театру. За творами письменника загалом буде відзнято п’ять ігрових фільмів: три дипломні роботи майбутніх режисерів на кіностудії ім. О. Довженка та два повнометражні фільми Одеської кіностудії.

Про захоплення театром напише В. Шевчук в автобіогра-фічних замітках «Сад житейських думок, трудів та почуттів».

Першим драматичним твором письменника була «композиція за творами Г. Сковороди» «Сад», надрукована 1971 року в журналі «Жовтень». Через рік з’явиться травестійна драма «Вертеп», яку із задоволенням будуть ставити і Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької, і Люблінський театр ім. Г.-Х. Андерсена (Польща), і київські – Театр на Подолі та «Дах».

Принагідно зверну увагу на те, що у 2006 р. львівським видавництвом буде видано драматичні твори В. Шевчука.

Активно передруковують твори молодих прозаїків та поетів журнал «Сучасність» у Мюнхені (тодішній редактор - Іван Кошелівець), український журнал у Словаччині «Дукля». Прозу В. Шевчука перекладає німецькою Анна-Галя Горбач, українська емігрантка у тодішній ФРН. Саме за її переклад німецькою оповідання «Міст у те» на початку 1970-х рр. Шевчука буде звинувачено в націоналізмі (до речі, під цією назвою в Україні оповідання не друкуватиметься, дещо інший, перероблений його варіант під назвою «Сама в хаті» увійде до збірки «Серед тижня»). В оповіданні мова йшла про стареньку, яка на схилі літ не могла згадати, у що була вбрана її донька, вірніше, якого кольору була спідничка та кофтина на ній у той момент, коли фашисти забирали її на роботи у Німеччину – чи жовта кофтина, а синя спідниця, чи навпаки... Ось у цьому й виявився «український буржуазний націоналізм» автора – у пропаганді жовто-блакитної символіки.

Цей факт, а ще підпис Валерія Шевчука під знаменитим листом дисидентів проти політичних репресій 1968 року, так само як і арешт брата Анатолія, зіграли свою роль – він був занесений до «чорних списків небажаних авторів». Як наслідок, десять років не друкуватимуть твори молодого прозаїка.

1970-ті рр. – найважчий період у житті В. Шевчука: друзі від нього відвернулися (крім Є. Поповича, Р. Корогодського, В. Яременка), жодний журнал, жодне видавництво його не друкує. Але попри все, це період, за словами митця, «величезного захоплення» давньоукраїнською літературою. Ним відрито цілі пласти невідомої та маловідомої української поезії (близько сотні імен авторів), яка була «багатомовна й творилася по різних культурних осередках». Письменник-дослідник багато їздить Україною, працює у бібліотеках, зокрема, у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР у Києві. Результатом цієї титанічної праці стане повернення до життя цілих масивів загубленої української культури, які, за словами В. Шевчука, вражали його, захоплювали до такої міри, що почали впливати і на стиль його власної прози – він поступово «бароковіє». Починає зникати легкість у викладі, на зміну якій приходить монументальність із «розлогим епітетом і складними синтаксичними конструкціями», а «великі епосові форми» та «ускладнені сюжетні конструкції» ваблять швидше як «структури образні, подібні до вибагливих барокових структур та споруд». У такій манері написані Валерієм Шевчуком епічні твори «Дім на горі», «Три листки за вікном». За останній роман-трилогію удостоєний В. Шевчук Державної премії ім. Т. Шевченка (1987 р.) та премії Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (1991 р.).

Без жодної надії на те, що його надрукують, у нелегкому матеріальному становищі працює В. Шевчук, намагаючись відбутися як митець. Тоді ж народжується афоризм: «Музі треба служити, коли хочеш у мистецтві досягти якихось результатів. Коли ж перетвориш її у служку собі, вона помститься». На глибоке переконання письменника-мислителя, лише мистецтво, «один олтар», із якого звучить Слово, є рушієм поступу людського суспільства. Тому йому ближча «позиція митця у башті зі слонової кості, аніж письменника-революціонера, не кажучи вже про письменника-служаку».

З 1979 р. твори Валерія Шевчука все частіше з’являються в періодиці. На них відгукуються критики. Тексти письменника перекладаються іншими мовами та друкуються за межами України.

Трьома дорогами прямував митець у 70-х роках ХХ століття: це «давня поезія та літопис С. Величка; історичні повісті; сучасна проза». Все це по-своєму між собою з’єднувалося, доповнювало одне одне: бароко і фольклорно-готична фантастика, реалізм і модернізм – модернізм же через те, що «я чудово розумів: коли не освітлю ті знайдені і відкопані мною культурні пласти променем сучасного бачення й розуміння, осмислення – вони будуть і для мене, і для світу мертві».

«Золотим часом» його творчої праці, за словами самого автора, були 1980-ті рр. Широкого розголосу набули вечір давньої поезії у Спілці письменників (обговорювалося дослідження В. Шевчука), численні публікації, інтерв’ю в «Літературній Україні», «Радянському літературознавстві», «Жовтні», щорічнику «Наука і культура» тощо. Видавництво «Молодь» замовляє йому до 1500-річчя Києва антологію київських поетів XVIІ – XVIII ст. Книга вийде у художньому оформленні В. Гордійчука і матиме великий успіх. На світовому конгресі славістів за цією книгою вишукається величезна черга. Незабаром з’являться книги давньоукраїнської поезії «Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні в XVI – початку XIX ст.», «Антологія української поезії XI – XVIII ст.», у 1988 – 1989 рр. вийшла двотомна антологія «Марсове поле. Героїчна поезія на Україні в X – початку XIX ст.».

Валерій Шевчук – автор фундаментального дослідження з історії давньої української літератури XVI – XVIII ст. «Муза Роксоланська» у трьох томах, двох книгах, «Антології давньої української драми», «Антології давньої української поеми». Власне прочитання Г. Сковороди, своє розуміння його творчості Шевчук подав у праці «Пізнаний і непізнаний Сфінкс». Життя та творчість Т. Шевченка у фактах письменник виклав у книгах «Доля» та «Persona verbum». Він переклав «Літопис» Самійла Величка, а також сприяв вшануванню імені автора козацького літопису на його батьківщині пам’ятником. В. Шевчук написав історичну монографію «Суспільно-історична думка в Україні XVI – XVIII століття» (підсумок праці над чотирнадцятитомним корпусом пам’яток «Суспільно-політична думка в Україні за тисячу років», ініційованим Тарасом Гунчаком). Він також є автором першого тому двотомника «Козацька держава як ідея».

На врученні премії Фундації ім. О. та Т. Антоновичів 1991 року в Києві Валерій Шевчук сказав: «...Кожен із нас – гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою – чистим серцем. Все минає, все зникає і нищиться, одна тільки любов вічна. Вона живильна сила нашого духу, вона спонука праці нашої та життя. Вона долає малість нашу і зло наше, і в ній надія наша».

Нині, як і понад п’ять десятків років тому, продовжує розбудовувати «храм свій» Валерій Олександрович Шевчук на самоті, на дачі у Кончі-Заспі, приїжджаючи на два дні до Києва щотижня. Охоче зустрічається з молоддю, щоб поділитися дослідженим, передуманим, написаним.


Олена Круківська,

старший науковий співробітник

Національного музею літератури України


І. ТВОРЧІСТЬ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА


...творчість його багатодонна, глибока і в корені своєму демократична, як всяке щире мистецтво, навіть найелітарніше: до нього з чим прийдеш, стільки й зачерпнеш, можливості осягнення шукай в собі.

Є. Концевич Тутешня кава. Про земляків і не тільки, і не стільки, і не про всіх, і не про все...


1. Художні твори. Окремі видання


1. Шевчук В. Біс плоті : іст. повісті / В. Шевчук. – Київ: Твім інтер, 1999. – 358 с.


2. Шевчук В. Дзигар одвічний : роман / В. Шевчук. – К. : Молодь, 1990. – 263 с.


3. Шевчук В. Драматургія / В. Шевчук. – Львів : Кальварія, 2006. – 416 с.

Видання містить п’єси: «Мізерія»; «Сад»; «Вертеп»; «Птахи з невидимого острова»; «Брама смертної тіні»; «Свічення»; «Кінець віку (Вода життя)»; «Панна квітів»; «Страшна помста».


^ 4. Шевчук В. Жінка-змія : іст. повісті / В. Шевчук. – Львів : Класика, 1998. – 174 с.


5. Шевчук В. Камінна луна : повісті / В. Шевчук – К. : Молодь, 1987. – 112 с.


^ 6. Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту : повість / В. Шевчук. – Львів : Каменяр, 2006. – 43 с.


7. Шевчук В. Мор : фантаст. повість / В. Шевчук. – Львів : Піраміда, 2004. – 320 с.


8. Шевчук В. На березі часу. Мій Житомир. Світ перед очима. Пошкілля : автобіогр. оповідь-есе / В. Шевчук. – Л. : Сполом, 2009. – 478 с. : іл.

9. Шевчук В. На березі часу. Мій Житомир. Хата і рід : автобіогр. оповідь-есе / В. Шевчук. – Л. : Сполом, 2007. – 381 с.


10. Шевчук В. На березі часу. Мій Київ. Входини : автобіогр. оповідь-есе / В. Шевчук. – К. : Темпора, 2002. – 264 с. : іл., портр.


11. Шевчук В. Око прірви : роман / В. Шевчук. – К. : Укр. письм., 1996. – 196 с.


12. Шевчук В. Панна квітів. Казки моїх дочок : для мол. та серед. шк. віку / В. Шевчук ; худож. О. Рубіна. – К. : Веселка, 1990. – 180 с.


^ 13. Шевчук В. Птахи з невидимого острова : роман, повісті / В. Шевчук. – К. : Рад. письм., 1990. – 470 с.


14. Шевчук В. Сон сподіваної віри : готично-притчева проза / В. Шевчук. – Львів : Піраміда, 2007. – 414 с.


^ 15. Шевчук В. Срібне молоко : роман / В. Шевчук. – Львів : Кальварія ; К. : Книжник, 2002. – 189 с. : іл., портр.


16. Шевчук В. Стежка в траві. Житомирська сага : у 2-х т. / В. Шевчук. – Х. : Фоліо, 1994. – . –

Т. 1. – 496 с.

Т. 2. – 528 с.


^ 17. Шевчук В. Стежка в траві : роман : у 2-х т. [передм. Р. Корогодський ] / В. Шевчук. – Харків : Фоліо, 1994. – 494 с.


18. Шевчук В. Темна музика сосон : роман. Сад житейських думок, трудів та почуттів : автобіогр. замітки / В. Шевчук. – К. : Акцент, 2003. – 443 с. : портр.


^ 19. Шевчук В. Тіні зникомі. Сімейна хроніка : роман / В. Шевчук. – К. : Темпора, 2002. – 301 с. : іл., портр.


20. Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра : роман / В. Шевчук. – К. : Укр. письм., 1995. – 201 с.

21. Шевчук В. Юнаки з вогненної печі. Записки нестандартного чоловіка / В. Шевчук. – К. : Укр. письм., 1999. – 303 с.


2. Публікації у часописах


^ 22. Шевчук В. Бал-маскарад із собаками / В. Шевчук // Київ. – 2001. – № 7 – 8. – С. 6 – 41.


23. Шевчук В. Без даху. Диптих / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2003. – № 162. – С. 3 – 22.


^ 24. Шевчук В. Біла нитка печалі / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1998. – № 102. – С. 3 – 15.


25. Шевчук В. Білецькі : повість / В. Шевчук // Київ. – 1990. – № 10. – С. 8 – 69.


^ 26. Шевчук В. Біль / В. Шевчук // Сучасність. – 1991. – № 2. – С. 11 – 17.


27. Шевчук В. Брама смертельної тіні / В. Шевчук // Київ. старовина. – 1995. – № 6. – С. 40 – 71.


^ 28. Шевчук В. Вертеп / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1997. – № 81 – 82. – С. 18 – 57.


29. Шевчук В. Вертеп : драма на дві дії / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1997. – № 81 – 82. – С. 18 – 57.


30. Шевчук В. Вулиця. Житомирська оповідь під сурдинку довгого дощу / В. Шевчук // Косень. – 1999. – № 1. – С. 48 – 67 ; № 2 – 3. – С. 51 – 78.


^ 31. Шевчук В. Горбунка Зоя / В. Шевчук // Сучасність. – 1995. – № 3. – С. 9 – 63.


32. Шевчук В. Два соколи : оповід. / В. Шевчук // Світовид. – 1993. – № 3. – С. 41 – 57.

^ 33. Шевчук В. Двері навстіж : ірон.-гот. повість / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1999. – № 116. – С. 7 – 59.


34. Шевчук В. Декоративна жінка / В. Шевчук // Сучасність. – 2003. – № 3. – С. 9 – 58 ; № 4. – С. 54 – 69.


35. Шевчук В. Дім на горі : повість-преамбула (фрагменти) / В. Шевчук // Усе для шк. Укр. л-ра. 11 кл. – К. ; Львів, 2001. – Вип. 12. – С. 23 – 53.


^ 36. Шевчук В. Довгий день без перерви / В. Шевчук // Сучасність. – 1967. – № 5. – С. 5 – 23.


37. Шевчук В. Жінка-змія : оповід. / В. Шевчук // Березіль. – 1994. – № 3 – 6. – С. 86 – 103.


^ 38. Шевчук В. Закон зла (Загублена в часі) : інтелект. детектив / В. Шевчук // Дніпро. – 1999. – № 1 – 2. – С. 57 – 87.


39. Шевчук В. Запах смерті : оповід. / В. Шевчук // Перевал. – 1992. – № 3 – 4. – С. 43 – 48.


^ 40. Шевчук В. Зачинені двері нашого «я»: історія зі сну : мікророман / В. Шевчук // Дніпро. – 1996. – № 1 – 2. – С. 4 – 43 ; № 9 – 10. – С. 5 – 40.


41. Шевчук В. Йоасаф : оповід. / В. Шевчук // Пам’ять століть. – 1997. – № 4. – С. 32 – 46.


42. Шевчук В. Картина на провінційному тлі : картина третя. Погляд збоку / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1995. – № 37 – 38. – С. 6 – 9 ; № 39 – 40. – С. 10 – 13 ; № 41 – 42. – С. 4 – 10 ; № 43 – 44. – С. 10 – 16.


^ 43. Шевчук В. Кінець віку (Вода життя) / В. Шевчук // Сучасність. – 2000. – № 7 – 8. – С. 13 – 49.


44. Шевчук В. Книга історій / В. Шевчук // Сучасність. – 2002. – № 5. – С. 9 – 50 ; № 6. – С. 9 – 44.

45. Шевчук В. Книга історій. Інтелектуальний детектив : повість / В. Шевчук // Сучасність. – 2002. – № 5. – С. 9 – 50 ; № 6. – С. 9 – 44.


^ 46. Шевчук В. Колапсоїд / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2000. – № 132. – С. 3 – 41 ; № 133. – С. 11 – 50.


47. Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту : оповід. / В. Шевчук // Україна. – 1990. – № 22. – С. 6 – 18 ; № 23. – С. 8 – 10.


48. Шевчук В. Кросворд / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2001. – № 140. – С. 3 – 41 ; № 141. – С. 3 – 57 ; № 142. – С. 3 – 57 ; № 143. – С. 3 – 49.


^ 49. Шевчук В. Між двох вогнів : оповід. / В. Шевчук // Вітчизна. – 1996. – № 9 – 10. – С. 64 – 73.


50. Шевчук В. Мій батько надумав садити сади ; «Не співайте мені сеї пісні...» ; Жовтень, місяць, сад... ; У дощовому присмерку / В. Шевчук // Сучасність. – 1962. – № 12. – С. 47 – 57.


51. Шевчук В. Місто, яке мирно живе / В. Шевчук // Укр. мова й л-ра в середн. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 2. – С. 6 – 15.


^ 52. Шевчук В. Місцева зозулька з Ластів’ячого гнізда / В. Шевчук // Сучасність. – 1992. – № 3. – С. 15 – 53.


53. Шевчук В. Мокрі паркани : оповід. / В. Шевчук // Неопалима купина. – 1995. – № 3 – 4. – С. 195 – 206.


^ 54. Шевчук В. Мор (фрагмент з повісті) / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра в шк. – 1999. – № 15 – 16. – С. 3.


55. Шевчук В. На березі часу / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2005. – № 187. – С. 141 – 162 ; № 188. – С. 141 – 170 ; № 189. – С. 128 – 158 ; № 190. – С. 138 – 178 ; № 191. – С. 112 – 145.


56. Шевчук В. На березі часу / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2006. – № 201. – С. 166 – 202 ; № 202. – С. 117 – 155 ; № 203. – С. 135 – 159 ; № 204. – С. 125 – 174.


57. Шевчук В. На березі часу : автобіогр. оповідь-есе / В. Шевчук // Київ. – 2002. – № 4 – 5. – С. 14 – 55 ; № 6. – С. 32 – 120 ; № 7 – 8. – С. 18 – 140.


58. Шевчук В. На березі часу. Мій Житомир. Хата і рід / В. Шевчук // Березіль. – 2004. – № 6 – С. 49 – 86 ; № 7 – 8. – С. 90 – 137 ; № 9. – С. 88 – 140 ; № 10. – С. 51 – 94 ; № 11. – С. 70 – 105.


59. Шевчук В. На березі часу. Останній курс в університеті. 1962 рік [уривки] / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра в шк. – 2003. – № 20. – С. 29 – 32.


60. Шевчук В. На вступі до храму. Мої перші повісті. Самодослідження / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2006. – № 196. – С. 156 – 190 ; № 197. – С. 112 – 142.


61. Шевчук В. На вступі до храму : Роздуми, факти і тексти / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2003. – № 166. – С. 141 – 167 ; № 167. – С. 144 – 162 ; № 168. – С. 96 – 126 ; № 169. – С. 90 – 115.


^ 62. Шевчук В. Навчіться грати в доміно : оповід. / В. Шевчук // Сільський час. – 1999. – 20 серп. – С. 18.


63. Шевчук В. Навчіться грати в доміно : оповід. / В. Шевчук // Ваше здоров’я. – 1999. – 10 верес. – С. 4.


^ 64. Шевчук В. Новели / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2003. – № 167. – С. 144 – 162 ; № 168. – С. 98 – 126 ; № 169. – С. 90 – 115.


65. Шевчук В. Освітлена сонцем кімната : оповід. / В. Шевчук // Хрещатик. – 1992. – 17 берез. – С. 6 ; 18 берез. – С. 6 ; 19 берез. – С. 6.


^ 66. Шевчук В. Останній день : оповід. / В. Шевчук // Київ. старовина. – 1992. – № 3. – С. 30 – 46.


67. Шевчук В. Павло-диякон. Панна квітів (уривок) / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра в шк. – 2002. – № 2. – С. 3 – 8, 20 – 21.


^ 68. Шевчук В. Передухіддя : оповід. / В. Шевчук // Літ. Україна. – 1993. – 22 квіт. – С. 3.


69. Шевчук В. Під синичий подзвін : оповід. / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра в шк. – 2004. – № 25 – 28. – С. 80 – 89.


70. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима. Розмисел / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2008. – № 220 – 221. – С. 251 – 328 ; № 222 – 223. – С. 223 – 265 ; № 224 – 225. – С. 219 – 266 ; № 226 – 227. – С. 170 – 210 ; № 228 – 229. – С. 250 – 292.


71. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима. Розмисел / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2009. – № 230 – 231. – С. 243 – 291.


^ 72. Шевчук В. Полюбовне розлучення : повість / В. Шевчук // Березіль. – 1993. – № 3 – 4. – С. 93 – 128.


73. Шевчук В. Початок жаху : повість / В. Шевчук // Сучасність. – 1993. – № 3. – С. 18 – 66.


74. Шевчук В. Привид мертвого дому : ностальг. повість / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 2. – С. 132 – 192.


^ 75. Шевчук В. Привид мертвого дому : повість / В. Шевчук // Однокласник. – 1994. – № 2. – С. 18 – 20.


76. Шевчук В. Притча про Івана Походячого : оповід. / В. Шевчук // Арка. – 1994. – № 1 (3). – С. 4 – 13.


^ 77. Шевчук В. П’ятий номер : роман / В. Шевчук // Вітчизна. – 1990. – № 5. – С. 20 – 76 ; № 6. – С. 65 – 120.


78. Шевчук В. Рев : оповід. / В. Шевчук // Світо-вид. – 1994. – № 3. – С. 59 – 68.


79. Шевчук В. Розлучення по-українському. Милосердна самаратянка : оповід. / В. Шевчук // Березіль. – 1998. – № 11 – 12. – С. 34 – 84.


^ 80. Шевчук В. Розсічене коло : повість / В. Шевчук // Дзвін. – 1997. – № 7. – С. 3 – 44.


81. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів : автобіогр. нотатки / В. Шевчук // Сл. і час. – 1992. – № 8. – С. 15 – 27.


82. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів : автобіогр. нотатки / В. Шевчук // Усе для шк. Укр. л-ра. 11 кл. – К. : Львів, 2001. – Вип. 12. – С. 4 – 14.


^ 83. Шевчук В. Свічення : драма на дві дії / В. Шевчук // Кіно. Театр. – 1997. – № 2. – С. 16 – 21 ; № 3. – С. 8 – 13.


84. Шевчук В. Свято надії : повість / В. Шевчук // Київ. – 1994. – № 7. – С. 19 – 47.


^ 85. Шевчук В. Син Іуди / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2007. – № 216 – 217. – С. 8 – 52.


86. Шевчук В. Сім зваб ченця Івана із Вишні : іст. роман / В. Шевчук // Вітчизна. – 1991. – № 5. – С. 20 – 94 ; № 6. – С. 45 – 96.


^ 87. Шевчук В. Сім тітоньок великого музиканта : повість / В. Шевчук // Березіль. – 1996. – № 1 – 2. – С. 30 – 117.


88. Шевчук В. Солончак : оповід. / В. Шевчук // Просвіта (Львів). – № 25 (84). – С. 4 – 5.


^ 89. Шевчук В. Сон сподіваної віри / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 1999. – № 118. – С. 130 – 135.


90. Шевчук В. Сонце в тумані : повість / В. Шевчук // Київ. – 1999. – № 7 – 8. – С. 13 – 49 ; № 9 – 10. – С. 69 – 98.


^ 91. Шевчук В. Срібне молоко / В. Шевчук // Сучасність. – 2001. – № 7 – 8. – С. 6 – 68 ; № 9. – С. 13 – 59.


92. Шевчук В. Студент Кощук / В. Шевчук // Кур’єр Крив-басу. – 1994. – № 9. – С. 3 –6.


^ 93. Шевчук В. Сутінки : оповід. / В. Шевчук // Сільський час. – 1999. – 1 січ. – С. 10.


94. Шевчук В. Сфера : повість / В. Шевчук // Дзвін. – 2005. – № 1. – С. 30 – 73.


^ 95. Шевчук В. Тіні зникомі : роман-сімейна хроніка / В. Шевчук // Дзвін. – 2000. – № 3. – С. 3 – 75 ; № 4. – С. 3 – 72.


96. Шевчук В. Три маленькі повісті / В. Шевчук // Дніпро. – 1991. – № 3. – С. 4 – 68.

До видання увійшли повісті: «Втеча», «Коник-стрибунець», «Вологий вітер».


^ 97. Шевчук В. Три фрагменти із сувою мойр / В. Шевчук // Кур’єр Кривбасу. – 2007. – № 208 – 209. – С. 4 – 58.


98. Шевчук В. У глибині заплутаних лісових доріг : оповід. / В. Шевчук // Світо-вид. – 1990. – Вип. 2. – С. 31 – 38.


^ 99. Шевчук В. У пащу дракона / В. Шевчук // Сучасність. – 1994. – № 3. – С. 24 – 75.


100. Шевчук В. У хаті чорного світу : новела / В. Шевчук // Літ. Україна. – 1991. – 27 черв. – С. 5.


101. Шевчук В. Це була весна : новела / В. Шевчук // Одно-класник. – 1993. – № 2. – С. 37 – 40.


102. Шевчук В. Чарівник : оповід. / В. Шевчук // Київ. правда. – 1996. – 21 берез. – С. 4.


103. Шевчук В. Чорна кішка, яка шукала батька. Маленька повість / В. Шевчук // Київ. – 2004. – № 1 – 2. – С. 37 – 67.


104. Шевчук В. Чортиця : повість / В. Шевчук // Київ. – 1992. – № 5. – С. 3 – 58.


105. Шевчук В. Чотири сестри : казка / В. Шевчук // Березіль. – 1992. – № 3 – 4. – С. 48 – 62.


106. Шевчук В. Школа : новела / В. Шевчук // Сільський час. – 1999. – 23 квіт. – С. 18.


107. Шевчук В. Юнаки з вогненної печі. Записки нестандартного чоловіка / В. Шевчук // Дзвін. – 1996. – № 1. – С. 3 – 52 ; № 2. – С. – 3 – 74 ; № 3. – С. 91 – 112.


3. Твори, видруковані у збірках, антологіях


108. Винничук Ю. Чорт зна що. Мітологія / Ю. Винничук ; твори та передм. В. Шевчука. – Львів, 2004. – С. 67 – 72, 344 – 357, 629 – 642, 690 – 706.


109. Давня українська література. Твори / упоряд. О. Слі-пушко. – К. : Шк., 2005. – С. 68 – 70, 134 – 144, 197 – 199, 199 – 201, 221 – 234, 260 – 290, 301 – 346.


110. Давня українська література. Хрестоматія / упоряд. О. Білецький. – 3-є вид. – К. : Рад. шк., 1993. – 672 с.


111. Дерево пам’яті. Книга українського історичного оповідання : У 4-х вип. / упоряд. В. Шевчук. – К. : Веселка. – . –

Вип. 1. – 1990. – С. 5 – 16, 255 – 259, 298 – 312, 359 – 373, 401 – 418, 542 – 548.

Вип. 2. – 1992. – С. 168 – 191.

Вип. 3. – С. 272 – 291.

Вип. 4. – 1995. – С. 217 – 233.


112. Слобожанська хвиля : навч. посіб.-хрестоматія з укр. л-ри північ. Слобожанщини / авт.-упоряд. В. В. Олефіренко. – Донецьк, 2005. – С. 21 – 24, 31 – 34.


113. Українська мала проза ХХ ст. Антологія / упоряд. В. Агеєва. – К., 2007. – С. 1253 – 1314.


114. Шевчук В. В місті руїн (Люба) : повість / В. Шевчук // Світло спілкування. – 2007. – Спец. вип. – С. 237 – 302.


115. Шевчук В. Дорога : оповід. / В. Шевчук // Українське слово. Хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст. : у 4-х кн. Кн. 3 / упоряд. : В. Яременко, Є. Федоренко. – К. : Рось, 1994. – С. 468 – 479.


116. Шевчук В. Золотий стіл : казка / В. Шевчук // Диво-світ «Веселки». Антологія л-ри для дітей та юнацтва : у 3-х т. Т. 3 / упоряд. Б. Й. Чайковський. – К. : Веселка, 2005. – С. 401 – 407.


117. Шевчук В. Казка для малого листоноші. Поглинач запахів. Слуга нещасть. / В. Шевчук // Сучасне фантастичне оповідання / редкол. : В. О. Шевчук (голова) та ін. ; упоряд. О. К. Тес-ленко ; авт. післямова О. П. Ємченко. – Київ : Молодь, 1990. – С. 225 – 265.


118. Шевчук В. Мандрівна дівчинка. Золотий стіл : урив. із казок / В. Шевчук // Хрещатий барвінок. Читанка. 2 кл. / Б. Че-пурко. – Львів, 2004. – С. 176, 193 – 194.


119. Шевчук В. Мій батько надумав садити сад; Середохрестя : уривки / В. Шевчук // Хрестоматія з нової української літератури / упоряд. О. Копач. – Львів : Каменяр, 1993. – С. 247 – 255.


120. Шевчук В. Місцева зозулька з Ластів’ячого гнізда / В. Шевчук // Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа-лабораторія сучасної української прози, де ведуться експерименти для протидії чужим культурним агресіям : зб. / упоряд., передм., літ. ред. В. Даниленка. – К. : Генеза, 1997. – С. 13 – 85.


121. Шевчук В. На полі смиренному : уривки з роману / В. Шевчук // Українська література. 11 кл. : хрестоматія / упоряд. : Р. В. Мовчан, Ю. І. Ковалів. – К. ; Ірпінь, 1998. – С. 528 – 550.


122. Шевчук В. Ніч / В. Шевчук // Скрипторій історичної прози. – Львів, 1996. – С. 295 – 313.


123. Шевчук В. Панна квітів : казка / В. Шевчук // Допитливому читачеві. Хрестоматія з української літератури. 5 кл. / упоряд. Р. В. Мовчан. – К. : Генеза, 2005. – С. 171 – 192.


124. Шевчук В. Панна сотниківна : оповід. / В. Шевчук // Українське слово. Хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст. : у 4-х кн. Кн. 3 / упоряд. : В. Яременко, Є. Федоренко. – К. : Рось, 1994. – С. 479 – 493.


125. Шевчук В. Проти вікон. Барви осіннього саду. Вечір святої осені : урив. / В. Шевчук // На тихі води, на ясні зорі : зб. / упоряд. : Г. Ткаченко, Т. Качанова. – К. : Веселка, 2002. – С. 53, 173 – 174, 193 – 194.


126. Шевчук В. Птахи з невидимого острова / В. Шевчук // Антологія модерної української драми / ред., упоряд. і авт. вступ. статей Л. Залеська-Онишкевич. – Київ; Едмонтон; Торонто, 1998. – С. 479 – 517.


127. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів, почуттів / В. Шевчук // Українс
еще рефераты
Еще работы по разное