Реферат: Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку

ПАТ «А-БАНК» Річний звіт станом на кінець дня 31 грудня 2009 року


Загальна інформація про діяльність Банку


Найменування Банку

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК»

Скорочене офіційне найменування

ПАТ «А-БАНК»

Місцезнаходження Банку

49074, Україна, м. Дніпропетровськ, вул.Батумська, 11

Організаційно-правова форма Банку

Публічне акціонерне товариство

Звітна дата за звітний період

Річний звіт складено за станом на кінець дня 31 грудня 2009 року

^ Функціональна валюта звітності та одиниці її виміру

Звіт складено в тисячах гривень

Вищий орган управління Банком

Загальні збори акціонерів


^ Види діяльності, яку здійснює та має здійснювати Банк


Банк є універсальною установою, яка згідно з чинним законодавством може надавати широкий спектр банківських послуг.

Відповідно до Ліцензії № 16 від 09.10.2010 р. (раніше відповідно до Ліцензії № 16 від 19.10.2007 р. ) Банк має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому  числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використання цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Відповідно до Дозволу № 16-2 від 19.10.2007 р. Банк мав право здійснювати операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та статті четвертої 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до дозволу:

операції з валютними цінностями;

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

відкриття кореспондентських рахунків в банках (нерезидентів) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.


10 жовтня 2009 р. Банк отримав Дозвіл № 16-3, згідно з яким Банк має право здійснювати операції, які були зазначені у Дозволі № 16-2 від 22.12.2008р. з доданням пунктів:

операції з готівкою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;

операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами - резидентами;

торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій);

торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Банк здійснює перераховані вище операції на підставі договорів, в яких визначаються права, обов'язки, відповідальність сторін, строки, процентні ставки, інші умови, які не суперечать чинному законодавству. За цими контрактами Банк встановлює розмір процентної ставки в залежності від специфіки операції.


^ Стратегічна мета Банку


Стратегічна мета Банку - стати банком, що найдинамічніше розвивається серед усіх невеликих банків України за рахунок активного залучення коштів на обслуговування фізичних осіб і досягти одного з найменших у країні показника проблемності активів за рахунок якісного управління ризиками.

    Згідно  зі Стратегією ПАТ «А-БАНК» на 2010р.  цілями Банку є:

збільшення клієнтської бази за рахунок підвищення ефективності продаж банківських послуг та підвищення якості обслуговування клієнтів;

підвищення продуктивності праці співробітників за рахунок навчання і витіснення низькоефективних співробітників;

беззбиткова робота відділень.  

Досягнення  максимальної економічної ефективності буде реалізовано шляхом залучення та роздрібного банківського обслуговування фізичних та юридичних осіб, враховуючи такі стратегічні установки:

зростання клієнтської бази;

диверсифікація активів та пасивів за строками;

завойовування ринку переказів за рахунок залучення потенційних сегментів клієнтів у відділення Банка: грузоперевізники; студенти, в т.ч. нерезиденти, страхові компанії; туристичні фірми; шлюбні агентства; національні громади; фірми і організації, що наймають сезонних робітників, приватні підприємці;

поліпшення якості обслуговування клієнтів (вдосконалення професіоналізму, скорочення часу проведення касових операцій);

збільшення кількості активних кредитних карт;

підвищення активності банківської діяльності.



^ Спеціалізація Банку


ПАТ «А-БАНК» є універсальним банком, який динамічно розвивається та надає якісні банківські послуги переважно індивідуальним клієнтам.

Мета Банку - бути надійним банком України, орієнтованим на інтереси клієнтів, надаючи їм якісне обслуговування та пропонуючи інноваційні продукти.


^ Характеристика банківської діяльності


Протягом звітного року Банк продовжував втілювати основні напрямки стратегічної мети, одночасно намагаючись поліпшити показники за всіма видами своєї діяльності та урізноманітнити спектр послуг клієнтам.

Згідно рейтингів Асоціації українських банків в грудні 2009 р. серед 159 банків України ПАТ «А-БАНК» за основними показниками займав наступні місця:

фінансовий результат 27,89 млн. грн. – 8 місце;

капітал 178,9 млн. грн. – 83 місце;

активи 946,48 млн.грн. – 83 місце (за розподілом по групам відповідно до методики НБУ – Банк знаходиться в 4 групі);

кредитно-інвестиційний портфель 803,16 млн.грн. – 77 місце;

зобов’язання 767,55 млн. грн. – 83 місце;

депозити фізичних осіб – 169,49 млн. грн. – 90 місце.



Основним джерелом ресурсів в звітному році стали кошти, залучені на умовах міжбанківського кредитування (75% зобов’язань).

Протягом звітного року Банком було зареєстровано 23 відділення, закрито 187 відділень, загальна кількість відділень на кінець року – 54, які знаходяться на всій території України.


^ Результати від банківських та інших операцій


За даними балансу на кінець дня 31.12.2009 р. активи ПАТ “А-БАНК” збільшилися на 143 548 тис.грн. (на 17,88 %) у порівнянні з кінцем попереднього фінансового року і склали 946 481 тис. грн. в основному за рахунок наступних статей балансу:

“Грошові кошти та їх еквіваленти“ збільшились на 11 624 тис.грн. (на 21,06%) , при цьму кошти на коррахунках в НБУ збільшилися на 30 432 тис.грн. (у 10,47 разів) та становлять на звітну дату 33 646 тис.грн.,

“Кредити та заборгованість клієнтів” збільшились на 128 827 тис. грн. (на 17,85%) , при цьому кредити юридичним особам зросли на 266 395 тис. грн. (у 21,79 рази) і становлять 279 235 тис. грн., що є значною мірою наслідком виконання договору відступлення прав вимоги, згідно з яким ПАТ “А-БАНК” став новим кредитором, а кредити фізичних осіб зменшились на 108 975 тис.грн. (на 13,43%).

Також відбулося збільшення суми заборгованості за просроченими кредитами на 14 139  тис. грн. (на 42,50%), просроченими нарахованими процентними доходами на 12 973 тис. грн. (на 150,45 %), та зменшення суми просрочених нарахованих комісійних доходів на 5 472 тис. грн. (на 50,72 %) значною мірою у зв’язку із списанням за рахунок сформованих резервів .

Станом на кінець дня 31.12.2009 р. зобов’язання банку збільшились на 115 657 тис. грн. ( на 17,74 %) у порівнянні з кінцем попереднього фінансового року і склали 767 552 тис. грн. в основному за рахунок наступних статей балансу:

“Кошти банків” збільшились на 114 152 тис. грн.(на 24,70 %), у тому числі кошти банків у національній валюті зросли на 206 549 тис.грн. (у 428,64 рази), а у іноземній валюті зменшились на 92 397 тис.грн. (на 20,02%);

“Кошти фізичних осіб” з початку року збільшились на 106 718 тис. грн. (на 155,42%), у тому числі кошти в іноземній валюті збільшилися на 103 834 тис.грн. (на 275,27 %);

“Кошти юридичних осіб” зменшились на 109 734 тис. грн.(на 95,28%).



Власний капітал ПАТ “А-БАНК” станом на кінець дня 31.12.2009р. збільшився на 27 891 тис. грн. та склав 178 929 тис. грн. за рахунок прибутку поточного року.

За даними Звіту про фінансові результати станом на кінець дня 31.12.2009р. чисті процентні доходи банку зменшились на 6 356 тис. грн. (на 9,03%) у порівнянні з 2008 роком і склали 64 020 тис. грн., чисті комісійні доходи зменшились на 24 572 тис. грн. (на 38,60%) та склали 39 095 тис. грн.

У звітному році зменшились видатки на формування резервів під заборгованість за кредитами на 19 839 тис. грн. (на 29,51%) у порівнянні з 2008 роком та склали 45 340 тис. грн. , також зменшились адміністративні та інші операційні витрати на 11 389 тис.грн. (на 25,90%) та склали 32 588 тис.грн.

Чистий прибуток банку станом на кінець дня 31.12.2009р. становить 27 891 тис. грн., що на 6 874 тис. грн. (на 32,71%) більше у порівнянні з 2008 роком.


^ Опис кожного сегменту контрагентів


У процесі своєї банківської діяльності Банк активно взаємодіє не лише із своїми клієнтами, але й з зовнішніми організаціями. Всіх контрагентів Банку можна класифікувати наступним чином:



Загальнодержавні органи влади:

Кабінет Міністрів України,

Національний банк України,

Державна податкова адміністрація України,

інші.

Небанківські фінансові організації:

страхові компанії,

Пенсійний фонд України,

інші.

Банки-кореспонденти:

українські,

зарубіжні.

Аудиторські організації.

Банківські об’єднання і союзи.

Клієнти Банку:

суб’єкти господарювання,

фізичні особи.



^ Типи рахунків

2009 рік

2008 рік

 

 

 

Суб’єктів господарювання на вимогу

1 969

1 058

Фізичних осіб на вимогу

25 387

106 477

^ Всього рахунків на вимогу

27 356

107 535

 

 

 

Суб’єктів господарювання строкових

294

4

Фізичних осіб строкових

36 354

13 519

^ Всього рахунків строкових коштів

36 648

13 523

 

 

 

Всього рахунків суб’єктів господарювання

2 263

1 062

Всього рахунків фізичних осіб

61 741

119 996

Разом

64 004

121 058



Злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення Банків


За рішенням загальних зборів акціонерів від 14.05.2009 р. тип Банку з ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК».

24.09.2009 р. був зареєстрований Статут ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», в якому змінено тип акціонерного товариства, та було одержано свідоцтво про державну реєстрацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК».


^ Управління ризиками


Управління ризиками – моніторинг і контроль рівня і концентрації ризиків, що виникають у зв'язку з діяльністю Банку. Основні категорії ризику, що властиві бізнесу Банку:

кредитний ризик,

ринковий ризик,

географічний ризик,

ризик ліквідності,

операційний ризик,

юридичний ризик.

Політика Банку в області управління ризиками дозволяє виявляти та аналізувати всі типи ризиків, встановлювати прийнятні ліміти і проводити відповідний моніторинг на постійній основі, спираючись на передові адміністративні і інформаційні системи.

Банк здійснює управління ризиками, спираючись на принципи безперервності, передбачливості і хеджування. Методи і системи управління ризиками, що використовуються Банком, постійно модифікуються, відображаючи зміни умов ринку і продуктів.


^ Органи управління ризиками


Політика управління ризиками, моніторинг і контроль здійснюються Кредитним Комітетом під спостереженням Наглядової Ради, як найвищого наглядового органу Банку.

При цьому використовують наступні механізми:

щотижневі розрахунки рівня кредитних ризиків в розрізі співробітників, бізнесів, продуктів, кредитних програм, точок продажів, регіонів;

розрахунки рівня проблемності кредитних карт;

централізоване блокування операцій співробітників і точок продажів на основі перевищення заданого прийнятного рівня ризику;

оцінка рівня проблемності класичних кредитів і прогнозування провізій на основі статистики дефолтів в розрізі програм на терміні оборотності кредитного портфеля і бізнесів, розрахунок рівня PD (вірогідність дефолта), LGD (Loss Given Default), LIP ( Loss Identification Period ), оцінка EL - Expected Loss по кредитному портфелю продукту;

оцінка рівня проблемності кредитних карт на основі матриць міграції на терміні оборотності карткового портфеля в розрізі продуктів;

централізована передача активів у виробництво колекторних агентств;

формування правил і алгоритмів для розпізнавання і превентивного виявлення шахрайських операцій на основі аналізу часових рядів баз даних (активності операцій в розрізі точки продажів і співробітників, пікового аналізу по авторизації кредитних карт, аналіз відхилень);

аналіз сегментів клієнтської бази, в яких поля даних заповнені неправильно, не заповнені, є вірогідність умисного невірного заповнення, а також виявлення додаткових взаємозв'язків, що описують підозрілі операції.



^ Кредитний Комітет

 До складу Кредитного Комітету входять:

Голова Комітету – Голова Правління Банку,

Заступник Голови Комітету - керівник Малого та середнього бізнесу ,

Відповідальний секретар Комітету – керівник Департамента кредитних операцій і операцій с цінними паперами,

Члени Комітету – головний бухгалтер, керівник роздрібного бізнесу, заступник головного бухгалтера,

Секретар Комітету (без права голосу).


Відповідно до Положення про Кредитний комітет рішення Кредитного Комітету є правомочними, якщо в роботі засідання бере участь не меншого 2/3 складу, і за нього проголосували більшість присутніх членів Комітету. У разі рівності голосів думка Голови Комітету є вирішальною. У випадку, якщо за рішення проголосували більшість членів комітету, але Голова не згоден з ним, Голова має право накласти вето на ухвалене рішення.

Основні завдання і питання, що розглядаються на Кредитному Комітеті:

Розробка кредитної політики

Затвердження понадлімітних кредитних операцій, лімітів на банки-контрагенти

Моніторинг ефективності кредитної діяльності і якості кредитного портфеля Банку

Розгляд великих кредитних проектів

Визначають цінову політику Банку на основі моніторингу відсоткових ставок в різних валютах основних банків-конкурентів і ситуації на ринку.

 Засідання Кредитного комітету проводяться один раз на тиждень.

У першому кварталі 2009 році створені Тарифний комітет та Комітет з управління активами та пасивами.


^ Основні ризики

У звітному році Банк приділяв значну увагу управлінню ризиками, формуванню адекватних провізій на покриття ризиків. При цьому Банк поділяє ризики на наступні види:

Ризик в розрізі позичальника або індивідуальний ризик (корпоративний клієнт, банк-контрагент, приватна особа і т.д.).

Ризик концентрації (галузевої, регіональний і т.д.).

Портфельний ризик.

 

Банк використовує різні методи захисту від численних ризиків. Серед них можна виділити управління якістю та диверсифікацію.


^ Управлінням якістю – здатність керівників і співробітників Банку вирішувати виникаючі проблеми до того, як вони стануть серйозними ускладненням для Банку.


Диверсифікація – розподіл кредитів і депозитів Банку між широким колом клієнтів, різні галузі промисловості з різноманітними джерелами прибутку, залучення клієнтів з різних географічних районів. Такі форми диверсифікації найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли прибутки від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах. У цьому випадку зменшення прибутків, що поступають від однієї групи клієнтів, компенсується збільшенням прибутків від іншої групи.

Основна сутність управління ризиками полягає в аналізі фінансового становища Банку та його підрозділів, оцінці ризиків здійснення конкретних операцій Банку і розробка найбільш оптимальних рішень з точки зору мінімізації можливих втрат при їх проведенні.

Основними принципами управління ризиками є виваженість, обережність, участь, безперервність, хеджування.

Основними принципами управління ризиками є:

лімітування – обмеження фінансових потоків, спрямованих у зовнішнє середовище (прикладом може бути встановлення лімітів повноважень при прийнятті рішень про здійснення операцій, лімітування величини позики, що видається одному позичальнику і т.д.);

прийняття забезпечення – зниження суми можливого збитку шляхом покриття ризиків ліквідним забезпеченням;

диверсифікація ризику – розподіл фінансових потоків з метою забезпечення загальної стійкості Банку до ризиків. Такі форми диверсифікації найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли прибутки, які надходять від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах. У цьому випадку зменшення прибутків, що поступають від однієї групи клієнтів, компенсується збільшенням прибутків від іншої групи;

створення резервів – передбачає формування резервів для покриття можливих збитків в майбутньому;

отримання додаткової інформації – найбільш ефективний спосіб зниження ризику, оскільки більшість помилкових рішень пов'язана з недостатністю інформації. Чим більше інформації, тим менший ризик.



Управління кредитним ризиком


^ Кредитний ризик – ризик неповернення або повернення не в термін наданого кредиту та нарахованих процентів.

Управління здійснюється шляхом прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети отримання максимально можливих прибутків при мінімальному ризику збитків на основі проведення кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля кожного бізнесу.

Основними способами управління кредитним ризиком, якими користувався Банк у звітному році, були:

-  Резервування. Формування резерву на покриття можливих збитків за кредитами проводилось у відповідності з вимогами Постанови Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279 з останніми змінами та доповненнями.


- Лімітування.

Для обмеження ризиків, що приймаються Банком, при проведенні активних операцій в Банку діє система лімітування. Ліміти повноважень встановлюються централізовані відповідно до ієрархії системи. Повноваження встановлюються конкретному співробітнику і являються іменними.

У разі перевищення ліміту повноважень керівника регіонального підрозділу дозвіл на видачу кредиту видається Головним Офісом, згідно діючим процедурам Банку.

Ліміт повноважень Голови правління Банку є максимальним и залежить від програми кредитування, всі заступники мають ліміти. По роздрібних кредитах, що надаються в точках продажів, операції авторизуються на рівні кредитного центру ГО. Управління кредитним ризиком підкріплюється автоматичним запитом в базу чорного списку і кредитну історію клієнта.

- Диверсифікація. Рівень можливих і реальних втрат від неповернених кредитів може бути успішно зменшений за рахунок залучення великої кількості незалежних один від одного позичальників на різних умовах платності, строковості, галузевих ознак, циклічності обороту і т.д. Збалансований таким чином кредитний портфель є диверсифікованим. Географічна диверсифікація досягається за рахунок лімітування операцій в розрізі областей України.

Стратегія Банку була направлена на кредитування фізичних осіб, оскільки з ними пов'язаний менший кредитний ризик в порівнянні з кредитуванням великих корпоративних клієнтів.

- ^ Прийняття забезпечення.

Цей спосіб дозволяє забезпечити покриття можливих втрат при неповерненні тіла кредиту і процентів за ним, тому забезпечення повинно відповідати низці вимог, основними з яких є: ліквідність, законність, можливість довгострокового зберігання. Банк проводить обачну заставну політику, засновану на ретельній перевірці і оцінці вартості забезпечення. Гарантувати достатність пропонованого забезпечення для покриття того або іншого конкретного кредиту у разі погіршення якості такого кредиту в плані його вартості – це мета забезпечення. З тим, щоб звести до мінімуму кредитний ризик значна частина кредитного портфеля складається з короткострокових схем кредитування. Кредитні продукти, за винятком крайніх рідкісних ситуацій, видаються тільки тим клієнтам, які мають рахунки в Банку.

- Моніторинг і відпрацювання проблемних активів.

Моніторинг і відпрацювання проблемних активів здійснюється по технологічній карті. Дана карта припускає:

щоденний аналіз динаміки проблемної заборгованості в розрізі продуктів, регіонів, співробітників;

профілактику виникнення простроченої заборгованості;

контроль рівня перших неплатежів;

відпрацювання заборгованості на термінах прострочення 1-15 днів співробітниками, що мають ліміти повноважень і що ухвалили кредитне рішення;

погашення заборгованості з терміном прострочення більше 15 днів силами колекторного агентства;

відпрацювання заставних кредитів на терміні більше 90 днів шляхом проведення претензійно-позовної роботи .

При моніторингу активів в щоденному режимі аналізується рівень проблемної заборгованості в динаміці в розрізі продуктів і регіонів. При цьому під проблемною заборгованістю розуміється заборгованість з терміном прострочення платежу більше 30 днів.

При відпрацюванні простроченої заборгованості з терміном прострочення 1-15 днів особлива увага приділяється інформуванню клієнта про виникле порушення графіка платежів. Основна маса клієнтів, допускає подібні прострочення по елементарній забудькуватості або за поточними обставинами. Виняток становлять лише клієнти, що допустили прострочення першого платежу по кредиту - оскільки таке порушення платежів свідчить про потенційно шахрайський характер операції.

До відпрацюванні простроченої заборгованості відразу підключається Юридичний департамент. Технологія відпрацювання активів за програмою Житло в кредит передбачає відпрацювання заборгованості юридичним Департаментом шляхом проведення претензійно - позовної роботи без передачі активу у виробництво служби безпеки.

Банком проводиться щоденний моніторинг рівня ризику в розрізі продуктів, регіонів, точок продажів, співробітників. Найбільш проблемні точки продажу при перевищенні заданого рівня проблемної в розрізі продукту блокуються на можливість авторизації операції. Аналогічний підхід застосовується до блокування логінів співробітників, що перевищили допустимий рівень проблемної заборгованості в персональному кредитному портфелі.

Для організації інформації про стан кредитного портфеля точки продажу і співробітника використовуються інформаційні системи, що дозволяють отримати дані про якість портфеля в розрізі регіональних підрозділів в цілому, відділень і торгових точок продажу. Крім того співробітник може отримати інформацію про свій персональний портфель, ввівши на інформаційному порталі «Моніторинг» свій логін в полі особи, що ухвалив рішення про проведення операції або в полі менеджер. При цьому система дозволяє вивантажувати інформацію як в цілому про якість портфеля, так і в розрізі операцій в динаміці. При вході на корпоративний сайт система дозволяє отримати інформацію про проблемні операції, завантажуючи цю інформацію автоматично. Працює також система адресної електронної розсилки e-mail повідомлень про проблемні операції всім особам, причетним до даної операції, включаючи менеджера і експерта.


^ Управління ризиком ліквідності  


Аналітичні огляди стану ліквідності і наведені нижче розрахунки є предметом обговорення і прийняття рішень з питань управління на засіданнях Кредитного комітету.

Управління ризиком ліквідності у Банку здійснюється за наступними основними напрямками:

управління і контроль за дотриманням нормативних вимог НБУ за показниками миттєвої (Н4), поточної (Н5), короткострокової (Н6) ліквідності здійснюється на підставі Інструкції НБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (Постанова № 368 від 28.08.2001г з урахуванням змін) .

управління і контроль за дотриманням норми обов'язкового резерву на кореспондентському рахунку в НБУ здійснюється на підставі "Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" (Постанова НБУ № 91 від 16.03.2006р.);

до регіональних підрозділів у випадку порушення внутрішніх вимог по нормі резервування Головним офісом пред'являються штрафні та адміністративні санкції;

стан виконання регіональними підрозділами резервних вимог враховуються при розгляді підсумків роботи регіональних підрозділів.

Для оцінки ризику ліквідності проводиться розрахунок декількох основних показників абсолютного і відносного характеру:

"Чистий розрив" - різниця між активами і пасивами за відповідним строком; відображає миттєвий розрив по строку;

"Сукупний розрив" - різниця між активами і пасивами наростаючим підсумком по заданих строках; дає представлення про надлишок або недоліку коштів на різних строках у майбутньому, відображає вплив накопиченого ризику за попередні періоди (або його відсутність);

"Сукупний розрив у відносній величині" - співвідношення потоків активів і пасивів, розрахованих наростаючим підсумком;

"Сукупний розрив/Загальний обсяг активів" - відображає співвідношення розміру не покриття пасивів активами відповідного строку погашення до загального обсягу активів.

Розрахунок і контроль відповідності показників розриву ліквідності встановленим в залежності від виду валюти та строку погашення припустимим значенням (наведеним нижче) проводиться щодня.

Строк

Валюта

до 14 днів

Від 14 днів до 1 місяця

Від 1 місяця до 2 місяців

Від 2 місяців до 3 місяців

Від 3 місяців до 6 місяців

Від 6 місяців до 9 місяців

Від 9 місяців до 12 місяців

UAH, USD

-12%

-7%

12%

-15%

-15%

-15%

-20%

RUR, EUR

-15%

-10%

15%

-15%

-15%

-15%

-20%



Банк розробив Стратегію управління ризиком ліквідності. В даному документі викладені основні цілі, напрямки, принципи, розподіл повноважень управління ризиком ліквідності в банку.

 Аналітичні огляди стану ліквідності і вищенаведені розрахунки надаються керівництву банку за відповідними запитами, вони можуть бути предметом обговорення та прийняття рішень щодо питань керування на засіданнях Кредитного комітету.


^ Управління ринковим ризиком 


Ринковий ризик – ризик втрат за балансовими та позабалансовими позиціями, які пов'язані з коливанням ринкових цін і котирувань.

Групу ризиків, визначених як ринкові ризики, банк класифікує таким чином: процентний i валютний ризики.


^ Процентний ризик – небезпека того, що зменшиться ринкова вартість капіталу внаслідок зміни процентних ставок на ринку. Цей ризик стосується як прибутків банку, так і економічної вартості його активів, зобов'язань і позабалансових інструментів.

Процентна політика затверджується та, при необхідності, переглядається рішеннями Кредитного комітету.

Головним органом, що забезпечує реалізацію процентної політики банку, є Кредитний комітет Банку як найбільш оперативний колегіальний орган.

В обов’язки Кредитного комітету за даним напрямком входить:

щотижневий моніторинг та затвердження процентних ставок за активами та пасивами Банку;

моніторинг здійснюється у розрізі бізнесових напрямків Банку, продуктових рядів та видів валют;

актуалізація процентних ставок фіксується протоколом Кредитного комітету.

У випадках впровадження нових банківських продуктів або при значному коливанні процентних ставок на ринку (20-25%) доведення нових ставок до регіональних підрозділів може здійснюватися відповідними наказами.

Зміна процентних ставок може здійснюватися у випадку:

значних коливань ставок на ринку;

зміни облікової ставки НБУ;

в залежності від стану ресурсної позиції Банку;

регламентації ставок НБУ.

При оцінці процентного ризику в якості допоміжного інструменту Банком використовується метод і модель „ГЕПу” (розриву), як спрощений індикатор процентного ризику. Банк намагається звести значення розриву (ГЕПу) до мінімуму, щоб нейтралізувати вплив зміни процентних ставок на свою доходність. Однак, він розуміє, що повністю нейтралізувати процентний ризик неможливо.

Необхідно зазначити, що фінансовий ринок України ще не є в достатній мірі стабільним. Тому менеджмент Банку вбачає завдання управління процентним ризиком у мінімізації ризику в межах підтримання та збереження Банком ліквідності, оскільки це значний фактор для роботи на українському фінансовому ринку.


^ Валютний ризик – імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до появи збитків внаслідок зміни ринкової вартості активів або пасивів. Банки, виходячи на валютний ринок, котують ставки своїх клієнтів, при цьому займаючи відкриті валютні позиції у різних валютах.

Валютні ризики, пов'язані з відкритими позиціями, особливо гостро зростають в періоди серйозних коливань обмінних курсів. Основною рисою ризикових випадків, які відносяться до ринкового ризику, є та, що подібні випадки наступають внаслідок несприятливої зміни загально ринкової ситуації. При настанні подібної ситуації вартість активів має тенденцію до зниження протягом короткострокового періоду, що викликає розрив ліквідності. Найбільш первинним при цьому є ризик зміни відсоткових ставок, що веде до зниження вартості деяких фінансових активів, або зміни кон'юнктури валютного ринку.


^ Управління валютним ризиком.


Відкриття позицій і встановлення лімітів по валютним позиціям Банк здійснює в межах виконання нормативних вимог. Згідно Постанові Правління НБУ №290 від 12.08.2005р.(із змінами ,що зазначені Постановою Правління НБУ №107 від 28.02.2009р.) встановлені ліміти відкритої валютної позиції:

ліміт загальної відкритої валютної позиції банку – не більше 30% регулятивного капіталу;

ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції не більше 20% регулятивного капіталу;

ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції – не більше 10% регулятивного капіталу.

Управління валютним ризиком здійснюється шляхом лімітування відкритої валютної позиції.


^ Управління операційним ризиком 


Операційний ризик – ризик фінансових втрат, пов'язаних з управлінськими помилками, шахрайством, неефективністю наданих послуг, неможливістю своєчасного вживання Банком заходів по усуненню загроз інтересам Банку, зокрема, з боку його співробітників, що зловживають своїми повноваженнями або тих, хто веде свою діяльність з порушенням етичних норм і невиправдано високими ризиками, які призводять до послаблення позицій Банку на ринку.

Операційний ризик Банк класифікує як:

ризик збитку, який виникає через різноманітні людські помилки або збої технічного обладнання;

технологічний ризик;

ризик збитку, який виникає через непередбачені платежі;

адміністративний або правовий ризик. 

На основі класифікатора і підходів до кількісної оцінки була розроблена карта операційних ризиків Банку.  Цей вид ризику неухильно зростає разом із операціями роздрiбного i карткового  кредитування

У помірній зоні операційних ризиків знаходиться ризик  помилок касових співробітників при проведенні касових операцій. До значущих операційних ризиків 3-х осіб можна віднести ризик пошкодження майна в результаті вандальних дій 3-х осіб  (виведення з ладу і пошкодження банкоматів, пошкодження основних засобів, тощо).

 Однією з найважливіших цілей управління банківськими ризиками є запобігання одноразовим значним по величині збиткам, котрi можуть мати наднегативні для Банку наслідки.


^ Управління капіталом.

Управління капіталом банку спрямовано на досягнення наступних цілей:

дотримання вимог щодо капіталу, встановлених НБУ;

забезпечення спроможності банку функціонувати у якості безперервно діючого підприємства;

підтримання рівня капіталу, необхідного для дотримання нормативів капіталу на рівні не нижче нормативного згідно з вимогами НБУ, а саме платоспроможність (норматив Н2) на рівні не нижче 10% та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (норматив Н3) на рівні не нижче 9%.

Банк працює в межах дотримання норм за показниками капіталу, а саме мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності регулятивного капіталу (Н2), співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), у відповідності з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена Постановою Правління Національного банку України №368 від 28.08.2001р.


^ Фонд гарантування вкладів фізичних осіб


ПАТ «А-БАНК» є постійним учасником системи гарантування вкладів населення. Згідно Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №639-VI от 30.10.2008 г, розмір повернення коштів по вкладам, враховуючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 05.11.08 г. збільшено до 150 000 гривень.


Платоспроможність Банку


За минулий період (2009р.) обсяг регулятивного капіталу Банку збільшився на 12 677 тис. грн. (8,78%) і склав 157 066 тис. грн. (Примітка 28 «Управління капіталом»).

Основний капітал збільшився на 10 719 тис. грн. за рахунок збільшення резервних фондів на 10 719 тис. грн. у результаті розподілу прибутку, отриманого у 2008 році;

Додатковий капітал збільшився на 1 957 тис. грн., за рахунок:

Отримання прибутку звітного року в обсязі 39 176 тис. грн. (збільшення й