Реферат: Методика аудиту операцій з оцінки активів Методика аудиту іншого додаткового капіталу Узагальнення результатів та складання аудиторського висновку

diplomukr.com.ua - Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность, прямое общение с автором – гарантировано.



«Облік і аудит додаткового капіталу в ТОВ»


Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ І. Теоретичний зміст категорії додаткового капіталу та його правове

Регулювання……………………………………………………………………….8

1.1. Додатковий капітал як компонент власного капіталу підприємства……8

1.2. Нормативно правове регулювання операцій з формування додаткового капіталу товариства з обмеженою відповідальністю………………………….23

1.3. Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ «Антал ПЛЮС»…………………………………………………………………………...28

РОЗДІЛ ІІ. Організація обліку додаткового капіталу…………………………41

2.1. Організація аналітичного та синтетичного обліку операцій з до оцінки активів……………………………………………………………………………41

2.2. Організація аналітичного та синтетичного обліку іншого вкладеного капіталу, до оцінених активів, безкоштовно одержаних необоротних активів та іншого додаткового капіталу………………………………………………..49

2.3 Шляхи удосконалення обліку операцій з додатковим капіталом на основі автоматизації……………………………………………………………………..61

РОЗДІЛ ІІІ. Аудит додаткового капіталу………………………………………76

3.1 Аналіз операцій з додатковим капіталом………………………………….76

3.2 Методика аудиту операцій з оцінки активів………………………………81

3.3 Методика аудиту іншого додаткового капіталу…………………………..86

3.4 Узагальнення результатів та складання аудиторського висновку………90

Висновки………………………………………………………………………..101

Список використаної літератури………………………………………………104

Додатки………………………………………………………………………….112

ВСТУП

^ Актуальність теми. Невпинний перехід України до ринкової економіки, розширення та поглиблення ринкового середовища у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку та контролю. Це зумовлює введення нових економічних категорій та уточнення раніше діючих. Одним із напрямків перетворень в аграрному секторі країни стало впровадження економічних відносин на основі приватної власності на землю та отримання селянами земельних і майнових паїв у процесі реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств.

В умовах аграрної реформи широкого розповсюдження набуває дослідження процесів трансформації відносин власності. Основним джерелом, де акумулюється та систематизується відповідна інформація, є бухгалтерський облік. Він відображає процес формування власності, обсяг прав власників підприємства, розподіл результатів його діяльності, особливості відносин власності. На сучасному етапі реорганізації аграрних підприємств і в майбутньому виняткове значення мають вдосконалення методики обліку реформування відносин власності та власного капіталу.

Незважаючи на те, що власний капітал як економічна категорія використовується досить часто, питання методики його обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання стосовно аграрних підприємств. У розробку теоретичних і методичних проблем відносин власності, зокрема трансформації власності та реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, значний внесок зробили українські вчені-економісти В.Я. Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин. Проблеми обліку та його побудови в новостворених приватних підприємствах розглядали в своїх роботах Ф.Ф. Бутинець, С.Ф.Голов, В.М.Жук, О.О. Канцуров, Г.Г.Кірейцев, В.Г.Лінник, В.Б.Моссаковський, М.Ф. Огійчук, М.С. Пушкар, В.В.Сопко, Л.К. Сук та інші. Проте у підходах вчених існують відмінності стосовно методики відображення в обліку формування і руху власного капіталу, окремих його елементів. Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку та аудиту вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації.

Значимість вказаної проблематики та необхідність вирішення визначених питань обумовили вибір теми дипломної роботи та основні напрямки удосконалення обліку та аудиту додаткового капіталу товариств з обмеженою відповідальністю.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення, критична оцінка діючих теоретичних та методичних засад відображення в обліку додаткового капіталу, узагальнення діючої практики і розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення системи обліку і аудиту формування й функціонування додаткового капіталу в товариствах.

Мета дослідження визначила основні завдання, спрямовані на її досягнення:

дослідити і уточнити сутність категорії додатковий капітал та його структуру;

визначити роль обліку і аудиту додаткового капіталу в системі управління підприємством при переході на форми господарювання, засновані на приватній власності;

проаналізувати існуючі теоретичні і методологічні засади та практику відображення в обліку формування додаткового капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм господарювання;

дослідити систему обліку додаткового капіталу у товариствах і внести пропозиції щодо її вдосконалення ;

визначити напрямки використання інформації про наявність і рух додаткового капіталу для прийняття рішень, пов’язаних з діяльністю підприємств різних організаційно-правових форм господарювання;

розробити рекомендації щодо вдосконалення методики аудиту додаткового капіталу у товариствах.

Об’єктом дослідження є облік і аудит додаткового капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, правових, методичних та прикладних питань обліку і аудиту додаткового капіталу в товариствах.

Методи дослідження. Методологічною основою дипломної роботи є системний підхід до розкриття процесів формування і функціонування додаткового капіталу. Дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення теоретичних засад і сучасного стану обліку й аудиту додаткового капіталу в товариствах.

До основних загальнонаукових методів дослідження належать індукція і дедукція, системний аналіз економічних процесів та синтез його результатів, логічний та історичний підхід до вивчення економічних категорій і практики ведення обліку додаткового капіталу. При дослідженні методик проведення аудиту застосовувались методи наукової абстракції, порівняння, вибіркового обстеження та групування, монографічний та елементи економіко-статистичного методу.

Інформаційною основою дипломної роботи є законодавчі акти, міжнародні та національні стандарти обліку і звітності, інші нормативно-правові документи, інструктивні матеріали статистичних органів та державних органів управління, статистичні щорічники, дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку, річні та оперативні звіти ТЗОВ, розробки науково-дослідних установ, роботи вчених в галузі обліку та аудиту, результати особистих спостережень практики ведення обліку додаткового капіталу у товаристві.

РОЗДІЛ І

Теоретичний зміст категорії додаткового капіталу та його правове регулювання


^ 1.1. Додатковий капітал як компонент власного капіталу підприємства

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков [52, с. 13] показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами. [22, с. 67]

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [30, с. 45]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал організації, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом [48, с. 169]:

Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;

Безоплатно отриманого майна і коштів від юридичних і фізичних осіб;

Додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;

Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;

Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Додатковий капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового капіталу і як його використовувати, вирішують власники підприємства, що розробляють відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом про облікову політику.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома стат­тями:

— Додатково оплачений капітал

— Інший додатковий капітал.

Додатково оплачений (вкладений) капітал — це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість від первинної емісії. Це створює емісійний дохід.

Інший додатковий капітал - це суми дооцінки необоротних активів підприємства, вартість активів безоплатно отриманих під­приємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу [54, с. 159].

Для обліку додаткового капіталу призначений у Плані рахунків пасивний рахунок 42 «Додатковий капітал», за кредитом якого відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом - зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»

422 «Інший вкладений капітал»

423 «Дооцінка активів»

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

425 «Інший додатковий капітал».

На суму різниці (перевищення) між номінальною і вартістю реалізації випущених акцій в обліку відображається запис:

Д-т 46 «Неоплачений капітал»

К-т 421 «Емісійний дохід».

Ця сума не підлягає жодному використанню або розподілу, крім випадків реалізації (анулювання) акцій за ціною нижче номінальної вартості:

Д-т 421 «Емісійний дохід»

К-т 451 «Вилучені акції».

У разі дооцінки необоротних активів, які здійснюються за рішенням урядових органів, а також у випадках, передбачених стан­дартами бухгалтерського обліку, робиться запис:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

К-т 423 «Дооцінка активів».

У разі безоплатно одержаних необоротних активів, отриманих від інших юридичних або фізичних осіб:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

Д-т 12 «Нематеріальні активи»

К-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

Засоби фондів нагромадження направляються на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема на:

фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

на фінансування природоохоронних заходів і ін.

Якщо підприємство використовує засоби для капітальних вкладень, то сам фонд нагромадження не зменшується, тому що відбувається перетворення фінансових засобів у майно організації. Якщо ж підприємство використовує засоби фонду на покриття збитків звітного року, на розподіл прибутку між засновниками, а також на списання витрат, включаються не в первісну вартість об'єктів основних засобів, що вводяться в експлуатацію, то величина фонду нагромадження зменшується.

Засоби фонду споживання, на відміну від фонду нагромадження, направляються на соціальний розвиток і матеріальне заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

Фонд споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і інші [54, с. 106 ].

Фонд соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації.

Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої потреби чи створення спеціальних фондів. Відмінною рисою на знову створюваних підприємствах є складність у прогнозуванні прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Нерозподілений прибуток, або непокритий збиток, є складовою власного капіталу і формується за рахунок прибутку, який не був розподілений (тобто спожитий).

Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) планом рахунків призначений рахунок такої самої назви; шифр його - №43.

Нерозподілений прибуток може перебувати у двох формах:

власне нерозподіленого прибутку;

створених спеціальних фондів (преміювання, надання допомоги, розвитку соціальної сфери тощо).

Господарські операції, які характеризують облік нерозподіленого прибутку наведені в таблиці 1.2.

^ Таблиця 1.2

Облік нерозподіленого прибутку.

Зміст операції

Дебет рахунка

Кредит рахунка

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів залишена сума нерозподіленого прибутку


ФР


НП (НЗ)

Нарахована премія за окремі досягнення апарату товариства за ІІ кв.

НП (НЗ)


РП

Проведені відповідні відрахування по нарахованій премії

НП (НЗ)

РС

Видана із каси одноразова допомога працівникові.

НП (НЗ)

РК

Передана сума нерозподіленого прибутку іншому підприємству в порядку підтримки.

НП (НЗ)

Рб

У разі ліквідації підприємства залишок нерозподіленого прибутку приєднано до статутного капіталу.

НП (НЗ)

СК



Примітка: НП (НЗ) – нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

ФР – фінансові результати

РП – розрахунки з працюючими

РК – рахунок „Каса”

Рб – рахунок у банку

СК – статутний капітал

РС – розрахунки по страхуванню.

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.


1.2. Нормативно правове регулювання операцій з формування додаткового капіталу товариства з обмеженою відповідальністю

Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напряму. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.99 р. N996-XIV зі змінами та доповненнями ( далі — Закон про бух облік ) [4, с. 5-17].

Відповідно до якого бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно складання фінансової звітності - бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим необхідно визначити коло користувачів звітністю, рішення яких впливатимуть на підприємство та інформаційні потреби яких зумовлюватимуть застосування при аналізі тих чи інших прийомів і показників. Згідно зі ст. 14 Закону про бух. облік ) [4, с. 15] підприємства зобов'язані надавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

— органам, до сфери управління яких вони належать;

— трудовим колективам на їх вимогу;

— власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів;

— органам виконавчої влади;

— іншим користувачам відповідно до законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Щоб фінансова звітність задовольняла інформаційні потреби різних категорій користувачів, вона повинна складатися відповідно до певних принципів, які викладені у ст. 4 Закону про бух облік [4, с. 7-8]. Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких принципах:

обачливість - застосування у бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатні вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділена від його власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

нарахування та відповідність доходів та витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Воно є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, в тому числі валютні рахунки, печатку із своєю назвою, емблемою, інші печатки, кутові і інші штампи.

Статут підприємства затверджений загальними зборами трудового колективу і зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Управління діяльністю підприємства здійснюється на основі широкої демократії, активної участі його членів в вирішенні всіх питань. Вищим органом управління підприємства є загальні збори учасників, які:

- приймають статут підприємства, вносять в нього зміни і доповнення;

- затверджують правило внутрішнього розпорядку;

- затверджують річний звіт підприємства;

- затверджують перспективний напрямок діяльності;

- вирішують питання про припинення діяльності підприємства.

Єдиноначальність у керівництві підприємством здійснює директор, який обирається загальними зборами учасників на конкурсній основі. Стаж роботи на підприємстві рівнозначний стажу роботи на державному підприємстві. Члени колективу мають право на різні види соціального страхування.

Головною метою діяльності ТОВ «Антал ПЛЮС» є:

- збільшення обсягів виробництва меблів та задоволення потреб населення;

- отримання максимальних прибутків від господарської діяльності;

- впровадження прогресивної технології та підвищення продуктивності праці;

- здійснення всіх видів виробничої, торгівельної та закупівельної діяльності, включаючи торгово-посередницьку, для задоволення потреб і запитів господарств області та населення.

Предметом діяльності товариства виступають:

- виробництво меблів для офісів та магазинів;

- виробництво теслярських та столярних виробів;

- посередництво в торгівлі різними товарами;

оптова торгівля меблями, килимами та іншим підлоговим покриттям, а також неелектричними побутовими приладами;

роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

ТОВ «Антал ПЛЮС» відноситься до виробничих підприємств деревообробної промисловості.

ТОВ “Антал ПЛЮС” займається в основному виробництвом офісних меблів на замовлення з місцевої сировини, крім виробництва підприємство займається торгівлею, посередницькими послугами та туризмом.

ТОВ “Антал ПЛЮС” пропонує асортимент меблів, який розрахований на широке коло споживачів. Асортимент і ціна виробів наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Асортимент виробів ТОВ “Антал ПЛЮС”

Назва виробу
^ Ціна, грн. Антресоль вітринна
1528

Стіл однотумбовий

1319

Стіл двотумбовий

1326

Стіл письмовий

1282

Стіл комп’ютерний

1244

Стіл офісний

1247

Стіл директорський

1151

Тумба під телевізор

1230

Тумба під друкарську машинку

1313

Шафа ШОФ-2

1396


Товариство з обмеженою відповідальністю, як один з видів господарських товариств створюється на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Обмежена відповідальність стосується не всього товариства як юридичної особи щодо інших юридичних чи приватних осіб, а тільки майнової відповідальності його учасників, що визначається відповідним розміром внеску учасників ТОВ у статутний фонд. Учасники ТОВ несуть відповідальність у межах їхніх внесків, а при недостатності цих сум додатково майном, що належить їм, в однаковому для всіх учасників розмірі, а учасники товариства з повною відповідальністю несуть солідарну відповідальність за зобов’язанням товариства усім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчої угоди і статуту.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Антал ПЛЮС” є власником майна, переданого йому учасниками, продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності, одержаних прибутків, а також іншого майна, набутого ним на інших підставах, не заборонених чинним законодавством.

Майно товариства складають основні фонди і обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі товариства.

Джерела формування майна товариства:

грошові і матеріальні внески учасників;

доходи від особистої господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від роздержавлення і приватизації власності;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

Таблиця 1.4.
^ Техніко-економічні показники роботи ТОВ «АНТАЛ ПЛЮС»



Найменування

показників

Од. Вим.

2006р.

2007р.

Відхилення

Абс.

%

Обсяг виробленої продукції в діючих цінах

Т.грн.

2973,9

14610,1

+11636,2

391,3

Обсяг реалізації без ПДВ

Т.грн.

2478,25

12175,1

+9696,85

391,3

Прибуток від реалізації

Т.грн.

-337,55

-1495,9

+11158,4

343,2

Витрати на виробництво продукції

Т.грн.

2815,8

13671,0

+10855,2

385,5

Рентабельність реалізованої продукції

%

-11,9

-10,9

1,09

+9,09

Середньооблікова чисельність

Чол.

50

40

-10

-20,0

Середньомісячна з/плата промислово-виробничого персоналу

Грн.

1269,2

1283,4

+14,2

5,3


Як видно з таблиці 1.4 в техніко-економічних показниках роботи ТОВ «Антал ПЛЮС»у 2007 році відносно 2006 року є ряд позитивних зрушень, а саме: збільшився обсяг виробленої продукції на 11636,2 тис. грн., або на 391,3 %; Рентабельність реалізованої продукції виросла на 9,09 % і складає –10,9 %; середньомісячна заробітна плата промислово-виробничого персоналу зросла на 5,3 % і складає 1283,4 грн.

^ Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Дані таблиці 1.8 свідчать: у звітному році на підприємс­тві знизився коефіцієнт обороту щодо прийняття на 25%, та зросли коефіцієнти обороту щодо вибуття - на 233,3% та плин­ності кадрів на 34.6%, що є негативним явищем.

Таблиця 1.8.

Рух робочої сили на ТОВ “Антал ПЛЮС”



П О К А З Н И К И

За попе­редній 2006 рік

За звітний 2007 рік

Звітний рік до попереднього в %

1. Середньооблікова чи­сельність працюючих

2. Прийнято разом

3. Вибуло разом

з них - за власним

бажанням

за порушення трудової дисципліни

4. Коефіцієнт обороту щодо приймання (п.2 / п.1)

5. Коефіцієнт обороту щодо вибуття (п.3 / п.1)

6. Коефіцієнт плинності (п.4+п.5) / п.1 (20)


50

10

3


3

-


0.2


0.06


0.013


40

6

8


8

-


0.15


0.1


0.018


80

60

266


266


75


333.3


134.6


В процесі поглибленого аналізу виявлено причини плин­ності кадрів. Ними є:

- незадоволення умовами та організацією праці;

- низька зарплата;

- незабезпеченість житлом;

- відсутність перспектив росту.

Для аналізу використання робочого часу на підприємстві застосовуємо аналітичну таблицю (таблиця 1.9.).

Таблиця 1.9

Використання робочого часу на підприємстві в звітному 2007 році

П О К А З Н И К И

2006 рік

2007

рік

Відхилення

Кількість відпрацьованих робітниками людино-днів

Кількість людино-днів святкових і вихідних

Усього людино-днів явок і неявок

Втрати робочого часу в людино-годинах, всього


13250


3000

18250


2650


10160


4440

14600


3048


-3090


-560

-3650


-398


Таким чином, календарний фонд робочого часу становить за попередній рік 18250 людино-днів, за звітний рік - 14600 людино-днів.

На базі проведених даних визначимо коефіцієнт або про­цент використання робочого часу.

За попередній рік він становить 0.726 або 72,6% (13250/18250), за звітний рік 0.695 або 69,5% (10160/14600).

Отже, календарний фонд робочого часу використовувався значно гірше від попереднього року. Найповніше уявлення про використання підприємства дає фонд робочого часу в люди­но-годинах. Його величина залежить від кількості робітників, кількості робочих днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період і тривалості робочого дня.

Порівняння фактичного рівня названих показників з попе­реднім дає змогу виявити і розрахувати розмір втрат робочого часу в абсолютних одиницях та процентах. Показники, що харак­теризують рівень використання робочого часу підприємства за звітний рік, наведені у таблиці 1.10.

Аналіз цієї таблиці приводить до висновку: порівняно з попереднім роком робочий час використовувався незадовільно. Зниження рівня використання робочого часу мало місце по усіх показниках.


Таблиця 1.10

Рівень використання фактичного часу роботи працівників підприємства.

Показники

2006 рік

2007 рік

Відхилення (+-)

Відхилення, %

Кількість відпра-цьованих людино-днів всіма робітниками

Кількість відпра-цьованих людино-годин

Середньооблікова чисельність робітників

Показники вико-ристання робочого часу

а) середня кількість роботи одного робітника (днів)

б) середня тривалість робочого дня (п.2/п.1)

в) середня кількість годин роботи одного робітника (п.2/п.3)



13250


103350


50


265


7,8


2067



10160


78232


40


254


7,7


1955,8



-3090


-25118


-10


-11


-0,1


-111,2



-23,4


-29,4


-20


-4,2


-1,3


-5,4


Проаналізуємо вплив кожного з факторів на загальний фонд робочого часу працівників, використавши спосіб абсолют­них різниць і дані таблиці 1.10. Розрахунки проведені у та­блиці 1.11.

Таблиця 1.11.

Розрахунок впливу факторів на фонд робочого часу

робітників підприємства у звітному році

П О К А З Н И К И

Метод розрахунку

Результати

Зміна фонду робочого часу працівників, людино-год.

В тому числі за рахунок:

- зміни числа робітників, чоловік

- зміни середньої кількості відпрацьованих одним робітником днів

- зміни середньої тривалості робочого дня, год


78232 - 103350


-10 * 265 - 7.8


-11 * 40 * 7.8


-0.1 * 40 * 254


- 25118


-20670


-3432


-1076


Дані таблиці 1.11 показують, що фонд робочого часу в звітному році порівняно з попереднім зменшився на 25118 люд-год. Не­гативний вплив на зменшення фонду справило зменшення чисель­ності робітників, кількості днів відпрацьованих одним робіт­ником та зміни середньої тривалості робочого дня.

За рахунок зменшення чисельності працівників фонд робо­чого часу знизився на 20670 люд-год. Зменшення кількості відпрацьованих днів одним робітником привело до зниження фонду на 3432 люд-год. Зниження тривалості робочого дня спричинило зниження доходу на 1016 люд-год. Усе це слід оцінювати негативно.

^ РОЗДІЛ ІІ

Організація обліку додаткового капіталу


2.1. Організація аналітичного та синтетичного обліку операцій з оцінки активів

Під терміном “ Основні засоби ” маються на увазі матеріальні цінності, які використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1. ЗУ “про оподаткування прибутку підприємств.)

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у господарській діяльності підприємств, ведеться за сумою витрат, пов’язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням,встановленням та іншим поліпшенням основних фондів, ведеться на рахунку 01 “ Основні засоби ” із застосуванням таких субрахунків:

1 - “ Будівлі і споруди ”;

2 - “ Автотранспорт, меблі, прилади ”;

3 - “ Приватизований житловий фонд ”;

4 - “ Інші основні засоби ”.

Бухгалтерський облік зносу основних засобів ведеться на рахунку 02 “ Знос основних засобів ” з використанням субрахунків:

1 - “ Знос будівель і споруд ”;

2 - “ Знос автотранспорту, меблів, приладдя ”;

3 - “ Знос приватизованого житлового фонду