Реферат: Програми для 1-4 класів з російською мовою

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту україни





НОВІ

ПРОГРАМИ

для 1-4 класів

(з російською мовою

навчання)



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту україни Н А К А З

12.09.2011 м. Київ № 1050


Про навчальні програми

для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів


На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462, на виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11.05.2011 № 430 "Про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462",наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.05.2011 № 495 «Про створення творчих колективів з розроблення навчальних програм для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання, з навчанням російською та іншими мовами національних меншин», наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.06.2011 № 572 «Про Типові навчальні плани початкової школи», рішення колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 26.08. 2011 р. протокол № 2/4-2


НАКАЗУЮ:

1. Надати гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України» навчальним програмам для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів згідно з переліком, що додається.

2. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Удод О.А.) забезпечити видання навчальних програм для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.


Заступник Міністра Б. М. Жебровський


Додаток до наказу

Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

від 12.09.2011 №1050


Перелік навчальних програм

для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів


Українська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Українська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою*.


Літературне читання українською мовою для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою.


Українська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою.


Українська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою.


Українська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською (молдовською) мовою.


Російська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою.


Російська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Болгарська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням болгарською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням болгарською мовою.


Болгарська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


* За цією програмою українська мова вивчається також у школах з навчанням болгарською, кримськотатарською, словацькою мовами.


Молдовська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою.

Молдовська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Угорська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою.


Угорська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Кримськотатарська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням кримськотатарською мовою.


Кримськотатарська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням кримськотатарською мовою.


Словацька мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням словацькою мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням словацькою мовою.


Польська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою.


Польська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Румунська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою.


Літературне читання для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою.


Вірменська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською (російською) мовою.


Мова іврит для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Гагаузька мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Ромська мова для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою.


Іноземні мови для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Іноземні мови для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням іноземних мов.


Математика для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Сходинки до інформатики для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.




Природознавство для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Я у світі для 3-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Музичне мистецтво для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Образотворче мистецтво для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Мистецтво для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Трудове навчання для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Основи здоров'я для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Фізична культура для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.


Директор департаменту О.В. Єресько



Українська мова


1-4 класи

загальноосвітніх навчальних закладів

з навчанням російською мовою


Літературне читання


1-4 и

загальноосвітніх навчальних закладів

з навчанням російською мовою


Пояснювальна записка

Українська мова як державна вивчається в усіх навчальних закладах України, у тому числі й у школах з російською мовою викладання.

Основною метою навчання української мови в початкових класах шкіл зазначеного типу є формування і розвиток комунікативної компетентності з урахуванням можливостей та інтересів молодших школярів. Комунікативна компетентність є ключовою і полягає у здатності успішно користуватися усіма видами мовленнєвої діяльності в процесі спілкування.

Навчання української мови спрямоване також на формування соціокультурної компетентності, яка полягає в умінні встановлювати соціальні контакти, адаптації підростаючого покоління до життя в українському соціумі, патріотичному й моральному вихованні, формуванні також почуттів толерантності до представників інших національностей, їхніх мов, культур.

Для досягнення зазначеної мети протягом навчання в 1-4 класах передбачається розв’язання таких завдань:

– забезпечення позитивної мотивації до засвоєння української мови;

– формування умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності в усній і письмовій формі;

– засвоєння елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні й достатні для формування мовленнєвих умінь і навичок;

– збагачення словникового запасу;

– засвоєння української графіки й орфографії, формування фонетико-графічних та правописних умінь і навичок;

– залучення до національної культури українського народу;

– забезпечення інтелектуального, морального, соціокультурного та естетичного розвитку особистості.

Виходячи з визначених мети та завдань, конкретизуються навчальні, розвивальні, пізнавальні й виховні завдання, які реалізуються в процесі навчання.

Зміст навчання української мови визначається за такими змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною, хоч остання спеціально не визначена, оскільки її зміст збігається зі змістом, представленим у програмі з російської мови. Дотримуючись принципу міжпредметних зв’язків, зміст, мета і завдання цієї лінії мають реалізовуватися не лише на уроках російської мови, але й української. Зазначені лінії є взаємозалежними, взаємопов’язаними й спрямованими на формування ключових і предметних компетентностей, визначених у Державному стандарті. Мовленнєва лінія є основною, їй підпорядковують­ся знання з мови, які є базовими для розвитку й удоско­налення вмінь спілкуватися в усній і писемній формах.

Усна форма мовлення передбачає розвиток умінь слухати-розуміти співбесідника та тексти, прочитані чи розказані українською мовою, збагачення українського словникового запасу, оволодіння орфоепічними та граматичними уміннями і навичками, а також умінням запитувати й відповідати, вести діалог і монолог.

Письмова форма мовлення у початкових класах передбачає засвоєння української графіки й орфографії, формування умінь грамотно писати: списувати й писати самостійно та під диктування, складати й записувати під керівництвом учителя перекази та тексти різних типів – розповіді, описи, міркування, правильно оформляти записи в зошиті, а також формування умінь правильно й свідомо читати українською мовою.

Мовна лінія змісту навчання спрямована на ово­лодіння учнями елементарними знаннями з української мови та правопису, усвідомлення спільного в російській та українській мовах і відмінностей. Знання з мови не самоціль. Вони підпорядковуються фор­муванню й удосконаленню орфоепічних, лексичних, граматичних та правописних умінь і навичок. Основним принципом, який обумовлює визначення змісту мовної лінії є принцип врахування спільного і відмінностей у мовному матеріалі російської й української мов та особливостей української мови.

Соціокультурна лінія є невід’ємною частиною змісту навчання і полягає в ознайомленні учнів з національною культурою ук­раїнців, українськими письменниками та іншими представниками культури, етикетною лексикою, сталими народними висловами, прислів’ями і приказками. Тут соціокультурна лінія тісно переплітається з мовленнєвою та літературним читанням. Соціокультурна лінія змісту навчання передбачає ознайомлення учнів з нормами, які регулюють соціальні стосунки в українському суспільстві, формування умінь дотримуватись їх (культура поведінки і культура мовлення), в процесі спілкування українською мовою за спеціально створеними ситуаціями: різноманітні соціальні ролі у школі (роль учня, однокласника, роль читача у бібліотеці), вдома (роль сина, доньки, внука), на вулиці (роль перехожого, пасажира у транспорті), у магазині (роль покупця) тощо.

Важливим завданням соціокультурної лінії є виховання громадянина України, який поважає українську державу, знає державну символіку, любить українську мову й культуру та толерантно ставиться до мови й культури інших національностей, що представляють народ України.

Сформованість відповідних знань та комунікативних умінь і становить предметну, соціокультурну й комунікативну компетентність учнів, яка виявляється в умінні правильно й доречно використовувати мовні одиниці (слова, словесні формули) у різних життєвих ситуаціях. Соціокультурна лінія є обов’язковою складовою змісту мовленнєвої й мовної ліній. Вона підсилює практичну спрямованість навчального процесу, його зв’язок з життям.

Зміст курсу українських мови визначено на основі таких дидактичних і лінгводидактичних принципів, як:

– мотивація навчального процесу та взаємозв’язок навчання, виховання і розвиток школярів;

– доступність навчального матеріалу;

– комунікативна спрямованість навчального процесу;

– міжпредметні зв’язки, зокрема врахування спільного в російській і українській мовах та відмінностей – врахування також особливостей української мови;

– здоров’язбереження (дотримання норм навчання і відпочинку, застосування ігрових методів навчання, що запобігає втомлюваності дітей);

– зв’язок з життям.

^ У початкових класах визначено такі розділи навчання української мови:

І – Усний курс української мови.

ІІ – Початкове навчання читання й письма.

ІІІ – Відомості з мови й правопису.

^ Окремий курс становить – літературне читання.

І. Усний курс української мови

Формування умінь усного мов­лення — одне з основних завдань навчання української мови. Воно розпочинається з першого класу й продовжується та розвивається протягом наступних років навчання.

Формуючи українське мовлення у 1 класі, слід враховувати, що до школи діти в основному розмовляли російською мовою. Перебуваючи в російськомовному оточенні (родина, дитячий заклад), діти практично оволоділи орфоепічними й граматичними уміннями та словниковим запасом російської мови (засвоїли від 3500 до 5000 слів). Вони вільно висловлюють думку російською мовою. Таких умінь щодо української мови учні не мають. Саме тому в 1 класі програмою передбачено усний курс української мови, який має розв’язати такі завдання:

– розвивати аудіативні уміння;

– формувати в учнів орфоепічні уміння і навички;

– збагачувати словниковий запас;

– формувати граматичні уміння.

Зазначені уміння є базовими. На їх основі формуються уміння комунікативного мовлення, а саме:

– уміння вступати в діалог та вести його українською мовою;

– відтворювати сприйняте на слух за малюнком, аналогією; переказувати, розповідати напам’ять; створювати розповіді за серією малюнків чи нескладними за змістом сюжетними.

Аудіативні уміння є складовою комунікативних, адже без розуміння співбесідника неможлива комунікація. Тому розвиток умінь слухати-розуміти мовлення — одне з найважливіших завдань уроків української мови, у початкових класах, що пов'язано не лише з формуванням усного й писемного мовлення, а й із загальнонавчальними уміннями, зокрема умінням зосереджуватись, вникати у смисл повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти зміст завдань учителя тощо.

В умовах навчання близькоспоріднених мов розуміння української мови, хоч і неповне, забезпечується спільним у фонетичних і граматичних системах та слов­никовому складі обох мов. Однак часто нові або частко­во схожі слова призводять до неповного чи неправильно­го розуміння усних висловлювань. Тому формування умінь, що стосуються аудіювання, особливо в 1-2 класах, тісно пов'язане зі слов­никовою роботою, розрізненням вимови звуків, місця наголосу у схожих в обох мовах словах, значенням таких слів. Повнота розуміння може перевіря­тися шляхом бесід, виконання спеціальних завдань тесто­вого характеру, що не вимагають розгорнутої відповіді, а лише "так" чи "ні" або використанням малюнків тощо.

Ураховуючи, що процес засвоєння української мови супроводжується інтерференцією (негативним впливом умінь і навичок, сформованих в процесі оволодіння російською мовою), важливим є завдання навчити учнів розрізняти слова, норми вимови й граматичні форми слів російської та української мов, звертати увагу на відмінності у вимові звуків, наголошуванні, тренувати у вимовлянні слів українською мовою. Не допускається, щоб учитель розпочинав урок російською мовою, а потім переходив на українську і навпаки, оскільки це веде до суржику. Використання російської мови необхідне лише для пояснення окремих слів і виразів шляхом перекладу.

Розвиток умінь говоріння^ . Говоріння може відбуватися на репродуктивному рівні, коли учні відтворюють зразок, який дає вчитель, переказують, розповідають напам'ять тощо, й на продуктив­ному, коли учні вміють самостійно побудувати фразу, за­питати, розповісти про когось, щось (монологічне мовлення), вести діалог (діалогічне мовлення).

^ Продуктивне мовлення є кінцевим результатом навчання. Воно пов'язано з комунікацією, тобто спілкуванням, і передба­чає мотив (бажання щось повідомити, про щось довіда­тись), орієнтацію у ситуації мовлення, співбесідника (за діалогічного мовлення) або слухачів (за монологічного) і результат, якого мовець хотів досягнути. Формування комунікативного мов­лення потрубує засвоєння етикетної лексики, сталих мовленнєвих виразів (формул) належної мовленнєвої поведінки тощо.

^ Зміст роботи з розвитку усного мовлення обумовлюється такими сферами спілкування: особистісна, навчальна, соціально-побутова, публічна, професійна та сферою природа. Кожна з цих сфер включає відповідну тематику й ситуації спілкування, які мають забезпечуватися відповідним словником. Розвиток умінь розмовляти ук­раїнською мовою відбувається як на готових зразках мов­лення – текстах діалогічного й монологічного характеру, – так і за допомогою дидактичних матеріалів у вигляді ситуативних і нескладних за змістом сюжетних малюнків, опорних слів, запитань, уявних ситуацій, ство­рених учителем на уроці тощо. Важливою умовою розвитку комунікатив­ного мовлення є забезпечення мотиву й потреби у спілкуванні українською мовою. З цією метою рекомендується організовувати позакласну роботу, в процесі якої проводяться рольові ігри, інсценізація казок, пальчиковий театр; розігрування дитячих ігор. Добре, якщо учні беруть участь у підготовці й проведенні народних свят, розучують колядки й щедрівки, веснянки й гаївки та демонструють свої уміння глядачам.

ІІ. Початкове навчання читання й письма

Уміння і навички читання й письма українською мовою формуються, починаючи з 2 класу, коли в учнів створена певна мовленнєва база: уміння правильної вимови, словниковий запас, граматичні вміння, а також уміння вести діалог і розповідати. За своїми функціями формування початкових умінь читати й писати є по суті навчанням грамоти.

Читання. Оскільки в основі ал­фавітів обох мов лежить кирилиця, це завдання полег­шується тим, що більшість букв діти засвоїли в процесі оволодіння грамотою з російської мови, у них сформува­лися і певні навички читання. Тому на уроках української мови спеціального засвоєння потребують нові для дітей букви (і, є, ї, ґ), знак апостроф, буквосполучення ьо (на місці букви ё) та букви, які мають однакове написання, але інше звукове значення (ч, щ, г, и, е). У всіх інших випадках відбувається перенос знань і вмінь, засвоєних на уроках російської мо­ви. При цьому слід ураховувати, що навички читання, сформовані на уроках російської мови, мають як позитивний, так і негатив­ний вияв. Останнє проявляється у неправильному на­голошуванні, вимові, перекручуванні українських слів під час читання, уповільненні темпу тощо.

^ Методика пояснення букв, зокрема таких, як і, и, е, є відрізняється від методики навчан­ня грамоти рідної мови. У її основі лежить зіставлення з відповідними зву­ками і буквами російської, вказівка на спільне (звуки) й роз­межування відмінностей (буквеного позначення звуків). Такий підхід спрямований на зменшення інтерференції (впливу навичок, які вже сформувалися, на формування нових), що уповільнює процес засвоєння українських букв, призводить до помилок. Під час читання на початковому етапі основне завдання – домогтися правильності читан­ня і розуміння прочитаного. З оволодінням цими уміння­ми зростає темп читання, однак спеціально пришвидшувати його не варто, оскільки це призводитиме до збільшення вимовних помилок.

Письмо. ^ У 2 класі учні навчаються писати, вжи­ваючи букви українського алфавіту і, и, е, є, ї, ґ, знак апо­строф та буквосполучення ьо без пра­вил правопису. Уроки навчання грамоти мають комплексний характер, тобто читання, письмо й розвиток мов­лення проводяться на одному й тому ж уроці, тому важли­во раціонально використовувати час на ці види роботи.

Під час письма українською мо­вою так само необхідно враховувати навички, які уже сформовані (письмо більшості букв та з’єднань), і спиратися на них та формувати нові, пов'язані з письмом нових букв і, є, ї, ґ, апострофа, буквосполучення ьо та уживанням їх у словах. Особливої уваги потребує вживання букв і, и, е, є у словах, подібних за звучанням (Іра, сир, поет), які однак відрізняються буквеним позначенням голосних. Оскільки зазначені букви найбільше зазнають впливу інтерференції, необхідні спеціальні вправляння у їх вживанні.

^ Основні види роботи, які застосовуються на цьому етапі, — списування з проговорюванням, словникові диктанти з використанням сигнальних карток, зорово-слухові та зорові диктанти. Важливо у цей період сформу­вати графічну пильність, уміння вживати українські букви, які засвоюються.

Оскільки навичка вживання українських букв на письмі формується повільно з причин інтерференції, ро­бота над її удосконаленням продовжується і в 3 - 4 кла­сах. Рекомендується у зв'язку з цим замість каліграфічних хвилинок проводити вправи, спрямовані на розвиток зо­рової пам'яті та формування умінь вживати українські букви у словах, подібних за звучанням, але різних за бук­веним позначенням звуків (син, лінія, поет, солов’ї, льон). Після засвоєння букв української мови продовжується робота (ІІ семестр) над розвитком читацьких умінь з адресатом на слухача: береться до уваги не лише правильність вимови, але й сила голосу, темп читання, інтонація, зокрема інтонування початку і кінця речень, а також розуміння прочитаного, проводиться робота над змістом прочитаного тексту.

Тексти для читання в цей період (ІІ семестр) служать також для розвитку аудіативних умінь (перший раз читає текст учитель і з’ясовує, чи зрозуміли учні прочитане) і усного комунікативного мовлення. Уроки письма (кожен 2-й урок) проводяться окремо і поєднуються з розвитком усного і писемного мовлення.

Техніка письма. Вимоги до техніки письма такі ж, як і до письма російською мовою. При цьому слід ураховувати уміння, які вже сформовані на уроках російської, зокрема каліграфічні та ті, що стосуються культури оформлен­ня записів у зошитах. На уроках української мови вони підтримуються, а не формуються як нові, тому каліг­рафічні хвилинки не проводяться, однак за потреби ор­ганізовується індивідуальна робота.

Робота над розвитком усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання і письма) подовжується в 3-4 класах на уроках мови й читання і безпосередньо пов’язується з тематикою цих уроків і їх навчальними й виховними завданнями.


IІI. Відомості з мови й правопису.

Відомості з мови. У початкових класах учні одержують уявлення про українську мову як державну, її спорідненість з російською. Український мовний матеріал, що вивчається у 3-4 класах, має як спільне, так і відмінності з відповідним матеріалом російської. Урахування спільного в обох мовах дає змогу здійснювати міжпредметні зв’язки й уникати зайвого дублювання. Спільні в обох мовах знання й уміння з мови активізують в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. За­своєнню підлягають лише терміни та опорні слова, які використовуються під час відповідей на запитання, що дає можливість вільно оперувати знаннями.

Оскільки розходжень у мовному матеріалі обох мов не так уже й багато (однаковими є майже усі граматичні по­няття), врахування цього факту в обох мовах вивільняє багато часу, який за інших умов витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички пра­вильного користування словом з точки зору орфоепії та граматики, проводиться робота над збагаченням словни­кового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів'ями й при­казками та їх доречним вживанням у мовленні. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучува­ності слів, зокрема, у випадках розбіжностей у російській та українській мовах (открыть дверь — відчинити двері, благодарю тебя — дякую тобі), вживанню прийменників, займенників, якісних прикметників вищо­го й найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються уміння будувати речення різних типів, поширювати їх, уживати в мовленні, склада­ти тексти різних видів з орієнтацією на слухача або чита­ча.

Факти, які не збігаються, потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом умінь і навичок, які вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання й уміння та навички потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови. Зазначений підхід до організаці
ПРО­ГРА­МИ

^ 1 клас

Усний курс української мови

(105 годин (3 год. на тиждень). Резервний час – 2 год.)

Сфери й теми мовленнєвої діяльності:

особистісна (Хто я? Іграшки, дитячі ігри. Мої друзі. Знайомство. Ввічливість. Родина. Людина, частини тіла (гігієна);

навчальна (Школа. Клас. Навчання. Шкільне приладдя);

соціально-побутова (Дім (квартира). Меблі. Посуд. Їжа. Одяг. Взуття. Супермаркет. Лічба (до 10);

сфера "Природа" (Пори року (від­по­ві­д­но до ка­ле­н­да­р­них дат). Погода. Кольори. Тваринний світ. Охорона природи);

публічна сфера (Україна – багатонаціональна держава. Державні символи. Українська мова – мова української держави. Місто (село). Транспорт).

І. Мовленнєва лінія

^ Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1. Аудіювання

Організація слухової уваги до українського мовлення.

Учень (учениця):

– зо­се­ре­дже­но слу­хає мо­в­лен­ня вчи­те­ля і виявляє інтерес до сказаного;




Сприймання на слух і розрізнення:

– рядів слів, спі­ль­них для ро­сій­сь­кої та укра­ї­н­сь­кої мов, які від­рі­з­ня­ють­ся пе­в­ни­ми фо­не­ти­ч­ни­ми озна­ка­ми: звуками ([рΛса] – [ро­са], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);

роз­рі­з­ня­є за фонетич­ними відмінностями та місцем наголосу сло­ва ро­сій­сь­кої й укра­ї­н­сь­кої мов;





– роз­пі­зна­ван­ня знайомих і но­вих слів у реченні й невеликому тексті та вста­но­в­лен­ня їх зна­чен­ня з орі­є­н­та­ці­єю на зміст речень.

розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;





^ Сприй­мання на слух і ро­зу­мін­ня:

– за­вдань та інструкцій учи­те­ля;

Сприймає на слух і розуміє:

– завдання й інструкції вчителя;




сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;


слу­ха­є те­к­с­ти рі­з­них жа­н­рів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і роз­рі­з­ня­є їх;

розуміє, про ко­го роз­по­ві­да­єть­ся в те­к­с­ті, що роз­по­ві­да­єть­ся;




правил гри;

ви­ко­ну­є дії від­по­ві­д­но до ін­стру­к­цій та правил гри;




про­чи­та­них учителем або роз­ка­за­них ним не­ве­ли­ких ві­р­шів, ури­в­ків з ка­зок, опо­ві­дань;

розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту.

від­по­ві­да­є на те­с­то­ві за­пи­тан­ня за змістом сприйнятого тексту;

за­па­м’я­то­ву­є слова, не­ве­ли­кі ві­р­ші, ско­ро­мо­в­ки, за­га­д­ки, сприй­ня­ті на слух, розрізняє їх, а також по­ча­ток і кі­нець те­к­с­ту, по­слі­до­в­ність роз­ви­т­ку по­дій у ньо­му (що бу­ло спо­ча­т­ку і що – по­тім).




2. Го­во­рін­ня

1. Діалогічне мовлення

Учасники діалогу. Ситуації мовлення. Правила поведінки, ввічливість.

^ Формування умінь:

– відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;


Учень (учениця):

– знає правила поведінки, слова ввічливості;


– розуміє запитання і відповідає на них, сам ставить запитання;




– відтворювати діалог;

– відтворює діалог казкових героїв, правильно інтонуючи його;




звертатися один до одного і до вчителя, уживаючи слова-звертання й етикетну лексику;

уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;




всту­па­ти в ді­а­лог і під­три­му­ва­ти йо­го;

будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну лексику;




від­по­ві­дати, що зо­бра­же­но на ма­лю­н­ку, ­ста­ви­ти за­пи­тан­ня за його змістом, вжи­ва­ю­чи пи­та­ль­ні сло­ва (хто? що? де? ко­ли? зві­д­ки? який (-а, -е)? що ро­бить (-в, -ла)?);

відповідає на запитання за змістом малюнка, самостійно формулює запитання;




будувати діалог за змістом ситуа­тивного малюнка, уявною ситуацією;

будує діалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;




за­пи­тува­ти, щоб оде­р­жа­ти ін­фо­р­ма­цію про: іме­на ді­тей, та­та, ма­ми, бра­ти­ка, се­с­т­ри­ч­ки; хто з ким дру­жить, хто в яку гру гра­єть­ся; де хто жи­ве (на якій ву­ли­ці, у яко­му мі­с­ті, се­лі); хто (що) який?, що ро­бить?

запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників, батьків, місце помешкання тощо;




запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);

привітати зі святом, днем народження;

вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;




висловити згоду, відмову, незгоду;

вміє висловити згоду–незгоду, відмову.




2. Монологічне мовлення

^ Формування умінь:

– роз­по­ві­да­ти на­па­м'ять ско­ро­мо­в­ки, ві­р­ші, за­га­ду­ва­ти за­га­д­ки;

– розповідати за аналогією;

пе­ре­ка­зу­ва­ти сприй­ня­ті на слух те­к­с­ти (не­ве­ли­кі опо­ві­дан­ня, ка­з­ки чи їх ури­в­ки);

пе­ре­по­ві­да­ти правила-ін­стру­к­ції до ігор та бра­ти участь у них;

бу­ду­ва­ти зв’я­з­ні ви­сло­в­лю­ван­ня (2–3 ре­чен­ня) на ма­те­рі­а­лі ма­лю­н­ків до те­к­с­тів та тем, які ви­вча­ли­ся;

роз­по­ві­да­ти з допомогою вчителя про се­бе і свою ро­ди­ну, улю­б­ле­ну іг­ра­ш­ку, по­дру­гу, дру­га чи дру­зів то­що.

Учень (учениця):


– роз­по­ві­дає на­па­м'ять вірші, скоромовки, загадує загадки;

розповідає за аналогією;

переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;


вміє переказати правила гри і бере участь у ній;


складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;


розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо.

ІІ. Мовна лінія (протягом року)

^ Зміст навчального матеріалу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загально­освітньої підготовки учнів




1. Лексичні знання

Формування словникового запасу учнів у зв’язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (до 8 слів на кожному уроці).

^ Засвоєння міжтемної лексики:

вказівних слів (ось, це, ця, цей);

прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;

особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене́, до ме́не, ти, тебе́, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);

присвійних (мій, моя, моє, мої);

– питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить (-в, -ла)?);

– слів на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);

– кількості (багато, мало, кілька);

– часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року);

– ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);

– стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);

Учень (учениця):

засвоїв слова зазначеної тематики та міжтемні слова;

правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;





– форми звертання до дітей і дорослих.

знає форми звертання;




^ Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди1.

знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;




^ Розрізнення міжмовних омонімів (гóрод – горóд, место – місце – місто і под.).

розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна);




^ Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий – малий, багато – мало, довгий – короткий, швидко – повільно).

засвоїв слова, близькі і протилежні за значенням;




^ Засвоєння слів – назв держави, столиці, державних та народних символів. Засвоєння етнокультурознавчої лексики, народних виразів.

– засвоїв слова-назви держави, її столиці, української народної і державної символіки слова на позначення предметів побуту;




2. Орфоепічні вміння

Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;

– дотримання наголосу;

Учень (учениця):

розуміє терміни, уживає їх під час відповідей;

– дотримується наголосу в словах української мови;




чі­т­ка ви­мо­ва зву­ків [о], [а] не­за­ле­ж­но від мі­с­ця на­го­ло­су;

тве­р­да ви­мо­ва зву­ка [ч];

м’я­ка ви­мо­ва зву­ка [ц'];

дзві­н­ка (не оглу­ше­на) ви­мо­ва дзві­н­ких при­го­ло­с­них (крім [г] у де­яких сло­вах у кі­н­ці та се­ре­ди­ні слів);

ви­мо­ва не­скла­до­во­го [ў] на мі­с­ці бу­к­ви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приго­ло­сними (на початку слова): ав­то­бус, ска­зав, вчитель;

– ви­мо­ва фри­ка­ти­в­но­го зву­ка [г] у сло­вах з цим звуком та за­кін­чен­нях при­кме­т­ни­ків -ого (си­ньо­го, бі­ло­го);

розрізняє звуки російської та української мов;

правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;




вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо);

ви­мо­ва аф­ри­ка­тів [дж], [дз],[дз'].

знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;

знає слова, у яких вимовляються аф­ри­ка­ти [дж], [дз],[дз'].




3. Граматичні вміння

(практично)

Учень (учениця):




Практичне вживання кли­ч­ного відмінка під час зве­р­тан­ня.

Уживання за­кін­чен­ь іменників ж. р. -ою, -ею (-єю),та при­й­ме­н­ника з: з ма­мою, з ба­бу­сею;

за­кін­чен­ня -і іменників (на мі­с­ці рос. -е): на ві­к­ні, на сто­лі, на стіні.

знає форми звертання до дітей і дорослих;

розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;

– відповідає на запитання хто? що? з ким? де?, правильно вживаючи граматичні форми слів – назв предметів;




Спостереження за змі­ню­ван­ням го­ло­сних [о, е – і] та при­го­ло­с­них [г, к, х – з′, ц′, с′] в окре­мих най­ча­с­ті­ше ужи­ва­них іменниках під час їх змінювання (стіл – на сто­лі, ру­ка – у ру­ці, но­га – на но­зі, сто­рі­н­ка – на с