Реферат: Програма розвитку агропромислового комплексу малинського району житомирської області на 2011-2015 роки

ПРОГРАМА

РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ МАЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НА 2011-2015 РОКИ


Малин – 2011


ОСНОВНІ РОЗДІЛИ ПРОГРАМИ

1. Загальна характеристика Програми ………………………..…………… 3


2. Обґрунтування необхідності вирішення проблем агропромислового

комплексу району на 2011-2015 роки …………………………………… 4


3. Тваринництво ……………………………………………………………… 5

3.1. Молочне скотарство ………………………………….……………. 5

3.2. М'ясне скотарство ………………………………………………….. 9

3.3. Свинарство …………………………………………………………. 11

3.4. Бджільництво ………………………………………………………. 12


4. Рослинницька галузь ……………………………………………………... 13

4.1. Зернове господарство……………………………………………… 13

4.2. Льонарство …………………………………………………………. 15

4.3. Картоплярство ……………………………………………………… 17

4.4. Овочівництво ………………………………………………………. 20

^ 4.5. Хімічна меліорація (вапнування) кислих ґрунтів та залуження

лук і пасовищ ……………………………………………………… 21

4.6. Кормовиробництво ……………………………………………….. 24


5. Розвиток інфраструктури ………………………………………………... 25

5.1. Фермерські господарства ………………………………………. . 25

5.2. Особисті селянські господарства ……………………………….. 26

5.3. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи …………… 28


6. Обсяги та джерела фінансування Програми …………………………. 30


^ 7. Система управління та контролю за ходом виконання Програми .. 38


1. Загальна характеристика Програми

1.

Ініціатор розроблення Програми

Районна державна адміністрація

2.

Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми

Доручення голови обласної державної адміністрації від 06.04.10 №1552/42/2-10 та лист від 17.08.10

3.

Розробник Програми

Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації

4.

Відповідальний виконавець Програми

Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації

5.

Учасники Програми

Управління агропромислового розвитку, сільськогосподарські підприємства , органи місцевого самоврядування, фінансове управління, управління ветеринарної медицини, асоціація фермерів ,управління статистики , засоби масової інформації.

6.

Термін реалізації Програми

2011-2015 роки

7.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми

278,9 млн. гривень

7.1.

у тому числі кошти державного бюджету

21,1 млн. гривень

7.2.

кошти обласного бюджету

4,4 млн. гривень

7.3.

кошти районного бюджету

2,0 млн. грн.

7.4.

інші джерела фінансування

251,4 млн. гривень


^ 2. Обґрунтування необхідності вирішення проблем агропромислового комплексу району у 2011-2015 роках

Розуміючи важливість економічних реформ, які сьогодні відбуваються у нашій державі, з метою виконання розділу «Розвиток сільського господарства і земельна реформа» Програми, економічних реформ Президента України В.Ф.Януковича на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентно - спроможна економіка, ефективна держава», зокрема подолання кризи в агропромисловому комплексі та підвищення продуктивності праці у сільському господарстві, наш район також не залишився осторонь багатьох проблем, подолання яких потребує значних фінансових ресурсів і часу.

В районі зареєстровано 65 агропромислових формувань, в тому числі 10 приватних підприємств, 6 обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, 12 господарських товариств, 6 виробничих кооперативів, 1 державне підприємство, 26 фермерських господарств (із яких функціонує 33 або 51%) та 4 підприємства інших форм господарювання і 11,1 тис. особистих селянських господарств.

В структурі сільськогосподарського виробництва району переважає галузь рослинництва - 64%, а на долю галузі тваринництва припадає - 36%.

Основним напрямком в галузі рослинництва району є вирощування зернових, зернобобових культур та ріпаку.

Галузь тваринництва спеціалізується на вирощуванні худоби молочного та м’ясного напрямку, також розвинена галузь свинарства, є вівчарство та бджільництво.

Сучасна аграрна політика в галузі сільського господарства спрямована на досягнення продовольчої безпеки держави, створення умов для розвитку високоефективного виробництва та розв’язання проблем соціальної інфраструктури.

Аграрна галузь чи не найбільше постраждала від того, що держава тривалий час не змогла забезпечити системний підхід, належну підтримку сільгосптоваровиробника, селяни були кинуті напризволяще, а ті спроби реформування, які час від часу робилися, виявилися частковими, а ще точніше – то була імітація реформ.

Метою та основними завданнями Програми є:

забезпечення продовольчої безпеки регіону;

модернізація механізмів економічного регулювання та стимулювання виробництва;

впровадження сучасних науково-технічних досягнень;

удосконалення існуючих технологій;

розширення площ посіву та збільшення валового виробництва зернових культур, картоплі;

забезпечення громадського тваринництва повноцінними кормами;

розвиток галузі молочного та м’ясного скотарства, свинарства, бджільництва;

впровадження бізнес-проектів по створенню фермерських господарств сімейного типу,

створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

На даний час, агропромисловий комплекс району характеризується нестабільністю виробництва, виснаженням землі, складними процесами в розвитку тваринництва, погіршенням матеріально-технічної бази, великими проблемами в харчопереробній галузі.

В районі в обробітку знаходиться 19436,0 га землі, крім цього не обробляється 27920,0 га, що негативно впливає на виробництво сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб населення.

Практична реалізація Програми дасть можливість відродити село, підвищити добробут сільського населення його зайнятість у сфері виробництва, забезпечити зростання добробуту, істотно поліпшити соціально-економічну ситуацію.

3. Тваринництво

Тваринництво - одна із стратегічних галузей народного господарства, розвиток якої значною мірою визначає продовольчу безпеку та якість харчування населення.

Однак ситуація у галузі тваринництва в районі після 1990 року відзначається неухильною тенденцією до погіршення. Внаслідок занепаду сільськогосподарських підприємств з кожним роком зменшувалась кількість поголів’я всіх видів тварин та виробництво тваринницької продукції.

Останнім часом, завдяки суттєвому зростанню закупівельних цін на тваринницьку продукцію та розширенню напрямів і обсягів державної підтримки, створилися сприятливі умови для стабілізації і розвитку галузей тваринництва в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності.

^ 3.1. Молочне скотарство

3.1.1. Аналіз стану розвитку

Район характеризується сприятливими умовами для розведення великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності. В структурі сільськогосподарських угідь питому вагу займають природні луки і пасовища. У кормовому клині важливе місце посідають фуражні кормові культури та багаторічні трави. Наявність великих площ під природними травостоями, помірний клімат, порівняно низька щільність поголів’я сприяють розвитку молочного скотарства.

Поголів’я великої рогатої худоби в 1990 році в районі нараховувало 44620 голів, в тому числі корів 10802 голови.

Поряд з цим, негативні процеси, що спостерігалися в аграрному секторі в період переходу до ринкової економіки, спричинили зменшення кількості поголів’я великої рогатої худоби в цілому і корів зокрема.

Станом на 1 березня 2011 року в усіх категоріях господарств утримувалось 3276 голів корів, до відповідного періоду минулого року чисельність корів зменшилась на 575 голів.

За останні десять років відбулося різке зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Спостерігається тенденція переміщення обсягів виробництва продукції та поголів’я худоби з громадського сектору до індивідуального. В даний час у сільгосппідприємствах налічується 465 корів, тоді як в особистих селянських господарствах – 2811 голів.

Основними причини складного стану галузі молочного скотарства в районі є:

- домінування стихійних процесів на ринку молока і молокопродуктів;

- застаріле технічне обладнання тваринницьких ферм і комплексів, що призводить до підвищених витрат на їх обслуговування;

- відсутність підтримки інтегрування виробництва, переробки і реалізації молочної продукції, що посилює диспаритет міжгалузевих цін.

Основні обсяги виробництва молока зосереджені в особистих селянських господарствах. Це практично унеможливлює технологічне забезпечення якості молока. У загальних обсягах молока в особистих селянських господарствах виробляється 84,5% тоді як в сільськогосподарських підприємств – лише 15,5%. Через низьку якість молока така молочна продукція є неконкурентоспроможною.

3.1.2. Проблемні питання

Причини кризового стану галузі є ідентичними для всієї держави.

Основні із них такі:

- відсутність зацікавленості товаровиробників займатися виробництвом молока через низькі реалізаційні ціни;

занедбаний стан кормовиробництва;

застаріле технічне обладнання ферм і комплексів, що призвело до

підвищених витрат на їхнє обслуговування;

- масове пограбування ( 70-80%) тваринницьких приміщень, ферм та комплексів, частина яких не підлягає ремонту та оновленню;

- погіршення генетичної якості худоби внаслідок вибуття тварин із високим генетичним потенціалом;

незадовільне вирощування ремонтного молодняку;

широке використання, особливо у особистих селянських

господарствах, «доморощених» бугаїв-плідників, в тому числі невідомого

походження;

- відсутність у більшості сільгосппідприємств обліку продуктивності та походження тварин, що зводить нанівець можливість проведення у стадах ефективного племінного відбору і добору.

Однак навіть за цих обставин генетичний потенціал молочної худоби за належних умов годівлі та утримання може забезпечити одержання від корови 3000-4000 кг молока за лактацію. Проте й за такого рівня продуктивності при існуючій ціновій політиці, на жаль складно забезпечити рентабельність і конкурентоспроможність виробленої продукції.

3.1.3. Основні напрямки вирішення проблем

Для вирішення проблем молочного скотарства на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу необхідно:

- шляхом системного підходу поступово впроваджувати прогресивні технології виробництва молока, які ґрунтуються на реконструкції існуючих ферм та новому будівництві крупних комплексів на 800-1000 голів;

молочні ферми, в основному, формуються із замкнутим циклом виробництва, тобто вирощування ремонтних телиць відбувається на цій самій території і технології утримання.

3.1.4. Ветеринарне забезпечення

Ветеринарне забезпечення програми спрямовується на оздоровлення неблагополучних господарств, недопущення інфекційних паразитарних захворювань, збереження новонародженого молодняку.

Цьому сприятиме:

- своєчасне проведення планових протиепізоотичних заходів, в тому числі проведення вакцинації свійських та диких тварин проти сказу з частковим фінансуванням з місцевого бюджету;

- дотримання рекомендованих зооветеринарних правил утримання, годівлі і використання поголів’я;

своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих тварин;

проведення комплектування ферм тільки здоровими тваринами з

благополучних по інфекційних та інвазійних захворюваннях;

щотижневе проведення ветеринарно-санітарних днів.



^ Потреба в коштах за рахунок місцевого бюджету на ветеринарне обслуговування (тис. грн.)
№

п/п

Назва заходу

Роки

2011

2012

2013

2014

2015

1

Проведення вакцинації свійських та диких тварин проти сказу

10

10

10

10

10

2

Проведення весняної та осінньої дегельмінтизації

15

15

15

15

15

3
^ Закупівля вітамінних добавок
10

10

10

10

10

4

Закупівля мінеральних добавок

10

10

10

10

10




Всього:

45

45

45

45

45

3.1.5. Селекційно-племінна робота
^ Підвищення продуктивності наявного поголів’я тварин потребує
докорінного поліпшення стану ведення селекційно – племінної роботи та відтворення стада.

Пріоритетними напрямками вдосконалення селекційно-племінної роботи в тваринництві є:

збереження та розвиток існуючої племінної бази;

надання державної підтримки в племінній справі;

проведення селекційно-племінної роботи відповідно програми

селекції у тваринництві;

- поширення селекційно - племінної системи в тваринництві в особистих господарствах громадян (18 тис.грн. щорічно) за рахунок місцевого бюджету.

^ Потреба в коштах на розвиток штучного осіменіння

Назва заходу

Роки

2011

2012

2013

2014

2015

Планується створити пунктів штучного осіменіння, шт.

3

1

1

1

1

Необхідно коштів для створення пункту штучного осіменіння, тис.грн.

54,0

18,0

18,0

18,0

18,0

3.1.6. Фінансове забезпечення заходів

Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів державного і обласного бюджетів, та інших джерел фінансування.

Державний бюджет:

виплата дотацій за наявне на початок року поголів’я корів;

виплата компенсацій за понесені затрати з будівництва та

реконструкції молочних ферм;

- закупівля теличок в особистих селянських господарствах для розширення основного стада сільськогосподарських підприємств;

придбання племінних тварин за рахунок коштів державного фінансового лізингу.



^ Здешевлення придбання теличок у населення в розмірі 3 грн/кг живої ваги з місцевого бюджету

Роки

Завдання по закупівлі теличок, голів

Середня жива вага закуплених теличок, кг

Необхідно коштів на здешевлення закупівлі, грн.

2011

250

50

37500

2012

250

50

37500

2013

250

50

37500

2014

250

50

37500

2015

250

50

37500

Всього

1250

50

187500

3.1.7. Очікувані результати

Програмою розвитку молочного скотарства передбачається досягти

показників чисельності поголів’я корів в усіх категоріях господарств 4096 голів, продуктивності – 3500 кг. надою молока від корови, валового виробництва молока – 16400 тонн.

^ Динаміка зростання поголів’я корів молочного напряму їх продуктивності, валового виробництва молока по всіх категоріях господарств

Показники

2010

2011

2012

2013

2014

2015

Корів, голів

3622

3940

3981

4022

4063

4096

Надій на корову, кг.

3010

3150

3200

3250

3300

3500

Валове виробництво молока, тонн

14115

14397

15130

15810

16170

16400



М’ясне скотарство

3.2.1 Аналіз стану розвитку
^ Сучасний стан аграрного сектору зумовлює розвиток нових галузей
сільськогосподарського виробництва, зокрема спеціалізованого м’ясного скотарства. Визначальними об’єктивними чинниками розвитку цієї галузі є продовольчі, соціально-економічні, ресурсні та екологічні.

Природно-кліматичні умови Полісся сприяють для розвитку м’ясного скотарства. В останні роки в районі спостерігається тенденція різкого скорочення м’ясного поголів’я великої рогатої худоби. Станом на 01.01.2011 року воно зменшилось на 83 відсотки або на 192 голови і склало 39 голів.


3.2.2. Проблемні питання

Основні проблеми розвитку галузі м’ясного скотарства:

скорочення чисельності поголів’я, в тому числі маточного;

втрата генетичного потенціалу;

низькі показники відтворення та м’ясної продуктивності тварин;

ціновий диспаритет на високоякісну яловичину.

До такого стану спонукала недосконала цінова політика на м’ясо м’ясних порід, у порівнянні до молочних, яке за якісними та кількісними показниками на порядок вище.

Головними причинами, які стримують розвиток галузі м’ясного скотарства були і поки що залишаються:

відсутність належних економічних механізмів розвитку галузі;

не відпрацьованість технології;

невизначеність з породним складом м’ясної худоби.

3.2.3. Основні напрямки вирішення проблем

Головним фактором успішного ведення галузі м’ясного скотарства є

застосування технології, яка включає в себе три взаємопов’язані етапи:

- репродуктивне стадо для одержання та вирощування телят (система корова - теля);

вирощування ремонтного, племінного молодняку;

дорощування і відгодівля надремонтного молодняку, виділеного для виробництва м’яса.

Технологія включає наступні елементи:

Обов’язкові зимово-весняні турові отели ( лютий-квітень).

Парування (осіменіння) маточного поголів’я – травень-липень.

Штучне осіменіння корів і ручне парування ремонтних телиць у

племінних, ручне парування в товарних господарствах.

Щорічне одержання 85-90 телят на 100 корів.

Утримання телят до 6-8 місячного віку на вільному підсисанні в

пасовищний і режимному в зимовий періоди.

Використання культурних та природних пасовищ без підживлення

концентрованими кормами маточного поголів’я в літній період та дачею соковитих і грубих кормів узимку з включенням концентрованих кормів до 20%.

Введення нетелей до основного стада 25-30%.

Безприв’язне утримання маточного поголів’я, ремонтно-

відгодівельного молодняку на глибокій підстилці з вільним виходом на вигульно-кормові майданчики взимку, пасовищне утримання всього поголів’я включаючи і бугайців на дорощуванні – влітку.

А також:

- розв’язання проблеми буде здійснюватись за рахунок нарощення чисельності поголів’я та м’ясної продуктивності тварин;

- зміцнення матеріально-технічної бази галузі м’ясного скотарства шляхом надання відчутної фінансової підтримки із державного та місцевих бюджетів за утримання маточного поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності та дотування виробництва високоякісної яловичини;

- застосування найбільш ефективного малозатратного підходу з розвитку м’ясного скотарства – промислове та поглинальне схрещування маточного поголів’я з плідниками м’ясних порід.

Основними чинниками стабілізації стане функціонування економічного механізму:

гарантовані мінімальні ціни на живу масу худоби;

державна фінансова підтримка галузі;

удосконалення кредитно-фінансової та податкової політики.

Фінансове забезпечення заходів.

Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів:

державного бюджету – за утримання однієї голови маточного;

поголів’я м’ясного напряму продуктивності – 600 грн. за голову;

обласного бюджету – на здешевлення осіменіння корів і телиць м’ясного напрямку продуктивності в усіх категоріях господарств.


^ Щорічна потреба в спермі бугаїв – плідників

м’ясного напряму продуктивності (спермодоз)

№

п/п

Назва пункту штучного осіменіння

Роки

2011

2012

2013

2014

2015

1

ФГ «Аннушка – 2», с. Старі Вороб”ї

50

50

50

50

50

2

Гужин Олександр Вікторович, с. Буда Вороб"ї

100

100

100

100

100

3

Козак Світлана Анатоліївна, с. Нові Вороб”ї

50

50

50

50

50

4

Районна лікарня ветеринарної медицини

100

100

100

100

100




Всього:

300

300

300

300

300



Свинарство

Аналіз стану розвитку

Завдяки винятковим біологічним властивостям свині значно випереджають інші види домашніх тварин.

Чисельність поголів’я свиней по усіх категоріях господарств станом на 01.03.2011 року становила 7509 голів.

Галузь свинарства району має дуже низькі виробничі показники. Середньодобовий приріст становить лише 310 грам, а вихід поросят на свиноматку 14 голів за рік.

Переважна більшість підприємств має обмежені фінансові ресурси для будівництва та реконструкції відгодівельних комплексів, низький рівень механізації технологічних процесів.

Ринок продукції свинарства характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, нестабільністю закупівельних цін, низьким рівнем внутрішнього споживання, а також недостатньо розвинутою інфраструктурою, що також негативно відображається на ефективності ведення галузі.

3.3.2 Проблемні питання

Чисельність поголів’я свиней не відповідає можливостям їх утримання в усіх категоріях господарств району, переважно:

примітивні технології;

низька продуктивність;

значні ресурсні витрати на виробництво;

нестабільна цінова ситуація, на концкорми та свинину;

незначна економічна зацікавленість;

низький рівень залучення інвестицій у їх створення.

Основні напрямки вирішення проблем

Зростання обсягів виробництва продукції свинарства буде досягнуто:

шляхом нарощування чисельності поголів’я свиней;

інтенсивного використання наявного поголів’я в спеціалізованих свинарських господарствах;

вдосконалення селекційно-племінної роботи в галузі свинарства;

забезпечення повноцінними комбікормами;

залучення інвестицій в організацію високотоварного спеціалізованого виробництва.




Бджільництво

Аналіз стану розвитку

Бджільництво було і продовжує лишатися важливою галуззю

сільського господарства, яка не тільки дає такі унікальні продукти як мед, пилок, маточне молочко, прополіс та інші, але є важливим елементом технології вирощування сільськогосподарських культур, підвищення їх врожайності.

В усіх категоріях господарств району станом на 01.01.2011 року утримувалось 1829 бджолосімей , в тому числі 1719 бджолосімей ( 94 %) у господарствах населення, у сільськогосподарських підприємствах 110 бджолосімей (6%).

3.4.2. Проблемні питання

Проблеми розвитку бджільництва в районі:

нестабільність у чисельності бджолосімей;

відсутність племінних бджоло розплідників спроможних забезпечити потребу пасік у високоякісному генетичному матеріалі;

нестабільність у забезпеченні кормової бази, недостатність медоносних культур.

3.4.3 Основні напрямки вирішення проблем

Основними завданнями в бджільництві є:

збільшення обсягів виробництва продукції бджільництва, забезпечення населення району, медичних та навчальних закладів високоякісними продуктами, зокрема медом;

розширення кормової бази для бджіл за рахунок оптимальної структури посівних площ, медоносних культур та насаджень.

4. Рослинницька галузь

4.1. Зернове господарство

4.1.1. Аналіз стану розвитку

Зернове господарство Малинщини являється основою продовольчої бази і суттєво впливає на соціально-економічний розвиток району. Виробництво зерна традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу та відноситься до основних пріоритетів розвитку економіки району, є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємств. У зерновому виробництві району провідними культурами є жито, пшениця, овес, ячмінь та кукурудза на зерно частка яких у структурі виробництва зерна складає 90%. Серед зернових культур яра пшениця характеризується досить високим продуктивним потенціалом. Враховуючи важливість цієї цінної продовольчої культури, програмою передбачається розширення її площі до 1,0 тис. га до 2015 року. Зміни, які формуються внутрішнім і зовнішнім ринком зерна, вносять і відповідні корективи до структури посівних площ, зростання попиту на круп'яні культури надають умови розширенню їх посівів. Це в першу чергу відноситься до гречки, площі якої згідно Програми прогнозується збільшити з 0,1 тис. га у 2010 році до 0,3 тис. га в 2015 році.

4.1.2. Проблемні питання Протягом останніх років, в умовах реформування земельних та майнових відносин, реструктуризації виробництва, сільськогосподарські підприємства, селянські та фермерські господарства району не використали сповна потенціал і знизили виробництво зернових культур. Негативно вплинуло на зміну обсягів виробництва скорочення посівних площ, погіршення матеріально-технічного забезпечення, різке зменшення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив.

Відсутність коштів у місцевих бюджетах для формування трьохмісячних не знижувальних регіональних ресурсів продовольчого зерна не дає можливість гарантувати продовольчу безпеку району та підтримувати цінову стабільність на ринку хліба. Нинішній рівень розвитку зернового господарства не відповідає можливостям і потребам, як негатив – різке зменшення обсягів виробництва продовольчого зерна, в тому числі основного - високоякісного зерна жита та пшениці.

4.1.3. Основні напрямки вирішення проблем

Стабілізація та подальший розвиток зернового господарства в переважній більшості сільськогосподарських підприємств пов’язані з фінансовими та матеріально-технічними проблемами, на розв’язання яких необхідно час і ресурси.

В основу прогнозних показників на період 2011-2015 років покладено концепцію, закладену в основу Програми соціально-економічного розвитку. У розрахунках передбачається, що у сільськогосподарських підприємствах буде розміщено близько 70% посівних площ пшениці.

Передбачається збільшення виробництва зерна у необхідному асортименті для забезпечення продовольчих та фуражних потреб району. З метою формування трьохмісячних не знижувальних регіональних ресурсів продовольчого зерна, що дає можливість гарантувати продовольчу безпеку району та підтримувати цінову стабільність на ринку хліба, за рахунок місцевого бюджету на поворотній основі провести закупку продовольчого зерна в господарствах району в обсязі:

Культура

У тому числі:

2011

2012

2013

2014

2015

жито

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

50

75,6

70

105,9

130

196,7

180

272,3

230

348,0

Зернове господарство орієнтується у перспективі на інтенсивний тип розвитку на основі впровадження здобутків вітчизняної науки і техніки, на високі енергоощадні технології (сорт – агротехніка – організація виробництва тощо). З метою проведення сортозаміни та сортооновлення основних зернових культур щорічно за рахунок місцевого бюджету проводити закупку насіння еліти для виробництва високо репродуктивного насіння та подальшої його передачі господарствам району:

2011 рік

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

тонн

тис. грн.

10

42,0

15

63,0

20

84,0

25

105,0

30

126,0

Інтенсифікація розвитку зернового господарства передбачається за рахунок переоснащення господарств високопродуктивною технікою, впровадження ресурсозберігаючих технологій, забезпечення дотримання оптимальної структури посівних площ, вдосконалення систем удобрення та захисту рослин, розвитку ринку зерна та більш ефективного використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов вирощування зернових культур.

Так, в господарствах району передбачається збільшити виробництво зерна гречки з 0,1 тис. тонн у 2010 році до 0,3 тис. тонн у 2015 році. Це дасть можливість виробити 0,17 тис. тонн гречаної крупи, що повністю забезпечить потребу жителів району (потреба – 0,09 тис. тонн). Згідно фізіологічних потреб на одну людину необхідно 2 кг гречаної крупи в рік.

4.1.4. Очікувані результати

Виконання завдань Програми дасть можливість у 2015 році виробити 15,5 тис. тонн зерна, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах – 13,4 тис. тонн. Такі обсяги виробництва повністю забезпечать потребу району в продовольчому та фуражному зерні. При затратах на вирощування 1 га зернових 2,6 тис. грн., собівартість 1 тонни зерна буде складати 1700 грн. Рентабельність виробництва становитиме 15%, що дасть можливість отримувати в зерновій галузі щорічно до 5,3 млн. грн. прибутку.

4.2. Льонарство

4.2.1. Аналіз стану розвитку Льон-довгунець є стратегічною і традиційною культурою Малинщини, яка характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами. Льонарство має виняткове значення. В недалекому минулому, займаючи не більше 10% посівних площ, воно забезпечувало більше половини усіх грошових надходжень від рослинництва, що сприяло соціально-економічному розвитку поліського села. В господарствах велася цілеспрямована робота по насінництву, підготовкою та реалізацією насіння займалась Малинська льононасінницька станція. Розвитку льонарства значною мірою сприяла належна державна підтримка галузі. До 1991 року здійснювалось державне відшкодування сільгосппідприємствам до 40-45 відсотків виробничих витрат. Крім того, існувала досить ефективна система доплат у розмірі від 30% до вартості льонотрести за реалізацію її у відповідні календарні строки, що стимулювало зростання якості сировини. Як наслідок, рентабельність виробництва льону в даний період складала 144-150%, трести – 132-146%. За умови досягнення врожайності волокна 4 ц/га та насіння 2 ц/га вирощення льону вже не було збитковим для господарств.

За останні 20 років льонарство в районі і Україні зазнало суттєвого спаду. А з 2007 року виробництво льону в районі взагалі припинилось.

У той же час на світовому ринку зберігається високий, досить стабільний попит на льоноволокно та вироби з нього, що повинно сприяти зростанню інвестиційної привабливості льонарства.

4.2.2. Основні напрямки вирішення проблем

Важливим чинником у покращенні ситуації в галузі є залучення коштів інвесторів в первинну переробку сировини. Тісна співпраця інвесторів із товаровиробниками дасть можливість відродити галузь льонарства в районі, що забезпечить працевлаштування селян на виробництві, покращить фінансово-економічний стан підприємств, дасть можливість отримувати стабільну заробітну плату та відродити соціальну сферу села.

Відродження льонарства має здійснитись за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій вирощування, збирання і переробки льону-довгунця, які включають використання для сівби насіння високопродуктивних сортів, які найпридатніші для умов регіону, диференційований обробіток ґрунту, локальний спосіб внесення міндобрив, інтегрованої системи захисту рослин від шкідників і хвороб, рулонної технології збирання трести і роздільної технології збирання насіння, реалізації врожаю за схемою поле-завод.

Відновлення галузі льонарства, розширення площ посіву та підвищення валових зборів льонопродукції в районі можливе шляхом:

надання фінансової підтримки за гектар посіву;

підтримки стабільної цінової політики на ринку льонопродукції;

створення в районі спеціалізованого елітгоспа з виробництва високоякісного насіння льону-довгунцю вітчизняних перспективних сортів;

удосконалення технології вирощування, збирання та переробки льонопродукції.

4.2.3. Фінансове забезпечення заходів

Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів державного, обласного бюджетів та інших джерел фінансування.

З обласного бюджету планується виділення коштів для виплати дотації 2 тис. грн. за 1 га посіву льону.

4.2.4. Очікуванні результати

Запровадження у виробництво прогнозованих показників дасть можливість у 2015 році отримати 0,3 тис. тонн льоноволокна, при середній врожайності 5,5 ц з га. Затрати на 1 га будуть складати 3,1 тис. грн., а собівартість 1 тонни вирощеної продукції, враховуючи дотаційні кошти, - 2,5 тис. грн., рентабельність – 23%.

4.3. Картоплярство

4.3.1. Аналіз стану розвитку

Картопля - важливий і соціально значимий продукт. За оцінками експертів, вже в недалекій перспективі відіграватиме одну із ключових ролей у забезпеченні продовольчої безпеки. Найсприятливіша для цієї культури – зона Полісся, яка за природно-кліматичними умовами залишається найпродуктивнішою зоною картоплярства.

Картоплярство – традиційна для району галузь рослинництва. Більше 90% картоплі вирощується в особистих селянських господарствах. На протязі останніх років вирощуванням картоплі в районі практично займається одне підприємство – ПДС ім. Засухіна.

В середньому за останніх три роки в районі картопля вирощувалась на площі 2,2 тис. га, в тому числі в сільгосппідприємствах на площі 65 г

^ Площі під картоплею в Малинському районі у період 2008-2010 рр., (га)

Показник

Роки

2008

2009

2010

Усі категорії господарств

2170

2209

2200

у т.ч. с.-г. підприємства

50

75

70

особисті селянські підприємства

2120

2134

2130

По всіх категоріях господарств в 2010 році зібрано 27,8 тис. тонн картоплі, що на 8,4 тис. тонн більше ніж у 2004 році, по сільськогосподарських підприємствах валовий збір зменшився з 1,0 тис. тонн до 0,8 тис. тонн

^ Виробництво картоплі по всіх категоріях господарств

Показник

Роки

2004

2010

2010 до 2004, %

Всі категорії господарств

Зібрана площа, тис. га

2,5

2,2

88

Валовий збір, тис. тонн

19,4

27,8

143

Урожайність, ц/га

76,3

126,4

165

Сільськогосподарські підприємства

Зібрана площа, тис. га

0,1

0,08

80

Валовий збір, тис. тонн

1,0

0,8

80

Урожайність, ц/га

68,9

108,0

156

Особисті селянські господарства

Зібрана площа, тис. га

2,4

2,1

87

Валовий збір, тис. тонн

18,4

27,0

146

Урожайність, ц/га

76,7

128,6

167

4.3.2. Проблемні питання

Відмічена стійка закономірність до зменшення площ під картоплю в особистих селянських господарствах в зв’язку з високими цінами на добрива та пестициди, низькою купівельною спроможністю населення.

Підвищення рентабельності виробництва картоплі можливе завдяки проведенню сортооновлення та сортозаміни посадкового матеріалу, створення в районі кооперативів по реалізації вирощеної продукції, запровадження у виробництво інноваційних проектів та інвестиційних коштів.

На території району діє Поліська дослідна станція ім. О.М.Засухіна Інституту картоплярства Української академії аграрних наук. Станція спеціалізується на вирощуванні та реалізації елітного насіння картоплі. Машинно-тракторний парк дослідної потребує суттєвого оновлення.

4.3.3. Основні напрямки вирішення проблеми

Відродження промислового виробництва картоплі та розширення площ її посадки у дрібних фермерських господарствах можливе лише шляхом відновлення матеріально-технічної бази в частині часткового відшкодування вартості сільськогосподарської техніки коштами з державного бюджету. Окрім цього, серед способів розв’яза