Реферат: Комплексна державна програма енергозбереження України Список прийнятих скорочень апк

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ


СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 лютого 1997 р. N 148
Комплексна державна програма енергозбереження України
Список прийнятих скорочень

АПК 

- агропромисловий комплекс 

АСКЕР 

- автоматизована система контролю, обліку споживання та керування витратами енергоносіїв 

БВД 

- білково-вітамінні добавки 

ВВП 

- валовий внутрішній продукт 

ВЕР 

- вторинні енергетичні ресурси 

ВРХ 

- велика рогата худоба 

ГПА 

- газоперекачуючий агрегат 

ГРП 

- газорозподільний пункт 

ГРС 

- газорозподільна станція 

ГТК 

- газотранспортний комплекс 

ДРЕС 

- державна районна електростанція 

ЕЗЗ 

- енергозберігаючі заходи 

ІАСУ 

- інтегрована автоматизована система управління 

КДПЕ 

- Комплексна державна програма енергозбереження 

КПП 

- котельно-пічне паливо 

КС 

- компресорна станція 

НПДЕ 

- нетрадиційні та поновлювані джерела енергії 

НДДКР 

- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи 

ПГУ 

- парогазова установка 

ПЕБ 

- паливно-енергетичний баланс 

ПЕР 

- паливно-енергетичні ресурси 

ПСГ 

- підземне сховище газу 

СЕД 

- суб'єкт економічної діяльності 

СІАП 

- система інформаційно-аналітичної підтримки 

ЦКШ 

- циркулюючий киплячий шар 



Вступ
Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку менш, ніж на 50 %.

Видобуток власних ПЕР проводиться в таких гірничо-геологічних умовах, які роблять їх неконкурентоздатними з імпортованими ПЕР. Це перш за все відноситься до видобутку нафти і газу. Не краща сучасна ситуація і у вугільній промисловості, де більшість шахт мають низькі економічні показники. Хоча Україна має великі поклади вугілля, якого вистачило б на сотні років, однак для їх розробки необхідні великі капітальні вкладення, яких в умовах економічної кризи держава не може забезпечити.

Поряд з цим ефективність використання ПЕР в економіці України та соціальній сфері дуже низька. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на сьогодні більш, ніж вдвічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн Західної Європи і продовжує зростати.

Потенціал енергозбереження в Україні становив в докризовий період 40 - 45 % від енергоспоживання, а за часи кризи він ще виріс.

Для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Саме по такому шляху пішли промислово розвинуті країни, а кращих успіхів в підвищенні ефективності досягли найбільш енергодефіцитні з них (Японія, Італія та ін.).

Основні стратегічні напрямки підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження полягають в структурно-технологічній перебудові економіки країни та в створенні адміністративних, нормативно-правових та економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню.

Структурно-технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей, підприємств та технологічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання та побутових приладів.

Головним фактором технологічної перебудови економіки на сьогодні є припинення випуску неконкурентоздатної продукції, виведення з роботи неефективного обладнання та технологій.

Впровадження новітніх енергоефективних технологій, машин, обладнання та побутових приладів потребує значних інвестицій, і в достатніх обсягах це буде можливим в період після 2000 р. при умові подолання економічної кризи в країні.

При обмеженості інвестиційних ресурсів модернізацію та структурно-технологічну перебудову необхідно проводити в першу чергу в галузях, що забезпечують нагальні потреби суспільства - в паливно-енергетичному комплексі, сільському господарстві, легкій та харчовій промисловості, а також у галузях, що випускають конкурентоздатну продукцію для зовнішнього ринку (для забезпечення критичного експорту) - в чорній та кольоровій металургії, хімічній промисловості, окремих галузях машинобудування.

Важлива частина технологічних заходів пов'язана з поліпшенням використання енергоресурсів за рахунок підвищення рівня експлуатації існуючого енергетичного господарства споживачів, модернізації технологічних процесів, перш за все за рахунок маловитратних заходів, спрямованих на підвищення комплексності використання ПЕР, зменшення втрат, оптимізацію режимів роботи.

Створення сприятливих умов для розробки, виробництва та впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування для реалізації заходів з енергозбереження необхідно здійснювати на основі проведення ефективної цінової, податкової та амортизаційної політики, пільгового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок державних коштів, державного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів і цільового фінансування окремих проектів.

Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази вимог до енергоспоживаючих технологій, машин та устаткування, яка зробила б неможливою експлуатацію в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування, що не відповідають світовому рівню. При розробці такої правової бази необхідно враховувати існуючий стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. Тому створення і впровадження в життя правової бази енергозбереження повинно проходити в кілька етапів.

Перш за все необхідно забезпечити неможливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.

В подальшій перспективі планується створити умови, при яких використання застарілих, енерговитратних технологій стає неможливим за рахунок економічних санкцій та законодавчо визначених обмежень.

Важливим фактором підвищення енергоефективності є забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки всіх суб'єктів економічної діяльності при вирішенні питань енергоспоживання та енергозбереження.

Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності створення ефективної системи державного регулювання енергоспоживання в значній мірі буде залежати можливість проведення належної політики енергозбереження.

В методологічному та змістовному плані КДПЕ вирішує всі наведені проблеми.

Структурно Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) складається з п'яти розділів.

Перший розділ містить загальні положення і основні техніко-економічні показники Програми.

Другий розділ присвячений аналізу сучасного стану, прогнозуванню розвитку економіки та її енергозабезпечення. Цей розділ використовує основні положення і показники "Національної енергетичної програми України до 2010 р." стосовно вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження.

Третій розділ містить аналіз загального потенціалу енергозбереження, його технологічної частини та міжгалузевого потенціалу енергозбереження в основних галузях та по напрямках енергоспоживання.

Четвертий розділ містить результати розробок, які фактично утворюють програму першочергових маловитратних та перспективних заходів з енергозбереження. У ньому досліджуються найбільш ефективні заходи, які можуть дати відчутний результат в найближчій перспективі. Крім того, в цьому розділі наведено результати розробок заходів з енергозбереження на весь прогнозований період до 2010 р., реалізація яких економічно виправдана та технічно обгрунтована. Цей розділ розроблений на основі галузевих пропозицій з енергозбереження та з залученням галузевих фахівців.

У п'ятому розділі розроблені механізми та умови підвищення енергоефективності. Представлені структура державного управління енергозбереженням, основи його нормативно-правової бази, формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження і вирішено цілий ряд інших важливих проблем, що мають великий вплив на підвищення енергоефективності.

Комплексна державна програма енергозбереження України базується на основних положеннях, викладених в Національній Енергетичній програмі України до 2010 року.
^ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Мета та призначення розробки
Комплексна державна програма енергозбереження України має метою на основі аналізу існуючого стану та прогнозів розвитку економіки розробити основні напрямки державної політики енергозбереження, що передбачає створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економічного середовища, створення цілісної та ефективної системи державного управління енергозбереженням.

Стратегічною метою державної політики енергозбереження є вихід України в перспективі на рівень передових держав з ринковою економікою щодо енергоємності як валового внутрішнього продукту, так і окремих видів продукції, робіт та послуг. Досягнення цієї мети забезпечить зростання конкурентоспроможності української економіки на світовому ринку та її динамічний розвиток, а також зменшення до мінімально можливого рівня імпорту енергоресурсів.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального існуючого та перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямків його реалізації в матеріальному виробництві та сфері послуг, створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності та освоєння практичного потенціалу енергозбереження.

Важливим результатом цієї розробки є визначення джерел, механізмів фінансування та інвестицій в енергоефективність і енергозбереження.

В Програмі сформульовані і висвітлені також проблеми освіти, популяризації та навчання в сфері енергоефективності, а також наукові та методологічні основи її супроводження, зв'язок КДПЕ з іншими національними та державними програмами.

КДПЕ є цільовою програмою, що призначена для практичного використання на підприємствах, в господарствах, на місцевому, галузевому та державному рівнях. Вона містить конкретні, найважливіші енергозберігаючі заходи, котрі дають значний енергозберігаючий та народногосподарський ефект.

Програма цих заходів створена на основі пропозицій міністерств, відомств та регіонів, яким на стадії підготовки матеріалів Програми було запропоновано підготувати галузеві та регіональні розробки для включення їх до КДПЕ. До розробки КДПЕ досить широко були залучені галузеві фахівці. Тому КДПЕ фактично є узгодженою програмою практичних дій та заходів у сфері енергоефективності та енергозбереження, котрі відповідають інтересам більшості підприємств та господарств, усіх галузей та держави в цілому.

КДПЕ доведена до такого рівня конкретності та деталізації, коли її розробки можуть бути використані на всіх ієрархічних рівнях /підприємство - галузь - країна/ для практичної діяльності як в найближчій, так і в подальшій перспективі.

Розробки по створенню системи державного управління енергозбереженням, його нормативно-правової бази, по формуванню економічного середовища, сприятливого для підвищення енергоефективності та енергозбереження, фактично створюють підгрунтя і формують основи економічних механізмів в цій новій, важливій області.

Ці розробки виконані таким чином, що на їх основі можуть бути створені та сформульовані серії відповідних законів та підзаконних актів, в тому числі й такі, що необхідні для реалізації та функціонування Закону про енергозбереження.

КДПЕ закладає основи освіти, навчання та підготовки кадрів з енергоефективності та енергозбереження, популяризації знань в цій області.
^ 1.2. Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм
Для економіки України характерні високі рівні енергоємності валового внутрішнього продукту на всіх періодах її розвитку. Вони були обумовлені недосконалою структурою національної економіки, застарілістю та недосконалістю технологій, що використовуються, відсутністю економічних стимулів ефективного використання енергоресурсів. Як наслідок, енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) у 1990 р. була в Україні майже в 2 рази вища, ніж у промислово розвинених країнах Західної Європи. За роки економічної кризи енергоємність ВВП значно збільшилась, у 1995 р. вона становила 134 % по відношенню до енергоємності за 1990 р., а електроємність - 147 %.

Логічним поясненням зростання енергоємності ВВП є та особливість, що при скороченні обсягів випуску продукції практично незмінними залишаються витрати енергії та палива на загальні потреби підприємств: опалення та освітлення будівель і територій, вентиляцію, роботу внутрішнього транспорту, ліфтів, складів і таке інше.

Виходячи з аналізу динаміки енерго- та електроємності інших країн, що переходять від централізованої до ринкової економіки, зростання цих показників є загальною закономірністю.

Таким чином, Україна має великий невикористаний потенціал енергозбереження, який становить 42 - 48 % від рівня енергоспоживання 1990 р. і досягає 145 - 170 млн. т у. п.

Реалізація цього потенціалу повинна стати вищим пріоритетом енергетичної політики України, оскільки скорочення енергоспоживання за рахунок енергозбереження еквівалентно скороченню імпорту паливних ресурсів. Витрати на використання потенціалу енергозбереження в кілька разів нижчі від вартості поставок імпортованого палива, що обумовлює великий економічний ефект від підвищення енергоефективності та енергозбереження.

Частина потенціалу енергозбереження за рахунок впровадження короткострокових маловитратних заходів може бути реалізована досить швидко навіть в кризових економічних умовах. Так, на рівні 2000 р. за рахунок цих заходів планується заощаджувати до 35,9 млн. т у. п. щорічно, що зберігає біля 2.5 млрд. дол. США.

В подальшій перспективі з появою можливості збільшення інвестицій в енергозбереження обсяги енергозбереження повинні зростати і на рівні 2010 р. досягатимуть 108.8 млн. т у. п. на рік.

Про масштабність та значимість цього показника говорить той факт, що він значно перевищує обсяги всього вугілля, нафти та газу, що були видобуті в Україні в 1995 р. Енергозбереження справді стає потужним джерелом енергозабезпечення, яке практично подвоює паливні можливості України.

Підвищення енергоефективності та енергозбереження пов'язано також з економічною ефективністю і повинно стати стратегічною лінією в розвитку енергетичного господарства України.

Виходячи з існуючого стану енергозабезпечення та рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в економіці та соціальній сфері, в квітні 1995 р. Президент України та Кабінет Міністрів України прийняли рішення про заходи щодо розробки Комплексної державної програми енергозбереження України. Розпорядженням Президента України від 15 квітня 1995 р. N 74/95-рп було створено робочу групу по розробці КДПЕ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1995 р. N 243 прийнято рішення щодо першочергових заходів з розробки КДПЕ, а постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1995 р. N 911 Державному комітету України з питань енергозбереження разом з Мінекономіки доручено розробити Комплексну державну програму з енергозбереження України.

КДПЕ розроблена на період до 2010 року з урахуванням та сприйняттям Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995 - 1996 рр., головних положень та на основних засадах, прийнятих в "Національній енергетичній програмі України до 2010 р.", "Глобальній стратегії енергозбереження для України", "Програмі структурної перебудови економіки України", "Державній програмі розвитку гірничо-металургійного комплексу України", Національній програмі "Нафта і газ України до 2010 р.", програмах розвитку галузей промисловості, інших секторів економіки та соціальної сфери, а також концептуального варіанту Комплексної програми енергозбереження.

КДПЕ узагальнює та об'єднує галузеві програми і розробки з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Відносно галузевих програм енергозбереження КДПЕ є програмою верхнього рівня.
^ 1.3. Етапи реалізації Програми. Основні техніко-економічні показники
Відповідно до конкретних економічних умов, що прогнозуються в Україні, плануються три етапи реалізації Програми.

^ Перший етап: 1996 - 2000 рр. Це період припинення економічного спаду і початку пожвавлення в економіці.

В цей період можна розраховувати лише на обмежені інвестиції в підвищення енергоефективності та енергозбереження як з боку держави, так і з боку приватного капіталу. Державний бюджет в цей період ще не буде мати достатніх коштів для інвестування в енергозбереження, а для приватного капіталу не буде створено відповідних умов для його надійного та ефективного використання. Тому в цей період плануються до реалізації найбільш ефективні та маловитратні заходи з енергозбереження.

^ Другий етап: 2001 - 2005 рр. У цей період прогнозується процес відбудови економіки з досить високими темпами її зростання (9 - 11 % середньорічних). Як у державних, так і в приватних джерелах капіталу повинні зосередитись достатні кошти, щоб інвестувати міжгалузеві та технологічні заходи енергозбереження. Оскільки міжгалузеві та більша частина технологічних заходів мають малий термін окупності та високу економічну ефективність, в цей період треба прогнозувати надходження значних інвестицій в енергозбереження та відповідно великі обсяги його реалізації.

^ Третій етап: 2006 - 2010 рр. У цей період повинна закінчитись відбудова економіки, її зростання перейде в стабільну фазу. В країні повинні накопичитись значні державні та приватні капітали, для вкладання яких вже не буде вистачати високоефективних об'єктів вкладання типу міжгалузевого енергозбереження. Тому в цей період повинні початися масштабні капітальні вкладення, спрямовані на реалізацію значної маси заходів з енергозбереження технологічного характеру. Наявність значних капіталів повинна обумовити зміни галузевої структури матеріального виробництва, що в кінцевому результаті повинно призвести до початку реалізації структурного потенціалу енергозбереження.

Енергоефективність та енергозбереження є одними з головних, інтегральних характеристик стану та розвитку економіки, паливно-енергетичного комплексу та енергетичного господарства країни. Їх основні техніко-економічні показники визначаються відповідними показниками економіки та енергетики.

У період, що розглядається (до 2010 р.), українська економіка повинна пройти етапи переборення загальної економічної кризи, відродження та стабілізації. Функціонування та розвиток економіки зараз проходять в умовах великої невизначеності в галузях матеріального виробництва та в соціальній сфері стосовно форм власності, нормативно-правової бази, організації виробництва та трудової діяльності, зовнішньоекономічних зв'язків, податкового законодавства та ін. Для країни та суспільства в цілому все ще характерні політична нестабільність та соціальна напруга.

Тому для прогнозування розвитку економіки, енергетики та енергоефективності була використана методика сценарійного прогнозування, яка дає змогу виконувати прогнози в умовах дуже великої невизначеності.

Починаючи з 1990 р., економіка України знаходиться в стані спаду, обсяги виробництва ВВП скоротилися з 110,43 млрд. грн. в 1990 р. до 52,93 млрд. грн. в 1995 р. (див. табл. 2.1, ціни 1995 р.), тобто спад виробництва ВВП складає 52 %. Відповідно скоротилось споживання паливно-енергетичних ресурсів. Якщо в 1990 р. первинних ПЕР було використано в розмірі 353 млн. т у. п., то в 1995 р. - 226,3 млн. т у. п., тобто скорочення споживання становило 36 %. У тому числі, використання котельно-пічного палива зменшилось на 35 %, моторного палива - на 56,5 %. За цей період споживання електричної енергії скоротилось з 270,4 млрд. кВт·год. до 191 млрд. кВт·год., теплової енергії - з 412,7 млн. Гкал. до 274,7 млн. Гкал.

Як згадувалось, найважливіший показник загальної ефективності використання енергії в народному господарстві - енергоємність ВВП у 1990 р. була в Україні майже в 2 рази вищою, ніж в промислово розвинених країнах Західної Європи. За роки економічної кризи вона збільшилась ще на 34 %, а електроємність - на 47 %.

Виходячи з аналізу динаміки енерго- та електроємності ВВП в інших країнах, що переходять від планової до ринкової економіки, необхідно констатувати, що зростання цих показників є загальною закономірністю. Причини цього явища були розглянуті в підрозділі 1.2.

Аналіз можливих напрямків розвитку економіки показав, що більшість з них відповідає трьом характерним сценаріям: цільовому, оптимістичному та песимістичному.

Основним сценарієм є цільовий. Згідно з ним падіння виробництва ще буде продовжуватись на протязі 1996 р., зростання почнеться з 1997 р. (рис. 2.1). Починаючи з 2000 р. середньорічні темпи зростання складатимуть 9 %, докризовий рівень виробництва досягається в 2008 р. По цьому сценарію передбачається активізація енергозбереження при здійсненні найбільш необхідних інвестицій в енергетику.

По оптимістичному сценарію зростання економіки також починається з 1997 р., але темпи зростання більш високі, ніж в цільовому сценарії. Починаючи з 2000 р. вони становитимуть 9,2 % середньорічно, докризовий рівень виробництва досягається в 2007 р.

Песимістичний сценарій припускає падіння обсягів виробництва до 1999 р. включно. Пожвавлення економіки планується протягом 1 - 2 років з подальшим стабільним зростанням з темпом 7,2 %. Згідно з цим сценарієм докризовий рівень виробництва досягається в 2012 - 2013 рр.

Для кожного із сценаріїв розвитку економіки були виконані розрахунки прогнозованої потреби в різних видах ПЕР. Вони проводились з допомогою спеціалізованої математичної моделі, в якій економіка була представлена 15 галузями: електроенергетика, паливна промисловість, чорна та кольорова металургія, машинобудування та металообробка та ін.

По кожному із сценаріїв було розроблено кілька варіантів розвитку цих галузей. Були розраховані частки галузей в формуванні ВВП, коефіцієнти енергоємності з окремих видів ПЕР (газ, вугілля, мазут, бензин, електроенергія, тепло і ін.), причому при визначенні коефіцієнтів енергоємності враховувались технологічна перебудова та енергозберігаючі заходи в галузях, а також заходи міжгалузевого характеру. Ця інформація є вихідною для моделі, в результаті використання якої була визначена загальна прогнозована потреба України по видах ПЕР для кожного з етапів прогнозованого періоду до 2010 р.

Аналіз отриманих результатів показав, що оптимістичний та песимістичний сценарії визначають границі діапазонів майбутньої потреби країни в ПЕР, причому оптимістичний сценарій дає, як правило,найбільшу, а песимістичний - найменшу потребу.

Загальна потреба України в паливі та енергії на 2010 р. згідно з прийнятим варіантом становить 326,1 млн. т у. п. і зростає порівняно з 1995 р. на 44,1 %. Поряд з цим вона на 7,6 % нижча від рівня використання ПЕР в 1990 р.

Обсяги споживання котельно-пічного палива в 2010 р. визначені на рівні 235,3 млн. т у. п. і перевищують на 29,7 % його споживання в 1995 р.

Споживання моторного палива в 2010 р. планується в обсязі 46,2 млн. т у. п., що на 5,2 % більше, ніж у 1990 р.

Згідно з розрахунками використання електроенергії в 2010 р. планується на рівні 270,5 млрд. кВт·год., о майже точно відповідає рівню 1990 р.

Всіма галузями народного господарства в 2010 р. планується виробництво 415,8 млн. Гкал теплової енергії проти 412,7 млн. Гкал в 1990 р.

Загальне виробництво первинних ПЕР для власного споживання в Україні в 1995 р. становило 84,2 млн. т у. п. проти 130,6 млн. т у. п. у 1990 р.

Таке велике скорочення виробництва палива пов'язане в основному з кризовим станом вугільної промисловості. За останні п'ять років в цій галузі середньорічна виробнича потужність скоротилася з 187 млн. т до 142,6 млн. т, а видобуток вугілля - з 164,8 млн. т в 1990 р. до 83,6 млн. т в 1995 р.

Згідно з Національною енергетичною програмою України виробництво первинних ПЕР у 2010 р. планується забезпечити на рівні 209 млн. т у. п., в т. ч. виробництво вугілля - на рівні 170 млн. т, нафти - 7,5 млн. т, природного газу - 35,3 млрд. м3.

На кінець періоду, що прогнозується, планується відчутний рівень використання нетрадиційних та відновлювальних видів енергії: вітрової, геотермальної та сонячної, метану вугільних родовищ, біогазу, побутових відходів. Передбачається в 2010 р. виробництво електроенергії за рахунок цих джерел в обсязі 12,7 млрд. кВт·год. і теплоенергії - в обсязі 16,8 млн. Гкал, що еквівалентно 7,1 млн. т у. п. На цей обсяг скорочена потреба в традиційних паливно-енергетичних ресурсах.

Значним тягарем для економіки України є великі обсяги імпорту природного газу та нафти. У 1995 р. імпорт ПЕР для потреб України становив 120,1 млн. т у. п., або 53 % від усього обсягу їх споживання.

Подальша стратегія економічного та енергетичного розвитку України полягає в підвищенні рівня енергетичної самозабезпеченості шляхом значного підвищення рівня енергоефективності в усіх галузях народного господарства, максимального економічно виправданого розвитку вугільної та нафтогазової промисловості, а також шляхом розширення використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

На рівні 2010 р. при споживанні первинних ПЕР в обсязі 326,1 млн. т у. п. обсяг їх імпорту планується в розмірі 113,6 млн. т у. п., або 34,8 % від обсягу споживання. Таким чином, забезпеченість народного господарства України власними ПЕР за період з 1995 р. по 2010 р. зростає з 47 % до 65,2 %, або в 1,387 рази. Розрахунки показують, що підвищення на 38 % самозабезпеченості економіки України первинними ПЕР здійснюється за рахунок наведених факторів в таких пропорціях: енергозбереження - 55 %, збільшення обсягів виробництва паливних ресурсів та використання нетрадиційних джерел - 45 %.

Важливим є те, що практично вся частка підвищення самозабезпеченості первинними ПЕР, отримана за рахунок енергозбереження, використовується для зменшення обсягів імпорту палива.

В умовах функціонування централізованої економіки, при відсутності конкуренції та матеріальних стимулів ефективного використання ПЕР в Україні протягом десятків років сформувався великий потенціал економії ПЕР. Під потенціалом економії ПЕР (енергозбереження) розуміють обсяги ПЕР, що були б зекономлені при умові їх використання на виробництві та в сфері послуг з питомими витратами, які характерні для промислово розвинених країн Західної Європи та світу.

Абсолютні показники потенціалу енергозбереження для кожного року залежать від загального стану економіки, обсягів виробництва ВВП та споживання ПЕР, завантаженості підприємств і інших факторів. Аналіз макроекономічних показників та показників ефективності енерговикористання показує, що стосовно базового 1990 р. потенціал енергозбереження в Україні становить 42 - 48 % від обсягу спожитих первинних ПЕР, тобто 145 - 170 млн. т у. п.

Структура загального потенціалу енергозбереження має такий вигляд. У паливно-енергетичному комплексі зосереджено 27,5 - 38,2 млн. т у. п. можливої економії ПЕР, що в середньому становить 20,9 % від загального потенціалу енергозбереження, в промисловості - 84,8 - 94,1 млн. т у. п (56,8 %), в комунально-побутовому господарстві - 17,3 - 19 млн. т у. п. (11,5 %), в сільському господарстві - 4,7 - 6 млн. т у. п. (3,4 %) та на транспорті 10 - 11,6 млн. т у. п. (6,9 %).

Загальний потенціал енергозбереження з часом, в міру впровадження енергозберігаючих заходів та зниження енергоємності повинен знижуватись. Динаміка зниження потенціалу енергозбереження (рис. 3.1) визначена шляхом зменшення загального потенціалу за 1990 р. на величини сумарних обсягів економічно виправданих енергозберігаючих заходів по базових роках.

Відповідно до цього загальний потенціал енергозбереження в 2000 р. становитиме 93,6 - 110,3 т у. п., в 2005 р. - 65,8 - 75,4 млн. т у. п. і в 2010 р. - 39,4 - 41,4 млн. т у. п.

Загальні витрати по відповідних періодах, необхідні для реалізації економічно виправданих енергозберігаючих заходів, становитимуть (в цінах 1995 р.): 17,74 - 20,09 млрд. грн. до 2000 р., 28,46 - 32,60 млрд. грн. до 2005 р. та 37,99 - 44,25 млрд. грн. до 2010 р.

Згідно з цією програмою в період до 2000 р. по всіх галузях планується проведення енергозберігаючих заходів, які в сукупності у 2000 р. дадуть економію 35,9 млн. т у. п. при загальних витратах за цей період 6,94 млрд. грн. у цінах 1995 р. (рис. 1.1). У 2005 р. можлива економія ПЕР становить 68,7 млн. т у. п. при капітальних вкладеннях за період 1996 - 2005 рр. розміром 16,69 млрд. грн. На рівні 2010 р. практично може бути заощаджено 108,8 млн. т у. п. при капіталовкладеннях розміром 30,48 млрд. грн.

Доцільно відзначити, що питомі капітальні вкладення на першому періоді (до 2000 р.) мають найменші значення порівняно з її значеннями за період до 2005 р. та за весь прогнозований період. На рівні 2000 р. питомі капітальні вкладення становлять 194 тис.грн./т у. п., за період до 2005 р. - 243 тис. грн./т у. п. та за весь період - 280 тис. грн./т у. п.

Така динаміка питомих капітальних вкладень цілком закономірна, оскільки підприємства зацікавлені в першу чергу в реалізації маловитратних заходів, найбільш дорогі заходи реалізуються останніми.

Характерно також, що обсяги заходів для реалізації практичного потенціалу та питомі капіталовкладення на всьому прогнозованому періоді менші за відповідні показники економічно виправданої частини загального потенціалу, що теж закономірно.

Важливою проблемою, яку треба вирішити для успішного виконання Програми, є джерела інвестування. Згідно з аналізом підрозділу 5.5, для реалізації всього практичного потенціалу енергозбереження (розділ 4) достатньо використання коштів позабюджетних фондів енергозбереження при умові їх наповнення та залучення певних додаткових коштів.

При цьому достатньо, щоб усі суб'єкти господарювання щорічно робили відрахування в позабюджетні фонди енергозбереження в розмірі 0,5 % від вартості спожитих ними ПЕР. Крім того, додатково залучаються кошти інших інвесторів у співвідношенні три карбованці на кожний карбованець з фондів енергозбереження. Ці оцінки отримані з припущенням, що один раз вкладені в енергозбереження кошти реінвестуються в нього протягом всього періоді, що розглядається.

Для заходів технологічного і особливо міжгалузевого енергозбереження характерна висока економічна ефективність, термін окупності коштів становить 1 - 3 роки. Загальні обсяги інвестицій відносно малі, оскільки мова йде про одиниці процентів від вартості спожитих ПЕР. Тому заходи з енергозбереження є дуже вигідними з точки зору ефективності вкладення капіталу. При наявності належного інвестиційного клімату фінансування цих заходів є привабливим та цілком реальним за рахунок державного та приватного капіталу, в тому числі закордонних інвесторів. Розроблена Програма відноситься до програм з високою економічною ефективністю.

Таким чином, Програма вміщує комплекс практичних заходів щодо підвищення енергоефективності, що охоплюють всі галузі економіки та соціальну сферу. Загальний обсяг економії ПЕР по програмі практичних заходів (108,8 млн. т у. п.) становить близько двох третин існуючого загального потенціалу енергозбереження (145 - 170 млн. т у. п.). Це свідчить про те, що в результаті реалізації Програми повинна докорінно підвищитись енергоефективність української економіки.

Виконання програми є цілком реальним, оскільки основна проблема - визначення джерел фінансування та інвестицій, вирішується позитивно. Справді, завдяки реінвестиціям загальна сума первинних вкладень в практичні енергозберігаючі заходи не перевищує третини необхідних сумарних капіталовкладень (30,48 млрд. грн., рис. 1.1). Тому ставка відрахувань в фонди енергозбереження (з метою інвестування в енергозбереження) дуже низька (0,5 %), і залучення додаткових коштів теж не повинно викликати проблем.

 

  


Рис. 1.1. Економія ПЕР та необхідні капіталовкладення для реалізації заходів в основних секторах народного господарства України

  

Рис. 1.2. Динаміка енергоємності ВВП за прийнятими сценаріями.

Наявність практично горизонтальної дільниці (до 2000 р.) обумовлена рядом різноманітних чинників, що негативно діють переважно у цьому інтервалі. Головними з них є:

- дія структурного фактора, оскільки розвиток структури економіки на цьому інтервалі йде в напрямку збільшення ваги енергоємних галузей;

- слабкий вплив цінового фактора на рівні ефективності енерговикористання;

- відсутність належної нормативно-правової бази, що забезпечує підвищення енергоефективності.

На цьому етапі позитивний вклад в підвищення енергоефективності, що забезпечується заходами з енергозбереження, компенсується впливом наведених негативних факторів. Вони мають тимчасовий характер, і після 2000 р. їх дія практично вичерпується. На інтервалах 2001 - 2010 рр. енергоємність знижується з високим темпом (біля 5.3 - 7 % середньорічних, рис. 1.2).

Якщо в 1990 р. рівень енергоефективності в економіці України, оцінений по сукупності питомих витрат палива та енергії в основних виробничих процесах, був приблизно вдвічі нижчий за рівень енергоефективності промислово розвинутих країн Західної Європи, то в 2010 р. різниця між ними становитиме тільки 15 - 20 %, і хоча за межами 2010 р. темпи підвищення енергоефективності помітно знизяться, при нормальних економічних та політичних умовах українська економіка може досягти західного рівня енергоефективності в 2014 - 2016 рр.
^ 1.4. Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми
Внаслідок реалізації Програми очікуються значні економічні результати як в найближчій (до 1998 - 2000 рр.), так і в подальшій перспективі. Економічна значущість Програми обумовлена можливістю в умовах дефіциту ПЕР в значній мірі задовольнити потребу в них за рахунок підвищення енергоефективності. При цьому загальні витрати на підвищення енергоефективності значно менші за витрати, потрібні для видобутку відповідної кількості палива.

В кінцевому результаті це забезпечує значне скорочення обсягу імпорту паливних ресурсів, перш за все природного газу і нафти. Розрахунки показують, що завдяки реалізації сукупності практичних заходів з енергозбереження в галузях економіки та соціальній сфері можливі обсяги імпорту цих паливних ресурсів скорочуються майже вдвічі. Це дуже великий внесок в економічну та енергетичну незалежність країни.

Завдяки виконанню програми першочергових маловитратних та перспективних енергозберігаючих заходів обсяги економії ПЕР вже у 2000 р. повинні становити 35,91 млн. т у. п., у 2005 р. - 68.66 млн. т у. п. та в 2010 р. - 108.8 млн. т у. п.

Здійснення цієї програми дозволить, крім того, одержати значну економію капітальних витрат у порівнянні з їх витратами у відповідне збільшення видобутку палива: в період до 2000 р. - 29,60 млрд. грн. (ціни 1995 р.), в інтервалі 2000 - 2005 рр. - 23,60 млрд. грн. та за весь період 1996 - 2010 рр. 80,28 млрд. грн., що еквівалентно 44 млрд. дол. США.

Завдяки реалізації програми практичних заходів з енергозбереження значн