Реферат: Тема Живлення І травлення

Тема 6. Живлення і травлення

( згідно програми з біології для учнів 7-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів , К. «Ірпінь». 2005 , за підручником «Біологія 9 кл» (авт..Базанова Т.І. та ін., «Світ дитинства», Харків, 2009 р)

Учень

називає

органи травної системи;

травні залози;

розпізнає:

органи травлення на малюнках;

характеризує:

- їжу як джерело енергії;

процеси живлення і травлення ;

травлення в ротовій порожнині,

функцію слинних залоз, склад слини;

будову і функції зубів;

будову шлунка, травлення в шлунку,

ферменти шлункового соку;

значення соляної кислоти для травлення в шлунку;

регуляцію соковиділення, рухової активності шлунка;

будову і функції тонкого кишечнику;

травлення в тонкому кишечнику;

всмоктування поживних речовин;

функцію товстого кишечнику;

функції печінки;

пояснює:

роль печінки і підшлункової залози в травленні;

- значення ворітної системи печінки;

функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води і мінеральних речовин;

значення мікрофлори кишечнику;

нервово-гуморальну регуляцію роботи системи травлення;

обмін речовин і енергії між організмом і оточуючим середовищем;

спостерігає та описує:

дію ферментів слини на крохмаль;

застосовує знання:

про будову і функції органів травлення для профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь;

для обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування;

складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат власного організму;

самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла

Урок 1. Будова органів травлення

Мета.

Освітня.

Вивчити значення та функції травної системи;

Вивчити будову травної системи;

Вивчити методи дослідження органів травлення.

Дати поняття про ферменти.

Розвиваюча.

Розвивати вміння учнів працювати на комп’ютерах,

створювати мультимедійні презентації,

уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення.

розвивати логічне мислення, уяву, навички самостійного пошуку знань;

сприяти розумінню учнями переваг здорового способу життя та заохочувати до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя;

стимулювати до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

порівнювати, працювати в колективі

Виховна.

виховувати в підлітків бережливе, дбайливе та усвідомлене ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, та ведення здорового способу життя;



^ Тип уроку. Засвоєння нових знань.


Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.

^ Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

^ Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м/медійна дошка.

Основні поняття та терміни : травлення, ферменти, травний канал, травні залози.

^ Зміст уроку:

І. Організаційний момент. Привітання класу. Психологічний настрій.


ІІІ.Мотивація навчальної діяльності.



Поміркуйте! Чи може людина прожити без травлення?


ІV.Вивчення нового матеріалу.( розповідь вчителя разом з демонстрацією презентації)

^ 1.Значення травлення.

Життя організму неможливе без поповнення його тканин енергією, будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою. Воно здійснюється за рахунок їжі.



Щоб з харчових продуктів вивільнилась енергія і вони стали придатними для включення в обмін речовин. Їжа в травному апараті піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка відбувається під впливом ферментів, до складових частин, які придатні до всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах. Отже, процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням.

Розщеплення поживних речовин відбувається за допомогою травних соків, які містять ферменти.



^ 2. Функції травної системи.




3.Методи дослідження органів травлення






















^ 4. Органи травлення



5. Травні залози.





Закріплення вивченого матеріалу:

Опрацювати параграф та заповніть у робочих зошитах таблицю:

Органи травлення

Особливості будови

Основні функції












^ Домашнє завдання: § 28

Середній рівень: запитання № 1-2

Достатній рівень: запитання № 3-4

Високий рівень : запитання № 5

Творче завдання: підготувати презентацію «Травлення в ротовій порожнині»

Урок 2. травлення в ротовій порожнині

Мета.

Освітня.

Закріпити знання про значення та функції травної системи;

Закріпити знання про будову травної системи;

Закріпити знання про методи дослідження органів травлення.

Вивчити основні процеси травлення в ротовій порожнині, будова та функції зубів.

Вивчити дію ферментів слини на крохмаль

Розвиваюча.

Розвивати вміння учнів працювати на комп’ютерах,

створювати мультимедійні презентації,

уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення.

розвивати логічне мислення, уяву, навички самостійного пошуку знань;

сприяти розумінню учнями переваг здорового способу життя та заохочувати до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя;

стимулювати до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

порівнювати, працювати в колективі

Виховна.

виховувати в підлітків бережливе, дбайливе та усвідомлене ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, та ведення здорового способу життя;



^ Тип уроку. Комбінований.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.

^ Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

^ 3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

^ Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м/медійна дошка.

Основні поняття та терміни : зуби, різці, ікла, кутні зуби, емаль, дентин,пульпа ферменти

^ Зміст уроку:

І. Організаційний момент. Привітання класу. Психологічний настрій.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування:

Що таке травлення? Яке воно має значення?

Що таке ферменти?

Назвіть основні частини травного каналу.

З яких оболонок складається травний канал і яка їхня будова?

Які функції виконує травна система?

Які методи дослідження запропонував І.П.Павлов?

Які сучасні методи дослідження травлення ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Поміркуйте! Чому чорний хліб, якщо його довго жувати, стає солодким на смак?


ІV. Вивчення нового матеріалу.

^ 1.Ротова порожнина. Травлення в ротовій порожнині.

Ротова порожнина утворена спереду губами, збоку – щоками, зверху – піднебінням, знизу – язиком і дном рота, ззаду вона переходить в глотку.

Ротова порожнина – є початковим відділом травного тракту, де здійснюється: подрібнення та змочування їжі слиною, аналіз смакових властивостей речовин і розподіл їх на харчові та ті, що відкидаються; захист травного тракту від попадання неякісних харчових речовин і екзогенної мікрофлори; початковий гідроліз вуглеводів та формування харчової грудки; подразнення механо-, хемо-, терморецепторів, що викликають збудження діяльності не тільки власних, але й травних залоз шлунка, підшлункової залози, печінки, дванадцятипалої кишки, всмоктування деяких речовин. Крім того, вона виконує роль зовнішнього бар’єру в захисті організму від патогенної мікрофлори, завдяки наявності в слині бактеріоцидної речовини лізоциму (муромідаза), антивірусній дії нуклеази слини, здатності імуноглобуліну A слини зв’язувати екзотоксини, фагоцитозу лейкоцитів (4000 в 1 см3 слини), пригніченню патогенної мікрофлори власною сапрофітною мікрофлорою ротової порожнини.

Їжа знаходиться в ротовій порожнині 16-18 секунд і за цей час слина, що виділяється в ротову порожнину розчиняє розчинні і обволікає тверді, змочує сухі речовини, нейтралізує подразнюючі рідини чи зменшує їх концентрацію, полегшує видалення неїстивних речовин, що відкидаються шляхом змивання їх з слизової оболонки порожнини рота.

У порожнину рота відкриваються вивідні протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних та під’язикових, окрім них в слизовій оболонці рота є численні дрібні залози, які за розміщенням називаються: губними, щічними, піднебінними та язиковими. B ділянці язика розташовані: передня слинна залоза на нижній поверхні кінчика язика, на корені язика – залози, протоки яких впадають у проміжки між листовидними та жолобовидними пипками. Вивідні протоки губних, щічних залоз відкриваються у присінок рота, а підщелепних, під’язикових, піднебінних та язикових –у власне ротову порожнину. За характером секрету залози поділяються на білкові, слизові та змішані.

2. Слина – це суміш секретів трьох великих і множини малих слинних залоз. До секрету, що виділяється в ротовій порожнині, домішуються епітеліальні клітини, частинки їжі, слинні тільця (нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити, слиз, мікроорганізми). Слина – безбарвна, трохи мутна рідина (внаслідок наявності епітеліальних клітин слинних залоз і лейкоцитів), слабко лужної реакції. Містить 99% Н2О, органічних речовин (білки, вільні амінокислоти, вуглеводи) та неорганічні речовини (солі Na, Ca, K), сечову кислоту, сечовину, аміак, вітаміни.

До складу слини входять ферменти: птіалін і мальтази (амілази), які розщеплюють крохмаль до моносахаридів, проте повного розщеплення ними не відбувається бо їжа в роті перебуває мало часу (10-15 сек).

Білкова речовина слини муцин робить харчову грудку слизькою, що полегшує її ковтання і просування по стравоходу.






Виділення слини є складним рефлекторним актом, що здійснюється не тільки внаслідок подразнення рецепторів ротової порожнини їжею або іншими речовинами (безумовно-рефлекторні подразники), але при одночасному подразненні зорових, нюхових, слухових рецепторів видом, запахом їжі, подіями і обстановкою, в якій відбувається споживання їжі (умовно-рефлекторні подразнення)




^ 3.Будова та функції зубів.

Важливими органами ротової порожнини є зуби, які подрібнюють і перетирають їжу до кашоподібного стану. Зуби розташовані в комірках верхньої та нижньої щелеп ротової порожнини. У дорослої людини 32 зуби (мал.1,1). За формою і функціями зуби поділяють на різці, ікла, малі і великі кутні. На кожній щелепі по 4 різці, 2 ікла, 4 малих кутніх і 6 великих кутніх зубів. Різці та ікла мають по одному кореню. Цими зубами відкушують їжу. Кутні зуби мають два або три корені. Малі та великі кутні зуби подрібнюють їжу.




У кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь . Коронку зуба вкриває емаль . Це найтвердіша тканина в організмі людини, за твердістю наближається до кварцу. Під емаллю розташований дентин. Він утворює більшу частину коронки, шийки і зануреного у ясна кореня. Шийку і корінь зуба вкриває цемент. Порожнину зуба заповнює сполучна тканина - пульпа. У пульпу через канал кореня входять кровоносні та лімфатичні судини, нерви. За рахунок пульпи зуб живиться та росте.




Хвилинка цікавої інформації (повідомлення учнів)

^ Король Франції Луї XIV народився у 1638 році з двома зубами.

Є випадки, коли зуби виростали втретє, у Франції в 1896 році зареєстровано випадок, коли в людини виросли зуби вчетверте.

^ У1680 році Альбертус Хеллвігіус писав про людину з трьома рядами зубів.

Половина людства має тільки два, а не чотири зуби мудрості.

4 . Профілактика карієсу:

Після їжі порожнину рото слід полоскати теплою водою.

Не вживати відразу холодну їжу після гарячої.

Не розкушувати твердої їжі.

Двічі на день чистити зуби.

Щороку проходити санацію зубів.

Своєчасно лікувати хворі зим.






ІV. Закріплення матеріалу.

Лабораторна робота №4. Дія ферментів слини на крохмаль.

( інструктаж с 284)


^ Домашнє завдання: §29

Середній рівень: запитання № 1-2

Достатній рівень: запитання № 3-5

Високий рівень : запитання № 6

Творче завдання: підготувати презентацію про травлення в шлунку

Урок 3. травлення в шлунку.

Мета.

Освітня.

Закріпити знання про значення та функції травної системи;

Закріпити знання про будову ротової порожнини;

Закріпити знання про будову та функції зубів.

Вивчити основні процеси травлення в шлунку.



Розвиваюча.

Розвивати вміння учнів працювати на комп’ютерах,

створювати мультимедійні презентації,

уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення.

розвивати логічне мислення, уяву, навички самостійного пошуку знань;

сприяти розумінню учнями переваг здорового способу життя та заохочувати до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя;

стимулювати до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

порівнювати, працювати в колективі

Виховна.

виховувати в підлітків бережливе, дбайливе та усвідомлене ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, та ведення здорового способу життя;



^ Тип уроку. Комбінований.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.

^ Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

^ 3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

^ Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м/медійна дошка.

Основні поняття та терміни : шлунок,сфінктер, пепсин, ліпаза

Зміст уроку:

І. Організаційний момент. Привітання класу. Психологічний настрій.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Термінологічний диктант:

З чого починається травний канал ( ротова порожнина).

Кісткові органи розташовані в ротовій порожнині ( зуби).

Скільки зубів у дорослої людини? (32).

Скільки пар великих слинних залоз? (3)

Ферменти слини, що починають розщеплювати вуглеводи ( амілаза, мальтоза)

Фермент слини, що сприяє загоєнню ран слизової оболонки рота.

( лізоцим)

Де знаходиться центр слиновиділення? (довгастий мозок)

Яку реакцію має слина? ( слабо лужну)

Назвіть типи зубів людини ( різці, ікла, кутні)

Чим вкрита коронка зуба? ( емаллю)

Порожнина зуба, заповнена сполучною тканиною. (пульпа)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Поміркуйте! Їжа в шлунок потрапляє у вигляді харчової грудки, яка змочена слиною. Деякий час грудка знаходиться в шлунку. Чому це відбувається?


ІV. Вивчення нового матеріалу.

Шлунок є відділом травного тракту, де їжа змішана з слиною, вкрита в’язким слизом залоз стравоходу затримується від 3 до 10 годин для механічної та хімічної обробки до евакуації хімуса в кишку. Цей відділ шлунково-кишкового тракту здійснює функції:

- депонування, зберігання, зігрівання їжі;

- секреторну – відділення шлункового соку, який забезпечує хімічну обробку їжі;

-рухову – перемішування їжі з травними соками, подрібнення її і пересування порціями в дванадцятипалу кишку;

- всмоктування в кров незначних кількостей речовин, що поступили з їжею; речовини розчинені в спирті всмоктуються в значно більших кількостях;

- екскреторну – виділення разом із шлунковим соком у порожнину шлунка метаболітів (сечовина,сечова кислота, креатин, креатинін), концентрація яких у внутрішньому середовищі перевищує порогові значення, а так само речовин, які поступили в шлунково-кишковий тракт ззовні (солі важких металів, йод, фармакологічні препарати);

- інкреторну – синтез та виділення біологічно активних речовин (гормонів), що приймають участь в регуляції шлункових та інших секреторних залоз травного тракту (гастрин, гістамін, соматостатин, мотилін та інші).

- захисну – бактеріоцидна та бактеріостатична дія шлункового соку та повернення назовні недоброякісної їжі, що попереджує попадання її в наступні відділи ШКТ.

- гемопоетичну – синтез речовини , яка сприяє всмоктуванню вітаміна B12.



Шлунок являє собою мішкоподібне розширення травного тракту, який може мати в нормальному стані форму панчохи або рога.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок:

- слизової оболонки (tunica mucosa), із сильно розвиненою підслизовою основою (tela submucola), яка має особливий рельєф із складками, полями, ямками;

- м’язової оболонки (tunica muscularis);

- серозної оболонки (tunica serosa).



Слизова оболонка складається з трьох шарів: епітелію, власної та м’язової пластинок. Слизова оболонка являє собою суцільне залозисте поле.

Загальна кількість шлункового соку, який секретується шлунковими залозами у людини при звичайному харчовому режимі, складає 1,5 – 2,5 л на добу. Це безкольорова, прозора, слабо опалесцуюча рідина з питомою вагою 1.002-1.007, в якій можуть плавати шматочки слизу. Шлунковий сік має кислу реакцію рН-0.8-1.5) за рахунок вмісту в ньому хлористоводневої кислоти (0.3-0.5%). Кількість води в соці 99.0-99.5%, твердого залишку 1.0-0.5%. Твердий залишок складається з органічних і неорганічних речовин (хлоридів, сульфатів, фосфатів, бікарбонатанатрію, калію, кальцію, магнію). Основний неорганічний компонент шлункового соку-хлористоводнева кислота, може бути у вільному стані та зв’язаною з протеїнами.



Хлористоводнева кислота HCl, яка попадає в просвіт шлунку є необхідною для травлення тому що:

- сприяє перетворенню пепсиногена в пепсин шляхом відщеплення інгібуючого білкового комплекса;

- створює оптимальний pH для дії протеолітичних ферментів шлункового соку;

- викликає денатурацію і набухання білка, що сприяє розщепленню його ферментами;

- забезпечує антибактеріальні властивості соку;

- приймає участь в регуляції секреції шлункових і підшлункової залоз, гамуючи утворення гастрину та стимулюючи синтез секретину та інших гастроінтестинальних гормонів;

- стимулює секрецію фермента ентерокінази ентероцитами 12-ти палої кишки;

- приймає участь у створожуванні молока, створюючи оптимальні умови середовища;

- впливає на моторну активність шлунка.



З шлункового соку методом електрофорезу виділено 7 видів пепсиногенів об’єднаних однією назвою – пепсини.

сновними пепсинами шлункового соку є:

- Пепсин A – група ферментів, які гідролізують білки при pH=l,0 – 2,5.Частина пепсину (біля1%) переходить у кровоносне русло, звідки молекули фермента проходять через клубочковий фільтр і виділяються з сечею (ypoпепсин);

- Гастриксин, пепсин C, шлунковий катепсин – оптимум pH для ферментів цієї групи являється 3,2-3,5. Гідролізує пептидні зв’язки дикарбонових амінокислот. Співвідношення між пепсином A і гастриксином в шлунковому соці людини від 1:2 до 1:5;

-Пепсин B, арапепсин, желатиназа — розріджує желатину, розщеплює білки сполучної тканини. При рН=5,6 і вище дія ферменту пригнічується;

- Ренін, пепсин Д, химозин – розщеплює казеін молока в присутності йонів Ca2″ з утворенням параказеіну і сироваткового білка.

Шлунковий сік містить і деякі непротеолітичні ферменти – це шлункова ліпаза, яка розщеплює жири, що знаходяться в емульгованому стані (жири молока) на гліцерин та жирні кислоти при pH=6,9-7,9. У дітей шлункова ліпаза розщеплює до 59% жиру молока. B шлунковому соці дорослих людей ліпази дуже мало. Вважається, що ліпаза потрапляє в шлунок з крові або ротової порожнини з слиною, де вона секретуеться залозами, що розміщені на корені язика.

Експериментальні методи вивчення діяльності шлунка;

В. О. Басовим (1842).Під час операції тварині вводять у шлунок фістулу, яка з'єднує його порожнину із зовнішнім середовищем. Коли досліди не проводяться/ця фістула закрита, а під час дослідів через неї одержують шлунковий сік. Проте цей сік містить їжу та слину.



І. П. Павлов запропонував метод "уявного годування". Операція введення фістули шлунка поєднувалась з езофаготомією (перерізування стравоходу). Коли тварина їсть, їжа випадає з отворе стравохода і в шлунок не потрапляє. Таке "годування" може тривати довго, а тварина залишається голодною. В цих умовах можна одержати багато шлункового соку, який після фільтрування та очищення можна використовувати як натуральний шлунковий сік. Цей метод дозволяє простежити за процесом виділення шлункового соку під час першої фази секреції.

Р. Гейденгайном (1878) розроблена методика операції "малого шлуночка". Із шлунка вирізають частину, яку з'єднують із зовнішнім середовищем. Але при цьому перерізують гілки блукаючого нерва і утворений шлуночок стає денервованим. У цих умовах можна вивчати вплив на секрецію соку лише гуморальних стимуляторів.

І. П. Павлов (1910) удосконалив цей метод. Нерви при цьому не перерізували, "малий шлуночок" відокремлювали від великого двома шарами слизової оболонки. При цьому "шлуночок" реагував як на гуморальні, так і на нервові впливи. Хоча соку було мало, це була повна копія тих процесів, які відбувалися у шлунку.

^ V. Закріплення матеріалу.

Які типи залоз має шлунок?

Що відбувається з їжею в шлунку?

Який склад має шлунковий сік?

Як відбувається регуляція соковиділення?

Хвороби шлунка та їх профілактика.

Домашнє завдання :§30. Середній рівень: запитання № 1-3.

Достатній рівень: запитання № 4-6. Високий рівень : запитання № 7

Творче завдання: підготувати презентацію про травлення в кишечнику

Урок 4. травлення в кишечнику.

Мета.

Освітня.

Закріпити знання про значення,функції та будову травної системи;

Закріпити знання про будову шлунку;

Вивчити основні процеси травлення в кишечнику .

Вивчити будову та функції печінки та підшлункової залози.



Розвиваюча.

Розвивати вміння учнів працювати на комп’ютерах,

створювати мультимедійні презентації,

уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення.

розвивати логічне мислення, уяву, навички самостійного пошуку знань;

сприяти розумінню учнями переваг здорового способу життя та заохочувати до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя;

стимулювати до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

порівнювати, працювати в колективі

Виховна.

виховувати в підлітків бережливе, дбайливе та усвідомлене ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, та ведення здорового способу життя;



^ Тип уроку. Комбінований.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.

^ Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

^ Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м/медійна дошка.

Основні поняття та терміни : тонкий та товстий кишечник, печінка, підшлункова залоза, дванадцятипала кишка.

^ Зміст уроку:

І. Організаційний момент. Привітання класу. Психологічний настрій.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Усне опитування біля м/м дошки:

Які типи залоз має шлунок?

Що відбувається з їжею в шлунку?

Який склад має шлунковий сік?

Як відбувається регуляція соковиділення?

Хвороби шлунка та їх профілактика.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Поміркуйте! Чому печінку називають «біохімічною фабрикою»?


ІV. Вивчення нового матеріалу.

Будова та функції тонкого кишечника.

Тонкий кишечник поділяється на три відділи: дванадцятипалу, порожнисту та клубову кишки. Частково перетравлена в шлунку їжа, завдяки скороченню м'язів шлунка через пілоричний сфінктер надходить порціями до дванадцятипалої кишки. Дванадцятипалою кишкою починається тонкий кишечник, довжина якого у дорослої людини становить 4,5 - 5,0 метрів. До дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози та жовчного міхура. Основними функціями тонкого кишечника є остаточне розщеплення частково розщеплених у шлунку поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення в кров.



^ 2.Травлення в тонкому кишечнику

У дванадцятипалій кишці харчові маси затримуються недовго, але саме тут на них діє велика кількість ферментів травних соків підшлункової залози і слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Кількість виділення цих соків залежить від характеру їжі. На виділення підшлункового соку впливають безумовно- і умовнорефлекторні сигнали. Центр рефлексу виділення соку підшлункової залози міститься в довгастому мозку. Виділення його залежить також від надходження до дванадцятипалої кишки шлункового соку й соляної кислоти. Це свідчить про гуморальну регуляцію функції підшлункової залози. Усі соки дванадцятипалої кишки продовжують свою діяльність і в нижчих відділах тонкого кишечника. Ферменти підшлункової залози і тонкого кишечника розщеплюють майже всі поживні органічні сполуки. Білки розщеплюються до амінокислот, жири -до гліцерину й жирних кислот, а вуглеводи - до глюкози.



^ 3.Підшлункова залоза розташовується позаду шлунка, біля задньої черевної стінки і складається з голівки, тіла і хвоста. Підшлункова залоза є складною трубчасто-альвеолярних залозою часточкової будови. Залозисті клітини продукують підшлунковий сік, який через систему вивідних проток надходить у головний вивідний протік, що йде уздовж залози і відкривається в дванадцятипалу кишку. У товщі підшлункової залози є групи клітин, так звані острівці Лангерганса. Вони виділяють секрет (гормон інсулін) безпосередньо в кров.

Підшлунковий сік являє собою безбарвну, прозору рідина лужної реакції (рН 7,8 -8,4). У підшлунковій соку містяться такі ферменти: трипсин, хімотрипсин і панкрепептідаза Е (еластаза), розщеплюють білки .



^ Трипсин і хімотрипсин розщеплюють як білки, так і високомолекулярні поліпептиди до низькомолекулярних поліпептидів та амінокислот. У дванадцятипалій кишці відбувається повне розщеплення білків, розпочате в шлунку.

Ліпаза розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. Діє в лужному середовищі і її активність підвищується під впливом жовчі, що виливається в дванадцятипалу кишку.

Амілаза розщеплює крохмаль до глюкози і мальтози.

Відносний вміст різних ферментів у підшлунковій соку може змінюватися в залежності від характеру прийнятої їжі. При прийомі жирної їжі, збільшується кількість ліпази, при вуглеводної - амілази, а при білковій вміст трипсину.

Підшлунковий сік виділяється в дванадцятипалу кишку при рефлекторної та нейрогуморальної стимуляції підшлункової залози.

Встановлено, що підшлунковий сік відділяється через 2-3 хвилини від початку годування. Він виділяється також при вигляді і запаху їжі. Це доводить, що відділення соку відбувається безусловнорефлекторном і умовнорефлекторних шляхом. У тому і іншому випадку секреторне нервом для підшлункової залози, як і для шлунку, є блукаючий нерв.

5.^ Будова і функції печінки. Склад і властивості жовчі. Регуляція процесів жовчоутворення і жовчовиділення

Печінка найбільша заліза тіла людини. Її маса становить близько 1500г. Вона виконує кілька головних функцій: травну, утворює білок, знешкоджують, кровотворну, здійснює обмін речовин.

Жовч утворюється в клітинах печінки безперервно. Але надходить у дванадцятипалу кишку тільки під час травлення. Коли травлення припиняється жовч збирається в жовчний міхур.

За добу у людини утворюється 500 - 700 мл жовчі. До складу жовчі входить вода (90%), органічні і неорганічні речовини. До органічних речовин відносяться жовчні кислоти і жовчні пігменти, а також лецитин, холестерин, жири, мила і муцин.



^ 6.Всмоктування поживних речовин

Поживні речовини всмоктуються в кров і лімфу головним чином у тонкому кишечнику. Невелика кількість води, глюкози, мінеральних речовин, алкоголь всмоктується в шлунку. Слизова оболонка тонкого кишечника має велику кількість складок та вигинань - ворсинок. Всередині ворсинок містяться кровоносні й лімфатичні капіляри. Ворсинки складаються з війок - ниткоподібних відростків. Завдяки такій будові всмоктуюча поверхня тонкої кишки сягає 500 м2. Всмоктування - це складний фізіологічний процес, у якому важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран, явища дифузії, фільтрації та осмосу . Амінокислоти й глюкоза всмоктуються в кров, жири - переважно в лімфу.

^ 6.Товстий кишечник. Загальна довжина кишечника дорівнює 1.5-2 м. Його слизова оболонка не має ворсинок. Складається зі сліпої ,ободової сигмоподібної і прямої кишок .Низький рівень ферментативної активності пов'язаний з тим, що надходить у цей відділ травного тракту химус бідний неперетравленими харчовими речовинами. Однак товста кишка, на відміну від інших відділів кишечника, багата мікроорганізмами. Під впливом бактеріальної флори відбувається руйнування залишків неперетравленої їжі і компонентів травних секретів, в результаті чого утворюються органічні кислоти, гази та токсичні для організму речовини. Частина цих речовин знешкоджується в печінці, інша - виводиться з каловими масами. Велике значення мають ферменти бактерій, що розщеплюють целюлозу, гемицеллюлозу і пектини на які не діють травні ферменти. Ці продукти гідролізу всмоктуються товстою кишкою і використовуються організмом. У товстому кишечнику інтенсивно всмоктується вода, мікроорганізмами синтезуються вітаміни групи В і вітамін К. Наявність у кишечнику нормальної мікрофлори захищає організм людини і підвищує імунітет. Залишки неперетравленої їжі і бактерії, склеєні слизом соку товстої кишки, утворюють калові маси. При певній мірі розтягування прямої кишки виникає позив до дефекації і відбувається довільне спорожнення кишечника; рефлекторний мимовільний центр дефекації знаходиться в крижовому відділі спинного мозку.






^ V. Закріплення матеріалу.

1. Протоки яких залоз відкриваються до дванадцятипалої кишки?

2. Які основні функції тонкого кишечника?

3. Яка функція печінки в організмі?

4. Які функції товстого кишечника?


Домашнє завдання. § 31

Середній рівень: завдання 1-2.

Достатній рівень: запитання № 1-4

Високий рівень : запитання № 5-6

Творче завдання: підготувати презентацію про вітаміни


Урок 5. Вітаміни.

Мета.

Освітня.

Закріпити знання про значення,функції та будову травної системи;

Закріпити знання про травлення в кишечнику;

Вивчити основні вітаміни та їх значення для людини.

Розвиваюча.

Розвивати вміння учнів працювати на комп’ютерах,

створювати мультимедійні презентації,

уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення.

розвивати логічне мислення, уяву, навички самостійного пошуку знань;

сприяти розумінню учнями переваг здорового способу життя та заохочувати до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя;

стимулювати до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції;

порівнювати, працювати в колективі

Виховна.

виховувати в підлітків бережливе, дбайливе та усвідомлене ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, та ведення здорового способу життя;



^ Тип уроку. Комбінований.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м/медійна дошка.

^ Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

^ 3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

^ Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м/медійна дошка.

Основні поняття та терміни : вітаміни, авітаміноз, гіповітаміноз, гіпервітаміноз

^ Зміст уроку:

І. Організаційний момент. Привітання класу. Психологічний настрій.

ІІ. Актуалізація опорних знань.


Індивідуальне опитування біля м/м дошки:


1.Протоки яких залоз відкриваються до дванадцятипалої кишки?

2. Які основні функції тонкого кишечника?

3. Яка функція печінки в організмі?

4. Які функції товстого кишечника?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Чи правильне твердження: «Чим більше вітамінів вживаєш, тим здоровішим будеш?


ІV.Вивчення нового матеріалу.

1.Історія відкриття вітамінів.

Уперше необхідність вітамінів для харчування була доведена російським лікарем Миколаєм Івановичем Луніним у 1881 році.

Група тварин одержувала штучно приготовлену їжу. При такому харчуванні тварини гинули. Коли в штучно приготовлену їжу додавали молоко, то вони залишалися здоровими. Так експериментально було доведено, що в раціоні харчування повинні бути ще якісь речовини.

Через 6 років після цього відкриття сталася ще одна подія.

У 1890 році голландський лікар Ейкман приїхав на острів Ява, жителі якого хворіли на важку хворобу, яку називали «кайдани ніг». Хвороба починалася з ніг, потім розвивалися судоми, з’являвся паралічі.

Лікар звернув увагу на те, що кури в курятнику, яких годували очищеним рисом, також хворіли. Кури, які ходили на волі, були здоровими. Ейкман дійшов висновку, що в їжу необхідно додавати лузгу риса.

Загадкове