Реферат: Нститут проблем виховання академії педагогічних наук україни на правах рукопису

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
На правах рукопису УДК 371.4:7.011:373.5


СТРІЛЬКО ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ старшокласників у позакласній роботі ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ 13.00.07 – теорія і методика виховання Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Науковий керівник: Калашник Наталія Григорівна доктор педагогічних наук, професор ^ Київ – 2010 ЗМІСТ



ВСТУП

………………………………………………………………………

4

РОЗДІЛ 1.

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ/........................................


13




Генезис педагогічних ідей формування естетичних смаків молоді у вітчизняній педагогіці

Сутність та складові естетичного смаку старшокласників

Проблема формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі сучасної школи….

13


46


62




Висновки до першого розділу ………….………………….....

80

РОЗДІЛ 2.

^ СТАН СФОРМОВАНОСТІ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ……………………………………….


84



РОЗДІЛ 3.

2.1. Моделювання процесу формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи ...........…………...............................…………….......

2.2. Діагностика рівнів формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи....................

Висновки до другого розділу……………………………………

^ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ...............……....

3.1. Педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників та їх реалізація у позакласній роботі загальноосвітньої школи........................................................

3.2. Організація та результати формувального експерименту розвитку естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі................................................................

^ Висновки до третього розділу………………………………......



84


105

125


128


128


158

190

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..

192

ДОДАТКИ ......................................................…………………………………….

195

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................…………………….

200


вступ

Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми. Сучасний період розвитку українського суспільства зумовлений динамічною картиною сучасного світу, політичними, соціально-економічними і науково-технічними змінами, які поставили перед педагогічною наукою і практикою надзвичайно важливі завдання з формування якісно нової школи, системи виховання і навчання в ній молодих поколінь. Стратегічним напрямом реформування освіти згідно із Законом України “Про освіту”, Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ ст.)”, Концепцією національного виховання та Концепцією художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах України є забезпечення творчого розвитку особистості на основі вдосконалення естетичного виховання підростаючого покоління, формування та розвитку естетичних почуттів, художніх уподобань та смаків. Національна доктрина розвитку освіти в Україні одним із пріоритетних напрямків виховання особистості визначає теоретико-методологічні та педагогічні аспекти формування естетичної культури у молодих поколінь. Тому сьогодні набуває важливого значення проблема формування в учнівської молоді естетичних смаків у процесі їх навчання й виховання в навчальних закладах та у позакласній роботі.

Сформованість естетичних смаків особистості є передумовою об’єктивного сприйняття світу за законами краси, збагачення на цій основі її художніх і мистецьких знань і умінь, розвитку її природної обдарованості і творчості. Особливо відчутною є потреба естетичної підготовки у старшому шкільному віці, коли світогляд учнів набуває ознак цілісності, формується система життєвих орієнтирів, посилюється роль особистісно-ціннісного досвіду, зміцнюється естетичний діалог між вчителем та учнем. Особливості розвитку старшокласників зумовлюють необхідність створення оптимальних умов щодо формування в них естетичних смаків та подальшого творчого використання естетичних цінностей.

Значні педагогічні можливості формування естетичних смаків у старшокласників закладені в організації і змісті позакласної роботи загальноосвітньої школи. Перші дослідження проблем організації естетичного навчання і виховання в навчальних закладах України з’явилися в середині ХІХ – на початку ХХ ст. у працях таких українських педагогів, як О.Духнович, С.Миропольський, М.Пирогов, П.Тимошенко, К.Ушинський, П.Юркевич, К.Ярош та ін. Творцями змістовних систем естетичного виховання молоді були видатні українські педагоги А.Макаренко, В.Сухомлинський.

За останні півстоліття психолого-педагогічна література поповнилась цілим рядом фундаментальних наукових праць, в яких висвітлювалися різні аспекти проблеми формування естетичних смаків молоді. Теоретичні положення про естетичний розвиток дітей засобами мистецтва відображено в працях таких педагогів, як Е.Абдуллін, О.Апраксіна, Д.Кабалевський, Б.Неменський, Ю.Усов. Питання теорії і методики естетичного виховання молоді досліджували В.Бутенко, О.Дем’янчук, Н.Калашник, А.Капська, Л.Масол, Н.Миропольська, Г.Падалка, Ю.Петров, Л.Печко, С.Раппопорт, О.Рудницька, Г.Тарасенко, О.Торшилова, А.Щербо, Н.Юсуфбекова, Т.Цвелих, Е.Яковлєв та ін. Теоретико-методологічний аналіз проблем естетичного виховання розкрито в працях О.Дивненко, К.Долгова, С.Долуханова, А.Зися, М.Киященка, А.Лаврецького, Л.Левчука, В.Панченка та ін.

До проблем взаємозв’язку естетичного виховання та літературної діяльності учнівської молоді, використання засобів літератури у вихованні дітей звертаються Л.Башманівська, Л.Березівська, І.Берштейн, Н.Волошина, В.Левін та ін.; проблеми естетичного виховання учнівської молоді на матеріалі вивчення іноземних мов висвітлюються в працях В.Ніколаєва, В.Панкратова, Л.Савицької, М.Тараненко, Н.Тарловської, Т.Хамдамова, Ю.Шарова та ін..

Різноманітним аспектам виховання естетичного смаку присвячені дисертаційні дослідження Г.Раїцької (формування естетичного смаку молодших школярів); О.Сапожнік (музично-естетичне виховання учнів старших класів засобами сучасної музики); М.Веселовської, В.Григор’євої, О.Мироненко, О.Рудницької (естетичне виховання в ході занять з предметів природничо-математичного та гуманітарного циклів); Т.Броліцької, Б.Івасіва, Т.Лісінської (смаки молодших школярів); С.Барило, В.Баєвського, Н.Зацепіної, І.Казимирської, О.Маленицької (смаки старшокласників); Г.Шевченко (взаємодія видів мистецтва в естетичному вихованні підлітків), А.Ахмедової (роль естетичного виховання у формуванні і розвитку естетичного смаку) та ін. Формуванню художньо-естетичного смаку підлітків у процесі літературно-творчої діяльності присвячене дослідження О.Ігнатович, О.Лобової (теорія і практика формування у дітей естетичного відношення до людини); вихованню світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння знань про людину і суспільство – дисертація Г.Шевченко. О.Фунтікова присвятила свою роботу вивченню психолого-педагогічних умов, шляхів і способів формування образного мислення у старшокласників через мистецтво тощо.

Однак проведений аналіз джерельної бази свідчить про те, що на сьогодні залишається недостатньо вивченим реальний стан формування естетичних смаків учнівської молоді у процесі позакласної роботи; відсутні теоретично обґрунтовані педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників.

Таким чином, соціальна й педагогічна зумовленість теоретико-методичної перебудови освіти з урахуванням пріоритетів особистісно орієнтованого навчання й виховання, необхідність подальшого розвитку теорії і практики формування естетичних смаків у старшокласників, недостатня розробленість теми в педагогічній науці, а також потреби практики обумовили вибір теми дослідження: “Формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи”.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004-2013 рр.) і є складовою частиною комплексної програми дослідження кафедри загальної і соціальної педагогіки ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” з проблеми “Ціннісні засади викладання етики в умовах полікультури” (державний реєстраційний номер 0107U002973, наказ МОН від 27.10.2006р. №732) та лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України за проблемою “Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в загальноосвітній школі” (державний реєстраційний номер 0103U001165). Дослідження виконано відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти в галузі „Естетична культура” і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №4 від 25.04.2006р.).

^ Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність формування естетичних смаків у старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи підвищиться за таких педагогічних умов:

модернізації змісту, форм і методів формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи;

реалізація у позакласній діяльності авторських програм та інноваційних технологій естетичного спрямування;

орієнтації позакласної роботи на естетично спрямовану діяльність у поєднанні з оригінальною творчістю вихованців;

урахування наступності та індивідуального підходу у позакласній роботі зі старшокласниками у взаємозв’язку основних суб’єктів цього процесу (педагоги, керівники гуртків, наставники, учні, батьки, громадські мистецькі організації);

Відповідно до мети й гіпотези сформульовано завдання дослідження:

Вивчити стан розробленості досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці, розкрити її історичні та теоретико-методологічні засади.

З’ясувати сутність понять “естетичний смак старшокласників у позакласній роботі”.

Визначити критерії, показники та виявити рівні сформованості естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

Розробити концептуальні підходи та структурно-функціональну модель формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

Виявити, обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

Об’єкт дослідження – процес естетичного виховання старшокласників загальноосвітньої школи.

^ Предмет дослідження – педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

Теоретико-методологічною основою дослідження є філософські положення про значення естетичних цінностей і смаків особистості в процесі її розвитку та пізнання об’єктивної дійсності; закономірності формування естетичної свідомості особистості (Г.Гегель, Й.Гете, І.Кант, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковорода, Й.Фіхте, Ф.Шіллер), сучасні філософські концепції освіти і виховання (І.Бех, В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, Б.Ліхачов, О.Рудницька Г.Щедровицький та ін.), культурологічні теорії (М.Бахтін, В.Біблер, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Сухомлинська та ін.), а також здобутки в галузі сучасних педагогічних технологій. Важливе методологічне значення для розв’язання досліджуваної проблеми мають ідеї та положення Конституції України, Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, в яких знайшли відображення питання демократизації та гуманізації сучасного суспільства і системи національного виховання.

Для розв’язання визначених завдань і перевірки гіпотези використано відповідні методи дослідження: теоретичні: аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, нормативних і програмних документів, методи порівняння, систематизації, класифікації й узагальнення здобутих теоретичних й емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність понять “естетичний смак старшокласників у позакласній роботі”, “естетичний смак до знань” та педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; метод теоретичного моделювання, за допомогою якого розроблено структурно-функціональну модель формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, опитування бесіда, тести); прогностичні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик), проективні (незакінчені речення, твори на задані теми) – отримані за їх допомогою дані було використано при визначенні рівнів сформованості естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи, вивченні стану проблеми у практиці, виявленні труднощів, які відчувають вчителі у процесі формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи; експериментальні (констатувальний і формувальний експерименти), проведені для виявлення, обґрунтування, перевірки ефективності педагогічних умов формування естетичних смаків старшокласників; статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів експерименту довели ефективність запропонованих педагогічних умов формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

^ Етапи й експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (1999-2000 рр.) проаналізовано філософську, педагогічну, психологічну, науково-методичну літературу з даної проблеми; обґрунтовано вихідні теоретичні засади, об’єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження; конкретизовано завдання та обрано необхідні методи дослідження.

На другому етапі (2000-2002 рр.) визначено основні критерії, показники і рівні сформованості естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; розроблено структурно-функціональну модель формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; проведено констатувальний і формувальний експерименти; обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

На третьому етапі (2002-2009 рр.) проаналізовано результати формувального експерименту; узагальнено й уточнено концептуальні положення дослідження; здійснено порівняльний аналіз результатів констатувального і формувального експериментів; розроблено методичні рекомендації для вчителів і організаторів позакласної роботи, керівників гуртків щодо формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; сформульовано загальні висновки та перспективи вивчення проблеми.

Дослідження проводилось впродовж 1999-2009 рр. у гімназії міжнародних відносин № 323 з поглибленим вивченням англійської мови, гімназії № 191 ім. П.Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов, українському коледжі ім. В.Сухомлинського м.Києва, ЗНВК “Всесвіт” с.Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, Стецівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Звенигородського району Черкаської області. До експерименту (на різних етапах його проведення) було залучено 628 осіб: 425 учнів старшого шкільного віку, 186 учителів, 297 батьків.

^ Наукова новизна дослідження: вперше виявлено та обґрунтовано педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи (модернізація змісту, форм і методів формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; реалізація авторських програм та інноваційних технологій естетичного спрямування; орієнтацію позакласної роботи на естетично спрямовану діяльність у поєднанні з оригінальною творчістю вихованців; урахування наступності та індивідуального підходу у позакласній роботі зі старшокласниками у взаємозв’язку основних суб’єктів цього процесу); розроблена структурно-функціональна модель формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи; уточнено сутність понятття “естетичний смак старшокласників у позакласній роботі”, критерії, показники і рівні сформованості естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи; набули подальшого розвитку зміст, форми, методи і технології формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи.

^ Теоретичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні наукових підходів щодо особливостей формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі.

^ Практичне значення дослідження: запропоновано методику формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи; апробовані на практиці педагогічні умови формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі загальноосвітньої школи. Результати експериментального дослідження можуть бути використані педагогами загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих осередків, працівниками центрів соціальних служб для молоді з метою реалізації завдань естетичного виховання неповнолітніх, викладачами вищих педагогічних закладів освіти під час підготовки майбутніх педагогів до здійснення виховної роботи з формування в учнів естетичних смаків.

Наукові положення та методичні рекомендації щодо формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи упроваджено в систему роботи гімназії міжнародних відносин № 323 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва (довідка № 232 від 15.10. 2009 р.), гімназії № 261 м. Києва (довідка № 157 від 21.10. 2009 р.), гімназії № 191 ім. П.Г.Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов м. Києва (довідка № 289 від 03.12. 2009 р.), ЗНВК „Всесвіт” с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області (довідка №238 від 28.05. 2009 р.), Стецівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Звенигородського району Черкаської області (довідка №112 від 07.12. 2009 р.), українського коледжу ім. В.Сухомлинського м. Києва (довідка № 404 від 07.12. 2009 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в постановці проблеми, а також у безпосередньому виконанні дослідницької роботи впродовж одинадцяти років, зборі та інтерпретації емпіричних експериментальних даних, формулюванні теоретичних узагальнень і висновків дослідження.

У працях, написаних у співавторстві, особистий внесок автора полягає у підборі та структуруванні матеріалу (навчальні посібники у співавторстві з М.Г.Кирпа).

^ Апробація результатів дослідження: основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міждисциплінарній науково-практичній конференції “Інноваційні технології навчання обдарованої молоді ” (Київ, 2009), всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Навчання, виховання і розвиток обдарованої особистості: ретроспектива і перспектива ” (Переяслав-Хмельницький, 2009), “Наукові дослідження ” (Миколаїв, 2009), засіданнях кафедри загальної і соціальної педагогіки ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, засіданнях педагогічних рад експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів (1999-2009 рр.), республіканських та київських обласних педагогічних читаннях.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 праць, у тому числі 3 статті, надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 – навчально-методичних посібників.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (323 найменування, у тому числі іноземною мовою – 12). Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок, основний зміст викладено на 195 сторінках. Робота містить 7 рисунків і 3 таблиці.

Розділ 1

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ


1.1. Генезис педагогічних ідей формування естетичних смаків молоді у вітчизняній педагогіці




В умовах розбудови українського суспільства, послідовного й цілеспрямованого вирішення складних проблем економічного, політичного, соціального й культуротворчого змісту особливої гостроти й актуальності набувають питання естетичного виховання особистості, прилучення дітей та молоді до високих морально-правових норм та цінностей життя, естетики взаємин між людьми. Складність процесу формування особистості, наявність факторів негативного впливу в суспільному середовищі відбиваються на свідомості й поведінці певної частини дітей та молоді, в яких система моральних, правових, естетичних цінностей ще не знайшла достатнього становлення й зміцнення. Це зумовлює необхідність підвищення ефективності естетичного виховання у навчально-виховній та позакласній роботі загальноосвітньої школи, здійснення системної роботи, спрямованої на формування естетичних смаків учнівської молоді.

Естетичний смак є основою формування естетичної культури особистості старшокласника. Через процес смакового сприйняття формується ставлення до творів мистецтва, світових шедеврів і кращих зразків виробів народних майстрів. Формування смаків розпочинається змалку, як внаслідок пасивного розглядання зразків “чужої”, так і під час власної творчості. Остання, в більшості випадків, спочатку має наслідувальний характер, а потім переростає у власну оригінальну діяльність, коли дитина дорослішає і увиразнює свою манеру через характерні деталі й відтінки відповідно власних нахилів і здібностей [222].

Хоча в різні сфери людського життя органічно вплетений естетичний смак, але це поняття є чимось неусвідомленим для більшості пересічних дорослих і молоді. Невибагливий смак може поставати з некритичного сприйняття дійсності й ставлення до своєї творчої діяльності, може формуватись на основі інтересів більшості. Тому й сьогодні проблема ґрунтовного засвоєння широкого кола естетичних знань, розвиток розуміння справжнього рівня естетичної культури старшокласників є досить актуальною.

Історія зародження і розвитку естетичного смаку така ж давня, як і історія людської цивілізації. Кожна цивілізація виробляла свій смак, який часто і зникав разом із самою цивілізацією. З часів наскельних малюнків первісних людей і до сучасного науково-технічного прогресу, з яким пов’язана естетизація нашого життя, смаки завжди відповідали своїй епосі, а інколи, в кращих творах мистецтва, й випереджали її. Так, українська, російська і зарубіжна класична література минулого, театр, оперне мистецтво, живопис, архітектура залишаються й донині зразками високого смаку для наших сучасників.

У цілому український менталітет, що відзначається, окрім інших особливостей, вишуканими естетичними смаками, є передумовою формування смаку у старшокласників. Естетичний смак є важливим чинником формування та розвитку молодих талантів. Та це стосується не лише творчо обдарованих дітей та підлітків, а й значною мірою – школярів загальноосвітніх шкіл.

Соціокультурними передумовами та засадами формування естетичних смаків старшокласників у позакласній роботі школи є: по-перше, українська культура, як професійна, так і народна, в усьому багатстві її історичного розвитку, збагачена шедеврами культури світової, по-друге, ментальність українського народу, складовою якої є різнобічне відчуття і розуміння краси, по-третє, сучасна соціокультурна ситуація в країні в усій її складності та суперечливості. Розглянемо ці чинники під кутом зору їх впливу на формування смакової культури старшокласника

Зазначимо, що дослідження вищеозначених чинників є предметом комплексної науки ментології, яка вивчає особливості суспільної свідомості нації (інакше кажучи, – національну ментальність). У роботі ми простежили дію названих культурологічних факторів, починаючи з ХVII ст. Саме тоді набрав розмаху в Україні потужний культурно-освітній рух, осередками якого були Острозька, Києво-Могилянська академія та Запорізька Січ [7]. Народна творчість і саме життя народу визначали характер професійного мистецтва в Україні. Адже українська література починалася з творів про народне життя, образотворче мистецтво і теж мала народні джерела. Між високим народним і високим професійним мистецтвом не існує кордонів. Єдність народних смаків і культурних традицій з професійним мистецтвом незаперечна; національна культура не обмежується рамками традиційного. Весь час відбувається взаємодія нового та старого і поряд з національними особливостями завжди існують загальнолюдські. Професійна музика в Україні формувалася під впливом пісенних образів стародавніх слов’ян. Деякі пісні (“А ми просо сіяли, сіяли”, “Ой, весна, весна та весняночка”) вважаються пам’ятками давньоруської культури. Високого художнього рівня досягла церковна музика як одноголосна (ірмологіони), так і багатоголосна (партесні співи) [7].

Боротьба за збереження культурної самобутності супроводжувала всю історію українського народу, який неодноразово протистояв асиміляції з боку інших культур. У XIV-XVI ст. національне питання впливало на всі сторони життя народу. Внаслідок загарбання України Польщею вносився польський елемент, точилася боротьба між православ’ям і католицизмом. Але православна церква на той час була в стані занепаду. Нав’язування католицизму в Україні мало катастрофічні наслідки. Українські аристократичні роди Острозьких, Слуцьких, Збаражських, Заславських та ін. почали масово зрікатися віри батьків і приймати католицизм, а з ним польську мову і культуру. Україна майже втратила клас, який за звичай здійснював політичне керівництво, сприяв розвитку культури та освіти, підтримував церкву. Збереження православ’я, української мови та звичаїв пов’язується, насамперед, з нижчими прошарками суспільства. Але деякі українські магнати, що залишались вірними православній вірі, засновували православні школи і типографії. Найвідомішим з них був князь К.Острозький, який в 1578 р. відкрив у своєму маєтку типографію, де працював І.Федоров. Саме тут побачила світ Острозька Біблія, перша повна Біблія слов’янською мовою. Заснував князь К.Острозький і школи, в тому числі і в Острозі, яка згодом стала відомою під назвою Острозька академія. Саме вона всьому світові продемонструвала, на що був здатен український народ. Не маючи ані коштів, ані наукової бази, учні і випускники академії створювали визначні праці [8].

Українське суспільство жило народними традиціями. Групи міщан об’єднувались у так звані братства. Це були організовані товариства, які надавали великого значення вихованню і формуванню моральних якостей особистості. Нормою їх життя були чесність, повага до старших, вихованість, благодійництво. Братства турбувались про лікарні, вдів та сиріт, рішуче виступали проти національних і релігійних обмежень українців. Наприклад, Львівська школа мала своїх видатних вчителів і вчених (Арсеній архієпископ, Стефан Куколь, перехрещений у Зизанія, його брат Лаврентій, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Іван Борецький та ін.) [8].

Братства розуміли велику роль освіти для захисту своєї віри і десь з кінця XVI ст. почали відкривати власні школи, і на початку XVII ст. такі школи вже існували по всій Україні. В них навчались вихідці зі всіх прошарків населення. Багато вихованців цих шкіл ставали мандрівними вчителями і розносили волелюбні ідеї по всій Україні. Братські школи стали фундаментом для подальшої освітньої системи України. Наприклад, Києво-Могилянська академія, яка була створена шляхом злиття Київської і Лаврської братських шкіл [7].

Поряд з братськими школами, починаючи з кінця ХVІ ст., у Запорозькій Січі виникають козацькі школи при полках. Цінним для нашого дослідження є те, що в обох типах навчальних закладів, крім введення загальної освіти (граматичної, логічної, богословської), здійснювалось естетичне виховання у формі хорового співу, вертепу, самодіяльного театру. Так, у Київській братській школі практикувався багатоголосний спів на 4, 6 та 8 голосів. Виконувалися твори не лише церковного характеру, але і світські, також викладалось малювання. Спонтанне формування смаків органічно поєднувалося із вивченням загальноосвітніх предметів, яке здійснювалось під керівництвом вчителів. Наприклад, в Орловщинській козацькій школі музики та співів естетичне виховання, разом з викладанням граматики, здійснював учитель – дяк Михайло Кафізма – “знаменитий писака та співака” [8, с.56].

У ті часи майже кожний юнак мріяв стати козаком. Батьки самі хотіли віддати своїх дітей у навчання до козаків. Крім бідних хлопців, ішли до козаків, щоб «вишколитись у порядку і чуйності лицарській», і сини з багатих родин України, Росії, Польщі [305, с.173].

Цінним для нашої роботи є дослідження Д.Яворницького, який відзначав, що грамотність доходила до того, що в Січі можна було знайти людей, що вміли складати латинські вірші й духовні канти [305, с.309]. Запорожцям, на думку дослідника, було притаманне почуття прекрасного. “Будучи поетами і мрійниками в душі, запорожці завжди вибирали наймальовничіші й найгарніші місця для своїх тимчасових і вічних жител... милувалися краєвидами і віддавалися тихим думам і піднесеним роздумам. Будучи високими цінувальниками пісень, дум і рідної музики, запоріжці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні та думи й самі бралися за кобзу” [305, с.178].

Таким чином, ще з часів Київської Русі існував певний інструментарій формування естетичних смаків у підростаючої молоді. Український народ створив багатогранну, гуманістичну і демократичну культуру – художню літературу, музику, живопис, театр, народне мистецтво, самобутній духовний світогляд, прямих аналогів яким немає в інших народів світу. У другій половині ХVІІ століття Росія почала відбирати освітянські кадри з Києво-Могилянської колегії. До Москви був переведений реформатор церкви Ф.Прокопович, автор загального “Духовного регламенту”, пізніше отримував запрошення переїхати до Москви і Г.Сковорода. Звичайно, що цей процес переїзду освічених українців не міг пройти непомітно для Росії. І.Огієнко наводить численні приклади, що засвідчують це: “Український вплив широкою річкою покотився на Москву, і дедалі він ширшав все більше та більше. Українці принесли з собою всю свою велику культуру, і вплив їхній відбився в Москві на всьому житті” [191, с.75].

Гуманістичні, естетичні ідеї завжди були притаманні українській педагогічній думці, національній філософії та психології. Упродовж віків культ Людини, Дитини і Природи визначав сутність життя, народного гуманізму, моралі, етики, становив основний зміст і напрям розвитку української національної системи виховання. Разом з народною педагогікою гуманістичні й естетичні цінності увійшли до творчості філософів, письменників, поетів, педагогів. Ідеї рівності і незалежності України-Русі у всіх сферах культурного та суспільного життя встановлювали діячі Київської Русі (Іларіон, К.Смолятич, К.Туровський). У пам’ятках Старої Доби “Поучення дітям” Володимира Мономаха, “Слово про Ігорів похід” висвітлено залежність долі людини, країни від етичних цінностей провідника народу, його високої християнської етики. Ми погоджуємось з думкою А.Горохович, що постать Володимира Мономаха може бути зразком для виховання, адже “у його “Поученні” не тільки глибокі християнські засади, велика гуманність, але й мудрість, лицарськість, шляхетність володаря... в нього повно любові до життя, до природи, він здатен на високі почуття, він лицар, загартований у боях і ловах. Усе в нього в повній гармонії, у єдності двох різних елементів: твердого життя, високих вимог до себе і тонкість, ніжність душі.” [79, с.83]. У “Слові про Ігорів похід” та ж сама пісенність героїки, любов до рідної землі, незвичайне почуття краси, втілення поезії, багатство настроїв, образ люблячої, здатної до посвяти жінки.

Зазначимо, що ідеї ренесансно-гуманістичного спрямування розвивали й представники українського Відродження: П.Беринда, І.Гізель, І.Галятовський, М.Смотрицький, Ф.Прокопович та ін. Так, Ф.Прокопович відзначав, що учень повинен добре розуміти, чого можна “досягти через сіє чи інше навчання”. Треба, “щоб учні бачили берег, до якого допливуть, і краще бажання мали б, і пізнали б повсякденний прибуток свій, також і недоліки” [7, с.48].

Традиції гуманізму та розвитку естетичної культури значного розвитку набули за часів козацької доби, що найкраще представлено в доробку Г.Сковороди. У центрі суджень видатного педагога – людина з усіма її почуттями, мріями та вадами. Він перший в історії української філософії поставив питання загальнолюдського щастя. Саме тому деякі науковці вважають доречним розглядати концепцію Г.Сковороди як філософське обґрунтування етики [166, с.3]. Новим у філософії мислителя було те, що самопізнання він пов’язував зі “сродною“ суспільно корисною працею. У такій праці, яка найбільше відповідає природним нахилам людини, і полягає її щастя, вважав він. Відштовхуючись від думки Епікура, Г.Сковорода приходить до висновку, що все необхідне для людини є легкодосяжним, а важкодосяжне – непотрібним, якщо тільки людина зуміє виявити свої істинні потреби. Усі вищевказані фактори вплинули на створення педагогом оригінального, самобутнього гуманістично спрямованого вчення – “філософії серця“. Філософію мислитель розглядав як науку, метою якої є навчити людину пізнати себе, допомогти їй “войти во сродную стать“ [112, с.19], тобто знайти шлях до свого серця, до мудрості, прозріти. За Г.Сковородою, необхідними внутрішніми умовами прозріння, стежкою, яка веде до філософської мудрості, є страх, любов, розуміння світу як символу, простота бачення та почуття чудесного [251, с.19].

В органічному зв’язку з етико-гуманістичними проблемами у Г.Сковороди перебуває естетична проблематика. Це виявляється в тому, що він ототожнює етичні й естетичні категорії, в нього, як і в усній народній творчості, поєднуються прекрасне з моральним, краса з добром, потворне з аморальним тощо. Як і добро, краса є для нього атрибутом невидимої матерії, її доцільності та довершеності, тоді як зовнішня краса – це лише примарна тінь, що сама по собі не дає насолоди. У людському житті він вважає прекрасними ті вчинки, які відповідають природним нахилам людини, смішними – прояви несродності. [112, с.24]. Користь з красою і краса з користю, на його думку, нероздільні; їх єдність і є джерелом людського життя. Справжньою є “сокровенна красота”, яка в стародавні часи визначалася словом “decorum, сі есть благолєпіє, благоприличность, всю тварь и всякоє діло осуществляющая, но нікоім человеческим правилам не подлежащая, а единственно от царствія божія зависящая” [252, с.25]. Ця краса органічно пов’язана з добротою. Тому, твердить Сковорода, виникли філософські догмати про те, що “доброта живе в одній красі”. Це й зумовило ототожнення в його світогляді семантики добра і краси.

Зазначимо, що справжня цінність художніх творів, на думку Г.Сковороди, полягає в тому ж, що й цінність життєвих явищ, а важливою ознакою справжнього мистецтва є почуття любові: “Искусство во всіх священних инструментов тайнах не стоит полушки без любви” [252, с.27]. Як і наука, мистецтво має своєю метою зробити довершеними природні властивості речей. Визначаючи мистецтво з погляду спорідненої праці, Г.Сковорода робить висновок, що справжньому митцеві нас