Реферат: Лідія Афанащенко

Лідія Афанащенко


Твори модернізму

та постмодернізму


Методичний посібник


Чернігів - 2010


УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти

в Чернігівській області

Чернігівський професійний будівельний ліцей


Методичний посібник

Використання опорних таблиць і схем

на уроках світової літератури

при опрацюванні тем

модернізму та постмодернізму


Автор:

викладач світової літератури

Чернігівського професійного будівельного ліцею

Заслужений вчитель України

Викладач-методист

Афанащенко Лідія Михайлівна


Чернігів - 2010


Зміст

1. Передмова стор. 5

2. Модерністська поезія стор. 7

3. З австрійської літератури.

Франц Кафка стор. 17

4. З французької літератури.

Альбер Камю стор. 25

5. "Театр абсурду"

Фрідріх Дюрренматт стор. 40

6. Постмодернізм

Патрик Зюзькінд стор. 47

7. Орієнтовні завдання для контрольного та поточного оцінювання з курсу світової літератури стор. 58

8. Використана література стор. 70


Передмова

Запропонований навчальний посібник створено з метою надання допомоги викладачам шкіл і середніх професійно – технічних училищ у проведенні уроків зарубіжної літератури відповідно основним вимогам сучасної освіти – застосуванню нетрадиційних навчально – методичних форм роботи.

Використання логічних схем і таблиць спрямовані на розвиток пізнавальної активності учнів, а також дають можливість уникнути одноманітності викладання та залучити всіх учнів до спільної праці.

Твори модернізму та постмодернізму не тільки висвітлюють характерні для літератури ХХ століття трагічні помилки людства (революції, війни), а відтворюють нове розуміння природи людини, нове бачення, її ролі у світі.

^ Модерністська поезія ХХ століття.

"Я люблю цей симпатичний індустріальний модерн"

Г. Аполлінер

Кожна художньо-естетична система має свій початок, своє першоджерело. Модернізм теж його мав. ХХ століття – епоха великих зрушень у світовій літературі і культурі.

Не задовольняючись формами романтизму і реалізму, література шукала нові засоби відображення змін, що відбувалися передусім у людській свідомості.

Кризова ситуація у суспільстві та мистецтві поставила перед письменниками два завдання: осмислити кризу у суспільстві, осмислити кризу у мистецтві та винайти нові шляхи розвитку мистецтва. Своєрідним вирішенням цих проблем став модернізм.

Модернізм (від французького "сучасний") – термін, яким позначаються різноманітні нові течії в мистецтві нереалістичного спрямування. Часто поняття "модернізм" є синонімом поняття "авангардизм".

У цей час на розвиток мистецтва великий вплив мають філософські теорії. В цьому плані слід відзначити роль естетики А. Шопенгауера, філософії Ф.Ніцше, інтуїтивізму А. Бергсона, психоаналізу З. Фрейда.


Опорна таблиця

^ Філософські теорії

А. Шопенгауер

Ф. Ніцше

А. Бергсон

З. Фрейд

Проповідував пріоритет творчої інтуїції, стверджував естетизм "уявлень", натомість реальних фактів життя

Проголошував особистість центром і метою "Всесвіту", від якої залежить загальне існування

Абсолютизує інтуїцію як момент без попереднього осягнення світу, проголосив інтуїцію найвищим знанням, а мистецтво – формою такого пізнання світу

Розглядає мистецтво як засіб психофізичного лікування кожної окремої особистості і суспільства взагалі




Вплив ідеї




М. Метерлінк

П. Верлен

А. Рембо

С. Моларме

Ш. Бодлер

Ф. Кафка

Дж. Джойс

Т. Манн


Р.М. Рільке

Г. Аполлінер

О. Блок

В. Незвал

О. Хакслі

Т. Манн

А. Ленорман

Г. Лорка

Е. Хемінгуей

Підсумок

1. Модернізм ставив на перше місце інтуїцію, що мала проникати у таємничу сутність буття.

2. Мистецтво більше звертається до проблем особистості "котра почала блукання у нетрях своєї душі".

3. Вищим знанням проголошувалася художня творчість, здатна одухотворяти дійсність.

Пояснення до таблиці.

1. Естетика А. Шопенгауера (1788-1860)

Німецький філософ - ідеаліст. Основний твip "Світ як воля i уявлення" (1819). Стверджував непоправний хаос життя, тому що понад усім буттям панує "світова несвідома воля", невблагання i зла. "Зла воля" викликає абсурд i катастрофи, цю волю неможливо пізнати за допомогою розуму. Світова воля внаслідок своєї некерованості й абсурду не може бути прекрасною i предметом мистецтва. Але заглиблений у себе інтелект (особистий або всього людства) існує незалежно від неї i його "уявлення" про волю мають естетичний зміст, що повинна відображати мистецтво.

Ідеї А. Шопенгауера вплинули на формування світогляду i творчої манери Ш. Бодлера, А. Рембо, Ф. Кафки та інших.


^ 2. Філософія Ф. Ніцше.

Німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844 - 1890) засновник так званої філософії життя. Проголосив пріоритет людини сильної, гордої, впевненої у своїх силах, від якої залежить майбутнє. Ідеал надлюдини Ніцше протиставляв слабким героям. Сильну волю особистості філософ вважав єдиною силою, що може опанувати хаос буття.

Ідеї Ф. Ніцше вплинули на формування творчої манери Дж. Джойса, Т. Манна, Пруста та інших.


^ 3. Інтуітивізм А. Бергсона.

Французький філософ Анрі Бергсон (1859-1941) вважав, що розум нездатний осягнути глибинну сутність, вона "підкоряється лише інтуїції", особливо за допомогою мистецтва, яке має безпосередній зв'язок з "тривалістю". А. Бергсон вважав, що не лише зміст, а й сам ритм поезії відбиває внутрішнє буття особистості й спонукає її до нових відкриттів у собі та дійсності за допомогою власної інтуїції. Особливий вплив ідеї Бергсона вплинув на модерністську поезію.

^ 4. Психоаналіз З.Фрейда.

Австрійський лiкap (1856-1939) Зігмунд Фрейд був автором теорії методу психоаналізу. Biн розглядає психіку як самостійну категорію, яка icнyє незалежно від матеріальних умов. Вічними конфліктами людської психіки філософ пояснює зміст i розвиток моралі, мистецтва, держави. Митець занурюється у світ своїх фантазій, "щоб знайти там насолоду". Усвідомлення письменником власних емоційних конфліктів - шлях до "одужання душі i світу". Фрейдизм обумовлював естетичні пошуки в творчості Т. Манна, О. Xaкслі та інших.

Однією з характерних ознак епохи є взаємодія між різними видами мистецтва. Спочатку модернізм виникає у французькій поезії наприкінці XIX століття (Ш. Бодлер, А. Рембо, П. Верлен), згодом поширюється i в прозі (Ф. Кафка, Джойс, Пруст), драматурги (Г. Ібсен, М. Метерлінк). Meтaфopичний живопис П. Пікассо вплинув на творчу манеру Г. Аполлінера, П. Елюара, Б. Сандрара, імпресіоністична манера К. Моне - на художню практику P.M. Рільке. Виявляється модернізм також у музиці К. Дебюсі Я. Сибеліуса, М. Равеля. Революцію у мистецтві засвідчили також кіно Дж. Гріффіта, С. Ейзенштейна, О. Довженка та інших.

Театральна система початку XX століття теж зазнала значних змін. Для нової драми характерний глибокий психологізм, пов'язаний із розкриттям самотньої душі, перенесення зовнішнього конфлікту у внутрішній світ людини, експресивність у зображенні життєвих ситуацій i моральних колізій.

Серед творців нової драми - А. Чехов, Б. Шоу, М. Метерлінк, Г. Ібсен. Усіх їх об'єднує розуміння глибоких суперечностей життя, відчуття самотності людини перед лицем буття та відчуження її від самої себе, тривога за майбутнє.

Загалом модернізм - це динамічна відкрита система, яка використовує piзнi художні традиції та стилі.

^ Модернізм у поезії.

Модернізм з'явився як відчайдушне заперечення реалізму, художник модерніст не довіряє дійсності, а покладається на власне, ідеальне світовідчуття. Вищим знанням проголошувалась поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ. Прекрасне вважалось основним естетичним принципом мистецтва.

Опорна схема.




^ Модерністська поезія













Європейський

модернізм

Російський

модернізм

Український

модернізм




^ Загальні риси

Основні модерністські течії

Орієнтація на вічні закони буття i мистецтва

Символізм

Увага внутрішньому світу

особистості

Акмеїзм

Надання переваги творчій інтуїції

Імажинізм

Схильність до містицизму

Футуризм

Пошук нових формальних засобів у мистецтві (символіка, метамода)

Експресіонізм

Літературний експеримент, як засіб усвідомлення законів буття

Сюрреалізм

Прагнення відкрити вічні ідеї, що можуть перетворити світ за законами краси і мистецтва

Імпресіонізм


^ Пояснення до схеми.

1. Європейський модернізм.

У літературі модернізм спочатку виникає у французькій поезії наприкінці XIX століття (Ш. Бодлер, А. Рембо, П. Верлен та ін.), згодом поширюється у прозі (Ф. Кафка, М. Пруст та ін.), драматурги (Г. Ібсен, М. Метерлінкт).

Європейський модернізм має риси, які є спільними для всіх країн, де спостерігається дане явище. Поява модернізму пов'язана з принципово новим розумінням мистецтва i його співвідношення з людським буттям. Пізнання законів людської свідомості та підсвідомості модерністи оголосили своїм основним завданням.

У процесі становлення Європейський модернізм пройшов два етапи: ранній i зрілий. Ранній модернізм відмовляється від зображення "життя в формах життя". Головною у творчості письменників стає естетична проблематика. Зрілий модернізм складається в 40-х роках XX століття. У ньому простежується відхід від позиції зневажливого заперечення дійсності до и освоєння, пошук нових форм одухотворення реальності

Для Європейського модернізму характерні активне новаторство у
царині змісту й форми, а також підкреслена умовність стилю, що відбиває не
лише індивідуально - конкретне, а й загальне у певних тенденціях розвитку.

^ 2. Російський модернізм.

Починав російський модернізм з наслідування Європейських модерністів, відкидаючи услід за ними ідеологізацію змісту та матеріалістичний реалізм i закликаючи художників слова до духовного збагачення та підвищення естетичного рівня i смаків.

Вихід на простори Європейської літератури вважалось першочерговим завданням. Російський модернізм звернувся до нової філософської основи, рішуче відкинувши матеріалізм Просвітництва. Основою поезії стають ідеалістичні філософські ідеї Г. Канта, А. Шопенгауера, В. Соловйова та М. Бердяєва.

Поети прагнули до універсального світобачення i світоприйняття, проте спільним для всіх було прагнення осучаснити людські почуття i переживання, допомогти людині бачити cвiт очима прозріння, інтуїції, провіщення. I тi, хто досяг цих глибин - О. Блок, В. Брюсов, М. Гумільов, В. Маяковський, С. Єсенін, А. Ахматова та інші, утворили яскраву плеяду зірок, випромінювання якої вдячні нащадки назвали "срібною добою" російської модерністської поезії.

^ 3. Український модернізм

Типологічно споріднений із західноєвропейським, проте має свою художню специфіку. Уперше за свою історію українське письменство зважилось поставити естетичний критерій на центральне місце у західнонаціоналістичному контексті. Головна увага зосереджена на вираженні глибинних сутностей людини й одвічних рівнів буття, пошуках шляхів виходу за мeжi локального i історичного, відкриття універсальних тенденцій духовного розвитку людства. Зачинателем українського модернізму вважають Миколу Вороного. Вороний проголосив естетичну цінність поезії. Поезія i поет понад усе. Це - торжество духу, свободи, генія, тому самим своїм існуванням вони заперечують світ зла i насильства. Багато творів українських модерністів просякнуті ідеями патріотизму, громадського служіння, національного відродження.


^ Модерністські течії.


Символізм


Опорна таблиця.

№

Загальні риси символізму

1

Символізм (від грецьк. symvolon - знак, символ).

2

Основа художньої системи - символ, це зaci6 уникнути повсякденності, досягти ідеальної cyтi cвітy - краси.

3

Поет інтуїтивно відчуває шлях до істини.

4

Відображення світу через вічні ідеї та образи.

5

Відмова від зображення конкретної дійсності.

6

Джерело творчості - індивідуальність особистості, її почуття.

7

Злиття символів i алегорій з плином душевних настроїв.

8

Основні художні засоби - метафоризм, натяки, символи, музикальність, абстрагованість, намовлення.




Європейський

Російський

Український

Виник у Франції у 60-70-х роках XIX ст.

Починається з В. Соловйова

Поєднують загальнолюдське i національне

Найвідомішими представниками були П. Верлен, А. Рембо, Р. М. Рільке, Метерлінк

Поезія - інтуїтивне усвідомлення таємної cyтi cвiту i душі людини, яке зображується у ліричних переживаннях митця за допомогою засобів художньої абстракції.


Продовжують громадянську лінію у символізмі.

Залишили неперевершені зразки лірики, що змушують любити i страждати, думати i поринати у невідоме, шукати вічний сенс буття серед ідей та o6paзів, які знаходяться у космічному просторі.

Три хвилі російського символізму: В. Соловйов,

Д. Мережковський

В. Брюсов, Ф.Сологу, О. Блок, А. Бєлий

У поезії відчувається туга за казковим, прекрасним світом, де особа i нація не були б відчуженими.







Найвідоміші

представники: О. Олесь,

О. Слюаренко, Д. Загул, П. Тичина.


Акмеїзм

Художній напрям не має аналогів у європейській поезії i є суто російським. Акмеїзм - вiд грецького "аkmе"- найвищий ступінь будь-чого виникає на основі символізму. Абстрактні символи та образи вже не могли відобразити дійсність, що стрімко змінювалася. Акмеїзм спустив поезію з небес на землю.

Опорна таблиця.

Основні положення

Головне досягнення

Український акмеїзм

Наповнення слів

усвідомленим змістом,

замість ірраціональної

музики як знак реальності


Наближення поезії до

проблем реальної

дійсності

Орієнтація на традиції світової літератури у

поєднанні з вітчизняними

здобутками

Відображення

духовного світу

особистості

Акмеїсти дали

можливість говорити

про людину та її

проблеми в широкому

історико -

філософському

контексті

Вимога естетичних

критеріїв у мистецтві

Розвиток традицій світової

класики

Слово стало знаковим

відображенням

реальності

Удосконалення

класичних форм i

жанрів, пристосування

їх до української

традиції

Спрямованість на

вдосконалення

поетичної майстерності

Теоретичною основою

акмеїзму стали постулати М.Гумільова, С. Городецького, А. Ахматовой (королева поезії)

Універсалізація i

міфологізація

конкретного образного

узагальнення







Представниками

акмеїзму були М. Зеров,

М.Хмара, М.Рильський



Імажинізм.

Імажинізм (від. фр. image - образ) - модерністська течія в англомовній поезії.

№

Основні положення

Російський i український імажинізм

1

Виник у 10-х роках XX ст. в англо-американських колах. Теоретиком вважається

Т. Е. Г'юм

Принципи імажинізму в Pocії виголосили Є. Єсенін,

О. Mapiєнпoф, В. Шершеневич

2

Головним у поезії є образ

Проголосили незалежність мистецтва від держави

3

Впроваджували верлібр (вільний вірш), японські хоку

Відсували на задній план зміст, він мовляв "поїдається образом"

4

Відмова від традиційної метрики та строфіки

Мали певні досягнення в області форми метафоризації поетичної мови, засвоєння традицій фольклору.



Футуризм.

Виникає в Італії у 1909 р. Назва походить від латинського слова "футурус", що означає майбутній.

Основні положення

Російський i український футуризм

Поривали всі зв’язки зі світом минулого, закликали "скинути Пушкіна з пароплава сучасності"

Російський футуризм був пов’язаний з італійським, а також з революційними ідеями перетворення суспільства

Відкинуті всі традиції у сфері художньої форми, мови та поетичної техніки

Намагалися через мистецтво усвідомити майбутнє перетворення світу та народження "нового людства"

Очікували народження нової людини, котра б мала оновлену душу і була б вільною у діях і бажаннях

У російській поезії склалися чотири групи футуристів:

- Кубофутуристи – Маяковський, Хлєбніков;

- Егофутуристи – Северянін, Олімпов;

- "Центрифуга" – Пастернак, Асєєв;

- "Мезонін поезії" – Шершевич

Вдалося відкрити дивовижні епітети, новотвори, оригінальні образи

Український футуризм представлений творчістю М. Семенка

Застосовували різні розмірі, проникали в таємниці звукового багатства слова, евфонії

Семенко поєднував сучасні форми поезії з прийомами бароко, естетику вертепу – з романтичними формами, вітчизняні традиції – з елементами класичної східної поезії

Представниками футуризму були: чех Незвал, поляк Броневський , угорець Гідаш та інші






^ Експресіонізм, сюрреалізм, імпресіонізм.

Загальна характеристика.

Експресіонізм

Сюрреалізм

Імпресіонізм

Від лат. – вираження, сформувалося у Німеччині на початку ХХ століття

Від фр. – над реалізм, авангардистський напрямок, що виник у 1910 1920-х роках

Від фр. – враження

Основний принцип –відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "я", "я так бачу"

Для творів характерний бунтівний настрій, прагнення відкрити "надзвичайне у сірій повсякденності"

Змальовували світ таким, яким він видавався у процесі безпосереднього бачення

Основні риси:

- символіка

- гротеск

- ірраціональність

- гіперболічність

- нервова емоційність

Спиралися на підсвідомість людини (запис першого, що прийшло у голову, уривків розмови)

Характерні суб’єктивність зображення, підкреслений ліризм, використання трогів (метафор, епітетів, що виконують настроєву функцію, асоціативність почуттів і вражень)

Представники:

Л. Франк, М. Брод,

М. Бажан, М. Цвєтаєва, Ю. Клен

Сюрреалізм у поезії представляють Луї Арагон, Поль Елюар, Г. Аполлінер, Ф. Г. Лорка, П. Неруда, В. Барка (укр.), Б. Антонович (укр.)

Імпресіонізм у літературі представляють брити Гокури, П. Верлен,

С. Віткевич, М. Вороний

Склався у Німеччині у малярстві. У творчості художників (Кірхнер, Кубін) відчувався жах перед сучасним і майбутнім, безнадійність існування

У живописі найдавніших художників – Сальвадора Далі. Він запропонував два методи художньої творчості: вводив у нереальний пейзаж предмети нарочито буденні, або спотворював реальні до страхітливого образу. Знайшов відображення у скульптурі, театральному мистецтві

Виявився плідним для музики – К. Дебюсі,

Дж. Пучіні.

Представники художники – К. Моне, О. Ренуар, "Я малюю те, що зараз відчуваю" – зізнався Пісаро


Висновок: таким чином слід зазначити, що модернізм, поєднуючись iз різними художніми напрямками, відкривав нові художні моделі та структури.

Письменники - модерністи ставили co6i за мету відтворити засобами мистецтва складну i суперечливу епоху, показати трагічне становище людини на рубежі віків i знайти нові гуманістичні шляхи перетворення світу.

Блискучий розквіт модернізму, розмаїття його течій, художніх шкіл визначає духовну атмосферу епохи.


Запитання i завдання.

Що визначає появу модернізму як нового літературно-мистецького
напряму?

Які філософські теорії мали найбільший вплив на практику
модернізму?

Як ви розумієте суть глобального перевороту, що відбувся у мистецтві й літературі у кінці XIX – першій половині XX ст.?

Виберіть визначення для українського модернізму:




Система нових естетичних принципів

Окремі новітні хвилі у розвитку літератури




Назвіть характерні риси символізму та представників цього
напрямку.

До чого прагнули акмеїсти? Назвіть основні положення акмеїзму.

Що заперечували футуристи?

Назвіть ознаки експресіонізму?

Що характерно для творів сюрреалістів?

10.До чого прагнули імпресіоністи? Назвіть представників експресіонізму.

11.Що об'єднує вci напрямки модернізму?

Франц Кафка

1883-1924


Ф. Кафка – австрійський письменник – модерніст. Він в своїй творчості створив особливий художній світ – абсурдний, незрозумілий. Страшну реальність Кафка перепускає через власну душу, свої почуття і думки.

Новела «Перевтілення» (1912) – яскравий приклад метафоричного світобачення митця. Запропонована система роботи над новелою базується на прагненні розкрити не сам процес перевтілення героя новели Грегора Замзи, а те, як до цього ставляться люди.

Учням пропонується узагальнююча опорна таблиця з аналізом змісту новели. Вона допоможе зорієнтуватися в тексті твору, зрозуміти сюжетну лінію, проблеми, символічний сенс Грегорової метаморфози.


Новела Ф Кафки «Перевтілення»


Тема: Трагедія відчуження Грегора Замзи.


Мета: Простежити за тим, як відбулось відчуження від Грегора його оточення.

Робота на уроці.


1. Вступне слово.

Тема перевтілення існує з давніх-давен і в російській, і в світовій літературі: Ф. Достоєвський, М. Булгаков використовують цю метафору як варіант для вираження своїх поглядів.

Кафка же визначив моральне перевтілення, деградацію особистості, поставив питання про причини самотності і відчуження.

З перших рядків новели «Перевтілення» нас охоплює атмосфера нещастя, що сталося з героєм твору (Зачитується уривок з новели).

«Одного ранку, прокинувшись від неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху. Він лежав на твердій, схожій на панцир спині і, коли трохи підводив голову, бачив свій дугастий, рудий, поділений на кільця живіт… Два рядка лапок, таких мізерних супроти звичайних ніг, безпорадно метлялися йому перед очима.»

Такий початок зумовлював весь хід подій новели.


На дошці вивішується опорна таблиця.


до перевтілення

після перевтілення


Грегор Замза




Характеристика


поведінка Грегора


ставлення рідних








Навчався в народному, торговельному, реальному училищі




Військова служба




Прикажчик




Комівояжер




Купив квартиру батькам




Утримував всю родину




Занепокоєні




Звикають




Усамітнюються від людей




Уся родина не зносить жахливого вигляду Грегора




Зберігає мислення людини




Соромиться свого стану




Невимовно страждає




Втрачає апетит




Помирає у самотині



Альтруїст, або «Права «Нам треба здихатись «Про свою сім’ю він

голосу у сім’ї немає» його» думав з ніжністю і

любов’ю»


Проблема:

а) розпад сімейних і духовних стосунків


Пояснення до таблиці


Питання: Як жилося Грегору до перевтілення?


І. До перевтілення.


В центрі оповіді – тип «сірої людини».

Грегор Замза. Він виріс у міщанській родині, навчався в народному училищі, потім в торговельному, реальному, потім військова служба в чині лейтенанта. Після армії почав трудитися прикажчиком в фірмі. Батько Григора розтратив всі гроші родини, і Грегор змушений служити одному з багатьох кредиторів, ставши комівояжером. Мати хворіла астмою, сестра Грета не працювала, тому Грегор мусив сам утримувати всю родину.

Він дуже багато їздить, пропонуючи зразки тканин клієнтам. Йому випало служити у фірмі, де діє налагоджена система перевірок, контролю і доносів, тому Грегор думає про свою роботу з ненавистю і з острахом, але в нього є почуття обов’язку.

У сім’ї Грегора зберігаються патріархальні стосунки, і батько практично перетворив сина на свого раба, постачальника грошей. Він використовував Грегора безсоромно, приховував чималу суму грошей.

З іншого боку, Грегор любить і поважає матір і сестру, але «особливої теплоти» і близькості між ними не виникає.

Світ захоплень Грегора, духовний інтелект – мізерний: випилювання лобзиком, читання газети або знайомство з розкладом поїздів. Музики він не любить. Життя Грегора Замзи – одноманітне, нудне й сіре, він самотній на роботі і вдома. Єдине, що єднає сім’ю – це роздуми про матеріальний добробут і гроші. Такий спосіб життя – аномалія, тому з Григором і сталося нещастя. Одного ранку з неспокійного сну він побачив себе в своєму ліжку перетвореним на велику комаху.


ІІ. Доля Грегора після перевтілення.


Питання:


Як сім’я Грегора поставилась до того, що з ним сталося?

Чи змінилося світовідчуття героя під час перевтілення?


В сім’ї горе, і страшним є не саме перетворення, а реакція на нього.


Дослідження реакції членів сімейства Замзи здійснюється за опорною таблицею.


Батько

Мати

Сестра




Горе, зненавидів сина в його новому вигляді.




Агресія, жорстокість.




Намагається вбити сина.




Сприймає смерть сина байдуже, не має співчуття.







Вболіває за долю сина.




Співчуття, безвихідь.




Звикає, що у їх домі живе комаха.




Готова зректися сина.







Милосердя, жалість.




Увага до брата зменшується.




Вмерли сестринські почуття, жадоба до власного виживання




Після загибелі брата думає про майбутнього мужа.


Пояснення до таблиці


Батько.


Коли з Грегором сталося нещастя, близькі були готові йому допомогти.

Сестру і служницю послали за лікарем, за слюсарем. «Грегор все-таки член сім’ї, з ним не можна поводитися, як з ворогом, а треба, в ім’я родинного обов’язку, погамувати відразу й терпіти, тільки терпіти.» Але добрих наслідків це не дало. Родина звикає до того, що у їх домі живе таке страхіття.

Старий Замза не зла, але морально нерозвинена людина. Йому стало страшно, коли побачив Грегора – комаху: він стиснув кулаки й почав заганяти сина ціпком та газетою назад до кімнати. Чим далі, тим він стає дратівливішим. Повернувшись додому, коли знепритомніла мати, він повів себе з нещасним сином як з ворогом: надумав шпурляти в нього яблуками. І одне з них вгрузло в тільце комахи. Почалося запалення.

Поведінка старого Замзи обумовлена соціальними причинами.

Коли сталося нещастя він не втратив почуття реальності, а думав про те, як зуміє прожити з сім’єю в цьому світі за нових умов.


Мати.


Мати любила Грегора. Це бачимо з ряду сцен, коли, опритомнівши, вона вдалась до порятунку сина, котрого батько розстрілював яблуками. Вона кинулась на шию чоловікові, закриваючи від нього Грегора, благаючи, щоб він подарував хоч і такому синові життя.

Але й вона рідко заходить до нього, боїться його бачити. Коли Грегор помер, перехрестилася разом з главою сім’ї та Гретою, відчула полегшення, що закінчилась історія з Грегором. Тепер вони поміняють квартиру і про все забудуть.


Сестра Грета.


Сімнадцятирічна сестра не могла змиритися з новим виглядом брата, але клопоталась навколо нього. Спершу вона йому співчувала, доглядала його, ходила за ним. Ми бачимо, як поступово руйнуються й ці, колись теплі стосунки. Увага до брата значно зменшується. Йдучи на роботу, вона вже похапцем ставить йому їжу, а, повернувшись, забирає її, не дивлячись, поїв він чи ні.

«Прибирала вона кімнату тепер завжди ввечері і робила цю роботу так швидко, що далі нікуди. На стінах утворилися брудні смуги, подекуди зібралися цілі клубки куряви і сміття».

Зате Грета ніяковіє при появі жильців, грає їм на скрипці, щоб прислужитися.

Жильці не хочуть бачити «комаху», і після їхньої втечі з загальної кімнати та відмови від квартири, вона заявляє батькам, що тепер час позбутися його.

Вона прямо вимагає: «Його треба спекатися… Вам треба спробувати просто викинути з думки, що то Грегор… Якби це був Грегор, то він давно б уже зрозумів, що людям неможливо жити разом із такою потворою. І сам пішов би собі геть… А так ця тварина не дає спокою…»

Тобто в Грети вмерли сестринські почуття. З радістю зачиняє вона брата в його кімнаті на ключ, щоб він не псував настрою своїм виглядом.

Після загибелі Грегора Грета думає про майбутнього мужа.


Висновок.


Згідно з авторською концепцією, людське існування взагалі позбавлене духовних зв’язків. У сім’ї Грегора кожний був зайнятий своїми справами.

Єдине, що їх поєднувало, - це розмова про гроші. Перевтілення Грегора повністю відокремило його від сім’ї. Насамкінець він забуває про їх існування і сконцентровується лише на своїх відчуттях. А перевтомлена сім’я змушена здобувати засоби існування, надривається від непосильної праці. Батько і мати мусять працювати, сестра – вести домашнє господарство. Вони не мають можливості навіть змінити квартиру, щоб хоч трохи заощадити грошей.

«^ Жили вони дедалі скромніше; служницю врешті відпустили… Дійшло навіть до того, що продали родинні коштовності».

Коли Грегор – комаха помер, члени родини зітхнули з полегшенням і навіть влаштували собі святковий відпочинок на природі за містом. Для них закінчився кошмар. Але батько звертається до дружини і до доньки зі словами: «Забудьте те, що було. І мене не кидайте напризволяще». Можливо він відчув загрозу бути покинутим.

ІІІ. Світосприйняття Грегора після перевтілення.


Образ Грегора-комахи – це метафора нездоланного відчуження людини. Нещастя, яке трапилось з героєм, одразу відсунуло його за межу людського світу. Він важко переживає своє фізичне перевтілення. Йому здавалося, що в його домі панує мир, згода, сімейна підтримка. Але, коли він поранив рот, зламав лапку, відкриваючи двері, ніхто не помітив його страждань. Фантастичне перетворення Замзи виявляє справжню цінність усіх стосунків. У нього виникає нестримний потяг до спілкування, але «нікому не спадало на думку, що він-то розуміє інших…». На нього не звертають уваги, від нього зачиняються, і йому доводиться підслуховувати сімейні розмови.

Інколи Грегор ненароком вдарявся головою об двері, та замість співчуття це викликало обурення: «Що він там виробляє?» Йому ставало «жарко від сорому й горя, що не може нічим зарадити». А далі гірше – яблуко, яке жбурнув у нього батько, так і залишилося в спині, бо ніхто не наважувався витягти його. Почалося запалення.

Грегор всіляко старається полегшити страждання рідних своєю «делікатною поведінкою», всі його зусилля направлені на те, щоб вибратися з цього страшного полону, він розуміє все, що з ним діється, але нічим не може собі зарадити.

Сестра виносить меблі з кімнати, щоб йому просторніше повзати, але Грегору саме потрібні ці меблі для полегшення пересування, а він не може про це сказати.

Грегор соромиться свого стану, природне сумління заганяє його подалі від людських очей, щоб не бачили його роздутого живота, його ніжок. Коли кімната Грегора не прибиралась, він лягав іноді на спину й чистився килимом. Недоглянутий Грегор-комаха почав лякати своїм виглядом сестру, котра сприймає кожний його рух як загрозу. Але він залишився в душі шляхетною людиною. Коли сестра гралє на скрипці, він в ці хвилини думає про свою сім’ю з ніжністю та любов’ю, а рідні не розуміють його, і не тільки тому, що його мова стала незрозумілою, - рідні просто не беруть його до уваги. Часто мати й сестра зачиняють від Грегора двері і вдвох плачуть або дивляться в одну точку без сліз.

Новий вигляд Грегора тільки відштовхує людей, викликає переляк у керуючого, зненависть у батька, у зйомщиків. А ласкаво-презирливе звертання до Грегора служниці – «Гнойовичку!» - викликає у нього роздратування, злість і протест.

Герой-тварина прагне поводиться по-людськи, прагне поліпшити ситуацію, допомогти сім’ї, хоч чимось, а вони обходяться з ним по-звірячому. Він став для них лише зайвим тягарем, обузою.

Грегор зовсім відчужений від людей, і вже ясно, що йому не знайти шляхів до них. Після голодування про Грегора всі забули, настала смерть. Перша помітила це служниця і скрикнула: «Гляньте-но, вона здохла! Лежить і не рухається!». Сказано як про комаху, а не про людину. Грегора-комаху викинули на смітник. Всі відчули полегшення. Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не «батько», «мати», «сестра», а «пан», «пані», «дочка». Автор цим підкреслює «невиправданий розпад сімейних і духовних стосунків.


Висновок.


Які причини відчуження?


Франц Кафка показав катастрофічність епохи ХХст. Досліджував процеси, що відбувалися у людській душі, визначив загальну «хворобу» суспільства – моральне перевтілення, деградацію особистості. Його твір відобразив драму «маленької людини» і став на захист людяності. Звичайно, уявити себе комахою людина не може – це є абсурд, але бути безправною і беззахисною, як комаха, вона може.

Друга причина – бути потрібним для інших людей, становити для них незаперечну цінність. Людина, за Кафкою, визначається не лише високими моральними якостями, а її нерозривним зв’язком з іншими людьми, взаєморозумінням і взаємоповагою.

Третя причина – світосприйняття письменника. Кафка як письменник і людина все життя страждав від самотності. Він безмежний песиміст. Таким його зробило саме життя. У своїй сім’ї він був чужим, тому його персонажі безмежно самотні і нездатні бути господарями життя, вони приречені на страждання.


Риси модернізму у творі


Новела «Перевтілення» - це розгорнута метафора. Тут все набуває переносного значення. Автор хоче нам сказати: «^ Нами керує фатум. В житті ми, як у тунелі, тут нема світла, нема радості. Людина – жертва долі».

Модернізм – це термін, який характеризує мистецтво початку – середини ХХст. Налічує понад десяток течій і напрямків модернізму. Дослідники літературного світу вважають, що творам Кафки притаманні риси експресіоністів, сюрреалістів й екзистенціалістів. Зло у Кафки – космічна, надмірна, не соціальна сила, а сприйняття життя безпросвітне.




Риси експресіонізму

Риси екзистенціалізму

експресія (лат.) – переживання;

гротескне зображення дійсності.

Ні сім’я, ні Грегор не замислюються: «Яка причина перевтілення?». Кафка хоче сказати, що лихо притаїлося і підстерігає людину. Життя вороже людині, а людина не може змінити його.

екзистенціалізм (лат.) – існування;

викривлене зображення дійсності.

Суспільство руйнує індивідуальність, волю людини. Ця літературна течія проповідує песимізм, несумісність людини з суспільством.


Висновок


У Кафки знаходимо своє, неповторне, що не зустрічається ні у кого. Й це дає підстави стверджувати про напрям «кафканізм», про інування якого говорять сучасні дослідники літератури.


Реалістично дана минула біографія Грегора і життя Замзи.




Розповідь ведеться від третьої особи і сприймається як внутрішній монолог Грегора, який пропускає через призму свого «я» оточуючий його світ.




Фантастичне – сам факт його