Реферат: Ю. І. Пушкарьов, О. В. Панченко, С. П. Латін

П. Є. Трофименко, Ю. І. Пушкарьов,

О. В. Панченко, С. П. Латін


ДІЇ ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ У БОЮ




П. Є. Трофименко, Ю. І. Пушкарьов,

О. В. Панченко, С. П. Латін


ДІЇ ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ В БОЮ


Навчальний посібник


Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України


Суми

Сумський державний університет

2011

УДК 355.421/423(075.8)

ББК 68.514я73

Д 44


Авторський колектив:

П. Є. Трофименко – канд. військ. наук, проф. кафедри військової підготовки;

Ю. І. Пушкарьов – канд. військ. наук, доц. кафедри військової підготовки;

^ О. В. Панченко – ст. викладач кафедри військової підготовки;

С. П. Латін – канд. військ. наук, доц. ст. викл. кафедри військової підготовки


Рецензенти:

^ О. М. Загорка - доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Київського національного університету оборони України;

В. К. Майборода - доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Київського інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України;

^ О. Л. Глушкевич - кандидат військових наук, доцент Київського центру воєнно-стратегічних досліджень


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для слухачів, курсантів та

студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-6556 від 22.07.2011 р.)


Дії взводу управління в бою: навч. посіб. /

Д44 П. Є. Трофименко, Ю. І. Пушкарьов, О. В. Панченко та ін.

– Суми: Сумський державний університет, 2011. – 163 с.

ISBN 978-966-657-398-1


У посібнику викладені основи бойового застосування взводу управління артилерійської батареї в бою та під час ведення бойових дій за різних умов обстановки.

Посібник призначений для підготовки і проведення занять із тактики та артилерійської розвідки. Він може бути корисним для викладачів та слухачів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, а також командирів артилерійських підрозділів.


УДК 355.421/423(075.8)

ББК 68.514я73


© Трофименко П. Є., Пушкарьов Ю. І.,

Панченко О. В., Латін С. П., 2011

ІSВN 978-966-657-398-1 © Сумський державний університет, 2011

Зміст


С.

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7


Скорочення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9


^ Розділ 1 Основи бойового застосування взводу

управління у бою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

1.1 Призначення, склад та завдання взводу

управління батареї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

1.2 Обов’язки особового складу взводу

управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

1.3 Спостережні пункти, їх види та призначення.

Вимоги до них . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

1.4 Організація артилерійської розвідки в батареї . 20

1.5 Топогеодезична прив’язка . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

1.6 Доведення завдань з розвідки . . . . . . . . . . . . . . 35

1.7 Документи, які ведуться на КСП (СП) батареї . 37

1.8 Ведення розвідки в батареї, збір та

оброблення розвідувальних даних . . . . . . . . . . . . . 48

1.9 Організація спряженого спостереження . . . . . . 54

1.10 Організація зв’язку в батареї . . . . . . . . . . . . . . 55

1.11 Обслуговування стрільби батареї (взводу) . . 60

1.12 Робота командира взводу управління з

організації бойових дій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . 64


Розділ 2 Взвод управління в обороні . . . . . . . . . . . . 66

2.1 Дії взводу управління в обороні . . . . . . . . . . . 66

2.2 Дії взводу управління в різних умовах . . . . . . 74

2.2.1 Дії взводу управління під час оборони вночі 74

2.2.2 Дії взводу управління під час оборони

водної перешкоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

2.2.3 Дії взводу управління під час оборони

в місті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

2.2.4 Дії взводу управління під час оборони

в горах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

2.2.5 Дії взводу управління під час оборони в лісі 81

2.2.6 Дії взводу управління під час оборони

взимку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . 84


Розділ 3 Взвод управління в наступі . . . . . . . . . . . . . 85

3.1 Дії взводу управління і робота командира

взводу до переходу в наступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

3.2 Дії взводу управління і робота командира

взводу в наступі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87

3.3 Особливості дій взводу управління в різних

умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

3.3.1 Дії взводу управління під час форсування

водних перешкод . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

3.3.2 Дії взводу управління під час наступу вночі 91

3.3.3 Дії взводу управління під час наступу в

місті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

3.3.4 Дії взводу управління під час наступу в

горах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94

3.3.5 Дії взводу управління під час наступу в лісі 95

3.3.6 Дії взводу управління під час наступу в

степу (пустелі) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

3.3.7 Дії взводу управління під час наступу

взимку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . 98


Розділ 4 Особливості дій взводу управління в

зустрічному бою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

4.1 Завдання взводу управління . . . . . . . . . . . . . . . . 99

4.2 Організація розвідки та зв’язку . . . . . . . . . . . . . 100

4.3 Дії взводу управління на марші . . . . . . . . . . . . . 101

4.4 Дії взводу управління під час ведення

зустрічного бою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Питання для повторення та самоконтролю . . . . . . 104


Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106


^ Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . 107


Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109


Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140


Додаток А Бойовий наказ командира взводу

управління в наступі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141

Додаток Б Журнал розвідки та обслуговування

стрільби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

Додаток В Розпорядження командира взводу

управління на розгортання КСП . . . . . . . . . . . . . . . 146

Додаток Г Бойовий наказ командира взводу

управління в обороні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

Додаток Д Розпорядження командира взводу

управління на інженерне обладнання і

маскування КСП (СП) батареї . . . . . . . . . . . . . . . . . 152

Додаток Е Розпорядження командира взводу

управління із захисту від ЗМУ . . . . . . . . . . . . . . . . . 153

Додаток Ж Розпорядження командира взводу

управління на організацію безпосередньої

охорони і самооборони КСП . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155

Додаток К Розпорядження командира взводу

управління на підготовку КСП до роботи вночі . . 157

Додаток Л Розпорядження командира взводу

управління на переміщення КСП . . . . . . . . . . . . . . . 159

Додаток М Бойовий наказ командира взводу

управління на марш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160


^ Для нотаток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162


Передмова


Навіки прославили себе всі види і роди військ Збройних Сил України. Почесне місце серед них належить артилерії, яка уже більше шести віків гідно несе назву „Бога війни”. Вона і тепер залишається головним вогневим засобом ураження противника і безпосередньої підтримки загальновійськових підрозділів у різних видах бою. Дії військ у воєнних конфліктах сучасності, оснащення підрозділів якісно новими зразками техніки та озброєння вимагають удосконалення тактики бойового застосування, стрільби і управління вогнем, підвищує роль артилерійської розвідки і топогеодезичного забезпечення.

Вирішення цих питань в основному покладається на підрозділи ланки батарея – дивізіон, а тому Командувач РВ і А Збройних Сил України вимагає суттєвого підвищення рівня тактичної і спеціальної підготовки офіцерів.

Навчальний посібник складається із чотирьох розділів. У першому розділі розглядаються основи бойового застосування взводу управління в бою. У другому розділі розкриваються дії взводу управління і робота командира взводу при підготовці та в ході оборони. Третій розділ містить матеріали, в яких розкривається організація бойових дій у наступі. Четвертий розділ містить особливості дій взводу управління в зустрічному бою.

Матеріали посібника зібрані на основі аналізу офіційних і керівних не таємних документів, а також літературних джерел.

Даний посібник призначений слухачам (курсантам) вищих навчальних закладів для поглибленого і цілеспрямованого вивчення питань, що стосуються дій взводу управління в бою, необхідних для практичної роботи у військах. Він може бути корисним науково-педагогічним працівникам ВВНЗ під час підготовки до проведення занять із слухачами і курсантами з тактичної підготовки (тактичних навчань), так і офіцерам у військах під час організації і проведення бойової підготовки з артилерійськими підрозділами.


Скорочення


АРГ - артилерійська розвідувальна група;

адн - артилерійський дивізіон;

батр - батарея;

БСП - боковий спостережний пункт;

ВТБ - високоточні боєприпаси;

ВТО (ВТЗ) - високоточне озброєння (зброя);

ВгВ - вогневий вал;

вуб - взвод управління батареї;

вуд - взвод управління дивізіону;

ВП - вогнева позиція;

ГПЗ - головна похідна застава;

ДС - далекомір стереоскопічний;

ЕОМ - електронно-обчислювальна машина;

ЗМУ - зброя (засоби) масового ураження;

кбатр - командир батареї;

кву - командир взводу управління;

квіду - командир відділення управління;

квв - командир вогневого взводу;

КМУ - командирська машина управління;

КСП - командно-спостережний пункт;

мб - механізований батальйон;

мв - механізований взвод;

мр - механізована рота;

НІХ - номограма інструментального хода;

ПЗР - підрозділ звукової розвідки;

ПЗВ - послідовне зосередження вогню;

ПРХР - прилад радіаційної та хімічної розвідки;

ПСП - передовий спостережний пункт;

ПТРК - протитанковий ракетний комплекс;

ПТЗ - протитанкові засоби;

ПУВ - прилад управління вогнем;

РОУ - район особливої уваги;

РЛС (РЛК) - радіолокаційна станція (комплекс);

РЕЗ - радіоелектронні засоби;

РСЗВ - реактивна система залпового вогню;

СОБ - старший офіцер батареї;

сабатр - самохідна артилерійська батарея;

СП - спостережний пункт;

садн - самохідний артилерійський дивізіон;

СУВ - скритне управління військами;

пРХБс - пост радіаційного, хімічного, біологічного

спостереження;

ПРХР - прилад радіаційної та хімічної розвідки;

ПТА - протитанкова артилерія;

ц - ціль.


Розділ 1


^ ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ

ВЗВОДУ УПРАВЛІННЯ В БОЮ


1.1 Призначення, склад та завдання взводу

управління батареї


Взвод управління батареї призначений для ведення розвідки, обслуговування стрільби та забезпечення зв’язку. Він складається з екіпажу командирської машини і відділення управління.


^ До складу обслуги командирської машини 1В14 входять 5 осіб:

– командир відділення - старший топогеодезист;

– старший розвідник далекомірник;

– старший радіотелефоніст;

– радіотелефоніст;

– механік-водій.


^ До складу відділення управління входять 5 осіб:

– командир відділення - старший розвідник;

– старший радіотелефоніст;

– два радіотелефоністи;

– водій-радіотелефоніст.

(До складу відділення управління батареї 2С3, крім вищеперелічених входить розвідник).


^ Основні завдання взводу управління в бою:

– вибір і підготовка місця розгортання КСП та СП, їх топогеодезична прив’язка;

– розгортання і підготовка до роботи КСП та СП батареї;

– ведення розвідки з метою добути відомості про противника і місцевість;

– інженерне обладнання місць КСП та СП;

– організація зв’язку в батареї.


^ Завданнями розвідки є:

– виявлення і визначення координат ЗМУ, артилерійських і мінометних батарей (взводів), протитанкових засобів, танків та інших вогневих засобів;

– визначення розташування передових підрозділів противника, його переднього краю та опорних пунктів, оборонних споруд і загороджень;

– виявлення і визначення координат командних і спостережних пунктів противника, його радіоелектронних засобів, наземних елементів систем високоточної зброї;

– спостереження за діями противника і своїми військами;

– вивчення прийомів і способів застосування противником артилерії, танків, протитанкових засобів, іншого озброєння, особливо його нових зразків.


^ Завданнями з організації зв’язку є:

– організація і підтримання зв’язку з вогневими взводами, командиром дивізіону (штабом дивізіону), командиром загальновійськового підрозділу, який батарея підтримує або якому вона додана, командиром підрозділу, що обслуговує стрільбу батареї, з ПСП (БСП);

– приймання і передавання команд, розпоряджень, сигналів, доповідей.


^ 1.2 Обов’язки особового складу взводу управління


Командир взводу управління відповідає за стан та бойову готовність взводу управління, успішне виконання ним завдань з ведення розвідки, обслуговування стрільби та забезпечення зв’язку. Він повинен завжди знати стан і можливості взводу, де знаходиться особовий склад, яке завдання виконує, і повинен надавати йому необхідну допомогу, не чекаючи прохань підлеглих.

Командир взводу управління є безпосереднім організатором артилерійської розвідки і зв’язку в батареї.


^ Він зобов’язаний:

– розгорнути КСП і здійснити його топогеодезичну прив’язку;

– ставити завдання особовому складу відділення управління і обслузі командирської машини;

– перевіряти підготовку приладів до ведення розвідки і засобів зв’язку до роботи;

– контролювати виконання поставлених завдань особовим складом взводу;

– особисто вести розвідку противника і місцевості, спостерігати за діями загальновійськових підрозділів;

– своєчасно обробляти результати розвідки і доповідати їх командирові батареї;

– організувати захист особового складу від ЗМУ, інженерне обладнання і безпосередню охорону та самооборону КСП;

– бути готовим управляти вогнем батареї.


^ Командир відділення несе відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення (обслуги КМУ), технічний стан машини управління, приладів, засобів зв’язку, за успішне виконання отриманого завдання з розвідки та обслуговування стрільби батареї в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну і моральний стан особового складу.

^ Він зобов’язаний:

– керувати розгортанням КСП (СП);

– здійснювати топогеодезичну прив’язку КСП (СП);

– ставити завдання розвідникам з ведення розвідки;

– особисто вести розвідку противника і місцевості;

– керувати роботою особового складу з ведення розвідки, засічки цілей і обробки даних засічки;

– перевіряти правильність розгортання й орієнтування приладів;

– своєчасно готувати КСП (СП) до роботи вночі;

– вести встановлену документацію з розвідки противника та обслуговування стрільби;

– керувати роботами з інженерного обладнання та маскування КСП (СП) й організовувати його безпосередню охорону та самооборону, стежити за дотриманням заходів маскування.


^ Старший розвідник-далекомірник зобов’язаний:

– готувати далекомір до роботи;

– надавати допомогу командирові відділення з топогеодезичної прив’язки КМУ;

– з’ясовувати орієнтири та умовні найменування місцевих предметів;

– вести розвідку противника, засікати цілі;

– негайно доповідати командир взводу управління за кожну з розвіданих цілей;

– періодично перевіряти правильність орієнтування далекоміра;

– знати сигнали управління та оповіщення;

– приймати та передавати команди і цілевказівки;

– виконувати роботи з інженерного обладнання і маскування місця КСП (СП);

– складати схему орієнтирів.


^ Розвідник зобов’язаний:

– встановлювати прилад спостереження та готувати його до роботи;

– допомагати командиру відділення при топогеодезичній прив’язці спостережного пункту;

– з’ясовувати орієнтири та умовні найменування місцевих предметів, знати їх місцезнаходження;

– вести розвідку противника, виявляти цілі та проводити їх засічку;

– негайно доповідати командирові відділення про кожну розвідану ціль, вести журнал розвідки та обслуговування стрільби;

– періодично перевіряти правильність орієнтування приладу спостереження;

– виконувати роботи з інженерного обладнання і маскування місця спостережного пункту (КСП);

– обробляти дані засічки цілей (орієнтирів, реперів);

– знати сигнали управління та оповіщення;

– за необхідності прокладати та згортати лінію зв’язку, передавати і приймати команди (цілевказівки).

Розвідка на спостережному пункті проводиться позмінно черговими розвідниками. Черговий розвідник призначається зі складу обслуги (відділення) командиром відділення.

Про зміну чергових розвідників робиться запис у журналі розвідки та обслуговування стрільби.

При цьому черговий розвідник повинен з’ясувати поставлене завдання, умовні найменування місцевих предметів і орієнтирів, вивчити місцевість у даній смузі (секторі, напрямку) розвідки, а також з’ясувати положення на місцевості розвіданих цілей.


^ Черговий розвідник зобов’язаний:

– вести безперервне спостереження за противником;

– знати положення своїх військ та спостерігати за їх діями;

– виявивши ціль, доповісти командирові, визначити її місцезнаходження найбільш точним за даних умов способом та занести до журналу розвідки та обслуговування стрільби;

– засікати розриви снарядів (мін) під час обслуговування стрільби своєї батареї;

– до настання темряви підготуватися до роботи вночі;

– під час зміни оповістити особу, що заступає на чергування, про все, що було виявлено в розташуванні противника, кому і коли було доведено, передати прилади спостереження та журнал розвідки й обслуговування стрільби своєї батареї;

– про зміну чергування на КСП (СП) провести запис у журналі розвідки та обслуговування стрільби.


^ Старший радіотелефоніст відповідає за постійну готовність радіотелефоністів до виконання завдань із забезпечення зв’язку в батареї.

Він зобов’язаний:

– керувати роботою особового складу з підтримання зв’язку під час подачі команд, розпоряджень, сигналів;

– організовувати і контролювати роботу чергових радіотелефоністів;

– стежити за дотриманням правил СУВ і радіодисципліни;

– проводити заходи із захисту радіозасобів від радіоперешкод противника;

– організовувати роботу з інженерного обладнання і маскування робочих місць радіотелефоністів;

– своєчасно здавати акумуляторні батареї для заряджання;

– утримувати резерв засобів зв’язку в постійній готовності до роботи;

– забезпечувати збереження засобів зв’язку в робочому стані, правильне їх зберігання та експлуатацію.


Черговий радіотелефоніст відповідає за безперебійне забезпечення зв’язку.

^ Він зобов’язаний:

– розгортати засоби зв’язку і готувати їх до роботи;

– твердо знати радіодані, позивні й встановлені сигнали оповіщення та управління;

– своєчасно, стисло і чітко передавати усі розпорядження, команди, сигнали;

– виконувати вимоги СУВ;

– негайно доповідати про всі отримані розпорядження, команди, сигнали;

– проводити заходи щодо відновлення пошкодженого зв’язку;

– проводити запис усіх переданих і отриманих розпоряджень, команд, сигналів.


^ 1.3 Спостережні пункти, їх види та призначення.

Вимоги до них


У батареї розгортаються командно-спостережний пункт і за необхідності спостережний пункт (передовий, боковий). Кількість СП, їх призначення і взаємне розташування залежать від виду бою, характеру місцевості, завдань, поставлених артилерійському підрозділу, від кількості засобів розвідки, що знаходяться у цьому підрозділі. У кожному разі кількість СП повинна забезпечувати розвідку противника на максимальну глибину по всій смузі розвідки.

КСП призначається для управління вогнем та маневром батареї, ведення розвідки противника і місцевості, спостереження за діями загальновійськових підрозділів і підтримки взаємодії з ними.

До складу КСП входять: командир батареї (взводу управління) з необхідними для управління силами і засобами. КСП батареї розміщується в командирській машині, спеціально обладнаній і оснащеній засобами спостереження та визначення координат цілей, підготовки установок для стрільби, топогеодезичної прив’язки, а також засобами радіозв’язку, або розгортається на місцевості разом із СП (КСП) командира загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або якого підтримує.

ПСП призначається для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного зв’язку з ними і коректування вогню по цілях, що не спостерігаються з КСП.

БСП призначається для ведення розвідки противника, обслуговування стрільби, спостереження за місцевістю та діями загальновійськових підрозділів у районах, що не спостерігаються з КСП, а також для організації спряженого спостереження.


^ Спостережні пункти повинні:

– забезпечувати виконання поставлених бойових завдань;

– мати добрий огляд місцевості попереду, по фронту і в глибині оборони противника у межах, визначених завданням;

– мати приховані підступи;

– бути непомітними для спостереження противника;

– забезпечувати розміщення особового складу, приладів і засобів зв’язку.


^ Найбільш вигідними місцями для розгортання СП можуть бути:

– передні та бокові схили висот і пагорбів, що звернені до противника;

– ділянки місцевості, що знаходяться на 200-300 м попереду лісу, саду або гаю;

– високі дерева, що знаходяться в глибині лісу або на узліссі;

– горища, верхні поверхи споруд і фабричні (завод-ські) труби.

Місце КСП має бути, крім того, зручним для роботи командира, забезпечувати зв’язок з підлеглими і старшим командиром, мати захисні якості, забезпечувати самооборону.

Для забезпечення маскування та безперебійного зв’язку спостережні пункти доцільно розташовувати в системі траншей, якщо це забезпечує спостереження за противником у заданій смузі розвідки.

По можливості спостережні пункти доцільно розташовувати в місцях, не доступних або малодоступних для танків та інших броньованих машин противника.

Автомобілі й технічні засоби розміщуються переважно в найближчих укриттях (ярах, балках, кущах, лісах) у тилу СП.


^ Підготовка спостережних пунктів до роботи передбачає:

– вибір місця СП та його розгортання;

– орієнтування приладів;

– топогеодезичну прив’язку СП;

– вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;

– встановлення зв’язку з ВП і старшим командиром;

– інженерне обладнання СП;

– маскування СП.


^ 1.4 Організація артилерійської розвідки в батареї


Артилерійська розвідка – найважливіший вид бойового забезпечення артилерійських підрозділів, своєчасна її організація є головним обов’язком командира батареї. Безпосереднім її організатором є командир взводу управління.

^ Метою розвідки в батареї є своєчасне отримання відомостей про противника і місцевість, необхідних для виконання вогневих завдань і переміщення.

Артилерійська розвідка повинна вестися безперервно, активно, цілеспрямовано і приховано на максимально можливу глибину всіма силами і засобами. Усі добуті відомості про противника і місцевість повинні бути достовірними й своєчасними, а координати виявлених об’єктів (цілей) - точними.


^ Безперервність розвідки забезпечується:

– веденням розвідки вдень і вночі, в різних умовах обстановки і місцевості;

– передачею добутих розвідувальних відомостей під час зміни спостерігачів;

– систематичним контролем за веденням розвідки і своєчасним доведенням додаткових завдань;

– розташуванням спостережних пунктів ешелоновано по фронту і в глибину та їх інженерним обладнанням;

– своєчасною зміною місць КСП (СП) у ході бою;

– безперервним спостереженням за противником.


^ Активність розвідки досягається:

– веденням розвідки усіма можливими способами і засобами;

– умілим і своєчасним застосуванням нових засобів і прийомів добування розвідувальних даних (відомостей);

– безперервним управлінням роботою розвідників;

– проявом розвідниками рішучості, наполегливості, ініціативи, що ґрунтуються на правильному розумінні завдань і обстановки, знаннях організації військ противника, його техніки і тактичних прийомів ведення бою.


^ Прихованість артилерійської розвідки досягається:

– маскуванням спостережних пунктів;

– дотриманням дисципліни в роботі;

– наявністю на СП тільки необхідної кількості людей;

– дотриманням світломаскування під час ведення розвідки вночі й дотриманням військової таємниці.

Відомості про противника добуваються також шляхом вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння та бойової техніки, допиту полонених і опитуванням місцевих жителів.

Основним способом розвідки противника в батареї є візуальне спостереження штатними силами і засобами з КСП і СП.

Для ведення розвідки батареї призначають смугу (сектор) або напрямок (об’єкт) розвідки і вказують район особливої уваги. Розвіднику призначають сектор спостереження, напрямок або окремий об’єкт розвідки.


^ Смуга розвідки призначається відповідно до завдань, умов місцевості та можливостей сил і засобів розвідки. Вона, як правило, повинна містити смугу дій загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або якого підтримує.

Якщо батарея призначена для підтримки наступу механізованої (танкової) роти або додана їй, то смуга розвідки по ширині може бути до 1,5 км (рота наступає на фронті до 1 км), а з урахуванням того, що смуги розвідки сусідніх батарей повинні перекриватися у кожен бік на 1/4 фронту наступу загальновійськового підрозділу, тобто

1000 м : 4 = 250 м внаслідок чого отримуємо:

1000 м + 250 м + 250 м = 1500 м.

Смуга розвідки на місцевості позначається чотирма точками – по дві праворуч і ліворуч (рис. 1.1).

По глибині смуга розвідки залежить від відстані спостереження і призначається на всю її дальність.


^ Напрямок розвідки може бути призначений у наступі в глибині оборони противника, під час переслідування противника, що відходить, при здійсненні маршу і в зустрічному бою.


^ Район особливої уваги повинен містити в собі місця найбільш важливих опорних пунктів, імовірного розташування артилерійських та мінометних батарей (особливо ЗМУ), наземних елементів систем високоточної зброї, командних і спостережних пунктів, зосередження танків та піхоти противника (рис. 1.1).


^ Окремий об’єкт розвідки призначається за необхідністю з’ясувати наявність і характер важливої цілі, а також під час бою у місті, гірській та лісистій місцевості й під час прориву укріпленого району.


^ Сектор спостереження розвідника залежить від умов місцевості, ширини смуги розвідки і по можливості не повинен перевищувати 3-00 (рис. 1.1).

Сектор спостереження на місцевості позначають двома точками: одна - праворуч, друга - ліворуч.

Завдання з розвідки командир взводу управління отримує від командира батареї.







Рисунок 1.1 - Смуга і сектор розвідки, район

особливої уваги


Командир взводу управління під час організації розвідки зобов’язаний:

– з’ясувати отримане завдання та оцінити обстановку;

– вибрати місце і розгорнути КСП (СП);

– провести його топогеодезичну прив’язку;

– довести завдання особовому складу, перевірити підготовку приладів до ведення розвідки та доповісти командиру батареї про готовність до ведення розвідки.


^ З’ясовуючи завдання й оцінюючи обстановку, командир взводу управління повинен:

– з’ясувати характер дій противника, вивчити розташування його підрозділів, вогневих засобів та інженерних споруд;

– зрозуміти завдання та рішення командира загальновійськового підрозділу, якого батарея підтримує або якому вона додана;

– з’ясувати завдання розвідки і термін їх виконання, смугу розвідки і район особливої уваги, місця КСП та СП, час їх розгортання і порядок топогеодезичної прив’язки;

– час готовності до ведення розвідки та обслуговування стрільби, нумерацію цілей, час і порядок доповіді про розвідані дані.

Місце КСП (СП) обирається командиром батареї або за його вказівкою, командиром взводу управління (рис. 1.2).




Місця для розміщення:

1 Розвідника.

2 Командира батареї.

3 Далекомірника.

4 Радіотелефоніста.


Рисунок 1.2 - Розміщення особового складу КСП

батареї, який розгорнутий на місцевості


Розгортається КСП (СП) за розпорядженням командира взводу (командира відділення) управління.


^ При доведенні завдання на розгортання КСП (СП) командир взводу (відділення) управління зазначає:

1 Місцезнаходження взводу (відділення) управління.

2 Короткі відомості про противника.

3 Положення загальновійськового підрозділу.

4 Місце КСП (СП), маршрут і порядок просування до нього (розміщення особового складу та приладів).

5 Дирекційний кут основного напрямку стрільби, спосіб орієнтування приладів і порядок топогеодезичної прив’язки КСП (СП).

6 Час готовності КСП (СП) до роботи.


Особовий склад висувається розосереджено на місце розгортання КСП (СП), використовуючи приховані підступи, відповідно до місцевості у послідовності: командир відділення управління, радіотелефоніст, розвідник, далекомірник. Командирську машину на указане місце виводить командир відділення - старший топогеодезист. Після розгортання КСП проводяться орієнтування і підготовка КМУ та приладів спостереження. Здійснюється топогеодезична прив’язка місця КСП.

Для ведення розвідки, цілевказівок та засічки цілей (реперів) розвідувальні прилади повинні бути орієнтовані. Перископічні артилерійські бусолі і далекоміри орієнтують за дирекційним кутом орієнтирного напрямку. Порядок розміщення особового складу в командирській машині управління 1В14 показаний на рис. 1.3.




Місця для розміщення

1 Механіка-водія.

2 Радіотелефоніста.

3 Командира відділення - старшого топогеодезиста.

4 Старшого розвідника-далекомірника.

5 Командира батареї (командира взводу управління).

6 Старшого радіотелефоніста.


Рисунок 1.3 - Розміщення особового складу в КМ 1В14


^ 1.5 Топогеодезична прив’язка


Топогеодезична прив’язка КСП (СП) полягає у визначенні прямокутних координат (х, у) і абсолютної висоти (h) пункту, а також дирекційних кутів орієнтирних напрямків з точки стояння КМУ (приладу спостереження) на 1-2 віддалені орієнтири.

Топогеодезична прив’язка КСП (СП) залежно від умов обстановки може проводитися на геодезичній основі або по карті (аерознімку) за допомогою приладів та навігаційної апаратури командирської машини управління.

Прив’язка на геодезичній основі виконується, як правило, топогеодезичними підрозділами.

Прив’язка по карті (аерознімку) виконується силами і засобами взводу управління батареї за допомогою штатних оптичних приладів і навігаційної апаратури КМУ.

Залежно від характеру місцевості, наявності й розміщення контурних точок для визначення координат спостережного пункту по карті (аерознімку) за допомогою приладів можуть застосовуватися:

– полярний спосіб;

– ходи;

– засічки.

За вихідні точки для топогеодезичної прив’язки пунктів по карті (аерознімку) слід вибирати надійно спостережні на місцевості контурні точки і місцеві предмети, координати яких можна визначити за спеціальною картою із вдрукованими координатами, по карті масштабу 1:50000, 1:100000 або за допомогою аерознімку з координатною сіткою.


^ Полярний спосіб


Під час визначення прямокутних координат СП полярним способом на місцевості знаходять дирекційний кут напрямку зі спостережного пункту на контурну точку (КТ) і відстань (Д) між ними (рис. 1.4). Дирекційний кут, отриманий з СП на КТ, змінюють на 30-00 і визначають координати СП розв’язанням прямої геодезичної задачі на обчислювачі (НІХ), ЕОМ, логарифмічній лінійці, за таблицями) або графічно на ПУВ (карті, аерознімку):


Х сп =Хкт +  Х ; Усп =Укт +  У (1)

де Х і У - приріст координат;


 Х=Д · cos  (2)

 У=Д · sin  (3)

У разі визначення дирекційного кута з КТ на СП визначають координати СП шляхом розв’язання прямої геодезичної задачі, не змінюючи дирекційний кут на 30-00.

Дирекційний кут визначають за допомогою бусолі, а дальність – за допомогою далекомірної рейки, короткої бази, далекоміром, мірною стрічкою (шнуром). Вимірювання дальності проводиться за допомогою далекомірної шкали монокуляра бусолі (візиру КМУ ВОП-7А) по далекомірній рейці.




Рисунок 1.4 - Визначення координат СП полярним способом


Далекомір ДС-1 може використовуватися під час топогеодезичної прив’язки для вимірювання відстаней від 400 до 2000 м. При цьому відстань вимірюється 2-3 рази і визначається як середнє арифметичне з результатів цих вимірювань.

Квантовий далекомір може застосовуватися для вимірювань відстаней у межах технічних можливостей.

Мірна стрічка (шнур) використовується для визначення малих відстаней, а також у разі, коли інші способи не можуть бути використані, при цьому визначення проводиться двічі (вперед і назад), за довжину лінії беруть середнє арифметичне з цих двох вимірів.


Ходи


Визначення координат спостережного пункту ходом (рис. 1.5) проводиться, як виняток, у тих випадках, коли за умовами місцевості з СП не видно жодної контурної точки з дотриманням маскувальної дисципліни. Прокладається висячий хід зорієнтованою бусоллю (далекоміром, теодолітом).

Сторони ходу мають бути не більше 200 м. Кількість сторін висячого ходу не повинна бути більше трьох, кути і відстані вимірюються бусоллю за допомогою далекомірної рейки або далекоміра (теодоліта).

Приріст координат визначається на обчислювачі (НІХ, ЕОМ, логарифмічній лінійці, за таблицями) послідовним розв’язанням прямої геодезичної задачі.




Рисунок 1.5 - Визначення координат СП висячим

ходом


Засічки


У практиці бойової підготовки артилерійських підрозділів під час визначення координат по карті застосовують засічки:

– за оберненими дирекційними кутами;

– за виміряними кутами неорієнтованим приладом (спосіб Болотова);

– за виміряними відстанями.

Використовуючи засічку за оберненими дирекційними кутами, необхідно, щоб із СП було видно не менше трьох контурних точок (місцевих предметів).

Для виконання засічки орієнтованою бусоллю послідовним наведенням приладу в контурні точки (місцеві предмети) визначають дирекційні кути на них, змінюють їх на 30-00, отримуючи обернені дирекційні кути. На карті (аерознімку) або ПУВ, на якому нанесені вихідні точки, прокреслюють з них напрямки на спостережний пункт за оберненими дирекційними кутами і на перехресті їх отримують положення СП.