Реферат: Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку

КРИМСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

САМАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

ЦЕНТР РОЗВИТКУ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ


СУЧАСНІ НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ


Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції

24 грудня 2010 р.


ТОМ І


Сімферополь


Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 24 грудня 2010 р. – Відп. ред. Трофимова В.В. – У 2-х т. – Т. І. - Сімферополь: Кримський інститут бізнесу, 2010. – 108 с.


Редакційна колегія та програминий комітет:

Тарасов В.І. – ректор Кримського інституту бізнесу, кандидат філософских наук, доцент.

Трофимова В.В. – директор Центру розвитку освіти, науки та інновацій, кандидат економічних наук.

Задорожний А.Л. – ректор Самарського інституту бізнесу та менеджменту, доктор економічних наук.



У збірнику розкрито сутність сучасних трансформацій в процесах взаємодії держави і ринку, розглянуті питання соціалізації у різних національних економічних моделях. Досліджено глобалізаційний вплив на розвиток національних економік та можливості реалізації інноваційних моделей розвитку. Визначені парадигмальні засди формування економіка знань. Обґрунтовано напрямки вдосконалення конкурентоспроможності національної економіки та визначено перспективи реалізації української національної моделі.

Для студентів, аспірантів, науковців, державних службовців та фахівців.


© Автори статей (текст), 2010


ЗМІСТ


Глобалізаційний вплив на розвиток національних економік


Батістова Оксана Ігорівна

^ ТРАНСФОРМАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ




9

Белаш Ольга Борисовна

ГЛОБАЛЬНЫЙ ХАРАКТЕР ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КОМПАНИИ ECCO В ПЕРИОД МИРОВОГО КРИЗИСА




10

Бриль Кирило Григорович
^ МОЖЛИВОСТІ ІНТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ





13

Гудіма Татьяна Степанівна

^ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ




15

Дашевська Ольга Володимирівна

^ РОЛЬ ТНК В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ




17

Дорошенко Ігор Вікторович

МАКРОФІНАНСОВА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ



19

Євтушенко Ганна Валентинівна

^ ІМІДЖ КРАЇНИ ЯК КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА



21

Костенко Ганна Петрівна

Оцінка фінансового забезпечення розвитку санаторно-курортних закладів на засадах кластерного групування




22

Єзєєва Мирослава Мириківна

^ ГЕНЕЗИС НАУКОВОЇ ДУМКИ ЩОДО МІСЦЯ РЕГІОНУ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ




24

Зарапіна Юлія Едуардівна

^ ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН У ПОЛІТИКАХ ПОДОЛАННЯ НЕРІВНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ




26

Зюзгіна Анна Сергіївна, Гадзіна Дмитро Олександрович

^ УКРАИНА В МЕЖДУНАРОДНЫХ СРАВНЕНИЯ: АНАЛИЗ ВОЗМОЖНОСТЕЙ ВЕДЕНИЯ БИЗНЕСА




27

Кейван О.І.

РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ



30


Кирилич Юрій Володимирович

^ РОЛЬ ТА ВИКЛИКИ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ



31

Корнійчук Ольга Вікторівна

ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЄС



32

Кульчицький Ярослав Володимирович

^ Теоретико-методологічні засади дослідження економічних систем у контексті євроінтеграційного вектору




34

Лазаренко Жанна Валеріївна

^ ПОРТФЕЛЬ ПЕРЕГОВОРНОГО ПРОЦЕСУ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЕРЕГОВОРНИХ ПОЗИЦІЙ ТОРГОВИХ КОАЛІЦІЙ В СОТ




34

Ляшевська Вікторія Іванівна

^ РІВНІ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ



36

Мельник Ірина Андріївна

НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ МЕНЕДЖМЕНТУ КРАЇН СВІТУ




38

Михайлів Галина Василівна, к.е.н.

^ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ




41

Охота Віталій Іванович

^ МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ДЕРЖАВ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ




43

Сардак Сергій Едуардович

^ Соціально-економічне підґрунтя ефективного управління розвитком людських ресурсів





46

Хмара М.П.

^ РОЗВИТОК КЛАСТЕРНИХ ІНІЦИАТИВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ




48

Яковенко Мирослава Валеріївна

^ ФЕНОМЕН ГЛОБАЛІЗАЦІЇ



50


Становлення регіональних моделей розвитку


Влащенко Наталія Миколаївна

^ РЕГІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО КОМПЛЕКСУ




53

Галущак І. Є.

ФАКТОРНИЙ АСПЕКТ ОЦІНКИ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ РЕГІОНУ




55

Григорчук Олена Павлівна

^ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КИТАЮ




58

Деркач Тетяна Вадимівна

ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ



59

Зульфугарова Світлана Олександрівна, Теряник Олена Анатоліївна

^ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ НА ОСНОВІ МЕТОДОЛОГІЇ СИСТЕМИ, ЩО ПРАГНЕ ДО ІДЕАЛУ




61

Ігнатьєва Вікторія Борисівна, Овчаренко Світлана Іванівна

^ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ЯК СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІКИ В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ




64

Кашуба Ярослав Миколайович

^ МІСЦЕ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СТРАТЕГІЯХ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ




66

Маринич Ксенія Олександрівна

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ СТАНОВЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ





67

Мациборко Олена Афанасіївна,

^ НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ




68

Українська національна модель:

сучасний стан та перспективи розвитку


Беляєва Оксана Омелянівна

^ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВИМОГ БАЗЕЛЯ-ІІ В УКРАЇНІ - ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ




72

Бурцева Тетяна Іванівна

ТЕНДЕНЦІЇ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ РЕГІОНА



73

Бусень Альона Сергіївна

^ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ЗАСТОСУВАННЯМ КОМП’ЮТОРНОЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ




74

Граніш Світлана Анатоліївна

^ ЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕКЛАМНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ




75

Грушевський Роман Євгенійович

^ ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА




78

Давидов Олександр Іванович

^ ПОТЕНЦІАЛ ЗАЛУЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ НА РИНКУ АКЦІЙ




79

Іванова Інесса Сергіївна

^ ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ



80

Кравченко Виктория Викторовна

АНАЛИЗ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ РАСЧЕТА КАЛЬКУЛЯЦИИ СЕБЕСТОИМОСТИ И ОЦЕНКА ВОЗМОЖНОСТЕЙ ИХ ПРИМЕНЕНИЯ В УСЛОВИЯХ УКРАИНСКОЙ ЭКОНОМИКИ




83

Куруцова Ельвіра Сіражутдинівна

^ УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ: СКЛАДНІСТЬ ВИБОРУ ТА АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНИ



85

Наквасюк Надія Василівна

^ ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ ВИМИРАННЯ


88


Романовський Олександр Олексійович

ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА У ВНЗ



90

Савчук Тетяна Василівна

^ УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТОВАНОГО КАПІТАЛУ




91

Сахарська Ольга Анатоліївна

^ ГОЛОВНІ ПІДХОДИ ДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ




94

Середа Олена Олександрівна

^ АНАЛІЗ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА




95

Соколова Олена Євгенівна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ




97

Чернышов С. А.

^ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ГОСУДАРСТВА И РЫНКА В СФЕРЕ СОВРЕМЕННОГО РЕФОРМИРОВАНИЯ СТРАХОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ




98

Шаповаленко Костянтин Сергійович

^ ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГУ В ПОДОЛАННІ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ




102

Шульга Ірина Петрівна

^ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПУБЛІЧНИХ ЕМІСІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЕМІТЕНТІВ




104



Глобалізаційний вплив на розвиток національних економік


Батістова Оксана Ігорівна

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків

o.batistova@mail.ru


^ ТРАНСФОРМАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


Процеси глобалізації та становлення постіндустріального суспільства, які є основною тенденцією світогоспосподарського розвитку, значно впливають на економічну, політичну та соціокультурну сфери сучасних держав. Під їх вплив підпадає і сама людина, процес її самоідентифікації та, як наслідок, мотивації до господарської діяльності. Процес соціальної самоідентифікації грає важливу роль у формуванні мотивації людини до діяльності, до об’єднання зусиль за для вирішення суспільно-значущих завдань, у стабільному розвитку суспільства та у забезпечуючих його життєдіяльність інститутів. Тобто, соціальна ідентичність є одним з найважливіших факторів економічного розвитку. Ідентичність у глобальному світі набуває рис нестабільності та динамізму. Вона опиняється у центрі соціокультурного простору, що швидко змінюється. І якщо така ідентичність починає деградувати, то це призводить до кризи будь-якого соціального утворення: сім’ї, професійного об’єднання, політичної партії або держави та її економіки.

У даній роботі ми спробуємо з’ясувати ті зміни, що відбуваються з національною ідентичністю в умовах глобалізації, та доведемо наскільки важливим є ресурс ідентичності для успішного економічного розвитку держав в сучасному світі.

Соціальна ідентичність формується із сукупності уявлень людини про своє місце у суспільстві, тих цінностей та моделей поведінки, які затверджуються на основі співвіднесення себе із суспільно-значущими культурними орієнтирами та рольовими функціями, із соціальними інститутами.

Найважливішими референтними групами соціальної самоідентифікаії стають «великі спільноти» - соціальна група, конфесія, етнос, держава, цивілізація. Широкий вибір потенційно значущих для сучасної людини систем орієнтирів, пов’язаний із розвитком інформаційного суспільства, передбачає дроблення соціальної ідентичності та баговекторність варіантів її вибору. Тобто відбувається постійний процес самоідентифікації людини та спільноти, у ході якого вони пізнають себе, вибудовують життєві смисли та пристосовуються до оточуючого світу. Масова міграція породжує парадоксальне співіснування у рамках єдиної держави різноманітних цивілізаційних спільнот із принципово різною культурою та моделями самоідентифікації. Велике значення набуває «мультикультурне громадянство», тобто «подвійне» і навіть «трійне». Його розповсюдження легітимізує таку множинну ідентичність. Ця тенденція у найближчий час буде тільки зростати, стимулюючи країни, що приймають мігрантів інтегрувати спільноти «поверх» іх національно-цивілізаційної ідентичності у її інституційному оформленні. Тим самим, буде зростати необхідність у конструюванні надцивілізаційних інтеграційних моделей.

Розмивання традиційних моделей ідентичності виявляє різні орієнтири ідентифікаційних процесів. Тобто на одному полюсі об’єктом ідентифікації стає космополітичне всесвітнє громадянство, де переважають норми глобального ринку, глобальних фінансових потоків, а також моделі поведінки груп, залучених у таку діяльність людей[1,с.83]. У сучасному світі для індивіду, який ідентифікує, ототожнює себе з певним етносом, спектр вибору лінії власної поведінки вужчий, ніж для людини, у якої послаблений зв’язок зі своїм етносом. Досвід господарського життя, спілкування, накоплений етносом за всю історію його існування, передається із покоління в покоління, роблячи для типового представника одного етносу небажаним або навіть неприйнятним те, що є абсолютно допустимим для представника іншого етносу або індивіду, який слабо себе ідентифікує з будь-якою етнічною групою[2,c.103]. В ситуації розповсюдження ідеології економізму, масової культури розмивається баготовіковий зв’язок економічного суб’єкту з його національною культурою, що звільняє його від моральних, етичних обмежень. Наприклад, сучасні ТНК у більшості випадків нічого більше не цікавить окрім максимізації прибутку.

На іншому полюсі в якості альтернативи зростає значення етнічних, релігійно-конфесійних, цивілізаційних та інших орієнтирів. Тобто на перший план виходить первинна, базова ідентичність, традиціоналістські культурні моделі[1,с.85]. Первинна ідентичність набуває нових характеристик. Переосмислюються та пристосовуються до нової реальності традиційні установки. Зокрема, це відноситься до релігійних цінностей, відродження інтересу до яких відображає потребу людини у стійких етичних орієнтирах. Релігійні цінності можуть сприяти соціальній інтеграції у суспільствах, що модернізуються, розколотих у т.ч. за мірою залученості у інформаційний простір. Але у витоків звернення до них – пошук етично мотивованих критеріїв індивідуальної ідентичності, що стверджують значущість есхастологічної складової людини та світоустрою у світі, що постійно змінюється[3,с.8].

Розвинуті країни опинилися перед необхідністю актуалізації своєї ідентичності. Невипадково, що ініціатива проведення восени 2009 року «великих дебатів» про національну ідентичність у Франції виходила саме від держави. Яскравим прикладом є ситуація, що скалася в Німеччині, коли канцлер ФРН зробила заяву, що улюблена ідея німецьких лібералів про створення в Німеччині «плавильного казану», тобто гармонічного сплаву представників різних народів, створення мультикультурного суспільства, понесла крах. Цей лозунг довгі роки слугував ідеологічною основою для ліберальної політики у сфері іміграції, завдяки якій вже більше 10% населення країни складають вихідці із-за кордону[4].

Структуру сучасного світу можна представити наступним чином: на протилежних полюсах розвитку знаходяться «розвинуті» країни, де збереження позицій лідерства пов’язане із ствердженням інноваційної мотивації розвитку (наприклад, Великобританія, що позиціонує себе як світовий вузел креативної економіки), та «стагнуючі» національні спільноти, які не змогли отримати власної мотивації розвитку. Навіть коли ці спільноти намагалися засвоювати та відтворювати чужерідні інституційні, культурні та ідентифікаційни зразки у своїй соціокультурній середі, успіх такої «пігулки» був заснований на радикальній зміні орієнтирів цивілізаційної ідентичності, але в результаті національна спільнота втрачала власні унікальні ресурси розвитку. Між цими «полюсами» розташована група «перехідних» держав, і саме в них засвоюються принципово нові ресурси та моделі росту. Саме ефективна трансформація цивілізаційних особливостей у ресурси національного розвитку дозволила таким державам як Японія, Південна Корея, Сингапур продемонструвати високий потенціал адаптацій запозичених цивілізаційних практик та інститутів, та здійснити самостійний інноваційних ривок. Саме модель розвитку, вироблена у країнах Східної та Північно-Східної Азії відрізняється дуже ефективним використанням ресурсів власної ідентичності. Візьмемо, наприклад, Японію з її системою довічного найму. Вважалось би, довічний найм протирічить самим основам капіталізму та абсолютно не можливий у цій системі. Але виявилося – можливий, і може бути дуже ефективно використаний[5,с. 6].

Цей факт вказує на принципо важливий невестернізований характер процесів розвитку, здобуваючих силу у цьому регіоні та претендуючих на те, щоб запропонувати світу найбільш ефективну модель сучасного капіталізму ХХІ століття.

У логіці, що передбачає багатосоставність ідентичності, скоріш можна говорити про розширення різноманіття її складових у ході модернізації та можливості їх неконфліктного співіснування у соціальній ідентичності сучасного індивіду. Тільки так можна поєднати імперативи модернізації та глобалізації із збереженням засад культурної ідентичності конкретного суспільства[1,с.87]. Саме формування попиту на власний унікальний проект розвитку, що відкриває для національних суспільств доступ до ресурсів глобальної економіки, культури, і є шляхом найбільш ефективного використання переваг їх оновленої, але зберігшої свою унікальність ідентичності.

Список літератури

1. Лапкин В.В., Семененко И.С., Пантин В.И. Идентичность в системе координат мирового развития//Политические исследования. – 2010. - №3. – С. 81 – 87

2. Інституційні трансформації та соціально-економічний розвиток. Матеріали міжнародної наукової конференції//Економічна теорія.–2008.-№2. – С.95-104

3. Семененко И.С. Глобализация и социокультурная динамика: личность, общество, культура//Полис («Политические исследования»). – 2003. - №1. - С. 5-24

4. Марков А. Германия и крах мультикультурализма. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stratfor.ru/2010/11/germaniya-i-krax-multikulturalizma/

5. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований/Под ред. д-ра экон. наук А.А. Гриценко. – Х.: Форт, 2008. – 928с.


Белаш Ольга Борисовна

Донецкий национальный университет, г.Донецк

mupycuk@ya.ru


^ ГЛОБАЛЬНЫЙ ХАРАКТЕР ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КОМПАНИИ ECCO В ПЕРИОД МИРОВОГО КРИЗИСА


Ежедневно глобализация изменяет экономический порядок в мире. Конкурируя за лидирующие позиции в мировой экономике, страны находят всё новые пути экономического развития. Одним из элементов процесса глобализации является экономическая интеграция, которая вписывается в процесс глобализации, составляет его ядро, а сама глобализация представляет собой более высокую стадию интернационализации, ее дальнейшее развитие. Мир становится единым рынком для большинства ТНК, и все больше и больше регионов открыто для их деятельности. Неудивительно, что ТНК играют возрастающую роль в мировой экономике. К таким компаниям принадлежит ECCO – один из мировых лидеров на рынке обуви.

Этапы процесса глобализации современной экономики и его воздействия на экономические интересы общества исследованы в работах отечественных и зарубежных ученых. Среди них можно выделить научные труды таких ученых, как Л.Борщ, О.Рогач, И.Моисеенко, Ю.Макогон, А.Киреев, О.Кириченко и др.

Целью работы является выяснение основных причин высокой эффективности и конкурентоспособности компании ECCO как пример успешной деятельности ТНК в условиях глобализации. В связи с поставленной целью можно выделить следующие задачи:

Обозначить положение корпорации как субъекта международной экономики.

Определить особенности функционирования компании на мировом рынке.

Проследить за деятельностью ECCO на территории Украины.

История компании ECCO берет свое начало с момента основания завода по производству обуви в г.Бредебро (Дания) в 1963 году. На сегодняшний день дочерние подразделения компании функционируют в более 10 странах мира. На заводах, в магазинах и представительствах компании работают около 13 000 человек. Продукция ECCO представлена в 97 странах и ежегодно в мире продается почти 15 миллионов пар обуви данной компании.

Основную роль в успехе компании играет персонал. Процесс улучшения квалификации кадров идет непрерывно. Наряду с курсами для административных работников, ECCO постоянно разрабатывает учебные программы для сотрудников магазинов и фабрик.

Интересным фактором в организации функционирования компании является малая доля руководителей в общем штате сотрудников – всего 3,7 %. Наибольшее количество работников занято непосредственно в сфере производства обуви. Рис.1



^ Рис.1. Функциональная структура работников

компании ECCO 2009 г. [1]

Что касается маркетинговой стратегии ECCO, то она основана на желании корпорации стать еще ближе к потребителям, и одним из лучших методов реализации данной стратегии является повсеместное открытие новых магазинов. Так, в 2009г. ECCO открыла 140 новых магазинов, что в общей сложности составило 901 магазин. В то же время, ECCO увеличила число своих отделов в магазинах – партнерах до 1278. [1] Но инвестиции ECCO направлены не только на расширение рынков сбыта, но и на мероприятия, увеличивающие число продаж и на инновации в сфере обувного дизайна и создания новых материалов для изготовления обуви.

Основным источником прибыли корпорации является экспорт, который составляет 90% продукции ECCO. Основными рынками сбыта товаров являются рынки Германии, Японии, США, стран Скандинавии, Нидерландов, Великобритании и России, потребляющие в сумме 75% экспорта компании (рис.2).




^ Рис.2. Географическая структура экспорта компании ЕССО за 2009 г [1]

Большую часть товарооборота (94%) составляет продажа обуви, а остальные 6% - продажа аксессуаров и материалов. Товарооборот ECCO в 2009 году достиг 5,041.2 млн. датских крон, что ниже соответствующего показателя 2008 года на 6%. Это было вызвано в основном за счет значительных инвестиций ECCO в производство, но, несмотря на некоторые спады, 2009 год характеризуется значительным расширением рынков и новыми изобретениями, так что финансовая позиция ECCO на конец года была устойчива.




^ Рис.3. Чистый доход и рентабельность операционной прибыли компании ЕССО за 2005-2009 гг.[1]


Денежный поток от операционной деятельности в 2009 году составил 985 миллионов датских крон, увеличившись на 196 млн. датских крон, несмотря на сокращение общего объема доходов. Это произошло в основном за счет сокращения материально – производственных запасов компании и сокращения общего объема продаж на основных рынках – США и России, вызванного последствиями мирового финансового кризиса. Чистый отток денежных средств на капитальные вложения составили 207 млн. датских крон в 2009 году по сравнению с 477 млн. датских крон в 2008 году. [1]

На рынке Украины продукция ЕССО появилась впервые в 1994 году в сети магазинов Интертоп. На данный момент обувь и аксессуары ЕССО можно купить в более чем 50 магазинах страны.

Эксклюзивным дистрибьютором ЕССО в Украине является ООО Совместное украинско-кипрское предприятие «МТI», которое является признанным лидером на рынке обуви Украины.

На текущий момент компании ООО «МТI» принадлежат:
- сеть обувных мультибрендовых магазинов ИНТЕРТОП, PLATO;
- сеть обувных монобрендовых магазинов VAGABOND, SKECHERS, GEOX, ЕССО, BALLY, Timberland;

- сеть магазинов мужской одежды ERMENEGILDO ZEGNA;
- сеть детских обувных магазинов KIDDITOP.

Успехи компании в этих направлениях подтверждаются рядом почетных наград и признаний: сеть магазинов «ИНТЕРТОП» награждена престижной Международной премией «Hyperestate Awards-2005» и начиная с 2005 года, три года побеждала в номинации "Лучшая сеть обувных магазинов Украины" в престижном фестивале-конкурсе «Выбор года». [3]

Таким образом, можно сделать вывод, что ECCO – успешно развивающаяся в условиях глобализации компания, прочно занявшая свою нишу, и которая не собирается сдавать свою позицию, постоянно расширяя сферу своего влияния.


Литература

1. http://eccocorporate.com/index.php?id=100 ECCO Annual Report 2009

2. http://www.unctad.org/Templates/WebFlyer.asp?intItemID=5539〈=1 World Investment Report 2010

3. http://www.choice-of-the-year.com.ua/ua/winners/165.html


Бриль Кирило Григорович,

Чернігівський державний інститут економіки і управління, м. Чернігів

^ МОЖЛИВОСТІ ІНТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНІ ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Актуальність теми дослідження. В останні роки економіка України відчуває все більший вплив глобалізаційних процесів, який з різною інтенсивністю здійснюється на всі її галузі. Чи не найбільшого впливу зазнає і туристична галузь, яка в силу своєї інтернаціональної специфіки є найбільш чутливою до світових фінансово-економічних, політичних, соціокультурних процесів [1,2]. Для обернення глобалізаційних процесів на користь розвитку вітчизняного туризму, керівництву туристичних підприємств і галузі в цілому, необхідно сформувати своє власне стратегічне бачення перспектив розвитку, пов’язаних з тими можливостями, які надає для цього зовнішнє оточення України [3,4]. У даний час, на жаль, відсутня єдина точка зору щодо можливостей використання природно-географічних та соціокультурних особливостей України для розбудови конкурентоздатної туристичної галузі [5,6].

^ Виклад основного матеріалу. Інтенсивний розвиток туристичної галузі залежить від конкурентоспроможності окремих туристичних центрів, її можна досягти при умові здатності кожного з них до управління своїми конкурентними перевагами, раціонального й ефективного розміщення фахівців, забезпечення стійкого фінансового і економічного становища. Потенціальна спроможність вітчизняного туризму до інтенсивного розвитку визначається певними особливостями України та глобалізаційними тенденціями, такими як:

схожість природно-кліматичних умов з іншими частинами Європи;

розвиненість екологічних видів туризму в Європі;

усталена розгалужена мережа туристичних маршрутів;

розташування країни на перехресті шляхів «Схід-Захід» та «Північ-Південь» та ін.;

формування «середнього» класу в суспільстві;

досвід співпраці вітчизняних туристичних підприємств з іноземними партнерами;

зростання рівня кваліфікації вітчизняних працівників туристичної галузі та налагоджена мережа закладів освіти, які їх готують;

високий рівень розвитку промисловості;

наявність діючих туристичних центрів в традиційно «туристичних» регіонах (Крим, Карпати);

велика кількість мисливських угідь, національних парків, озер, річок, заповідників;

вичерпаність напрямків інвестування зі швидкими темпами прибутковості;

«пересиченість першої хвилі» українських туристів іноземними курортами;

наявність певних категорій заможних громадян, які бажають відпочивати недалеко від місць постійного проживання невеликими групами і одночасно вирішувати бізнесові питання;

намагання іноземних транснаціональних туристичних корпорацій проникати на територію України;

Розглянемо найголовніші з них більш детально.

Схожість природно-кліматичних умов України з умовами інших територій Європи сприятиме розвитку туристичних центрів у разі вирішення спільної проблеми – короткого туристичного сезону та тривалого «мертвого», який набагато перевищує перший. Отже, українські туристичні центри, на відміну від іноземних, вимушені, в силу природних умов, розвивати сферу розваг (чим екстремальніше – тим краще) для вирівнювання прибутковості під час «мертвого» та туристичного сезонів. Розвинута мережа туристичних маршрутів дозволяє гнучко формувати індивідуальні «пакетні тури», які останнім часом набувають все більшої популярності в світі. Розвиненість маршрутів дозволяє вбудовувати в туристичний пакет відвідування дестинацій різними видами транспорту, зокрема, такими суто туристичними, як повітряні кулі, дирижаблі, малорозмірні літаки, паровози, підводні човни.

Великий туристопотік через територію України має певну негативну для її бюджету рису – туристи не затримуються на тривалий час на відпочинок. В’їзний туризм країни має екскурсійний характер. Тому така особливість України, як розташування на шляхах сполучення між Західною Європою та Близьким Сходом, Росією та країнами Чорномор’я також сприятиме розвитку туристичних центрів. Досвід співпраці вітчизняних туристичних центрів з іноземними також сприятиме розвитку туристичної мережі через обмін досвідом, включення в конкурентну боротьбу, усвідомлення того факту, що одержання великих прибутків можливе лише через великі капітальні вкладення в розвиток туристичних центрів.

Зростання рівня кваліфікації працівників туристичної галузі також відбувається завдяки співпраці з іноземними туристичними центрами. Це, на нашу думку, також є суттєвою особливістю України, яка, в перспективі, дасть змогу вибудувати розгалужену туристичну мережу. Високий рівень розвитку промисловості є конкурентною перевагою України на ринку туристичних послуг, тісна співпраця промислових підприємств з туристичною галуззю, на нашу думку, полегшить створення туристичних центрів з різноманітними наборами розваг, і, як наслідок, ексклюзивними туристичними продуктами.

Наявність діючих туристичних центрів в традиційно туристичних регіонах (Причорномор’є, Карпати), особливо тих, які спеціалізуються на лікувально-оздоровчих послугах, дозволить ефективно під’єднати їх до майбутньої мережі туристичних центрів в якості джерел унікальних за своїми властивостями туристичних послуг з відпрацьованими методиками. Вичерпаність напрямків інвестування зі швидкими темпами прибутковості неминуче призведе до спрямування фінансових потоків в інші сфери, такі як туризм, який є прибутковим при умові первинних вкладень. Саме цього етапу вкладання стартового капіталу, коли необхідно вкладати кошти в розбудову туристичних центрів і чекати досягнення ними прибутковості, бояться інвестори через відсутність дієвого механізму страхування інвестицій.

«Пересиченість» вітчизняних туристів послугами іноземних курортів, на нашу думку, також буде мати місце в недалекому майбутньому (через 5-7 років). Тому ми пропонуємо обернути падіння популярності традиційних туристичних країн на користь вітчизняного туризму, перетворивши цей процес на стратегічну перевагу. Україна має шанс перехопити ініціативу саме завдяки розвитку «внесезонних» видів туризму.

Наявність різноманітних категорій заможних громадян, які бажають відпочивати невеличкими групами і одночасно вирішувати бізнесові питання, також є особливістю, яку потрібно враховувати при відтворенні туристичних центрів. Для привернення зазначених категорій необхідно передбачити умови відпочинку, які дозволять оперативно керувати будь-якими видами бізнесу: номери, під’єднані до супутникового зв’язку, комп’ютерних баз даних бірж і банків, провідних статистичних, маркетингових, економіко-аналітичних сайтів.

Намагання іноземних транснаціональних туристичних корпорацій проникати на український туристичний ринок, на нашу думку, також можна використати на користь держави, у разі відтворення мережі прибуткових туристичних центрів. Вони отримають можливість надавати туристичні послуги, використовуючи для цього відомі бренди, спрощений доступ до валютних фінансових ресурсів, передовий досвід організації туристичного бізнесу, безперешкодне створення диверсифікованих структур з іншими галузями, що, нарешті, дозволить українським туристичним центрам більш оперативно реагувати на потреби окремих сегментів споживачів.

Висновки. Для використання тих можливостей інтенсивного розвитку туристичної галузі, які надаються глобалізаційними процесами, в статті проводиться аналіз природно-географічних та соціальних особливостей України, які, попри очевидні негаразди, вказують на потенційні можливості розвитку прибутково працюючих туристичних центрів. Показано, що необхідною умовою для цього є чітке бачення місії вітчизняних туристичних центрів яка полягає у спроможності надавати туристичні послуги цілорічно, тобто шляхом формування такого набору туристичних послуг, який би вирівнював надходження коштів в літній та зимовий періоди.

Для практичного використання проаналізованих особливостей України, пропонуються такі заходи, як створення туристичних центрів, які складатимуться із певної кількості невеликих садиб, використовувати комбінації із декількох видів зимових та літніх розваг та ін. Доведено, що в разі переорієнтування вітчизняного туризму з переважно екскурсійного на обслуговування відпочиваючих, особливу увагу потрібно буде звернути на відтворення природно-рекреаційного потенціалу.

Література

Гринькевич О.С. Про систему показників стратегічного аналізу середовища туристичної організації / О.С. Гринькевич, М.М. Біль, Б.Б. Уманців // Вісник ДІТБ. – 2008. - №12. – с.177-183.

Гринькевич О.С. Удосконалення оцінки конкурентоспроможності туристичного продукту регіону / О.С. Гринькевич, М.М. Біль // Регіональна економіка. – 2009. - №4. – с.40-46.

Древицкая И.Ю. Сфера развлечений как составляющая качества жизни / И.Ю. Древицкая // Вісник ДІТБ. – 2007. – №11. – с.205-208.

Ивенина А.В. Эффективность современных инновационных технологий в стратегическом управлении туристскими предприятиями / А.В. Ивенина // Экономика Крыма. – 2009. - №29. – с.77-79.

Матюхін В.О. Сфера розваг як складова маркетингової стратегії туристичного бізнесу / В.О.Матюхін, О.В.Кобзєва // Вісник ДІТБ. – 2007. - №11. – с.182-186.

Павліха Н.В. Екологізація туристичної сфери: інноваційний підхід / Н.В. Павліха, І.С.Скороход // Вісник ДІТБ. – 2005. - №9. – с.185-189.



Гудіма Татьяна Степанівна

ПАТ «Індекс-банк» м. Луганськ

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля м.Луганськ


^ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ


Процеси глобалізації економіки не можуть обминути фінансово-банківську систему України, особливо з огляду на відкритість вітчизняної економіки. Більшість позитивних і негативних явищ зовнішнього світу все більше «імпортується» в нашу країну з відповідними наслідками. Відтак адекватною має бути і економічна політика спрямована на мінімізацію витрат і максимізацію вигоди від нашої участі в світовому процесі.

Вітчизняна банківська система однією з перших переживає процес прискорення інтеграції шляхом розширення присутності в ній іноземного капіталу. Останнім часом питання проникнення іноземного капіталу в банківський сектор України стало предметом дискусій багатьох науковців. Дискусії ведуться з питань поступового зменшення конкурентоспроможності банків з національним капіталом та витіснення їх, банками з іностранним капіталом, з окремих сегментів ринку банківських послуг. Сьогодні перед деякими комерційними банками постала проблема щодо неспроможності підтримувати свою ліквідність, платоспроможність, адекватний розмір капіталу. Це, у свою чергу, вимагає вжиття з боку Національного банку України (далі – НБУ) заходів для підвищення стійкості та ліквідності банків, що досягається внаслідок здійснення ефективних форм і методів їх капіталізації.

Метою даної статті є аналіз процесів глобалізації та основних чинників ії впливу на банківську систему держави, дослідження теоретичних аспектів, форм і методів капіталізації та фінансового оздоровлення банків, особливостей їх використання в сучасній банківській практиці для запобігання банкрутства окремих банків і зміцнення фінансової стійкості банківської системи.

Глобальна економіка - це історично нова реальність, що суттєво відрізняється від традиційної світової економіки. Значна частина вчених і політиків наголошує на тому, що фінансова глобалізація, фінансовий ринок відіграють провідну роль в процесі глобалізації [1, с. 17,127].

В умовах становлення системи ринкових відносин, національна банківська система є основою розвитку фінансового ринку і економіки України загалом. Модель банківської системи повинна відповідати національним особливостям розвитку економіки та враховувати тенденції фінансової глобалізації. Для побудови ефективної банківської системи держави важливого значення набуває оцінка всього комплексу умов та факторів стабільної діяльності банків, забезпечення потреб української еко