Реферат: Вступ

Зміст


Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні засади аутсорсингу комерційного банку 5

1.1. Діяльність комерційного банку: профільні та непрофільні операції 5

1.2. Становлення аутсорсингу в комерційних банках України 10

1.3. Закордонний досвід розвитку аутсорсингу комерційних банків 13

Розділ 2. Управлінська оцінка діяльності ЗАТ „КБ „Приватбанк” для впровадження аутсорсингу на підприємстві 18

2.1. Загальна характеристика банку 18

2.2. Стратегічний аналіз діяльності банківської установи 22

Розділ 3. Впровадження аутсорсингу у діяльність ЗАТ „КБ „Приватбанк” 29

3.1. Теоретичні засади підвищення ефективності аутсорсингової діяльності у комерційних банках 29

3.2. Впровадження заходів щодо підвищення ефективності аутсорсингу у ЗАТ „КБ „Приватбанк” 34

3.3. Економічна ефективність запропонованих заходів 38

Висновки 41

Список використаної літератури 44

47



Вступ
В умовах зростаючої ентропії зовнішнього середовища функціонування суб'єктів банківської діяльності в Україні, підвищення рівня конкуренції, стає необхідним удосконалювання інструментарію управління корпораціями, особливо в умовах виникнення кризових ситуацій. Аналізуючи тільки дані про порушення справ про фінансову неспроможність суб'єктів господарювання державного корпоративного сектора економіки, необхідно відзначити, що 22 відсотки від загальної їхньої кількості перебувають на різних стадіях виконання процедур банкрутства. Якщо розглядати характеристики виникнення кризових ситуацій менш жорстко, наприклад, як збитковість діяльності, то представлена цифра зростає кратно. Схожі явища відбуваються й у приватному та комунально-корпоративних секторах економіки, що ставить завдання про необхідність підвищення ефективності й продуктивності діяльності суб'єктів господарювання в Україні. Останнім часом більше поширення у світі одержує аутсорсинг як ефективний інструмент підвищення ефективності діяльності компаній, збільшення рентабельності, а як слідство - конкурентноспроможності.

Якщо проаналізувати досвід застосування аутсорсингових операцій у світовій практиці ведення господарської діяльності, то ми можемо відзначити, що він неоднозначний. Таким чином, найбільш частіше аутсорсинг використовується у кризових ситуаціях (особливо у випадку можливості настання фінансової кризи), тому що основний ефект аутсорсингових операцій полягає у зниженні витрат. Хоча не можна не відзначити і той факт, що ряд компаній у світі відмічає й негативні результати застосування аутсорсингових операцій. Так, наприкінці 90-х років XX століття було розпочато фундаментальне дослідження ефекту IT-аутсорсинга на бізнес замовника. Виявлялись компанії, що прибігають до аутсорсингу інформаційних систем, і простежувалась динаміка їхніх фінансових показників. Виявилося, що великі контракти на аутсорсинг укладають винятково корпорації, що перебувають у важкому фінансовому становищі. Як і слід було сподіватися, ця міра, що є звичайно частиною антикризової програми «стиску» фірми, викликає короткостроковий позитивний відгук біржі: вартість акцій росте. У довгостроковій (біля п'яти років) перспективі корпорації, що вдалися до IT-аутсорсингу, перестають виділятися за своїми фінансовими показниками. Таким чином, аутсорсинг, як відзначає ряд авторів, те саме що й антикризове управління, найчастіше застосовується у компаніях, що перебувають у скрутному становищі.

Проблемами аутсорсінгу займалося багато відчизхняних та закордоних вчених, зокрема Ситник Л.С., Терещенко О.О., Лігоненко Л.О., Кадиєв Т.А., Пономарьов В. Єрмошина О.Л. та інші.

Хоча деякі дослідники й акцентують увагу на тому істотному факті, що до операцій аутсорсингу звертаються у зарубіжній практиці менеджменту, як правило, у випадках погіршення фінансових показників діяльності суб'єкта господарювання, однак, практично ніхто з дослідників не розглядав аутсорсингові операції як інструмент підвищення ефективності здійснення антикризових процедур, в основному розглядався так званий «ефект стиску витрат». Все це оказало вплив на мету та завдання дипломної роботи.

Мета дипломної роботи – розробка заходів впровадження аутсорсингу у діяльність комерційного банку.

Для досягнення даної мети під час написання роботи треба вирішити ряд завдань:

-розкрити теоретичні засади аутсорсингу у банківській сфері;

-дати оцінку діяльності комерційного банку;

-розробити заходи щодо впровадження аутсорсингу у комерційному банку.


^ Розділ 1. Теоретичні засади аутсорсингу комерційного банку 1.1. Діяльність комерційного банку: профільні та непрофільні операції
Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кре­дитними установами, а також всередині самої банківської системи сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комер­ційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До перших належать операції і послуги, пов’язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами [15].

Виникнення та подальший розвиток нетрадиційних банківсь­ких операцій та послуг зумовлені багатьма причинами. Зокрема, це:

зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг;

загострення конкуренції між банківськими та небанківськи­ми фінансово-кредитними установами, а також між самими комер­ційними банками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності, які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;

необхідність підвищення якості обслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому, що відбувається закріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йому весь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;

диверсифікація банківських доходів, зокрема шляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійні доходи;

необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності комерційного банку;

необхідність зменшення ризиків, пов’язаних зі здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;

залучення нових клієнтів з метою розширення та вдосконалення структури ресурсної бази комерційного банку.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг мож­на, зокрема, віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

вырезано

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. За цим договором укладаються угоди не безпосередньо особою, заінтересованою в їх кінцевому результаті, а за її дорученням і за її рахунок іншою особою. За угодами, які укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов’язаним не комітент, а комісіонер, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені.

Повіреним і довірителем, а також комісіонером і комітентом можуть бути громадяни та юридичні особи, зокрема банки.

Договір доручення має багато спільного з договором комісії. Схожість полягає в тому, що в них є третя особа, а також у тому, що на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої сторони (довірителя чи комітента).

Але між ними існують істотні відмінності:

1. За договором комісії комісіонер укладає угоди від свого іме­ні, а за договором доручення повірений діє від імені довірителя. У комісіонера виникають права та обов’язки щодо третьої особи, а повірений жодних прав та обов’язків за укладеними договорами не набуває.

2. Договір доручення може бути оплатним і безоплатним. Договір комісії є оплатним, причому ознака платності настільки характерна, що право на винагороду виникає у комітента незалежно від того, чи було воно спеціально передбачене договором.

Комерційні банки надають різноманітні види посередницьких послуг. Найпоширенішими серед них є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з майном, зокрема цінними паперами, валютою. Перший вид посередницьких послуг надається банком тоді, коли він сам з тієї чи іншої причини не може задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому разі обслуговуючий банк може бути посередником у пошуку клієнтові іншого банку-кредитора або на його прохання одержати міжбанківський кредит і за рахунок його надати кредит клієнту. Якщо клієнтові потрібен великий кредит, то банк може вдатися до консорціумного або паралельного кредитування клієнта.

Помітно збільшилося надання посередницьких послуг в операціях з цінними паперами. При первинному розміщенні цінних паперів комерційні банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов’язки щодо організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому можливі два варіанти. При першому комерційний банк надає послуги з первинного розміщення цінних паперів без зобов’язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії. Головний обов’язок банку в цьому випадку — докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат банк не несе.

Другий варіант передбачає, що комерційний банк зобов’язу­ється у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента їх нереалізовану частину, тобто бере на себе ризики розміщення цінних паперів.

Комерційні банки можуть займатися і брокерською діяльністю, тобто здійснювати цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Посередництво комерційних банків у валютних операціях передбачає, зокрема, купівлю-продаж іноземної валюти або платіжних документів у ній, конверсію однієї іноземної валюти в іншу, конверсію протягом визначеного строку національної валюти в іноземну, і навпаки; переказування за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплату громадянам отриманих на їх ім’я з-за кордону переказів; інкасування іноземної валюти та платіжних документів у ній тощо.

Комерційні банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарсь­кої діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають комерційні банки, становлять послуги, пов’язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та наданням інших послуг: залученням ресурсів, кредитуванням, фінансуванням капітальних вкладень, розрахунково-касовим обслуговуванням, зовнішньоекономічною діяльністю, операціями з цінними паперами тощо.

Консультаційні послуги можуть надаватись усно або письмово, а плата за їх надання у деяких випадках включається у плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням [11].

Наданням консультаційних послуг можуть займатися як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів. В окремих випадках консультантами можуть бути сто­ронні спеціалісти та організації, які залучаються банками для надання консультацій своїм клієнтам. Консультативні послуги передбачають наявність у працівників, що їх надають, певних знань у галузі економіки, банківської справи, інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності, а також досвіду практичної роботи у відповідних галузях знань.

Інформаційні послуги. Банки, завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій і електрон­но-обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає змогу комерційним банкам надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, по­в’язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є:

1. Одержання інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними осо­бами або державою.

2. Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб.

3. Поширення інформації — це розповсюдження, оприлюднення, реалізація у встановленому законом порядку інформації.

4. Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Інформаційні послуги та інформаційна продукція, тобто матеріалізований результат інформаційної діяльності, можуть бути об’єк­том товарних відносин. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами.

За режимом доступу інформація поділяється на:

відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публікацію її в офіційних друкованих виданнях, поширення засобами масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам;

вырезано

надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність тощо;

сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.
^ 1.2. Становлення аутсорсингу в комерційних банках України
Модна тенденція, що іменується фахівцями в усьому світі «аутсорсингом», юридичній практиці відома давно, але під іншими іменами. Це ніщо інше, як передача певних функцій статутної діяльності сторонній компанії. Важковимовне закордонне слово (англ. «outsourcing») дослівно означає "використання зовнішніх джерел" і часто перекладається як "кооперація", "субпідряд" і навіть "делегування функцій управління, повноважень і відповідальності в рамках поставлених завдань". Зазвичай під аутсорсингом розуміють передачу неосновних функцій підприємства і всіх пов’язаних з ними активів в управління професійному підряднику (аутсорсеру).

Період активного впровадження моделі аутсорсингу в світі припав на 90-ті, й вже до кінця минулого століття провідні компанії оцінили її переваги. У США до 80% торгових мереж передають різні функції на аутсорсинг! У Європі цей показник значно нижчий (50-60%), тому що потужні компанії вважають за краще створювати власні служби. Керівництво компаній звертається до моделі аутсорсингу, коли необхідно зберегти конкурентоспроможність і значно скоротити витрати. Залежно від виду аутсорсингу витрати на непрофільні сфери діяльності підприємства можна зменшити на 10-40%. Сьогодні під аутсорсингом розуміють бізнес-технологію, що передбачає передачу стороннім спеціалізованим компаніям (аутсорсинговим компаніям) процесів і функцій усередині свого бізнесу разом з відповідальністю за результат виконання цих процесів.

вырезано

До переваг, які компанії отримують від аутсорсингу, можна віднести зниження собівартості функцій, що передаються виконавцю. В аутсорсера виконання цих функцій вартує дешевше за рахунок спеціалізації у вузькій галузі та ефекту масштабу, що досягається при здійсненні однотипних операцій одночасно для безлічі клієнтів. Іншим позитивним наслідком спеціалізації є підвищення якості та надійності, оскільки при вирішенні схожих завдань компанії-аутсорсери накопичують великий досвід і можуть використовувати новітні технології та висококваліфікований персонал. Крім того, надзвичайно ефективною є концентрація внутрішньокорпоративної уваги на основних цілях компанії шляхом делегування другорядних функцій аутсорсерам. Це дає компанії можливість сфокусуватися на задоволенні потреб своїх клієнтів і розвитку технологій. Також аутсорсинг дає компанії доступ до додаткових ресурсів, наприклад, при розширенні географії діяльності або при створенні нової компанії. Таким чином, можна стисло сформулювати переваги аутсорсингу, якими керуються компанії, вибираючи аутсорсинг як стратегію менеджменту. Це скорочення операційних витрат, концентрація на основній діяльності, створення змінної структури витрат, доступ до передових технологій і знань, збільшення швидкості виходу на ринок компанії, продуктів або послуг, поліпшення якості послуг, що надаються.

Аутсорсинг сьогодні є універсальним інструментом бізнесу, оскільки його основна специфіка полягає в можливості передачі зовнішньому виконавцеві деяких функцій організації, як цілком, так і частково; як на тривалий термін, так і на короткий період часу. Головне при переході на аутсорсинг – чіткий аналіз усієї сукупності вирішуваних компанією завдань, співставлення їх зі стратегічними цілями, щоб адекватно визначити обсяг робіт, які варто передавати аутсорсеру. Проте, перехід компанії на аутсорсинг може виявити і негативні сторони. Одним із найбільш вагомих аргументів проти звернення до аутсорсингової компанії є втрата контролю над власними ресурсами; втрата керівництвом компанії функції нагляду за певною частиною бізнесу, внаслідок чого можуть ухвалюватись неадекватні рішення. Тобто аутсорсер завжди є менш керованим, аніж внутрішній підрозділ.

Крім того, при роботі з аутсорсерами може знизитися продуктивність праці власних співробітників, оскільки при передачі частини персоналу сторонній компанії або масових звільненнях, які часто супроводжують аутсорсинг, мотивація персоналу різко знижується. Також можливе збільшення витрат при передачі другорядних функцій (розплата за прагнення зосередитися на основній діяльності) або навіть зниження якості їх виконання при несумлінності аутсорсера. Ці проблеми особливо гостро виявляються на нерозвинених ринках, в умовах недостатньої конкуренції, коли аутсорсер фактично є монополістом на ринку. Уклавши договір, аутсорсер підвищує ціни і не досить ретельно відстежує якість роботи, розуміючи, що клієнт не зможе знайти іншого виконавця. Але, не дивлячись на все це, компанії, що випробували на своєму досвіді ефективність аутсорсингу як моделі роботи, дійшли висновку, що за його рахунок можна знизити витрати і підвищити ефективність виконання певних специфічних завдань [18].

Ще один важливий, на думку автора, аспект полягає в можливості протистояти можливому недружному поглинанню або захопленню за допомогою договору аутсорсингу. Якщо загроза рейдерської атаки є примарною і лякає тільки своєю можливістю «бути», власник, не поспішаючи, може вибудувати систему ефективного захисту. Одним із способів є створення своєрідної холдингової структури, яка складається з декількох компаній. Наприклад, одній компанії, як правило, приватному підприємству (якщо власник один) або ТОВ (якщо учасник один або більш) належать активи. Друга компанія, незалежно від форми власності, виробляє продукцію, використовуючи потужності першої за договором. Третя компанія купує сировину для виробництва; четверта реалізує виготовлену продукцію; п’ята забезпечує всі компанії персоналом або надає юридичні послуги. Більш того, отримати активи, увійшовши до складу акціонерів або в число засновників, буде досить складно – компанія, яка володіє активами, зареєстрована у формі ТОВ. Для ще більшого ускладнення завдання рейдеру, група власників може зареєструвати головне підприємство за кордоном. Ще раз зверну увагу: все це відбувається в рамках договору аутсорсингу.

Одним із найбільш істотних недоліків аутсорсингу в Україні є реальний ризик витоку інформації при передачі на аутсорсинг одразу декількох важливих функцій з одночасною появою нового конкурента, який використовує досвід і знання компанії, що замовила аутсорсинг. Знизити цей ризик можна, замовивши аутсорсинг різних аспектів бізнесу декільком аутсорсерам, однак при цьому слід бути готовими до збільшення витрат. Крім того, для нівелювання будь-яких ризиків слід залучати на аутсорсинг лише добросовісних партнерів, які добре зарекомендували себе на ринку. Нарешті, найважливішим завданням є розробка аутсорсингового договору з фіксацією всіх необхідних умов зниження фінансових, людських та інших ризиків, інтеграційною розробкою проектів і технічного завдання, чіткою розстановкою контрольних точок проекту і поетапною оплатою.

вырезано
^ 1.3. Закордонний досвід розвитку аутсорсингу комерційних банків
В Україні ринок аутсорсинга міг би зростати швидше, але цьому перешкоджають як технологічні, так і психологічні проблеми. Зокрема, гостро коштує питання довіри до постачальника послуг. Але навіть не дивлячись на проблеми початкового періоду становлення ринку, об'єми продажів послуг зовнішніх постачальників збільшуються щорік приблизно на 36%. По оцінках Market Visio, цього року об'єм сторонніх IT-послуг для всіх категорій клієнтів складе близько 820 млн доларів. Схоже, через декілька років аутсорсинг IT може скласти серйозний ринок.

Підрахунку об'ємів ринку важко тим, що доки не склалося уніфікованого, тобто що розділяється всіма експертами, визначення аутсорсинга. Якщо говорити саме про банківський аутсорсинге IT, то, гранично широка інтерпретація поняття It-аутсорсинга приведе до того, що ми матимемо право говорити об 95% доль сторонніх організацій в it-забезпеченні функціонування тієї або іншої кредитної організації.

Найбільш очевидною стимул-реакцією для розвитку аутсорсинга банківських IT представляються нові бізнеси і нові потреби банків, які у будь-якому випадку вимагають витрат і організаційних зусиль на автоматизацію і IT-супровід. Йдеться про МСФО, роздрібному секторі і пов'язаних з ними проблемах, наприклад про обслуговування сховищ даних, систем споживчого кредитування і так далі. Можна передбачити, що власним it-службам банків важко самим справлятися з необхідністю автоматизації незнайомих бізнес-процесів [21].

У кризисні 1990-і роки аутсорсинговиє операції придбали особливе значення. Практика передачі контрактору деяких функцій або частин бізнес-процеса компанії, часто з виводом за кордон робочих місць, що отримала назву "аутсорсинг", стала одним з інструментів корпоративного управління, що самих зажадалися. Аутсорсинг обіцяв швидке скорочення витрат, а значить, солідна перевага перед конкурентами.

Головною вигодою аутсорсинга довгий час вважалося зниження витрат. Так, за рахунок виводу за кордон виробництва комплектуючих ціни на комп'ютери і телекомунікаційне устаткування в США в 1990-і роки знизилися на 10-30%. Це вивільнило засоби для інвестицій в it-індустрію. Вивід за кордон робочих місць теж приносить прямий прибуток. Дослідження Mckinsey Global Institute показало, що з кожного долара, витраченого на аутсорсинг до Індії, американська економіка отримує прибуток в розмірі як мінімум $1,12, з яких $О,58 вирушають компанії-працедавцеві. При цьому, на думку директора інституту Mckinsey Дайани Фаррелл, вивільняються засоби на наукові дослідження. Наприклад, посилаючи рентгенівські знімки своїх клієнтів на аналіз до Індії, медичні компанії із США змогли за рахунок зниження вартості медичного обслуговування збільшити інвестиції в наукові розробки.

Обіцянка швидкої вигоди сприяла перетворенню аутсорсинга з інструменту переважно кризисного управління в свого роду корпоративну моду. Спонукувані конкуренцією, компанії почали передавати контракторам все більше функцій і бізнес-процесів.

За останні роки значно виріс аутсорсинг технічних робіт в авіаперевезеннях. За даними міністерства транспорту США, в 2004 році 53% всіх основних технічних робіт в американських авіакомпаніях виконувалося контракторамі — проти 47% в 2003 році. У 1999 році лише третина всіх робіт виконувалася поза штатами компаній.

У міру зростання економіки країни, що розвиваються, починають виступати не лише постачальниками, але і замовниками послуг аутсорсингу

Нестримно розширюється ринок фінансового аутсорсинга — від ведення бухгалтерії до операційної підтримки і управління активами. Свідоцтвом якісно нового рівня в розвитку цього ринку став ув'язнений в лютому 2005 року контракт ING Wholesale Banking, підрозділи голландської групи ING, на всі операції з коштовними паперами з GSSI — підрозділом банку Societe Generale по роботі з інвесторами на глобальних ринках цінних паперів. У лютому 2004 року GSSI був виділений з SG спеціально для такого роду аутсорсинга. Близько 20 співробітників ING переходять на роботу в GSSI, щоб забезпечити перехід замовника на системи SG по операціях з готівковими засобами і коштовними паперами. За словами глави GSSI Філіппа Робейнса, цей сегмент брокерських послуг є haute couture фінансового аутсорсинга і має великий потенціал зростання. Стримуючими чинниками зростання є небезпека розкриття конфіденційної інформації і потенційний конфлікт інтересів, який особливо актуальний для великих інвестиційних банків, що працюють одночасно на різних ринках. Проте, на думку пана Робейнса, набагато важливіше, що при невеликій маржі і застарілих операційних системах, модернізація яких зажадає великих вкладень, аутсорсинг дозволить банкам скоротити витрати на 10-15% за три-п'ять років.

Вибухове зростання аутсорсинга супроводилося появою проблем, які навіть породили особливий негативний термін, — outsourcing school of management. Саме ним, зокрема, описувався скандал довкола BA. Найбільша британська авіакомпанія, що мала контракт на постачання живлення з американською кейтерінгової компанією Gate Gourmet, виявилася заручницею її трудового конфлікту. До спонтанного страйку різноробочих Gate Gourmet, що протестували проти звільнення товаришів по службі, приєдналися члени тієї ж профспілки з штату самої ВА. Було скасовано близько 700 рейсів, що торкнулося близько 100 тис. чоловік, а прямі збитки BA склали $72,5 млн.

Якість It-аутсорсинга теж часто залишає бажати кращого. Так, американський інвестиційний банк Lehman Brothers Holdings Inc. перевів до Індії 20% своїх it-операцій по контрактах з компаніями Wipro Ltd. і Tata Consultancy Services, проте потім скоротив співпрацю із-за низької якості обслуговування.

вырезано


Ще однією областю помилок є витрати на аутсорсинг. Вважається, що передача функції на аутсорсинг обходиться істотно дорожчим, ніж виконання її силами свого персоналу. Проте це не так: при однаковому рівні якості робіт послуги аутсорсинга, як правило, обходяться дешевшим повністю самостійній діяльності.

У структуру банківських розсилок входять виписки по рахунках, інформаційні листи, рекламні матеріали. Передача цих функцій на аутсорсинг є економічно ефективною до досягнення певного об'єму підготовки розсилок: при щомісячному об'ємі розсилок до 200 тис. листів в місяць, невеликі темпи зростання об'ємів емісії карток, немає приміщень, персоналу і засобів на організацію власного комплексу підготовки до розсилки клієнтської кореспонденції. Якість аутсорсингових послуг в Україні сьогодні не відповідає вимогам середніх і крупних банків, що надають роздрібні послуги. Аутсорсинг підготовки розсилок документів клієнтам може бути ефективний для банків з малим об'ємом ретейла. Кращим рішенням для середніх і крупних банків є організація власного центру підготовки розсилок: це забезпечує оптимізацію витрат, ефективне управління засобами, зменшення ризиків репутацій.

Серйозними перешкодами на дорозі поширення аутсорсинга в Україні є відсутність відповідної правової бази і низький рівень довіри між учасниками ринку, і доки невідомо, коли ці перешкоди будуть усунені.

^ Розділ 2. Управлінська оцінка діяльності ЗАТ „КБ „Приватбанк” для впровадження аутсорсингу на підприємстві 2.1. Загальна характеристика банку
КБ «Приватбанк» належить до групи найбільших банків України. Банк здійснює щоденну роботу над розширенням спектру фінансових інструментів. КБ «Приватбанк» пропонує повний перелік банківських послуг, послідовно реалізуючи принцип індивідуального підходу в роботі з кожним клієнтом – «Розуміємо всіх. Цінуємо кожного».

Позиції КБ «Приватбанк» на фінансовому ринку продовжують зміцнюватися. Розвиток Банку супроводжується якісним зростанням в усіх сегментах діяльності. Розвинута мережа філій та відділень, потужна клієнтська база, широкий спектр послуг, що надаються, професійний менеджмент — усі ці чинники знайшли своє відображення у постійному збільшенні частки КБ «Приватбанк» на ринку фінансових послуг України.

КБ «Приватбанк» є універсальним банком - він надає повний спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних та індивідуальних клієнтів.

На підставі Ліцензії Національного банку України №22 від 04.12.2001 року банк здійснює наступні банківські операції:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

На підставі письмового Дозволу Національного банку України №22-2 від 29.07.2003 року та додатку до нього банк також має право здійснювати:

інвестиції до статутних капіталів та акцій інших юридичних осіб,

випуск, обіг, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

довірче управління коштами та цінними паперами за угодами з юридичними й фізичними особами;

вырезано

Ревізійна комісія перевіряє дотримання Банком законодавчих актів, що регулюють його діяльність, постановку внутрішнього контролю, кредитні, розрахункові, валютні та інші операції, проведені Банком протягом року (суцільна перевірка чи вибіркова), стан каси і майна.

Ревізійна комісія представляє Зборам звіт про проведену ревізію, що супроводжується в необхідних випадках рекомендаціями щодо усунення недоліків, а також висновки про відповідність пред’явлених на затвердження балансу та звіту про прибутки і видатки, дійсному стану справ Банку з рекомендаціями для їх затвердження.

Далі розглянемо склад капіталу КБ «Приватбанк» за 2008 рік згідно методики Національного банку (з урахуванням коригуючих проводок) (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка складу капиталу КБ «Приватбанк» за 2008 рік згядно методики НБУ (з урахуванням коригуючих проводок)

Статті

На кінець дня 31.12.2007

На кінець дня 31.12.2008

Зміна за 2008 рік

1

2

3

4

Основний капітал (1 рівня)

вырезано

вырезано

вырезано

5000 - Зареєстрований статутний капітал

вырезано

вырезано

вырезано

5020 - Загальні резерви

вырезано

вырезано

вырезано

5021 - Резервні фонди

вырезано

вырезано

вырезано

4300 - Нематеріальні активи

вырезано

вырезано

вырезано

4309 - Знос нематеріальних активів

вырезано

вырезано

вырезано

4310 - Капітальні інвестиції за нематеріальними активами

вырезано

вырезано

вырезано

Недосформований резерв

вырезано

вырезано

вырезано

Додатковий капітал (2 рівня)

вырезано

вырезано

вырезано

5030П - Прибуток минулих років

вырезано

вырезано

вырезано

5100 - Результати переоцінки основних засобів, на які отримано дозвіл на включення до капіталу

вырезано

вырезано

вырезано

1591 - Резерви під стандартну заборгованість інших банків

вырезано

вырезано

вырезано

1593 - Резерви під стандартну заборгованість за коррахунками банків

вырезано

вырезано

вырезано

2401 - Резерви під стандартну заборгованість за кредитами

вырезано

вырезано

вырезано

3690 - Резерви під стандартну заборгованість за позабалансовими рахунками

вырезано

вырезано

вырезано

Прибуток поточного року (з урахуванням нарахованих відсотків), в т.ч.:

вырезано

вырезано

вырезано

прибуток поточного року (6 кл. мінус 7 кл. плюс 5040);

вырезано

вырезано

вырезано

нараховані доходи за активними операціями

вырезано

вырезано

вырезано

Субординований капітал, на який отримано дозвіл на включення до капіталу, з урахуванням амортизації

вырезано

вырезано

вырезано

Відвернення

вырезано

вырезано

вырезано

3005 Інші акції та ЦП у торговому портфелі, що знаходяться у власності більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%)

вырезано

вырезано

вырезано

3007 Переоцінка акцій та інших ЦП у торговому портфелі, що знаходяться у власності більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%)

вырезано

вырезано

вырезано

3102 Акції та інші ЦП, випущені банками, у портфелі на продаж

вырезано

вырезано

вырезано

3105 Інші акції та ЦП у портфелі на продаж (вкладення у капітал більше 10%)

вырезано

вырезано

вырезано

3135 Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу

вырезано

вырезано

вырезано

4202 Вкладення в дочірні банки

вырезано

вырезано

вырезано

4205 Вкладення в інші дочірні компанії

вырезано

вырезано

вырезано

Страховий резерв, сформований за цінними паперами

вырезано

вырезано

вырезано

Обсяг операцій з інсайдерами, здійснених на більш сприятливих умовах

вырезано

вырезано

вырезано

Регулятивний капітал

вырезано

вырезано

вырезано

Активи, зважені коефіцієнтами ризику

вырезано

вырезано

вырезано

Норматив адекватності регулятивного капіталу

вырезано

вырезано

вырезано


Як ми бачимо з наведених у таблиці 2.1 даних, у 2008 році КБ «Приватбанк» збільшив основний капітал 1 рівня на 657822 тис.грн., додатковий капітал (2 рівня) з 1315508 тис.грн. до 2741221 тис.грн., прибуток поточного року з 89556 тис.грн. до 942856 тис.грн. (тобто на 85330 тис.грн.), розмір відвернень збільшився на 440899 тис.грн і склав 559960 тис.грн., обсяг регулятивного капіталу склав станом на 31.12.2008 р. 5224159 тис.грн., що більше по зрівнянню зі значенням станом на 31.12.2007 р. на 1642636 тис.грн., але за 2008 рік значення нормативу адекватності регулятивного капіталу зменшилось на 0,82% і становить 11,11%.

На кінець 2008 року результати від банківських операцій КБ «Приватбанк» були такими.

Активи банку збільшилися протягом року на 66,42 % та склали 56211407 тис. грн. значною мірою завдяки зросту на 47,63 % обсягу наданих кредитів. Таким змінам посприяло активне просування банком різних видів кредитування юридичних та фізичних осіб задля втілення стратегічної мети.

За звітний рік зобов’язання КБ «Приватбанк» збільшились на 66,69 % та склали 50822500 тис. грн. Ці зміни відбулись в основному за рахунок привернення банком коштів:

фізичних осіб (збільшились на 8586695 тис. грн.),

юридичних осіб (збільшились на 4624807 тис. грн.),

коштів банків (збільшились на 2838167 тис. грн.)

та боргових цінних паперів, емітовани