Реферат: Рецензенти: Г. А. Дмитренко

Схвалено вченою радою УМО НАПН України, (протокол № __ від “__” ____________ 200_ р.)


Рецензенти:

Г.А.Дмитренко, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки та управління персоналом ДВНЗ Університет менеджменту освіти НАПН України;


В.І.Маслов, доктор педагогічних наук, професор кафедри менеджменту освіти, економіки та маркетингу ДВНЗ Університет менеджменту освіти НАПН України;

Ю.О.Жук, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач лабораторії моніторингових досліджень якості освіти Інституту педагогіки НАПН України.


^ Олійник В.В.

Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в післядипломній педагогічній освіті / В.В.Олійник, В.О.Гравіт, Л.Л.Ляхоцька та ін.; за заг. ред. В.В.Олійника. – К.: УМО, 2010. – 53 с.


Положення про кредитно-модульну систему організацію навчального процесу в післядипломній педагогічній освіті (далі Положення) визначає нормативні, організаційні та методичні засади запровадження і функціонування в післядипломній педагогічній освіті кредитно-модульної системи організації навчального процесу, яка базується на ідеях Болонського процесу та сприяє підвищенню якості підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти.


© В.В.Олійник, В.О.Гравіт, Л.Л. Ляхоцька, С.Ю.Хасіневич, О.М.Самойленко, А.Л.Кліменко, С.В.Антощук, Т.І.Сябрук, 2010.


© УМО, 2010
ЗМІСТ



ВСТУП ………………………………………..………………………………..

3

Основні терміни, поняття та визначення …………………………………..

4

Мета та завдання КМСОНП ………………………………………………..

4

Загальні положення …………………………………………………………

5

Принципи …………………………………………………………………….

7

Навчання ……………………………………………………………………..

8

Форми та тривалість навчання ………………………………………...

8

Форми організації навчання …………………………………………...

9

Упровадження КМСОНП …………………………………………………...

17

Організація навчального процесу ………………………………………….

22

Організаційно-методичне забезпечення …………………………………...

25

Діагностики та оцінювання …………………………………………………

26

Обов’язки та права учасників КМСОНП ………………………………..

28

Особливості нормування навчального навантаження …………………

29

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Зразок індивідуального плану підвищення кваліфікації слухача ………………………………………………………...


30

Додаток 2.

Форма залікової відомості …………………………………..

34

Додаток 3.

Форма протоколу засідання комісії з захисту випускних робіт слухачів ………………………………………….…….


35

Додаток 4.

Форма відомості обліку успішності ………………………..

37

Додаток 5.

Положення про куратора-тьютора навчальної групи слухачів ……………………………………………………….


38

Додаток 6.

Положення про випускну роботу слухача ………………….

45

Додаток 7.

Титульна сторінка випускної роботи ……………………….

49

Додаток 8.

Технологія оцінювання якості випускної роботи слухача …

50

Додаток 9.

Рецензія на випускну роботу слухача ……………………….

51



























ВСТУП
Неодмінною умовою входження України в європейський освітній простір є модернізація системи вищої освіти на засадах Європейської кредитно-трансферної й акумулюючої системи (далі – ECTS).
Широкомасштабний педагогічний експеримент 2004-2008 рр. щодо впровадження ECTS у вищі навчальні заклади (далі – ВНЗ) ІІІ-ІV рівнів акредитації показав необхідність модернізації навчального процесу на засадах інноваційних підходів та технологій.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України (далі – МОНУ) «Про затвердження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи» від 16.10.2009 р. № 943 прописано в 2009-2010 навчальному році на перших курсах ВНЗ запровадити ECTS.

Післядипломна педагогічна освіта (далі – ППО) відрізняється від системи вищої освіти за цілями, завданнями, організацію та особливостями функціонування, тому ВНЗ ППО участь в педагогічному експерименті не брали.

У той же час вивчення матеріалів педагогічного експерименту, аналіз його результатів показав доцільність та можливість запровадження ECTS в ППО з урахуванням специфіки системи.

Основним змістом ППО є післядипломна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації, стажування керівних, науково-педагогічних і педагогічних кадрів у галузі освіти, в т.ч. підготовка кадрового резерву керівників закладів та установ освіти.

Підготовка та перепідготовка керівних і педагогічних кадрів більшою мірою аналогічна підготовці спеціалістів у системі вищої освіти. З одного боку студенти, з іншого – це дорослі люди, що мають базову або повну вищу освіту, життєвий досвід та певний стаж трудової діяльності. Тому запровадження ECTS з підготовки та перепідготовки керівних і педагогічних кадрів освіти може здійснюватися за технологіями, апробованими у ВНЗ системи вищої освіти, але з урахуванням специфіки ППО.

Інша ситуація в системі підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти, яка є основним інструментом реалізації державної політики в освіті. Для цієї системи доцільна своя нормативна та науково-методична база запровадження ECTS, що ґрунтується на ідеях і принципах Болонського процесу та здатна забезпечити модернізацію системи відповідно до сучасних вимог.

Основою ECTS є кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі – КМСОНП). Запровадження КМСОНП в ППО дає можливість модернізувати ППО згідно ідей Болонського процесу, підвищить якість системи її привабливість та імідж.

Дане положення регулює та забезпечує запровадження КМСОНП у навчальний процес вищих навчальних закладів післядипломного педагогічної освіти (далі – ВНЗ ППО).

^ 1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ, ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ


У Положенні використано терміни, що подані у Законах України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. №2984-ІІІ та «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. №40-V, Державному класифікаторі професій ДК 003-95, Державному класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009-96, Комплексі нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти (додаток №1 до наказу Міносвіти України від 31.07.98 р. №285 зі змінами та доповненнями, що введені розпорядженням Міністерства освіти і науки України від 05.03.2001 р. № 28-р) та введені нові терміни відповідно до цілей цього положення, а саме:

Європейська кредитно-трансферна й акумулююча система (ECTS) – це системний спосіб опису освітніх програм шляхом присвоєння кредитних одиниць її компонентам (дисциплінам, курсам та ін.);

інформаційний пакет – документ ECTS, який містить загальну інформацію про університет (інститут, факультет), назву напрямів, спеціальностей; спеціалізації; структурно-логічні схеми навчальних дисциплін, анотації методик та технологій навчання тощо. Призначений для інформування студентів/слухачів, викладачів та партнерів;

кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі – КМСОНП) — це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів). КМСОНП є основою ECTS;

кредит — умовна одиниця виміру трудомісткості (навчального навантаження) студента/слухача. Згідно з наказом МОНУ від 20.10.2004 р. № 812 – ціна кредиту 36 академічних годин навчальної роботи студента/слухача (аудиторних занять, самостійної роботи та ін.). Кредити поширюються на всі компоненти освітньо-професійних програм (далі – ОПП);

заліковий кредит — це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;

модуль — це задокументована завершена частина навчальної дисципліни, практики тощо, що реалізується відповідними формами навчального процесу;

змістовий модуль — логічно завершена частина навчального матеріалу (розділ навчальної програми) окремого модуля, що передбачає оволодіння певними знаннями та вміннями;

модульний контроль – вид педагогічного контролю, призначеного для оцінювання навчальних досягнень студента/слухача з конкретного модуля;

трансфер кредитів – «перенесення кредитів» у розумінні їхнього визнання в інших вищих навчальних закладах країни (чи у вищих навчальних закладах іншої країни), одна з умов мобільності студентів.


^ 2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КМСОНП
Метою впровадження КМСОНП в ППО є реалізація ідей Болонського процесу в підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти та забезпечення на цій основі якісного нового, сучасного рівня післядипломної педагогічної освіти.
Основними завданнями запровадження КМСОНП є:

адаптація ідей ECTS до ППО для забезпечення високої якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти;

реалізація на практиці системи обліку в кредитах, модульних підходів до конструювання змісту навчання та організації навчального процесу;

підвищення рівня індивідуалізації навчання студента/слухача шляхом удосконалення варіативних частин ОПП та вибіркових нових складових навчальних планів;

удосконалення системи педагогічного контролю та оцінювання успішності навчання/підвищення кваліфікації студента/слухача з використанням різних шкал (бальної, національної, ECTS);

розробка нової навчально-методичної документації, адаптованої до вимог ECTS, в т.ч. індивідуального навчального плану студента та індивідуального плану підвищення кваліфікації слухача;

розробка вимог до організації та змісту роботи кураторів/кураторів-тьюторів щодо управління реалізацій індивідуальних планів студентів/індивідуальних планів підвищення кваліфікації слухачів;

стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти.


^ 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


3.1. Дане Положення розроблено на основі закону України «Про вищу освіту», нормативних актів (наказів та ін.) МОНУ:

«Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» від 02.06. 02.06.1993 р. № 161;

«Про затвердження норм часу для планування та обліку навчальної роботи та перелік основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» від 07.08.2002 р. № 450;

Тимчасове положення «Про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців» від 23.01.2004 р. № 48;

«Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» від 20.10.2004 р. № 812;

«Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» від 30.12.2005 р. № 77л;

«Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації» від 30.12.2005 р. № 774.

3.2. Ключовими документами ECTS в ВНЗ ППО є:

при підготовці, перепідготовці студентів:

інформаційний пакет;

аплікаційна форма студента;

угода про навчання;

угода про практичну підготовку та зобов’язання про якість;

академічна довідка;

додаток до диплому європейського зразку;

індивідуальний план навчання студента;




при підвищенні кваліфікації слухачів:

інформаційний пакет;

план-графік підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти на поточний рік;

індивідуальний план підвищення кваліфікації слухача;


3.3. Основою ECTS є КМСОНП, ключовими елементами якої є кредити ECTS та система педагогічного контролю досягнень студента/слухача та оцінювання успішності їх.

3.4. Кредити ECTS є вимірювання трудоміскості та якості навчальної роботи студента/слухача, кількісний показник їх навчального навантаження. Ціна кредиту ECTS – 36 академічних годин.

3.5. Трудомісткість навчального навантаження студента/слухача в кредитах ECTS містить час, витрачений на відвідування аудиторних занять, самостійну роботу, проходження практики, виконання дипломної/випускної роботи, педагогічний контроль та ін.

3.6. Навчальне навантаження студента очної, заочної форм навчання протягом навчального складає, як правило, 60 кредитів, а слухача до 2 кредитів (72 год.) при короткостроковому підвищенні кваліфікації та від 2-ох до 12 кредитів (72-432 год.) при довгостроковому.

3.7. Після успішного закінчення повного курсу навчання за відповідними навчальними планами і програмами випускники отримують такі документи:

після підготовки, перепідготовки – дипломи з додатками до дипломів європейського зразку;

після довгокострокового підвищення кваліфікації – свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого зразку, після короткострокового – посвідчення або довідку.

3.8. Навчальний процес у ВНЗ ППО базується на принципах науковості, інноваційності, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, професійної та практичної направленості, незалежно від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.


3.9. Навчальний процес у кредитно-модульній системі організується з урахуванням можливостей сучасних інформаційних та комунікаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвинутої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін в умовах ринкової економіки.


3.10. Положення розповсюджується на всі ВНЗ ППО ІІІ-ІV рівня акредитації і є підгрунттям розробки відповідних положень вищих навчальних закладів, у яких враховується специфіка та особливості освітньої діяльності в конкретному вищому навчальному закладі ППО.


4. ПРИНЦИПИ


4.1. При запроваджені КМСОНП слід дотримуватися таких принципів:

системності – КМСОНП має містити всі ознаки системи: структуру, ієрархію компонентів, зв’язки та взаємообумовленість їх, функціонування, логіку процесів, єдність понятійного апарату та його відповідність певним наукам;

кредитності – полягає в декомпозиції змісту й навчання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації студентів/слухачів на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням частини;

порівняльної трудомісткості кредитів: труднощі засвоєння студентами/слухачами змісту різних кредитів повинні бути на одному рівні та забезпечувати досягнення або норм ECTS, державне визнання результатів освіти;

модульності – визначає підхід до організації оволодіння студентом/слухачем змістовими модулями та проявляється через специфіку для модульного навчання організацію, методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента/слухача;

методичного консультування – полягає в науковому, інформаційному, методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу;

організаційної динамічності – полягає в забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці;

гнучкості та партнерства – полягає в побудові системи освіти так, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента/слухача;

пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів/слухачів;

науковості та прогностичності – полягає у побудові стійких зв’язків змісту з науковими дослідженнями;

технологічності та інноваційності – полягає у виконанні ефективних педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженням в єдиний інформаційний та освітній простір;

усвідомленої перспективи – полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом/слухачем цілей освіти та професійної підготовки, а також можливостей їх успішного досягнення;

діагностичності – полягає в забезпеченні можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі цілей освіти та професійної підготовки.


5. НАВЧАННЯ


5.1. Форми та тривалість навчання

5.1.1. КМСОНП повинна застосовуватися у всіх формах навчання, встановлених законом України «Про вищу освіту». Конкретну форму навчання встановлює ВНЗ ППО.

5.1.2. Основними формами навчання в ППО є:

при підготовці, перепідготовці студентів:

заочна, заочно-дистанційна;

при підвищенні кваліфікації:

дистанційна, очно-дистанційна.

5.1.3. Структура заочної форми навчання містить:

– настановну сесію (7-10 календарних днів);

семестрові сесії (до 20 календарних днів);

захист практики та попередній захист диплому (до 3 днів);

державну атестацію (до 14 днів);

міжсесійний період.

Міжсесійний період за очно-дистанційною формою навчання – це дистанційний етап керованої самостійної роботи студента

5.1.4. Нормативний термін навчання за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем та спеціальністю визначається галузевим компонентом державного стандарту і не може перевищувати термін, визначений в Положенні про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 р. № 65.

5.1.5. Структура підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою навчання містить, як правило, три етапи:

І етап – організаційно-настановну сесію (очно);

ІІ етап – керована самостійна робота слухачів (дистанційно);

ІІІ етап – залікова сесія (очно).

5.1.6. Тривалість етапів підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою навчання встановлюється в межах:

- організаційно-настановна сесія – 3-12 днів;

- залікова сесія – 3-4 дні.

Тривалість дистанційного етапу визначається з розрахунку 6-8 годин самостійної роботи на тиждень.

5.1.7. Тривалість підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти за очно-дистанційною формою навчання залежить від категорії слухачів, програми та навчального плану і не може, як правило, перевищувати 0,5 року.


^ 5.2. Форми організації навчання

5.2.1. Навчальний процес у ВНЗ ППО здійснюється у таких організаційних формах:

навчальні заняття;

самостійна робота;

практична підготовка;

контрольні заходи.

Відсутність в навчальному процесі будь-якої організаційної форми навчання – недопустимо.


Навчальні заняття.

5.2.2. Основними видами занять у ВНЗ ППО є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, а також інструктивно-методичні заняття, тренінги, тематичні дискусії, «круглі столи», консультації тощо.

Вид занять визначається кафедрами. Перевага надається інтерактивним формам організації навчання.

Заняття можуть проводитися як у ВНЗ, так і поза (виїзні заняття).

5.2.3. Навчальні заняття:

Лекція — вид навчального заняття, призначеного для ознайомлення студентів/слухачів з основним змістом відповідних модулів. Вона може бути настановною, тематичною, оглядовою тощо.

Лекції проводяться лекторами: професорами, доцентами Університету, а також провідними науковцями та спеціалістами, запрошеними для проведення занять.

Кандидатури лекторів, які запрошуються для проведення занять, затверджуються в установленому порядку наказом ректора (директора) за поданням завідувачів кафедр, погодженим з директорами інститутів та проректором з навчальної роботи.

^ Лабораторне заняття — вид навчального заняття, на якому студент/слухач під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою фактичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, у школі, на виробництві, в наукових лабораторіях тощо). Лабораторне заняття проводиться зі студентами, % кількість яких не перевищує половини академічної групи.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять не дозволяється.

Поділ академічних груп на підгрупи для проведення лабораторних занять визначається навчальними планами.

Лабораторне заняття включає:

проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи;

інструктаж з правил безпеки;

виконання завдань за темою заняття;

оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи;

захист індивідуального звіту перед викладачем.

Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Оцінки, отримані студентом/слухачем за виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

^ Практичне заняття — вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення базових теоретичних положень навчальних модулів та формує вміння і навички їх практичного застосування слухачами.

Практичне заняття проводиться з однією навчальною групою чи з половиною групи у звичайних або спеціалізованих аудиторіях, оснащених відповідними технічними засобами. Поділ навчальних груп на підгрупи відображається у навчальних та навчально-тематичних планах.

Навчальна група слухачів, як правило, формується в складі 20-25 осіб. В окремих випадках (для проведення тренінгів, занять з оволодіння комп'ютерною технікою, для читання спецкурсів за вибором слухачів тощо) навчальні групи можуть формуватися в меншій кількості. Мінімальний склад навчальної групи — 7 осіб.

^ Семінарське заняття — вид навчального заняття, на якому викладач організовує активне обговорення проблеми за попередньо визначеними питаннями.

Перелік тем семінарських занять визначається навчально-тематичним планом підвищення кваліфікації. План семінарських занять розробляє відповідна кафедра, вона ж забезпечує підготовку слухачів щодо його проведення.

Семінарське заняття проводиться з однією навчальною групою.

Інструктивно-методичне заняття — вид практичного заняття, що проводиться для ознайомлення слухачів з організацією та порядком проведення підвищення кваліфікації, змістом навчання, порядком проведення поточного контролю та підсумкової атестації, вимогами до змісту, якості й оформлення випускних робіт.

На цьому занятті слухачі обирають теми випускних робіт і за допомогою куратора-тьютора складають індивідуальні плани підвищення кваліфікації.

Структура та зміст заняття визначається кафедрою.

План проведення заняття розробляється куратором-тьютором групи і затверджується завідувачем кафедри.

Тренінг — це групове інтерактивне навчальне заняття, яке ґрунтується на принципах зворотного зв'язку й активної взаємодії всіх учасників і спрямоване на закріплення знань, напрацювання вмінь і навичок відповідно до мети навчання.

Тематична дискусія – це інтерактивний вид практичного заняття, який має дискусійний характер навколо конкретної проблемної теми та передбачає формування та вдосконалення умінь у процесі використання попереднього сформованих знань.

«Круглий стіл» — це інтерактивний вид навчального заняття, основним змістом якого є обговорення актуальних і важливих інноваційних аспектів професійної діяльності слухачів.

Тема «круглого столу» визначається робочою програмою та навчально-тематичним планом. План його проведення та методичне забезпечення розробляє кафедра.

У проведенні «круглих столів» беруть участь професори, доценти кафедр, а також запрошені провідні вчені та спеціалісти в галузі проблем, що обговорюються.

^ Конференція з обміну досвідом — це інтерактивний вид заняття, основним змістом якого є обговорення попередньо підготовлених доповідей слухачів з актуальних проблем їхньої професійної діяльності, власного передового досвіду.

Тема конференції визначається робочою програмою та навчально-тематичним планом. План підготовки і проведення конференції розробляється провідною кафедрою, керує заняттям завідувач кафедри. У конференції беруть участь провідні викладачі кафедри, а також куратор-тьютор навчальної' групи. Конференція слухачів проводиться на заключному етапі навчання.

Консультація — вид навчального заняття, на якому студент/слухач отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення конкретних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультації проводяться за графіком, встановленим кафедрою. Проведення консультацій фіксується в спеціальному журналі, який зберігається на кафедрі.

^ Дистанційне консультування слухачів здійснюється за очно-дистанційної форми навчання. Воно проводиться як у режимі реального часу (синхронно), так і затримкою відповідей у часі (асинхронно) з використанням усіх засобів зв'язку (Інтернет, електронна і звичайна пошта, телефон, факс тощо). Організовується провідними кафедрами і деканатом за технічної підтримки центру дистанційного навчання.

Проведення консультацій фіксується у відповідних журналах кафедр із зазначенням затраченого часу.

Вид занять визначається кафедрами. Перевага надається інтерактивним формам організації навчання.

Заняття можуть проводитися як у ВНЗ, так і поза (виїзні заняття).

^ Виїзне заняття — вид навчального заняття, основним змістом якого є ознайомлення слухачів з передовим досвідом різних аспектів їх професійної діяльності. Проводиться відповідно до навчального і навчально-тематичного планів та розкладом занять.

План проведення виїзного заняття розробляється кафедрою і затверджується деканом (директором).

Об'єкт виїзного заняття визначає деканат з урахуванням пропозицій кафедри, він же погоджує з керівництвом відповідного закладу (організації, установи) порядок проведення заняття. Керує виїзним заняттям куратор-тьютор навчальної групи. До його проведення на умовах погодинної оплати залучаються працівники відповідного закладу (організації, установи).

Для окремих категорій слухачів виїзні заняття можуть проводитись у виді тривалого виробничого стажування на передових підприємствах або в спеціально визначених навчально-виробничих центрах. Організація такого стажування регламентується окремим положенням, яке затверджується ректором (директором) ВНЗ ППО.


^ 5.2.3. Самостійна робота.

Самостійна робота є основною формою навчальної роботи студента/слухача при заочній, заочно-дистанційній, дистанційній та очно-дистанційній формах навчання. Її зміст і обсяг визначаються програмами, навчальними та навчально-тематичним планами.
5.2.3.1. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, повинен становити не менше ніж 1/3 та не більше ніж 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни, а для слухача – не менше 1/2 загального обсягу підвищення кваліфікації.
5.2.3.2. Основними видами самостійної роботи студента/слухача є: підготовка до аудиторних занять (лекції, практичні заняття тощо), контрольних заходів (залік, іспит тощо) та виконання індивідуальних завдань (курсові проекти, дипломні та випускні роботи тощо).

5.2.3.3. Основними методами самостійної роботи студента/слухача є робота з: першоджерелами; підручниками, посібниками, монографіями, науковими статтями, методичними матеріалами та ін. як у паперовому, так і в електронному вигляді.

Пошук в Інтернеті необхідної інформації, її аналіз із використанням – найважливіша форма самостійної роботи студента/слухача.

5.2.3.4. Індивідуальні завдання – особливий вид завдань на самостійну роботу студентів/слухачів. Реалізуються в формах рефератів, розрахунково-графічних, курсових, дипломних и випускних робіт та ін.

5.2.3.5. Курсові роботи (проекти) виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування для виконання комплексного фахового завдання.

Тематика курсових робіт (проектів) повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху.

Тематика курсових робіт (проектів) затверджується на засіданні відповідної кафедри. Студентам надається право вибору теми курсової роботи, а також можливість запропонувати власну тему Керівництво курсовими роботами (проектами) здійснюється найбільш кваліфікованими викладачами.

Захист курсової роботи (проекту) здійснюється у присутності комісії, що складається з трьох викладачів кафедри за обов'язкової участі керівника курсової роботи (проекту). Склад комісії визначається рішенням кафедри.

Результати захисту курсової роботи (проекту) оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»).. Курсові роботи (проекти) зберігаються на кафедрі упродовж одного року, потім списуються в установленому порядку.

5.2.3.6. Дипломні роботи (проекти) виконуються на завершальному етапі навчання студентів за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем і передбачають:

систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування к під час виконання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;

розвиток навичок самостійної дослідницької роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою дипломної роботи (проекту).

Теми дипломних робіт (проектів) визначаються випускаючими кафедрами. Студенту надається право обрати тему дипломної роботи (проекту), визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розроблення. Тематика обраних студентам дипломних робіт (проектів) та їх керівники затверджуються наказом ректора (директора) ВНЗ ППО за поданням завідувача випускаючої кафедри, погодженим з деканом факультету (директором інституту).

Керівниками дипломних робіт (проектів) призначаються професори і доценти ВНЗ ППО, а також висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Вимоги до змісту дипломних робіт за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, порядок їх оформлення й захисту визначається окремим положенням, яке затверджується ректором за рекомендацією вченої ради ВНЗ ППО.

Захищені дипломні роботи (проекти) зберігаються в бібліотеці ВНЗ ППО протягом п'яти років, потім списуються в установленому порядку.

5.2.3.7. Випускна робота – основний вид індивідуального завдання слухача на самостійну роботу при підвищенні кваліфікації за будь-якою формою навчання: очна, заочна, дистанційна, очно-дистанційна тощо.

Рівень і якість випускної роботи є одним із основних показників успішності підвищення кваліфікації слухачів.

Вид випускної роботи для кожної категорії слухачів (проект, дослідження, творча робота тощо) визначає провідна кафедра.

Вимоги до структури, змісту, рівня, порядок виконання та оформлення випускної роботи визначаються окремим положенням, яке затверджується ректором (директором) ВНЗ ППО.

Перелік тем випускних робіт розробляються відповідними кафедрами відповідно до діючих навчально-тематичних планів.

Слухач може самостійно обрати тему випускної роботи за погодженням з науковим керівником та куратором-тьютором.

Керівництво написанням випускної роботи здійснює науковий керівник, який призначається розпорядженням директора інституту за поданням завідувача провідної кафедри. За одним науковим керівником закріплюється не більше ніж 8 слухачів окремої начальної групи.

Тема випускної роботи і науковий керівник зазначаються в індивідуальному плані підвищення кваліфікації слухача.


^ ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА.

5.2.4. Практична підготовка – обов’язкова форма організації навчання при підготовці, перепідготовці студентів, підвищенні кваліфікації слухачів.

Залежно від спеціальності та рівня освітньо-професійної програми підготовки, перепідготовки практика може бути навчальною, технологічною.

5.2.4.1. Залежно від спеціальності та рівня освітньо-професійної програми підготовки практика може бути навчальною, технологічною, науково-дослідною, переддипломною та ін.

Практика студентів здійснюється на провідних підприємствах, в установах та організаціях в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача ВНЗ ППО та спеціаліста з даного фаху.

Перелік усіх видів практик для кожної спеціальності, їх форми, тривалість та терміни проведення визначаються навчальними планами.

Зміст і послідовність практики визначається програмою, яка розробляється відповідною кафедрою згідно з навчальним планом і затверджується ректором (директором) ВНЗ ППО за рекомендацією вченої ради факультету (інституту).

Організація практичної підготовки регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 08.04.1993 р. № 93.

Терміни і витрати часу на керівництво практикою, кількість студентів у групах і підгрупах, а також інші організаційні питання практики встановлюються окремим положенням про організацію практичної підготовки студентів ВНЗ ППО, яке затверджується ректором (директором) за рекомендацією вченої ради.

5.2.4.2. Практична підготовка слухачів в процесі підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою навчання проводиться на очних і дистанційних етапах з метою отримання ними навиків і вмінь професійної та дослідної роботи.

На очних етапах – на практичних, семінарських та ін.. заняттях, на дистанційному – шляхом проходження індивідуальної практики.

5.2.4.3. Індивідуальна навчальна практика слухача – основний вид його практичної підготовки при підвищенні кваліфікації за дистанційною, очно-дистанційною формах навчання.

Залежно від категорії слухачів може бути: управлінською, методичною, науково-дослідною тощо.

Теми, вид, об’єкт індивідуальної практики слухач обирає самостійно, узгоджує з куратором-тьютором та фіксує в особистому індивідуальному плані підвищення кваліфікації.

За результатами проходження індивідуальної практики слухач складає звіт за встановленою формою.

^ 5.2.5. Контрольні заходи.

Контрольні заходи – найважливіша форма організації навчального процесу. Його основою є педагогічний контроль (далі – контроль), сутність якого полягає в отриманні інформації щодо результатів навчальної діяльності студентів/слухачів. Відрізняють рівні, види та методи контролю.

Рівні контролю визначаються особою (структурою), що його проводить,. У вищій школі можуть бути: самоконтроль; викладач, кафедра, деканат, ректорат, інспекція.

Методи контролю встан