Реферат: Предмет споу, та його місто серед інших юридичних наук

1. Предмет СПОУ, та його місто серед інших юридичних наук.

Правоохоронна функція держави є однією з основних.

Предметом курсу – є система знань про підвалини, напрями і завдання держ. органів і служб з діяльності правоохор. та захисту, взаємодіі між ними та з державними органами різних гілок влади.

Метод цієї дисципліни – є метод узагальнення, синтез (з»єднання розрізнення частин).

Співвідношення СПОУ з інш. юридичними дисциплинами:

- Теорія Держави і права дає визначення механізму держави, державного органу та йогоознак, дає поняття правоохорона, право захист, законність, визначає що таке право в загалі

- Історія дає взаємозв`язок в часі

- Конституц. право – в Конституції визначаються основні засади роботи прокуратури (7р.), правосуддя (8р.), конституційного суду (12р.), та інш. поняття.

- Адміністративне право – одне із завдань АП – організація і функціонування держ. органів (наприклад, СБУ – боротьба зі злочинністю, МЗСТорг – зовнішні зв`язки і торгівля). Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції як одного з напрямів державного управління, оскільки будь-яка державна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядкування та організації.

- Кримінальний процес – визначає порядок впровадження у справах про злочин. Кримінальне право - виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них, вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію.

- Цивільний та господарський процес – визначають порядок розгляду цивільних та господарських справ. Викладено порядок судочинства в цивільних справах.


2. Поняття, ознаки та завдання правоохоронної діял-ті (ПОД). Правоохоронні органи України (ПООУ).

ПОД за своїм характером є багатопланова.

Основні напрямки ПОД:

1.Конституційний контроль здійснюється Конституційним судом України,

Головне завдання - усунення порушень приписів конституції.

2.Правосуддя здійснюється судами загальної юрисдикції, полягає у розгляді цивільних, кримінальних, господарських справ.

3.Організаційне забезпечення діяльності судів, тобто створення нормальних умов для їх функціонування.

4. Діяльність з виявлення, розслідування та запобігання злочину.

5. Діяльність з захисту держ. безпеки, держ. кордону та охорони правопорядку.

Для ПОД характерна певна низка ознак.

Ознаки ПОД:

- здійснення діяльності за допомогою юр. заходів впливу (органи наділені правом здійснювати примус);

-юр. заходи впливу повинні точно відповідати приписам закону(напр., види амін. стягнень – є конфлікт грошей, випр. роботи, арешти і т.д. інші засоби не можуть бути застосовані тільки ті що є в переліку).

-ПОД реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням певних процедур;

-ПОД здійснюється спеціально уповноваженими органами.

ПОД – це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права, спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в точній відповідності із законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку.

Деякими авторами виділяється:

- спеціальна ПОД – це діяльність спеціальних підрозділів (оперативних) в інтересах суспільства і держави з метою забезпечення кримінального судочинства з підстав та у межах визначених національним судочинством;

- судова діяльність, яка полягає у розгляді та вирішенні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушеного права, застосуванні заходів правового впливу, у тому числі санкцій, шляхом розгляду судових справ, аналізу судової статистики та узагальнення судової практики, а також у наданні правової допомоги відповідно до міжнародних договорів;

специфіка судової діяльності полягає в тому, що судовому владарюванню притаманні такі ознаки державної влади, як:

юрисдикційність (сукупність правомочностей суб`єктів цієї діяльності з розгляду та вирішенні спірних питань з захисту права, відновлення порушеного права та ін)

публічність (відкритість, політична або партійна незаангажованість)

субординаційність (суди утворюють єдину систему із трьох судових інстанцій – судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанції).

- правозахисна діяльність, яка полягає в наданні правової допомоги юр.особам, громадянам, особам без громадянства, іноземцям.

ПООУ – це такі державні органи, основними завданнями яких є охорона права, це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних оганів» від 23.12.3р. дає перелік ПООУ (ст.. 2): органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у ЗС України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи ДПС, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.


3. Правове забезпечення діяльності правоохоронних органів України.

Юрисдикцію ПООУ становлять взаємопов`язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушеня права, виявлення або розслідування злочинів.

Можна виділити групи актів (законодавчих та нормативно-правових), які здійснюють ПОД:

І. Акти загального характеру

– конституція

- міжнародні договори (наприклад, загальна декларація прав людини 1948р., угода про правову допомогу і співробітництво між генеральними прокуратурами Литви і України інше)

ІІ. Акти, які регулюють діяльність судової влади:

ЗУ „Про судоустрій”07.02.02

ЗУ „Про КСУ” 16.10.96

ЗУ „Про статус суддів”15.12.92

ЗУ „Про вищу раду юстиції”15.01.98

Указ Президента України „Про апеляційний суд України, касаційний суд України та вищий адміністративний суд України” 01.10.02

- Указ Президента України „Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України” 05.01.04

ІІІ. Нормативно-правовий акти, які регулюють діяльність прокуратури:

ЗУ „Про прокуратуру” 05.11.91

ЗУ „Про вищу раду юстиції”15.01.98

ЗУ „Про боротьбу з корупцією” 05.10.95

Процесуальні кодекси (цивільний, господарським, кримінальний), - накази.

ІV. Нормативні акти про організацію, виявлення і розслідування злочинів:

ЗУ „Про прокуратуру” 05.11.91

ЗУ „Про міліцію”20.12.90

ЗУ „Про СБУ” 25.03.92

ЗУ „Про оперативно-розшукову діяльність” 18.02.92

ЗУ ”Про державну податкову службу в Україні” 04.12.90

Укази Президента України (наприклад, «Про затвердження положення про МВС України»)

V. Нормативні акти, які регулюють діяльність органів юстиції.

- Положення про міністерство юстиції

- ЗУ „Про державну виконавчу службу” 24.03.98

- ЗУ „Про виконавче провадження” 21.10.04 - інші.

Сутність судової влади.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до Конституції України судові органи виконують свою функцію незалежно від поділу влади, у встановлених Конституцією межах і згідно із законами України.

^ Судова влада – це незалежна влада яка охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя і здійснюється спеціально створеними для цього державними органами, а саме судами, які займають особливе місце в державному апараті.

^ Єдине джерело влади в Україні – народ.

Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади і являє собою сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально уповноважених органів – судів.

Атрибутами судової влади є широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів як особливих органів державної влади; це й власне виконання владних суддівських повноважень.

В незалежній Україні судова влада як складова державної влади почала формуватися із прийняттям таких актів політичного характеру, як Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України.

Поняття судової влади містить 2 основні компоненти: по-перше, ця влада може реалізовуватися тільки спеціально уповноваженими органами; по-друге, ці органи мають бути наділені притаманними тільки їм повноваженнями.

Повноваження судової влади:

Конституційний контроль;

Здійснення правосуддя;

Контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів та посадових осіб;

Участь у формуванні судів;

Формування органів суддівського самоврядування;

Роз’яснення судами загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

Здійснення роз`яснень з питань судової практики;

Утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судова влада реалізується у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Суд приймає остаточне рішення. Оскаржити можна тільки в тих випадках зазначених законом.



Поняття та ознаки правосуддя.

Це питання регулюється ЗУ „Про судоустрій” 07.02.02

Суд здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (2 ст. цього закону).

Правосуддя можна визначити, як вид державної діяльності пов’язаний із вирішенням соціальних конфліктів в основі яких лежить спір про право, шляхом розгляду на судових засіданнях цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших справ з додержанням встановленої законом процесуальної форми.

Правосуддя характеризується рядом ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

^ Ознаки правосуддя:

воно здійснюється виключно судами ( Конституція України)

розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

рішення суду є обов`язковими до виконання на всій території України, за невиконання рішень – відповідальність;

воно здійснюється шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших справ

правосуддя здійснюється на підставі закону і в точній відповідальності з ним

воно здійснюється у певному процесуальному порядку

застосування державного примусу.

Суди забезпечують захист і відновлення порушених прав громадян і юридичних осіб. Цивільне судочинство дедалі більш реально наповнюється новим змістом – захистом найважливіших прав людини.


Принципи правосуддя.

Принципи правосуддя – це основні ідеї на яких будується і організація, і функціонування судової влади (закріплені в ст.129 КУ „Основні засади судочинства”).

Принципи правосуддя:

Законність є загально правовим принципом, що діє в усіх галузях держ. та суспільного життя, він означає, що вся діяльність судів здійснюється відповідно до норм чинного національного права;

^ Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом - полягає в тому, що в судочинстві всі суб’єкти, які займають однакове процесуальне становище, користуються одними й тими ж правами. Рівність усіх перед законом припускає, що в процесі провадження кримінальної справи повинна бути забезпечена рівність у застосуванні кримінального закону.

^ Забезпечення доведеності вини випливає з презумпції невинуватості, формулювання якої міститься в ст. 62 Конституції, обов`язок доводити вину лягає на державу. Ця презумпція виражає не особисту думку слідчого, судді, а об’єктивне правове становище. Обставини справи мають бути досліджені повністю, всебічно, об’єктивно.

^ Змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та доведенні перед судом їхньої переконливості, кожна сторона має рівне право наводити докази ін. Цей принцип припускає: розподіл функцій обвинувачення й захисту та відокремлення цих функцій від правосуддя; наділення обвинувача й захисника рівними процесуальними правами під час здійснення ними своїх функцій; активне і керівне становище суду в процесі.

^ Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Констиціювання цього принципу є практичне покладання функції обвинувачення на прокурора. Державний обвинувач бере активну участь у дослідженні доказів, висловлює суду свої міркування про застосування кримінального закону та міри покарання щодо підсудного або обґрунтовує свою відмову від обвинувачення. Цей принцип дублюється у КУ і у ЗУ „Про прокуратуру”.

^ Забезпечення обвинуваченого правом на захист означає, що на органи (посадові особи) – слідчого, прокурора, дізнавала, суд – покладено обов’язок реалізувати право обвинуваченого на захист.

^ Гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами полягає в тому, що розгляд справ в усіх судах відбувається відкрито, крім випадків передбачених законом. На підставі закону суд може прийняти рішення про закрите судове засідання.

^ Забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Сторони мають право на перегляд судового рішення вищим судом у порядку апеляційного й касаційного провадження.

^ Обов’язковість рішень суду означає, що ті ухвали, які набрали чинності, а також передбачені законом судові розпорядження, вимоги, доручення та інші акти органів судової влади є остаточними й обов’язковими для всіх без винятку органів держ. влади, підприємств, посадових осіб, громадян та їхніх об’єднань (мт. 129 КУ)

Мова судочинства

Незмінність судів

Колегіальний розгляд справ

інше



7. Поняття статусу суддів. Вимоги до суддів, що висуваються до кандидатів на пост суддів

Правосуддя здійснюють професійні судді та народні засідателі і присяжні.

^ Статус суддів – правове положення суддів, яке закріплене сукупністю правових норм, що зазначають порядок обрання (призначення), їх повноваження, гарантії діяльності і відповідальність.

Судді - (ст. 1 ЗУ „Про статус суддів”) –це носії судової влади України, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади; - вони є посадовими особами судової влади, які відповідно КУ наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в КСУ та судаз загальної юрисдикції.

Виділяється така ознака як Професійність – відповідний рівень освіти, досвід роботи, здатність логічно мислити, розуміти взаємозв’язок фактів і вільно орієнтуватися в умовах судового дослідження обставин справи.

^ Вимоги до суддів (ст. 59 ЗУ „Про судоустрій”): Професійні судді

– це громадяни, які відповідно до КУ призначені чи обрани суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів

- на посаду можуть бути рекомендовані кваліфікаційною комісією суддів, громадяни, не молодше, мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше 3 років, володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років (з них 3 - на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш 7років ( з них 5- на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

Суддею ВСУ може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш 10 років ( з них 7- на посаді судді), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

Суддею КСУ може бути громадянин України, який досяг на день обрання 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш 10 років ( в юр галузі), володіють державною мовою, проживають в Україні не менше 10 років.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого Суду є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

СТ 5 ЗУ „Про статус суддів” – суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацьк ої та творчої.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Якщо особа відповідає вимогам, то вона може бути рекомендована на посаду судді. Це вирішує кваліфікаційна комісія ( вона дає рекомендацію та справу).


8. Гарантіїї незалежності та недоторканності суддів

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються КУ і ЗУ (КУ ст.126):

- вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється;

- Суддя не може бути без згоди ВРУзатриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом (ст.. 377-379 КК передбачують відповідальність за погрозу, посягання на життя судді, ст..379 КК – за втручання у діяльність судових органів, ст. 382 КК – за невиконання судового рішення, ст. 185-3 КУАП – за прояв неповаги до суду, ст. 186-6 КУАП – за невжиття заходів щодо окремої постанови чи ухвали суду...);

-Судді обіймають посади безстроково,крім суддів КСУ та суддів, які призначаються на посаду вперше.

-Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Гарантії незалежності (ст. 11 ЗУ „Про статус суддів”):

-закріплена незалежність суддів

-забороняється будь-яке втручання в діяльність суддів

-незалежність забезпечується встановленим ЗУ порядком їх обрання(призначення), зупинення їх повноважень, звільнення з посади

-особливий порядок присвоєння військзавань суддям військових судів (присвоює ПрУ за поданням ВСУ).

-передбачена законом процедура здійснення правосуддя

-таємниця прийняття судового рішення гарантується законом і порушення переслідується

-заборона ( під загрозою) відповідальності втручатися у здійснення правосуддя

-відповідальність за неповагу до суду до судді

-право на відставку

-недоторканість

-створення необхідних орг-технічних та інф умов для діяльності суддів

- матеріальне і соц-побутове забезпечення суддів

-особливий порядок фінансування ( в Держбюджеті є окрема стаття видатків)

-наявність органів суддівського самоврядування

-незмінюваність суддів.

Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї.


9. Порядок обрання (призначення) судді на посаду. Звільнення судді з посади.

Обрання (призначення) суддів (ст. 9, ЗУ 2про статус суддів”):

1. Судді КСУ призначаються ПрУ, ВРУ та з'їздом суддів

2. Судді судів загальної юрисдикції обираються ВРУ безстроково. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду судді строком на п'ять років ПрУ.

-Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Пру за подання Вищої ради юстиції.

-після 5 років суддя пише заяву ( лише при задоволенні усіх вимог, а саме рекомендація каліф комісії + за поданням голови ВСУ або вищого спец суду) – призначається довічно.

^ Припинення повноважень судді (ст. 15 ЗУ „Про статус суддів”)

1. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, в строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.

Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду, органу, який призначив або обрав суддю. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.


10. Дисциплінарна відповідальність суддів судді

Підстави дисциплінарної відповідальності суддів (ст. 31):

- Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення: законодавства при розгляді судових справ; вимог до судді; обов'язків судді.

-Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.

^ Дисциплінарне провадження – процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо статусу, посадових обов’язків чи присяги.

^ Види дисциплінарних стягнень (ст. 32):

1. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

догана;

пониження кваліфікаційного класу.

2. За кожне з порушень, вказаних у ст.31 ЗУ, накладається лише 1 дисциплінарне стягнення.

3. За наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.

Порушення дисциплінарного провадження (ст. 33):

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.

^ Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути (ст. 34):

- подання МінюстаУ та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

-подання голови відповідного суду, посадових осіб держорганів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування;

- повідомлення в ЗМІ.

2. Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про наявність підстав, передбачених статтею 31 ЗУ, а також анонімні заяви та повідомлення.

^ Розгляд дисциплінарної справи (ст. 35):

1. Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді проводять їх перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії

2. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає рішення.

3. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членівкомісії.

4. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні та особою, що вела цей протокол.

5. Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії.

Строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення (ст. 36):

1. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не рахуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці.

2. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку.

3. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, - за поданням голови вищестоящого суду.

^ Особи, що мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів:

-Голова ВСУ (або Вищого спецсуду)

-Міністр юстиції

-Голова відповідної ради суддів

-Члени Ради суддів України

-Уповноважений з прав людини

-депутати ВРУ.

Проваждення:

кваліфікаційні комісії суддів щодо суддів місцевих судів

Вища кваліфікаційна комісія щодо суддів Апеляційного суду України

Вища рада юстиції щодо суддів Вищих спецсудів і Верховного суду України.


11. Матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів

Державний захист суддів та їх сімей (ст. 42):

1. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява.

2. Вчинені у зв'язку з службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із законодавством. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами внутрішніх справ.

^ Матеріальне і побутове забезпечення суддів(ст. 43)

1. Заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

2. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови ВСУ і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

3. Грошове утримання судді військсуду складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.

4. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах:

при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуанням доплати за кваліфікаційні класи.

5. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

6. Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

7. Не пізніш як через шість місяців після обрання судя КСУ, ВСУ або вищого спецсуду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку КМУ, а суддя іншого суду – відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду. Судді військсудів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України.

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло,

визначається Кабінетом Міністрів України

8. Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України. Суддя також має право на позачергове влаштування дітей у дошкільні заклади і позачергове встановлення квартирного телефону, безплатне користування на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею за рахунок державного бюджету.

9. Судді мають право на придбання на пільгових умовах жилих приміщень комунального фонду та приміщень, наданих їм в користування в порядку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, із знижкою на 50 відсотків їх вартості та на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво з погашенням наданої позики за рахунок відповідних бюджетів за умови тривалості роботи на посаді судді не менше десяти років. Суддям надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігаються за ними і після виходу у відставку.

10. Під час службового відрядження судді користуються правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергового придбання проїзних документів.

11. Суддям, а також суддям, які перебувають у відставці, органом, що їх обирав, видаються посвідчення, зразки яких встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посвідчення судді дає право безперешкодного входу у приміщення державних органів влади і управління, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій.

12. При здійсненні правосуддя суддя повинен бути в мантії, опис і зразки якої затверджуються КМУ.

13. Суддя і члени його сім'ї мають право на безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї судді обслуговуються в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування. Ці права зберігаються за ними і після виходу судді у відставку або на пенсію.

^ Соціальний захист суддів (ст. 45):

1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

2. У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою. За сім'єю загиблого зберігається право на отримання і Подання


1. ^ Визнання нормативнивних аків неконституційними

КСУ -приймає рішенння

Суб’єкти звернення:

1)ВР ( мін.45 нардепів) 4)ВР АРК 2)Президент Укр. 5)ВСУ 3)Уповноважений ВР з прав людини

2 .Визначення конституційності міжнар договорів

КСУ дає висновки

Суб’єкти звернення:

Президент У 2) КМУ

3. Констит-ть процедури імпічменту

КСУ дає висновок

Суб’єкти звернення: ВР


4. Офіц тлумачення КУ і ЗУ

КСУ надає висновок

Суб’єкти:

1)Президент У 4) ВСУ 7) інші органи держвлади та

2)Кабмін 5) ВРАРК місц самоврядування

3) ВР ( не менше 45 нардепів) 6) Уповноважений ВР з прав людини


Звернення



З питань офіційного тлумачення КУ і ЗУ з метою реалізації чи захисту прав і свобод людини і громадянина, прав та інтересів юр осіб

КСУ виносить висновки

Суб’єкти звернення:

1)Громадяни У

2)Іноземці

3)Особи без громадянства

4)Юр особи


16. Склад та порядок формування КСУ. Особливості статусу судді КСУ.

Вимоги до суддів (ЗУ „Про КСУ” ст. 16):

1. - громадянин України

- вік 40 років ( на день призначення)

- вища юр освіта

- стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше 10 років

- проживання в Україні не менше останніх 20 р.

- володіння держмовою

2. Не можуть:

- належати до політ партій, профспілок,

- мати представницький мандат

- брати участь у будь-якій політичній діяльності

- обіймати будь-які інші оплачувані посади, або виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (вимоги щодо несумісності)

КСУ складається з 18 суддів, 6 з яких призначаються ВР, 6-Президентом, 6-з’їздом суддів – термін повноважень 9 років ( без права переобрання).

Порядок призначення:

Президент коли обирає когось на посаду, повинен провести консультації з прем’єром і міністром юстиції. Призначення проводиться Указом Президента про призначення особи су