Реферат: Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка


А.С.Романюк


Політичні доктрини ХХ століття


Програма курсу


Львів

2009


Курс «Політична думка в ХХ ст.» – логічне продовження попередніх двох курсів, присвячених аналізу політичної думки від стародавніх часів і до кінця ХІХ ст. Загалом розвиток політичної думки характеризується тяглістю і наступністю, коли досить часто неможливо зробити чітку хронологічну градацію щодо конкретної доктрини, концепції тощо. Практично кожна політична доктрина пов’язана численними логічними, змістовними та іншими зв’язками зі своїми теоретичними попередниками. Тому виокремлення в самостійний курс політичних доктрин лише ХХ століття досить умовне, оскільки ми постійно звертаємося до концептуальних предтеч. Політичні доктрини, які набули активного розвитку у минулому столітті, не припинили свого існування з початком нового століття/тисячоліття, а продовжують свій розвиток. Отже, зазначений курс має багато особливостей.

По-перше, наприкінці ХІХ ст. спочатку в Колумбійському університеті (США), а потім і в більшості розвинених країн того часу, остаточно оформилась політична наука як самостійна наукова та навчальна дисципліна. Саме з цього моменту вона почала розвиватися не лише в контексті загальних суспільних концепцій або теоретичних конструкцій того, або іншого автора, а вже як від сепарованого щодо інших дисциплін, самостійного наукового напряму. Історія політичної думки як самостійний підрозділ політичної науки виокремилась наприкінці ХІХ ст. Внаслідок цього розвиток політичної думки почав розглядатись не лише самостійно, а й у контексті багатоманітних форм політичної практики.

По-друге, особливістю в розвитку політичної думки в ХХ ст. є її доктринальний характер, коли певний напрям розвивали вже не тільки окремі мислителі, а групи науковців, які дотримувались спільних методологічних засад, або користувалися подібними методиками вивчення політичного життя. Доктринальний характер політичної думки почав формуватись вже наприкінці ХІХ ст., але повністю оформився лише протягом минулого століття.

По-третє, остаточне оформлення масового типу політичних партій наприкінці ХІХ ст. суттєво вплинуло на розвиток політичних доктрин. Це пов’язано зі значимістю для політичної партії феномену ідеології. Оскільки політичні партії є найголовнішими акторами політичного життя, тому вони активно залучають теоретичні конструкції спрямовані на усвідомлення політичних процесів та явищ політичного життя для обґрунтування власних політичних дій або своєї майбутньої діяльності. Тому розвиток політичних доктрин протягом минулого століття відбувався і продовжує відбуватися у нерозривному зв’язку з практичною діяльністю політичних партій.

По-четверте, проаналізовані в курсі політичні доктрини ми не можемо розглядати як остаточно завершену, стійку конструкцію. Навпаки, вони постійно розвиваються, перманентно оновлюються, змінюються. Головним чинником, який детермінує цей розвиток, є політична практика, яке не лише верифікує теоретичні концепти, а й безпосередньо висуває перед науковцями нові завдання.

По-п’яте, усі без винятку політичні доктрини ХХ ст. набули інтернаціонального характеру, навіть якщо на початку виникли в межах певної окремої країни. До цього варто додати ще одну, на наш погляд, досить важливу особливість – після Другої світової війни політична наука і відповідно – політична думка/політичні доктрини вийшли за межі Західної Європи і Північної Америки, або за кордони найбільш розвинених економічно та демократичних країн світу. Сьогодні політичні доктрини, хоча і в різній мірі, але наявні/виявляються глобально в різних куточках світу.

Незважаючи на зазначені особливості, навчальний курс «Політичні доктрини ХХ ст.» має вагоме значення – неможливість адекватно проводити політичну практичну діяльність та розуміти її не опираючись на теоретичний і практичний політичний досвід сьогодення, не усвідомлюючи особливостей його еволюції та чинників впливу.


^ Тематичний план лекційного курсу


Номер

теми

Назва теми

Кількість годин

1

Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

4

2

Політичні доктрини лібералізму

4

3

Політичні доктрини консерватизму

4

4

Політичні доктрини націоналізму

4

5

Конфесійні суспільно-політичні доктрини

4

6

Політична доктрина фашизму та націонал-соціалізму

4

7

Політичні доктрини комунізму

4

8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм

4

9

Політичні доктрини популізму

4

10

Політичні доктрини фемінізму

4

11

Політичні доктрини екологізму

2




Разом

42



^ Тематика семінарських занять


Номер

теми

Назва теми

Кількість годин

1

Алгоритм розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

2

2

Політичні доктрини лібералізму

2

3

Політичні доктрини лібералізму

2

4

Політичні доктрини консерватизму

2

5

Політичні доктрини фашизму

2

6

Політичні доктрини націонал-соціалізму

2

7

Політичні доктрини націоналізму

2

8

Політичні доктрини соціал-демократії

2

9

Політичні доктрини комунізму

2

10

Релігійні суспільно-політичні доктрини

2

11

Політичні доктрини фемінізму

2

12

Радикальні політичні доктрини

2




Разом

24



^ Тема 1


Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин

у ХХ ст.


Основні підходи щодо класифікації політичних доктрин. Ліво-праве позиціонування політичних доктрин. Д.Істон про чотири етапи в розвитку політичної науки у ХХ ст.: формальний (правовий), традиційний або добіхевіоралістичний, біхевіоралістичний та постбіхевіоралістичний.

Особливості формального, або правового етапу: вимоги опису діючих правових норм, визначення рівнів компетенції окремих політичних інститутів та наявність корекції між вимогами норм і політичною поведінкою. Становлення традиційного етапу, фокусування не лише на формальних інститутах, але і на неформальних. Формування напряму інституціоналізму (старого інституціоналізму). Увага до методів дослідження, роль Чиказької школи.

Зародження «біхевіоризму» в психології та особливості «біхевіоралізму» в політичній науці. Головні твердження біхевіоралізму, критерії щодо оцінки теорії. Значення емпіричних досліджень. Проблема фальсифікації в біхевіоралізмі. Чинники, які сприяли активному поширенню біхевіоралізму на початку 50-х років.

Структурний функціоналізм – аналіз структури суспільства та функцій основних його елементів. Конструкція політики як цілісної системи. Д.Істон про матрицю політичної системи. Подальший розвиток системного підходу в працях Г.Алмонда, Д.Пауелла. Залучення до політичного аналізу країн поза Європою та Північною Америкою. Теорія «модернізації» і проблема моделі переходу від «традиційного» суспільства до «сучасного».

Причини виникнення постбіхевіорального етапу в розвитку політичної науки, його особливість та головні характеристики. Е.Доунс та теорія «раціонального вибору». Проблема вибору та раціональної дії для егоїстичного індивіда. Категорія «áктора» і її особливість щодо категорії «суб’єкт». Сутність конструкції «рівновага стратегій». Теорія «неможливості Ерроу» щодо прийняття групових рішень за умов врахування індивідуальних інтересів/переваг. К.Ерроу про умови щодо суспільних рішень, які передбачають врахування переваг громадян. Значення принципу «медіанного виборця» щодо систем прямої та представницької демократії. Проблема стратегічного голосування виборця. Теорія ігор як методика аналізу рішень під час конфліктних ситуацій. Особливість моделей ігор з нульовою та ненульовою сумою. Аналіз кооперативної та некооперативної поведінки за допомогою ігрових моделей: «дилема в’язня», «дилема курчати».

Фомування постмодернізму в політичній науці. Р.Інглхарт про систему постматеріальних цінностей, зміну системи цінностей. Умови формування неоінституціоналізму, його особливість щодо «старого інституціоналізму». Розширене трактування поняття політичний інститут. Головні індикатори нового інституціоналізму. Г.Петерс про основні напрями сучасного інституціоналізму.


^ Тема 2

Політичні доктрини лібералізму

Основні етапи розвитку доктрин лібералізму, особливості періодизації, етапи розвитку у ХХ ст. Універсальні характеристики властиві лібералізму: індивід, свобода, раціональність, справедливість, толерантність та плюралізм, конституціоналізм і демократія.

Формування соціального лібералізму наприкінці ХІХ ст. Чинники, які сприяли його розвитку у першій половині ХХ ст. Соціальні програми уряду Г.Г.Асквіта у Великобританії. Д.Кейнс – головний теоретик державного інтервенціоналізму як теоретичної підстави соціального лібералізму. Програма «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта. Кейнсіанізм/соціальний лібералізм як головна парадигма економічного зростання 50- 60-х років. Додаткові чинники актуалізації активної соціальної політики у післявоєнний час. Головні ознаки держави загального добробуту. Внесок Д.К.Гелбрейта в розвиток соціального лібералізму.

Колоквіум У.Ліпмана як початок концептуального оформлення неолібералізму. Ліберальний реалізм. Австрійська школа – Л.фон Мізес та Ф.фон Хайек. Розгляд проблем суспільної справедливості, економічної свободи та права в забезпеченні можливостей розвитку кожного індивіда. Чиказька школа та М.Фрідман про дихотомію координування людської діяльності. Оцінка ролі вільного ринку як універсального суспільного регулятора. Школа суспільного вибору й економічна теорія політики. Внесок Д.Буханена в розвиток концепції суспільного вибору. Сутність поняття «лібертаризм». Поміркований і радикальний варіанти лібертаризму. Доробок Р.Нозіка та М.Ротбарда.

Конструкція «кінця історії» Ф.Фукуями. Вплив проблем глобалізації на концептуальні положення лібералізму. Нова система викликів для лібералізму на початку ХХІ ст.


^ Тема 3

Політичні доктрини консерватизму


Формування традиціоналізму та консерватизму у ХІХ ст. Головні концептуальні положення: традиціоналізм, право та порядок, органіцизм, ієрархія і влада та власність. Взаємозв’язок консерватизму та релігії/церкви.

Особливість консерватизму першої половини ХХ ст. Позиція «старих консерваторів»/»вільгельменістів» у Німеччині. Сутність «оновлювального» консерватизму, роль О.Шпенглера. Концепція «консервативної революції» або «третього шляху». Розвиток засад консерватизму Р.Геноном та Ю.Еволою. Г.Самнер і розвиток положень соціального дарвінізму. Е.Карнега й апологетика багатства.

Два підходи до визначення параметрів неоконсерватизму. Особливість лібертаризму в межах консерватизму. Практична діяльність М.Тетчер та Р.Рейгана. Патерналістський напрям консерватизму, його різновиди – торизм та голлізм. Особливість консерватизму християнських демократів.

Причини формування радикального консерватизму в умовах «холодної війни». Діяльність Д.Р.МакКарті та об’єднання «Джона Берча». Причини формування та сутнісні характеристики руху нових правих у США. Доробок І.Крістола. Особливості руху нових правих у Європі. А.де Бенуа і розвиток радикального неоконсерватизму. Соціальна основа руху нових правих у Європі. Основні напрями трансформації консерватизму на початку ХХІ ст.


^ Тема 4

Політичні доктрини націоналізму


Сутність поняття націоналізм та еволюція підходів у ХІХ та ХХ ст. Основні етапи розвитку доктрин націоналізму у минулому столітті. Головні концептуальні положення: народ/нація, самовизначення та національна ідентичність. Поняття культурної/етнічної та політичної нації.

Внесок М.Барреса та Ш.Морраса в розвиток доктрин націоналізму. Значення «Чотирнадцяти пунктів» В.Вільсона. Причини й умови формування націоналізму єврейського народу – сіонізму. Творчий доробок Т.Герцля. Перший Сіоністський конгрес, його програма і наступні програми сіонізму. Взаємовідносини політики та релігії в державі Ізраїль.

Особливість афроамериканського націоналізму. М.Р.Деламі та М.Гарві як засновники негритянського націоналізму. Подальший розвиток негритянського націоналізму С.Бріггсом. Програма діяльності організації «Чорні пантери». Вплив творчого доробку Малкольма Літтла (Малкольм Х) на розвиток національної самосвідомості афроамериканців у США. М.Л.Кінг і боротьба проти расової сегрегації ненасильницькими засобами.

Умови формування антиколоніального націоналізму. Внесок Р.Тагора та М.К.Ганді в розвиток індійського націоналізму. Вплив Дю Бойса на формування засад панафриканізму. С.Сенгор і становлення концепції негритюду. Ф.Фанон щодо радикальних методів боротьби за незалежність та утвердження національної самобутності африканських народів. Особливості націоналізму колишніх колоніальних країн.

Характерні ознаки націоналізму етнічних груп після Другої світової війни. Можливості та проблеми реалізації права на самовизначення щодо етнічних груп.


^ Тема 5

Конфесійні суспільно-політичні доктрини


Трансформація відносин церкви та світської влади у ХІХ ст. Підстави формування суспільних і суспільно-політичних доктрин на рубежі ХІХ – ХХст.

Значення творчого доробку Папи Лева XIII та енцикліки «Rerum novarum» в становленні офіційної католицької соціальної доктрини. Папа Іван ХХІІІ і процес aggiornamento. Другий Ватиканський собор і його рішення. Внесок Папи Івана Павла ІІ в формування сучасної суспільно-політичної доктрини католицизму. Причини формування «теології визволення» в країнах Латинської Америки. Спроба Г.Гутьерреса поєднати постулати християнства та марксизму-леніннізму. Критика теології визволення офіційними інститутами католицької церкви.

Зміст поняття «іслам» та його особливість стосовно інших світових конфесій. Д. альАфгані та М.Абдо як засновники модерністського напряму ісламізму. Постать М.К.Ататтюрка і його вплив на розвиток світської моделі розвитку держав з ісламським населенням. Поширення модернізаційних процесів Г.А.Насером та шахом М.Р.Пехлеві.

Причини й умови формування ісламського фундаменталізму. Х. аль Банна і окреслення засад фундаменталізму. Організація «Брати мусульмани». Концепція ісламської революції та держави аятоли Р.М.Хомейні. Концептуальні засади програмних документів організації Джамаат аль-Джигад, руху Талібан, Хезболли та Аль-Каіди. Зв’язок ісламського фундаменталізму та тероризму.


^ Тема 6

Політичні доктрини фашизму та націонал-соціалізму


Особливість поняття «фашизм» та його інтерпретації. Чинники, які спричинили формування фашизму у міжвоєнний період. Головні спільні положення, які відтворюють сутність феномену фашизму: антираціоналізм, націоналізм, боротьба і війна, вождізм та елітаризм, соціалізм. Особливості властиві двом його головним складовим: італійському фашизму та німецькому націонал-соціалізму щодо оцінки ролі та місця держави, корпоративізму, ставлення до модернізації, расизму, традицій, щодо трактування терору як засобу суспільного контролю.

Постать Б.Муссоліні та його вчення про державу, народ. Питання імперії та активізму в італійському фашизмі. Д.Джентіле про тоталітарний характер фашизму, роль і місце вождя у фашизмі. Постать А.Гітлера, праця «Моя боротьба». Трактування ним держави, соціальної структури, історії. Фюрер принцип і його значення у структуризації держави і режиму. А.Розенберг і його «Міф ХХ століття». Вчення про «вищу расу», партію та вождя. Оцінка націонал-соціалізму на Нюрнберзькому процесі. Причини появи неонацизму, його концептуальні орієнтири.


^ Тема 7

Політичні доктрини комунізму


Особливості комунізму як революційного напряму марксизму. Історичні умови та чинники його формування. Основні етапи розвитку доктрин комунізму протягом ХХ ст. Спільні риси різних варіантів комунізму: керівна та спрямовуюча роль комуністичної партії, суспільна власність на засоби виробництва, домінація трудящих класів у суспільстві, планові засади організації та ведення економіки.

Ленінізм і марксизм. Вчення В.І.Леніна про капіталізм/імперіалізм, передумови соціалістичної революції, про пролетарську революцію, авангардну робітничу партію «нового» типу та етапи побудови комунізму. Його бачення перехідного етапу, диктатури пролетаріату та засад пролетарської демократії. Л.Троцький і концепція перманентної революції. Виникнення та значення ІІІ Комінтерну. «21 засада/вимога» ІІІ Комінтерну. Творчий доробок К.Лібкнехта та Р.Люксембург.

Й.Сталін про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, про головні напрями соціалістичного будівництва в СРСР. Зіставлення теорії і практики побудови соціалізму за часів Й.Сталіна. Оцінка капіталістичного суспільства та перспектив пролетарської революції А.Грамші. Критика догматизму в комуністичному русі та обґрунтування вимог зміни масової свідомості Д.Лукачем.

М.С.Хрущов і його доповідь на ХХ з’їзді КПРС. Оцінка ним сутності комунізму та шляхів його побудови. Суперечність процесів десталінізації в СРСР та соціалістичних країнах. Події 1956 р. в Познані та Будапешті. Особливості соціалістичної моделі в СФРЮ.

Стагнація ортодоксального комунізму за часів Л.Брежнєва. «Празька весна» 1968 р. та доктрина Брежнєва. Концепція розвинутого соціалізму. Формування теоретичної конструкції маоїзму, його головні положення. Революція на Кубі та доктрина геваризму. Феномен єврокомунізму, його головні програмні положення.

Концептуальні положення політики/програми перебудови М.С.Горбачова. Трансформація міжнародного комуністичного руху у 90-х роках минулого століття. Ден Сяопін і модернізаційні процеси в Китаї. Китайська модель «соціалістичного гармонійного суспільства». Уго Чавес і побудова «соціалізму ХХІ століття».


^ Тема 8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм


Спадок марксизму та соціалістичний робітничий рух кінця ХІХ ст. Основні етапи розвитку політичної доктрини соціал-демократії. Характеристика концептуальних відмінностей між доктриною комунізму і соціал-демократією в першій половині ХХ ст. Значення Фабіанського руху у виробленні програм, підходів щодо поступового реформування капіталізму та окреслення власного бачення моделі соціалізму. Формування засад сучасної соціал-демократії Е.Бернштейном та К.Каутським. Розвиток положень реформізму в австромарксизмі О.Бауера та М.Адлера.

Історичні та політичні особливості конституювання соціал-демократії після Другої світової війни. Конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу у Франкфурті на Майні, його основні програмні документи, концепція демократичного соціалізму. Творчий доробок У.Беверіджа та Е.Кросленда щодо подальшої трансформації концепції соціалізму. Значення нової програми СДП ФРН, яку прийняли у Бад-Госберзі.

Характеристика нових викликів перед соціал-демократією у 90-х роках минулого століття. Е.Гідденс і його бачення нової соціал-демократії. Сутність концепції «третьої дороги», внесок у її розробку Т.Блера та Г.Шредера. Конструкція «конкурентної або ринкової держави».

Виникнення та діяльність «Франкфуртської школи». Творчий доробок: М.Хоркхаймера, Г.Маркузе та Ю.Хабермаса.


Тема 9

Політичні доктрини популізму


Сутність поняття «популізм». Багатоманітність підходів щодо розуміння сутності феномену «народ» як визначального поняття для усвідомлення сутності «популізму». Значення моральної сфери в конституюванні популізму. Демократія і популізм. Раціональність та ірраціональність в популізмі. Місце і роль загальнонаціонального лідера в популізмі. Чинники які сприяють формуванню популізму.

Історичні особливості виникнення аграрного популізму. Популістичний характер народництва та діяльності Народної партії в США. Історичний і політичний контекст економічного популізму в країнах Латинської Америки. Сутність апризму, жетулізму та піронізму. Відродження засад популізму в діяльності Уго Чавеса.

Формування правого популізму в 90-ті роки ХХ ст. у країнах Західної Європи. Головні характеристики нових крайньо правих популістичних партій. Сутність популістичної складової в їхній діяльності. Поєднання аграрного, економічного та політичного популізмів у політичній практиці країн Центральної та Східної Європи.


^ Тема 10

Політичні доктрини фемінізму


Зміст терміна «фемінізм», історія його появи та наступної трансформації. Особливість фемінізму «першої хвилі». Ідеологічне обґрунтування суфражизму на початку ХХ ст. Ліберальний і соціалістичний напрями фемінізму «першої хвилі».

Соціально-економічні та історичні чинники формування фемінізму «другої хвилі». Головні питання в неофемінізмі: поділ на публічну та приватну сфери, патріархат, стать і гендер (культурна стать), рівність і відмінність. Значення творчого доробку Б.Фрідан для розвитку ліберального неофемінізму. Головні завдання ліберального неофемінізму. Сутність і завдання соціалістичного/марксистського неофемінізму. Чинники формування та головні концептуальні положення радикального неофемінізму. Поняття ендрогенії. Діяльність Руху визволення жінок у США. Значення праць К.Міллетт та Ш.Файерстоун в розвитку положень радикального неофемінізму. Формування та головні засади фемінізму лес- бійок. Сутність культурного фемінізму у Франції. Організаційний плюралізм фемінізму «другої хвилі». Особливість розвитку фемінізму в країнах Азії та Африки. Практичні результати фемінізму «другої хвилі».

Вплив Р.Уолкер на формування фемінізму «третьої хвилі». Спільне та особливе в концептуальному плані між фемінізмом «другої» та «третьої» хвиль.


^ Тема 11

Політичні доктрини екологізму


Сутність понять «екологізм», «зелений/ні» та «енвайроменталізм». Історичні чинники формування екологізму в другій половині ХХ ст. Антиантропоцентричний характер екологізму. Поняття холізму та апокаліпсизму в екологізмі. Сутність «неглибокого» та «глибокого» екологізму.

Е.Ф. «Фріц» Шумахер – теоретик природного середовища. М.Букчін як засновник і теоретик соціального екологізму. Внесок П.Сінгера та Т.Рігена в становлення напряму екологізму спрямованого на захист прав тварин. Діяльність Римського клубу. Значення доповіді «Межі росту».

Стокгольмська конференція ООН з питань навколишнього середовища: її рішення та вплив на суспільно-політичні процеси у світі. Концепція сталого розвитку. Рішення ІІ Конференції ООН щодо питань природного середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро та її рішення. Значення «Кіотського протоколу».

Історичні умови формування руху зелених та утворення партій «зелених». Постматеріалізм як спільна характерна риса європейських зелених. Особливості організаційної структури, внутрішньопартійної демократії та діяльності «зелених» політичних партій. Головні засади діяльності та програмні завдання міжнародної організації Ґрінпіс.


^ Орієнтовні плани семінарських занять

Тема 1

Алгоритм розвитку політичних доктрин у ХХ ст.


План


Співвідношення понять «доктрина» й «ідеологія».

Теорія раціонального вибору.

Неоінституціоналізм.


Доповіді та повідомлення


Теорія ігор: основні моделі.

Концептуальна трансформація дихотомії понять: «лівий» і «правий».


Основні поняття: політична теорія, політична доктрина, ідеологія, біхевіоралізм, теорія раціонального вибору, теорія ігор, інституціоналізм, неоінституціоналізм, «лівий», «правий», політичний актор.


Література


Истон Д. Политическая наука в Соединенных Штатах: прошлое и настоящее // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 9 – 30.

Грин Д.П., Шапиро И. Объяснение политики с позиций теории рационального выбора: почему так мало удалось узнать? // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 295 – 323.

Кармазіна М. Політичні інститути: питання методології дослідження // Історичний журнал. – 2004. - № 12. – С. 3 – 8.

Кармазіна М., Щербакова О. «Інститут» та «інституція»: проблема розрізнення понять // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4. – С.10 – 19.

Кухта Б. Нариси з історії європейської політичної думки. – Львів, 2008.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. Ч.1.: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів/ Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук, Л.Старецька. – Вид.2-ге, випр. і доп. – Львів: Кальварія, 1997.

Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці // Вісник Львівського університету. Серія : Філософські науки. – 2006. Вип. 9. – С.190 – 199.




Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук. За ред. Б.Кухти. – Вид.2-ге, переробл. і доп. – Львів: Кальварія, 1997.

Цебелис Д. В защиту теории рационального выбора // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 52. – 83.



Політичні доктрини лібералізму


Заняття 1


Ключові засади лібералізму.

Соціальний лібералізм: переваги і проблеми.


Доповіді та повідомлення


Концепція індивіда в соціальному індивідуалізмі.

Концептуальна характеристика «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта.


Основні поняття: лібералізм, соціальний лібералізм, кейнсіанство, індивід, свобода, раціональність, справедливість, толерантність, плюралізм, державний інтервенціоналізм, принцип laissez-faire, суспільство загального добробуту.


Література


Л. фон Мізес. Лібералізм у класичній традиції // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.3-18.

Гаєк Ф.А. Принципи ліберального соціального порядку // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.19-33.

Меннінг Д. Символічна форма лібералізму // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.49 – 63.

Волдрон Д. Теоретичні засади лібералізму // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.64 – 83.

Фріден М. Родина лібералізмів : морфологічний аналіз // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.84 – 106.

Кекс Д. Засадничі цінності лібералізму // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.107 – 128.

Фріден М. Соціалізм у лібералізмі : до реалізації соціальної етики // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.688-723.

Л. фон Мізес. Сутність laissez-faire // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.739 – 741.

Гаєк Ф.А. Економічна політика і верховенство права // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.742 – 752.

Фрідман М. Роль уряду у вільному суспільстві // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.753 – 762.

Гелбрейт Дж. Жизнь в наше время. – М., 1986.

Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег . – Петрозаводськ, 1993.



Тема 3

Політичні доктрини лібералізму


Заняття 2


Концепція лібералізму Ф.Гаєка.

Політичний лібералізм Дж.Роулза.

Розподільна справедливість Р.Нозіка.

Перспективи подальшого розвитку лібералізму.


Доповіді та повідомлення


Творчий внесок у розвиток лібералізму Л. фон Мізеса.

Спільне й особливе між соціальним лібералізмом і неолібералізмом.


Основні поняття: неолібералізм, ліберальний реалізм, «Австрійська школа», «Чиказька школа», школа суспільного вибору, лібертаризм, радикальний лібертаризм.


Література


Гаєк Ф.А. Цінність свободи // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.491 - 531.

Роулз Дж. Справедливість як чесність: політична, а не метафізична //Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.779 -801.

Нозік Р. Розподільна справедливість // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.869 – 893.

Фукуяма Ф. Всесвітня ліберальна революція // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.1033 – 1043.

Гелд Д. Революції 1989 року і тріумф лібералізму // Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С.1044 –1068.

Тема 4


Політични доктрини консерватизму


Головні засади консерватизму:

традиція

органічне суспільство

ієрархія і влада

власність

Консерватизм і свобода особи.

Нові праві.


Доповіді та повідомлення


Концепція «консервативної революції» в консерватизмі першої половини ХХ ст.

Характер ідеологічного протистояння в умовах «холодної війни».


Основні поняття: традиціоналізм, консерватизм, право і порядок, органіцизм, ієрархія і влада, власність, «оновлювальний» консерватизм, «консервативна революція», індивідуалістичний консерватизм, лібертаризм, патерналістський (прагматичний) консерватизм, «торизм», «голлізм», християнська демократія, радикальний консерватизм, «холодна війна», неоконсерватизм, рух «нових правих».


Література


Керк Р. Основи і принципи консерватизму // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.3 – 19.

Шуттінгер Р. Проблема ідентичності консерватизму // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.20 – 39.

Еклешаль Р. «Серцевина консерватизму» // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.40 – 64.

Оукшот М. Що означає бути консерватором // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.83 – 107.

Сейнтсбері Дж. Торізм // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.108 – 109.

Черчілль В. Консервативні принципи // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.110 – 112.

Дізраелі Б. Англійська демократія // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.113 –118.

Дізраелі Б. Демократія торі // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.119.

Дізраелі Б. Три головних мети партії торі // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.537 – 543.

Нісбет Р. Плюралістичне розуміння суспільства // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.401 – 442.

Шпенглер О. Пруссачество и социализм / Пер. с нем. Г.Д.Гурвича. М.: Праксин, 2002. (Серия «Идеологии»).

Мартен Ж. Нація, політичне суспільство, держава // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998. – С.457 – 472.


Тема 5

Політична доктрина фашизму


Чинники, які передували виникненню фашизму у першій половині ХХст.

Головні характеристики фашизму:

антираціоналізм

боротьба

лідерство та елітаризм

ультранаціоналізм

Фашизм та держава:

тоталітаризм

корпоративізм


Доповіді та повідомлення


Теоретичні попередники італійського фашизму.

Сучасний неофашизм в Італії.


Основні поняття: фашизм, неофашизм, тоталітаризм, корпоративізм, анти –раціоналізм, боротьба, націоналізм.


Література


Муссолини Б. Доктрина фашизма (елктронний ресурс) http://yaytsa.narod.ru/musolini.txt

Желев Желю. Фашизм. Тоталитарное государство. – М., 1991.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. – Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів/ Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук, Л.Старецька. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Львів: Кальварія, 1997. – С. 214 – 216.

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – С. 768 – 813.

Смит Д. Муссолини. / Пер. с англ. Л.А.Бабук. – М.: «ИнтерДайджест», 1995. («История в лицах. Диктаторы»).

Віперман В. Європейський фашизм / Пер. В.Швед, Р.Дізер. – К.: Дух і Літера, 2008. – 278 с.



Тема 6

Політична доктрина націонал-соціалізму


Головні характеристики націонал-соціалізму:

антилібералізм

антисоціалізм

ультранаціоналізм

боротьба і війна

лідерство й елітаризм

расизм

Сутність фашистської диктатури.


Доповіді та повідомлення


Нюрнберзький процес і його оцінка націонал-соціалізму.

Фашистські режими напередодні та під час Другої світової війни.


Основні поняття: націонал-соціалізм, війна, боротьба, расизм, антисемітизм, «фюрер принцип», вождь.


Література


Гитлер А. Моя борьба. – Х.: ООО «Свитовид», 2003.

Розенберг А. Миф ХХ века. Из книги // Кубань. –1993. № 3 – 4.

Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен ХХ века // Вопросы философии. – 1992, № 2.

Галкин А.А. Германский фашизм. М., – 1967; 2-е изд. М., 1989.

История фашизма в Западной Европе // Отв.ред.Г.С.Филатов. – М., 1978.

Мазер В. Адольф Гитлер . Пер. с нем. С.Э.Борич. – Мн.: ООО «Попурри», 2000.

Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. – М., 1991.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. – Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів/ Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук, Л.Старецька. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Львів: Кальварія, 1997. – С. 217 – 222.

Ракшмир П.Ю. Происхождение фашизма. – М., 1981.

Самойлов Э.В. Фюреры: общая теория фашизма. – Обнинск, 1992.

Віперман В. Європейський фашизм / Пер. В.Швед, Р.Дізер. – К.: Дух і Літера, 2008. – 278 с.

Энциклопедия Третьего рейха. – М., 1996.



Тема 7

Політичні доктрини націоналізму


Сутність нації. Етнічна та політична нації.

Сутність націоналізму. Його різновиди.

Особливість сіонізму.


Доповіді та повідомлення


Нація і раса.

Актуальність націоналізму на початку ХХІ ст.


Основні поняття: націоналізм, народ, нація, самовизначення, національна ідентичність, політична нація, сіонізм, негритюд, національна меншина, шовінізм, космополітизм.


Література


Ренан Е. Що таке нація? // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.107-120.

Донцов Д. Ідеологія чинного націоналізму // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.188-196.

Ґелнер Е. Нації та націоналізм // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.292-310.

Крейді Я., Велімський В. Етнічні та політичні нації в Європі // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.487– 490.

Вулф К. Етнічний націоналізм: аналіз і захист // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.491-502.

Альтер П. Нація: проблема визначення // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.580-592.

Пламенац Д. Два типи націоналізму // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.634-648.

Гатчінсон Д. Культурний і політичний націоналізм // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.654-663.

Ґрінфелд Л. Типи націоналізму // Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С.688 – 703.

Лакер В. История сионизма / Пер. с англ. А.Блейз, О.Блейз. – М.: КРОН-ПРЕСС, 2000.


Тема 8


Політичні доктрини соціал-демократії


1. Концепція демо