Реферат: Міністерство охорони здоров’я України

Міністерство охорони здоров’я України



Затверджую


Директор Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України

Моісеєнко Р.О.




Клінічний протокол з акушерської допомоги

«Невиношування вагітності»

Наказ МОЗ України №624 від 03.11.08



Керівництво для викладача

навчального семінару


Київ

2009


Тренінговий матеріал створений для того, щоб допомогти учаснику отримати знання та навички, необхідні для ведення пологів і догляду за новонародженим. Учасники отримують їх під час презентацій, розв’язання клінічних задач, перегляду відеоматеріалів.


^ Хто такий викладач?


Викладач – це людина, котра допомагає учасникам вивчити новий матеріал, що надається в курсі навчання. Викладач проводить більшу частину часу з учасниками, індивідуально чи в невеликих групах. Ви – ВИКЛАДАЧ, і ваше завдання провести навчання по даному курсу.


Як викладач, ви повинні добре знати навчальний матеріал. Ваша робота полягає у представленні Протоколу, проведенні презентації, наданні відповідей на питання, обговоренні з учасниками їх відповідей на вправи, проведенні ігрових вправ, групових дискусій, в організації і контролі за клінічною практикою в стаціонарі і, взагалі, наданні учасникам будь - якої допомоги, якої вони можуть потребувати для успішного завершення курсу навчання.


^ Що робить викладач?


Як викладач ви повинні виконувати 3 основні функції:


Ви навчаєте:


Перевірте, що кожний учасник розуміє, як працювати з навчальними матеріалами і що він повинен зробити в кожному розділі.

Відповідайте на питання учасників по мірі їх виникнення.

Поясніть інформацію, яка може бути незрозумілою для учасників, і допоможіть їм зрозуміти основну мету кожної вправи.

Проведіть групові вправи, наприклад, групові обговорювання, усні вправи на повторення, відео- та ігрові вправи для перевірки того, чи досягнуті цілі навчання.

Оцініть роботу кожного учасника і дайте правильні відповіді.

Обговоріть з учасником, як він отримав відповіді, для того, щоб виявити слабкі сторони у навичках і розумінні учасника.

Надайте додаткові пояснення або можливість попрактикуватися для того, щоб покращити навички і розуміння.

Допоможіть учаснику зрозуміти, як використовувати отримані навички в його медичному закладі.

Поясніть, що необхідно робити під час кожного клінічного заняття.

Під час клінічних занять покажіть приклад правильних клінічних навичок і навичок спілкування.

Під час розбору клінічних випадків, за потреби, дайте рекомендації і забезпечте зворотній зв'язок.


Ви мотивуєте:


Хваліть учасника за вірні відповіді, покращення чи прогрес.

Слідкуйте за тим, щоб не виникло серйозних перешкод для проведення навчання (наприклад, сильний шум чи погане освітлення).


Ви керуєте:


Заздалегідь заплануйте і отримайте всі матеріали, необхідні для кожного дня занять, щоб вони або були в учбовій кімнаті, або ви брали їх з собою, якщо необхідно.

Проводьте моніторинг прогресу кожного учасника.

Як ви виконуєте ці дії?

Проявляйте ентузіазм до тем, що викладені в навчальному курсі, і до роботи, яку виконують учасники.

Будьте уважні до питань і побажань кожного учасника. Заохочуйте учасників звертатися до вас у будь-який час з питаннями чи коментаріями.

Спостерігайте за роботою учасників і пропонуйте індивідуальну допомогу, якщо ви бачите, що учасник хвилюється, дивиться в одну точку, не відповідає на запитання чи не перегортає сторінки. Це ознаки того, що учасник потребує допомоги.

Заохочуйте дружні взаємовигідні стосунки. Відповідайте на всі питання позитивно (наприклад: «Так, я розумію, що ви хочете сказати» чи «Це дуже гарне питання»). Вислухайте запитання і старайтеся дуже детально пояснити учаснику проблеми, що йому незрозумілі, а не просто швидко надати «правильну» відповідь.

Завжди приділяйте на кожного учасника достатньо часу для повних відповідей на всі його питання (таким чином, щоб ви і учасник були ними задоволені).


Що НЕ потрібно робити


Під час, відведений для запланованих занять, не можна вести роботу по іншим проектам чи обговорювати проблеми, що не стосуються курсу навчання.

Під час обговорення з учасниками уникайте використовувати виразів обличчя чи зауважень, котрі можуть викликати зніяковіння у учасників.

Не викликайте, як у звичайній учбовій кімнаті, учасників одного за одним відповідати на ваші запитання, створюючи тим самим гнітючу тишу, якщо учасник не знає відповіді. Замість цього задавайте питання по ходу проведення індивідуального зворотного зв’язку.

Уникайте перетворення курсу в театральну виставу. Ентузіазм (і підтримка інтересу зі сторони учасників) – це добре, але найбільш важливим є навчання. Слідкуйте за тим, щоб учасники розуміли навчальний матеріал. Важкі теми можуть вимагати сповільнення темпу роботи і детального розгляду окремих тем.

Не ведіть себе поблажливо. Іншими словами, не приймайте учасників за маленьких дітей. Учасники – дорослі люди.

Не говоріть занадто багато. Заохочуйте учасників висловлювати свою думку.

Не соромтеся, не нервуйте і не хвилюйтеся, коли ви говорите. Це Керівництво для викладача допоможе вам запам’ятати, що потрібно говорити. Користуйтеся ним!


^ Як це керівництво для викладача може вам допомогти?


Дане Керівництво для викладача допоможе вам викладати цей курс.


Для кожного Протоколу дане Керівництво для викладача допоможе вам викладати навчальний матеріал.

Для кожного Протоколу дане Керівництво включає наступне:

перелік процедур для виконання Протоколу;

вказівки для проведення процедур.

В таких вказівках описано:

як проводити презентацію, демонстрації, ігрові вправи і групові обговорення;

матеріали, необхідні для проведення таких заходів;

як проводити вправи;

відповіді (чи можливі відповіді) на більшість вправ.


Для того, що самому підготуватися до кожного Протоколу, ви повинні:


прочитати навчальний матеріал до Протоколу і виконати вправи;

прочитати в даному Керівництві для викладача всі інформацію по навчальному матеріалу;

чітко запланувати, як буде проходити робота з навчальним матеріалом і яким основним темам потрібно приділити особливу увагу;

зібрати всі необхідні матеріали для проведення вправ і підготуватися до проведення демонстрацій чи ігрових вправ;

подумати, які розділи можуть виявитися важкими для учасників і які питання вони можуть задати;

запланувати способи можливої допомоги у вивченні важких розділів і відповіді на можливі питання;

продумати навички, що подаються в цьому матеріалі, і їх використання в медичних закладах учасників;

задати учасникам запитання, які змусять їх задуматися про використання отриманих навичок в медичних закладах.



^ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ УЧАСНИКІВ


Заохочуйте спілкування


З першого дня намагайтеся індивідуально поговорити з кожним учасником. Якщо під час цієї першої бесіди ви продемонструєте своє дружнє ставлення і бажання допомогти, це дозволить учасникам: а) подолати їх сором’язливість; б) зрозуміти, що ви хочете з ними спілкуватися; в) спілкуватися з вами більш відкрито і продуктивно протягом цього навчального курсу.

Уважно слідкуйте за роботою кожного учасника. Слідкуйте за тим, чи з’являться у учасників будь-які проблеми, навіть якщо вони не просять допомоги. Якщо ви проявляєте інтерес і приділяєте пильну увагу кожному учаснику індивідуально, учасники будуть працювати з більшим ентузіазмом. Також, якщо учасники знають, що когось цікавить робота, котру вони виконують, вони скоріше за все звернуться за допомогою, коли в цьому виникне потреба.

Весь час знаходьтеся в розпорядженні учасників для поради чи допомоги.


^ Підключайте учасників до обговорення


Часто задавайте учасникам питання для того, щоб перевірити, як вони розуміють матеріал, що вивчається, і включити їх до активного осмислення вивченого матеріалу і участі в курсі навчання. Питання, що починаються зі слів «що», «чому» чи «як», потребують розгорнутої відповіді. Уникайте задавати питання, на котрі можна відповісти тільки «так» чи «ні».

Після того, як ви задаєте питання, зробіть ПАУЗУ. Дайте учасникам час подумати і проявити бажання відповісти на нього. Розповсюдженою помилкою є задати запитання і потім самому відповісти на нього. Якщо ніхто не може відповісти на ваше питання, перефразуйте його, щоб перервати тишу. Але не робіть цього постійно. Іноді тиша буває продуктивною.

Відповідайте на питання учасників коментарем, подякою чи позитивним кивком голови. Це підвищить значущість учасників в їх очах і буде сприяти їх більшій участі в процесі навчання. Якщо ви вважаєте, що учасник не зрозумів певний матеріал, попросіть його роз’яснити більш детально, чи запитайте, чи є у іншого учасника які-небудь доповнення чи зміни. Якщо учасник чує, що над його коментарем глузують чи його ігнорують, він може повністю виключитися із процесу обговорення чи не відповідати наступного разу за своїм бажанням.

Охоче відповідайте на запитання учасників і заохочуйте учасників задавати питання, в той момент, коли вони у них з’являються, а не залишайте їх «на потім».

Не почувайте себе зобов’язаним відповідати на всі запитання самому. Залежно від ситуації ви можете переадресувати питання учаснику чи попросити відповісти іншого учасника. Перед відповіддю вам, можливо, буде потрібно порадитися з Директором курсу чи вашим колегою-викладачем. Будьте готові сказати «Я не знаю, але я спробую це з’ясувати».

Називайте учасників по іменам, коли ви визиваєте їх для відповіді, коли дякуєте їм чи хвалите. Коли ви обговорюєте попередній коментар, називайте його автора по імені.

Постійно підтримуйте візуальний контакт з учасниками, щоб всі почувалися включеними до роботи. Слідкуйте за тим, щоб не дивитися весь час на одних і тих же учасників. Дивитися весь час на одного і того ж учасника протягом декількох секунд часто сприймається навіть сором’язливим учасником, як виклик для відповіді на питання.


Заняття повинно бути цілеспрямованим і проводитися в хорошому темпі


Підтримуйте адекватний темп ваших презентацій;

Ясно висловлюйте свої думки. Змінюйте інтонацію і швидкість розмови.

Використовуйте приклади з вашого особистого досвіду і попросіть учасників розповісти про їх досвід.

Записуйте ключові ідеї на аркуші лекційного блокноту по можливості словами учасника. Якщо вам потрібно скоротити думку, перефразуйте її і перед тим, як записувати та погодьте з учасником. Ви повинні впевнитися, що учасник розуміє, що ви зрозуміли його ідею і записали її вірно. Коли ви пишете, не стійте спиною до учасників протягом довгого часу.

На початку обговорення запишіть основне запитання на аркуші лекційного блокноту. Це допоможе учасникам сконцентрувати увагу на основному сюжеті. Якщо буде необхідно, підійдіть до аркуша і покажіть запитання.

Перефразуйте і часто узагальнюйте матеріал для того, щоб підтримати увагу учасників. Якщо необхідно, попросіть учасників пояснити деякі відповіді більш детально. Заохочуйте також учасників просити учасника, що відповідає, повторити чи роз’яснити його відповідь.

Перефразуйте початкове запитання для того, щоб група знову сконцентрувала свою увагу на основному сюжеті. Якщо ви бачите, що хто-небудь чинить опір такому поверненню, спочатку зробіть паузу для того, що привернути увагу групи, потім скажіть учасникам, що вони відділилися від основної думки і потім перефразуйте основне питання.

Не дозволяйте декільком учасникам говорити одночасно. Якщо це відбувається, зупиніть учасників, що говорять, і складіть порядок виступів. (Наприклад, скажіть «Давайте спочатку вислухаємо коментар доктора Самойлової, потім доктора Шарикової і потім доктора Ласточкіна».) Люди звичайно не будуть переривати інших, якщо вони знають, що скоро прийде їх черга говорити.

Подякуйте учасникам, за короткі коментарі по суті питання.

Намагайтеся, щоб і більш тихі учасники прийняли участь в обговоренні. Попросіть відповісти учасника з групи, котрий ще не приймав участі в обговоренні чи підійдіть до кого-небудь, щоб сконцентрувати на ньому увагу і дати йому відчути, що ви очікуєте від нього участі в розмові.


^ Вирішуйте будь-які проблеми


Деякі учасники можуть говорити занадто багато. Нижче наведено декілька пропозицій для роботи з такими занадто балакучими учасниками:

Не викликайте такого учасника зразу після постановки питання.

Після того, як учасник деякий час поговорив, скажіть: «Ви висловили свою точку зору. Давайте послухаємо, що можуть сказати з цього питання інші учасники» Потім перефразуйте питання і запропонуйте іншим учасникам відповісти чи зразу ж викличте кого-небудь іншого, наприклад: «Доктор Самойлова, ви декілька хвилин назад підіймали руку»

Коли учасник зупиняється, швидко перервіть його і попросіть відповісти іншого члена групи і задайте групі питання: «Що решта групи думає з цього приводу?».

Запишіть основну ідею учасника на листі лекційного блокноту. Якщо він знову продовжує обговорювати свою ідею, вкажіть на неї на листі ватману і скажіть: «Дякуємо, ми вже записали цю ідею». Потім попросіть групу дати інші ідеї.

Не задавайте балакучому учаснику додаткових питань. Якщо він відповідає на всі питання, що адресовані групі, попросіть відповісти конкретного учасника чи конкретну групу учасників. (Наприклад, запитайте «Чи є у кого-небудь ідеї на цьому боці столу,?»)

Намагайтеся визначити учасників, у котрих є труднощі з розумінням чи використанням мови курсу навчання. Говоріть повільно і чітко, щоб вас легше було зрозуміти, і заохочуйте зусилля учасників, що направлені на спілкування.

Обсудіть з Директором курсу всі мовні проблеми, що можуть серйозно заважати учасникам, щоб зрозуміти матеріал і пояснення. Можливо, прийдеться продумати спеціальну допомогу учаснику.

Обсудіть таких учасників з вашим колегою-викладачем чи с Директором курсу. (Директор курсу може обговорити навчальний матеріал індивідуально з таким учасником).

Підтримуйте зусилля учасників


Як у викладача, у вас є ваш особистий стиль спілкування з учасниками. Але ви можете використовувати декілька методів заохочення учасників:

Уникайте виразів обличчя чи коментарів, що можуть змусити учасників відчути себе незручно.

Розмовляючи з учасником, намагайтеся бути на одному рівні з ним;

Відповідайте на запитання детально і не поспішаючи;

Підтримуйте бажання учасників розмовляти з вами, даючи їм для цього необхідний час;

Проявляйте зацікавленість, схвалюйте: «Це гарне питання/пропозиція».

Заохочуйте учасників, котрі:

виявляють старанність;

просять пояснити незрозуміле питання;

вірно виконують вправи;

приймають участь в групових обговореннях;

допомагають іншим учасникам (не відволікаючи їх довгими міркуваннями і розмовами не по суті).


^ МЕТОДИ ДЛЯ ДОПОМОГИ КОЛЕГАМ ВИКЛАДАЧАМ


Проведіть деякий час з вашим колегою викладачем під час його дебюту в цій ролі. Обміняйтесь інформацією щодо накопиченого досвіду викладання, сильних і слабких сторонах і вподобаннях кожного. Розподіліть ролі, хто за що відповідає, і вирішіть, як ви будете працювати разом.

Допомагайте один одному при проведенні презентацій і групових обговорень. Наприклад, один викладач може провести групове обговорення, а інший – записати основні ідеї на аркуші лекційного блокноту. Другий викладач може також порівнювати хід обговорення з Керівництвом для Викладача і додавати моменти, що були пропущені.

Кожного дня переглядайте навчальні заходи, які будуть проводитися наступного дня (наприклад, ігрові вправи, демонстрація і вправи на повторення). Вирішіть, хто буде представляти демонстрації, проводити вправи на повторення, грати кожну роль, збирати матеріали і т.д.

Разом працюйте над кожним розділом, замість того, щоб нести відповідальність по черзі.


^ МЕТОДИ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА


Коли учасники працюють


Будьте в розпорядженні учасників для порад і допомоги, проявляйте зацікавленість і бажання допомогти.

Спостерігайте за тим, як учасники працюють і пропонуйте індивідуальну допомогу, якщо ви бачите, що учасник заплутався, дивиться в одну точку, не записує відповіді чи не перегортає сторінки. Це все вказує на те, що учасник потребує допомоги.

Заохочуйте учасника задавати вам запитання, коли вони потребують вашої допомоги.

Якщо під час індивідуального спілкування з учасником виникають важливі проблеми і питання, запишіть їх і пізніше обговоріть їх в групі.

Якщо виникає запитання, на яке ви не можете відповісти належним чином, як можна скоріше зверніться за допомогою до вашого колеги-викладача чи до Директора курсу.

Повторіть основні положення даного Керівництва для викладача для того, щоб підготуватися до обговорення наступної вправи з учасниками.


^ Для проведення групового обговорення


- Заплануйте проведення групового обговорення на той час, коли ви будете впевнені, що всі учасники завершують виконання попередньої роботи. Зачекайте, доки всі учасники будуть готові, і потім повідомте про час проведення обговорення, таким чином учасники не будуть поспішати.


^ Пам’ятка для викладача:

Цей документ було розроблено на прохання МОЗ України на допомогу спеціалістам, що відповідають за навчання всіх потенційних користувачів (акушер-гінекологів, неонатологів та акушерок) для співробітників профільних кафедр вищих навчальних медичних закладів та закладів післядипломної освіти.


Цей методичний документ складається з 3 компонентів: слайди, дане керівництво для викладача, а також керівництво для учасника, в якому містяться копії усіх слайдів та коментарі до них.

Перед організацією тренінгів та навчальних занять по матеріалам Наказу МОЗ № 624, рекомендується, щоб учасники уважно прочитали Наказ і зробили свої нотатки.


Це керівництво допоможе Вам впровадити активні методики викладання; кожна частина містить вправи, рольові ігри або ситуаційні задачі.


Завдання:



Надати учасникам базову інформацію з розробки протоколів та науково-доказової медицини.




Висвітлити основні положення Наказу № 624:

Класифікація невиношування вагітності

Оцінка стадій розвитку та алгоритм діагностики спонтанного аборту

Тактика ведення загрозливого аборту та основні критерії сприятливого та несприятливого прогнозу прогресування вагітності

Ефективні доказові дані терапії загрозливого аборту

Тактика ведення аборту в ходу

Хірургічні та медикаментозні методи ведення неповного аборту

Тактика ведення повного аборту та аборту, що не відбувся

Реабілітація репродуктивної функції після мимовільного аборту

Ведення жінок зі звичним невиношуванням

Обсяг обстеження жінок зі звичним невиношуванням

Прегравідарна підготовка

Антифосфоліпідний синдром як причина звичного невиношування

Істміко – цервікальна недостатність



^ Структура та тривалість модулю:



Загальна тривалість - 255 хв.




Активність 1 – Вступ


5

хв

Активність 2 – Інтерактивна презентація „Доказова медицина та розробка протоколів”

15


хв.

Активність 3 – «Групова дискусія»



15

хв

Активність 4 – Інтерактивна презентація «Невиношування вагітності»


Перерва


Активність 5 – Інтерактивна презентація, клінічний протокол, Наказ МОЗ України № 624 від 03.11.2008 року «Невиношування вагітності»


Активність 6 – Робота в групах (клінічні випадки)


Активність 7 – Інтерактивна презентація, клінічний протокол, Наказ МОЗ України № 624 від 03.11.2008 року «Звичне невиношування вагітності»


80


20


70


20


30

хв


хв


хв


хв


хв





Матеріали та обладнання Матеріали
Національний протокол № 624 «Невиношування вагітності»

Кількість друкованих копій дорівнює кількості учасників

Електронний варіант (кількість районів + 5 екземплярів додатково)

Модуль «Невиношування вагітності»

Паперові копії – згідно кількості учасників

Електронний варіант (кількість районів + 5)

Модуль для викладача, записаний на диск
Обладнання
Відеопроектор

Комп’ютер

Лекційний блокнот

Кольорові маркери



Активність 1 – Вступ (5 хв.)

Поясніть учасникам мету організації даного курсу:

Відмітьте, що даний курс складається з двох основних частин – світові науково-доказові дані з невиношування вагітності та національного клінічного протоколу «Невиношування вагітності», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 624 від 03.11.08. Нагадайте, що цей клінічний протокол у свою чергу складається з двох частин: «Невиношування вагітності» та «Звичне невиношування вагітності», які необхідно впровадити по всій території України. Тому дуже важливо досягнути розуміння серед медичних працівників для успішного впровадження та поширення переглянутого протоколу. Цей наказ необхідно впровадити в практику роботи в пологових стаціонарах. Тому вкрай необхідним є детальне вивчення даного протоколу акушерами-гінекологами, неонатологами, акушерками. Даний курс було організовано на прохання МОЗ України.


Поясніть учасникам, що тривалість курсу складатиме 255 хвилин (4 години 15 хвилин)


Активність 2 – Інтерактивна презентація «Доказова медицина» та розробка протоколів (15 хв.)

Слайд 1. В галузі акушерства та гінекології кожного року друкується близько 6000 статей, при цьому у перинатальній медицині лише 15% перинатальних практик ґрунтується на наукових доказах.

Багато з того, що сьогодні робиться, ґрунтується не на доказах, а на клінічному досвіді окремих індивідів, та не враховує потреб пацієнтів.

Через те, що ігноруються принципи доказової медицини, впровадження багатьох ефективних методів лікування, тих, що врятовують життя, затримується на багато років, в той час як інші технології використовуються тривалий час після того, як якісні дослідження показали відсутність їхньої користі або навіть шкідливість.

Доказова медицина розглядає питання, пов’язані з безпосереднім веденням пацієнтів: діагностику, лікування, прогнози.




Слайд 2. Поясніть, що розробка нових клінічних протоколів чи перегляд існуючих протоколів виконується після ретельного вивчення наявної ситуації. Скажіть учасникам, що розробка будь-якого клінічного протоколу – це довготривалий та багатоетапний процес, який виконується командою досвідчених експертів.




Слайд 3. Коротко опишіть стадії розробки клінічного протоколу.




Слайд 4. Опишіть вимоги до пошуку якісних доказів та їх оцінки, а також наголосіть на необхідності адаптувати знайдені докази до місцевих умов.




Слайд 5. На слайді подано таблицю, яка дає змогу оцінити достовірність різних досліджень. В основі алгоритму лежить урахування вірогідності появи спотворень та помилкових висновків при проведенні дослідження.

Рівень A (найвищий рівень достовірності): рекомендації базуються на результатах систематичних оглядів рандомізованих контрольованих досліджень та забезпечують найвищу достовірність рекомендацій (Рівень 1а), тоді як рекомендації, що базуються на результатах поодиноких РКД означають нижчий рівень рекомендації (Рівень 1b)

Рівень В: рекомендації базуються на результатах клінічних досліджень, але нижчої якості, ніж РКД. Сюди входять когортні дослідження (Рівень 2a та 2b) та дослідження «випадок-контроль» (Рівень 3a та 3b).

Рівень C: рекомендації базуються на результатах дослідження серії випадків або якісних когортних досліджень та досліджень «випадок-контроль» (без контрольної групи).

Рівень D: рекомендації базуються на думці спеціалістів без чіткої критичної оцінки у відповідно організованих дослідженнях або на фізіологічних (патофізіологічних), експериментальних даних.




Слайд 6. Поясніть, що систематичний огляд та мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень є запорукою високої достовірності РКД. Нагадайте, що якісний систематичний огляд або мета-аналіз – це набагато краще керівництво до дій, ніж окрема думка, що описана у статті.




Слайд 7. Підкресліть, що надійність результатів дослідженні забезпечується за рахунок гомогенності експериментальної та контрольної груп пацієнтів, а також шляхом випадкового розподілу (рандомізації) учасників дослідження на групи.

Рандомізація – це процес випадкового розподілу учасників дослідження в експериментальну та контрольну групи. Рандомізація дає змогу виключити значні розбіжності між двома групами та переконатися, що різниця в результатах не пов’язана ні з чим іншим, окрім лікування, що проводилося.

Перелічимо інші особливості достовірних клінічних досліджень:

Більшість пацієнтів, залучених до дослідження, повинні відслідковуватися достатньо довго для того, щоб проявилися усі результати (повнота дослідження);

Результати лікування пацієнтів повинні бути проаналізовані у тих групах, в які вони були включені в результаті рандомізації (незалежно від того, чи отримували вони експериментальне лікування);

Групи повинні бути однорідними з самого початку (інакше, можливо, рандомізація була проведена неякісно);



Активність 3 – «Групова дискусія» (15 хв.)

Задайте запитання учасникам 3 наступних запитання та запишіть їхні відповіді на аркуші лекційного блокноту.

Поясніть учасникам, що ви повернетесь до цих запитань після інтерактивної презентації клінічного протоколу з невиношування вагітності.


^ Група 1: Як вони проводять обстеження та лікування невиношування вагітності у терміні до 8 тижнів ?

Група 2: Як вони проводять обстеження та лікування невиношування вагітності у терміні 8-16 тижнів ?

^ Група 3: Як вони проводять обстеження та лікування невиношування вагітності у терміні 16-22 тижні ?


Активність – 4 Інтерактивна презентація «Невиношування вагітності» (80 хв.)

Поясніть учасникам, що в першій частині цього семінару учасники дізнаються світові наукові дані з невиношування вагітності, де подаються сучасні стратегії ефективного догляду та допомоги, що рекомендуються провідними науково-достовірними джерелами. Підкресліть, що даний модуль ґрунтується на даних доказової медицини.




Поясніть учасникам, що в ході цього семінару ви обговорите модуль з «Невиношування вагітності», де викладені ключові рекомендації.




Покажіть слайд 2 та наведіть визначення спонтанного аборту. Наголосіть на тому, що це визначення наведено у «Керівництві з ефективної допомоги при вагітності та народженні» Муррая Енкіна та у словнику термінів ВООЗ.




Покажіть слайд 3 та вкажіть, яка частота невиношування вагітності. Вкажіть, що за даними різних джерел частота невиношування є різною, однак наголосіть, що основною причиною невиношування є хромосомні аномалії розвитку плоду.




Перейдіть до слайду 4 та надайте учасникам інформацію щодо факторів ризику виникнення невиношування вагітності. Розділіть всі фактори ризику на 3 групи та вкажіть, що кожен з них має важливе значення у виникненні невиношування вагітності.




Представте слайд 5 та поясніть учасникам, як правильно користуватися таблицею очікувального ризику невиношування вагітності. Очікувальний ризик - це кількість очікуваних невиношувань вагітності, що відбудуться в терміні після тижня N, поділене на кількість вагітностей, що залишилися у термін N тижнів.




Наведіть приклад: Частота невиношування у терміні 8 тижнів становить 9,5%. Ризик невиношування вагітності пропорційно зменшується зі зростанням терміну гестації.




На слайді 6 показано наслідки, до яких може призвести невиношування вагітності. Слід зазначити, що правильне консультування цих жінок покращує наслідки наступних вагітностей. Відмітьте також, що надмірне медикаментозне лікування може ускладнити прогноз та перебіг наступної вагітності.




На слайдах 7-8 показано міжнародну класифікацію невиношування вагітності. Зазначте, що внутрішньоутробна гибель плоду та інфікований аборт є дуже загрозливими для розвитку септичних ускладнень, тому слід бути пильним та вчасно проводити терапію антибактеріальними препаратами.




На слайді 9 показано основні підходи до визначення причин невиношування вагітності. На сьогоднішній день доведена перевага мультифакторіального підходу, при якому приймаються до уваги всі виявлені причини невиношування вагітності.




Представте слайд 10 та вкажіть основні причини невиношування вагітності, які можуть виникнути у різні терміни вагітності. Наголосіть на тому, що найбільшу питому вагу у першому триместрі вагітності становлять хромосомні порушення плоду, а в другому триместрі – причини з боку матері. Зазначте, що антифосфоліпідний синдром та тромбоемболічні стани можуть виникнути та спричинити невиношування вагітності як в першому, так і в другому триместрі.




Перед демонстрацією слайду 11 запитайте учасників, на що скаржаться жінки з невиношуванням вагітності. Запишіть всі відповіді на лекційний блокнот та скажіть учасникам, що ви розглянете це питання в наступному слайді.




На слайді 11 представлені можливі скарги пацієнток з невиношуванням вагітності. Зазначте, що ці симптоми можуть виникнути при кожному з видів невиношування вагітності.




Покажіть слайд 12 і зазначте тактику ведення жінок зі звичним невиношуванням та негайні дії, які слід виконати при появі загрозливих для життя станів, таких як геморагічний шок та сепсис. Зверніть увагу учасників, що лікування геморагічного шоку передбачає комплекс дій, спрямованих на визначення об’єму крововтрати та її відновлення. У разі виникнення септичного стану необхідно негайно провести антибактеріальну терапію.




На слайдах 13-14 показані припустимі причини звичного невиношування вагітності та рекомендовані дослідження, які потрібно провести. Зверніть увагу учасників, що немає показань до проведення всіх необхідних досліджень, тільки за наявності окремих симптомів або скарг.




Продемонструйте слайд 15 та вкажіть базові методи лікування невиношування вагітності, які застосовуються при виявленні основної причини. Відмітьте, що під поняттям «хірургічна операція на матці» мається на увазі оперативне втручання, спрямоване на видалення перегородки матки. Нагадайте учасникам основні клінічні симптомокомплекси, які спричиняють невиношування вагітності та необхідні медикаментозні методи лікування.




На слайді 16 наведені покази до застосування шва на шийку матки. Зазначте, що необхідною умовою накладання шва на шийку матки є дані УЗД, які мають вказати на сприятливий прогноз даної вагітності.




Покажіть слайд 17 і наголосіть, що накладання шва на шийку матки знижує частоту передчасних пологів в дуже ранній термін гестації, але не знижує загальну частоту невиношування вагітності. Зазначте не тільки про економічну необґрунтованість накладання шва на шийку матки при відсутності показів, але і неефективність.




Представте слайд 18 на якому показано доказові дані щодо лікування антифосфоліпідного синдрому комбінацією аспірином та гепарином. Зверніть увагу учасників на проведенні рандомізованих контрольованих досліджень щодо використання даного методу лікування при виявленні антифосфоліпідного синдрому, але наголосіть на необхідністі правильної діагностики цього стану.




Перейдіть до слайду 19, де представлено визначення та лікування бактеріального вагінозу. Наголосіть на тому, що з’явилися нові данні, які наголошують на необхідності рутинного скринінгу та лікування бактеріального вагінозу як причини невиношування вагітності до 20 тижнів.




На слайді 20 покажіть дані рандомізованих досліджень і вкажіть, що у світі не проводять скринінг та лікування бактеріального вагінозу, базуючи цей вибір на даних 15 РКД. Однак при аналізі 5 РКД з цих 15 з’явилась інформація про ефективність терапії, проведеної в термін до 20 тижнів гестації.




Покажіть слайд 21 та опишіть, як зниження рівня лютеїнізуючого гормону може вплинути на невиношування вагітності. Зазначте, що наслідки вагітностей при нормальному рівні ЛГ та при підвищеному без пригнічення, є однаковими.




Перед демонстрацією наступного слайду запитайте учасників чи мають вони будь-які докази щодо ефективності прийому вітамінів під час вагітності. Якщо так, запишіть всі відповіді на аркуші лекційного блокноту та нагадайте учасникам, що розглянете це питання у наступному слайді.




На слайді 22 показано, як вітамінні добавки впливають на перинатальні наслідки під час вагітності. Наголосіть про неефективність використання вітамінів під час вагітності. Вкажіть на данні 17 досліджень, які були проведені по всьому світу. Нагадайте учасникам, які побічні ефекти може викликати передозування вітамінів групи А та D.




Представте слайд 23 і визначить зв’язок гіперпролактинемічних станів та ризику невиношування вагітності. Наголосіть на тому, що немає доведеної ефективності лікування цих станів бромкріптином.

Перейдіть до слайду 24 та опишіть зв’язок синдрому полікістозних яєчників та невиношування вагітності. Зазначте, що метформін застосовується тільки для підготовки до вагітності жінкам з безпліддям або відсутністю овуляції з синдромом полікістозних яєчників.




На слайді 25 вказані основні неспецифічні втручання для лікування невиношування вагітності, коли причину невиношування вагітності визначити неможливо.




Представте слайд 26 та наголосіть на тому, що ліжковий режим не має доведеної ефективності, більш того, пов’язаний з підвищеним ризиком ускладнень.




Перейдіть до слайду 27, та наголосіть, що незважаючи на те, що специфічне антенатальне консультування, щотижневе УЗД у термін до 12 тижнів є досить затратними практиками, хоча вони можуть знизити ризик невиношування вагітності у два рази.




На слайді 28 представлено дані, що відмова від статевого життя не впливає на ризик невиношування вагітності, хоча слід відмітити, що рекомендується утримання тільки у випадку кровотечі у першому триместрі вагітності.




Покажіть слайд 29 та відмітьте основні принципи лікування недостатності лютеїнової фази. Зазначте, що немає доказів на підтримку рутинного використання прогестерону для профілактики невиношування вагітності на ранніх та середніх термінах вагітності, але є докази про ефективність його застосування при звичному невиношуванні вагітності.




На слайді 30 представлено ефективність прогестеронових препаратів. Відмітьте, що використання медроксипрогестерону не має доведеної ефективності і, більш того, він протипоказаний жінкам, що вагітні або можуть завагітніти. Використання натурального прогестерону виявилось зовсім неефективним при лікуванні недостатності лютеїнової фази.




Представте слайд 31 і наголосіть на тому, що 17α-гідроксипрогестерон капроат протипоказаний у ранні терміни вагітності при загрозливому аборті або звичному невиношуванні, однак доведено, що він знижує частоту передчасних пологів у жінок з перед