Реферат: Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
Академія внутрішніх військ
МВС України
Збірник тез доповідей
ІІІ науково-практичної конференції
“НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
МВС УКРАЇНИ”
Секція 1
“Проблеми будівництва та службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку”
30 березня 2011 року
м. Харків
Оргкомітет конференції
Голова оргкомітету – заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з наукової роботи полковник ^ Морозов О.О.
Відповідальний секретар оргкомітету:
помічник начальника науково-організаційного відділу прапорщик Бондаренко О.В. (057-739-26-68, 4-68)
Члени оргкомітету:
начальник науково-дослідного центру полковник ^ Приходько І.І.;
начальник навчально-методичного центру полковник Тробюк В.І.;
начальник 1 факультету полковник Пожидаєв А.О.;
начальник 2 факультету підполковник ^ Шабалін О.Ю;
начальник 3 факультету полковник Рудов Б.А.;
начальник 4 факультету полковник Гунбін К.Ю.;
начальник відділу виховної роботи підполковник ^ Драган Ю.А.;
начальник відділу служб підполковник Деркач О.В.;
начальник фінансового відділу (головний бухгалтер) полковник Лиманський М.Ю.;
заступник начальника відділу тилового забезпечення підполковник Юр'єв В.В.;
начальник автомобільної служби технічної частини підполковник ^ Ахтарєєв О.О.;
начальник інформаційно-обчислювального центру підполковник Ушаков В.А.;
начальник науково-організаційного відділу майор Павлов Д.В.
Адреса оргкомітету: 61001, м. Харків, площа Повстання, 3,
Академія внутрішніх військ МВС України, науково-організаційний відділ.
Телефон: 057-739-26-68, електронна адреса: nov_avv@mail.ru.
Доповіді відтворені безпосередньо з авторських оригіналів. За достовірність представлених результатів відповідальність несуть автори
© Академія внутрішніх військ МВС України
^ Секція №1 Актуальні проблеми будівництва та службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку
Керівник секції: д.військ.н. проф. Дробаха Г.А.
Заступник керівника секції: д.військ.н. проф. ^ Шмаков О.М.
Секретар секції: підполковник Башкатов Є.Г.
наукове обґрунтування місця і ролі сил охорони правопорядку у системі забезпечення національної безпеки держави;
напрями удосконалення нормативного та методичного забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку;
визначення пріоритетів наукової проблематики у галузі будівництва та службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку;
науково-методичне забезпечення підготовки органів управління, з’єднань(частин, підрозділів)внутрішніх військ до оперативного (службово-бойового) застосування;
методологічні аспекти наукових досліджень у галузі службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку;
результати наукових досліджень щодо удосконалення форм і способів службово-бойової діяльності та будівництва сил охорони правопорядку.
УДК 519.86
Довбня В.В., к.військ.н., старший науковий співробітник, перший заступник начальника штабу ГУВВ МВС України, генерал-майор, Амелін Є.Л., старший офіцер сектору військово-наукової роботи штабу ГУВВ МВС України, підполковник
^ АЛГОРИТМ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВО-ДОСІДНИХ РОБІТ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Впровадження результатів у практику означає публікацію основних положень та висновків дослідження у вигляді монографій та наукових статей, апробацію на наукових конференціях у вигляді доповідей та повідомлень, підготовку наукових розробок для використання у навчальному процесі в освітніх закладах, використання результатів дисертаційного дослідження для підготовки загальнодержавних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, а також для підготовки нових нормативних та методичних документів.
Впровадження результатів досліджень у діяльності органів управління військ можливо розглядати у контексті використання останніх у підготовці нормативних та методичних документів, науково обґрунтованих пропозицій командувачеві внутрішніх військ. Опрацювання матеріалів досліджень здійснюється у структурних підрозділах Головного управління внутрішніх військ із наданням експертних оцінок щодо отриманих результатів досліджень з метою визначення повноти та якості опрацювання технічного завдання яке надавалось замовником наукової продукції, визначення практичної цінності та можливості використання результатів досліджень у практичній діяльності. Але процес опрацювання та впровадження досліджень не завжди ясно уявляється фахівцями структурних (практичних) підрозділів, тому виникають певні складнощі щодо використання отриманих наукових результатів та виконання умов визначених у Державних стандартах України ДСТУ 3973-2000 «Правила виконання науково-дослідних робіт» та ДСТУ 3974-2000 «Правила виконання дослідно-конструкторських робіт». З метою структурування процесу впровадження результатів досліджень, визначення ролі і місця кожного учасника процесу впровадження, запропоновано алгоритм впровадження результатів наукових досліджень у діяльність органу управління на прикладі Головного управління внутрішніх військ МВС України (рис.1).
Рис. 1. Алгоритм впровадження результатів наукових досліджень
УДК 355
Шмаков О.М., доктор військових наук, професор, професор кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України
^ ПРОПОЗИЦІЇ З БАЗОВИХ ПОНЯТЬ З ПИТАНЬ БУДІВНИЦТВА ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
1. Необхідність уточнення понять з організації, форм і способів діяльності та дій внутрішніх військ МВС.
2. Організація ВВ (основний тактичний підрозділ, тактичний підрозділ, підрозділ забезпечення, військова частина, з’єднання, окреме з’єднання, територіальне командування, управління ТрК).
3. Призначення військових частин ВВ (ОП, СМВЧ, СП, ОВДО, ДПКУ, КЕОП, авіаційна).
4. Призначення тимчасових формувань ВВ і ОВС (загін військової частини (ТрК, УМВС в області); військова оперативна група, оперативний резерв ВВ, тимчасове оперативне угруповання ВВ (у тому числі й тактична група ВВ, маневрена група ВВ), оперативний резерв МВС, військовий оперативний резерв МВС).
5. Зміст, види, форми і способи діяльності ВВ (бойове завдання ВВ, оперативне завдання ВВ, оперативний успіх ВВ, службово-бойова діяльність ВВ, службово-бойове застосування ВВ):
вид службово-бойового застосування (службово-бойової діяльності) ВВ: охорона (підтримання) громадського порядку; охорона важливих (важливих державних) об’єктів; забезпечення громадської безпеки; підтримання режиму надзвичайного стану; територіальна оборона; участь в операціях Збройних Сил;
форма службово-бойового застосування ВВ: патрульно-постова служба; вартова служба; конвойна служба; режимно-комендантська служба; режимно-карантинна служба; спеціальні дії; бойові дії;
спосіб службово-бойового застосування ВВ: бойова служба; застосування військових частин і з’єднань у повному складі або застосування зведеного загону ТрК (зведених загонів декількох ТрК); застосування військових частин і з’єднань навколо об’єктів, що охороняються (обороняються), або на комунікаціях спеціально виділених від військових частин і з’єднань сил проти ДРС противника, НЗФ у межах визначеної зони, на флангах і в тилу угруповань ЗС.
6. Види, форми і способи дій ВВ:
вид службово-бойових дій ВВ: патрулювання, охорона, конвоювання, спеціальні дії (заходи) ВВ, бойові дії ВВ;
форма службово-бойових дій внутрішніх військ: оперативні дії (оперативне застосування) ВВ, спеціальна операція ВВ, службово-бойові дії ВВ, бій силами ВВ, рейд силами ВВ;
спосіб службово-бойових дій військової частини ВВ: бойова служба, оцеплення, блокування, оточення, вилучення, супровід, огляд, затримання, обшук, пошук, переслідування, демонстративні дії, прикриття, розблокування, затримання, зачищення, штурм та ін.
^ Основна увага − поняттям: основний тактичний підрозділ; окреме з’єднання; загін військової частини (ТрК, УМВС в області); військовий оперативний резерв МВС; вид і форма службово-бойового застосування ВВ; вид і форма службово-бойових дій ВВ; бойова служба; оперативний успіх ВВ.
Користування поняттями:
для обговорення повноважень ВВ в органах державної влади
№
^ Вид діяльності (застосування )
Форма діяльності
(застосування )
1
Охорона (підтримання) ГП.
Патрульно-постова служба.
2
Охорона ВДО.
Вартова служба.
3
Конвоювання та екстрадиція.
Конвойна служба.
4
Забезпечення ГБ.
ППС, вартова, конвойна; режимно-комендантська служба, режимно-карантинна служба, спеціальні дії (заходи).
5
Підтримання режиму НСт.
ППС, вартова, конвойна; режимно-комендантська служба, режимно-карантинна служба, спеціальні дії (заходи).
6
Територіальна оборона.
ППС, вартова, конвойна; режимно-комендантська служба, спеціальні дії (заходи), бойові дії.
7
Участь в операціях ЗС.
ППС, вартова, конвойна; режимно-комендантська служба, спеціальні дії (заходи), бойові дії.
для планування дій у ВВ
№
Вид дій
Форма дій
1
Патрулювання.
Службово-бойові дії.
2
Охорона.
Службово-бойові дії.
3
Конвоювання.
Службово-бойові дії.
4
Спеціальні дії
Службово-бойові дії.
Спеціальна операція.
Оперативні дії (оперативне застосування).
5
Бойові дії.
Бій, рейд.
Включення запропонованих пропозицій з будівництва ВВ у склад ^ Основ підготовки і застосування внутрішніх військ МВС для урахування в Концептуальних засадах реформування правоохоронних органів України в Апараті РНБО України.
Кириченко І.О., д.військ.н., професор, головний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України
^ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Для побудови виконавчої ланки оперативного управління забезпеченням національної безпеки пропонується звести суб’єкти забезпечення національної безпеки у СИСТЕМУ забезпечення національної безпеки України у складі підсистем забезпечення: економічної; державної; воєнної; внутрішньої; прикордонної; техногенної; інформаційної безпеки України, які функціонують під керівництвом єдиного органу управління.
У доповіді узагальнюються результати наукової та організаційної діяльності Академії внутрішніх військ МВС України щодо розбудови системи забезпечення національної безпеки України.
Проаналізовано процес становлення, розвитку і поширення міжвідомчої наукової спеціальності 21.07.05 Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку. Наводиться Перелік кандидатських дисертацій, що захищені у спеціалізованій вченій раді АВВ за спеціальністю 21.07.05 Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку. Визначаються напрямки проведених дисертаційних досліджень і відповідні їм пункти паспорту спеціальності. На вербальному рівні оцінюється позитивний вплив наукових результатів на загрози національній безпеці, що визначені у законі України “Про основи національної безпеки України”.
Розглянуті деякі методологічні та організаційні аспекти реалізації стратегії національної безпеки України, що були висвітлені автором доповіді на круглому столі, який було проведено РНБО України у квітні 2009 року на тему “Реалізація Стратегії національної безпеки України: проблеми теорії і практики”.
Проаналізовано стан реалізації пропозицій запропонованої АВВ ВВ ідеї щодо забезпечення можливості підготовки і захисту кандидатських і докторських дисертацій у галузі наук національної безпеки; відкрити нової спеціальності 21.01.02 – “Забезпечення національної безпеки України” з можливістю присуджувати науковий ступінь з наук національної безпеки , уведення нової спеціальності підготовки “Управління системою національної безпеки” за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.
Реферативно викладаються розроблені в Академії внутрішніх військ МВС України:
метод визначення рівня небезпечності загроз національним інтересам і національній безпеці України;
концептуальна модель управління забезпеченням національної безпеки;
математична модель системи забезпечення національної безпеки України і, зокрема, підсистеми управління забезпеченням національної безпеки;
метод оцінювання ефективності науково-дослідних та дисертаційних робіт шляхом визначення важливості напрямів наукових досліджень, побудови пріоритетного ряду наукових спеціальностей у галузі національної безпеки.
Надана коротка характеристика перспективних наукових розробок у галузі національної безпеки України і, зокрема, синергетичної теорії службово-бойових (бойових) систем, проблем реалізації сучасної мережецентричної концепції при побудові єдиного інформаційного простору для Сектору безпеки і оборони; створення загальної теорії структурно-функціонального синтезу складних службово-бойових систем.
УДК 519.86
Городнов В.П., д.військ.н., професор, професор кафедри
менеджменту та військового господарства АВВ МВС України
^ ПРОБЛЕМИ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРИШЕННЯ
Успіх службово-бойової діяльності підрозділів, частин і з'єднань внутрішніх військ визначається точністю прогнозу умов дій і наслідків виконання прийнятих рішень. Необхідний прогноз може виконуватися на основі досвіду, інтуїції, інструкцій, наказів та інших керівних документів. При цьому максимальне число одночасно врахованих чинників і шуканих показників обмежується можливостями людського мозку і в більшості випадків не перевищує шести. Реальний склад факторів, що вимагають урахування, в кілька разів перевершує це число навіть для так званих планових завдань СБД. Не оптимальність підготовки і ведення СБД веде до перевитрати ресурсів, зростання навантаження на особовий склад, зниження ефективності виконання завдань.
В умовах обмеженої чисельності, жорстких лімітів матеріальних, фінансових та інших ресурсів актуальною стає проблема оптимального або хоча б раціонального управління підготовкою та виконанням численних завдань СБД ВВ. Передбачення умов і результатів прийнятих рішень є основною функцією наукового забезпечення СБД і може охоплювати проблеми прогнозу:
- динаміки напруженості соціальної та кримінальної обстановки за місцем, часом і регіонах України;
- потрібних обсягів служби по регіонах України та місць дислокації частин і підрозділів внутрішніх військ;
- потрібних обсягів та можливих джерел усіх видів забезпечення внутрішніх військ при виконанні планових і раптово виникаючих завдань;
- ефективності та формування вимог до систем і зразкам спеціальних засобів, техніки і озброєння, засобів зв'язку і управління;
- ефективності організаційних структур органів управління військами;
- ефективності дій підрозділів, частин і внутрішніх військ у цілому;
- потреб у підготовці кадрів для поповнення некомплекту частин і підрозділів;
- інших проблем підготовки та ведення СБД.
Центральним завданням наукового забезпечення, при вирішенні будь-якої з названих та інших проблем, є створення моделі досліджуваного об'єкта, яка дозволяє передбачати успіхи і невдачі при управлінні цим об'єктом.
Розробка моделей в даний час є важко передбачуваною за терміном, за обсягами трудовитрат і за ступенем корисності одержуваних моделей і вважається не наукою, а мистецтвом - мистецтвом вибору головних і другорядних параметрів і факторів, виявлення актуальних взаємозв'язків причин і наслідків, вибору або синтезу математичного апарату.
Формалізація процесу розробки моделей у рамках теорії моделювання дозволяє помітно скоротити терміни і підвищити якість моделей за рахунок спільного використання філософської, технологічної та математичної частин цієї теорії.
Філософська частина розкриває діалектику моделювання, і включає чотири закони, три класи моделей, як наслідок першого закону моделювання, і п'ять протиріч, які об'єктивно породжують основні невдачі в розробках, моделюванні та управлінні реальними процесами. Філософські основи визначають межі зміни показників якості моделей, що формуються в математичної частини теорії з застосуванням відомих методів
До складу технологічної частини входять основні поняття, необхідні в процесі розробки моделей, вимоги до моделей і технологічна схема (алгоритм) моделювання, що передбачає парирування філософських протиріч при розробці моделей, виявлення закономірностей у досліджуваних і керованих процесах, кількісну оцінку та прогноз взаємопов'язаних – показників якості та часу на розробку моделей.
Математична частина містить покроковий висновок розрахункових виразів взаємопов'язаних показників ефективності моделей і часу, необхідного на їх розробку. У процесі пошуку розрахункових формул використані перетворення, що дозволені в рамках математичного аналізу, теорії ймовірностей, математичної статистики і теорії Холстеда. Зазначені розрахункові вирази є елементами технологічної частини. Знайдені показники дозволяють кількісно вимірювати властивості моделей, отримані у філософській частині теорії моделювання.
Наведено ілюстративні приклади (моделі) вперше вирішених завдань:
- числового та графічного представлення взаємозв'язку рівня кваліфікації (параметра Страуда) розробника моделі, очікуваної тривалості розробки і показників якості моделі;
- технології вибору показника ефективності та оцінки варіантів багатомірних рішень;
- моделювання і прогнозу криміногенної обстановки в мегаполісі;
- аналізу та синтезу організаційних структур органів управління.
Основні положення теорії моделювання знаходять практичне застосування з 1987 р. при вирішенні спеціальних завдань.
УДК 355
Єрмошин М.О., д.військ.н., професор, професор кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України
^ РОЗВИТОК ПОНЯТЬ ВИД, ФОРМА, СПОСІБ І ВАРІАНТ У СЛУЖБОВО-БОЙОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Вид – зовнішній обрис, подібних за побудовою та структурою.
^ Вид службово-бойової діяльності внутрішніх військ (СБД ВВ) – характер дій, відповідно меті дій, що переслідується.
До основних видів СБД ВВ, що відрізняються за метою, завданнями, простором і часом, способами виконання завдань, відносяться такі: охорона державних об’єктів, конвоювання, охорона та екстрадиція підсудних, охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю, а також є оборона і наступ військ (сил).
^ Форма – зовнішній контур або вираження ч-л (дії); установлений зразок ч-н (одяг).
Форма СБД ВВ – зовнішнє вираження змісту способу дій. Відображає масштаб дій, особливості родів військ, а також характер завдань.
Застосування ВВ здійснюється у формі службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку, вартова та бойова служба, спеціальна операція, а також можуть приймати участь у проведенні операцій, бойових дій, боїв і ударів.
Спосіб СБД ВВ – дії або система дій, що застосовуються при виконанні к-н. роботи, ч-н.
Спосіб СБД ВВ – порядок і тактичні прийоми застосування сил і засобів для вирішення завдань.
Варіант СБД ВВ – один або кілька способів, що визначив командир (особа приймаюче рішення).
^ Основні способи СБД ВВ: одночасне або послідовне виконання завдань; дії військ у межах одного або декілька районах дій; зосередження або розосередження зусиль військ; застосування спеціалізованих військ (сил) та ін.
^ Тактичний прийом – це частина способу СБД ВВ.
УДК 621.192
Морозов О.О., д.т.н., професор, заступник начальника АВВ МВС України
з наукової роботи, полковник, Морозова Л.В., старший викладач кафедри економічних дисциплін АВВ МВС України
^ БЕЗПЕРЕРВНИЙ КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСУ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ
Будь-яка складна система (організаційна, технічна тощо) функціонує задля досягнення визначеної мети у зазначений термін наявними ресурсами.
Орган управління (ОУ) такою системою шляхом вироблення керуючих впливів повинен забезпечити гарантоване досягнення мети. Але для цього він повинен контролювати цей процес по всій траєкторії руху системи до визначеної мети. Питання полягає в тому, як часто це необхідно робити. Організація контролю повинна задовольняти двом суперечливим вимогам: з одного боку, точок контролю повинне бути досить багато, тому що при відсутності належного контролю можна потрапити в ситуацію, коли що-небудь міняти вже пізно. З іншого боку, за проведення контролю доводиться платити, тому точок контролю повинне бути якнайменше.
Якщо з'ясується, що досягнення мети виявляється неможливим, то необхідно виявити це якомога раніше і так змінити параметри мети, щоб вона стала досяжною. Ця зміна може виражатися в зменшенні кількісної оцінки очікуваного результату, у збільшенні часу на його досягнення, або в тім і іншому одночасно. Завданням ОУ буде оцінка поточного стану системи, обсягу виконаних завдань, ризику недосягнення мети, а також близькості стану системи до критичної області, звідки досягнення мети буде неможливо при будь-яких припустимих витратах. Крім цього ОУ є одночасно і органом перепланування. Очевидно, важливо знайти точки контролю за станом системи, що рухається до визначеної мети, які можуть бути моментами часу, коли необхідно прийняти рішення про керуючий вплив або перегляд параметрів мети.
У докладі розглядається задача та спосіб її рішення, що дозволяє знайти моменти часу, коли необхідно проводити контроль стану системи. Розглядається також видозмінена постановка цієї задачі за умови, що контроль - це не разова операція, а безперервна, і в кожен момент часу потрібно приймати рішення про "інтенсивність" контролю на теперішній момент. Задача полягає в тім, щоб для кожного моменту часу з'ясувати необхідну "жорсткість" проведеного контролю, тобто необхідну точність оцінки обсягу виконуваних завдань, а також швидкості їх виконання. Побічним ефектом рішення даної проблеми буде можливість для будь-якого моменту часу довідатися поточні складності досягнення мети, а також ступінь ризику її недосягнення.
Запропонована постановка задачі та спосіб її вирішення дозволяють визначати мінімальні обсяги контролю системи (кількість точок контролю або моменти проведення контролю), при яких би гарантувалось досягнення визначеної мети або своєчасне корегування параметрів мети у разі загрози її недосягнення із-за браку часу або будь-яких ресурсів.
УДК 355.457.2:358.11.6 (043.3)
Єрмошин М.О., д.військ.н., професор, професор кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, Бірюков І.Ю., к.т.н., доцент, начальник кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, полковник, Купін С.П., заступник начальника кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, підполковник, Луговський І.С., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, підполковник
^ ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ РІШЕННЯ НА УЧАСТЬ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК У СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ
Під час підготовки та ведення спеціальної операції з участю військової частини внутрішніх військ приймається або уточнюється рішення, структура якого визначена відповідно до завдання та змін умов обстановки. Це потребує застосування математичної моделі визначення раціонального порядку роботи командира й штабу військової частини внутрішніх військ під час вироблення рішення на участь у спеціальної операції.
Теоретичними основами побудови такої математичної моделі є: сітьові методи моделювання та алгоритми прогнозу результатів виконання завдань військовою частиною внутрішніх військ залежно від очікуваних умов спеціальної операції; узгодженість їх за складом і формою зображення вхідної, проміжної та вихідної інформації, за її точністю та рівнем деталізації; узгодженість проходження даних за частковим задачами, що входять до складу моделі; відповідність схеми підключення задач послідовності реальних процесів управління; наявність програмних засобів контролю коректності обробки інформації в часткових задачах; можливість аналізу та синтезу процесу на будь-якому етапі, що модулюється; технологія побудови програмних засобів для збереження вхідної, проміжної та вихідної інформації математичної моделей, введення даних; єдині підходи щодо відображення результатів та організації діалогу з користувачем моделі.
При розробці математичної моделі потрібно розглядати як діяльність органів управління військової частини внутрішніх військ, так і можливі дії військової частини у взаємодії з силами охорони правопорядку. Тому в складі сітьової моделі потрібно мати часткові задачі, що описують процес управління та дії за їх етапами з урахуванням необхідної інформації про обстановку в просторі та часі. Об’єднання таких часткових задач дає можливість побудови комплексу математичних моделей і задач для дослідження закономірностей розвитку процесу управління та дій військовою частиною внутрішніх військ.
Визначення процесу вироблення рішення на участь військової частини внутрішніх військ у спеціальній операції з урахуванням обмежень і вимог доцільно провести в такої послідовності: отримання даних і вимог щодо рішення; визначення послідовності та порядку роботи органів управління військової частини з урахуванням витрат матеріальних ресурсів і часу; пошук раціонального порядку роботи органів управління під час вироблення рішення на участь військової частини у спеціальній операції з застосуванням засобів управління; формалізація процесу вироблення рішення на участь військової частини у спеціальній операції.
Оцінка процесу вироблення рішення на участь військової частини у спеціальній операції значною мірою визначається способом його зображення й алгоритмом роботи командира й штабу військової частини внутрішніх військ з урахуванням конкретних умов обстановки.
З сукупності існуючих форм зображення процесу вироблення рішення на участь військової частини у спеціальній операції доцільно виділити найбільш зручні для реалізації як автоматизованим, так і неавтоматизованим способом такі форми:
зображення процесу в просторі станів (план-графік роботи командира й штабу військової частини внутрішніх військ);
зображення процесу шляхом зведення задач до підзадач (алгоритм логіко-аналітичної діяльності командира й штабу військової частини внутрішніх військ);
комплексне зображення процесу (сітьовій графік та сітьова модель);
зображення процесу у вигляді теорем.
Зображення процесу у вигляді теорем передбачає визначення множин аксіом, що базуються на логіці предикатів і ґрунтуються на формулюванні теорем, доказ яких дозволяє виробити й обґрунтувати рішення. Однак у цьому випадку виникає ряд труднощів, що пов’язані з необхідністю опису предикатів.
Таким чином, моделювання процесу управління щодо вироблення (уточнення) рішення на участь військової частини внутрішніх військ у спеціальній операції розглядається послідовно з більше детальним розглядом ітераційного процесу за формами його зображення: план-графік; алгоритм; сітьовий графік; сітьова модель.
УДК 621.32
Орлов М. М., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України
^ ЄДИНИЙ ОРГАН УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ В СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ
Як відомо, територіальна оборона (ТрО) – є комплекс загальнодержавних та спеціальних заходів, які проводяться з метою підтримання режиму воєнного стану і забезпечення ведення бойових дій ЗС України. Ця мета досягається проведенням оперативних, оборонних, режимних заходів та бойових дій військ (сил) за єдиним замислом та планом.
Для вирішення зазначеної мети створюється в мирний час і розгортається в загрозливий період система ТрО у складі: 1) органів управління; 2) військ (сил); 3) елементів всебічного забезпечення і управління. В цій системі особлива роль відводиться силам охорони правопорядку (СОПр), які будуть виконувати завдання в тиловій зоні ТрО. Зона територіальної оборони може охоплювати декілька (три-чотири) області держави.
Аналіз ведення операцій і бойових дій збройними силами різних країн світу на протязі останніх років, свідчить про те, що разод з безпосередніми заходами щодо підготовки і ведення війни, агресор проводить спеціальні операції (СО) в тилу противника. Крім того він буде намагатися зірвати відмобілізування військ (сил), їх оперативного розгортання і створення угруповань для ведення оборонних і контрнаступальних (наступальних) операцій.
З
а таких умов ускладнюється діяльності СОПр, які забезпечують в тиловій зоні ТрО: 1) охорону і оборону особливо важливих державних об’єктів; 2) оперативне розгортання військ (сил) Збройних сил України; 3) перевезення спеціальних і військових вантажів; 4) боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами противника; 5) охорону громадського порядку; 6) підсилення охорони державного кордоні; 7) проведення евакуаційних і аварійно-рятувальних заходів. Для планування і ефективного виконання цих завдань повинен ще у мирний час бути створений єдиний орган управління (ЄОУ) регіональних СОПр, який увійде до складу силовими структурами, які розгорнуті в зоні ТрО (див. рис. 1).
Отже, слід констатувати, що єдиний орган управління регіональними СОПр відіграє значну роль в ТрО держави, що спонукає до введення його, як складника органів військового і державного управління з певним статусом і повноваженнями. Такий орган не можуть замінити оперативні штаби силових структур, які створюються за певними обставинами чи ситуаціє. Роль ЄОУ – тривала підготовка регіональних СОПр ще у мирний час для виконання завдань мирного і воєнного часу і ефективне управління ними в умовах ТрО держави.
УДК 351/354
Антонець В.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, майор, Лисенко О.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України
^ КРИТЕРІЇ ДОЦІЛЬНОСТІ ВВЕДЕННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ
Конституційний інститут надзвичайного стану (НС) в Україні є важливим елементом державно-правових систем і обов'язковим компонентом системи національної безпеки держави.
Аналіз законодавства, практики, у тому числі закордонної, дозволяє виділити ряд принципових моментів організації інституту НС:
1. Введення НС може бути виправдане лише наявністю дійсно критичної ситуації для держави й суспільства.
2. В державі повинна існувати законодавча процедура введення виконавчою владою НС, що передбачає рівною мірою і право законодавчої влади анулювати рішення про введення НС.
3. У період дії НС законодавчі функції місцевої державної влади повинні залишатися недоторканими незалежно від застосування обмежувальних заходів.
4. Усі норми, що регулюють НС, повинні бути закріплені в законодавстві заздалегідь, до його оголошення.
5. Скасування дії правового режиму НС автоматично повинно приводити до відновлення всіх прав і свобод громадян, які були обмежені.
Масштаби надзвичайної ситуації безпосередньо не пов'язані з умовами, що визначають необхідність введення правового режиму НС у районі кризової ситуації. В зв’язку з цим, в якості критеріїв доцільності введення правового режиму НС слід розглядати об'єктивну потребу: у зміні режиму функціонування економіки, діяльності органів виконавчої влади й місцевого самоврядування поводження населення в зоні кризової ситуації, а також регулювання діяльності засобів масової інформації та політичних організацій.
Таким чином, можна виділити наступні чотири об'єктивні умови, що є необхідними для застосування заходів і тимчасових обмежень, передбачених режимом НС:
1) необхідність примусової зміни режиму функціонування об'єктів економіки в районі надзвичайної ситуації шляхом припинення діяльності потенційно небезпечних виробництв і підприємств, заборони зупинки об'єктів життєзабезпечення, переведення ряду підприємств на випуск заданого виду продукції;
2) необхідність звуження повноважень місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, зміна ролі й впливу на процеси подолання наслідків кризової ситуації керівників територіальної й місцевої ланки;
3) необхідність обмеження прав і свобод громадян (у т.ч. іноземних громадян і осіб без громадянства) у районі надзвичайної ситуації шляхом обмеження свободи переміщення, заборони масових заходів, введення особливого порядку в'їзду й виїзду з району кризової ситуації, залучення шляхом мобілізації працездатних громадян і їх транспортних засобів для забезпечення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;
4) необхідність регулювання діяльності засобів масової інформації та діяльності політичних організацій в зоні дії правового режиму НС.
УДК 355.4
Клішин В.М., к.військ.н., заступник начальника факультету №1 АВВ МВС України, підполковник, Нестеренко О.О., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, майор
^ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ТА НАПРЯМКИ ОЦІНЮВАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ, ЩОДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В УМОВАХ ПРОВЕДЕННЯ РЕЗОНАНСНИХ КУЛЬТУРНО МАСОВИХ ЗАХОДІВ
Завдання внутрішніх військ МВС України (ВВ) щодо забезпечення громадської безпеки складають майже половина від загальної їх кількості.
Актуальною складовою зазначеного завдання є охорони громадського порядку в умовах проведення резонансних культурно-масових заходів за своїм значенням поділяються на міжнародні, державні та регіональні.
До міжнародних заходів належать міжнародні спортивні змагання (чемпіонати, першості та кубки світу, Європи, інші офіційні міжнародні змагання), а також міжнародні показові виступи, фестивалі, конкурси тощо.
До державних заходів належать спортивні змагання (чемпіонати, першості, кубки країни, всеукраїнські спортивні змагання), інші заходи (всеукраїнські фестивалі, конкурси, конгреси), що проводяться за рішенням центральних органів виконавчої влади.
До регіональних заходів належать спортивні змагання (чемпіонати, першості, кубки) та інші заходи (фестивалі, конкурси), що проводяться за рішенням місцевих держадміністрацій або органів місцевого самоврядування.
За джерелами фінансування заходи поділяються на державні та комерційні.
До державних заходів належать заходи, що проводяться за ініціативою державних органів (або під їх патронатом), спортивних федерацій, фізкультурно-спортивних товариств за рахунок або з частковим фінансуванням відповідних бюджетів, а також міжнародні спортивні змагання.
До комерційних заходів належать заходи, які проводяться за ініціативою юридичних та фізичних осіб за рахунок позабюджетних коштів.
У відповідності до вимог керівних документів щодо залучення сил ОВС до охорони громадського прядку та громадського безпеки, та припинення масових заворушень ( у разі їх виникнення) в населених пунктах можуть залучатись спеціальні моторизовані військові частини міліції, військові частини спеціального призначення та підрозділи оперативного призначення.
З метою ефективного залучення з’єднань та частин до виконання завдань органам управління внутрішніх військ важливо знати їх службово-бойові можливості.
Існує ряд факторів, які впливають на можливості з’єднань та частин внутрішніх військ щодо охорони громадського порядку в умовах проведення резонансних культурно-масових заходів. Серед н
еще рефераты
Еще работы по разное