Реферат: №1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9

Міністерство освіти і науки України


Харківська національна академія міського господарства


В.І. Оспіщев, О.І. Костенко, д.О. Пруненко


Основи менеджменту


(Навчальний посібник для студентів напрямів 6.100400 «Транспортні технології» і 6.050200 «Менеджмент організацій»)


Харків – ХНАМГ – 2006

В.І. Оспіщев, О.І. Костенко, д.О. Пруненко

Основи менеджменту: Навчальний посібник для студентів напрямів підготовки 1004 «Транспортні технології» і 0502 «Менеджмент». Харків: ХНАМГ, 2006


У посібнику викладено теоретичні основи менеджменту. Для закріплення знань пропонуються тести, а для самоконтролю студентам дається ключ до відповіді на них.

Навчальний посібник потрібний для студентів усіх форм навчання, а також може бути корисний для викладачів і науковців, які працюють в навчальних закладах, на підприємствах і в організаціях.


Друкується як навчальний посібник за рішенням Вченої ради ХНАМГ, протокол № 10 від 26.05. 2006 р.


Рецензенти:

О.С. Іванілов, д.е.н., професор, завідувач кафедри економіки Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури;

В.І. Торкатюк, д.т.н., професор, академік Академії будівництва України;

Г.В. Ковалевський, д.е.н., професор кафедри маркетингу і менеджменту в міському господарстві ХНАМГ.


 Оспіщев В.І., Костенко О.І., Пруненко д.О., ХНАМГ, 2006

Зміст


Вступ 5

Тема № 1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9

Тема № 2: Закони, закономірності та принципи менеджменту 23

Тема № 3: Історія розвитку менеджменту 31

Тема № 4: Організації як об’єкти управління 40

Тема № 5: Функції та технологія менеджменту 60

Тема № 6: Планування як загальна функція менеджменту 74

Тема № 7: Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту 107

Тема № 8: Мотивування як загальна функція менеджменту 127

Тема № 9: Контролювання як загальна функція менеджменту 146

Тема № 10: Методи менеджменту 158

Тема № 11: Управлінські рішення 169

Тема № 12: Інформація і комунікація в менеджменті 183

Тема № 13: Керівництво та лідерство 217

Тема № 14: Відповідальність та етика у менеджменті 239

Тема № 15: Організаційні зміни та ефективність менеджменту 249


Тести з курсу «Основи менеджменту» 271

Ключ до відповідей на тести 338


Вступ


“Генерування людської енергії та її напрямку є завданням менеджменту”

Пітер Ф. Друкер – автор сучасної концепції менеджменту


Вивчення нормативної дисципліни «Основи менеджменту» передбачено освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра усіх форм навчання, спеціальності 6.100400 «Транспортні технології» та 6.050201 «Менеджмент організацій».

Пропонований навчальний посібник з дисципліни «Основи менеджменту» охоплює блоки змістових модулів:

ПН.61. Аналіз процесу управління підприємством,

ПН.62. Планування управлінської діяльності на підприємстві,

ПН.63. Організація управлінської діяльності на підприємстві,

ПН.64. Мотивація персоналу підприємства,

ПН.65. Лідерство і керівництво підприємством,

ПН.66. Прийняття управлінського рішення та ін.

Зміст навчального посібника передбачає набуття студентами теоретичних та практичних навичок в управлінні організаціями різних форм власності та різної правової форми з урахуванням специфіки їх функціонування в умовах ринку.

Дисципліна «Основи менеджменту» базується на знаннях з таких нормативних дисциплін, як «Основи економічної теорії», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Дослідження операцій», «Основи маркетингу» та ін.

Головною метою викладання дисципліни «Основи менеджменту» є формування у майбутніх інженерів транспорту та різних менеджерів сучасного управлінського мислення, розуміння концептуальних основ системного управління організаціями; набуття умінь аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, прийняття адекватних рішень.

^ Предметом навчальної дисципліни "Основи менеджменту” є теоретичні, економічні, математичні, інформаційні та психологічні аспекти організації, здійснення та оцінки ефективності управлінської діяльності.

Дисципліна має на меті: навчити студентів основам теорії менеджменту, розумінню процесів та функцій управління, принципам та методам управління трудовими колективами в умовах формування ринкової економіки, сформувати сучасне економічне мислення, озброїти знаннями та навичками управлінської діяльності майбутніх фахівців.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

ЗНАТИ:

1. Теорію і методологічні основи управління в умовах ринку (фундаментальний).

2. Функції та методи управління (ознайомчо-орієнтовний).

3. Методи та моделі прийняття управлінських рішень (прикладний творчий).

4. Психологію управління, теорію керівництва та лідерства (ознайомчо-орієнтовний).

5. Організацію управлінської діяльності в організаціях, особливості роботи менеджерів (прикладний творчий).

УМІТИ:

1. Розробляти організаційні структури управління (репродуктивний).

2. Реалізувати основні методи управління, вибирати найбільш ефективні методи управління в конкретних умовах та ситуаціях (творчий).

3. Розробляти, приймати та реалізовувати управлінські рішення (алгоритмічний).

4. Організувати роботу колективу, проводити службові наради та ділове спілкування (творчий).

5. Обладнати робочі місця, працювати з сучасними засобами офісної техніки (алгоритмічний).

^ БУТИ ОЗНАЙОМЛЕНИМ:

1. З передовим досвідом організації управлінської діяльності менеджерів.

Навчальна дисципліна “Основи менеджменту” що складається з 15 тем відноситься до групи професійно-орієнтованих дисциплін і забезпечує базову підготовку студента за фахом у галузі транспорту та менеджменту.

Порядок вивчення навчальної дисципліни такий:

1. Ведення конспектів – обов’язкове. Опрацювання пропущеного матеріалу в тижневий термін.

2. Для зручності ведення конспектів на початку зошита необхідно оформити список скорочень.

3. Після 8-ї лекції перевірка конспектів.

4. Перед кожним заняттям необхідно опрацьовувати попередній матеріал та самостійно виконувати завдання при підготовці до практичних занять.

5. Пам’ятати – основа засвоєння навчального матеріалу – самостійна робота. Не допускати механічного запам’ятовування матеріалу, необхідно його осмислювати та засвоювати інформаційно-логічні зв’язки.

6. Поточний контроль здійснюється для перевірки якості засвоєння навчального матеріалу з кожної теми в ході усіх видів навчальних занять.

7. За темою 11 проводиться контрольна робота.

8. Теоретичні знання та практичні уміння студентів з навчальної дисципліни перевіряються на екзамені шляхом виконання кваліфікаційних завдань, розроблених на підставі сукупності професійних завдань, що відображені у освітньо-кваліфікаційних характеристиках бакалавра та спеціаліста.

9. День консультацій – узгодити з викладачами.

10. Форми участі студентів у науковій роботі:

робота над завданнями, які дає викладач;

участь у науково-технічних конференціях;

розробка програмних продуктів на ПЕОМ;

розробка наукових рефератів та їх захист;

проведення тестування, експериментальних та теоретичних досліджень.

Основою інформаційно-методичного забезпечення самостійної роботи студентів є навчальний посібник та рекомендована з дисципліни навчальна і методична література:

1. Основна Мескон М., Альберт М., Хедоури Р. Основы менеджмента. Пер. с

англ. М: Дело, 1992. - 702 с. Шифр 65.9

^ 2. Основна Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів

вищих навчальних закладів. - К.:„Кондор", 2003.- 556 с. Шифр 65.9

3. Основна Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту. Підручник. / Наук. ред.
^ В.Яцура, Д. Олесневич. - Львів: Бак, 2001 - 624 с. Шифр 65.9
4. Основна Основы менеджмента. Учебное пособие/ Под ред. В.С. Верлоки,

И.Д. Михайлова. Харьков.: Основа, 1996. - 352 с. Шифр 65.9

^ 5. Основна Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. К.: Вища школа, 1995. - 351

с. Шифр 65.9

6. Основна Шегда А.В. Основы менеджмента. Учебное пособие. К.:

Товариство "Знання", КОО, 1998. - 512 с. Шифр 65.9

^ 7. Основна Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Підручник.

К.: Академвидав, 2003. - 414 с. Шифр 65.9

8. Додаткова Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации. Учебное

пособие. К.: Изд-во Европ. Ун-та финансов, информ. систем,

менеджм. и бизнеса, 1999. - 350 с. Шифр 65.290

^ 9. Додаткова Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для

керівників. - К.: Т-во „Знання", КОО, 1999. - 556 с. Шифр 65.050.9

10. Додаткова Веснин В.Р. Основы менеджмента. - М.: Об-во «Знание» России.-

1996.- 472с. Шифр 65.9

^ 11. Додаткова Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. 3-е изд. –

М.: Гардарикик, 2002. - 528 с. Шифр 65.9

12. Додаткова Основы менеджмента: Учеб. для вузов/ Д.Д. Вачугов, Т.Е.

Березкина, Н.А. Кислякова и др.; Под ред. Д.Д. Вачугова. -М.:

Высш. школа, 2001. - 367 с. Шифр 65.290

^ 13. Додаткова Зайцева О.А., Радугин А.А., Радугин К.А., Рогачева Н.И.

Основы менеджмента: Учебное пособие для вузов / науч.

Редактор А.А. Радугин. - М.: Центр, 2000. - 432 с. Шифр 65.290

^ 14. Додаткова Глухов В.В. Менеджмент: Учебник. -СПб.: Специальная

литература, 1999.-700с. Шифр 65.290

15. Додаткова Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ,

1995. – 296с.

Основним завданням менеджерів підприємств є теоретична підготовка студентів з питань функціональних обов’язків інженерів транспорту та різних менеджерів лежать у реалізації принципів, методів та функцій менеджменту.

Основними особливостями менеджменту є:

▪ ієрархічна структура;

▪ централізоване управління;

▪ оперативність;

▪ живучість;

▪ регламентованість;

▪ відповідальність та ін.

Процес управління поділяється на управлінські цикли, що включають в себе: усвідомлення завдання, оцінку обстановки, вибір цілі чи цілей, прийняття рішення, доведення рішення до виконавця, організацію виконання та контролю, аналіз ступеня досягнення цілей, оцінку дій підлеглих та самооцінку. Керівник у кожен конкретний час працює в декількох управлінських циклах.

Зараз функціонування підприємств здійснюється в умовах ринку. Важливо не просто дублювати рішення, що йдуть зверху, а необхідно на їх основі, знаючи стан справ на місцях і спираючись на знання принципів та методів управління в умовах ринку, шукати оптимальні шляхи їх вирішення.

Менеджер повинен уміти:

Організовувати і планувати роботу свого структурного підрозділу.

Приймати правильні нестандартні управлінські рішення.

Керувати колективом на рівні сучасних вимог (бути лідером).

Спілкуватися і контактувати з людьми.

Спонукати підлеглих до творчої діяльності, раціоналізації, винахідництва, відмічати і оцінювати кожне їх досягнення.

Знаходити вихід із конфліктних ситуацій.

Добирати та навчати підлеглих.

Вести ділові переговори.

Творчо виконувати розпорядження зверху і додержуватися субординації.

Тільки такі спеціалісти зможуть досягти успіху в нелегкій управлінській діяльності.

Тема 1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту


Заняття № 1 „Сутність і роль менеджменту”


^ 1. Сутність категорій “управління” та “менеджмент”

Термін «менеджмент» в Україні почали використовувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної систе­ми і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління – це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

^ Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

На мал. 1.1 показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент».

^ УПРАВЛІННЯ МЕНЕДЖМЕНТ

Мал. 1.1 – Співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»

Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англійське дієслово «to manage» – керувати, яке походить від латинського «manus» – рука. Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності. Наприклад, Оксфорд-ський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

Менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

Менеджмент – це влада та мистецтво керівництва.

Менеджмент – це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).

Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

^ З функціонального погляду менеджмент – це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів).


^ За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види:


• виробничий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

• фінансовий менеджмент – управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

• маркетинг – управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, що мають матеріальну і споживчу цінність.

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм (менеджмент) як американська теорія управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджерів розглядають як розпорядників економічного життя суспільства. Економісти Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства – задоволення соціальних потреб через ринок, виробництво товарів або надання послуг.

У менеджменті основними є такі категорії: «організації», «функції управління», «рівні управління», «методи менеджменту», «стилі керівництва», «комунікації», «управлінські рішення» тощо.


^ 2. Менеджмент як система наукових знань

У сьогоднішній практиці нерідко застосовується закон Х.Л. Менкена: "Хто вміє – працює, хто не вміє – вчить інших, хто не може вчити –управляє, хто не вміє управляти – править".

Дійсно, в керівне крісло намагаються сісти технологи та конструктори, художники й лікарі, артисти та політичні діячі. В одних щось виходить, інших спіткає невдача. Чому так виходить? Необхідність знайти відповіді на ці запитання розвинула таку галузь людських знань, як управління.

Сьогодні існує дві точки зору на цю галузь знань. Люди, які мають схильність до системного аналізу та узагальнення, представляють науку управління як науку про складні системи, їх характеристики та класифікації. Прагматики ж, які будують свої висновки на здоровому глузді, досвіді або інтуїції, не відкидаючи науковості управління, використовують термін "мистецтво управління".

Управлінська думка XX ст. робить особливий наголос на перетворення уп­равління в науку. Лютер Г'юмек, теоретик у галузі управління, заявляє, що воно стає наукою тому, що, по-перше, систематично вивчає явища, які можна згрупувати в різні теорії; по-друге, намагається на систематизованій основі зрозуміти, чому і як люди систематично працюють разом для досягнення певних цілей; по-третє, зробити ці системи співробітництва більш корисними для людства. Основа будь-якої науки – це можливість об'єктивно вимірювати явища, які вивчаються. Багато процесів в управлінській практиці важко піддаються вимірюванню внаслідок того, що відсутній механізм їх описання і аналізу. Це дає можливість керівникам-практикам стверджувати, що управління є скоріше мистецтво, якому можна навчитися тільки через досвід і яким досконало можуть оволодіти лише люди, які мають до цього талант.

Про те, що управління – це складна наука, говорить головний аргумент науковості – наявність його загальних принципів, що визначають різні аспекти управління системами, а також власна методологія та конкретні методики здійснення процесу управління.

Суттєвий вклад у розвиток теорії управління внесли математика, статистика, інженерні науки, які допомогли змоделювати, оптимізувати або кількісно обґрунтувати управлінські явища, що раніше не піддавалися вимірюванню.

З появою економіко-математичних методів і ЕОМ настала ера переходу від якісного описання управлінських ситуацій, які виникають, до кількісного їх аналізу та обґрунтування. Нині в науці управління йде заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами та кількісними значеннями. Це доводить, що управління –наука, хоча й досить молода.

Будь-яка наука має свій предмет дослідження. В даному випадку до предметів, які досліджуються наукою управління, належать явища та процеси, характерні для певного класу систем.


^ 3. Менеджмент як мистецтво управління


В управлінні, як і в будь-якому виді людської діяльності, є щось таке, що не піддається кількісному аналізу. Оце "щось таке" відноситься до мистецтва управління. Обґрунтування мистецтва уп­равління, яким володіють лише окремі люди, є частинкою науки управління. З іншої сторони, оволодіти мистецтвом будь-якої професії, в тому числі й професії управлінця-менеджера, можна тільки за допомогою пізнання науки управління.

Видатний менеджер нашої епохи Лі Яккока, пройшовши через склад­ний і цікавий шлях пізнання науки та практики управління, зміг сформу­лювати такі підходи до оволодіння мистецтвом управління:

Уміння контактувати з людьми – оце все і вся.

Щоб мати успіх у бізнесі, як і скрізь, найосновніше – це вміти зосе­редитись і раціонально використовувати свій час.

Тому, хто хоче стати спеціалістом у галузі вирішення будь-яких завдань у бізнесі, необхідно насамперед навчитися визначати пріоритети.

Необхідно регулярно задавати декілька запитань своїм провідним працівникам:

Які завдання ви ставите собі на найближчі три місяці?

Які ваші плани, пріоритети, надії?

Що ви збираєтесь зробити для їх здійснення?

Регулярно, раз на три місяці, кожен менеджер повинен сісти за стіл поруч із своїм безпосереднім керівником, щоб підбити підсумки зробленого і визначити цілі на наступний квартал.

Повинен бути порядок письмового викладу будь-якої ідеї – це перший крок до втілення її в життя.

Інколи необхідно піти на ризик, а потім виправляти помилки, що були допущені.

Найважливіші рішення в корпораціях фактично приймаються не колективними органами, не комітетами, а окремими особами.

Менеджери повинні не тільки вміти приймати своєчасні рішення, їм належить також роль мотиватора.

Єдиний спосіб настроїти людей на енергійну діяльність – це спілкуватися з ними.

Якщо хочете людину похвалити, зробіть це в письмовій формі, а коли хочете його висварити, краще зробіть це по телефону.

Не старайтеся виконувати роботу, яку повинні робити інші.

Головною причиною, через яку здібні люди не можуть зробити кар'єру, є те, що вони погано контактують зі своїми колегами.

Більшість людей не читає цілком газетні матеріали, а обмежується заголовками і підзаголовками. Звідси наслідок – ті, хто їх формулює, має великий вплив на сприйняття новин читачами.

Єдине, чим володіє людина, – це здатність роздумувати, це її здоровий глузд. Це її єдина реальна перевага перед мавпою.

Помилки роблять всі. Біда в тому, що більшість людей просто не хоче їх відкрито визнавати.

Якщо дійсно віриш у те, що ти робиш, варто наполегливо добиватися свого, навіть перед перешкодами, котрі виникають.

Ці правила успішного управління могли з'явитися тільки в результаті наукового обґрунтування досвіду, інструментом якого є існуюча теорія управління та результати наукових досліджень.


Заняття № 2 „Управлінська праця та менеджмент”

Навчальні питання:

1. Менеджмент і підприємництво

2. Особливості управлінської праці

3. Сфери менеджменту

4. Методи досліджень

Навчальна література: [1], стор.10 ..23, [3], стор.4...9, 183..186, [7], стор.11..17,

[9], стор.90...105, [12], стор. 6...15, [13], стор. 10...14.


ВСТУП

Управлінська діяльність – один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється відповідно до об’єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Менеджмент як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної і прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загального визнання в усьому світі. Тому сучасна теорія і практика ме­неджменту набуває особливого значення. Перехід економіки України на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів управління на рівні основної ланки – підприємства. Практичне використання такого досвіду – одне з першочергових завдань. Широкий вихід вітчизняних підприємств на світові ринки обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії і прак­тики менеджменту.

Ринкова економіка більш вимоглива до керівників, ніж планова. В зв’язку з цим необхідна цілковито нова концепція розвитку організації, яка була б життєздатна в нових господарських умовах.

Все це пред'являє високі вимоги до підготовки спеціалістів-менеджерів, які постійно пов'язані з підготовкою і прийняттям рішень.


^ 1. Менеджмент і підприємництво


У докапіталістичний період управління в основному являло собою функцію влади – державної, політичної, військової, релігійної. Виробничі ж процеси, які часто-густо протікали в крихітних майстернях чи на дрібних земельних наділах на основі особистої праці їхніх власників, спеціальними управлінськими діями не супроводжувалися. З розвитком виробництва та його концентрацією на великих підприємствах стан справ змінився. Тепер основна маса тих, ким потрібно було управляти, була об'єднана економічною владою, тобто власністю, а управління стало її функцією поряд з іншими, такими як виробництво, підприємництво, присвоєння; персоніфікованим носієм цих функцій виявився, зрозуміло, власник.

Спочатку, працюючи на самоті, він сам виконував всі ролі: створював блага і послуги (виробнича функція); приймав рішення про шляхи і форми розвитку своєї справи і ніс за них відповідальність (підприємницька функція); організовував і контролював повсякденну діяльність (управлінська функція); розпоряджався результатами своєї праці (функція присвоєння).

З ростом масштабів виробництва власнику довелося одну за іншою знімати з себе ці функції. Спочатку виробнича функція, а потім і поточне управління та контроль були передані найманим робітникам. У великих акціонерних товариствах значна частина власників не займається і підприємництвом; останнє стало долею окремих їхніх представників, що входять у ради директорів, а також найманих керівників, поставлених ними на чолі компанії. У кінцевому рахунку за більшістю власників залишається лише присвоєння результатів виробництва у формі дивідендів і затвердження рішень, прийнятих від їхнього імені.

Таким чином, розвиток виробництва привів спочатку до того, що управління перетворилося у функцію економічної влади (власності), а потім поступово з рук власника здебільшого перейшло в руки найманих фахівців – професійних керівників усіх рівнів – менеджерів. Так виник менеджмент.

Сьогодні поняття менеджмент (management), яке походить від дієслова to manage, що спочатку означало «мистецтво об'їжджати коней», має ряд значень, що характеризують різні аспекти управлінської діяльності.


По-перше, це – господарське управління організацією, що діє в умовах ринку в «автономному плаванні», зв'язане з необхідністю пошуку шляхів її розвитку і прийняття оперативних рішень з будь-яких, самим несподіваних і складних питаннь. Виходячи з такого підходу управління підприємствами, що існувало в Радянському Союзі в умовах командно-адміністративної системи, не може вважатися менеджментом, тому що воно вільним не було, а направлялося державною владою.


По-друге, під менеджментом розуміється управління деякою самостійною сферою господарської діяльності. Так, нині широкого поширення одержав кадровий менеджмент, тобто сукупність видів діяльності, зв'язаних з управлінням персоналом; його підбором, навчанням, просуванням, підвищенням кваліфікації, вирішенням соціальних проблем і ін. Менеджментом вважається й організація виступів зірок естради, спортивних команд, проведення масових заходів, хоча зрозуміло, що про утворення фірми тут не може бути й мови.


По-третє, поняттям «менеджмент» нині характеризується група осіб, що здійснюють у рамках організації управлінські функції. В українській мові йому відповідає термін «управління».


По-четверте, менеджмент – навчальна дисципліна, викладання якої в коледжі одного з міст США почав у 1881 р. деякий Джозеф Вартон і яка сьогодні складає найважливіший елемент підготовки будь-якого фахівця, а як самостійна спеціальність вищої і середньої професійної освіти являється мабуть чи не найпопулярнішою серед студентів усього світу.

По-п'яте, нарешті, менеджмент являє собою сукупність наукових знань і практичного досвіду в галузі управління, що мають міждисциплінарний характер. Тут використовуються дані економіки, психології, соціології, педагогіки, організації, права і сформульовані ними закони. Чи можна вважати менеджмент наукою в повному розумінні слова, чи це тільки сплав систематизованих положень і висновків перерахованих наук, узагальненого досвіду багатьох поколінь керуючих і особистого мистецтва кожного, хто береться за цю нелегку справу? Остаточної відповіді на це питання до цих пір не дано.

Питання про те, наука менеджмент чи ні, зовсім не позначається як на його авторитеті, так і на авторитеті тих, хто займається ним на практиці – менеджерів. Вони користуються на Заході величезною повагою. З них виходять великі політики, такі, наприклад, як Роберт Макнамара, що пройшов шлях від глави компанії «Дженерал Моторс» до посади міністра оборони США, а згодом Директора Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Інші за свої заслуги завойовували загальне визнання і ставали національними героями. Такий Лі Якокка, що підняв з руїн корпорацію «Крайслер» і врятував цим від безробіття сотні тисяч людей і від багатьох неприємностей – американську економіку. Нарешті, менеджери – найвисокооплачувана категорія працівників, які чесною працею заслужили свої іноді багатомільйонні гонорари, що на порядок перевищують оплату вищих урядових чиновників, включаючи президентів і прем'єр-міністрів.

Успіх на цьому поприщі менеджерам приносять глибокі професійні знання – багато хто з них, особливо в США, мають вчені ступені і звання, які дозволяють глибоко і всебічно оцінювати поточний стан речей і робити обґрунтовані прогнози на майбутнє, а також незвичайним педагогічним талантом, умінням працювати з людьми вести їх за собою, керувати, але в той же час і підкорятися як обставинам, так і тим, хто за рангом чи службовим становищем, за знаннями і компетенцією вище від них.


Всіма перерахованими якостями, як правило, не володіють підприємці. Ось що пише про них відомий американський бізнесмен і теоретик менеджменту Харві Маккей: «Людям з підприємницькою жилкою притаманне напівбожевільне, фанатичне прагнення – робити все самим, не допускаючи, щоб хто-небудь сунув ніс, задавав питання і вказував. Вони не хочуть втрачати контроль над своїм бізнесом. Але підприємець, яким би талановитим він не був, має потребу у фахівцях, що володіють тими професійними знаннями, якими він сам не може опанувати».

Цими фахівцями і є насамперед менеджери, яких у нашій країні, як уже говорилося, до останнього часу не було, тому що був відсутній ринок – їх «інкубатор» і адекватне «середовище існування», а були і є так звані господарські керівники, властиві, втім, не тільки командній економіці, але й бюрократизованим західним корпораціям, де їх називають «менеджерами вчорашнього дня». Порівняємо портрети типового господарського керівника і сучасного менеджера, ідеал якого зображується в теоретичних представленнях фахівців у цій галузі.



^ Господарський керівник

Сучасний менеджер

1

2

1. Чекає рішень «зверху», скутий,

безініціативний, боїться ризику,

намагається все взяти під контроль або

заборонити.

Активний, самостійний, енергійний,

надає підлеглим максимальну свободу дій, йде на виправданий ризик.

2. Виступає переважно як диспетчер,

«пожежний», забезпеченець, інженер;

орієнтований на «технічні» аспекти

роботи, тактичні рішення і дії.

Перш за все розробляє стратегію рішення економічних і правових проблем; виховує підлеглих, вирішує конфлікти; веде переговори.

3. Ірраціональний, благоговіє перед

авторитетами, вірить в могутність

вищого керівництва.

Раціональний, критичний, сподівається в першу чергу на власні сили.

4. Сповідує подвійний стандарт мислення і

поведінки, формально реалізуючи

завдання зверху, а фактично працюючи

на себе і в кращому випадку на свій

колектив.

Позбавлений роздвоєності в свідомості та вчинках, прагнучи в першу чергу до досягнення загальних цілей.


5. Одноосібно приймає всі рішення,

нетерпимий до чужих думок.

Створює команду однодумців, націлених на відпрацювання колективного рішення

в процесі діалогу та дискусій.

6. Має обмежений світогляд і ерудицію,

слабо орієнтується в навколишній

дійсності та погано її уявляє; не прагне

до нових знань.

Динамічний, відкритий для нових ідей, знань і інформації, має широкий погляд на життя.

7. Некомпетентний у питаннях

управлінської психології, людських

стосунків, не орієнтований на

особистість підлеглого.

Вміє працювати з людьми, визнає їх як особистості, хороший педагог.

Між цими умовними крайніми типами знаходяться реальні живі люди з усіма їх достоїнствами і недоліками, більшості з яких насправді дуже далеко до ідеалу. Недаремно один із найвидатніших сучасних фахівців в галузі менеджменту Пітер Друкер висловився таким чином: «В більшості книг з проблем управління дається портрет «керівника завтрашнього дня», який виступає людиною ледве чи не «на всі часи». Нам стверджують, що працівник управління вищої ланки повинен мати виняткові здібності для проведення аналізу і прийняття рішень. Він повинен добре ладити з людьми, розбиратися в структурних механізмах організації, мати математичні здібності, художнє чуття і творчу уяву. Іншими словами, потрібен універсальний геній, яких в реальній дійсності практично не існує. Весь досвід існування людства показує, що в світі панує універсальна некомпетентність. Саме тому ми повинні комплектувати свої організації людьми, які в усякому разі володіють однією з перерахованих якостей, і, як правило, кожний з функціонуючих працівників щонайменше наділений всіма останніми».

^ 2. Особливості управлінської праці


Ключові визначення:

Управлінська праця - це праця по визначенню, формулюванню й аналізу проблем, що виникають у процесі управління підприємством, розроблення програм, постановки конкретних завдань, прийняття правильних рішень.

^ Кооперація праці - об'єднання поділених видів праці для виконання спільних завдань.

Робочий час - міра тривалості участі працівника в організованому трудовому процесі, протягом якого він повинен виконувати свої робочі обов'язки.

Хронометраж - спостереження та вимір витрат робочого часу на здійснення певних операцій, що повторюються.

Управляти - це означає

аналізувати внутрішній стан організаційної системи, що управляється, та її становище в навколишньому середовищі;

планувати, тобто намічати системі та кожному її елементу мету і шляхи її досягнення;

регулювати дію кожного члена колективу таким чином, щоб забезпечити запланований рух всієї системи.


Таблиця 1.1.
^ Напрями поділу управлінської праці та їх характеристика Вид розподілу
Характеристика дій керівника
Функціональний
Виділення та закріплення за окремими працівниками і підрозділами апарату управління функцій, необхідних для ефективного управління виробничими процесами.
Технологічний
Спеціалізація працівників відповідно до трьох великих груп робіт:

1. Керівництво структурними підрозділами, прийняття рішень на основі інформації про здійснення робіт згідно з певною функцією.

2. Обробка інформації та створення комплексу документації, необхідної для здійснення функції.

3. Оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування.

Цим трьом видам робіт відповідають три категорії працівників: керівники, фахівці та ін.
Кваліфікаційний
Розподіл робіт між працівниками апарату управління залежно від кваліфікації, стажу роботи, здібностей працівника.

Професійний

Розподіл робіт залежно від професійної підготовки працівника.

Посадовий

Розподіл робіт залежно від компетенції працівника.

Ієрархічний

Розподіл робіт залежно від рівня ієрархії.





Кооперація праці – об’єднання поділених видів праці для виконання спільних завдань.

В управлінні застосовують:

паралельну;

послідовну;

постійну;

епізодичну кооперацію праці управлінського апарату.

Поділ і кооперація управлінської праці є передумовою раціональної організації робочих місць в апараті управління.




^ 3. Сфери менеджменту

Виділення особливої суспільної функції – управлін­ня і відповідно професії керівника, організатора, адмі­ністратора (менеджера) зумовило і певні управлінські відносини.

У сфері управлінських відносин застосовується особ­ливий вид праці людей, основною професійною діяльніс­тю яких є управління.

При аналізі соціально-економічної природи праці в сфері управління потрібно мати на увазі специфічні особливості цього виду трудової діяльності.

По-перше, результати праці працівників апарату уп­равління не підлягають прямому вимірюванню, наприк­лад, на основі виробленої продукції, вартісним чи на­туральним показником, подібно до того, як можна виміряти працю робітника. Поняття «продуктивність праці», «виробіток», тобто показники кількості продук­ції, виробленої за одиницю часу, можуть бути застосо­вані тільки до деяких видів праці, які можуть бути ви­міряні кількісно (праця дру