Реферат: Наукових праць

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ПАВЛА ТИЧИНИ


ЗБІРНИК

НАУКОВИХ ПРАЦЬ


Київ – 2007

ББК 74.2я43

З 41

Збірник наукових праць затверджено постановою

Президії ВАК України 9 лютого 2000 р. №2-02/2 перелік 4

(Бюлетень ВАК №2, 2000 р.) як наукове видання щодо публікації наукових

досліджень з галузі педагогічних наук. Засновник: Уманський

державний педагогічний університет імені Павла Тичини.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 7095.


^ Головний редактор:

Мартинюк М.Т. – доктор педагогічних наук, професор, ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.


^ Редакційна колегія:

Кузь В.Г. – доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України;

Побірченко Н.С. – доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи;

^ Коберник О.М. – доктор педагогічних наук, професор, декан технолого-педагогічного факультету;

Біда О.А. – доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри методики початкового навчання;

^ Тищенко Т.М. – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, відповідальний секретар.


Рецензенти:

Сметанський М.І. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського;

^ Пометун О.І. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач лабораторії історичної освіти Інституту педагогіки АПН України.


Рекомендовано до друку Вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 9, від 24.04.2007 р.)


Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – К.: Міленіум, 2007. – _________с.


ISBN 966-8063-91-7


До збірника увійшли статті, у яких науковці розглядають актуальні проблеми удосконалення навчально-виховного процесу середньої і вищої школи, висвітлюють результати наукових досліджень у галузі педагогічних наук.

Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за достовірність наведених фактів, цитат, статистичних даних, імен власних та інших відомостей.


© УДПУ імені Павла Тичини, 2007

© Видавництво «Науковий світ», 2007

ЗМІСТ


Ажиппо О.Ю.

КОМПЛЕКСНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ ................................





^ Андрусь О.І.

ВІДБІР ЗМІСТУ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ ................................................................................





^ Бондаренко Т.Є.

ВИКОРИСТАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ФОРМ
КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ........................





^ Валюк В.Ф.

ВСТУП ДО НАУКОВОЇ РОБОТИ З ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ ...............





Васильченко О.В.

СТРУКТУРНІ ТИПИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ .................................





^ Гаєвська Л.А.

СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ .......





Гембарук А.С.

КОМПОНЕНТИ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ
МОВИ ЯК ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО ПРЕДМЕТА .........................





^ Дзюбенко І.А.

ГРА ЯК ЗАСІБ НАБУТТЯ У ШКОЛІ НЕОБХІДНИХ
ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ..................................................




Добрянський І.А. методика діалогічного навчання
(з досвіду роботи) .........................................................................






^ Капська А.Й.

СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ У СУЧАСНІЙ
ВИЩІЙ ШКОЛІ – ОДНА ІЗ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ................





^ Коваленко Г.С.

ПРОБЛЕМА МІЦНОСТІ ТА ДІЄВОСТІ ЗНАНЬ І КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В ОСВІТІ ........................................





^ Колісник Л.В.

ТЕХНОЛОГІЇ АКТИВНОГО ТА ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ОСНОВ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ..................................................................................





^ Лотоцька Т.В.

ШКІЛЬНИЦТВО І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА НА ПЕРЕЯСЛАВЩИНІ У ХVIII СТОЛІТТІ .............................................





^ Мацько Д.С.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...........................................





^ Музиченко Ю.А.

ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ МОБІЛЬНОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ................................................................





^ Ніколаєнко С.М.

РОЛЬ І МІСЦЕ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ ........................





^ Петренко О.Б.

РОЛЬ ЖІНОК-ВОЛИНЯНОК У ПОШИРЕННІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (ПЕРІОД РАННЬОГО БАРОКО) ........................................





^ Ситняківська С.М.

РЕМІСНИЧА ОСВІТА В УКРАЇНІ У ЗАГАЛЬНІЙ
СИСТЕМІ ОСВІТИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ .....................





^ Совгіра С.В.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПІД ЧАС СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ..................................................................





^ Тімець О.В.

ПРОЕКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У НАВЧАННІ ГЕОГРАФІЇ ЯК ОДИН З АСПЕКТІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ .....................................................................





^ Товстюк Л.А.

ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ
ЕТИКИ МАЙБУТНЬОГО СПЕЦІАЛІСТА АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ...................................................................................





^ Чирва А.С.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ...........................................................................................





^ Шломенко О.Б.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ТА ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ НОВИХ ФОРМ НАВЧАННЯ ..................................





^ Шульга Н.В.
ПОЛІКУЛЬТУРНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СИСТЕМІ ОСВІТИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ...............................................................................................






^ Щербань І.Ю.

СТАН СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ США В СЕРЕДИНІ
ХХ СТОЛІТТЯ .......................................................................................





^ Щербяк Ю.А.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛКСМУ В СИСТЕМІ АТЕЇСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В УРСР ................................................







УДК 37.037+378.14

О.Ю. Ажиппо

аспірант,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди


^ КОМПЛЕКСНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ


У цій статті розглядаються питання педагогічного контролю фізичного виховання студентів. У роботі визначені тести, які найбільш об’єктивно відображають ступінь розвитку рухових якостей, що в свою чергу дозволяє якісніше здійснювати управління процесом фізичної підготовки і обґрунтовано його планувати.


Aghyppo A.U. Complex pedagogical control after physical education of students of institutes of higher. The questions of pedagogical control after physical education of students are examined in the given article. There are certain tests in work, that the degree of development of motive qualities is most objectively expressed, that in same queue allows more high-quality to carry out the process control of physical preparation and grounded to plan him.


Вступ. У ряді робіт [3; 4; 5; 9; 12 та ін.] наголошується, що головним у педагогічному контролі є оцінка стану рухової функції як провідної основи, що забезпечує зростання спортивно-технічної майстерності студентів.

Засобами контролю можуть служити, перш за все, функціональна підготовленість студентів, морфологічні особливості, психологічні характеристики, зміст і спрямованість навчально-тренувальних занять, а також окремі сторони технічної майстерності.

^ Формулювання цілей роботи. Виявлення найбільш ефективних засобів і методів, що дозволить контролювати процес фізичної підготовленості студентів і вносити корективи в управління педагогічним процесом фізичного вдосконалення.

Нами були проведені спостереження за процесом фізичного виховання студентів. ^ Об’єктом дослідження виступали студенти 1-2-го курсів факультету фізичної культури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. При цьому використовувалися такі основні методи дослідження: педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, математична статистика.

^ Організація дослідження. Фізичну підготовленість студентів вивчали шляхом контрольно-педагогічних випробувань, що проводяться на початку і в кінці навчального року у формі змагань із жорстким дотриманням стандартних для всіх спортсменів умов в спортивному залі і на стадіоні. Рівень фізичної підготовленості студентів визначали за допомогою контрольних вправ.

Фізичну працездатність оцінювали в динаміці за індексом гарвардського степ-тесту (ІГСТ). Паралельно визначали максимальне споживання кисню (МСК) за номограмою.

Стан вегетативних функцій виявляли за гемодинамічними показниками – частотою пульсу, систолічним і діастолічним тиском (за Н.С. Коротковим) до і після стандартного навантаження (20 присідань за 30 с).

Масове тестування проводили з основних видів вправ, відібраних на основі літературних рекомендацій. Тести пройшли перевірку на логічну інформативність (надійність), достовірність і об’єктивність [2].

Фізичний розвиток студентів вивчали за уніфікованою методикою [10]: вимірювали зріст стоячи, масу тіла, об’єм грудної клітки у спокої, життєву місткість легенів, силу правої кисті і станову силу. Вік випробовуваних становив 17-19 років і 20-24 роки.

Розроблялися оцінні таблиці (шкали регресії за зростанням) для осіб обох статей у віці від 17 до 24 років і старше. Шкали регресії за зростанням дають можливість комплексно оцінювати фізичний розвиток студентів за сукупністю ознак і їхнього взаємного зв’язку [10].

Для оцінки стану центральної нервової системи використовували теппинг-тест [2; 4; 9; 12] розумової працездатності – коректурний тест В.Я. Анфимова при тривалій роботі до 20 хвилин.

Оцінка фізичного розвитку студентів здійснювалася на основі:

даних про стан здоров’я, одержаних на початку кожного року і при повторних дослідженнях;

показників фізичного розвитку (антропометричних вимірювань за уніфікованою методикою) і складання за ними оцінних таблиць (шкала регресії за зростанням);

коефіцієнтів кореляції і їхньої значущості (р), коефіцієнтів регресії, достовірності середніх величин.

Аналіз показав, що у чоловіків під час бігу на 100 м, у стрибках в довжину і висоту з розгону середні показники з віком поліпшувалися. Тенденція до погіршення результатів спостерігалася в чоловіків у кросі на 1000 м і штовханні ядра.

У студенток з віком відзначається погіршення результатів у бігу, стрибках і метанні гранати, причому в кросі на 500 м статистично достовірне. Рівень фізичної підготовленості молоді залежить від стану здоров’я і фізичного розвитку. Дослідження [11] показують, що з поліпшенням фізичного розвитку в процесі занять фізичною культурою і спортом підвищується рівень фізичної підготовленості. Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання у ВНЗ неможливе без знання стану здоров’я, фізичного розвитку студентів. Аналіз цих даних і їхня об’єктивна оцінка дозволяють вибирати ефективні засоби і методи з метою підвищення рівня фізичної підготовленості студентів.

Знання взаємозв’язку показників фізичного розвитку і підготовленості (табл. 1) сприяють не тільки правильній оцінці здібностей, але і науковому обґрунтовуванню нормативних вимог, удосконаленню програми з фізичного виховання.

Отримані коефіцієнти зв’язку вказують на те, що кореляційні залежності між показниками фізичного розвитку і результатами фізичної підготовленості різні як за кількістю значущих коефіцієнтів кореляції, так і за достовірністю. Методами кореляції виявлені різноманітні варіанти залежностей фізичних здібностей спортсменів. Прояв цих зв’язків залежить від ступеня розвитку фізичних якостей, режиму рухової діяльності.

Знання взаємозв’язку показників фізичного розвитку і підготовленості сприяє не тільки правильній оцінці фізичних здібностей спортсменів, але і доцільному плануванню і використанню фізичних вправ.


^ Таблиця 1


Інтеркореляції морфофункціональних показників і результатів фізичної підготовленості студенток


^ Види вправ

Зріст

Маса

ОГК

ЖМЛ

Сила правої кисті

Станова сила

МСК л/хв

Фізична працездатність (ІГСТ)

Біг на 100 м

-0,213

-0,110

-0,168

-0,008

-0,539

0,026

-0,248

-0,492

Крос на 500 м

-0,196

-0,057

0,016

-0,207

-1,108

-0,237

-0,119

-0,431

Стрибки в довжину з розбігу

0,152

-0,106

-0,276

-0,172

-0,165

0,001

0,042

0,076

Стрибки в висоту з розбігу

0,507

0,360

0,240

0,320

0,135

0,174

0,996

0,116

Згинання і розгинання рук в упорі на гімнастичній лавці

0,773

-0,134

0,019

-0,137

0,532

0,224

-0,279

0,343

Штовхання ядра 4 кг

0,595

0,650

0,542

0,007

0,422

0,275

-0,477

0,651

Метання гранати 500 гр

0,563

0,408

0,413

0,271

0,260

0,090

0,629

0,280

Примітка: Граничні значення(при р = 0,05) МСК складають 0,37 і фізичної працездатності – 0,63.


Одержані при дослідженні дані засвідчують наявність кореляційного зв’язку між результатами виконання фізичних вправ і деякими морфофункціональними показниками. У жінок взаємозв’язок показників фізичного розвитку і фізичних можливостей виражений слабкіше, ніж у чоловіків. Деякі автори [7,8 і ін.] знаходять пояснення цьому не у відсутності навичок і умінь виконувати певні вправи, а в обмеженні фізичних можливостей. У дівчат успішне виконання вправ залежить не тільки і не стільки від фізичних можливостей, скільки від наявності навичок і умінь, необхідних для їхнього виконання. Отже, займаючись з дівчатами, необхідно акцентувати увагу на вдосконаленні техніки виконання вправ.

Виявлення кореляційної залежності між показниками фізичного розвитку і результатами виконання вправ розширює уявлення про рухові можливості спортсменів, повніше визначає ефективність дії засобів фізичного виховання на розвиток і підготовленість студентської молоді. Низькі коефіцієнти кореляції між зазначеними показниками дозволяють зробити висновок про недостатній рівень гармонійного розвитку.

Індивідуальна оцінка фізичного розвитку студенток показала, що 87,3% мають середній, вище середнього рівня і високий рівень фізичного розвитку, а 12,7% – нижче середнього і низький.

Однією з причин низькорезультативного виконання студентами нормативу бігу на 500 м, виявилися абсолютні і відносні величини МСК (табл.2). Встановлено, що для успішної здачі нормативів, абсолютні величини МСК студентки повинні бути в межах 2,3 л/хв., відносні величини МСК – 42 мл/(кг/хв) [4].

Фізична працездатність студентів (за ІГСТ) була низькою, що також обмежувало успішну здачу нормативів бігу на 100 м, стрибків у довжину з розбігу і метання гранати жінками (табл. 3).

Співставлення динаміки змін ступеня тренованості і приросту фізичної працездатності дозволяє зробити висновок про безпосередній зв’язок між працездатністю і результатами фізичної підготовленості студенток.

Пульс у спокої в кінці навчального року в експериментальній групі (А) знизився з 78 ± 6,03 до 74 ± 4,60 уд/хв. Після навантаження (20 присідань за 30 с) частота пульсу з підвищенням тренованості зменшувалася з 80 ± 4,96 до 70 ± 10,78 уд/хв (р > 0,05).

У групі А за період експерименту максимальний артеріальний тиск знизився з 111 ± 3,30 до 107 ± 8,21 мм рт. ст. (р > 0,05). У контрольній групі він залишався практично на одному рівні (103 ± 4,50 мм рт. ст.). У студентів обох груп за час експерименту фіксувалася нормотонічна реакція на запропоноване навантаження.


^ Таблиця 2


Максимальне споживання кисню студентками за період експерименту


Група

Максимальне споживання кисню

Абсолютна величина л/хв

^ Відносна величина л/хв (кг/хв)

А

2,2 ± 0,11

2,1 ± 0,12

2,4 ± 0,15

35,6

35,5

38,5

Б

1,9 ± 0,03

1,7 ± 0,06

1,6 ± 0,02

33,9

31,7

30,2


Максимальна частота рухів кисті у чоловіків і жінок експериментальних груп до кінця першого півріччя мала тенденцію до зниження, що свідчило про погіршення функціонального стану ЦНС. У другому півріччі її збільшення спостерігалося у чоловіків групи Б і у жінок групи А, що свідчило про оптимально функціональний стан ЦНС і позитивний вплив занять фізичною культурою.

^ Таблиця 3


Фізична працездатність студенток по ІГСТ %


Місяць

Група

Оцінка

Відмінна

Добра

Середня

Нижче середнього

Погана

Жовтень

А

Б

–

–

–

–

71,4

16,7

28,6

83,3

–

–

Лютий

А

Б

–

–

14,3

14,3

57,1

28,6

28,6

42,8

–

14,3

Травень

А

Б

–

11,1

–

–

37,5

44,4

62,5

22,2

–

22,2


Коефіцієнт розумової працездатності в групі А у жінок в кінці першого півріччя знизився з 4,3 до 3,7 (р > 0,05) і до кінця другого півріччя збільшився до 4,5 (р > 0,05). Аналогічні зміни відбулися в групі Б. Міжгрупові відмінності незначні і недостовірні. У групі А у чоловіків за період експерименту коефіцієнт підвищився з 3-5 до 4,3 (р < 0,05), у групі Б – з 3,4 до 4,2 (р < 0,001).

У обох групах не спостерігалося значних змін цього показника в кінці першого півріччя (р > 0,05). Імовірніше, на розумовій працездатності негативно позначилися заняття, які проводилися з великими навантаженнями.

У процесі дослідження нами були розроблені тести, що відповідають вимогам стандартизації, які доповнюють діючі контрольні вправи програми ВНЗ, і дозволяють оперативно контролювати хід фізичної підготовленості і вносити корективи в управління педагогічним процесом вдосконалення.

Було відібрано 34 тести для оцінки рівня розвитку швидкісних, швидкісно-силових якостей, швидкісної і силової витривалості, гнучкості. Розроблені тести взаємозамінні, що дає можливість їхнього вибору залежно від умов проведення занять, підготовленості студентів, кількості студентів на заняттях і т.д.

Були розроблені контрольні нормативи для оцінки фізичної підготовленості студентів за формулами (табл. 4). Тести для педагогічного контролю можуть використовуватись у двох видах: а) як засіб (конкретна фізична вправа); б) як метод (перевірка конкретної якості в результаті неодноразового використовування певного тесту). Отже, визначення тестів, що найбільш об’єктивно виражають ступінь розвитку рухових якостей, дозволить поліпшити управління процесом фізичної підготовки і обґрунтовано його планувати [7, 8].

На заняттях зі студентами експериментальних груп А, Б, В (92 чол.) перевіряли ефективне співвідношення часу на навчання техніці і виховання фізичних якостей, на які відводилося відповідно 30 і 70%, 40 і 60%, 50 і 50%.

На заняттях зі студентами експериментальних груп А, Б, В (94 чол.) час на навчання і виховання фізичних якостей використовували в співвідношеннях 50 і 50%, 60 і 40%, 70 і 30%. Заняття в групах проводили зі спрямованістю на виховання швидкісно-силових якостей. Загальними для всіх груп був обсяг засобів навчання і виховання фізичних якостей.

Виявлено, що оптимальним варіантом співвідношення часу в групах на навчання техніці і виховання фізичних якостей виявився той, який використовувався в групі Б: у студентів – 30 і 70%, у студенток – 60 і 40 %.

У процесі проведення експериментів разом із вирішенням основних завдань у студенток усіх груп визначали рівень технічної підготовленості: візуально виявляли помилки в техніці виконання рухів; визначали оцінку рухових дій і технічну підготовленість вцілому. При оцінці техніки рухів у дівчат експериментальних груп А, Б, В була використана методика В.Г. Подольского [8]. Основні її положення зводяться до виявлення типових помилок в техніці рухів і їхній вплив на дію вцілому, а також до оцінки якості використання окремих фаз рухової дії.


^ Таблиця 4


Деякі тести і контрольні нормативи оцінки рівня

фізичної підготовленості студенток


№ тесту

Тест

Курс

Оцінка

Відмінна

Добра

Задовільна

2

Біг на 30 м з ходу

1

4,0

4,6

5,5

3

“Човниковий біг” 3 х 10 м

1

2

9,2

9,1

9,8

9,6

10,7

10,3

5

Потрійний стрибок з місця

1

524

460

411

9

Вистрибування в гору впродовж 20 с, прогинаючись

1

16

11

7

18

Піднімання тулубу всід за 10 с.

1

5

4

3

19

Вправа – упор сидячи – упор лежачи – упор сидячи за 10 с.

2

7

5

3

22

Стрибок у довжину з місця без допомоги рук

1

159

134

114

23

Стрибок у довжину з місця за допомогою маху руками

2

168

148

133

25

Присідання на правій нозі

1

8

3

1

26

Присідання на лівій нозі

1

8

3

1

27

Згинання і розгинання рук в упорі лежачи

2

9

4

1

31

Вправа “міст”, фіксування часу

2

98

63

36

33

Нахил тулубу вперед не згинаючи ніг від кінчиків пальців до підлоги

1

2

0

0

1

1

4

2


Найвища оцінка становила 5 балів. За кожну істотну помилку оцінка знижувалася на 1 бал, за дрібну помилку – на 0,1-0,2 бали. Оцінювалася техніка використання кожного з указаних елементів вправи. Для цього до початку контрольних випробувань з підручників, методичних розробок з легкої атлетики були виписані найхарактерніші помилки в рухових діях.

У процесі контрольного виконання вправи фіксувалася наявність тієї або іншої помилки у кожного спортсмена. Виявлені помилки вносили до протоколу.

У результаті аналізу показників контрольних випробувань були виявлені типові помилки. Типовою вважалася помилка, яка найчастіше повторювалася студентами при контрольному виконанні вправи. Дані, одержані в експериментальних групах А, Б, В, мали незначні розбіжності. Типові помилки фіксувались при виконанні бігу на 100 м (недостатнє збільшення довжини кроків у стартовому розгоні), стрибків у довжину з розгону (недостатня швидкість розгону), метанні гранати (порушення форми рухів метання). Аналізуючи причини помилок, можна відзначити, що вони є наслідком пропусків у фізичній і технічній підготовленості студентів. Звідси наявність значної кількості незадовільних оцінок за техніку рухів.

Перевірка початкової технічної підготовленості студенток дозволила одержати необхідні дані для роботи над технікою виконання легкоатлетичних вправ.

Висновки. Таким чином, представлені в дослідженні засоби контролю – функціональна підготовленість студентів, морфологічні особливості, психологічні характеристики, зміст і спрямованість навчально-тренувальних занять, окремі аспекти технічної майстерності – якнайповніше відображають процес фізичного виховання студентів ВНЗ.

Дослідження підтвердило ефективність використання таких методів педагогічного контролю при оцінці:

фізичної підготовленості, фізичної працездатності, аеробній здатності організму при м’язовій роботі – нормативи вправ програми ВНЗ, розроблені контрольні нормативи і тести для оцінки рівня фізичної підготовленості студентів (гарвардський степ-тест, визначення максимального споживання кисню за номограмою);

фізичного розвитку – оцінні таблиці фізичного розвитку (шкали регресії за зростанням);

стан вегетативних функцій і центральної нервової системи, розумової працездатності – частота серцевих скорочень, артеріальний тиск (систола і діастола), теппинг-тест, коректурні таблиці В.Я. Анфімова;

змісту і спрямованості навчально-тренувальних занять (співвідношення часу на навчання техніки і виховання фізичних якостей);

окремих сторін технічної майстерності – оцінка техніки рухів за методикою В.Г. Подольского.

Ці методи педагогічного контролю можуть бути диференційовано використані при етапному, поточному і оперативному контролі за фізичного виховання студентів ВНЗ.


ЛІТЕРАТУРА

Годик М.А., Шаннпа Т.А., Шитикова Г.Ф. О методике тестирования физического состояния детей // Теория и практика физической культуры. – 1973. – № 8.

3апорожанов В.А., 3ациорский В.М. // Теория и практика физической культуры. – 1968. – № 1.

Виленский М.Я., Михайлов В.В., Левенко Н. А. Комплекс ГТО в физическом воспитании студентов: Учеб. пособие. – М., 1979.

Зациорский В.М., Запорожанов В.А., Тер-Ованесян И.А. Вопросы теории и практики педагогического контроля в современном спорте // Теория и практика физической культуры. – 1971. – № 4. – С.59-63.

Каргаполов В.П., Грозин Е.А. Информативность средств комплексного оперативного контроля за специальной подготовленностью лыжников-гонщиков // Теория и практика физической культуры. – 1985. – № 12. – С.13-14.

Каргаполов В.П., Грозин Е.А. Информативность средств комплексного оперативного контроля за специальной подготовленностью лыжников-гонщиков // Теория и практика физической культуры. – 1985. – № 12. – С.13-14.

Оценка техники движений на уроках физической культуры / Под ред. Г.Б. Мейксона, Г.П. Богданова. – М., 1975.

Подольский В.Г. Об оценке техники движений учащихся. – М., 1981. – № 3.

Романов Б.Ф. Структура, физической подготовленности и тесты ее контроля у занимающихся спортом: (На примере лыжников-гонщиков I и II спортивных разрядов): Дис. канд. пед. Наук. – Л., 1976.

Семашко С.С., Шлезингер А.Н. Динамика, результатов сдачи нормативов комплекса ГТО студентами МГУ и анализ факторов, их лимитирующих // Теория и практика физической культуры. – 1975. – № 6.

Сирис П.3. Темпы прироста, физических качеств – фактор, определяющий потенциальные возможности спортсмена // Теория и практика физической культуры. – 1973. – № 4.

Ставицкая А.Б., Арон Д.И. Методика исследования физического развития детей и подростков. – М., 1959.

Царева Е.И. Местные стандарты физического развития молодежи, занимающейся физкультурой и спортом // Материалы XXII науч. конф., посвящ. 50-летию Великой Октябрьской революции. – Алма-Ата, 1967.

Черникова О.А. Вариативность двигательного темпа у спортсменов различной специализации // Психологические вопросы тренировки и готовности спортсменов к соревнованию. – М., 1969.



УДК 378.4: 33

О.І. Андрусь

ст. викладач кафедри

економіки і підприємництва

факультету менеджменту і маркетингу

Національний технічний

університет України

“Київський політехнічний інститут”


^ ВІДБІР ЗМІСТУ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН СТУДЕНТІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ


В статті знайшли відображення проблеми формування та відбору змісту в організації модульного навчання економічних дисциплін у технічних університетах. Зокрема, проаналізована сутність теоретичного, предметного та навчального рівнів відбору змісту. На теоретичному рівні названі принципи формування та відбору змісту модульного навчання економічних дисциплін. На предметному рівні проаналізовані діючі навчальні програми. На навчальному рівні запропонований навчально-методичний комплекс з модульного навчання дисципліни «Основи економічної теорії».


The problems of forming and selection of the argument in organization of modular studying of economical discipline in technical universities. Particularly, here is analyzed the essence of theoretical, objective and educational levels of argument selection. The principles of forming and selection of the argument of the modular studying of economical disciplines are named here on theoretical level. Acting studying programs are analyzed here on the objective level. Educational-methodological complex of modular studying “Of the basis of economical theory” is offered here on the educational level.


Актуальність економічного знання для спеціалістів усіх сфер національної економіки, володіння його принципами, законами та інструментарієм неухильно зростає з розвитком ринкових відносин. За роки переходу до ринку в Україні суттєво змінився зміст та якість національної економічної освіти як професійних економістів, так і фахівців інших спеціальностей. Для студентів технічних університетів економічні знання – ключовий фактор успішної діяльності у ринковому середовищі в умовах конкуренції, основний спонукальний мотив створення та впровадження інноваційних технологій, обладнання нового покоління, нових видів продукції, підвищення ефективності виробництва, якості товарів та послуг.

Аналіз провідних державних документів освіти, досліджень Архипова О.Ю., Боброва В.Я., Боголіб Т.М., Герасимчука В.Г., Ковальчук Г.О., Козакова В.А., Носаченко І.М.Побірченко Н.А., Романовського О.О. та інших показує, що проблема економічної підготовки молоді є однією з провідних. Зазначені підходи нині широко використовуються у навчальному процесі вищих навчальних закладів. Крім того, теоретичний аналіз сучасних педагогічних тенденцій показав, що найбільш цілісно, системно та ефективно сучасний дидактичний процес може реалізуватися на основі модульного навчання дисциплін (Алексюк А.М., Бондар В.І., Романишина Л.М., Фурман А.В., Юцявичене П.А. та ін.).

Доцільність використання модульного навчання визнана і на європейському рівні: приєднання України до Болонського процесу означає впровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-модульної системи, що функціонує на інституціональному, регіональному та національних рівнях європейського освітнього простору. Європейська кредитно-модульна система передбачає збільшення обсягу самостійної роботи студентів та відповідає, насамперед, організаційній формі побудови навчального процесу. Проте, обґрунтування та відбір змісту модульного навчання економічних дисциплін студентів у технічних університетах в педагогічних дослідженнях окреслені недостатньо й залишаються предметом науково-педагогічного доробку викладача. Тому, метою статті є аналіз відбору змісту модульного навчання економічних дисциплін студентів у технічних університетах.

Аналіз науково-педагогічних джерел, вивчення специфіки навчання економічних дисциплін студентів у технічних університетах показують, що їхнє практичне удосконалення на основі модульного підходу можливе лише на основі наукового обґрунтування його змісту. Для визначення змісту модульного навчання окреслених дисциплін звернемося до теорії формування змісту освіти.

Зміст сучасної професійної підготовки будь-якого рівня має бути системним та ґрунтуватися на основі чотирьох структурних елементів: 1) досвіду пізнавальної діяльності, зафіксованого у формі її результатів – знань; 2) досвіду здійснення відомих способів діяльності – у формі вмінь діяти за зразком; 3) досвіду творчої діяльності – у формі вмінь приймати нестандартні рішення в проблемних ситуаціях; 4) досвіду здійснення емоційних відношень – у формі особистісних орієнтацій [1, 24].

У загальному плані під змістом освіти вцілому та, відповідно, окремо взятої дисципліни розуміють те, чому треба навчати молодь. До змісту освіти у професійній педагогіці належить система професійних знань, інтелектуальних та практичних навичок, умінь, досвід здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісних ставлень [2, 63].

Основним об’єктом проектування змісту навчання є культура, тобто, способи матеріальної і духовної діяльності, які можуть набуватися особистістю та стати її надбанням. Вони конкретизується на трьох рівнях: 1) теоретичному, який формується у вигляді основних компонентів соціального замовлення; 2) предметному, що відображає рівень навчального предмета, на матеріалі якого розгортається робота над окремими елементами змісту, деталізуються їхні специфічні цілі та функції; 3) навчальному, який реалізується у розробках окремих елементів змісту в підручниках, навчальних посібниках, методичних рекомендаціях [3, 41].

Визначаючи зміст модульного навчання економічних дисциплін студентів у технічних університетах, окреслимо сутність теоретичного, предметного та навчального рівнів.

^ Теоретичний рівень відбору змісту модульного навчання економічних дисциплін студентів технічних університетів повинен відображати, по-перше, сучасне соціальне замовлення суспільства, по-друге, їхню органічну цілісність з професійними дисциплінами у процесі формування професійної компетентності майбутнього фахівця.

У процесі відбору та формування змісту модульного навчання економічних дисциплін студентів у технічних університетах був здійснений аналіз навчальних планів та програм провідних технічних університетів – національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», національного авіаційного університету, Київського національного університету будівництва і архітектури, національного університету «Львівська політехніка» та Міжнародного науково-технічного університету. Аналіз навчальних планів досліджених технічних університетів дозволив відстежити динаміку обсягів дисциплін економічної складової професійної підготовки студентів технічних університетів у часі (табл.1).

Як бачимо, на початку 90-х років ХХ століття змінилося соціальне замовлення, у зв’язку з переходом до ринкових відносин. Це знайшло своє відображення у формуванні змісту економічної складової професійної підготовки студентів технічних університетів. Так, з’являються нові дисципліни – менеджмент та маркетинг, які пов’язані з необхідністю формування у майбутніх фахівців інноваційних підходів до управління сучасним підприємством, підвищенням конкурентоспроможності продукції підприємства. Крім цього, з’являється інтегрована дисципліна «Економіка, організація та планування галузевого виробництва».

Таблиця 1.


Обсяги аудиторної роботи у формуванні економічної складової професійної підготовки студентів технічних університетів, години


Дисципліни

1975-1980

1980-1987

1987-1990

1990-1995

1995-2000

2000-2006

Основи економічної теорії

140

140

140

70

70

54

Економіка галузевого виробництва

85

85

85

72

48

0

Організація і планування галузевого виробництва

160

138

120

85

72

0

Економіка, організація та планування галузевого виробництва

0

0

0

0

0

108

Менеджмент

0

0

0

34

34

36

Маркетинг

0

0

0

0

36

36

Усього

385

363

345

261

260

234


У процесі дослідження виявлено відмінності у співвідношенні аудиторної та самостійної роботи (табл. 2).

Таблиця 2.


Співвідношення аудиторної та самостійної роботи у процесі навчання економічних дисциплін у технічних університетах.


Обсяги навчального часу

1975-1980

1980-1987

1987-1990

1990-1995

1995-2000

2000-2006

Аудиторна робота

385

363

345

261

260

234

Самостійна робота

85

117

125

139

170

198

Усього

470

480

470

400

430

432


Аналіз даних таблиці 2 показав, що формування нової змістової моделі модульного навчання економічних дисциплін у технічних університетах потребує зміни організації навчання від інформаційної передачі знань до розвитку навичок самостійного опанування знань студентам через організацію самостійної навчально-пізнавальної та наукової роботи, починаючи з ранніх етапів їхнього навчання.

Теоретичний рівень відбору змісту модульного навчання економічних дисциплін студентів технічних університетів дозволяє сформулювати ряд