Реферат: Торгівля вживаними речами в світі та Україні Аналітичний звіт

Торгівля вживаними речами в світі та Україні

Аналітичний звіт


Київ – 2010

Перелік скорочень

ЄС Європейський союз

РНС Режим найбільшого сприяння

СОТ Світова організація торгівлі

США Сполучені Штати Америки

ТБТ Технічні торговельні бар’єри

УКТЗЕД Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності

HS Гармонізована система товарної номенклатури

UN Comtrade база даних ООН по торгівлі товарами (^ United Nations Commodity Trade Statistics Database)


Глосарій

Вживані речі, товари «секонд-хенд»

одяг або взуття, що використовувались, відповідно до гармонізованої системи товарної номенклатури (HS) 6309 та української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) 6309.

Благодійні магазини (charity shops)

магазини при благодійних організаціях, куди населення віддає вживані речі безоплатно. Кошти від отриманих грошей спрямовуються на фінансування благодійних програм.

Вживані речі категорії lux

сучасні вживані одяг та взуття гарної якості.

Ексклюзивні вживані речі (cream)

товари найкращої якості у відмінному стані.

Зв’язана ставка мита (‘binding’ tariffs)

гранична ставка мита, вище якої країна зобов’язалась не підвищувати чинні ставки мита на конкретні товари. Зв’язані ставки мита визначаються під час торговельних переговорів.

Ощадні магазини (thrift shops)

магазини переважно при церквах, куди населення віддає вживані речі безоплатно. Речі найчастіше продаються дуже дешеве і спрямовані надати можливість бідним верствам населення купити якісний одяг.

«Оригінал»

закупка вживаних товарів в мішках та тюках, які не проходили сортування за кордоном.









Короткий зміст

1. Вступ 10

2. Торгівля вживаними речами: причини та тенденції 12

2.1 Торгівля вживаними речами: декілька фактів з історії 12

2.2 Торгівля вживаними речами в сучасному світі 13

2.3 Загальні тенденції світової торгівлі вживаними речами 16

2.4 Регулювання торгівлі вживаними речами в рамках СОТ 24

2.5 Торгівля вживаними речами благодійними організаціями 27

2.6 Вживаний одяг як зелені відходи 29

2.7 Вплив торгівлі вживаними речами на економіку країн-імпортерів 29

2.8 Висновки 32

^ 3. Особливості торгівлі вживаними речами в окремих країнах 34

3.1 Обмеження імпорту вживаних речей в окремих країнах 34

3.2 Ринок ЄС 35

3.3 Ринок США 41

3.4 Ринок Канади 42

3.5 Ринок Австралії 43

3.6 Ринок країн Африки 43

3.7 Висновки 46

^ 4. Торгівля вживаними речами в Україні 47

4.1 Регулювання імпорту вживаного одягу та взуття 47

4.2 Тенденції імпорту вживаних речей 50

4.3 Експорт вживаних речей 53

4.4 Внутрішній ринок торгівлі товарами «секонд-хенд» 54

4.5 Важливість торгівлі вживаними речами для економіки 56

4.6 Роль торгівлі вживаними речами в соціальній сфері 57

4.7 Можливі зміни щодо регулювання торгівлі вживаними речами 57

4.8 Висновки 58

^ 5. Соціально-економічний портрет споживача вживаних речей, які продаються вроздріб 60

5.1 Опис вибірки 60

5.2 Характеристики споживачів вживаних речей 60

5.3 Результати опитування споживачів вживаних речей 64

5.4 Висновки: портрет споживача імпортованого вживаного одягу 73

^ 6. Ринок одягу та взуття в Україні 75

6.1 Споживання одягу та взуття в Україні 75

6.2 Імпорт готового одягу в Україну: короткий аналіз 75

6.3 Легка промисловість України 78

6.4 Типи нового одягу, виробленого в Китаї 83

6.5 Висновки 84

7. Висновки 85

8. Бібліографія 87

9. Додатки 92

Додаток 1: Обмеження щодо імпорту вживаного одягу в ряду країн 92


Зміст

1. Вступ 10

2. Торгівля вживаними речами: причини та тенденції 12

2.1 Торгівля вживаними речами: декілька фактів з історії 12

2.2 Торгівля вживаними речами в сучасному світі 13

2.3 Загальні тенденції світової торгівлі вживаними речами 16

2.3.1 Тенденції експорту вживаних речей 16

2.3.2 Тенденції імпорту вживаних речей 18

2.3.3 Імпорт вживаних речей порівняно із імпортом нового одягу та взуття 21

2.3.4 Майбутній розвиток торгівлі вживаними речами 23

2.4 Регулювання торгівлі вживаними речами в рамках СОТ 24

2.4.1 Головні принципи СОТ 24

2.4.2 Регулювання СОТ торгівлі вживаними речами 25

2.5 Торгівля вживаними речами благодійними організаціями 27

2.6 Вживаний одяг як зелені відходи 29

2.7 Вплив торгівлі вживаними речами на економіку країн-імпортерів 29

2.7.1 Соціальна роль торгівлі вживаними речами 30

2.7.2 Вплив імпорту вживаних речей на розвиток легкої промисловості 30

2.8 Висновки 32

^ 3. Особливості торгівлі вживаними речами в окремих країнах 34

3.1 Обмеження імпорту вживаних речей в окремих країнах 34

3.2 Ринок ЄС 35

3.2.1 Головні риси ринку ЄС 35

3.2.2 Торгівля вживаним одягом у Великобританії 38

3.3 Ринок США 41

3.4 Ринок Канади 42

3.5 Ринок Австралії 43

3.6 Ринок країн Африки 43

3.6.1 Ринок Замбії 43

3.6.2 Ринок Нігерії 44

3.6.3 Ринок Руанди 45

3.6.4 Ринок Танзанії 46

3.7 Висновки 46

^ 4. Торгівля вживаними речами в Україні 47

4.1 Регулювання імпорту вживаного одягу та взуття 47

4.1.1 Визначення категорії вживаних речей 47

4.1.2 Мита і податки при імпорті вживаного одягу 48

4.1.3 Митний контроль 48

4.1.4 Інші види контролю при імпорті вживаних речей 49

4.2 Тенденції імпорту вживаних речей 50

4.3 Експорт вживаних речей 53

4.4 Внутрішній ринок торгівлі товарами «секонд-хенд» 54

4.4.1 Вживані речі місцевого походження 54

4.4.2 Категорії товарів «секонд-хенд» та цінова політика 54

4.4.3 Оподаткування продавців вживаного одягу 55

4.4.4 Вживаний одяг як зелені відходи 56

4.5 Важливість торгівлі вживаними речами для економіки 56

4.5.1 Важливість торгівлі вживаними речами для бюджету 56

4.5.2 Важливість торгівлі вживаними речами для зайнятості 56

4.6 Роль торгівлі вживаними речами в соціальній сфері 57

4.7 Можливі зміни щодо регулювання торгівлі вживаними речами 57

4.8 Висновки 58

^ 5. Соціально-економічний портрет споживача вживаних речей, які продаються вроздріб 60

5.1 Опис вибірки 60

5.2 Характеристики споживачів вживаних речей 60

5.2.1 Демографічні характеристики 60

5.2.2 Рівень доходу опитаних домогосподарств 62

5.2.3 Зайнятість споживачів вживаних речей 63

5.2.4 Місце проживання респондентів 63

5.3 Результати опитування споживачів вживаних речей 64

5.3.1 Споживання вживаних речей 64

5.3.2 Категорії вживаних речей, що купуються респондентами 65

5.3.3 Купівля вживаного одягу та взуття для дітей 66

5.3.4 Частота відвідування магазинів «секонд-хенд» 67

5.3.5 Важливість вживаних речей для споживачів 68

5.3.6 Причини купівлі вживаних речей 70

5.3.7 Купівля одягу та взуття товарами вітчизняного виробництва 71

5.3.8 Вживаний одяг порівняно із товарами вітчизняного виробництва: думка споживачів 72

5.4 Висновки: портрет споживача імпортованого вживаного одягу 73

^ 6. Ринок одягу та взуття в Україні 75

6.1 Споживання одягу та взуття в Україні 75

6.2 Імпорт готового одягу в Україну: короткий аналіз 75

6.3 Легка промисловість України 78

6.3.1 Розвиток легкої промисловості 78

6.3.2 Основні проблеми 81

6.3.3 Законодавчі ініціативи щодо стимулювання розвитку легкої промисловості 82

6.4 Типи нового одягу, виробленого в Китаї 83

6.5 Висновки 84

7. Висновки 85

8. Бібліографія 87

9. Додатки 92

Додаток 1: Обмеження щодо імпорту вживаного одягу в ряду країн 92



Перелік таблиць

^ Таблиця 2.1: Зв’язані і чинні тарифи в ряді країн 26

Таблиця 5.1: Розподіл респондентів за областями 60

Таблиця 5.2: Частота відвідування магазинів «секонд-хенд» за рівнем доходу 61

^ Таблиця 5.3: Розподіл респондентів за сімейним статусом 61

Таблиця 5.4: Структура респондентів за кількістю дітей 61

Таблиця 5.5: Структура респондентів за рівнем доходом на одну особу та кількістю дітей, % 62

^ Таблиця 5.6: Структура респондентів за кількістю дітей 64

Таблиця 5.7: Члени сім‘ї, для яких купують вживані речі 64

Таблиця 5.8: Вживані речі, які купують споживачі в магазинах «секонд-хенд», % респондентів* 65

^ Таблиця 5.9: Вживані речі, які купують споживачі в магазинах «секонд-хенд», % респондентів* 66

Таблиця 5.10: Причини купівлі вживаних речей для дітей, % 67

^ Таблиця 5.11: Частота відвідування магазинів «секонд-хенд» за рівнем доходу 68

Таблиця 5.12: Частота відвідування магазинів «секонд-хенд» за віком 68

^ Таблиця 5.13: Частка вживаного одягу в гардеробі за рівнем доходу, % 69

Таблиця 5.14: Частка вживаного одягу в гардеробі за віком респондента, % 69

Таблиця 5.15: Частка вживаного одягу в гардеробі за кількістю дітей до 18 років в домогосподарстві, % 69

^ Таблиця 5.16: Причини купівлі вживаних речей за рівнем доходу на одну особу, % 70

Таблиця 5.17: Причини купівлі вживаних речей за віком, % 70

Таблиця 5.18: Причини купівлі вживаних речей за кількістю дітей, % 71

^ Таблиця 5.19: Характеристики вживаного одягу та взуття порівняно із новою продукцією вітчизняного виробництва, % за рівнем доходу 72

Таблиця 5.20: Характеристики вживаного одягу та взуття порівняно із новою продукцією вітчизняного виробництва, % за віком* 73

^ Таблиця 5.21: Характеристики вживаного одягу та взуття порівняно із новою продукцією вітчизняного виробництва, % кількістю дітей* 73

Таблиця А2.1: Розподіл респондентів за областями 92



Перелік рисунків

Рис. 2.1: Світовий експорт вживаного одягу (HS 6309), 2008 рік 16

Рис. 2.2: Головні світові експортери вживаного одягу (HS 6309) 17

Рис. 2.3: Вартість кілограму експортованих вживаних речей (HS 6309) 18

Рис. 2.4: Головні світові імпортери вживаного одягу (6309) 19

Рис. 2.5: Вартість кілограму імпортованих вживаних речей (HS 6309) 20

Рис. 2.6: Структура імпорту вживаних речей (HS 6309) за регіонами, 2009 рік 20

Рис. 2.7: Співвідношення імпорту вживаних речей (HS 6309) до імпорту нового одягу та взуття (HS 61, 62, 64, 65) 21

Рис. 2.8: Співвідношення імпорту вживаних речей (HS 6309) до імпорту нових одягу та взуття, 2009 р. 22

Рис. 3.1: Експорт вживаного одягу країн ЄС (група 6309) 36

Рис. 3.2: Експорт та імпорт вживаного одягу в Польщі (група 6309) 38

Рис. 3.3: Експорт вживаного одягу Великобританією (група 6309) 38

Рис. 3.4: Експорт вживаного одягу США (група 6309) 42

Рис. 4.1: Імпорт вживаного одягу в Україну (УКТЗЕД 6309) 51

Рис. 4.2: Структура імпорту вживаного одягу в Україну у 2009 році 52

Рис. 4.3: Експорт вживаного одягу в Україну (УКТЗЕД 6309) 53

Рис. 5.1: Купівля вживаних речей для дітей за доходом на одну особу 67

Рис. 5.2: Купівля одягу та взуття вітчизняного виробництва за доходом на одну особу 71

Рис. 6.1: Співвідношення вартості ввезених вживаних речей та імпорту й експорту нового одягу та взуття (в дол. еквіваленті) 75

Рис. 6.2: Найбільші імпортери нового одягу та взуття в Україну 76

Рис. 6.3: Вартість одиниці імпорту нового одягу та взуття в Україну, 2009 рік 77

Рис. 6.4: Фізичний обсяг продукції легкої промисловості 79

Рис. 6.5: Обсяги реалізованої промислової продукції легкою промисловістю 79


1.Вступ
Торгівля вживаним одягом налічує вже багато століть. А саме поняття «секонд-хенд», за однією з версій, знаходить свій початок в Англії XVII ст., коли королі з особливої милості дарували свій одяг найвірнішим васалам. Один з предметів гардеробу високої особи – королівський плащ – передавався як особлива милість тільки в тимчасове користування. Поки васал-фаворит носив плащ короля, він вважався його головною довіреною особою, другою рукою (second hand).

В Україні протягом останніх років час від часу поставало питання щодо обмеження імпорту вживаного одягу, який, на думку уряду, негативно впливає на розвиток легкої промисловості всередині країни. Зокрема у вересні 2010 року у проекті Податкового кодексу було передбачено кілька положень, які б мали наслідком фактичну заборону імпорту вживаних речей в країну за умови їх впровадження.

Йдеться про запропоновану зміну підходу щодо сплати ввізного мита на товари «секонд-хенд» та заборону використовувати спрощену систему оподаткування роздрібними продавцями вживаного одягу. Врешті-решт ці норми було виключено з ухваленого Податкового Кодексу внаслідок значних протестів на захист торгівлі товарами «секонд-хенд». Однак дискусії щодо впровадження відповідних положень ведуться далі.

Безумовно, програма та заходи підтримки розвитку легкої промисловості необхідні країні. Водночас при пропонуванні зміни регулювання торгівлі вживаними речами уряд не врахував значну соціальну роль, яку відіграє торгівля товарами «секонд-хенд» в Україні. Зокрема, загальновизнаною первинною причиною виникнення торгівлі вживаним одягом вважається полегшення доступу біднішого населення до одягу. Досвід інших країн свідчить про те, що найчастіше імпорт товарів «секонд-хенд» не є передумовою падіння легкої промисловості і тому, його обмеження може бути неефективним заходом пожвавлення діяльності в секторі виробництва одягу та взуття.

Метою даного дослідження є вивчення міжнародного досвіду щодо торгівлі вживаними одягом та взуттям, аналіз чинного регулювання в Україні та визначення ролі торгівлі товарами «секонд-хенд» в економіці України.

Ключовими критеріями аналізу є забезпечення права споживача на вільний вибір товарів, забезпечення конкуренції на ринку, а також дотримання взятих зобов’язань в рамках СОТ. Крім того ми враховуємо міжнародний досвід.

Аналіз, представлений в звіті, базується на дослідженнях, присвячених торгівлі вживаних речей, регулюванні імпорту вживаних речей, статистичних даних щодо міжнародної торгівлі.

В дослідженні представлено огляд причин виникнення торгівлі вживаними речами, подано аналіз головних тенденцій світової торгівлі вживаним одягом та її впливу на економічний розвиток країн-імпортерів, а також окреслено основні норми СОТ щодо регулювання торгівлі (Розділ 2). Досвід з регулювання торгівлі вживаними товарами в окремих країнах подано в Розділі 3. В звіті здійснено аналіз чинного регулювання, тенденцій торгівлі вживаним одягом в Україні та її значення для економіки (Розділ 4). В розділі 5 подано опис соціального портрету українського споживача вживаного одягу, основаного на результатах опитування споживачів вживаних речей, що продаються в магазинах «секонд-хенд». В шостому розділі проаналізовано ринок одягу та взуття України. В Розділі 7 представлено головні висновки дослідження.


^ 2.Торгівля вживаними речами: причини та тенденції 2.1Торгівля вживаними речами: декілька фактів з історії
Торгівля вживаним одягом існує вже багато століть. В епохи Середньовіччя та Відродження вона була засобом, за допомогою якого бідні верстви населення отримували доступ до якісного та модного одягу, оскільки новий одяг був дуже дорогим.1 При цьому пожвавленню торгівлі в ті часи сприяла не лише потреба в одязі з боку бідного населення, але й екзотичність одягу з інших частин світу, оскільки тоді унікальність одягу свідчила про заможність та соціальний статус власника.2 Торгівля вживаним одягом швидше розвивалась в тих країнах, де мало місце надлишкове виробництво одягу. В результаті багатше населення мало змогу обновити гардероб тоді, як старий був ще в гарному стані. Відповідно виникав класовий принцип передачі одягу від багатших до бідніших верств населення. Таким чином, для виникнення і подальшого поширення торгівлі вживаним одягом важливими були як соціальні, так і економічні чинники.

Кароль Фрік наголошує, що у Флоренції (Італія) у XV ст. продавці вживаного одягу (rigattieri) відігравали важливу роль для текстильної промисловості регіону та, зокрема, пошиття одягу.3 Вони полегшили рух одягу, що був у використанні, до нових власників. Натомість старі власники отримували часткову компенсацію своїх видатків, що дозволяло їм купувати дорогий новий одяг.

Поширенню торгівлі вживаним одягом в Австралії сприяла діяльність релігійних та благодійних організацій.4 Оскільки більшість мігрантів, які приїжджали в країну в кінці XVIII ст. та у XIV ст. були бідними, ці організації збирали пожертвування одягу і роздавали його нужденним австралійцям. У XX ст. торгівля вживаним одягом в Австралії комерціалізувалась і стала більш орієнтованою на отримання прибутку.

У XVII-XІХ століттях не лише зростала торгівля вживаними речами, але й набувало більшого значення перешиття одягу, що було насамперед пов’язано із тим, що тканини коштували дорого (особливо шовк). Часто дитячий одяг шився з вживаного дорослого.5

Таким чином, історія торгівлі вживаним одягом налічує кілька століть. В більшості країн її виникнення було спричинено як економічними, так і соціальними чинниками. З одного боку, високі ціни на новий одяг спонукали його власників шукати можливості продати одяг з метою компенсувати частину витрат. З іншого боку, це дозволяло біднішому населенню купувати модний та якісний одяг за нижчими цінами. Разом з тим, неможна залишати осторонь і культурні чинники. Зокрема заможні люди намагались частіше оновлювати гардероб або ж купувати унікальні речі, оскільки це свідчило про їх високий соціальний статус.
^ 2.2Торгівля вживаними речами в сучасному світі
Сьогодні вживані одяг та взуття рідко одразу викидаються старими власниками. Існують три головні напрями використання вживаного одягу:

Використання як одягу в середині країни або ж його експорт;

Використання як сировини в різних секторах економіки;

Утилізація як сміття.

В залежності від напряму використання вживаних речей можна виділити такі групи основних зацікавлених гравців на ринку:

Населення, яке жертвує свій вживаний одяг та взуття в благодійні організації, або ж продає в комісійних магазинах, ринках, через мережу Інтернет, тощо;

Населення (насамперед бідне), яке купує вживаний одяг;

Неприбуткові організації, які отримують вживані речі безоплатно і передають їх бідним верствам населення або ж продають у власній мережі магазинів або ж комерційним експортерам вживаного одягу;

Експортери та імпортери вживаного одягу;

Комерційні компанії з переробки текстильних відходів.

В більшості країн протягом останніх десятиліть торгівля вживаним одягом та взуттям набуває дедалі більшого поширення. Одним із вагомих чинників зростання обсягів торгівлі є розшарування населення за рівнем доходів в середині країн та між країнами.6 Ще однією причиною зростання торгівлі є споживчі настрої населення в розвинутих країнах щодо частого оновлення власного гардеробу.7 Індустріалізація та економічне зростання сприяли поширенню маркетингових кампаній по просуванню нових товарів, включаючи одяг. Відповідно населення, яке може собі дозволити змінити гардероб, купляє новий одяг з огляду на «старіння» моделей і стилю старого.8 Крім того, внаслідок економічної глобалізації відбулось перенесення виробництва в країни з дешевою робочою силою (зокрема Китай), що сприяє зниженню цін на певні види одягу.

З боку пропозиції торгівлі речами, що були у використанні, сприяють широкі можливості щодо їх продажу. Так, поширенню торгівлі вживаним одягом сприяв розвиток Інтернет. В результаті багато людей самостійно продають власний використаний одяг чи інші речі на різноманітних сайтах, включаючи Інтернет-аукціони.

Дедалі більшої популярності набувають комісійні магазини, куди населення приносить свій одяг на продаж. Значною є мережа «ощадливих» (thrift shops) або благодійних (charity shops) магазинів при Церквах та благодійних організаціях, куди населення віддає вживані речі безоплатно (див. Розділ 2.5). В багатьох розвинутих країнах працюють також прибуткові компанії, які збирають вживаний одяг, сортують його і експортують в інші країни.

З боку попиту можна виділити й інші причини пожвавлення торгівлі, окрім як неможливість купувати новий одяг внаслідок відсутності достатніх коштів. Зокрема йдеться про тенденції в світи моди, відповідно до яких модним стає стиль «ретро». Як жінки, так і чоловіки, що прагнуть слідувати моді, часто приходять в магазини з продажу вживаного одягу саме з метою купити речі, які виглядають «ретро».9

В країнах Північної Америки та Європи торгівля вживаним одягом є також нішею для споживачів, які шукають дуже специфічний одяг. Особи, які ведуть альтернативний спосіб життя, мають змогу в таких магазинах купити щось на свій смак і поєднати речі, які за інших умов важко поєднувати.

В країнах Африки однією з причин купівлі вживаного одягу є збільшення популярності одягу західного стилю порівняно із традиційним африканським одягом, хоча ця причина є менш важливою, ніж доступність цього одягу.10

Оскільки жінкам притаманна більша схильність до купівлі нового одягу та взуття, пропозиція жіночого одягу та інших виробів, що були у використанні, в сім разів переважає пропозицію вживаних чоловічих речей.

Багато людей в розвинутих країнах купують вживаний одяг в благодійних магазинах з метою підтримати діяльність материнської благодійної організації.11 Інші особи віддають перевагу купівлі вживаних речей замість придбання нового одягу як способу захисту навколишнього середовища (див. Розділ 2.6). Так, купівля вживаних речей розглядається як можливість знизити екологічну загрозу внаслідок стрімкого зростання виробництва нового одягу. Можна виділити такі наслідки виробництва нового одягу на навколишнє середовище:12

використання енергоресурсів та створення викидів парникових газів під час прання та сушіння одягу;

використання енергоресурсів, виснаження ресурсів та створення викидів парникових газів під час переробки викопного палива для виробництва синтетичних тканин;

значне використання води, токсичність від використання різних хімічних добрив при вирощуванні рослинних культур, з яких виробляються тканини (особливо це стосується бавовни);

використання води, токсичність, небезпечні відходи та стоки, пов’язані із виробництвом барвників для тканин та оздоблювальних матеріалів.

Отже, зростанню торгівлі вживаними речами сприяли як фактори попиту, так і фактори пропозиції. Разом з тим, розшарування населення за рівнем доходів залишається одним із основних причин такої торгівлі. В результаті потоки зовнішньої торгівлі найчастіше спрямовані із розвинутих країн в країни із перехідною економікою та країни, що розвиваються (Розділ 2.3). Разом з тим, аналіз вигод і втрат від імпорту вживаного одягу для ряду країн не є однозначним (див. Розділ 2.7).
^ 2.3Загальні тенденції світової торгівлі вживаними речами 2.3.1Тенденції експорту вживаних речей
Протягом 2000-2009 років світовий експорт вживаного одягу зріс у 2,4 рази. Найбільшими експортерами (за вартістю) у 2008 році були США, Великобританія, Німеччина, Корейська республіка та Канада. Ці ж країни займають найбільшу частку за фізичними обсягами експорту вживаного одягу (Рис. 2.1).

Рис. 2.1: Світовий експорт вживаного одягу (HS 6309), 2008 рік



Джерело: International Trade Centre, http://www.trademap.org/

Рис. 2.2: Головні світові експортери вживаного одягу (HS 6309)



Джерело: UN Comtrade

Водночас основні експортери вживаних речей (HS 6309) розрізняються за вартістю кілограму експортованих вживаних речей. Це може зокрема пояснюватись спрямуванням товарів в різні за рівнем доходу країни та якістю експортованих речей.

Рис. 2.3: Вартість кілограму експортованих вживаних речей (HS 6309)



Джерело: UN Comtrade, власні розрахунки
^ 2.3.2Тенденції імпорту вживаних речей
На відміну від експорту, де на 10 країн припадає близько 80% сукупного експорту вживаних речей, концентрація імпорту є значно меншою. Найбільші вартісні показники імпорту товарів групи 6309 демонструють Польща, Пакистан, Росія, Малайзія і Туніс, а найбільші фізичні обсяги імпорту припадають на Канаду та Пакистан (Рис. 2.4), тоді як фізичні обсяги були меншими в Польщі та в Росії.

Рис. 2.4: Головні світові імпортери вживаного одягу (6309)



Джерело: UN Comtrade

Вартість одиниці імпортованого вживаного одягу значно різниться між країнами. Це, зокрема, може насамперед може пояснюватись різною якістю імпортованих вживаних речей. Водночас, в Канаді та Нідерландах вартість одного кілограму таких речей є нижчою, ніж в середньому, оскільки ці країни виступають транзитними пунктами для подальшого експорту. Зокрема, ці дві країни характеризуються значною часткою реекспорту вживаного одягу.

^ Рис. 2.5: Вартість кілограму імпортованих вживаних речей (HS 6309)



Джерело: UN Comtrade, власні розрахунки

На країни Африки припадає традиційно більше третини світового імпорту вживаних речей (HS 6309). Близько чверті імпорту спрямовується в країни Азії (Рис. 2.6). Трохи більше 20% речей, що були у використанні, імпортується країнами Східної та Центральної Європи та СНД. В цілому, близько третини імпорту вживаних речей припадає на розвинуті країни.

^ Рис. 2.6: Структура імпорту вживаних речей (HS 6309) за регіонами, 2009 рік



Джерело: International Trade Centre, http://www.trademap.org/, власні розрахунки
^ 2.3.3Імпорт вживаних речей порівняно із імпортом нового одягу та взуття
Незважаючи на зростання валових обсягів зовнішньої торгівлі вживаним одягом, протягом останніх років імпорт вживаних речей становив в середньому 0,5% сукупної вартості імпорту нового одягу та взуття.13 Це співвідношення зросло у 2007 році внаслідок більш стрімкого зростання імпорту вживаного одягу та взуття, ніж нових речей, в країни, що розвиваються. До 2007 року підвищення співвідношення імпорту вживаного одягу до ввезених нових речей скорочувалось в більшості країн, що розвиваються. Насамперед це відбувалось на фоні збільшення імпорту нового одягу, виробленого в країнах Східної Азії.14

^ Рис. 2.7: Співвідношення імпорту вживаних речей (HS 6309) до імпорту нового одягу та взуття (HS 61, 62, 64, 65)



Примітка: HS 61 – новий одяг трикотажний, HS 62 – новий одяг текстильний, HS 64 – нове взуття, HS 65 – нові головні убори.

Джерело: International Trade Centre, http://www.trademap.org/, власні розрахунки

Співвідношення імпорту вживаного та нового одягу та взуття різниться між різними країнами. Воно є найвищим для країн Африки – 13,9% у 2009 році (20,6%, якщо брати до уваги лише імпорт нового одягу). Для окремих країн Африки (Сенегал, Нігерія, Руанда, тощо) імпорт вживаних речей становить більше 30% від вартості ввезеного нового одягу та взуття.15 В країнах Східної та Центральної Європи та СНД вартість імпортованих вживаних речей дорівнює відповідно 2,4% та 2,1% від вартості імпорту нових речей.

^ Рис. 2.8: Співвідношення імпорту вживаних речей (HS 6309) до імпорту нових одягу та взуття, 2009 р.



Примітка: HS 61 – новий одяг трикотажний, HS 62 – новий одяг текстильний, HS 64 – нове взуття, HS 65 – нові головні убори.

Джерело: International Trade Centre, http://www.trademap.org/, власні розрахунки


^ 2.3.4Майбутній розвиток торгівлі вживаними речами
Оцінки майбутнього розвитку торгівлі вживаними товарами різняться. На думки одних експертів, міжнародна торгівля і далі поширюватиметься внаслідок дедалі вищих споживацьких настроїв в США та країнах ЄС на фоні падіння ціни на новий одяг.16

Водночас існує думка, що обсяги торгівлі речами, що були у використанні, зменшуватимуться внаслідок як зниження ціни нового одягу, так і погіршення його якості.17В результаті одяг зношуватиметься швидше і вживаний одяг буде нижчої якості, а ціни нового і вживаного одягу не будуть суттєво відрізнятись. Такі припущення можна підтвердити інформацією Асоціації переробки текстильних виробів Великобританії, відповідно до якої у 2000 році близько 65% вживаного одягу було визначено як такий, що може бути надалі використано. Водночас вже у 2005 році частка такого одягу знизилась до 50%.18
^ 2.4Регулювання торгівлі вживаними речами в рамках СОТ 2.4.1Головні принципи СОТ
Найважливішим гравцем, що визначає правила зовнішньої торгівлі, є Світова організація торгівлі (СОТ). До головних завдань СОТ належить контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду переговорів та майбутніх угод, які регулюють питання міжнародної торгівлі; проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами з питань подальшої лібералізації торгівлі, врегулювання торговельних суперечок та проведення оглядів національної торговельної політки країн-членів СОТ; співробітництво з іншими міжнародними організаціями з питань, що стосуються функціонування світової торговельної системи.19

Діяльність СОТ покликана забезпечити дотримання певних чітких принципів при торговельних стосунках країн-членів. Ці принципи включають:

взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) в торгівлі, що означає відсутність дискримінації у застосуванні тарифів та інших регуляторних заходів щодо товарів та послуг, що походять з різних країн;

взаємне надання національного режиму товарам та певним видам послуг іноземного походження, що означає відмову від дискримінації іноземних виробників на національному ринку;

регулювання торгівлі переважно тарифними заходами;

відмова від використання кількісних та інших обмежень торгівлі;

прозорість торговельної політики;

вирішення торговельних суперечок шляхом консультацій та переговорів.

Членство в СОТ накладає на країну-члена конкретні зобов’язання, які за змістом можна досить умовно об’єднати в такі групи:20

зобов’язання, що стосуються національного торговельного режиму в цілому (ввізні та вивізні мита, правила та процедури митної оцінки та походження товарів, принципи застосування захисних заходів у торгівлі, тощо);

використання на національному рівні міжнародних принципів та процедур застосування технічних норм та стандартів, санітарних та фітосанітарних заходів, тощо, тобто інструментів забезпечення безпеки споживачів;

зобов’язання щодо національного режиму регулювання окремих секторів промисловості та сільського господарства, сектору послуг.

Особливе місце в регулюванні СОТ займають нетарифні заходи регулювання торгівлі, серед яких провідне місце посідають технічні норми та стандарти. Зокрема Угода про технічні бар’єри в торгівлі (Угода ТБТ) спрямована на мінімізацію торговельних перешкод, які виникають завдяки використанню технічних регламентів та стандартів, вимог до пакування та маркування, а також процедур оцінки відповідності товарів таким стандартам та вимогам.21 Положення Угоди ТБТ стосуються переважно стандартів продукції, а також методів обробки та виробництва лише у випадку, коли ці методи впливають на якість або інші характеристики продукції.

Відповідно до правил СОТ визначені та впроваджені національні стандарти країни-члена повинні спиратись на відповідні міжнародно визнані стандарти і не повинні створювати додаткових обмежень для торгівлі. У випадку, визначення власних стандартів країни-члени мають надати достатню можливість зацікавленим сторонам прокоментувати проекти стандартів та взяти до уваги їх коментарі.
^ 2.4.2Регулювання СОТ торгівлі вживаними речами
В системі правил Сот немає спеціального регулювання торгівлі вживаними речами. Тому, до цієї групи товарів застосовують загальні принципи торгівлі, як-то недискримінація, прозорість, використання тарифних методів захисту. При цьому в Розкладі поступок кожної країни при вступі до СОТ визначаються зв’язані ставки тарифу по групах товарів, більше яких країна-член СОТ не може збільшити тарифні ставки.22 Зв’язана ставка формулюється в результатів переговорів. Тому зв’язані та чинні ставки можуть різнитись між країнами (Таблиця 2.1).23

^ Таблиця 2.1: Зв’язані і чинні тарифи в ряді країн

Країна

Зв'язана ставка

Чинна ставка

Албанія

17,5

15,0

Аргентина

35,0

35,0

Вірменія

15,0

10,0

Австралія

0,0

0,0

Бразилія

35,0

35,0

Канада

18,0

9,0

Китай

14,0

14,0

Колумбія

40,0

20,0

Хорватія

12,0

12,0

Європейський Союз

5,3

5,3

Грузія

12,0

0,0

Ямайка

50,0

20,0

Японія

5,8

5,8

Малайзія

5,0

0,0

Молдова

12,5

12,5

Монголія

20,0

5,0

Пакистан

5,0

5,0

Панама

30,0

10,0

Перу

30,0

17,0

Філіппіни

30,0

20,0

Сінгапур

10,0

0,0

Південна Африка

0,0

20,0

Швейцарія

0,0

0,0

Таїланд

30,0

30,0

Туніс

35,0

27,0

Туреччина

5,3

5,3

Україна

5,3

5,3

Об’єднані Арабські Емірати

15,0

5,0

США

0,0

0,0

Джерело: СОТ, http://www.wto.org

Окрім впровадження мит, торгівля вживаним одягом є предметом впровадження нетарифних заходів. Зокрема ряд країн впровадив такі заходи з огляду на занепокоєння щодо безпеки вживаного одягу для здоров‘я населення.24 Найчастіше обмеження полягають у вимогах щодо дезинфекції речей в країні-постачальниці, наявності документації щодо санітарної безпеки, перевірка контейнерів, тощо. Варто наголосити, що, незважаючи на те, що за правилами СОТ технічні бар’єри не повинні створювати недоцільні бар’єри до торгівлі, Угода ТБТ визнає право держав-членів впроваджувати технічне регулювання, що переслідують певні цілі, як-то: державна безпека, здоров‘я населення, захист навколишнього середовища.
^ 2.5Торгівля вживаними речами благодійними організаціями
Сьогодні благодійні організації є одним із найбільших джерел міжнародної торгівлі вживаним одягом внаслідок своєї активності по його збиранню.25 З кінця дев’ятнадцятого століття в Європі та США благодійні організації почали збирати вживаний одяг та роздавати його бідним верствам населення. Вже в кінці 1950-х років благодійні організації розпочали стали продавати такий одяг в спеціальних (ощадливих та благодійних) магазинах.

Благодійні організації домінували на внутрішньому ринку торгівлі вживаними товарами у 1960-1970х роках. Пізніше до них приєднались спеціалізовані магазини з продажу товарів «секонд-хенд», що були орієнтовані на отримання прибутку. Разом з тим, ці магазини часто жертвують одяг, який вони не змогли продати, благодійним організаціям. За окремим оцінками благодійні організації продають від 40 до 75% отриманого одягу.26

Оскільки благодійні організації часто отримують більше одягу, ніж можуть роздати бідним або ж продати в своїх магазинах, вони дедалі частіше продають зайвий одяг компаніям, що переробляють текстильні відходи або ж експортерам такого одягу.

Близько 2% пожертвуваного одягу не може бути перепродано або роздано безоплатно з огляду на його поганий стан.27 Ці речі найчастіше спрямовуються на переробку, використовується як ганчір‘я або утилізуються.

Гроші, отримані від продажу вживаних одягу та взуття в благодійних магазинах, спрямовуються на благодійність. Зокрема на ці гроші фінансують програми з навчання, закупівлю ліків та надання медичної допомоги, а також діяльність місій благодійних організацій в інші країни, насамперед країни Африки.

Однією з найбільших світових організацій, яка має значну мережу ощадливих магазинів, є Goodwill Industries International (далі в тексті Goodwill). Goodwill, яка є неприбутковою організацією і оперує як мережа 184 незалежних місцевих організацій в США та Канаді і 14 - в інших країнах. Її місія полягає в навчанні і перенавчанні, наданні допомоги в пошуку роботи та інших видів допомоги вразливих верствам населення, як-то інваліди, особи без освіти або досвіду роботи, тощо. Найголовніше джерело фінансування діяльності цієї організації є продаж пожертвуваних населенням речей в мережі ощадливих магазинів.28 Значна частка ре